Ббк 74. 266. 3 П55 Передмова



Сторінка7/26
Дата конвертації02.04.2016
Розмір5.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26

4. Емпіричний і теоретичний рівні засвоєння учнями навчального історичного матеріалу

Поняття емпіричного та теоретичного рівнів пізнання та засвоєння інформації пов'язані з різними підходами до предмета і способу ви-ІИення певних подій, явищ і процесів.

На емпіричному рівні школярі працюють з фактами, представлени­ми в підручниках, наочних посібниках й інших джерелах, що містять нідомості про важливі події і явища, їхні особливості і атрибути. На цьому ступені пізнання вони засвоюють головні історичні факти у ви-і ііяді цілісних, нерідко емоційно забарвлених образів, а неголовні - у псобразній словесній формі. У цілому, емпіричне вивчення минулого необхідне для збагачення школярів запасом різноманітних фактичних ■тань, розвитку пізнавальних процесів: аналітико-синтетичного сприйняття, образної пам'яті, репродуктивної і творчої уяви, образ­ного мислення, формування інтересу до предмета, для навчання при-помам самостійної навчальної роботи. Нагадаємо, що на емпірично­му рівні здатні працювати всі учні, а для слабких він є необхідною сходинкою до оволодіння основами предмета.

Від емпіричного засвоєння певної групи подібних фактів школярі піднімаються до визначення ознак поняття, розуміння його сутності, формулювання зв'язків та тенденцій історичного розвитку, тобто до теоретичного рівня засвоєння навчального матеріалу.

' Подумайте

Працюючи в трійках, визначте, за якими критеріями можна порівняти емпіричний та теоретичний рівні засвоєння історичного матеріалу. Вико­найте порівняння у вигляді таблиці і представте її групі.


62

63


На емпіричному рівні історичні факти засвоюються учнями у ви­гляді історичних уявлень про історичні постаті, спосіб повсякденного життя людей, їхні дії та вчинки, місця історичних подій та час їх протікання, кількість учасників тощо. Історичні уявлення - це резуль­тат складної психічної діяльності: відчуттів, сприйняття, пам'яті, уяви, емоцій, осмислення, що утворюють у свідомості дитини картину, яск­равий образ минулого. Історичний образ - це почуттєво-емоційний та раціонально-логічний відбиток історичної дійсності у свідомості ди­тини, існуючий у вигляді уявлення про речі, людей, оточуюче середо­вище, історичну подію.

Відповідно до змісту історичного матеріалу і характеру усвідомлен­ня його учнями розрізняють види історичних уявлень: 1) кількісні; 2) локальні (просторові); 3) хронологічні (часові); 4) образні; 5) логічні.

Розглянемо кожен з названих видів на прикладах:


  1. для того щоб створити кількісні уявлення про стан аграрного питання в Україні напередодні Першої світової війни, учитель може надати таку інформацію: у 1914 році 5 тисяч поміщиків в Україні во­лоділи в середньому по 1600 десятин землі кожний, у той час як 2 млн селян мали наділи в середньому по 2 десятини кожен;

  2. для створення просторових уявлень про природні умови життя стародавніх єгиптян може бути запропонований наступний опис: «Стародавній Єгипет - це південна жарка країна, де не буває зими. Там тільки три пори року. Коли у нас весна і початок літа, на бере­гах Нілу стоїть велика жара. Вітер з пустелі покриває сірим пилом дерева, траву, тварин та людей. Засуха закінчується, коли розпочи­нається підвищення рівня води в Нілі, оскільки у верхів'ях річки йдуть тропічні зливи і у горах тане сніг. Ніл розливається і затопляє долину. До початку листопада Ніл повертається у свої береги, погода стає прохолоднішою, але температура повітря не знижується більше ніж 20-25 °С»;

  3. для формування часових уявлень про тривалість війни учитель пропонує учням такі дані: Велика Вітчизняна війна тривала 1418 дов­гих днів і ночей;

  4. образне уявлення про зовнішність давньоруської княгині Ольги допоможе сформувати такий текст: «Образ княгині Ольги доніс до; нас давньоруський живописець. З фрески у Софійському соборі на нас дивиться досить суворе обличчя: великі очі, тоненькі, темні, трохи вигнуті брови, прямий, правильної форми ніс, владного вольового образу княгині додає дуже виразний рот із щільно стуленими тонки­ми губами. Зображена Ольга у сукні світло-салатового кольору»;

  5. логічне уявлення, що буде основою для розуміння учнями причин перемоги Б. Хмельницького можна формувати, наприклад, за допомо­гою такого тексту: «Військо Яна Казиміра наближалось до містечка Зборова. Воно розтяглося на багато кілометрів. Богдан Хмельниць­кий вирішив скористатися з такої ситуації та атакувати польське

військо. Кінні козацькі й татарські загони несподіваним ударом з ти­лу і флангів атакували королівські війська. У польських лавах почала­ся паніка. Польські полки, не маючи змоги допомагати один одному, потрапляли в оточення і гинули»48.

* Подумайте ;

Працюючи в парах, підберіть приклади до кожного типу історичних уявлень в тексті підручника історії для основної школи. Об'єднайтеся в четвірки, обміняйтесь результатами роботи та перевірте за тек­стом підручника з методики правильність виконання вами завдання. Результати роботи представте академгрупі.

Створення і збагачення історичних уявлень у свідомості дитини має велике виховне значення. Картини минулого викликають сильні почуття: ненависть, співчуття, захоплення, натхнення. Яскраві образи минулого впливають на формування життєвих ідеалів, емоційно-цін­нісних орієнтацій учня, його поведінку, слугують засобом громадян­ського і морального виховання.

Процес формування історичних уявлень у навчанні є достатньо складним. По-перше, це пов'язано зі специфікою предмета вивчення. Ми не маємо змоги забезпечити учневі безпосереднє знайомство, сприй­няття предмета вивчення - історичної події чи явища, оскільки вони залишились у минулому. Інформація надається учням лише в опосе­редкованій формі як розповідь учителя про події, в тексті підручника, документі, через аудіо чи візуальні засоби навчання тощо. Адже є небезпека викривлення чи суб'єктивної інтерпретації інформації, що передається.

По-друге, на основі вивчення кожної історичної події, навіть неве­ликої за своїм масштабом та тривалістю, можна створити безліч уяв­лень. Проте вчитель та учні обмежені рамками програми та кількістю часу на її засвоєння. Тому історичні уявлення, що формуються, по­винні ретельно відбиратися і відображати цілісну картину історичної події, явища, процесу, епохи через 1-2 яскравих образи.

По-третє, процес створення уявлень потребує обов'язкового впливу інформації на емоційно-чуттєву сферу учня, оскільки картини минуло­го у свідомості учня мають стати емоційно забарвленими та особистіс-но цінними для школяра. Тому вчителю слід відбирати прийоми і засо­би навчання, що можуть забезпечити такий ефект.

* Подумайте

Проведіть «мозковий штурм» з питання: як вчитель може подолати складності у процесі формування історичних уявлень учнів.

48 Власов B.C. Історія України: 8 клас. - К., 2001. - С 106.


64

З 6-402


65

Учитель має відтворювати у навчанні декілька етапів формування історичного образу історичної події, явища, процесу:

  1. актуалізація минулих слідів сприйняття подібної інформації у свідомості учня або минулого чуттєвого досвіду. На методичному рівні це означає, що до сприйняття нового учнів треба підготувати, оживляючи в пам'яті опорні («старі») образи та уявлення, які пов'язані з тими, що піддягають засвоєнню, шляхом бесіди, демон­стрування наочності, читання тексту тощо;

  2. надання інформації про історичний факт у вигляді яскравої роз­повіді про зовнішню сторону протікання події, процесу. Така інформа­ція може бути представлена у вигляді історичної пам'ятки (наприклад, предмета побуту конкретної епохи), малюнка, креслення, рольової сценки, що її розігрують учні, фрагмента тексту художньої літератури тощо. На цьому етапі учням має бути забезпечена можливість первин­ного сприйняття факту в цілому;

  3. поелементний розгляд створеного первинного образу, формуван­ня окремих видів уявлень, відповідаючи за допомогою різних при­йомів і засобів навчання на питання: скільки, хто, як, де, коли, яким чином;

  4. перехід учнів до цілісного образу - картини історичного минуло­го - явища, процесу, епохи - на основі сформованих окремих видів уяв­лень. З цією метою учитель має повернутись до первинного джерела інформації (яке використовувалось на першому етапі) та з'ясувати, що змінилось в уявленнях учнів, за допомогою бесіди чи групового обговорення;

  5. закріплення уявлення в пам'яті учнів шляхом надання їм можли­вості екстеріоризації (виведення у зовнішній план, «матеріалізації») створеного образу. Для цього можна запропонувати два типи зав­дань: на вербалізацію образу у вигляді опису, розповіді, характерис­тики тощо або на малювання, макетування, ліплення образу тощо. Причому дітям бажано дати можливість вибору завдання відповідно до бажання та особливостей типу сприйняття.

* Подумайте

Працюючи в парах, обговоріть, чи можна порушувати даний алго­ритм формування історичного образу. Свою думку обґрунтуйте і представте групі.

Отже, історичні уявлення акумулюють не тільки інформацію про факт, а й пов'язані з нею емоції, не тільки інформацію про зовнішню сторону подій, процесів, явищ, а й про їхню сутність, логіку розвитку. Вони складають підґрунтя до переходу на теоретичний рівень пізнан­ня, на пояснення історичних фактів. Чим більш широкими є історичні уявлення учня, тим змістовнішою є система понять, сформованих на їх основі.

66

У практиці навчання зв'язок між фактами і теорією виявляється в індуктивному і дедуктивному способах пізнання історії. Індуктивним ш її я хом учні «піднімаються» до теоретичного засвоєння матеріалу. Такі знання учні отримують у вигляді «відкритої теорії» як готовий результат логічної обробки фактів ученими-істориками, авторами шкільних посібників чи учителями, або формулюють їх самостійно, ініалізуючи теорію, «приховану» у фактах. В останньому випадку по­няття і судження учнів набувають більш переконливого й особистісно значимого характеру, істотно розвивають їхні розумові здібності, шіцнюють інтерес до вивчення минулого.



Менш традиційним у навчанні історії є дедуктивний шлях пізнан­ня, коли, спочатку засвоївши узагальнені теоретичні знання, учні на їх непові знайомляться з новим фактичним матеріалом, відзначають, зна­ходять у фактах ознаки засвоєних понять, «підводять» нові факти під нідоме поняття. У такому випадку факти засвоюються більш осмисле­но, а теоретичні положення конкретизуються і проясняються.

'Подумайте



Працюючи в парах, визначте, в якому з наведених прикладів запропо­новано індуктивний, аде- дедуктивний шляхи пізнання:

  1. «...у 1578р. в Острозі було створено школу. Давні слов'янські тра­диції поєднувалися тут із надбанням тогочасного європейського шкільництва. В острозькій школі ґрунтовно вивчалися мови - церков­нослов'янська, грецька і латина. Викладалися в ній і сім вільних наук -граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астроно­мія, музика... Отже, потужний освітній рух згуртовував позбавлений власної державності український народ, підносив його свідомість, сприяв утвердженню визвольних ідей»49.

  2. «Перемога Франції у Столітній війні (1337-1453) створила перед­умови для завершення об'єднання країни в єдину державу. Із формуван­ням постійної (регулярної) армії королівська влада одержала можли­вість втілювати незалежну політику»^. Розглянемо ці тенденції на конкретних прикладах...

Різні за обсягом узагальнення поняття формуються по-різному. І'о іглянемо ці особливості більш докладно. Обсяг і складність теоре­тичних знань учнів зростає від класу до класу. Якщо на початкових І гупенях історичної освіти переважають конкретно-історичні поняття г.і (в'язки, то наприкінці основної школи головне місце посідають за-і .і пьноісторичні та соціологічні поняття, причинно-наслідкові та інші В'язки і тенденції історичного розвитку.

49 Власов В. Історія України: 8 клас / За ред. Ю.А. Мицика: Навч. попбник. - К.: А.С.К., 2002. - С 81, 87.

30 Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи (XVI - кінець XVIII ст.): І Іідручн. для 8-го кл. серед, шк. - К.: Генеза, 2001. - С 41.

67


Процес формування конкретно-історичних понять має відбуватись за такими етапами: введення вчителем терміна поняття та його до­ступного визначення; конкретизація поняття на прикладах; перевірка рівня засвоєння його учнями. Поняття вважається засвоєним, якщо учень може правильно пояснити зміст поняття, дати власне визначен­ня (своїми словами), застосовувати дане поняття при вивченні нових фактів. Як правило, для цього достатньо одного-двох уроків. Якщо поняття засвоюється індуктивно, то вчитель на початковому етапі за­безпечує умови для визначення його ознак і сутності учнями на основі аналізу певної кількості відповідних фактів.

Загальноісторичні та соціологічні поняття формуються при вивчен­ні цілої теми, розділу курсу, інколи розвиваються і збагачуються про­тягом декількох років навчання. Вони можуть формуватись як дедук­тивним, так і індуктивним шляхом, однак переважає за відсутністю часу дедукція. Основними етапами такої роботи є:



  1. виокремлення на основі розбору і аналізу конкретних фактів сутнісних ознак поняття, введення терміна та визначення поняття на основі цих ознак, конкретизація визначення іншими фактами. Метою цього етапу є первинне сприйняття поняття учнями через пояснення вчителя (тексту), відтворення та запам'ятовування учнями визначення поняття та його ознак. Характер діяльності учнів на цьому етапі -репродуктивний, відтворюючий;

  2. розкриття ознак поняття після пояснення вчителя через відтво­рення школярами конкретних фактів; самостійна конкретизація по­няття відомими фактами. Діяльність учнів поступово переходить на рівень перетворення інформації на відомому матеріалі, первинного застосування поняття;

  3. застосування поняття та його ознак на основі самостійного по­рівняння, узагальнення відомих фактів, доведення чи спростування тощо. Вчитель може застосовувати для цього завдання типу: на осно­ві фактів, документа тощо доведіть, що це саме дане поняття; підтвер­діть фактами суттєві ознаки даного поняття в історичному явищі; порівняйте дані явища на основі ознак поняття та визначте спільне та відмінне; згрупуйте подібні явища відповідно до ознак поняття тощо. Діяльність учнів ускладнюється, хоча залишається перетворюючою на відомому для них навчальному матеріалі;

  4. перенесення (використання, оперування) поняття для самостій­ного пояснення нових окремих подій, явищ, які вивчаються на уроці. Опрацювання учнем поняття на такому рівні пов'язане з творчо-по­шуковою і творчою діяльністю і потребує розвинених пізнавальних умінь учнів і постановки відповідних завдань.

*Подумайте

Працюючи в парах, обговоріть, чи можна порушувати даний алгоритм формування понять. Свою думку обґрунтуйте і представте групі.

Етапи формування в учнів розуміння історичних зв'язків та тен-пцій історичного розвитку є аналогічними формуванню понять.

евірте себе


  1. Що таке історичне уявлення?

  2. Якими є види історичних уявлень?

  3. Якими є основні етапи їх формування?

  4. Як пов'язано формування у свідомості учнів уявлень, понять і зв'язків?

  5. Якими є етапи формування історичних понять і зв'язків?

5. Співвідношення фактів і теорії в курсах основної школи

Органічні зв'язки між фактичним і теоретичним компонентами шісту навчального історичного матеріалу показані на схемі 3 двосто­ронньою стрілкою.

Історичні знання учнів є засвоєним історичним змістом, у якому поєднуються фактичний і теоретичний компоненти51. У зв'язку з тим ПІчиавальна діяльність школярів у навчанні історії може бути охарак-ісриювана як процес формування у свідомості учнів історичних об-рпчів і уявлень, а також понять, узагальнень, ідей і закономірностей, ЯКІ створюються на основі представлень про події минулого52.

11 роте зазначимо, що, з одного боку, теоретичні знання відіграють Цжливу роль як засіб формування світогляду, особистісного підходу ВО оцінки подій і явищ минулого і сучасності, розвитку пізнавальної самостійності й критичного мислення школярів у пізнанні суспільних имшц тощо, тобто їх засвоєння виступає як передумова досягнення го-Повної мети викладання історії - розвитку особистості дитини засоба­ми історії. З іншого боку, теоретичні знання можливо засвоїти тільки у чіГязку і на основі фактичних, на ґрунті їх аналізу й узагальнення, Інакше нас очікує перетворення реальної багатоманітної у проявах іс-і орії людства на абстрактну схему. Тому проблема відбору оптималь­но! кількості й співвідношення фактів і теорії у навчальному історич­ному матеріалі є однією з найважливіших і найскладніших у методиці її і орії. Вона особливо актуальна для викладання історії в старших мі псах, оскільки ці курси потребують від учнів засвоєння не тільки Цжливих подій і явищ історії людства, а й відповідних теоретичних учпгальнень. Однак проявляється вона й у середній ланці.

Боголюбов Л.Н. Применение ранее усвоенных теоретических знаний Ври изучении новейшей истории // Преподавание истории в школе. - 1976. -N" I. - С. 38^48, С. 38; Боголюбов Л.Н. Факты и теория в обучении новейшей ■ гории // Преподавание истории в школе. - 1975. - № 1. - С. 58-68.

1,2 Психология усвоения истории учащимися: Сб. статей / Под ред. Редь-| ■ ■ A3. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. - С. 8.


68

69


Історія як наука має справу з конкретними проявами загальної за кономірності у визначеній країні, у визначеного народу, із прояво загального у формі типового, з його індивідуальними рисами й особ ливостями. Тому засвоєння фактів для навчання історії не тільки фун дамент для побудови теорії, але й мета, досягнення якої дозволяє до­стовірно відобразити у свідомості учня історичний процес.

Проблема аналізу й узагальнення фактів була достатньо повно висвітлена за радянських часів у методичній літературі, зокрема в робо­тах Л. Боголюбова, О. Вагіна, П. Гори, Н. Дайрі, Ф. Коровкіна, П. Лейбенгруба, М. Лисенка, О. Стражева й ін. У цих роботах науко ве пояснення фактів відображено через їхній аналіз і узагальнення. При цьому підкреслюється, що узагальнені знання про одні факти висту пають як засіб вивчення інших, тобто виявляється така послідовність вивченні матеріалу: від фактів до узагальнень, від узагальнень до інші фактів53. Формування системи теоретичних знань учнів не може обмежу ватися формулюванням і запам'ятовуванням абстрактних висновків, а у поєднанні з емпіричними даними про явище, теоретичні знання повинні перетворюватися з абстрактних теоретичних у конкретно-історичні. Л. Боголюбов, наприклад, підкреслював, що в процесі аналізу й узагаль­нення фактів, почавши з розгляду зовнішньої сторони подій, ми розкри­ваємо їхню сутність, а потім повертаємось до зовнішньої сторони, але на­че «зсередини» пояснюючи те, що ми спостерігали «ззовні», отримуючи при цьому конкретне знання на теоретичному рівні54.

Таким чином, вирішення завдань повноцінного засвоєння змісту історичного навчального матеріалу, виховання і розвитку пізнаваль­ної діяльності учнів на уроках історії може бути досягнуте за умов" оптимального визначення співвідношення фактичного і теоретичног матеріалу для кожного уроку і курсу в цілому, виділення на основі цьо го відбору груп фактів, які підлягають вивченню шляхом теоретично го аналізу й емпіричним шляхом. Зміст навчального історичного ма теріалу має забезпечити формування в учнів такої системи фактична і теоретичних знань, що дозволяє, при опорі на ці знання і сформовані відповідні уміння, самостійно проаналізувати новий факт, явище в історичному процесі.

Об'єктивною основою для визначення оптимального співвідно­шення фактичного і теоретичного змісту в шкільних курсах історії на різних етапах навчання повинні бути: рівень розвитку вікових пізна­вальних можливостей учнів і специфіка цілей історичної освіти в ос­новній і середній школі. Необхідний баланс ніколи не буде виражений



53 Боголюбов Л.Н. Применение ранее усвоенных теоретических знаний
при изучении новейшей истории // Преподавание истории в школе. - 1976. -
№ 1.-С. 38.

54 Боголюбов Л.Н. Факты и теория в обучении новейшей истории // Пре­
подавание истории в школе. - 1975. - № 1. - С. 58-68.

м.| тематично точно, але примірне співвідношення фактів і теорії пред­ставляється таким: в основній школі - перевага фактичного матеріалу Иад теоретичним, з поступовим вирівнюванням цих пропорцій до 9 кла­су; в старшій школі - перевага теоретичного компонента над фактич­ним, вивчення історичного минулого на проблемно-теоретичному рівні.



'Подумайте

Працюючи в парах, проілюструйте на прикладі пункту будь-якого параграфа з підручника історії для основної школи співвідношення фактів і теорії. Чи є воно, на вашу думку, оптимальним? Свою по­зицію обґрунтуйте та представте групі.

Перевірте свої знання з теми



  1. Як пов'язані між собою основні компоненти змісту освіти? Яким чином, у якій формі вони реально перетворюються на результати на­вчання (на навчальні досягнення учнів)?

  2. Запропонуйте свої визначення понять «історичний факт» й «історич­на теорія», які відбивають їх специфіку в процесі історичного пізнання.

  3. Чому вчителю важливо уміти дати розгорнуту історико-методичну характеристику факту, що підлягає вивченню?




  1. Яку роль відіграють факти у навчанні історії? Якою є методика формування в учнів знань про історичні факти?

  2. Яку роль відіграє теоретичний матеріал у навчанні історії? Якою є методика формування теоретичних знань учнів?

  3. Як пов'язані між собою вивчення фактів і теорії? Як проводиться відбір фактів і теорії для засвоєння учнями? Наведіть власні приклади.

  4. Якими є основні етапи формування емпіричних та теоретичних знань учнів?

  5. Чому проблема відбору, структурування змісту є складною і зав­жди актуальною проблемою методики? Яким має бути, на вашу дум­ку, співвідношення фактів і теорії у практиці навчання?

Як провести практичне заняття з теми

1 варіант

Часто молодий учитель, намагаючись зробити навчання більш цікавим і зрозумілим, відбирає для уроку безліч фактів, що описують події що­до теми уроку. Він свідомо залишає учням самим узагальнювати ви­вчені явища та процеси, основні тенденції історичного розвитку. Інші вчителі, навпаки, розповідають учням про причини і сутність події, явища, процесу щодо теми уроку, використовуючи мінімум фактів і тільки ті з них, які відповідають пропонованій ними інтерпретації історії. Як ви думаєте, хто з учителів правий? Підготуйтесь і проведіть у групі дискусію з цього питання.



  1. варіант Працюючи в малих групах, виберіть один з історичних образів і одне

  2. понять чи зв'язків, що формуються в основній школі. Підготуйтесь до їх формування на уроці в школі згідно з відповідними етапами, на­веденими в темі. Представте фрагменти підготовлених уроків на прак­тичному занятті та обговоріть їх.

70

Тема 4

ПІЗНАВАЛЬНІ ВМІННЯ ЯК КОМПОНЕНТ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ

/. Поняття про вміння в методиці навчання історії. 2. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії. 3. Методика формування пізнавальних умінь.

Основні поняття теми: пізнавальні вміння, навичка, прийом розу­мової діяльності, прийом навчальної роботи, прийом учіння, спеці­альні (предметні) уміння і навички, загальнонавчальні вміння і на­вички, навчальні пам 'ятки.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка