Бережіть дітей такими, якими вони є, зробіть їх такими, якими вони мають стати. Ви маєте розгадати їх. На те ви й дорослі



Сторінка1/6
Дата конвертації06.04.2016
Розмір1.34 Mb.
  1   2   3   4   5   6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ ДУНАЄВЕЦЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ДУНАЄВЕЦЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

Лісовська Тетяна Леонідівна

2011

Бережіть дітей такими, якими вони є, зробіть їх такими, якими вони мають стати. Ви маєте розгадати їх. На те ви й дорослі.

 

Ш. Амонашвілі

 

Підбір різних матеріалів з питання «Адаптація учнів у школі» для практичного психолога. Адаптація – це пристосування організму до нових умов, правил. Проте адаптація у різних дітей відбувається по-різному, тому необхідно практичному психологу разом із класним керівником, учителями сприяти цьому.



Проект

 

Адаптація учнів



Учасники проекту:

Лісовська Т.Л. – практичний психолог



База реалізації проекту - навчальні заклади

Обґрунтування вибору проблеми

Адаптація - це центральне поняття. Тому з'явилась потреба у виявлені рівня адаптації учнів.

Адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища, в якому перебуває дитина. І від того, яке воно буде, залежить навчально-виховний процес.

Мета роботи: адаптація учнів в середовищі, в яке вони потрапляютть.

Завдання проекту:

Створитисприятливі умови (а для цього потрібно вивчити їх).

Створити умови, в яких би дитина отримувала необхідні знання, уміння та навички.

Заслухати думку учителів, класних керівників.



Характеристика проекту:

за кінцевим результатом (теоретично-практичний);

за змістом (між предметний);

за тривалістю (протягом року).



Термін реалізації проекту: навчальний рік.

Прогнозовий результат:

Співпраця з педагогами допоможе швидше пройти цей шлях, познайомитися з батьками, послухати короткі характеристики про дітей. Налаштування на співпрацю учителів та батьків.

Ресурси:

людські: наявність спеціалістів;

матеріально-технологічні: технічні засоби навчання;

інформаційні: доступ до Інтернету, потрібна література.



Потреби: допомога у створенні проекту, забезпечення матеріалів. співпрацю учителів та батьків.слухати короткі характеристики про дітей. собливості середовища, в якому перебуває

 

 



 

 

ЦИКЛОГРАМА РОБОТИ З АДАПТАЦІЇ УЧНІВ



 

 

Жовтень

1.Бесіда з учителями, батьками

Листопад

1.Вивчення думки класного керівника, вчителів-предметників. 2.Діагностика учнів 1 класу, 5 класу, 10 класу (вивчення адаптації учнів у класі)

З.Відстежити навантаження.



Грудень

1. Корекційно-відновлювальна робота

2. Аналіз результатів.

3.Проведення консиліуму з учителями.


Січень

1.Індивідуальні консультації з адаптації (за запитом)

Травень

 1. Підсумок роботи

 


  1. АДАПТАЦІЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО ШКОЛИ


Бути школярем означає для дитини не тільки отримання нового статусу в цих стосунках, статусу належності до світу дорослих, а також визнання оточенням її дорослості. У першокласника з'являються як нові права, так і нові обов'язки. Процес адаптації тісно пов'язаний з тим, наскільки дитина здатна відповідати новим вимогам.

Період пристосування першокласника до шкільного навчання може супроводжуватися зростанням внутрішньої напруженості, підвищенням рівня тривожності й зниженням самооцінки.



Психологічне напруження є результатом реакціїна зміну оточення. Не всі діти знають, чим відрізняється вчитель від вихователя, уроки від занять. Іноді буває й так, що батьки залякують своїх дітей прогнозами щодо майбутнього навчання в школі, намагаючись розбудити свідомість своїх малюків. Звичайно, дорослі не бажають дітям поганого, але на дітей такі прогнози можуть впливати досить негативно.

Занепокоєння викликають також діти, які до вступу в школу не відвідували дошкільні навчальні заклади. Часто такі діти не вміють налагоджувати стосунки з ровесниками та дорослими, які не входять до кола їхнього звичного спілкування.

Сприятливі умови допомагають через деякий час стабілізувати емоційне самопочуття, яке впливає на зменшення або зникнення внутрішньої напруженості й підвищення продуктивності навчальної діяльності. Іноді трапляються випадки, коли процес звикання до школи сильно затягується або так і не відбувається впродовж усього першого навчального року. Ускладнення адаптації може негативно вплинути на особистісний розвиток дитини.

Проблеми психологічної готовності дитини до навчання в школі

Психологічна готовність дитини до навчання в школі — предмет постійної уваги психологів. Від успішного розв'язання цієї проблеми залежить адаптація дитини до шкільного життя, оволодіння нею навчальною діяльністю і, як наслідок, формування всебічно розвиненої особистості.

За останні роки психологи провели багато досліджень, спрямованих на виявлення особистісного потенціалу дітей шести- і семирічного віку. Результати показали, що шестирічні діти мають більші фізичні та пізнавальні здібності, відносно вищу чутливість до навчання.

Проте доводиться враховувати, що вони вирізняються підвищеною збудливістю, емоційністю, досить швидкою втомлюваністю, нестійкістю уваги, ситуативністю поведінки.

Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудову всього способу життя й діяльності дитини. Цей період однаково важкий для дітей, які вступають до школи і в 6, і в 7 років. Спостереження фізіологів, психологів, педагогів показують, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися (або не можуть зовсім) з розкладом роботи й навчальною програмою.

Дитина, яка вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку. Навчальна діяльність потребує відповідного рівня знань про довколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища, планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль. Важливе позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки, вияв вольових зусиль для виконання поставлених завдань. Не менш важливі й навички розмовного спілкування, розвинена дрібна моторика рук, зорово-рухова координація.

Перші п'ять років життя дитини дослідники називають «роками чудес». Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку впливають на всю подальшу поведінку і спосіб мислення людини.

Важливим соціальним інститутом у цей період розвитку дитини є сім'я. Батьки — перші вихователі дітей у житті. Приклад батьків — найкраща школа для дітей. Вивчення соціально-психологічних характеристик низки сімей дітей-дошкільників дало змогу виділити серед них кілька груп:



  • з демократичним стилем спілкування і відносин (близько 23 %); діти з цих сімей часто виявляють ділове співпереживання, доброзичливість, колективістсько спрямовані;

  • з авторитарним (14 %); мають понад 65 % дітей з егоїстичною спрямованістю, які виявляють агресивність, часто порушують дисципліну, здебільшого замкнені, менш активні, безініціативні, переважно несамостійні у своїх вчинках, важче оволодівають моральними нормами;

  • з ліберальним (16%); діти з цих сімей схильні до вседозволеності, порушень дисципліни, неслухняні;

  • зі змішаним (29 %); діти в цих сім'ях поводяться по-різному: бувають агресивними, замкненими, можуть виявляти колективістську спрямованість;

  • із ситуативним (18 %); як і в змішаній групі, цей стиль викликаний схильністю батьків до різних крайнощів у поведінці, побуті, ставленні до дітей.

Готовність дитини до школи передусім залежить від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то значною мірою це залежить від вихователів: адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми.

Особливої уваги потребують діти, які не відвідували дитячий садок —так звані домашні діти. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем і однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків. Діти, які живуть у вузькому, замкненому мікросередовищі, мають найбільш тяжкі прояви емоцій і поведінки в процесі звикання до нових умов життя.

Крім цього, на адаптацію дитини до школи впливає низка несприятливих чинників: функціональна неготовність до навчання в школі, незадоволеність у спілкуванні з дорослими, неадекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків, неправильні методи виховання в сім'ї, негативне ставлення дитини до вступу в 1-й клас, конфліктні ситуації в сім'ї через низький рівень освіти батьків або алкоголізм, негативний стиль ставлення вчителя до дітей. Учителю доцільно звернути особливу увагу на дітей, які виховувались удома, уважніше познайомитися із сім'ями, проводити ретельну індивідуальну роботу з батьками з проблем соціальної адаптації дитини в школі.

Необхідною умовою адаптації дитини є психологічна готовність до навчання, тобто такий рівень її психічного розвитку, який створює умови для успішного оволодіння навчальною діяльністю.



Основні показники психологічної адаптації дитини до школи, які констатують проходження адаптаційного періоду:

  1. Формування адекватної поведінку.

  2. Установлення контактів з учнями, учителем (міжособистісні стосунки).

  3. Оволодіння навичками навчальної діяльності.

Компоненти психологічної готовності

Мотиваційний — відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов'язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів.

Інтелектуальний:

  • обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ, живу й неживу природу, соціальні явища;

  • рівень розвитку пізнавальної сфери: довільна концентрація уваги, аналітичне мислення (здатність розуміти суттєві ознаки та зв'язки між явищами), раціональний підхід до дійсності, логічне запам'ятовування;

  • уміння й навички звукового аналізу слів, підготовка руки до письма (певний розвиток тонкої моторики рук і зорово-рухової координації).

Особистісний:

  • чітке усвідомлення дитиною своєї внутрішньої позиції, статевої належності;

  • навички самообслуговування;

  • уміння підкорятися обставинам, поступатися в разі потреби своїми бажаннями;

  • уміння опановувати себе, зважати на думку інших дітей;

  • моральна зрілість (знання норм поведінки, позитивне ставлення до цих норм, осмислена реалізація їх у контактах з оточенням);

  • уміння спілкуватися з учителем, учнями;

  • сформованість внутрішніх етичних норм та критичної самооцінки;

  • здатність бачити позицію партнера, розуміти подвійний зміст запитань тощо.

Емоційний — цей компонент виявляється в тому, що дитина йде до школи охоче, радісно. Такі переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують упевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані із самою навчальною діяльністю та її першими результатами. Вольовий виявляється:

  • у вмінні керувати своєю поведінкою;

  • певному рівні розвитку пізнавальних процесів;

  • довільному сприйнятті, тобто вмінні не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів;

  • довільному запам'ятовуванні й відтворенні, умінні довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Компонент узагальнення переживань полягає:

  • в узагальненому сприйнятті дійсності;

  • у втраті безпосередньої поведінки;

  • у довільності поведінки;

• у здатності підкорятися певним правилам і вимогам.
Важливо зазначити, що психологічна готовність — це необхідна

умова успішної адаптації дитини до шкільного життя. Проте є чимало дітей, які все ж таки не можуть «ужитися» в нову роль. Вони часто скаржаться на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, повноцінно не засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище лише частину однокласників тощо. Поряд із тим для визначення рівня готовності дитини до школи, окрім психологічної готовності, потрібно враховувати ще такі параметри:



  • розвиток значимих для школи психофізіологічних функцій;

  • розвиток пізнавальної діяльності;

  • стан здоров'я.

Схема обстеження дитини при всіх формах дезадаптації

  1. Перевіряється, чи не порушені пізнавальні процеси (блок діагностичних методик готовності до школи).

  2. Перевіряється здатність дитини до навчання (завдання з дозованою роллю дорослого), сформованість елементів навчальної діяльності, внутрішнього плану дій, довільної регуляції поведінки.

  3. Аналізуються особливості навчальної мотивації дитини, рівень амбіцій, інтереси.

  4. Обов'язково перевіряються навчальні навички дитини, проглядаються її зошити з письма, математики, даються завдання з читання, письма, розв'язання задач.

  5. Виявляється емоційний компонент неуспішності: як дитина ставиться до поганих (задовільних) оцінок, який отримує типовий зворотний зв'язок від дорослих — учителів, батьків? Чи є сфера

діяльності, яка компенсує неуспішність у навчанні? Що відбудовує всю систему міжособистісних відносин дитини?

  1. Виявляються типові види допомоги батьків дитині в навчальній діяльності (хто займається? Чи багато? Які засоби допомоги? Який стиль сімейного виховання?).

  2. Вивчається передісторія випадку, дається ретельний аналіз історії поведінки, який проводиться самими батьками.

1.1. Допомога першокласникам

Психологічний супровід адаптації першокласників до навчання в школі включає в себе створення програми дослідження процесу адаптації першокласників.



Мета програми: вивчення процесу адаптації першокласників; визначення ефективного напрямку роботи психолога для подолання труднощів у дітей, пов'язаних із входженням у шкільний колектив.

Завдання програми:

  • визначення чинників, які є складниками адаптації першокласників;

  • визначення рівнів адаптації;

  • визначення необхідних видів роботи психолога з дітьми, у яких виявилися труднощі в пристосуванні до шкільних умов;

  • надання рекомендацій батькам і вчителям.


Структура програми:

  • діагностичний блок;

  • корекційно-розвивальний блок;

  • рекомендації вчителям і батькам;

  • тренінг для вчителів початкової школи.

І. Діагностичний блок

Мета: вивчення процесу звикання першокласників до шкільного навчання; виявлення чинників, які впливають на процес адаптації.

Завдання:

  • визначення емоційного фону в ставленні першокласників до школи та характеру стосунків між учнем і вчителем, учнем і однокласниками;

  • встановлення домінантної мотивації навчання;

  • вивчення виявів тривожності учня в шкільних умовах;

  • дослідження самооцінки першокласника;

  • визначення рівня соціалізації першокласника;

  • виявлення психофізичного самопочуття дитини. Використані методики:

  • проективна методика «Школа тварин»;

  • методика дослідження мотивації навчання в першокласників за М. Гінзбургом;

  • тест на визначення рівня тривожності «Хочете дізнатись, що думає про школу дитина?»;

  • методика «Сходинки»;

  • спостереження та бесіда з учителем;

  • анкета «Готовність дитини до навчання в школі» для вчителя;

  • анкета для батьків.

У дослідженні процесу адаптації були використані адаптаційні рівні:

  1. Високий — першокласник позитивно ставиться до школи, її правил і вимог. Навчальний матеріал засвоює легко. Глибоко й повно опановує програмовий матеріал, розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя. Доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю. Виявляє високу зацікавленість у самостійній роботі, готується до всіх уроків. Має в класі позитивний статус.

  2. Середній — першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування уроків не спричиняє негативних переживань. Розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально й наочно. Засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі. Зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, указівок учителя, однак потребує контролю з боку дорослого. Зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе. Майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання. Доручення виконує сумлінно. Дружить із багатьма однокласниками.

  3. Низький — першокласник негативно або байдуже ставиться до школи. Часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій. Спостерігаються порушення дисципліни. Матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно. Самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу. До уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків. Може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку. Для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків. Доручення виконує під контролем і без особливого бажання. Пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

Визначивши рівні адаптації, психолог переходить до планування подальшої роботи:

  • для роботи з дітьми, рівень адаптації яких визначено як середній, учителям і батькам надають рекомендації щодо подальшої роботи з цими учнями;

  • з дітьми, рівень адаптації яких вважають низьким, проводиться корекційно-розвивальна робота;

  • для батьків і вчителів проводять індивідуальні консультації, метою яких є об'єднання зусиль для надання різнобічної допомоги дитині в подоланні труднощів.

З дітьми, які дезадаптовані до навчання в шкільних умовах, спершу слід проводити індивідуальну роботу (консультування чи психотерапію з фахівцем), потім психолог може приєднати їх для подальшої роботи до корекційно-розвивальної групи. Паралельно психолог проводить роботу із сім'єю та вчителем, метою якої є встановлення причин, що призвели до порушень в особистісній сфері дитини, він визначає шляхи їх усунення. З батьками бажано проводити групові заняття, їм також надають рекомендації.

Для вчителів початкової школи рекомендований тренінг «Сприяння процесу адаптації до шкільних умов».

Для батьків першокласників можна провести батьківські збори, де психолог ознайомить слухачів із необхідністю проведення дослідження, його результатами (в загальному вигляді) та дасть відповіді на запитання.

До уваги психологів! На виступах перед батьками та вчителями слід уникати розголошення інформації, яка висвітлює індивідуальні результати діагностики!

II. Корекційно-розвивальний блок

Мета: корекція труднощів, які виникли в учнів під час адаптації; розвиток умінь та навичок, які сприяють позитивному входженню в шкільне життя.

Завдання:

  • розвиток пізнавальних психічних процесів;

  • формування навчальної мотивації;

  • зниження тривожності;

  • формування позитивної самооцінки;

  • розвиток комунікативної сфери.

Критерії добору дітей: корекційно-розвивальної групи зараховують дітей, у яких під час діагностичного обстеження було виявлено низький рівень адаптації.

Етапи програми:

  1. зниження тривожності й формування позитивної самооцінки учнів (3 заняття);

  2. розвиток комунікативної сфери (З заняття);

3) формування навчальної мотивації (4 заняття).

Організація занять. Заняття проводяться 2 рази на тиждень. Кількість занять — 10. Кількість дітей у групі — 5—7 осіб. Тривалість заняття — ЗО—40 хв.

Критерії ефективності програми. Використовується повторна діагностика за тими самими методиками. За результатами обстежень проводять порівняльний аналіз.

Загальна структура заняття:



  • привітання (на цьому етапі діти називають своє ім'я, учаться робити одне -одному компліменти, визначають свій емоційний стан; використовуються вправи на створення довірливої атмосфери в групі);

  • розминка (налаштовування групи на співпрацю, активізація групи, зняття напруження);

  • основна частина (вправи на формування позитивної самооцінки, зниження тривожності, розвиток пізнавальних психічних процесів, розвиток комунікативної сфери та формування позиції школяра);

  • завершальна частина (усвідомлення себе частиною групи, зворотний зв'язок, прощання).

Групові заняття слід проводити в ігровій формі. Ігрова діяльність навчає дітей керувати своєю поведінкою та через взаємодію з ровесниками розширює можливості кожної дитини. Створення ситуацій успіху допомагає учням самостверджуватись, відчувати впевненість у собі, що сприяє ефективнішому засвоєнню знань. Однак дітям буває складно висловлювати свої думки та почуття, звертатися до інших, отримувати зворотний зв'язок. Тому розвиток комунікативних умінь є важливим чинником корекційної роботи. До того ж тренування спонтанного мовлення учнів сприяє формуванню операцій мислення, логічних умовиводів.

Слід зауважити, що не всі першокласники розуміють, для чого їм потрібно вчитися. Тому формування навчальної мотивації є містком до того, щоб дитина навчилася вчитися, а найголовніше — отримувала від цього задоволення.


  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка