Боднар І. М., вчитель початкових класів ліцею №4 Формування екологічної культури молодших школярів



Сторінка5/9
Дата конвертації29.04.2016
Розмір2.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна»
У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті зазначається: «Головна мета української системи освіти — створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства»

В умовах особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання актуальними завданнями початкової школи є розвиток у дитини всіх позитивних природних якостей, створення умов для самовизначення та розкриття неповторності кожного учня. Школа повинна реалізувати насамперед творчий потенціал дитини, забезпечити оволодіння учнями досвідом пошукової діяльності в атмосфері загального захоплення цікавою справою. Розв’язання даного завдання потребує від кожного учителя формування в учня позитивної стійкої мотивації, яка б спонукала його до наполегливої самостійної роботи.

Найважливішим мотивом пізнавальної діяльності людини, який збуджує її до пошуку істини, є пізнавальний інтерес, який визначають як позитивне оцінне ставлення суб'єкта до своєї діяльності, вибіркову спрямованість людини на об'єкт і явища навколишньої дійсності.

Великими можливостями для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів володіє курс «Я і Україна», вивчення якого ґрунтується на безпосередніх дитячих спостереженнях за навколишніми явищами та об’єктами з наступним їх обговоренням, узагальненням на уроці. Та емоційність, з якою вчитель подає навчальний матеріал, викликає у молодших школярів почуття подиву та інтересу. На уроках курсу діти висловлюють власні думки про побачене і почуте, діляться з товаришами своїми знаннями, розповідають про те, що вразило їх у лісі, полі, на морі чи в горах, проводять елементарні дослідження, вчаться застосовувати природничі знання для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення та поглиблення свого пізнавального досвіду.

Розвиток у молодших школярів пізнавальних інтересів є найважливішою умовою виховання таких цінних якостей, як розвиток пізнавальних здібностей; зміцнення умінь і навичок самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал; формування основних інтелектуальних умінь, необхідних для оволодіння курсом «Я і Україна» в початкових класах. За певних умов інтерес є засобом живого, захопливого навчання, визначає інтенсивний і зосереджений розвиток пізнавальної діяльності, переростає в стійку рису характеру.

Виховання у дітей стійких пізнавальних інтересів, їх розвиток завжди були актуальною проблемою, тому що від того, як активно учні вивчають навчальний матеріал, наскільки самостійно проходить їхня діяльність на уроці, залежить ефективність усієї роботи вчителя.

Одним із засобів формування пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» розглядається усна народна творчість. Українські народні твори мають чудову властивість емоційно висвітлювати звичне і буденне, виховувати любов до рідного краю, повагу до живої природи, бажання берегти її.

Розвиток психологічних чинників навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.

У школярів одного і того ж класу пізнавальний інтерес може мати різний характер вираження, що обумовлені різним досвідом, особливими шляхами індивідуального розвитку.

Елементарним рівнем пізнавального інтересу є відкритий інтерес до нових фактів, цікавих явищ, які є ключовими в інформації, одержаній учнями на уроці.

Вищим рівнем є інтерес до пізнання більш суттєвих ознак предметів чи явищ, що складають їх більш глибоку внутрішню суть. Цей рівень потребує пошуку, здогадки, активного оперування знаннями.

Ще більш високий рівень пізнавального інтересу складає інтерес до причинно-наслідкових зв’язків, до виявлення закономірностей до постановки загальних принципів, явищ, що діють в різних умовах. На цьому рівні в учбовому процесі особливо відчутний рух учня, який не лише розуміє загальний смисл, але і глибоке опосередковане визнання найважливіших сторін вивченого .

Умовами формування пізнавального інтересу є:

- створення можливостей для учнів проявити розумову самостійність і ініціативність;

- використання активних методів навчання, проблемних запитань, ситуацій і завдань;

- ведення навчання на високому, але посильному рівні труднощів; наявність різноманітного навчального матеріалу і прийомів навчальної роботи;

- використання емоційно забарвленого, живого слова педагога. Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

Цілеспрямоване поєднання класної і позакласної роботи створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних інтересів, включення учнів у науково – дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань та перетворення їх в інструмент творчого освоєння світу .

Як засвідчує довід роботи, одним із засобів формування пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу «Я і Україна» є усна народна творчість.

Основним засобом стимулювання пізнавальних інтересів є використання цікавого матеріалу на уроках.

В основному використовують на уроках курсу «Я і Україна» усну народну творчість, але більшість епізодично, найчастіше - загадки, народні прикмети.

У підручниках «Я і Україна» закладені можливості для формування пізнавального інтересу засобами усної народної творчості молодших школярів. Проте вважаємо, що кількість видів усної народної творчості у підручнику є недостатня для ефективного формування пізнавального інтересу молодших школярів.

Як правило, на уроці використовують усну народну творчість, яка є у підручнику, рідше використовують журнали «Початкова школа», «Розкажи онукові», методичні посібники та ін. літературу.

Під час використання фольклорних джерел на уроках курсу «Я і Україна» виникають труднощі, пов’язані із дотриманням дисципліни на уроці. Проте все одно це дає свій вагомий результат

Спостереження за учнями на уроці показало, що школярам подобається розгадувати загадки. Вони проявляють активність, коли учитель просить їх перевірити народні прикмети, уважно слухають казку і приймають активну участь в її обговоренні.

На уроках курсу «Я і Україна» я пропоную дітям завдання такого типу: «Поясни, як ти розумієш приказку...», «Відгадай загадку і поясни, чому ти так думаєш». Це розвиває мислиння дитини, вони не бояться висловити власну думку, навіть як що вона не співпадає з думкою вчителя

Усну народну творчість я використовую на таких етапах уроку:



  • під час повторення вивченого матеріалу;

  • з метою актуалізації знань учнів та повідомлення теми уроку;

  • на етапі вивчення нового матеріалу;

  • під час закріплення знань, умінь і навичок.

  • доступність для учнів початкової школи.

У другому класі для розвитку пізнавального інтересу дітей я використовую загадки. Вони дають, або досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослини, тварини, явища природи.

Розрізняють декілька видів загадок. Одні з них мають форму прямого запитання:

Що горить без полум’я ? (Сонце).

Деякі загадки містять перелік істотних ознак об’єкта або характеризують одну з них:

Рук не має, а будувати вміє (Пташка).

Найпоширенішим видом є метафоричні загадки, у яких ознака чи дія одного предмета переноситься на інший:

Ой за лісом, за пралісом Золота діжа сходить (Сонце).

Сивий віл випив води повен двір (Мороз).

Відгадування таких загадок є розшифрування метафори. Проникаючи у її зміст, учневі необхідно:


  • зосередити увагу на тих ознаках і властивостях предмета, які подано в метафорі;

  • відшукати в навколишньому середовищі об’єкт природи, який за своїми ознаками подібний до описаного в загадці;

  • зіставити риси метафоричного образу загадки й того об’єкта, який відшукали;

  • встановити спільні ознаки між ними;

  • довести правильність відгадки.

Загадки використовували на різних етапах уроку. Для цього заздалегідь підбираю їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу, і визначаю на якому етапі доцільніше їх використати.

На уроках я використовували також українські народні казки про тварин. Виходжу з того, що казка захоплює молодших школярів яскравими поетичними образами, динамічними діями героїв, викликає у них позитивні емоції, закріплює світле, радісне сприймання природи. Нами були дібрані такі казки про тварин: «Рукавичка», «Собака та вовк»



Вовк та собака

(Українська народна казка)

Зустрілися вовк та собака. Собака питає:

- Чим ти, брате, живеш?

Вовк:


- Коли й голодую, а коли що натраплю де або вночі м'яса дістану.

Собака:


|- Так ти м'ясо їси? А худий який!

Вовк питає:

-А чого ти такий гладкий? Як же ти живеш?

- Я в хазяїна двір стережу, то хазяїн й годує добре. Може, й ти погодишся піти, він і тебе годуватиме.

Вовк погодився. Ідуть, розмовляють. Вовк розпитує все. А тоді глянув на собаку й каже:

- А чого в тебе шия ошмугляна? А собака каже:

- То мені хазяїн ланцюг надіва на день, а на ніч скида.

-А!.. Тоді прощай, собако, краще я голодуватиму, та на волі житиму.


Крім казок, я використовую на уроках легенди про українські рослини-символи. Які знаходять самі діти, готуючись до уроку. Використання легенд про рослини на уроках з вивчення природи стимулюють виникнення в учнів бажання захищати їх, висаджувати у садку, на подвір'ї.

Легенди

Материнка

Жили на світі хлопчик і дівчинка. Життя їх було веселим і безтурботним, бо зігрівала його любов і ласка доброї, ніжної матері. та злягла матуся. більше вона не підвелася, померла. засипали неньку сирою землею, і зосталися діти сиротами. Щоденно ходять вони на могилу, плачуть, благають матір встати, вернутися до них, бо важко живеться сиротам. Одного разу, побиваючись за матусею, побачили діти на могилі ніжну запашну квітку. Вони повірили, що то з’явилась до них мати в образу квітки, і назвали її материнкою.



Мальви

Мальва була єдиною дочкою сотника Григорія Кандиби. Під час одного із спустошливих набігів, турки захопили село, в якому жила Мальва. загинув її батько, порубаний мечами, матір у полон забрали, а Мальві вдалося якось до лісу втекти. Вона вирішила помститися ворогам і взяла в руки зброю. Слава про сміливу дівчину пішла по всій окрузі. Але підступний зрадник виказав її, і турки порубали тіло Мальви на шматки, розкидали його по полю. З кожного шматка виросли яскраво-червоні квіти, які й назвали Мальвами.



Лілії

Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а їх безжалісно рубали шаблями. Лилася кров, лилися сльози. Старих людей рубали, молодих хлопців і дівчат забирали в полон і гнали в невідому країну.

В одному селі росли і розквітали красиві вродою, ставні, чорноокі, працьовиті красуні. ніжні, як білий цвіт лілії.

Одного разу напали на село татари. Дівчата від жалю, щоб не йти в неволю, втопилися в бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явилися білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згарище на місці села, і наче злякавшись побаченого, пробігло по неспокійній поверхні річки, де з’явився яскравий, сліпучий цвіт. Здавалося, то ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світло. А ввечері, з заходом сонця, - ховаються від чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квіти, яких прозвали ліліями, прокидаються з сонцем і засинають з його заходом.



Нарцис

В одному селі жив дуже вродливий парубок. Він любив ходити на берег річки, і схиливши голову, дивитися у воду на свою вроду. Одного разу повз того хлопця йшов лихий чаклун. Йому стало заздрісно, що парубок гарний.

Чаклун розсердився і сказав хлопцеві:

- Віднині ти зажди дивитимешся у воду, - і перетворив його на нарцис.

У цієї гарної квітки голівка схилена і ніколи не підводиться. Ніби сидить красень-хлопець і дивиться у воду.

Соняшник

... Як на світі ще нас не було, то Сонце сходило на землю зі своїми дочками. Вдень вони жили на землі, а ввечері йшли на небо. Одного дня веселились вони в гайку, як стало Сонце сідати, почали збиратися додому. Коли дочки були вже далеко від гаю, то найменша згадала, що забула свій вінок і повернулася назад. Але на місці його вже не було. Запримітила вона неподалік від березою гарного парубка з віночком у руках. Він обійняв дочку Сонця і заговорив до неї словами, солодшими від меду. Цілував її, обіцяв кохати все життя так, що їй буде краще, ніж у батька – Сонця. Юна красуня згодилася жити на землі, де тьохкають солов’ї, цвіте черемха, існує любов.

Даремно Сонце кликало дочку додому, сердилося, попереджало, що на землі її жде важке життя. Дочка зосталася з коханим. Почалося для неї звичайне буденне життя з нудною роботою, одноманітними клопотами. Юнак більше працював, ніж говорив своїй коханій ніжні слова, а іноді зовсім забував про неї.

Красуня ще більше засумувала за батьком, за зірками-сестрами. Забула про свою гордість і закралася непомітно до батькового царства. Але Сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла в землю, воно лиш скропило її своїми слізьми. І тоді красуня стала квіткою, що в тузі за батьківщиною завжди повертається голівкою до Сонця.

На уроках ми використовуємо і народні пісні. Зокрема, при вивченні теми «У царстві тварин» другокласники отримували інформацію, що найдавнішим звичаєм було прийнято "вкладати в "колиску кота (якого першим впускали в нову хату). Вважалося, що кіт може наділити дитину спокійного вдачею, приносити солодкий сон. Кота колисали в колисці, примовляючи: «Як на кота муркота — на дитину дрімота». Потім кота відпускали, а дитину клали в колиску й співали колискову. Кіт - один із найпопулярніших персонажів колискових пісень, який є і м'якеньким другом, і шкідливим розбишакою, який заважає спати: «Ой ти, коте, не гуди, спить дитина, не буди», або «цить, дитино, цить, не плач, принесе киця калач. Вже недалеко на мостику, несе калач на хвостику». Також використовували ми народну пісню « Ой є в лісі калина«.

Учнями мого класу ведеться щоденник спостережень який називається «Прикметі вір, але й перевір», у якому діти записують народні прикмети і перевіряють їх помічаючи перевірене:



Якщо бджоли вилітають вранці-рано –на ясну погоду.

Якщо довкола квіток жовтої акації багато комах – на ясну погоду.

Припинився рух мурашок коло мурашника – чекай негоду.

На уроках з курсу використовую прислів'я і приказки, оскільки вони тісно пов'язані з щоденним життям і побутом людини, сприяють вихованню у дітей любові та бережливого ставлення до природи. Це такі, як:



Зрубав одне дерево - посади троє.

Посієш вчасно - збереш рясно.

Посадив дерево - себе прославив, посадив сад - рід прославив.

Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

Від природи бери те, що вона дає, тай за те дякуй.

Найбільш за все дітям подобається вести пошукову роботу і дивувати своїх однокласників знайденим матеріалом, придумувати цікаві запитання, вести проектну роботу. Все це веде до активізації пізнавальної діяльності учнів.

Враховуючи те, що в початковій школі є всі можливості для вдосконалення процесу формування пізнавальних інтересів, визначені педагогічні умови формування пізнавального інтересу в молодших школярів засобами усної народної творчості:

- реалізація принципу організації успіху в учінні кожної дитини;

- органічне включення усної народної творчості у навчальний процес;

-доцільність і оптимальність використання усної народної творчості на тому чи іншому етапі уроку;

- доступність змісту усної народної творчості для учнів початкової школи.

Пізнавальний інтерес виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Його значення в житті дитини важко переоцінити. Інтерес виступає як самий енергійний активатор, стимулятор діяльності, реальних предметних, учбових, творчих дій і життєдіяльності загалом.



Ковальова Т.М.,

вчитель початкових класів ЗОШ №5
Формування дитини-читача під час роботи з дитячою книгою

на уроках навчання грамоти

Тільки книжки перетворять подив у допитливість.

Тільки читання відкриває перед людиною розкіш

інтелектуального життя

В.О.Сухомлинський

Згідно із Законом України «Про загальну середню освіту» Державний стандарт розроблений відповідно до можливостей дітей молодшого шкільного віку початкової школи передбачає всебічний розвиток і виховання особистості через формування в учнів повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, бажання і вміння вчитися.

Сутність початкової літературної освіти полягає в розвитку навичок читання, ознайомлення школярів із дитячою літературою у поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної різноманітності, у художньо-естетичному освоєнні тексту і дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей. Метою початкового курсу «Читання» є формування першооснов читацької культури молодших школярів, емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного, формування особистості дитини засобами художнього слова.

Уроки читання є основною формою підготовки молодших школярів до самостійної читацької діяльності. Позакласне читання – невід′ємна складова курсу читання в початковій школі.

У новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти зазначено, що метою літературного читання є формування читацької компетентності учнів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентності, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення літератури в основній школі.У процесі навчання відбувається становлення читача,що здатний до самостійної читацької,творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий, літературний,інтелектуальний розвиток,формуються морально-естетичні уявлення і поняття,збагачуються почуття,виховується потреба у систематичному читанні.

Навчальному предмету «Читання» належить особлива роль у розвитку і вихованні особистості молодшого школяра. З перших днів перебування дитини в школі значне місце в навчально-виховному процесі посідає робота з дитячою книжкою.

Відповідно до вимог Державного стандарту структура змісту роботи з дитячою книгою охоплює такі аспекти. (Додаток 1)

У навчальній програмі з читання визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, що враховують зміст і структуру роботи з дитячою книжкою.

Різнорівнева підготовка з читання дітей, які вступають до школи, спонукає вчителя так побудувати процес навчання, щоб всі учні (як ті, що вміють, так і ті, що не вміють читати) прагнули читати.

Складність навчання читання і роботи з дитячою книжкою полягає у тому,що читацька діяльність має здійснюватись комплексно, у нерозривній єдності сприймання тексту, міркування над ним, запам′ятовування його.

Для розв′язання означених суперечностей перед педагогом на підготовчому етапі роботи з дитячою книжкою постають такі завдання.(Додаток 2)

Надзвичайно важливо уже з перших днів перебування у школі молодшого учня проводячи роботу з дитячою книгою створити атмосферу розкутості, особливий мікроклімат, комфортні, затишні умови невимушеного спілкування. (Додаток 4)

Мною розроблено календарне планування уроків роботи з дитячою книгою, на які за рекомендацією Державного стандарту рекомендується відводити до 20 хвилин уроку навчання грамоти 1 раз на два тижні або цілий урок (я проводжу цілим уроком один раз на два тижні). Для успішної реалізації програмових вимог я спланувала роботу з поступовим ускладненням та розширенням матеріалу. (Додаток 3)

Практична робота з дитячою книгою здійснюється дотримуючись певних компонентів.



Перший компонент—це показ не книжки, а тих об′єктів зображення (персонажів, предметів, сюжетних малюнків і т.д.), про які йтиметься у тексті і які допоможуть дітям зосередитись на сприйманні літературного твору. Особлива увагазвертається на ті з них, з якими діти зустрічаються вперше. Знайомство з їхніми образами надзвичайно важливе для повноцінного розуміння змісту твору, що передбачається прослухати. (Додаток 5)

Демонстрація основних об′єктів-персонажів твору здійснюється не за книжкою, яка опрацьовується на занятті. Для цього варто дібрати іншу дитячу книжку, де є аналогічні зображення, або використати таблиці, аплікації, силуетні малюнки тощо.

Ні прізвище автора, ні назву творуна першому етапі заняття не повідомляє. Для дітей це поки що зайва інформація. Таким чином цей компонент заняття спрямовує увагу учнів на сприймання майбутніх образів твору; він має бути динамічним та стислим у часі.

Другий компонент—це читання вчителем невеликого за обсягом художнього твору. Знову-таки, не акцентується увага дітей на книжці-об′єкті, не показуються ілюстрації, не демонструється обкладинка. Якщо вибрано для читання вірш, його краще декламувати напам′ять.

Закінчивши читання, перевіряється, як діти зрозуміли текст, що вони почули і що уявили під час слухання. Така перевірка може здійснюватися по-різному. Найбільш продуктивними є такі прийоми:



  • словесне малювання за запитаннями вчителя;

  • опис ситуації за запитаннями вчителя;

  • перечитування з елементами інсценізації;

  • хорова декламація.

При цьому важливо, щоб учні завжди точно, як у творі, називали об′єкти, предмети, персонажів, проговорювали, про що вони думають, що переживають, прослухавши твір.

Третій компонент—це відтворення образного сприймання художнього твору.

Переконавшись, що діти освоїли зміст тексту (зрозуміли основні події, запам′ятали персонажів, деталі, епізоди, уявили їх образно), показується книжка, з якої читався твір. Дуже добре, коли під час розглядання дитяча книжка з відповідним літературним твором єв кожного учня. Якщо ж книжка є лише у вчителя, рекомендується показувати її «з руки».

Показ дитячої книжки варто розпочинати з розглядання першої і четвертої сторінки обкладинки. Спочатку розглядаються ілюстрації, далі—написи на першій сторінці обкладинки (прізвище автора, заголовок), які вчитель або діти обов′язково прочитують і показують класу. Після цього учні ознайомлюються з книжкою посторінково.

Зміст прочитаних написів та ілюстрацій на першій та четвертій сторінках обкладинки учні щоразу зіставляють, розмірковують над тим, як вони між собою пов′язані і чи може бути у цій книжці тільки що прочитаний твір.

Під час розглядання, показуючи рукою на обкладинку, ілюстрації, написи, перегортаючи сторінки, слід обов′язково їх називати.

У такий спосіб діти засвоюють відповідні слова-назви, усвідомлюють найпростіший зв′язок між змістом книжки та її зовнішніми прикметами, що виражається через ілюстрації, заголовок книжки, прізвище автора.

Звичайно, на перших порах, допомагаючи першокласникам оволодіти такою складною для них діяльністю, як зіставлення знайомого змісту з зовнішніми прикметами нової книжки, які до того ж потрібно самостійно виділити, вчитель діє з книжкою в основному сам.

Поступово оволодіваючи читацькими уміннями, учні починають мимоволі виділяти зовнішні прикмети у будь-якій доступній книжці, легко встановлюють, чи знайома вона їм, про що може розповісти, якщо її прочитати, і т. п.

Тобто,книжка перестає бути для дитини нейтральним об′єктом. Вона починає «говорити», «відповідає на запитання», стає засобом збудження і задоволення емоційних переживань і пізнавальних запитів.

Коли діти з допомогою вчителя знаходять прочитаний твір,колективно розглядають уміщені ілюстрації, вони мають можливість розмірковувати про прочитане. Це дає школярам можливість розмірковувати про прочитане, спираючись на зорові прикмети, звіряючи тим самим свої образні уявлення, які виникли під час слухання тексту.

Усвідомлення художнього твору в єдності його змісту і форми сприяє збудженню інтересу до книжки, до читання, а відтак стимулює дітей охоче розглядати книжки у вільний час, робити спроби читати їх самостійно.

Кожен урок завершується рекомендацією,—продовжити діяльність з книжкою (розглядання її, відтворення змісту за ілюстраціями і т.п.) у позаурочний час,—є закономірною, природною, виправданою. При цьому книжку, яка читалася на уроці, бажано виставити у «Куточку читача», щоб кожна дитина змогла самостійно ще раз її розглянути протягом певного часу. Роботу з уже ознайомленою книгою продовжує вихователь групи продовженого дня.

Школа—духовна колиска народу. Народна педагогіка – живе вічне джерело педагогічної мудрості,зосередження духовного життя людини. Василь Сухомлинський писав, що казка—вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. Казки показують сутність повсякденної дійсності, що оточує маленького читача. І тоді дитина вчиться не тільки прочитувати книгу, а й зіставляти її зі своїми ділами, думками, вчинками. Тому значна кількість уроків відводиться на роботу з казками.

У період навчання грамоти планується кілька бібліотечних уроків. Їх мета—виховання культури читання, інтересу до книжки як засобу засвоєння шкільних наук, розвитку бібліотечно-бібліографічних навичок, бажання працювати з додатковими виданнями.

Важливо сформувати у молодших школярів ставлення до бібліотеки, як до невичерпного джерела інформації, фундаменту освіти і самоосвіти, осередку, де можна не лише поповнити знання, але і поспілкуватися чи посперечатися з однодумцями. Проводити бібліотечні уроки не обов′язково лише у бібліотеці. Місцем їх проведення можуть бути читальний зал, кімната казки, відповідно оформлена класна кімната, куточок природи, шкільна бібліотека.

Якщо бібліотечні уроки безпосередньо проводяться у бібліотеці, то їх проводить бібліотекар.

Важливо, щоб теоретичні знання подавались з елементами використання сучасних ІКТ, гри-загадки, конкурсів. Якщо ж бібліотечний урок проводиться в іншому місці, то його проводить учитель і по можливості запрошує до співпраці бібліотекаря. Як фахівець він може надати консультації класоводові з бібліотечно-бібліографічних знань, допомогти оформити у класі книжкову виставку з відповідної теми, дібрати цікавий матеріал до уроку, провести гру, літературну вікторину.

Перший бібліотечний урок доцільно провести на тему «Дім, де живуть книжки», мета якого, формування образного уявлення про дім для книжок, образу бібліотеки як берегиню людського знання.

Ознайомлення з бібліотекою починається з подорожі по цьому «дому». Переходячи від стелажа до стелажа, з кімнати в кімнату,першокласники переконуються, що це великий і впорядкований дім, що книжкам у ньому затишно і добре.

Бібліотекар докладно знайомить з книжковою виставкою. Заодно він нагадує про правила користування книжкою (чисті руки, постійне місце для книжок, не виривати сторінок, не робити помітки). Далі бібліотекар підводить учнів до виставки дитячих книг різних жанрів, декілька з яких розглядається більш детально, з′ясовується загальний зміст, визначають різницю. Потім іде читання одного чи двох текстів, відтворення їх змісту за поставленими запитаннями. Насамкінець даються відповідні рекомендації: розповісти вдома про «дім» для книжок,впорядкувати домашню бібліотеку.

Другий бібліотечний урок «Мої перші книжки» теж проводиться у бібліотеці. Зваживши, що учні ( ІІ півріччя) оволоділи технікою читання, їх можна записати до бібліотеки. (Додаток 6)

Бібліотекар знайомить школярів з правилами запису та користування бібліотечними книжками. Дається уявлення про «абонемент» та «читач». Під час такого заняття, важливо показати дітям шлях створення книги, щоб учні зрозуміли скільки часу, коштів, роботи затрачено на її виготовлення.

Втрату зв′язків із книжкою в ранньому віці неможливо компенсувати в майбутньому.Маленький читач лише вступає в життя, у нього ще немає життєвого досвіду, і книга для нього є невичерпним джерелом відомостей, у ній він знаходить відповіді на свої незліченні запитання. Книжки, прочитанні в дитинстві, часто запам′ятовуються на все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки.

Ось чому важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб дитина не розгубилася в книжковому «морі», щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші твори, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям.

Саме дорослі мають свідомо й цілеспрямовано виховувати в дитині читача, починаючи з сім′ї, дитячого садка, школи.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка