Бібліографічний покажчик



Скачати 467.77 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір467.77 Kb.

Міністерство культури України

ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва»

Серія «Подорожуючи країнами світу»


Франція – елегантність і краса

Бібліографічний покажчик







Київ 2014

ББК 26.89(4Фра)я1

Ф84
Франція – елегантність і краса : бібліогр. покажч. / уклад. : Н. Гуцул, С. Настенко ; ред. : С. Чачко, В. Кучерява, Н. Лінкевич ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К., 2014. – 40 с. – (Подорожуючи країнами світу).
Бібліографічний покажчик «Франція – елегантність і краса» із серії «Подорожуючи країнами світу» містить описи книг, брошур, статей із періодичних видань, присвячених історії, науці і освіті, літературі і мистецтву, а також моді Франції. Представлені матеріали дають можливість здійснити подорож до цієї країни, ознайомитися з її минулим та традиціями, з відомими художниками, поетами, письменниками, науковцями тощо.

Видання, позначені шифром, знаходяться у фондах ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва».


Укладачі: Н Гуцул, С. Настенко

Редактори: С. Чачко, В. Кучерява, Н. Лінкевич

Відповідальний за випуск Г. Саприкін

© Укладачі: Н. Гуцул, С. Настенко, 2014

© ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва», 2014


ПЕРЕДМОВА
Франція, велика і прекрасна, – це країна вишуканих вин і розкішних курортів, високої моди та витонченої кухні, цікавих традицій та багатої архітектури, класичного мистецтва та чудової музики. Багато людей асоціюють Францію з Парижем і Ейфелевою вежею. Париж, як столиця світової моди, чудовий. Незважаючи на його численні велелюдні магістралі, вокзали, пам’ятники, музеї, магазини, він дуже затишний. Але і крім Парижа, у Франції є багато не менш цікавих місць, які притягують до себе мов магнітом.

Різнобарвними краєвидами вражають відвідувача Прованс, Лазурне узбережжя, Корсика, Орлеан та інші місця Франції. Особливу увагу слід звернути на Лазурне узбережжя. Адже це не тільки Канни і Ніцца, а й Ментона, Грас, Ванс та інші міста зі своєю історією та традиціями.

Але у Франції можна відпочивати не лише на Середземному морі, а й на Атлантичному узбережжі Бретані та Нормандії. Треба пам’ятати і про давній Руан, де обов’язково варто спробувати місцевих устриць і сидр.

Мандрівникові варто відвідати Ельзас і Лотарінгію. У цих провінціях гармонійно поєднуються французька витонченість та німецька грунтовність. Над численними базарами міста Страсбург стоїть аромат пряного печива і запашного глінтвейну, який можна скуштувати фактично на кожному кроці.

Значної уваги заслуговує таке місто Франції як Ліон, що лежить на місці, де зливаються річки Сона і Рона. Ліон знаменитий своїми античними пам’ятниками і музеями. До того ж, ліонська кухня вважається найкращою у всій Франції. Ліон є хранителем традицій.

Франція – країна з багатою культурною спадщиною. Твори французьких письменників, архітекторів, музикантів, режисерів відомі в усьому світі.

За спорудами Франції можна вивчати архітектурні стилі. Найбільш відомий готичний стиль, особливістю якого є динамізм, спрямованість угору, майстерна обробка кам’яних елементів. Знаменитим зразком готичного стилю є собор Нотр-Дам у Парижі. На берегах річки Луари стоять величні замки (шато), які відрізняє чудове розмаїття архітектурних стилів. Більшість із них побудовано в епоху французького ренесансу, але є й більш давні будівлі. У більшості замків знаходилися королівські двори. Традиційно до замків Луари зараховують 42 шато. Архітектурно-історичні пам’ятки долини Луари в цій частині Франції занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

За різноманітністю стилів і напрямків з архітектурою може позмагатися французький живопис. Галантний стиль рококо був породжений монархічними часами. Республіканські настрої поклали початок новому напрямку – імпресіонізму. Найбільшої популярності набула творчість імпресіоністів Е. Мане, К. Моне та О. Ренуара.

Французька культура дала цивілізації великих математиків, численних філософів, письменників, композиторів, Століття Просвіти, мову дипломатії, універсальну концепцію прав людини. Ця країна відома в усьому світі своїми численними досягненнями в галузі медицини і технології, а також особливим французьким стилем життя.


Розділ 1

Історія та сьогодення
Французька республіка знаходиться на Заході Європи. Вона межує на північному сході з Бельгією, Люксембургом та Німеччиною, на сході – з Німеччиною, Швейцарією та Італією, на південному заході – з Іспанією та Андорою, на півдні омивається Середземним морем, а на заході – Атлантичним океаном.

Протягом останніх п’ятисот років Франція була одною з провідних країн світу, що мала сильні культурні, економічні, військові та політичні впливи на Європу та інші континенти. У XVII – XVII ст. ця вона колонізувала великі території у Північній Америці та Південно-Східній Азії. Упродовж наступних двох століть Франція стала другою за розмірами імперією у світі, завоювавши значні частини Північної, Західної та Центральної Африки, Південно-Східної Азії, а також багато Карибських і Тихоокеанських островів.

Країна, площею 543965 км², має численні заморські території – Гваделупу, Сен-Бартельмі, Сен-Мартен, Французьку Гвіану, Мартиніку, Майотту, Реюньйон, Сен-П’єр, Мікелон, Південні і Антарктичні території, Нову Каледонію, Французьку Полінезію, Волліс, Футуну.

Назва Франції походить від лат. Francia – Земля франків. Існують дві головні версії походження цього топоніма.



  • від протогерманського frankon, що перекладається як спис;

  • від давньогерманського frank, що означає вільний. Хоча можливий і зворотній вплив. Слово вільний могло асоціюватися з етнічною назвою франків, оскільки вони, як завойовники, мали статус вільних людей.

До приходу франків територія Франції називалася Галлія – від кельтського племені галлів. У давні часи територію Франції заселяли племена кельтів. У II ст. до н. е. на ці землі стали переселятися римляни, які назвали країну Галлією. У V – VIII ст. н. е. до Галлії прийшли німецькі племена франків, бургундців, вестготів, і на території Галлії була утворена величезна імперія Каролінгів. Злиття племен призвело до злиття мов, внаслідок чого виникла основа французької мови. На початку ХІ ст. у Франції змінивши династію Каролінгів, утвердилася династія Капетингів –за прізвиськом першого короля династії Гуго Капета. До речі, українка Анна Ярославна, дочка Ярослава Мудрого, уклала шлюб з королем Генріхом І, який належав до династії Капетингів. На багатьох державних документах Франції поряд з підписом короля стояв і її підпис.

Династія Капетингів почала активно приєднувати до своїх володінь прилеглі землі. Боротьба за області Гієнь, Нормандія й Анжу стала причиною Столітньої війни з Англією (1337 – 1453 рр.) і сприяла об’єднанню окремих народностей, що згодом увійшли до складу французької націй. Релігійні протиріччя між католиками й протестантами (гугенотами) призвели до тривалої релігійної війни, що закінчилася перемогою католиків і вступом на престол Генріха IV, засновника династії Бурбонів. Французька революція 1789 – 1794 рр. скинула монархію й заклала підвалини нового буржуазного устрою. З того часу національне свято сучасної Франції – День узяття Бастилії відзначається 14 липня.

Наприкінці ХVІІІ ст. полководець і державний діяч Наполеон Бонапарт здійснив у країні переворот і захопив владу, проголосивши себе імператором Наполеоном Першим, а Францію – Першою імперією. Він істотно розширив територію Франції, підкоривши майже всі держави Західної та Центральної Європи. Але у 1812 р. похід на Росію зазнав поразки. Наполеон був із ганьбою вигнаний із країни і останні роки життя провів у засланні на острові Св. Єлени.

У Другій світовій війні північна частина Франції була окупована німцями, а на півдні існував маріонетковий режим Віші. Але країна не скорилася гітлерівцям, з 1942 р. став набирати сили рух Опору, очолюваний генералом Шарлем де Голлем, який 1958 р. був обраний президентом Франції. За законодавством, тоді президент Франції обиравться терміном на сім років (тепер - на п’ять). Він призначає прем’єр-міністра й членів уряду, керує збройними силами, затверджує кандидатів на вищі державні й військові посади. Законодавчий орган Франції – двопалатний парламент – Національні збори та Сенат.

Населення країни складають в основному французи. Національними меншинами є корсиканці, бретонці, ельзасці, фламандці, що проживають в основному на окраїнах. Значну кількість (близько 4 млн осіб) складають іммігранти – португальці, алжирці, марокканці тощо.

Столиця Франції – Париж. Це одне з найбільших і найкрасивіших міст світу. Париж – центр наукового й культурного життя країни. Тут розміщені провідні науково-дослідні установи й вузи. У 60 музеях зібрано безліч художніх та історичних цінностей. Крім всесвітньо відомих скарбниць – Лувра й Версаля – великий інтерес викликають музеї сучасного мистецтва, музеї Родена, Гюго та ін.



Символом Парижа незмінно залишається Ейфелева вежа, побудована до Всесвітньої виставки 1889 р. інженером Александром Гюставом Ейфелем. Її висота – 314 м, а маса сталевих конструкцій – 9 тис. тонн.
1. Ардан Ф. Франция: государственная система / Ф. Ардан ; [пер. с фр. Л. С. Филипповой ; отв. ред. Л. М. Энтин]. – М. : Юрид. лит., 1994. – 174 с.
2. Ачкіназі Б. О. Франція: від війни до миру : політ. сили й пробл. післявоєнного устрою 1918-1924 / Б. О. Ачкіназі ; [відп. ред. В. М. Даниленко] ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – К., 2000. – 369 с.
3. Бродель Ф. Ідентичність Франції. Кн. 1. Простір та історія / Ф. Бродель ; пер. з фр. С. Глухової. – К. : Вид-во Жупанського, 2013. – 368 с. – (Іст. думка).

ББК 63.3(4Фра)

Б 88
4. Бродель Ф. Что такое Франция? Кн. 1. Ч. 1. Пространство и история / Ф. Бродель. – М. : Изд-во им. Сабашниковых, 1994. – 410 с.

ББК 63.3(4Фра)

Б88
5. Бродель Ф. Что такое Франция? Кн. 2. Ч. 1. Люди и вещи / Ф. Бродель. – М. : Изд-во им. Сабашниковых, 1995. – 244 с.

ББК 63.3(4Фра)

Б88

6. Васильчук В. Б. Тільки один місяць: Франція: її міста і люди : подорож. нотатки / В. Б. Васильчук. – Коростень : [Вечір. Коростень], 1999. – 61 с. : іл. – (Б-ка газ. «Вечір. Коростень»).
7. Вергунов В. А. Франція і французи в історії становлення й розвитку вітчизняної науково-освітньої агрономії та її складових на прикладі грунтознавства на українських землях протягом XVII – початку ХХ ст. / В. А. Вергунов // Вісн. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля. – 2008. – № 11. – С. 32 – 39.
8. Витвер И. А. Современная Франция / И. А. Витвер, А. Е. Слука, Г. П. Черников. – М., 2003. – 306 с.
9. Знайомтесь: Франція. – Б. м. : Direction de la Presse та ін., 1996. – 8 арк. : кольор. іл. – З колекції Степовика Д. В.
10. Корнієнко В. В. Культурний діалог Україна – Франція в контексті діяльності національних культурних центрів / В. В. Корнієнко // Вісн. Держ. Акад. керівних кадрів культури і мистец. – 2010. – № 1. – С. 86 – 90.
11. Косик В. Франція та Україна: Становлення української дипломатії (березень 1917 – лютий 1918) / В. Косик ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2004. – 262 с. : табл.
12. Крутенко Н. Г. Анна Ярославна / Н. Г. Крутенко. – К. : Пульсари, 2010 ; Вид-во : АДЕФ-Україна, 2011. – 140 с. – (Українці у світовій цивілізації).
13. Кубертен П’єр де. Олімпійські мемуари / Кубертен П’єр де ; [відп. ред. В. Петровський]. – К. : Олімп. літ., [1997]. – 178 с. : портр., фот.
14. Лебедева Т. Ю. Путь к власти. Франция: выборы президента / Т. Ю. Лебедева ; отв. ред. Я. Н. Засурский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1995. – 122 с.

15. Луняк Є. Анна Руська – королева Франції / Є. Луняк. – К. : Кн., 2012. – 208 с.

ББК 63.3(4Фра)41

Л84

У монографії йдеться про життя й діяльність королеви Анни, дочки великого київського князя Ярослава Мудрого, яка правила у Франції в ХІ ст., наводяться документальні свідчення, що стосуються її біографії.


16. Молдован В. В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН : навч. посіб. / В. В. Молдован. – К. : Кондор, 2003. – 256 с.

ББК 67.71я73

М75
17. Орлов В. Франция: лето под созвездием Саркози / В. Орлов. – Одесса : Фенікс, 2007. – 128 с. : ил.
18. Пилипенко Г. Дух і тіло Парижа: Франція / Г. Пилипенко // Міжнар. туризм. – 2009. – № 3. – С. 86 – 91.
19. Сироткин В. Г. Франция: 200 лет без Бастилии / В. Г. Сироткин. – К. : Политиздат Украины, 1990. – 205 с.

ББК 63.3(4Фра)

С40
20. Смирнов В. П. Франция в XX веке : [учеб. пособие для студентов ист. фак. ун-тов и пед. вузов, изучающих курс «История Франции», а также для студентов ин-тов иностр. яз., изучающих курс «Страноведение»] / В. П. Смирнов ; [ред. Л. Н. Полторацкая]. – М. : Дрофа, 2001. – 352 с.
21. Соколов В. Україна – Франція: соціально-політичні, економічні та культурно-освітні відносини (частина І) / В. Соколов // Віче. – 2009. – № 22. – С. 19 – 22.
22. Соколов В. Україна – Франція: соціально-політичні, економічні та культурно-освітні відносини (частина ІІ) / В. Соколов // Віче. – 2009. – № 24. – С. 18 – 19.
23. Супричов О. Франція / О. Супричов // Географія та основи економіки в школі. – 2006. – № 3. – С. 43 – 46. – (Країна і люди).
24. Тимофеев М. Франция отмечает 200-летие «Кодекса Наполеона»: Франция отмечает 200-летие созданного в 1804 году гражданского кодекса – документа, который на протяжении многих десятилетий был фундаментальной основой всего западного права / М. Тимофеев // Компас. – 2004. – № 18. – С. 42 – 47.
25. Україна і Франція: нариси багатовікової історії відносин / А. Зленко, А. Жуковський, В. Коптілов, В. Манжола, Л. Назарук. – Львів : Світло й Тінь, 2001. – 224 с.
26. Україна – Франція: договірні основи взаємовідносин у гуманітарній та правовій сферах : навч. посіб. / П. Д. Біленчук, О. Я. Толочко, А. В. Кофанов, О. Л. Кобилянський ; Київ. нац. ун-т внутріш. справ, навч.-наук. ін-т підготов. слідчих і криміналістів ; Європ. ун-т упр., безпеки та інформ.-прав. технологій. – К., 2009. – 81 с. – (Наук. б-ка криміналіста ; серія «Міжнар. співробітництво»).
27. Успенська О. Франція – любов моя! / О. Успенська, О. Євсєєва, В. Михайловська // Мистец. та освіта. – 2011. – № 4. – С. 51 – 54.
28. Федорова Е. В. Париж: Века и люди от основания города до Эйфелевой башни / Е. В. Федорова. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 2000. – 285 с. : ил.
29. Франция: более 80 городов, более 170 музеев, более 300 церквей и соборов, около 20 замков, 50 схем, более 200 иллюстраций, практическая информация, советы от издательства / [И. А. Кусый, Ю. Б. Ларионова, Е. А. Левицкая и др. ; гл. ред. И. А. Кусый].– 3-е изд., перераб. и доп. – Б. м. : Вокруг света, 2007. – 589 с. : ил., карты. – (Путеводители «Вокруг света»). – В содерж.: Париж; Иль-де-Франс; Долина Луары и др. – Алф. указ.: с. 585-589.
30. Франция : путеводитель с мини-разговорником / авт. текста Х. Клюхе. – М. : Аякс – Пресс, 2002. – 96 с.

ББК 26.89(4Фра)

Ф84
31. Франция. Замки Луары : история, запечатленная в камне [Електронний ресурс]. – К. : Де Агостіні Паблішинг, 2007. – 1 DVD + 70 мин. – (Золотой глобус. – № 5).

DVD 85.113(4Фра)

Ф84
32. Французский гражданский кодекс / Ассоц. юрид. центр ; науч. ред. и предисл. Д. Г. Лаврова ; пер. с фр. : А. А. Жуковой, Г. А. Пашковской. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 1099 с. – (Законодательство зарубежных стран / [редкол. : И. В. Елисеев (отв. ред.) и др.]).
33. Халецька Л. П. Франція в європейському інтеграційному процесі (кінець 1980-х – 1990-і роки) : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. іст. наук. 07.00.02 / Л. П. Халецька ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
34. Харитонова И. В. Франция как она есть : кн. для чтения по страноведению / И. В. Харитонова, И. С. Самохотская. – М. : Владос, 2001. – 360 с.

ББК 26.89(4Фра)

Х20
35. Хасси Э. Париж : анатомия великого города / Э. Хасси ; [пер. с англ. Д. Ищенко ; под ред. : К. Королева, Е. Кривцовой]. – М. : Эксмо ; СПб. : Мидгард, 2007. – 639 с. : ил. – (Весь мир в обложке).
36. Шастун Ю. Україна-Франція: співробітництво в галузі митної експертизи / Ю. Шастун // Митниця. – 2009. – № 12. – С. 7.

Розділ 2

Наука і освіта
Франція – батьківщина відомих учених: Рене Декарта, Блеза Паскаля, Андре Марі Ампера, Луї Пастера, П’єра Симона Лапласа, Жана Франсуа Лаперуза, Мішеля Монтеня, Дені Дідро та інших.

Після Великої Французької революції у Франції був запроваджений принцип «освіта для всіх і кожного без обмежень, незважаючи на соціальний статус і прибуток». Перші ліцеї у Франції створив у 1802 р. Наполеон Бонапарт, Але треба було дочекатися часів ІІІ Республіки, щоб у 1873 р. закон Жуля Фері ввів принцип всезагальної освіти у реальне життя, і освіта стала доступною. Педагогам відводилась роль «чорних гусарів» Республіки, котрі повинні перемогти байдужість і працювати на користь демократії і розвитку. У силі досі залишаються три вимогм Жуля Фері:



  1. публічна освіта є обов’язковою, починаючи з 6 років до 13 років. Якщо батьки стоять на заваді навчанню своєї дитини, то на них буде накладено штраф, або їм відмовлять у батьківських правах;

  2. публічна освіта є безкоштовною. Уряд також забезпечує учнів підручниками. Батьки витрачають гроші тільки на шкільні речі, обіди і групу подовженого дня.

  3. публічна освіта має нейтральний або світський статус по відношенню до політики та релігії. Але за батьками залишається право вирішувати, куди відправляти дітей – до приватних шкіл чи до релігійних. Тільки 7 %, більшість із яких належить до католицької конфесії, є платними, а решта фінансується урядом. Вимога світськості внесена до Конституції і її не слід розцінювати як антирелігійне гасло. Воно свідчить лише про незалежність від всебічної опіки церкви.

Сучасна система французької освіти складалася протягом останніх двох сторіч і вважається однією з найбільш передових у світі. Основна її особливість – перевага державних навчальних закладів. Навчання у Франції безкоштовно для всіх, включаючи іноземців (щоправда, університети стягують зі студентів номінальну плату). Ще одна особливість – це практично однакова якість навчання як у столиці, так і в провінції.

Система освіти у Франції має яскраво виражену національну специфіку. У цій країні своя система дипломів і вчених ступенів, особливий розподіл на цикли і особливе ставлення до дипломів державних навчальних закладів: вони, як правило, котируються набагато вище, ніж дипломи приватних шкіл та університетів.

Вища освіта Франції мобільна і гнучка та ділиться на три цикли, по закінченню кожного з яких студент одержує відповідний диплом:


  • перший цикл розрахований на два роки і завершується іспитом на одержання диплома про загальну (DEUG) або науково-технічну (DEUST) університетську освіту. Багато хто зупиняються саме на цьому щаблі, оскільки такий документ дає можливість знайти непогану роботу;

  • другий цикл також охоплює два-три роки навчання. По закінченню першого року видається диплом ліценціата (licence), а наступний закінчується одержанням диплома магістра (maitrise);

  • третій цикл припускає поглиблене вивчення обраної спеціальності і супроводжується самостійною науковою працею, тему якої претенденти зобов’язані сформулювати до вступу на програму. Після закінчення цього етапу видається диплом про спеціальну вищу освіту (DESS) або поглиблену освіту (DEA).

Франція має 80 університетів і близько 300 вищих шкіл. ВНЗ відрізняються розмірами, але в цілому, незалежно від місця розташування, гарантують високу якість освіти. Для невеликих університетів характерне різноманіття дисциплін і велика кількість студентів першого циклу навчання. Університети великих провінційних міст відрізняються більш вузькою спеціалізацією і у них більше студентів другого і третього циклів. У Паризькому окрузі де зосереджена чверть всіх французьких студентів, можна знайти практично все що завгодно – будь-який факультет, будь-яку програму, спеціалізацію.

Говорячи про якість освіти, не можна оминути увагою науку, адже Франція є провідною науковою державою в Європі. За останні роки кілька науковців Франції стали лауреатами Нобелівської премії. Наука активно підтримується та постійно реформується.

У Франції існує великий центр наукових досліджень – CNRS (Centre national de la recherche scientifique – національний центр наукових досліджень). Діє IN2P3 – національний дослідницький центр, мета якого – «сприяння і об’єднання науково-дослідної діяльності в різних галузях фізики».

В області атомної енергетики помітне місце займає науковий центр CEA (Comissariat à l'énergie atomique). У сфері досліджень космосу і проектування космічних приладів найбільшим науковим осередком Франції є CNES (Centre national d'études spatiales) є. Інженери CNES також розробляли кілька проектів спільно з радянськими інженерами.


37. Барштейн В. Ю. От Николя Аппера до Луи Пастера, от успешной борьбы с неизвестной причиной до открытия самой причины / В. Ю. Барштейн // Мясное дело. – 2012. – № 5. – С. 17 – 19.
38. Богомолова И. Система образования во Франции / И. Богомолова // Нар. образование. – 2007. – № 7. – С. 193 – 196.
39. Ваховський Л. Ідеї гуманізму у французькій філософії освіти / Л. Ваховський, Т. Харченко // Шлях освіти. – 2010. – № 4. – С. 18 – 22.
40. Вачевський М. Сучасна економічна освіта у країнах Західної Європи: формування професійних компетенцій / М. Вачевський // Рід. школа. – 2006. – № 3. – C. 71 – 74.
41. Винарчик М. Зміст і організація білінгвальної освіти у Франції / М. Винарчик // Молодь і ринок. – 2009. – № 9. – С. 86 – 89.
42. Волинець Л. Мистецька освіта у школі Франції / Л. Волинець // Мистец. та освіта. – 2003. – № 1. – С. 61 – 63. – (Зарубіж. досвід).
43. Голотюк О. В. Франція від просвітництва до сьогодення: етапи освіти / О. В. Голотюк // Новітня філол. – 2007. – № 8 (28). – С. 87 – 97.
44. Длугач Т. Б. Дени Дидро / Т. Б. Длугач. – М : Мысль, 1986. – 191 с. – (Мыслители прошлого).

ББК 87.3(4Фра)

Д51
45. Дрожжина Т. В. Освітня система Франції: сучасний погляд / Т. В. Дрожжина // Управління шк. – 2010. – № 5. – С. 21 – 25.
46. Єгоров Г. Система освіти у Франції / Г. Єгоров // Історія в шк. – 2001. – № 3 – 4. – C. 13 – 17.
47. Єгоров Г. Суспільствознавча освіта у ліцеях Франції / Г. Єгоров // Історія в шк. – 2004. – № 7 – 8. – С. 58 – 61.
48. Жилина И. Ю. Реформа лицеев во Франции: изучение экономики / И. Ю. Жилина, Г. В. Семеко // Экономика образования. – 2010. – № 1. – С. 79 – 95.
49. Зязюн Л. Освітня система Франції / Л. Зязюн // Рідна шк. – 2001. – № 11. – C. 70 – 74.
50. Зязюн Л. І. Освітні моделі Франції в культурологічному вимірі / Л. І. Зязюн // Педагогічний процес: теорія і практика : зб. наук. пр. / Ін-т пед. освіти і освіти дорослих. – К., 2009. – Вип. 2. – С. 89 – 109.
51. Кириллова Н. Б. Высшее образование во Франции: смена институциональной парадигмы / Н. Б. Кириллова // Высш. образование в России. – 2010. – № 12. – С. 66 – 70.
52. Книга А. Система вищої освіти в Україні та за кордоном : спроба співставлення / А. Книга // Освіта в Україні. – 2001. – Вип. 3. – C. 14 – 22.

53. Кнодель Л. Сучасний стан системи освіти Франції / Л. Кнодель // Директор шк. Україна. – 2007. – № 12. – C. 58 – 65.
54. Колодочкина Е. Франция. Образование – частное, местное, государственное? / Е. Колодочкина // Эхо планеты. – 2003. – № 28. – C. 20 – 23.
55. Корсак К. В. Вища освіта Франції / К. В. Корсак // Вища світ. освіта. – К., 1997. – С. 122 – 131.
56. Котенко А. Шворний Монтень / А. Котенко // Київ. Русь. – 2008. – № 5. – С. 235 – 240.
57. Максименко А. Методика навчання у материнській школі Франції / А. Максименко // Нова пед. думка. – 2011. – № 2. – С. 10 – 14.
58. Максименко А. П. Університетська освіта Франції: становлення і розвиток у ХІХ – ХХ століттях : моногр. / А. П. Максименко ; Київ. нац. лінгвіст. ун-т. – К., 2007. – 200 c.
59. Монтень М. Избранное / М. Монтень. – М. : Сов. Россия, 1988. – 410 с.

ББК 87.3(0)4

М77
60. Монтень М. Опыты : избранные главы / М. Монтень. – Ростов н/Д : Феникс, 1998. – 544 с.

ББК 87.3(4Фра)

М77
61. Монтень М. Проби. У 3-х кн. / М. Монтень. – К. : Дух і літера, 2005. – . –

Кн. 1. – 2005. – 365 с.

Кн. 2. – 2006. – 515 с.

Кн. 3. – 2007. – 383 с.



ББК 87.3(4Фра)

М77

62. Монтень М. Проби : вибране / М. Монтень ; пер. з фр. А. Перепаді. – К. : Шанс, 2012. – 444 с.

ББК 87.3(4Фра)

М77
63. Несін Ю. М. Поширення досвіду післядипломної освіти Франції у франкофонічних країнах / Ю. М. Несін // Тавр. вісн. освіти. – 2010. – № 2. – С. 5 – 8.
64. Орлова Л. В. Управление школьным образованием во Франции / Л. В. Орлова // Педагогика. – 2008. – № 7. – С. 105 – 114.
65. Осіпа Л. Особливості вищої освіти у Франції / Л. Осіпа // Молодь і ринок. – 2009. – № 6. – С. 88 – 92.
66. Пальчук М. Розвиток педагогічної освіти у Франції: сучасні підходи / М. Пальчук // Неперерв. проф. освіта: теорія і практика. – 2008. – № 1. – С. 131 – 138.
67. Панченко А. Птенцы гнезда де Голля / А. Панченко // Вокруг света. – 2011. – № 3. – С. 86 – 98.

У статті розповідається про Національну школу управління Франції та її випускників.


68. Пластинина Н. Н. Перспективы развития школьного образования Франции / Н. Н. Пластинина // Интеграция образования. – 2007. – № 3/4. – С. 10 – 13.
69. Радченко Ю. П. Тестовий контроль у навчанні іноземної мови у школах Франції / Ю. П. Радченко // Пед. пошук. – 2012. – № 2. – С. 78 – 80.
70. Тигану Е. Французские университеты: высшее образование во Франции считается вполне доступным – как для граждан страны, так и для иностранцев / Е. Тигану // Большой бизнес. – 2012. – № 9. – С. 126 – 131.
71. Третякова Н. В. Освіта у Франції / Н. В. Третякова // Пед. майстерня. – 2011. – № 4. – С. 34 – 39.
72. Ульяновский Ю. Франция: подтвержден светский характер системы образования / Ю. Ульяновский // Компас. – 2004. – № 8. – С. 72 – 76.
73. Филиппов В. М. Кодекс образования Франции. Законодательная часть / В. М. Филиппов. – М. : Статут, 2003. – 270 с.
74. Харченко Т. Г. Індивідуальний підхід у підготовці майбутніх учителів як чинник гуманізації педагогічної освіти у Франції / Т. Г. Харченко // Шлях освіти. – 2011. – № 4. – С. 11 – 18.
75. Харченко Т. Г. Нормативно-правове забезпечення індивідуального розвитку вчителя в системі підготовки педагогічних кадрів Франції / Т. Г. Харченко // Шлях освіти. – 2012. – № 2. – С. 28 – 33.
76. Харченко Т. Г. Тенденції розвитку педагогічної освіти у Франції в другій половині ХХ століття / Т. Г. Харченко // Шлях освіти. – 2009. – № 1. – С. 15 – 20.
77. Хміль О. Особливості системи вищої освіти у Франції / О. Хміль // Молодь і ринок. – 2010. – № 9. – С. 95 – 99.
78. Хома О. Декарт і Паскаль: шлях до філософії та тлі «Grand Siecle» / О. Хома // Філософ. думка. – 2012. – № 6. – С. 19 – 38.
79. Шаповалова Л. Професіоналізація як один із напрямів розвитку сучасної вищої освіти у Франції / Л. Шаповалова // Вища шк. – 2010. – № 1. – С. 59 – 70.
80. Шевченко А. Освіта у Франції / А. Шевченко // Рідна шк. – 2001. – № 2. – С. 74 – 76.

81. Шевченко А. Система освіти у Франції / А. Шевченко // Рідна шк. – 2001. – № 2. – С. 74 – 77.
82. Эстетика Дидро и современность : сб. ст. / Л. Л. Альбина, А. А. Аникст, В. Г. Арсланов и др. – М. : Изобразительное искусство, 1989. – 368 с.

ББК 87.8

Э87


Розділ 3

Стежками французької літератури
Французька література – одна із найдавніших європейських літератур. Це найстаріша література романською мовою. Її багата історія починається із становлення французької мови, яка виникла приблизно у IX ст.

Протягом віків французька література сприймалася за межами країни як джерело заколотної енергії неспокою. Її світове значення і вплив з великою силою проявилися в епоху підготовки Великої французької революції і після неї: тираноборський дух просвітителів Франції, вільнодумство Вольтера, бунт Ж. Ж. Руссо проти мистецтв, цивілізації надихали молодого Й. Гете та Ф. Шиллера, а згодом переломилися в революційному романтизмі Дж. Байрона і Г. Гейне. При цьому багато хто з просвітителів дотримувався матеріалістичних поглядів: Дідро, Гольбах, Гельвецій, д’Аламбер.

З метою популяризації наукових знань французькі просвітителі починають видання «Енциклопедії». Дені Дідро та д’Аламбер згуртували навколо цього багатотомного проекту кращі уми сучасної Франції. У статтях і замітках «Енциклопедії» висвітлювалися різні аспекти життя природи та людського суспільства.

В історії французької літератури різних епох боротьба і зміна літературних напрямків і шкіл, програм і практики цих шкіл приймали різні форми – класицизм, романтизм, згодом натуралізм, а потім і літературні течії «Кінця століття» – символізм та інші – складалися, насамперед, у Франції, стимулюючи надалі формування аналогічних художніх напрямів в інших країнах, у різноманітних варіаціях. Пісня про національного французького героя Роланда владно заполонила уяву і італійців, і скандинавів, і англійців, і німців. Ідеал особливої любові, яка вимагала служіння дамі подвигами доблесті і галантності, виникнувши у трубадурів і труверів, справив цілий переворот в німецькій поезії мінезингерів. В Італії він ліг в основу високого філософського платонізму Данте і Петрарки.

У XIX ст., за часів панування буржуазії, у французькій літературі створилася найбагатша національна школа критичного реалізму, яка буяє сміливими художніми відкриттями та представляє вагомий за своїм значенням внесок французької літератури у світову. Видатним представником критичного реалізму був Ф. Стендаль. Для його творчості характерне аналітико-психологічне зображення світу, відображення дійсності засобами внутрішнього монологу, що на той час було справжнім новаторством. У своєму відомому романі «Червоне і чорне» автор розкриває образ головного героя у стрімкій динаміці. Такий показ людини був новий для літератури, він відкривав невичерпні можливості реалістичного тлумачення образів, показаних у тісному взаємозв’язку з суспільством.

Серед відомих діячів французького критичного реалізму слід також назвати майстра новели П. Меріме. Звернувшись до жанру новели, П. Меріме зумів передати світ сильних почуттів своїх героїв, їх незвичайність, палкість і неповторність. Завдяки високій художності твори П. Меріме набули великої популярності ще за життя автора.



Французька література грала центральну роль у розумовому і художньому розвитку всієї Європи. Ще в ХІІ ст. вона займала передове значення, яке не втратила і до наших днів.
83. Андреев Л. Г. История французской литературы / Л. Г. Андреев, Н. П. Козлова, Г. К. Косиков. – М. : Высш. шк., 1987. – 542 с.
84. Андрие Р. Стендаль, или Бал-маскарад / Р. Андрие. – М. : Прогресс, 1985. – 288 с.

ББК 83.34Фра

А65
85. Анненкова О. С. Французька література XIX століття: від Стендаля до Мопассана / О. С. Анненкова ; Ун-т сучас. знань. – К. : Купріянова О. О., 2008. – 158 с. : іл.
86. Бестужева-Лада С. Сентиментальный скептик: (Вольтер-Франсуа-Мари-Аруе) / С. Бестужева-Лада // Смена. – 2000. – № 10. – С. 27 – 33.
87. Біляшевич Т. М. Образ матері в прозі А. Камю / Т. М. Біляшевич // Мова і культура. – 2009. – Вип. 11. – Т. ІХ. – С. 230 – 239.
88. Біляшевич Т. М. «Сам як інший»: наративний аспект (ре)конструювання ідентичності у повісті А. Камю «Сторонній» / Т. М. Біляшевич // Гуманіт. вісн. Серія : Інозем. філол. – 2008. – Ч. 12, Т.1. – С. 13 – 18.
89. Бобкова Н. П. Д’Аламбер эпоха просвещения / Н. П. Бобкова, Д. И. Бобков // Наука. Релігія. Суп-во. – 2011. – № 2. – С. 139 – 142.
90. Бреннер Ж. Моя история современной французской литературы / Ж. Бреннер ; [предисл., пер. с фр., коммент. О. В. Тимашевой]. – М. : Высш. шк., 1994. – 351 с.
91. Васильєв Є. М. Трагедія Камю «Калігула» / Є. М. Васильєв // Всесвіт. л-ра та культура. – 2006. – № 3. – С. 14 – 16.
92. Дітькова С. Ю. «Жив, кохав, страждав...» / С. Ю. Дітькова // Зарубіж. л-ра. – 2009. – № 7 – 8. – С. 12 – 16. (Стендаль).
93. Забабурова Н. В. Французский психологический роман (эпоха Просвещения и романтизм) / Н. В. Забабурова. – Ростов н/Д : Изд-во Рост. ун-та, 1992. – 224 с.
94. Зенкин С. Н. Французский романтизм и идея культуры: Неприродность, множественность и относительность в литературе / С. Н. Зенкин. – М. : РГГУ, 2002. – 288 с.
95. Кривушина Е. С. Французская литература XVII-XX веков: поэтика текста : сб. / Е. С. Кривушина ; Иванов. гос. ун-т. – Иваново, 2002. – 209 с.
96. Ларошфуко Ф. Мемуары. Максимы и моральные размышления : сб. / Ф. Ларошфуко. – Мн. : Попурри, 1999. – 416 с.

ББК 87.7(4Фра)

Л25
97. Лімборський І. Жан-Жак Руссо і руссоїзм в Україні / І. Лімборський // Всесвіт. – 2001. – № 1 – 2. – С. 145 – 148.
98. Лімборський І. Жан-Жак Руссо і українська література / І. Лімборський // Зарубіж. л-ра в навч. закл. – 2001. – № 11. – С. 59 – 61.
99. Лукасик В. Ю. Миф до Ренессанса. Античная мифология во французской поэзии позднего Средневековья / В. Ю. Лукасик. – М. : Либроком, 2011. – 224 с.
100. Матвіїшин В. Г. Словянські та козакофільські мотиви у творчій спадщині Проспера Меріме / В. Г. Матвіїшин // Зарубіж. л-ра. – 2009. – № 3. – С. 2.
101. Мельничук М. С. Проблема абсурду в екзистенціальній філософії Альберта Камю / М. С. Мельничук // Вісн. нац. ун-ту водного госп-ва та природокористування. – 2007. – Вип. 3. Ч. 2. – С. 395 – 400.
102. Назарець В. М. Світоглядні позиції та творча еволюція Альбера Камю / В. М. Назарець // Всесвіт. л-ра та культура. – 2010. – № 2. – С. 6 – 11.
103. Наркирьер Ф. С. От Роллана до Моруа: этюды о французских писателях / Ф. С. Наркирьер. – М. : Сов. писатель, 1990. – 379 с.
104. Овруцька І. М. Стендаль / І. М. Овруцька. – К. : Дніпро, 1983. – 176 с.

ББК 83.34Фра

О-33

105. Очерет Ю. В. Литература Арраса XII-XIII веков : К проблеме формирования и развития городской литературы во Франции в средние века / Ю. В. Очерет ; Адыг. гос. ун-т. – К. : [МП «Феникс»], 1995. – 221 с.
106. Ржевська В. С. Міжнародно-правове значення проекту «Європейської республіки» Ш. де Сен-П’єра та коментаря до нього Ж-Ж. Руссо / В. С. Ржевська // Часопис Київ. ун-ту права. – 2012. – № 4. – С. 345 – 349.
107. Стендаль (Анрі Марі Бейль) (1783 – 1842) // Шкільна б-ка. – 2008. – № 1. – С. 7.
108. Стьопіна Ю. Є. Реалізм у теорії драми Д. Дідро та Г.-Е. Лессінга / Ю. Є. Стьопіна // Гуманіт. часопис. – 2008. – № 2. – С. 91 – 97.
109. Таганов А. Н. Формирование художественной системы М. Пруста и французская литература на рубеже XIX – XX веков / А. Н. Таганов ; Иванов. гос. ун-т. – Иваново : [Б. и.], 1993. – 131 с.
110. Таранов П. С. От Петрарки до Стендаля / П. С. Таранов. – М. : АСТ, 2000. – 431 с. : ил. – (Звезды мировой философии).
111. Трыков В. П. Французский литературный портрет XIX века / В. П. Трыков ; науч. ред. В. А. Луков. – М. : Флинта ; Наука, 1999. – 358 с.
112. Фесенко В. Кіт у чоботях або Фрагментарні роздуми на теми французької літератури останнього десятиліття / В. Фесенко // Всесвіт. – 2003. – № 5 – 6. – С. 139 – 145.
113. Фінчук Г. В. «Гострий і оригінальний письменник» / Г. В. Фінчук // Зарубіжна л-ра. – 2007. – № 7. – С. 55 – 57.
114. Фінчук Г. В. Особливості творчості Проспера Меріме / Г. В. Фінчук // Всесвітня л-ра та культура. – 2008. – № 4. – С. 7 – 9.

115. Французская литература 30-40-х гг. XIX в. Вторая проза / отв. ред. : А. Д. Михайлов, К. А. Чекалов. – М. : Наука, 2006. – 415 с.
116. Фредерік Стендаль (1783 – 1842) // Шкільна б-ка. – 2008. – № 3. – С. 30.
117. Фрестье Ж. Проспер Мериме / Ж. Фрестье. – М. : Радуга, 1987. – 314 с.

ББК 83.34Фра

Ф87
118. Чекалов К. А. Формирование массовой литературы во Франции. XVII – первая треть XVIII века / К. А. Чекалов. – М., ИМЛИ РАН, 2008. – 247 с.
119. Шалагінов Б. Б. Класицизм у французькій літературі / Б. Б. Шалагінов // Всесвітня л-ра та культура в навч. закл. України. – 2004 – № 2. – С. 23 – 27.
120. Шалагінов Б. Б. Література «просвітницького раціоналізму» у Франції / Б. Б. Шалагінов // Всесвітня л-ра та культура в навч. закл. України. – 2004. – № 2. – С. 40 – 46.
121. Шалагінов Б. Б. Ренесанс у Франції / Б. Б. Шалагінов // Всесвітня л-ра та культура в навч. закл. України. – 2003. – № 7. – С. 25 – 30.
122. Шалагінов Б. Б. Сентименталізм у Франції. Руссо / Б. Б. Шалагінов // Зарубіж. л-ра в навч. закл. – 2004. – № 6. – С. 4 – 7.

Розділ 4

Культура і мистецтво
Культура Франції настільки ж велика як і сама Франція, кількість пам’ятників і шедеврів мистецтва просто неможливо порахувати. У культурі Франції представлені десятки стилів архітектури, живопису, музики. У ній відображається не тільки культура кожного регіону, але і вплив імміграційних хвиль різних епох. Саме культурне багатство робить Францію однією із найпривабливіших країн.

Деякі пам’ятники культури Франції виникли ще в часи палеоліту. Наступна епоха в культурі Франції – це римське панування. У цей період з’явилися такі міста, як Париж, Руан, Орлеан, Марсель, Ним, Авіньон, Арль і Оранж а в них пам’ятники римської культури – акведуки, арки і арени для змагань.

До епохи раннього середньовіччя відносяться церкви, побудовані в романському стилі: церква Мон-Сен-Мішель монастирі Сито і Клюні.

Франція є батьківщиною найвеличнішого архітектурного стилю – готики. Батьківщиною готичного стилю, який розвинувся з романського, став регіон Іль-де-Франс. Храми, споруджені в цьому стилі, вражають своєю легкістю, немов вони зроблені з повітря. Цей ефект досягається за рахунок гострих високих куполів. Найвідомішою готичною спорудою є собор Нотр-Дам у Парижі, а також церкви в Шартрі, Орлеані, Ле-Мані і Страсбурзі.

У цей же період, у XII-XIV ст., у багатьох містах Франції, будувалися чудові замки, більшість із яких збереглася до нашого часу.

А ось знамениті палаци Франції, у тому числі і Версаль, стали з’являтися тільки в епоху Відродження, яке прийшло з Італії в XVI ст. Яскравими пам’ятками цього періоду, крім Версальського палацу, можна назвати замок у Луарі і палац у Фонтенбло.

Найбільша колекція живопису епохи Відродження розташована в Луврі, що був зведений у XVI ст. на фундаменті фортеці кінця XII – початку XIII ст. Це грандіозний комплекс будівель із вишуканими фасадами, фронтонами, альтанками. Лувр знаменитий зібранням картин, серед яких, крім робіт французьких художників, зберігаються твори Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тиціана, Рембранта, Рубенса та інших всесвітньо відомих майстрів пензля. Там же зберігаються чудові скульптури, наприклад, Венери Мілоської, Ніке Самофракійської тощо, а також єгипетські старожитності.

У Франції можна побачити такі шедеври Наполеонівської епохи (неокласицизм), як Тріумфальна арка, Вандомська колона і церква Мадлен у Парижі, прекрасні споруди еклектичного XIX ст. – театр «Гранд Опера», міська ратуша Отель-де-Віль і Великий палац, знаменита Ейфелева вежа.

Сучасна архітектура Франції не менш красива, ніж древні споруди. Вона перейняла витонченість і благородство минулих часів, додавши до них модерні технології. Це доповнило архітектуру французьких міст такими сучасними спорудами, як Центр ім. Жоржа Помпіду, Луврська піраміда і комплекс будівель у паризькому районі Дефанс.

Довгий час Франція мала статус однієї із самих могутніх і розвинутих європейських держав, а її мистецтво впливало на культурний розвиток інших народів.


123. Барштейн В. Україна – Франція. Переплетення часів і доль: (Медальєрне мистецтво України) / В. Барштейн // Нумізматика і фалеристика. – 2003. – № 2. – С. 11 – 14.
124. Бизе Ж. Письма / Ж. Бизе. – М. : Музыка, 1988. – 479 с.

ББК 85.313(4Фра)

Б59
125. Бобкова М. С. Некоторые аспекты ренессансного историзма во Франции / М. С. Бобкова // Мир истории жизнь историка: науч. чтения памяти профессора М. А. Барга. – М., 1995. – С. 91 – 102.
126. Бобкова М. С. Французский Ренессанс / М. С. Бобкова // Раннее Новое время: книга для чтения по истории. – М. : Астрель, 2007. – С. 93 – 101.

127. Гоген : альб. / текст Дж. Николетти. – М. : Белый город, 2000. – 64 с. : ил. – (Мастера живописи).

ББК 85.143(4Фра)

Г58
128. Гоген Поль. – К. : Мистец., 1993. – 286 с.

ББК 85.143(4Фра)

Г58
129. Гоген Поль / пер. с чеш. ; вступ. ст. Я. Томеша. – Прага : Артия, 1963. – 70 с. : ил.

ББК 85.143(4Фра)

Г58
130. Горобець І. Франція. На дозвіллі у Довілі : у Довілі панує імпресіонізм / І. Горобець // Міжнар. туризм. – 2011. – № 5. – С. 84 – 96.
131. Гринвина А. Живопись Франции XVIII века и скульптура / А. Гринвина // Всесвітня л-ра та культура в навч. закл. України. – 2004. – № 2. – С. 51 – 55.
132. Даниельсон Б. Гоген в Полинезии / Б. Даниельсон. – М. : Искусство, 1969. – 278 с.

ББК 85.143(3)

Д18
133. Дубовик О. Усі дороги ведуть у Нотр-Дам: як уживаються в одному храмі янголи, горгулії та горобці / О. Дубовик // Укр. сл. – 2009. – 9 – 15 верес. (№ 36). – С. 9.
134. Кашен Ф. Гоген / Ф. Кашен. – М. : Астрель, 2001. – 196 с. : ил. – (Живопись. Открытие).

ББК 85.143(4Фра)

К31
135. Корнієнко В. В. Культурний діалог Україна – Франція в контексті діяльності національних культурних центрів / В. В. Корнієнко // Вісн. Держ. Акад. керівних кадрів культури і мистец. – 2010. – № 1. – С. 86 – 90.
136. Корнієнко В. В. Міжкультурна взаємодія Україна – Франція: ретроспективний огляд культурно-мистецьких заходів 2009 року / В. В. Корнієнко // Вісн. Держ. Акад. керівних кадрів культури і мистец. – 2010. – № 3. – С. 95 – 101.
137. Муратова К. М. Мастера французской готики / К. М. Муратова. – М. : Искусство, 2003. – 455 с.
138. Никозия Ф. Гоген. Сокровищница мировых шедевров / Ф. Никозия ; [гл. ред. С. С. Скляр ; пер. с итал. А. Подпятникова]. – Харьков ; Белгород : Кн. клуб «Клуб семейн. досуга», 2011. – 160 с.

ББК 85.143(4Фра)

Н63
139. Перрюшо А. Поль Гоген / А. Перрюшо ; [пер. с фр. Ю. Я. Яхниной ; коммент. и послесл. К. Г. Богемской]. – М. : Искусство, 1995. – 334 с. – (Жизнь в искусстве).
140. Французский театр: Корнель. Расин. Мольер : сб. / [сост. Т. И. Сафронова]. – М. : АРТ+N, 1995. – 507 с. – (Б-ка мировой драматургии ; кн. 1).
141. Юиг Р. Гоген / Р. Юиг ; [пер. Л. И. Таруашвили ; ред. : Н. А. Борисовская, Е. С. Гордон]. – М. : Слово-Slovo, 1995. – 95 c. – (Картин. галерея).

ББК 85.143(4Фра)

Ю50


Розділ 5

Центр світової моди
Прагнення гарно виглядати і красиво одягатися існувало в усі часи. Моді приділяли увагу французькі правителі, починаючи з Людовика ХІV. До XIX ст. красу жінок вищих соціальних верств підкреслювали пишні довгі спідниці і корсети, декольте та фіжми, турнюри та криноліни.

Париж заслужено називають столицею світової елегантності та всесвітнім центром моди. Прообразом паризького Будинку високої моди вважають ательє Леруа, кравця епохи Наполеона Бонапарта, який створював сукні, капелюхи і парфуми. Монополія на звання «висока мода» належить винятково Франції, де існує Парижський синдикат високої моди. Франція небезпідставно претендує на звання «законодавиці світової моди». Уже більше ніж два століття французькі кутюр’є створюють світові шедеври костюма.

Багато предметів сучасного гардероба, які здаються нам зовсім природними – сумочку через плече, металеву біжутерію, ланцюжки, «маленьке чорне плаття», жіночий светр, твідовий і джерсовий костюми – вигадала легендарна Коко (Габріель) Шанель. Донька бродячого торговця із Сомюра, вихованка сирітського будинку і обителі Богоматері, вона від природи мала вроду і розум, інтуїцію, наполегливість і працелюбність. Коко подарувала жінкам право на комфорт і зручність без усяких хитрощів.

Коко Шанель починала свою кар’єру з продавчині в магазині трикотажу, де заради забави вона створювала цікаві капелюшки для клієнток. Згодом ця її забава переросла в професійну майстерність. Вона відкрила власну майстерню капелюшків. З 1913 р. у вітринах магазину у Довилі, крім капелюшків, з’являлися також спідниці та сукні з трикотажу. Габриель стала успішною жінкою, біля дверей її магазину завжди стояли черги. Будинок моди в Біарриці, відкритий Шанель, теж став дуже популярним.

1926 р. Коко створила маленьку чорну сукню. Сукня була достатньо проста, до середини коліна, без додаткового декору, за напівкруглим вирізом і довгими вузькими рукавами. Завдяки цій сукні можна було створити декілька нових варіантів з допомогою аксесуарів, і щоразу мати новий вигляд. Знаменитий вислів Коко Шанель: «Маленька чорна сукня повинна бути в гардеробі кожної жінки» – актуальна і в наш час.

З 1939 р. Коко Шанель зупинила свою роботу в зв’язку з окупацією Парижу і відновила її вже аж в 1954 році. На жаль, її першу повоєнну колекцію чекав великий провал. Незважаючи ні на що, дизайнерка не здавалася і з третьої спроби у віці 71 року Коко Шанель з тріумфом повернулася до світу Високої моди.

За період творчої паузи Коко Шанель світ високої моди зазнав змін, які приніс Крістіан Діор. Він став відомим завдяки тому, що вигадав для жінок «новий образ», який передбачав спідницю-колокольчик та спідницю-олівець. Ці фасони, що робили жінок більш витонченими та елегантними, і досі залишаються актуальними. Романтичність, легкість, яскравість – основні риси моделей кутюр’є.

Будинок високої моди Діора – один із самих престижних у світі моди. У них розпочинали роботу такі відомі дизайнери, як П. Карден, І. Сен-Лоран, Дж. Ферре, Дж. Гальяно.

У повоєнні роки Крістіан Діор створив новий стиль для тендітних романтичних жінок, який прийняла не тільки вся Європа, але й Америка. На 50-ті рр. XX ст. припадає час розквіту Дому Високої моди Юбера де Живанши, що втілив ідеали елегантності й витонченості. Після смерті Крістіана Діора головний модельєр Дому «Діор» Ів Сен Лоран представив публіці свою першу сенсаційну колекцію, поклавши початок Дому «Ів Сен Лоран».

Завдяки французьким Домам моди моделювання та створення одягу перестало бути ремеслом, а стало мистецтвом. Багато речей, якими ми користуємося зараз, які ми носимо, які здаються нам таким природними і звичайними, вперше з’явилися саме завдяки відомим французьким модельєрам.


142. Белоусова С. Военная тайна / С. Белоусова // Всемирный следопыт. – 2006. – № 9. – С. 34 – 37.

Про Коко Шанель у період війни.


143. Беляева А. Опасные связи Коко Шанель / А. Беляева // Всемирный следопыт. – 2006. – № 9. – С. 23 – 33.
144. Брукс Д. Парижский альбом / Д. Брукс ; пер. с фр. И. Голыбина. – М. : Слово/Slovo, 2013. – 160 с.
145. Гидель А. Коко Шанель = Coco Chanel / А. Гидель ; пер. с фр. С. Лосева. – М. : Эксмо, 2008. – 445 с. – (Женщина-Богиня).
146. Делэ К. Одинокая Chanel = Chanel solitaire / К. Делэ ; пер. с фр. Н. Кулиш. – М. : Слово, 2010. – 291 с.
147. Диор К. Диор о Dior. Автобиография / К. Диор. – М. : Слово/Slovo, 2010. – 232 с.
148. Диор К. Словарь моды Кристиана Диора / К. Диор. – М. : Слово/Slovo, 2011. – 128 с.
149. Иконы стиля. История моды ХХ века : фотоальбом / ред. Г. Буксбаум. – СПб. : Амфора, 2009. – 192 с.
150. Карбо К. Коко Шанель. Шик и элегантность навсегда = The gospel according to Coco Chanel / К. Карбо ; пер. с англ. Е. Кармановой. – СПб. : Питер, 2010. – 240 с.
151. Карпинос И. Коко Шанель: одинокий ангел-истребитель / И. Карпинос // Личности. – 2011. – № 3 (31). – С. 6 – 27.
152. Коко Шанель. Основательница Дома моды Chanel / сост. С. Фоменко. – М., 2010. – 21 с. – (Путь к успеху).
153. Куницкая О. Властительницы мира моды / О. Куницкая. – К. : Вече, 2008. – 360 с. – (Мир женщины).
154. Латур А. Волшебники парижской моды / А. Латур. – М. : Этерна, 2009. – 440 с.
155. Надеждин Н. Я. Коко Шанель: «Мода проходит – стиль остается» / Н. Я. Надеждин. – М. : Майор ; Изд. Осипенко А. И., 2008. – 191 с. – (Неформ. биогр.).
156. Перцова К. Мой Ив Сен Лоран / К. Перцова. – М. : Слово, 2011. – 240 с.
157. Покна М.-Ф. Кристиан Диор / М.-Ф. Покна ; [пер. с фр. : С. Никитин и др.]. – М. : Вагриус, [1998]. – 382 с. – (Биогр.).
158. Рабино И. Christian Dior. Многоликий гений / И. Рабино ; пер. с фр. Н. Кулиш. – М. : Слово/Slovo, 2013. – 376 с.
159. Саме Ж. Высокая мода / Ж. Саме ; пер. с фр. Д. Анисович, А. Петрова, А. Смирнова ; ред. : Е. Драницына, Г. Соловьева. – СПб. : Азбука-классика, 2010. – 352 с. – (Мир высокой моды).
160. Санчес-Андраде К. Коко Шанель / К. Санчес-Андраде ; [пер. с исп. Ю. В. Шабала]. – М. : Мир кн., 2009. – 331 с. – (Женские лики – символы веков).
161. Тома И. Парижский шик / И. Тома, Ф. Вейсе ; пер. с фр. И. Крупичева ; иллюстр. К. Дизелю. – М. : Слово/Slovo, 2013. – 192 с.
162. Шанель К. Коко Шанель. Жизнь, рассказанная ею самой / К. Шанель ; пер. с фр. Н. Павлищевой. – М. : Яуза-пресс, 2011. – 312 с. – (Уник. автобиография женщины-эпохи).
163. Шарль-Ру Э. Непутевая Шанель / Э. Шарль-Ру ; [пер. с фр. Л. Г. Ломидзе]. – М. : АСТ ; Владимир: Астрель, 2009. – 620 с.
164. Эдрих М. Загадочная Коко Шанель / М. Эдрих ; пер. с фр. Н. Тодрия. – М. : Альпина нон-фикшн ; Глагол, 2008. – 406 с.

Додаток 1



Цікаві сторінки історії Франції
Коли з’явилася кава в Європі, Франція, маючи колонії в тропіках, захотіла вирощувати кавові дерева, тож історія виникнення кави у Франції була такою.

«1714 р. магістрат Амстердама подарував королю Людовіку ХІV одне кавове деревце, яке висадили у королівському саду, але спроби вивести саджанці з насіння не повелися. Після усіх цих невдалих спроб, врешті-решт, французи викрали саджанці з амстердамського ботанічного саду і незабаром у Паризькому ботанічному саду вдалося виростити кавове деревце.

У 1723 р. король доручив французькому морському офіцерові Габріелю де Кліє перевезти вирощене деревце на Мартініку і створити там кавові плантації. Після численних пригод, під час яких голландці намагалися знищити деревце, підкупивши піратів, де Кліє добрався таки до Мартініки. Під час тривалої морської мандрівки, коли доводилося економіти питну воду, де Кліє мужньо ділився водою із саджанцем. Справа пішла настільки успішно, що 1778 р. на Мартініці вже нараховувалося до 16 млн. кавових дерев. Вдячні французи спорудили на острові Мартініка пам’ятник капітану де Кліє.»

Винничук Ю. Таємниці львівської кави / Ю. Винничук. – Вид. 4. – Львів : Піраміда, 2008. – С. 43 – 44.

ББК 84.4Укр6

В48

У 1800 р. архієпископ Парижа Жан Батист де Белла запропонував принцип, який послужив поштовхом для подальших удосконалень, а саме фільтрування. Гаряча вода протягом 6-8 хвилин просочується через шар кави грубого помолу, поміщеної на фільтр-сітку. Напій у цьому випадку виходить майже без осаду.



Винничук Ю. Таємниці львівської кави / Ю. Винничук. – Вид. 4. – Львів : Піраміда, 2008. – С. 62.

ББК 84.4Укр6

В48

Кавоварка виникла у Франції в 1711 р. Йдеться про кавник, доповнений пристроєм для фільтрування вже готової кави. Іноді для цього користалися фільтром з поршнем, що відтискав осад.



Винничук Ю. Таємниці львівської кави / Ю. Винничук. – Вид. 4. – Львів : Піраміда, 2008. – С. 56.

ББК 84.4Укр6

В48
У 1718 р. поблизу Пале-Руаяль відкрилася каварня «Де ля Режанс», куди вчащала вся мистецька еліта. Тут розіграв свої кращі партії великий шахіст Франсуа Філідор. Знавцем кави і, звичайно, постійним відвідувачем каварні був Віктор Гюго. Постійно тут бували Теофіль Готьє і Дюк де Ришельє, Дені Дідро працював тут над своєю «Енциклопедією».

Винничук Ю. Таємниці львівської кави / Ю. Винничук. – Вид. 4. – Львів : Піраміда, 2008. – С. 74.

ББК 84.4Укр6

В48
Луї Наполеон БОНАПАРТ (1808 – 9.1.1873), французький імператор в 1852 – 1870 рр., племінник НАПОЛЕОНА І. За елементарною логікою Луї Наполеон повинен був стати імператором НАПОЛЕОНОМ ІІ. Проголосили його Наполеоном ІІІ через типографську помилку. Коли у Франції в 1852 р. був проведений плебісцит про відновлення імператорської влади в особі Луї Наполеона Бонапарта, за це рішення проголосували майже 8 млн. чоловік, проти – 253 тисячі.

За підсумками голосування був випущений офіційний бюлетень із аршинним заголовком «Хай живе імператор Наполеон !!!», але замість знаків оклику було набрано римську цифри, і Наполеон відразу став Третім.



Історія в сучасній школі. – 2013. – № 1. – С. 35.

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК




Альбина Л. Л. 82

Андреев Л. Г. 83

Андрие Р. 84

Аникст А. А. 82

Анисович Д. 159

Анненкова О. С. 85

Ардан Ф. 1

Арсланов В. Г. 82

Ачкіназі Б. О. 2

Барштейн В. 123

Барштейн В. Ю. 37

Белоусова С. 142

Беляева А. 143

Бестужева-Лада С. 86

Бизе Ж. 124

Біленчук П. Д. 26

Біляшевич Т. М. 87, 88

Бобков Д. И. 89

Бобкова М. С. 125, 126

Бобкова Н. П. 89

Богемская К. Г. 139

Богомолова И. 38

Борисовская Н. А. 141

Бреннер Ж. 90

Бродель Ф. 3, 4, 5

Брукс Д. 144

Буксбаум Г. 149

Васильєв Є. М. 91

Васильчук В. Б. 6

Ваховський Л. 39

Вачевський М. 40

Вергунов В. А. 7

Винарчик М. 41

Витвер И. А. 8

Волинець Л. 42

Гидель А. 145

Глухова С. 3

Голотюк О. В. 43

Голыбина И. 144

Гордон Е. С. 141

Горобець І. 130

Гринвина А. 131

Даниельсон Б. 132

Даниленко В. М. 2

Делэ К. 146

Дизелю К. 161

Диор К. 147, 148

Дітькова С. Ю. 92

Длугач Т. Б. 44

Драницына Е. 159

Дрожжина Т. В. 45

Дубовик О. 133

Елисеев И. В. 32

Євсєєва О. 27

Єгоров Г. 46, 47

Жилина И. Ю. 48

Жукова А. А. 32

Жуковський А. 25

Забабурова Н. В. 93

Засурский Я. Н. 14

Зенкин С. Н. 94

Зленко А. 25

Зязюн Л. 49

Зязюн Л. І. 50

Ищенко Д. 35

Карбо К. 150

Карманова Е. 150

Карпинос И. 151

Кашен Ф. 134

Кириллова Н. Б. 51

Клюхе Х. 30

Книга А. 52

Кнодель Л. 53

Кобилянський О. Л. 26

Козлова Н. П. 83

Колодочкина Е. 54

Коптілов В. 25

Корнієнко В. В. 10

Корнієнко В. В. 135, 136

Королев К. 35

Корсак К. В. 55

Косик В. 11

Косиков Г. К. 83

Котенко А. 56

Кофанов А. В. 26

Кривушина Е. С. 95

Кривцова Е. 35

Крупичев И. 161

Крутенко Н. Г. 12

Кубертен П’єр де 13

Кулиш Н. 146

Кулиш Н. 158

Куницкая О. 153

Кусый И. А. 29

Лавров Д. Г. 32

Ларионова Ю. Б. 29

Ларошфуко Ф. 96

Латур А. 154

Лебедева Т. Ю. 14

Левицкая Е. А. 29

Лімборський І. 97, 98

Ломидзе Л. Г. 163

Лосева С. 145

Лукасик В. Ю. 99

Луков В. А. 111

Луняк Є. 15

Максименко А. 57

Максименко А. П. 58

Манжола В. 25

Матвіїшин В. Г. 100

Мельничук М. С. 101

Михайлов А. Д. 115

Михайловська В. 27

Молдован В. В. 16

Монтень М. 59, 60, 61, 62

Муратова К. М. 137

Надеждин Н. Я. 155

Назарець В. М. 102

Назарук Л. 25

Наркирьер Ф. С. 103

Несін Ю. М. 63

Никитин С. 157

Никозия Ф. 138

Николетти Дж. 127

Овруцька І. М. 104

Орлова В. 17

Орлова Л. В. 64

Осіпа Л. 65

Очерет Ю. В. 105

Павлищева Н. 162

Пальчук М. 66

Панченко А. 67

Пашковская Г. А. 32

Перепаді А. 62

Перрюшо А. 139

Перцова К. 156

Петрова А. 159

Петровський В. 13

Пилипенко Г. 18

Пластинина Н. Н. 68

Подпятникова А. 138

Покна М.-Ф. 157

Полторацкая Л. Н. 20

Рабино И. 158

Радченко Ю. П. 69

Ржевська В. С. 106

Саме Ж. 159

Самохотская И. С. 34

Санчес-Андраде К. 160

Сафронова Т. И. 140

Семеко Г. В. 48

Сироткин В. Г. 19

Скляр С. С. 138

Смирнов В. П. 20

Смирнова А. 159

Соколов В. 21, 22

Соловьева Г. 159

Стьопіна Ю. Є. 108

Супричов О. 23

Таганов А. Н. 109

Таранов П. С. 110

Таруашвили Л. И. 141

Тигану Е. 70

Тимашева О. В. 90

Тимофеев М. 24

Тодрия Н. 164

Толочко О. Я. 26

Тома И. 161

Томеша Я. 129

Третякова Н. В. 71

Трыков В. П. 111

Ульяновский Ю. 72

Успенська О. 27

Федорова Е. В. 28

Фесенко В. 112

Филиппов В. М. 73

Филиппова Л. С. 1

Фінчук Г. В. 113, 114

Фоменко С. 152

Фрестье Ж. 117

Халецька Л. П. 33

Харитонова И. В. 34

Харченко Т. 39

Харченко Т. Г. 74, 75, 76

Хасси Э. 35

Хміль О. 77

Хома О. 78

Чекалов К. А. 115

Чекалов К. А. 118

Шабала Ю. В. 160

Шалагінов Б. Б. 119, 120, 121, 122

Шанель К. 162

Шаповалова Л. 79

Шарль-Ру Э. 163

Шастун Ю. 36

Шевченко А. 80, 81

Эдрих М. 164

Энтин Л. М. 1

Юиг Р. 141

Яхниной Ю. Я. 139

ЗМІСТ
Передмова


Розділ 1. Історія та сьогодення
Розділ 2. Наука і освіта
Розділ 3. Стежками французької літератури
Розділ 4. Культура і мистецтво
Розділ 5. Центр світової моди
Додаток 1. Цікаві сторінки історії Франції
Іменний покажчик


Бібліографічне видання





Франція – елегантність і краса

Бібліографічний покажчик






Укладачі Наталія Іванівна Гуцул

Світлана Миколаївна Настенко

Комп’ютерна верстка І. Болесевич


Підписано до друку 09. 04. 2014. Зам. № 196 стор. 40 Тираж 60 пр.

ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва»

Просп. Перемоги, 60, м. Київ, 03057



http://www.4uth.gov.ua



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка