Боднар І. М., вчитель початкових класів ліцею №4 Формування екологічної культури молодших школярів



Сторінка4/9
Дата конвертації29.04.2016
Розмір2.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Список використаних джерел

1. Кондратюк О. Інноваційні технології в початковій школі.-К.: Шк. Світ, 2008.-250с.

2. Пєхота О.М. Освітні технології.-К., 2001.-255с.

3. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.- К.: А. С. К., 2006.-192с.

4. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. К.: «Початкова школа». - 2006.-429с.

5. Словник іншомовних слів/ Уклад.:С.М. Морозов, Л.М Шкарапута. – К.: Наук думка 2000.-775с.



Смеречинська О.І.,

вчитель початкових класів ЗОШ №2
Екологічна освіта як аспект гуманізації навчально-виховного процесу
Сьогодні екологічна освіта та виховання як в Україні, так і в усьому світі, є першочерговим завданням порядку денного на XXI століття, що відоб­ражено не тільки у кожній програмі, а і в численних документах та нормативах екологічного напрямку від локального рівня до Генеральної Асамблеї ООН.

За умов погіршення екологічної ситуації в Украї­ні зі всією гостротою постає питання про поліпшен­ня екологічної освіти підростаючого покоління. На шляху вирішення цієї проблеми значна увага має приділятися шкільним закладам освіти.

Працюючи з учнями початкових класів, визначаю проблему уроку як формування дбайливого, господарського ставлення до природи та охорони навколишнього середовища. Від успішного здійснення екологічного виховання, становлення нового екологічного мислення залежить наше майбутнє, майбутнє наших дітей та, зрештою, майбутнє нашої держави.

Спілкування з природою завжди було засобом ви­ховання. Про її вплив на розумовий розвиток, на формування моральних та естетичних якостей осо­бистості писали видатні педагоги Ж.Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф.А. Дістервег, К.Д.Ушинський, досвід яких використовую у своїй практичній діяльності.

В.О.Сухомлинський доводив, що природа сама собою не виховує. Виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та еколо­гічна культура тісно пов'язані з природоохоронною діяльністю.

Самих знань з охорони навколишнього середови­ща, якщо вони не втілюються на практиці, недостат­ньо. Отже, важливо, щоб у практичній діяльності вихованці брали участь у збере­женні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них формуватимуться необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

Природоохоронна робота школярів є частиною ви­ховного процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з охорони природного середовища та відповідна трудова діяльність.

Люби природу як символ

Душі своєї.

Люби природу не для себе,

Люби для неї. М. Рильський

Проблема екологічного виховання в теорії та практиці шкільного навчання не нова. Особли­вий інтерес до цієї проблеми виник ще у 70—80 роки ХХст. За цей час була розроблена "Концепція неперервного еко­логічного виховання на Україні", в якій наголошується: "... перед сучасною педагогічною наукою і практикою створились нові невідкладні завдання. Необхідно забез­печити підготовку молодого покоління, яке зможе вивес­ти Землю із стану глибокої екологічної кризи, в яку во­на потрапила через незнання або ігнорування законів взаємовідношення суспільства й природи..."

Суспільство стурбоване обставинами, які змушу­ють людство замислитися над необхідністю свідомо­го підходу до таких питань, як використання природ­них ресурсів, вплив розвинутого промислового і сільськогосподарського виробництва на стан природ­ного середовища і здоров'я людей.

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу життю людей, тому навчально-ви­ховна діяльність моїх учнів спрямовується на виховання екологічної культури, бережного ставлення до довкілля.



Екологічне виховання — це систематична педагогіч­на діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологіч­ної культури.

Його завдання - сприяти нагромадженню еколо­гічних знань, виховувати любов до природи, праг­нення берегти, примножувати її багатства, формува­ти вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу при­роди - середовища перебування людини, яка має бу­ти зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гар­монії в природі. Це, зокрема, вміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан приро­ди, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса при­роди сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спону­кає до природоохоронної діяльності. Отож, любов до природи слід виховувати з раннього дитинства.

Екологічне виховання здійснюю на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставлю пев­ну мету, завдання, добираю відповідну методику з огляду на вікові та індивідуальні особливості учнів, рівень екологічної культури у родині.

Загальна мета екологічного виховання учнів може бути реалізована через систему завдань, які я як вчитель ставлю перед собою:



  • формування в учнів розуміння необхідної гар­монії людини з природою;

  • оволодіння знаннями про природу (зокрема свого краю);

  • виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;

  • формування готовності до активної екологічної ді­яльності та основ глобального екологічного мислення.

Екологічна освіта розглядається як один із найпо­тужніших важелів повороту людства в його ставленні до навколишнього середовища від руйнівного, спо­живацького до конструктивного, бережливого, відновлювального.

З огляду на це, поняття "екологічне виховання" - то педагогічний процес, спрямований на формуван­ня екологічної культури особистості.

Досягнення поставленої мети можливе за умови виконання послідовних навчально-вихов­них завдань. Саме тому під час навчального процесу я намагаюся :


  • формувати екологічно орієнтовані стосунки і цінності, спрямовані на подолання конфліктів між людиною і навколишнім середовищем;

  • сприяти, щоб засвоєні знання і моральні прин­ципи поведінки щодо навколишнього середовища ставали переконаннями особистості;

  • розвивати почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівнях;

  • розкривати учням у доступній формі сутність су­часних проблем екології та її актуальність для людс­тва;

  • розвивати вміння приймати відповідальні рішен­ня з питань охорони навколишнього середовища і ді­яти відповідно до них;

  • залучати школярів до практичної діяльності під час вирішення проблем навколишнього середовища місцевого значення;

  • розвивати у школярів почуття самоповаги і ро­зуміння труднощів інших людей, бажання надати їм допомогу в складних життєвих ситуаціях;

  • формувати знання і вміння дослідницького ха­рактеру, які б сприяли розвитку творчої і ділової ак­тивності у процесі вирішення екологічних проблем і пов'язаних з ними життєвих ситуацій.

Екологічна освіта та виховання - один із аспектів гуманізації, який передбачає подолання споживаць­кого ставлення до природи, екологічного невігластва і спрямований, зрештою, на відвернення загрози гло­бальної екологічної катастрофи.

Головна мета екологічної освіти полягає у ство­ренні та забезпеченні протягом усього життя особис­тості умов становлення і розвитку екологічної культури як форми регуляції взаємодії людини з природою.

Екологічна освіта має бути безперервною і тривати в дошкільний, шкільний та післяшкільний періоди. У початковій школі вона здійснюється, як відомо, на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як "Природознавство"(за новим Державним стандартом) та «Я і Україна. Природознавство»,"Українське читання". Зміст чинних програм дає змогу сформувати у дітей елементарні природничі та природоохо­ронні уявлення і поняття, виробити окремі природо­охоронні вміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною.

Дидактична гра та екологічна казка - спосіб засвоєння наукових знань

Уже в початкових класах діти мають зрозуміти, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона своєю діяльністю впливає на навколишнє середовище, і вплив її може бути як позитивний, так і негативний. Наприклад: на уроках природознавства подаю інформацію, як внаслідок нерозумної діяльності людини змінилася кількість рослин, тварин, комах, птахів, а учнів залучаю до уявної подорожі "Сторінками Черво­ної книги". Для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середо­вища, тому стараюся не забувати, що завдання вчителя - передбачити способи поєд­нання емоційного ставлення до природи з пізнаваль­ними завданнями щодо її вивчення та охорони. Важливе значення має безпосереднє спілкування з природою під час проведення спостережень, екскур­сій, прогулянок, походів,до яких мої учні та батьки залучаються із задоволенням.

Турботливе ставлення до природи формується у процесі гри. Ігри та вікторини на екологічну темати­ку спрямовую на стимулювання інтересу учнів до проблем навколиш­нього середовища ,завдяки чому надаю урокам яскравого емо­ційного забарвлення. Різноманітні ігри та вікторини використовуються на всіх етапах уроку: під час опитування, вивчення нового матеріалу, закріплення й узагальнення знань. Наприклад, гра "Малята" до теми "Тварини - частина живої природи".

Програмовий зміст. Розширити знання учнів про диких тварин (лисиця, заєць, ведмідь, біл­ка, їжак, вовк) та їхні повадки. Закріпити вміння правильно називати частини тіла тварин, виділяти іс­тотні ознаки поняття "звірі".

Унаочнення . Картки із зображенням дорос­лих тварин та їхніх малят.

Хід гри

Клас поділяється на дві групи. Одна з них отри­мує картки із зображенням дорослих тварин, інша -малят. "Малята" мають знайти своїх "батьків", потім описати зовнішній вигляд дорослого звіра. "Батьки" розповідають про спосіб живлення, окремі повадки та як вони піклуються про своїх малят.



Завдання.

  1. Фантазування. Барлога ведмедя зменшилася до розміру рукавички. Як житиме в ній ведмідь?

  2. Метод фантограм.

Заєць бігає

стрибає, живе у …



а) перенесемо зайця із степу в море - як пересуватиметься? чим живитиметься?

б) заєць повзає - як …



3.Творчо-емпатійні вправи.

Поставити себе на місце тварини та передати її відчуття:

а) восени у лісі відбулися збори тварин на тему "Хто як до зими готується...";

б) зустрілися їжак з білкою і розговорилися...

В екологічному вихованні молодших школярів активно використовую також казки, які вчать дітей бути небайдужими до природи. Наприклад, казка "Я тобі потрібен". Один із показників інтересу дітей до нав­колишнього середовища - їхнє бажання малювати і розповідати про нього. Демонструю дітям дві карти­ни: "Зима" і "Літо" і пропоную доповнити силуетами тварин, які характерні для цієї пори року.

Надзвичайно важлива роль в екологічному вихо­ванні належить словесній дидактичній грі. Ці ігри є не тільки засобом пізнавальної активності у природоохоронній діяльності, а й пробуджують у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм пра­вила поведінки в природі. Саме у грі діти опиняються у ситуації, коли треба робити певні висновки, створюються умови для вдосконалення кожної дитини. Най­більше учні мого класу полюбляють брати участь в іграх "Можна - не можна", "Хто як спить", "Хто краще запам'ятав?", "Обери правильну стежку", "Аукціон ду­мок і доказів", "Якого кольору зима, літо, весна, осінь?", "Впізнай овоч", "Відгадай, хто я" та інші.



Гра "Хто як спить".

Один учень ставить запитання, а інші по черзі відповідають.

Як спить зайчик? Зайчик спить лежачи.

Як спить чапля? Чапля спить стоячи.

Як спить кажан? Кажан спить, висячи донизу головою.

Як спить курка? Курка спить сидячи.



Гра "Можна - не можна".

Доцільно проводити в двох варіантах. Діти прига­дують правила поведінки в природі. Вчитель називає дію, а діти відповідають: "можна" чи "не можна" так діяти. Або на слово вчителя "можна", "не можна" діти називають відповідні вчинки.



Можна: Не можна:

підгодувати птахів; рвати багато квітів;

оберігати молоді рослини; ламати гілочки дерев;

саджати рослини; збивати гриби ногами;

обгороджувати мурашники; руйнувати павутиння;

охороняти тварин; вбивати павуків;

прибирати сміття навколо залишати у лісі сміття;

водоймища; руйнувати гнізда.



Гра "Хто краше запам'ятав".

Після того, як учні прослухали вірш, оповідання, казку, легенду про різні дерева (квіти, кущі), що пос­траждали від шкідливих комашок, діти мають відпо­вісти на запитання: "Які дерева (квіти, кущі) пос­траждали? Які пташки врятували ці дерева?" Хто правильно відповів, отримує фішку. Виграє той, хто отримав більше фішок.



Гра "Обери правильну стежку".

На малюнку зображено лісові стежки, обабіч яких квіти, галявини, мурашники, гнізда пташок, нори тварин, багаття, транспорт... Дітям пропонуються 2-3 стежки з різними малюнками. Вони обирають ту стежку для подорожі, де треба комусь надати допо­могу (загасити вогнище, підняти гніздечко, підв'яза­ти гілочку дерева, погодувати зимуючих птахів...) чи не сполохати пташку в гнізді, тваринку в норі, не зруйнувати мурашник, не затоптати квітку...



Гра «Аукціон думок і доказів».

Учень дає завдання довести "Чому треба очи­щати водойму від сміття і гілок?", "Чому не можна чі­пати пташенят у гнізді?", "Чому не можна смітити у лісі?". Два—три учні відповідають на запитання з до­веденням. Інші діти повідомляють, хто чию думку "купує" (уявно). Потім учитель повідомляє, хто вдало "придбав" думку.

Для кращого усвідомлення зв’язків у довкіллі часто проводжу екологічну гру "Павутинка". Розподіляються ролі, кожній дитині дається табличка з відповідною назвою чи малюнком. Учні стають у коло, один із них тримає клубок ниток і розпочинає гру: "Я липа, ме­ні потрібне Сонце"... Інші учні по черзі продовжу­ють: "Сонце нагріває повітря", "Повітрям дихає бі­лочка", "Білочка їсть горішки ліщини", "На ліщині живуть комахи", "Комах їдять жаби", "Жаб поїдають лелеки", "Лелеки приносять радість людині", "Людям потрібне Сонце"... Перший гравець тримає кінець нитки, а клубок кидає "Сонцю", від нього він ман­друє до "Повітря", "Білочки", "Ліщини"... і так доти, поки всі гравці не будуть пов'язані між собою клуб­ком ниток. На завершення гри пропонуються активні завдання: Що трапиться, якщо... (Менше тепла і світла надходитиме від Сонця, бо його закриють хма­ри диму; всіх комах знищать отрутохімікатами; неро­зумні діти повбивають жаб і т.п.). Таким чином, діти роблять висновок про необхідність підтримання при­родної рівноваги і небезпеку її порушення внаслідок діяльності людини.

Як підсумок, на кожному уроці, пов’язаному з екологічним вихованням учнів початкової школи, наголошую, що взаємозв'язки у при­роді вивчає наука екологія. Вчені-екологи основним завданням людства вважають збереження нашої пла­нети і життя на ній, а для цього треба вивчати при­роду, підтримувати існуючу в ній рівновагу.

Дидактична казка — один із різновидів навчальних текстів, які доцільно використовувати в роботі зі школярами. Екологічними називаємо казки, які можна аналізувати із природоохоронного погля­ду. Для цього годиться чимало відомих фольклорних чи авторських творів. За потреби я са­мостійно підсилюю сюжетну лінію, яка відповідає меті вивчення теми.

Казка - найпоширеніший жанр оповідальної на­родної творчості та вагомий засіб пізнання дітьми навколишнього світу. Призначені для дитячої ауди­торії, вони враховують особливості психології шко­лярів, сприяють уважному ставленню та переживан­ню казки як реальності.

Свого часу І.Франко писав: "Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть зажувати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим; треба приготовлювати її... в образах, у байках. І вони так приймають її.

Сила казки в тих знаннях, які породжені переживан­ням зображуваних подій. Ці описи починаються з осо­бистих вражень і дають доступ до архетипового досвіду етносу. У казках відображаються особливості народної психології та господарських процесів, світогляд народу, його мудрість і оптимізм, морально-етичні й естетичні принципи і традиції, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.

Казка формується на духовних проблемах кожно­го покоління, розвивається в часі і просторі та ніби має власне внутрішнє життя.

Для кожної казки характерними є намір - голов­на сюжетна лінія, розвиток дії, активність персона­жів, їхні вчинки з відповідними наслідками й вис­новками. Дія твору може відбуватись як в умовному середовищі, так і у звичайному для сьогоднішнього читача (квартира, магазин, підприємство тощо).

Усім відомо, як діти люблять слухати одну й ту ж саму розповідь по кілька разів. Тому результативною формою роботи на уроках, на мою думку, є використання сюжетів добре відомих дітям казок. Практично будь-яка відома казка може стати "екологічною", якщо змінити відповідним чи­ном певні деталі, сюжетну лінію або й окремих пер­сонажів. Пропоную розглянути усім добре знайому казку про трьох поросят.

Казка "Троє поросят"

Жили-були троє поросят — Ніф-ніф, Нуф-нуф і Наф-наф. Усе в них було добре - вони грілися на сонечку, їли жолуді, купалися у річці, а ночували там, де ніч застане. Так було до­ти, поки до них не дійшли чутки про те, що в лісі з'явився страшний сірий вовк. Злякалися поросята і вирішили побуду­вати собі житло, все ж за міцними стінами безпечніше.

Але у них виникла суперечка. Ніф-ніф сказав, що буди­нок потрібно будувати обов'язково біля річки. Адже так приємно зранку вийти з хатки і відразу шубовсть у річку. Нуф-нуф не дуже полюбляв купатися. Йому подобалась прохолода і він вимагав будувати житло серед лісу. Наф-наф намагався пояснити друзям, що не так важливе місце будівництва: можна збудувати дім і біля річки, і в лісі. Але головне — це будувати за всіма правилами і ні в якому разі не можна зашкодити природі. На таке зауваження Ніф-ніф і Нуф-нуф лише розсміялись і відповіли: "Головне, щоб нам було зручно, а природа нехай сама про себе потурбується, якщо їй це так потрібно". Наф-наф тільки головою похитав, адже він знав, що той, хто не турбується про навколишнє середовище, насамперед, не турбується про своє майбутнє. Але що було робити? Друзі не хотіли його навіть слухати.

Їм пощастило, вони знайшли чудове місце — сонячну лісову галявину біля стрімкої річечки. Здавалось би — що може бути краще? Поросятка не могли дійти згоди.

Ніф-ніф сказав, що їхній будинок стоятиме на березі річки і якомога ближче до води.

Нуф-нуф заперечив: "Я не вмію плавати, а ти кажеш - на березі. Інша справа - будинок у лісі: і сонце не пече, і жолуді самі в хату падають та й дрова шукати не потрібно, все поряд".

"Жолуді — це непогано, але куди ти будеш різні відходи дівати?" - по цікавив Ніф-ніф.

"Як це куди? У лісі ж повно місця. Складу сміття собі купкою та й по всьому", - відповів йому Нуф-нуф.

І тут, досі спокійний Наф-наф, не витримав: "Як ти мо­жеш таке казати? Поглянь, який чудовий цей ліс! А яким він буде після тебе, чи ти думаєш, що купи сміття його прикрашатимуть?"

Ніф-ніф вже потирав руки і тихенько бурмотів: "Так-так, смітити в лісі це недобре та й самому неприємно жити серед бруду. Треба завжди прибирати після себе, а біля річ­ки це так зручно: сміття у річку — і чистота довкола, водич­ка усе змиє".

Від таких слів Наф-наф аж почервонів: "Як ви можете про таке навіть думати! Я на це ніколи не погоджусь".

"Ну то й не треба з нами погоджуватись, - хором вигук­нули Ніф-ніф і Нуф-нуф. — Будуй собі будинок де хочеш і як хочеш, а ми побудуємо собі окремий дім і зробимо це так, як нам заманеться".

"Чому ви не розумієте, що такою поведінкою ви робите погано не тільки природі, а й собі", — важко зітхнув Наф-наф. Але його уже ніхто не слухав.

Поросята залишилися кожен зі своєю думкою. Вони ви­рішили, що кожен будуватиме окремий дім. Ніф-ніф побуду­вав свою домівку на березі річки і так, як він і казав, усі свої відходи викидав у річку. Нуф-нуф збудував хатину в лісі, але перед початком будівництва вирубав з десяток — другий де­рев, підшукуючи необхідне йому місце. Наф-наф вирішив побудувати дім подалі від своїх друзів — на околиці села. Він не хотів бачити, як нерозумно поводяться поросята. Його бу­диночок був дуже гарний і дуже чистенький, тому що він завжди прибирав після себе. А ще він не полінувався і посадив кілька дерев біля свого дому, і в його будиночку було прохо­лодно навіть у спеку, бо дерева притіняли його.

Ось так вони жили-поживали та й горя не знали. Вже й про страшного вовка забули, аж поки не трапилась біда. І прийшла вона зовсім не з того боку, з якого чекали поро­сята. Ніф-ніф так активно викидав сміття в річку, що біля річки вже було важко дихати, сморід було чути здалеку. І, нарешті, річка не витримала. Сміття наповнило дамбу, і річка розлила свої води на береги. Цьому сприяло не тіль­ки сміття Ніф-ніфа, а й вирубані дерева Нуф-нуфа.

І залишився Ніф-ніф без житла. А біда, як відомо, не приходить одна. Якраз і сірий вовк з'явився і взявся за по­росятами полювати. Поросятко перелякалось і кинулося втікати. Але куди? Найближчою була хатина Нуф-нуфа. Ту­ди воно і подалося. Але й тут його чекала неприємна нес­подіванка. Нуф-нуф так захопився лісовими жолудями, що вирішив трішки поекспериментувати з ними. Йому вже набридло їсти їх сирими, і він почав їх смажити, зовсім за­бувши про обережність. І полум'я швидко перекинулось на хатину. Горіла будівля і купи сміття біля неї. Ось яку кар­тину побачив Ніф-ніф.

Поросята мерщій побігли до Наф-нафа. Той зустрів їх на порозі, запросив у дім, і навіть нічого їм не сказав. А що говорити, адже й так усе зрозуміло. І з того часу жили во­ни дружно і у злагоді з природою.

Найчастіше використовую екологічну каз­ку як розповідь з наступним її обговоренням у класі. Щоб активізувати обговорення, готую відкриті запитання, відповідаючи на які, діти могли б робити певні висновки, а він - з'ясувати ступінь розуміння учнями навчального матеріалу. Після обговорення змісту обов'язково підводжу дітей до висновку.

Заслуговує на увагу й метод інсценізації. У цьому випадку учні класу безпосередньо задіяні в процесі навчан­ня. Для проведення занять методом інсценізації потрібні елементи реквізиту, підготувати які можуть і самі діти разом із батьками. Коли підготувати та використати елементи реквізиту неможливо, то до­пускається їх короткий опис або замальовка на дошці. Ролі може виконувати лише частина учнів, решта - глядачі. Наприкінці "актори" та глядачі діляться сво­їми враженнями.

Обов’язковим елементом уроків з екологічним вихованням є завдання намалювати ілюс­трації до почутої казки або зобразити зміст твору за допомогою символів, знаків, асоціативних малюнків. Певній групі дітей, які мають особливу творчу уяву, пропоную придумати свою казку, використовуючи "живий ланцюжок" (наприк­лад, учитель розпочинає розповідь - "жили-були дід та баба", учні складають казку, доповнюючи виклад розповіді речення за реченням, почергово).

Використання екологічних казок у початковій школі допомагає сформувати в дитини інтерес до засвоєння наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи, стимулювати допитливість та інтерес до її пізнання, ознайомити дітей з перли­нами народної мудрості, що призвичаює до дбайли­вого ставлення до природи. Я розумію, що це один із способів ство­рення позитивного психоемоційного контексту в процесі навчання, що дає змогу розвивати гнучкість та адаптивність мислення, особливо в нетипових ситуаціях.

Екологічне виховання та еколо­гічна культура тісно пов'язані як з природоохоронною спрямованістю навчально-виховного процесу у початковій школі, так і його гуманізацією.

Позаурочну роботу, як частину навчально- виховної діяльності,спрямовую так, щоб вихованці брали участь у збере­женні і збагаченні природи рідного краю, адже тільки у цьому разі у них формуватимуться необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

Наше завдання - виховати дітей так, щоб вони зрозуміли: «До Природи можна доторкнутися тільки серцем!»



Гаврик З.П.,

вчитель початкових класів ЗОШ №3
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка