Беззубов Дмитро, здобувач Академії управління мвс україни



Скачати 147.78 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір147.78 Kb.


Беззубов Дмитро, здобувач Академії управління МВС України,

тел. (044) 547-31-23, dbezzubov@ukr.net

УДК 351.862.4:(477)
Особливості ризику в службовій діяльності деяких правоохоронних структур України

Особенности риска в служебной деятельности некоторых правоохранительных структур Украины

Features of risk in official activity of some law-enforcement structures of Ukraine

Ключові слова: службовий ризик, юридичний ризик, ситуація, органи внутрішніх справ, міністерство з надзвичайних ситуацій України, державна прикордонна служба України, служба безпеки України, державна митниця України.

Ключевые слова: служебный риск, юридический риск, ситуация, органы внутренних дел, министерство из чрезвычайных ситуаций Украины, государственная пограничная служба Украины, служба безопасности Украины, государственная таможня Украины.

Keywords: official risk, legal risk, situation, organs of internal affairs, ministry from the extraordinary situations of Ukraine, government boundary service of Ukraine, service safety of Ukraine, state custom of Ukraine.

Анотація: в статті розкриваються основні поняття категорії ризик. Розкриваються основні види ризиків в діяльності правоохоронних органів України. Подається специфіка ризиків в діяльності окремих правоохоронних структур та подаються варіанти їх зниження.

Аннотация: в статье раскрываются основные понятия категории риск. Раскрываются основные виды рисков в деятельности правоохранительных органов Украины. Подается специфика рисков в деятельности отдельных правоохранительных структур и подаются варианты их снижения.

Annotation: in the article the basic concepts of category open up risk. The basic types of risks open up in activity of law enforcement authorities of Ukraine. The specific of risks is given in activity of separate law-enforcement structures and the variants of their decline are given.


Правоохоронні органи є утворення, покликаним підтримувати стабільність та лад в країні, захищати конституційні права громадян і мають широке коло повноважень. Згідно ст. 19 Конституції України: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» [1].

Як і в будь якій сфері діяльності, у роботі вищевказаних органів присутнє таке поняття як службовий або професійний ризик. На науковому рівні в Україні проблематикою ризиків займаються вчені-економісти: І.Ю. Іванченко, А.П. Дука, В.В. Вітлинський, Л.Л. Маханець, М.І Машина, С.М. Ілляшенко та інші, вчені-правовики: В.О. Шамрай, В.П. Столбовий, А.О. Долгий, М.В. Ковалів, В.А. Ліпкан, І.С. Братков та інші відомі вчені-правовики.

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що з все стрімкішим розвитком людства щодня виникають нові загрози для безпеки суспільства, а співробітники правоохоронних органів першими приймають на себе тягар відповідальності за вчинені дії та прийняті рішення.

На підставі проведених досліджень і порівняння результатів нами було зроблено спробу обґрунтування значення дослідження категорії службових ризиків, їх вплив на ефективність професійної діяльності правоохоронних органів

Предметом дослідження є спеціальна підготовка особового складу правоохоронних органів до діяльності в умовах ризику та поняття «ризик» як категорія діяльності

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й аналіз практичних даних щодо формування професійно важливих якостей, вивчення патогенного впливу ризикових факторів професійної діяльності на психологічний стан особового складу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі отриманих даних та аналізу літератури і показані аспекти формування ризику, система професійного добору і професійної підготовки особового складу правоохоронних органів, виявлено залежність ефективності діяльності співробітників правоохоронних органів від рівня адаптованості та особистої психологічної підготовки.

На думку А.П. Альгіна, службовий ризик - усвідомлена ймовірність небезпеки, юридичний (правовий) ризик, на нашу думку, ― це наявний або потенційний ризик для певних охоронюваних законом суспільних відносин чи благ, який виникає через порушення або недотримання особами вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення [2, с.81].

Отже, в даній статті розглянемо саме різновиди професійного ризику в залежності від виду правоохоронної структури, особливості виникнення ризикових ситуацій та способи їх подолання.

На думку В.М Коваліва, під ризиком розуміють дію, спрямовану на бажану ціль, досягнення якої пов’язано для людини з елементами небезпеки, загрози втрат. Дана думка не зовсім точно відображає поняття професійного ризику, але може бути взятою за основу. Професійний ризик існує незалежно від бажання будь-якого суб’єкта наявності про його існування.. Проте поведінка суб’єкта в ситуації ризику значною мірою залежить від суб’єктивного психологічного сприйняття ним ризикової ситуації [3, с.115].

За мотивацією ризик можливо класифікувати на мотивований та немотивований [3, с.112].

Мотивований ризик визначений, на нашу думку, необхідністю вирішення поставленої задачі ризиковим способом. Немотивований ризик, на наш погляд, виникає в ситуаціях, які неврегульовані чинним законодавством і вирішення задачі передбачає наявність не ризикових способів вирішення.

Залежно від наявності або відсутності ситуативного чинника: ситуативний ризик та над ситуативний ризик [3, с.112].

Ситуативний ризик, на наш погляд, виникає в результаті дій суб’єкта щодо оточуючого середовища і є фактично відображенням дій впливу суб’єкта на певний об’єкт. Над ситуативний ризик, на нашу думку, виникає незалежно від волі суб’єкта і вимагає від останнього певної послідовності дій для подолання ситуації, що виникла.

Поняття ситуації ризику, на наш погляд, це об’єктивна обставина небезпеки, яка вимагає прийняття рішення її учасниками з метою припинення або подолання ймовірних негативних наслідків її реалізації.

Ситуація в даному випадку має такі характеристики як: небезпечність ( ймовірність завдання шкоди фізичній особі або її майну), варіативність ( тобто виникає декілька сценаріїв розвитку події) та впливовість (суб’єкт може своїми активними діями подолати ситуацію або знизити негативні наслідки її настання). Результатом реалізації ризику, на наш погляд, будуть несприятливі події, які можуть призвести до завдання економічної, соціальної або особистісної шкоди суб’єктам ризикової ситуації.

Економічна шкода реалізації ризикової ситуації полягає у отриманні шкоди суб’єктом ризику або іншою особою, при цьому розмір цієї шкоди можливо розрахувати в натуральних або грошових одиницях.

Соціальна шкода визначається неправою формою реалізації ризикової ситуації і стосується втрати (повної або часткової) довіри співробітником правоохоронних структур збоку суспільства та підрив іміджу правоохоронної діяльності взагалі.

Особистісна шкода полягає у втраті повній або частковій працездатності, здоров’я або життя будь-яким суб’єктом ризикової ситуації..

На нашу думку, в діяльності кожного правоохоронного органу присутні різні види ризиків, при цьому в їх кількість та якісний склад залежать від специфіки завдань, що виконуються даним правоохоронним органом в охороні державного ладу та режиму законності.



Органи внутрішніх справ України (далі ОВС) проводять свою діяльність на основі Закону України (далі ЗУ) «Про міліцію», ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», Статуту патрульно-постової служби міліції та інших законодавчих актів. ОВС є основним правоохоронним органом, що проводить свою діяльність саме всередині країни і забезпечує основні права та свободи громадян. Співробітники органів внутрішніх справ підпадають під ризик, причому як вмотивований (для досягнення суспільно корисного діяння), так і невмотивований (без необхідної аргументації або на основі недостовірних відомостей).

Оскільки органи внутрішніх справ є силовими структурами, то під особливу категорію ризику підпадає застосування під час виконання завдань фізичного примусу та вогнепальної зброї. Згідно ст. 12. ЗУ «Про міліцію»: «Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

«Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції…Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом» [4].

Дане положення містить, на наш погляд, два види ризиків для працівника ОВС: ризик отримати в сутичці поранення чи загинути при виконанні службових обов’язків, а також ризик неправомірно застосувати зброю чи перевищити межі службових повноважень. В першому випадку ризиком є отримання тілесних ушкоджень різної ступені тяжкості, що може призвести до постійної чи тимчасової втрати працездатності, пошкодження чи втрати певних органів, а також, іноді, подальшої психологічної неспроможності продовжувати професійну діяльність чи навіть смерть. В другому випадку наслідком є покарання винної особи (тобто самого працівника). В нього може скластися враження, що покарання було несправедливим чи невідповідним (у працівника не було достовірних відомостей про ситуацію і він не міг їх отримати, чи покарали його за наслідки рішення, яких він не передбачив, хоч саме в тій ситуації він не міг їх передбачити).

Розуміючи такі можливі сценарії розвитку подій співробітники ОВС можуть не прийняти певне рішення навіть в тих ситуаціях, де воно є необхідним.

Також ризиковим моментом під час виконання своїх професійних обов’язків працівником правоохоронних органів є застосування вогнепальної зброї - з одного боку це може потягнути за собою такі негативні наслідки як покарання, якщо застосування зброї у відповідній ситуації визнають недоцільним, а з іншого боку при незастосуванні зброї ним, як уповноваженою на те особою можуть піддатися ризику його життя та життя інших людей. Отже, в цьому випадку ми вважаємо за доцільне виділити такі види ризику як ризик дії та ризик бездіяльності (ризик психологічного неприйняття ситуації).

Ризик дії - це прийняття помилкового рішення застосування примусової сили або неадекватна реакція із застосуванням спеціальних засобів або зброї, що може призвести до завдання шкоди невинним особам або фізичним особам, щодо яких здійснюється примус.

Ризик бездіяльності – це варіант невтручання в ситуацію співробітником ОВС через невірне трактування подій, що відбувається та результатом чого є завдання шкоди фізичним особам, що спричиняє втрату життя або здоров’я.



Міністерство надзвичайних ситуацій України та його структурні підрозділи в своїй діяльності керуються Конституцією України, ЗУ «Про надзвичайний стан», ЗУ «Про навколишнє природне середовище» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 50 Конституції України: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена» [1]. Виходячи з цього положення можливо визначити, що головними ризиками в діяльності МНС будуть такі ризики як: технічний ризик, ризик прийняття рішень та ризик небезпеки впливу.

Основним завданням даного органу є забезпечення природної та техногенної безпеки від надзвичайних ситуацій, що є особливо актуальним на фоні розвитку промисловості та враховуючи швидкі темпи урбанізації, що відбуваються в світі, а також враховуючи загрозливу тенденцію щорічного збільшення кількості та набрання сили певними стихійними лихами (паводки, пожежі тощо).

Також, Міністерство надзвичайних ситуацій є одним із найважливіших органів, в разі введення в країні надзвичайного стану.

Згідно ст. 1. ЗУ «Про надзвичайний стан»: «Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства»[5].

Отже, на МНС покладено надзвичайно важливий обов’язок контролю за безпекою в країні. Ця відповідальність звісно ж тягне за собою чималий ризик: в разі несвоєчасного чи неправильного реагування на певну подію, що підпадає під компетенцію даного органу постраждає велика кількість людей. Також в даному випадку невід’ємним є технічний ризик – в екстремальних ситуаціях працівники МНС мають реагувати негайно, а в разі, наприклад, поломки якоїсь машини (пожежної машини, бульдозера, крана) це є неможливим, а, отже, життю людей загрожує небезпека. При цьому виникає небезпека завдання шкоди оточуючим людям або самим співробітникам МНС даними машинами та механізмами.

Для працівника, що працює в даній структурі є явний особистісний ризик – знову ж таки отримання певних травм чи смерті. Навіть спеціальна фізична і психологічна підготовка не є гарантією безпечності виконуваної роботи (об’єктивний ризик, що не підлягає повному виправленню).

Та мабуть найголовнішим ризиком був і залишається ризик прийняття рішень – обґрунтованих чи ні, підкріплених чи непідкріплених відповідною інформацією, відповідних чи невідповідних певній ситуації, ризик неприйняття рішення взагалі чи прийняття його з запізненням, що може призвести до людських жертв.



Діяльність Служби безпеки України ґрунтується на дотриманні Конституції України та ЗУ «Про СБУ». Основним її завданням є забезпечення державної безпеки від будь-яких протиправних посягань [6.].

Основним ризиком в діяльності цього органу державної влади, на наш погляд, як структури є загроза узурпації надмірної кількості владних повноважень, що звісно ж приведе до спроби СБУ отримати особливий статус і вийти з під прискіпливого контролю. Щодо суб’єктивних ризиків то тут вони практично ідентичні з ризиками в діяльності міліції, за рахунок схожості функції і різного поля їх використання.

Особливістю, що ускладнює контроль за цією організацією є її особливий статус, що, проте, обумовлений об’єктивними факторами (необхідністю збереження певної державно важливої інформації в таємниці. Демократизувати діяльність СБУ можливо за рахунок прийняття певних нормативно-правових актів, що забезпечили б більшу гласність в діяльності цієї структури. Але в цьому питанні звісно ж потрібно чітко триматися встановлених рамок, бо може виникнути загроза витоку службової інформації. Цей парадокс обумовлений тим, що оскільки наша країна є демократичною республікою всі громадяни мають право на отримання важливої для них інформації, а СБУ є органом, призначеним для збереження інформації в таємниці. Проте на даний момент така ситуація в світі є типовою.

Основними ризиками в діяльності співробітників органів СБУ, на наш погляд, є: 1. ризики терористичних дій; 2. ризики інформаційної обмеженості 3. ризики внутрішньої структурної протидії.

Ризики терористичних дій випливає із роботи співробітників СБУ, що спрямована на протистояння терористичним угрупованням та попередженню проведення терористичних актів.

Ризик інформаційної обмеженості визначається ймовірністю відсутності інформації про оперативну обстановку, що може призвести до невірних рішень в діях співробітника СБУ та нанесення шкоди невинним особам.

Ризик внутрішньої структурної протидії – це вірогідність проявів невідповідності задач СБУ та інших правоохоронних органів, що можуть спричинити негативні наслідки для співробітника СБУ та для інших осіб.

Державна прикордонна служба здійснює свою діяльність на основі ЗУ «Про державний кордон» та іншими нормативно-правовими актами. Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.

Ризик в діяльності цієї структури випливає із її завдання – забезпечення недоторканності державного кордону, контролю за переміщенням через державний кордон України людей, предметів, товарів та недопущення несанкціонованого проникнення на територію України [7]. Ризик в даному випадку подібний до вищевказаних правоохоронних органів (ОВС, СБУ), а от відповідальність, покладена на співробітників державної прикордонної служби дещо вища, а отже покарання суворіше. Також присутній ризик людського, особистісного фактору (працівник невірно зрозуміє наміри особи і нанесе їй якісь ушкодження, чи ризик злочинної недбалості – наприклад, через низьку температуру на вулиці працівник неуважно оглянув автомобіль в якому перевозилися наркотики і пропустив його на територію країни). До специфічних ризиків в діяльності даного органу можна віднести, наприклад ризик застосування службових собак (ризик того, що собака неправильно зреагує на ту чи іншу команду, поранить чи загризе людину або навпаки, не зреагує вчасно і правопорушника не буде затримано чи він нанесе ушкодження працівнику державної прикордонної служби).



Державна митниця України керується в своїй діяльності ЗУ «Про митну справу в Україні», є правовою основою діяльності цієї структури. На державну митницю покладено завдання: «встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладення митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні» [8]. Даний орган має певну схожість з державною прикордонною службою, але це структурні одиниці. Співробітники державної митниці є компетентними посадовими особами які мають право проводити огляд речей, предметів, товарів та осіб в разі виявлення загрози проникнення на територію України чи вивезення з території України предметів, заборонених для цивільного обігу чи вивозу. В даному випадку присутній особистісний ризик працівника державної митниці помилитися в своїх висновках щодо доцільності пропуску на територію країни чи заборони такого пропуску когось чи чогось, а також раніше не вказаний, але присутній ризик для держави з боку будь-якої посадової особи – провокації хабара і неналежного виконання своїх обов’язків. Тому на наш погляд одним із основних ризиків в діяльності посадових осіб митниці є документальний, корупційний та правовий ризик.

Документальний ризик, на наш погляд, це вірогідність невірного або помилкового заповнення службових документів, що може призвести до завдання шкоди юридичним особам (підприємцям), державі (недоотримання митних зборів та платежів) або самій службовій особі ( настання дисциплінарної відповідальності).

Під корупційним ризиком ми розуміємо варіанти втягування посадової особи митниці в протизаконну діяльність, яка полягає в отриманні незаконних винагород за незаконні діяння. Це може призвести до завдання прямих економічних збитків державі.

Правовий ризик - це фактичне настання юридичної відповідальності при реалізації ситуації ризику, що зумовлене негативними наслідками та ймовірністю соціального та службового тиску на співробітника миниці.

Згідно статті 5 Закону «Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації та громадяни не мають права втручатися в службову діяльність митних органів України, крім випадків, передбачених законами України», і дане положення є однією з основ регулювання ще одного важливого питання в діяльності митниці – ризику примусу, шантажу чи будь-якого іншого тиску з боку інших осіб на працівників державної митниці.

З вищенаведеного можна зробити такі висновки: 1. Ризики в діяльності правоохоронних органів потребують вивчення і класифікації з метою запобігання їх виникненню. 2. Існуючі підходи до розуміння проблематики професійного ризику не дають ніяких гарантій його попередження. 3. В діяльності будь-якого правоохоронного органу потрібно враховувати людський чинник і проводити психологічну підготовку відповідних осіб. 4. Необхідно більш глибоке дослідження причинно-наслідкового зв’язку між вчинком особи та виникненням ризику і навпаки. 5. Постійний психологічний ризик може призвести до виникнення певних психічних хвороб чи порушень, ці дані потребують перевірки і контролю.

Список використаних джерел.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №


ЗО.-Ст. 141.

2. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни./ Анатолий Петрович Альгин. – М.: "Мысль", 1989. – 187 с.

3. Адміністративна діяльність: навч.посіб. [М.В.Ковалів ,З.Р.Кисіль, Д.П.Калаянов та ін.].- К.: Правова єдність, 2009.- 432 с.

4. «Про міліцію» Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

5. Закон України «Про надзвичайний стан» вiд 26.06.1992 № 2501-XII Верховна Рада України;

6. «Про Службу безпеки України» Закон України від 25 березня 1992 р. //


Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 382.

7. ЗУ «Про державний кордон» вiд 04.11.1991 № 1777-XII Верховна Рада



України;

8. Закон України «Про митну справу в Україні» 1992 рік


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка