Ббк 74. 266. 3 П55 Передмова



Сторінка22/26
Дата конвертації02.04.2016
Розмір5.43 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26

Структура лабораторного заняття за підручником

1-й етап - організаційний:



  • учитель повідомляє тему заняття і мотивує її вибір і формулювання;

  • висуває навчальні проблеми чи робить це разом із класом;

  • знайомить школярів з текстами, на основі яких організоване ла­бораторне заняття;

  • визначає форми роботи учнів: фронтальна, групова, індивідуально-диференційована;

  • роз'яснює інструкції і вимоги до оформлення і пред'явлення резуль­татів лабораторної роботи.

Заздалегідь можуть бути підготовлені картки-інструкції: Підручник (и): автори, глава, параграфи, сторінки, інші компоненти, посібники... Пізнавальні завдання: 1)...2)„. Спрямованість загального висновку по всіх завданнях, зразок письмового оформлення лаборатор­ної роботи (план, таблиця, схема) чи критерії перевірки й оцінки пізна­вальних завдань.

2-й етап - самостійна робота учнів з підручниками відповідно до поданих інструкцій:

- учитель слідкує за роботою учнів, консультує, координує та за
необхідності коригує їх діяльність;

- залучає до консультативної діяльності найбільш сильних учнів.


3-й етап - колективне обговорення результатів роботи в одному з

варіантів: творчі звіти груп, виступи представників, фронтальна пере­вірочна й узагальнююча бесіда. 4-й етап - підведення підсумків:



  • резюме змісту чи формулювання загального підсумкового ви­сновку;

  • самооцінка та взаємооцінка учнів, оцінювання роботи школярів учителем.

*Подумайте

Працюючи в парах, визначте, чим відрізняється даний вид лабора­торного заняття від семінару.

Лабораторні заняття за документами, а не просто елементи са­мостійної роботи з адаптованими фрагментами документів стали можливими завдяки сучасній доступності різноманітних джерел інформації.

Це дозволяє організовувати ефективні лабораторні заняття, основ­ними завданнями яких будуть:



  • поглиблення і конкретизація знань про найважливіші історичні події, явища і процеси, з одного боку, і розширення уявлень про істо­ричні документи - з іншого;

  • розвиток аналітичних умінь роботи з документальним текстом: виділяти основні положення, розрізняти факт і його інтерпретацію,

и різні види, зіставляти відомості в різних джерелах, знаходити і пояс­нювати причини різних авторських підходів;

  • формування на цій основі об'єктивного, всебічного і критичного ставлення до фактів і джерел історичної інформації, формування власної аргументованої думки;

  • розвиток і зміцнення пізнавального інтересу до історії і самостійних способів її вивчення.

Структура лабораторного заняття за документами загалом ана­логічна лабораторному заняттю за підручником.

Лабораторне заняття може бути побудоване на основі опрацюван­ня речових джерел, екскурсій до пам'яток старовини чи музеїв, де учні працюють самостійно з відповідними джерелами знань, застосовуючи необхідні прийоми навчальної роботи. Ефективна організація лабо­раторного заняття обов'язково потребує застосування інтерактивних технологій кооперативного навчання, зокрема таких як парна та гру­пова робота, ажурна пилка, проекти, портфоліо та ін.184. Наприклад, лабораторне заняття чи низка таких занять може бути складовою на­вчального проекту на етапі аналізу та вивчення проблеми.



*Подумайте

Працюючи в парах, порівняйте даний вид лабораторного заняття з семінаром, визначте спільне та відмінне.

Практичне заняття - форма навчального заняття, при якій педагог організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень навчального предмета й формує уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учнями відповідно сформульованих завдань185. На основі раніше отриманих знань і сфор­мованих умінь школярі розв'язують пізнавальні задачі, представляють результати своєї творчої діяльності чи освоюють більш складні пізна­вальні вміння вивчення історичного минулого.

Від усіх навчальних занять, представлених вище, практикуми від­різняються своєю спрямованістю на навчання школярів застосовувати отримані знання й уміння в нових навчальних ситуаціях. Тому в тема­тичних блоках вони логічно розташовуються за 'уроками засвоєння нових знань та вмінь, лекціями, лабораторними і семінарськими за­няттями, але передують урокам систематизації й узагальнення та кон­тролю і корекції. Однак якщо практикум присвячений формуванню елементарних пізнавальних умінь, необхідних для оволодіння новим предметом чи історичним курсом, це заняття може бути організоване на самому початку тематичного блоку чи у вступі. Наприклад, «Що




250

251


вивчає історія», «Лічба років в історії» у пропедевтичному курсі і в історії стародавнього світу. Практичні заняття подібної тематики відносяться до першого виду - практикумів з розвитку пізнавальних умінь.

Другий вид практичних занять - практикуми з розв 'язання пізна­вальних задач. їх доречно використовувати наприкінці тематичного блоку як спосіб повторення, систематизації і практичного застосуван­ня нових знань і умінь. Всілякі історичні задачі і завдання містяться в спеціальних збірниках, що входять у навчально-методичні комплекти з конкретних курсів історії. Такі дидактичні матеріали не прив'язані, як правило, до одного конкретного шкільного підручника, у них міс­тяться питання і завдання різноманітної тематики, проблемні, що по­требують пошуку додаткової інформації і самостійних міркувань.

Структура практичного заняття другого виду приблизно така:

1-й етап - організаційний. На ньому повідомляється тема заняття, його задачі, умови і способи проведення, форми роботи учнів. Якщо необхідно, розподіляються ролі консультантів, експертів, керівників (проблемних) груп.

2-й етап - розв'язання пізнавальних задач. На початку заняття до­речно розібрати одну з задач колективно, погоджуючи свої дії зі спе­ціальною пам'яткою186. Потім учні вирішують інші задачі: самостійно чи в групах за допомогою однокласників чи вчителя.

3-й етап - обговорення готових рішень. Якщо учні працювали в групах, то від їхнього імені виступає спеціально підготовлений допо­відач. Весь клас бере участь в уточненні способів розв'язання і відпо­відей, а «експерти» аналізують і оцінюють роботу груп.

4-й етап - підведення підсумків. Учитель разом з учнями оцінює результативність заняття, досягнення школярів у розв'язанні пізна­вальних задач нового типу або підвищеної складності, характеризує роботу консультантів і експертів.

Третій вид практичних занять - практикуми з перевірки резуль­татів творчо-пошукової діяльності. Вони теж можуть завершувати тематичний блок, вивчення розділу чи курсу. Тут заслуховуються й обговорюються розповіді школярів про історичні події, складені за допомогою прийомів персоніфікації, драматизації і стилізації, підго­товлені на матеріалах краєзнавчих музеїв, регіональних архівів або сімейних переказів. Крім того, можуть бути представлені реферати чи наукові доповіді.

Видова різноманітність практичних занять дозволяє успішно за­стосовувати їх у всіх класах, де вивчається історія, гармонійно ком­бінуючи їх з іншими формами навчальних занять у тематичних бло­ках. Слід зазначити, що урок застосування знань, умінь та навичок

186 Лернер И.Я. Задания для самостоятєльной работьі по истории СССР: 8кл.-М., 1988.-С. 15.

252

найчастіше проводиться у формі практикуму. На практичних заняттях можуть також ефективно застосовуватись інтерактивні технології на­вчання.



* Подумайте

Працюючи в парах, обговоріть, чому більшість методистів рекомен­дує проводити практичне заняття, на відміну від інших форм органі­зації навчання, описаних в цьому параграфі, починаючи з 5-6-го класу.

Перевірте себе

  1. Що таке лекція та якою є методика проведення лекційних занять?

  2. Що таке семінар та якою є методика проведення семінарських за­нять?

  3. Що таке лабораторне заняття та якою є методика проведення ла­бораторних занять?

  4. Що таке практичне заняття та якою є методика проведення прак­тичних занять?

2. Гра на уроці історії

Поняття «гра», за визначенням найбільших наукових авторитетів, можна віднести до найпарадоксальніших понять людської культури. Бо, з одного боку, воно має всезагальний характер (як тут не згадати тривіальне «все життя - то гра...»), а з іншого - настільки недосяжне для розуміння, що й досі не має загальноприйнятого визначення. До­шукуючись сутності поняття, чимало дослідників, за спостереженням Д. Ельконіна187, заглиблювались в етимологію слова «гра», спостері­гали за його вживанням у дитячому мовленні (мовляв, кому, як не дітям, краще знати, що є грою, а що - таке ж далеке від неї, як ми, грішні, до зірок). Проте й такі лінгвістичні вправи мало чим поліпши­ли ситуацію, ба, навіть ускладнили її, позаяк вказали на очевидну спорідненість гри й мистецтва. Тож не дивно, що досить тривалий час на теренах 1/6 суходолу шкільна педагогіка воліла згадувати про гру якомога менше, а якщо й згадувала, то виключно в теоретичному плані.

Фундаментальні дослідження психології гри (Є. Аркін, Л. Вигот-ський, А. Леонтьєв, Д. Ельконін) були кваліфіковані як класичні з усіма відповідними наслідками: їх сумлінно студіювали студенти педагогічних вузів, проте, почавши вчителювати, мало хто з них їх застосовував.

Інтерес до гри в шкільній радянській педагогіці став прокидатися, як зауважує російська дослідниця дидактичних ігор з історії Л. Борго­ва, лише від 60-х рр. в особі таких ентузіастів, як С. Соловейчик, а трохи згодом ПІ. Амонашвілі, С. Лисенкова. І хоч яким індивідуаль-



187 Зльконин Д.Б. Психология игрьі. - М., 1999. - С. 13-22.

253


ним був досвід цих педагогів, він, безперечно, посприяв утвердженню у вітчизняній педагогіці поняття «дидактична гра»т. Поза тим у науко­вий обіг цей термін, що витлумачують як спеціальні створені й адапто­вані з метою навчання ігри, впровадили Ф. Фребель і М. Монтессорі, розробивши дидактичні ігри для дошкільнят, та О. Декролі зі своїми іграми для початкового навчання.

У сучасній дидактиці склалося кілька підходів щодо сутності ди­дактичних ігор. Один, більш широкий, виводить поняття «дидактич­на гра» від «гра» загалом, вважаючи за таку будь-яку цікаву для суб'єкта діяльність в умовних ситуаціях. З огляду на це дидактична гра - це цікава для суб'єкта навчальна діяльність в умовних ситу­аціях189. Взявши до уваги визначення поняття «навчання», дослідниця Л. Борзова уточнює попередню думку: «Дидактична гра - це умовна, цікава для суб'єкта діяльність, що спрямована на формування знань, умінь, навичок»190. За такого тлумачення межа між грою та не-грою настільки тонка, що не дає змоги однозначно кваліфікувати і найба-нальніше навчальне завдання. Звичайна математична задача в одно­му випадку є навчальною вправою, а в іншому - перетворюється на гру (таке перетворення відбувається, коли, скажімо, умова задачі на­буває цікавої форми або її розв'язання відбувається в умовах змаган­ня тощо.) Українська вчена О. Савченко розмежовує поняття власне «дидактична гра», дещо звужуючи його в порівнянні з попереднім тлумаченням, та «ігрова діяльність». «У навчальному процесі, - заува­жує дослідниця, - ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігро­вої ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи»191. Дидактичні ігри О. Савченко розглядає як різновид ігор за правилами. Інший україн­ський дослідник К. Баханов пише про гру в контексті інноваційних систем, технологій та моделей навчання, підкреслюючи, що «модель навчання у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення учнів у гру (передусім ігрове моделювання подій та явищ, що вивчаються)192.



*Подумайте

Працюючи в малих групах, дайте відповіді на питання, чому складно визначити поняття «дидактична гра», які підходи існують до визна-

254


чення цього поняття в психології та педагогіці, як би ви визначили це поняття. Представте свої думки академічній групі методом кола ідей.

Такі досить різні підходи до визначення поняття «дидактична гра» зумовлюють наявність різноманітних класифікацій дидактичних ігор для навчання історії. Найґрунтовніший огляд класифікацій здійснив К. Баханов. Найприйнятнішими класифікаціями дидактичних ігор з історії він, зокрема, вважає ті, що ґрунтуються на методиці їх прове­дення, дидактичній меті та основних шляхах її досягнення.

За методикою проведення ігри поділяються на:


  • ігри-змагання;

  • сюжетні;

  • рольові;

  • ділові;

  • імітаційні ігри;

  • ігри-драматизації.

За дидактичною метою вони бувають:

  • актуалізуючими;

  • формуючими;

  • узагальнюючими;

  • контрольно-корекційними.

Так само логічно стрункою є класифікація, що їй віддає перевагу російська дослідниця Л. Борзова. Вона, зокрема, пропонує брати за ос­нову ігрову сутність. Дослідниця ставить перед собою запитання: «Що відрізняє гру від інших форм діяльності?» Взявши до уваги відповідь -умовність, вона поділяє ігри залежно від того, що в них є джерелом тієї умовності. Для одних ігор - це роль (т. зв. рольові ігри), для інших - пра­вила (т. зв. ігри за правилами). Існує також чимало ігор синтетичного ха­рактеру (т. зв. комплексні ігрові системи, як, скажімо, КВК). Інша російська дослідниця М. Короткова, слідом за Кучеруком І.В., поділяє дидактичні ігри на уроках історії на ділові та ретроспективні193. Вважа­ючи діловою таку гру, що моделює ситуацію більш пізньої епохи в порівнянні з історичними реаліями, що вивчаються, дослідниця виділяє два її підвиди: ігри-обговорення та ігри-дослідження. Ретро­спективні ігри (інший термін реконструктивні) моделюють ситуацію, що в ній учень стає очевидцем або учасником минулих подій. Такі ігри дослідниця пропонує поділяти па рольові (театралізовані вистави та проблемно-дискусійні ігри) та нерольові (конкурсні - штучно моде­люють ситуацію, у якій люди минулого змагаються між собою; марш­рутні). Цікаво, що найпопулярніші серед дидактичних ігор в середо­вищі сучасних учителів-істориків - ігри на основі заданого алгоритму (кросворди, ребуси, шаради тощо), настільні ігри та їх варіанти (доміно,

255



лото, поле чудес), вікторини - т. зв. ігри із зовнішніми правилами -дослідниця називає тренінговими й взагалі відносить на периферію явища, до певної міри не вважаючи власне грою.

*Подумайте

Працюючи в малих групах, оберіть один із підходів до класифікації. У вигляді таблиці визначте, за якими критеріями різні методисти класифікували ігри та на які групи поділяли. Обміняйтесь інфор­мацією з іншими групами.

Критерій класифікації

Типи дидактичної гри

Навіть такий стислий огляд найрізноманітніших класифікацій ди­дактичних ігор та підходів до вироблення дефініції поняття переконує, наскільки широкі можливості організації навчання у грі. Як і належить явищу, типологічно пов'язаному з мистецтвом, гра передбачає залу­чення творчого потенціалу кожного, хто до неї торкається. Це сто­сується не лише учнів, які будуть власне грати в ігри, запропоновані вчителем, а й учителів, які, аби досягти максимального дидактичного ефекту від застосування гри, повинні створити ігрову ситуацію, роз­планувати гру до найдрібніших деталей, щоб вона виглядала просто, передбачити всі можливі наслідки (власне дидактичні, психологічні, виховні).

Цілком зрозуміло, що це вимагає від учителя неабиякої творчості. Тож, застосовуючи навіть методично розроблені ігри, шановні коле­ги, зважте на рівень підготовки ваших вихованців та їхню організова­ність, здатність до творчості та самостійності мислення. Адже гра -явище напрочуд тонке, воно не витримує фальші та брутальності. Спримітизовані - т. зв. псевдоігри - мають, за нашим глибоким пере­конанням, антивиховний та антирозвивальний ефект, вони вульгари­зують навчання, позбавляють його інтелектуальності.

Отже, гра залишається грою, коли вона цікава учням, коли вона їх захоплює, полонить їхню уяву, коли всі її учасники - щирі, коли вона жвава й дотепна, радісна й легка.

З огляду на застосування дидактичних ігор 5, 7-8-й класи є, безпе­речно, найблагодатнішими в основній школі.

При вивченні курсу «Вступ до історії України: 5 клас» може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про за­стосування ігрових моделей навчання. Варто підкреслити, з-поміж чинних підручників та зошитів для цього курсу видання авторів В. Власова, О. Данилевської194 створює ігрові ситуації на рівні подачі матеріалу (історичні оповідання в жанрі дитячої літератури з підруч-
ника моделюють історичні реалії за принципом рольової ретроспек­тивної гри, коли історичні події «оживають» через розповіді очевид­ців або учасників, а зошит до цього підручника цілком побудований за принципом ділових ігор, коли учні разом з вигаданими персонажа­ми, Данилком та Тимошиком, виконують ролі дослідників минулого).

Якщо вчитель має можливість підкорити грі весь навчальний про­цес, то він мусить завчасно обрати для себе прийнятну ігрову форму (скажімо, подорож стрічкою часу або гру у вчених-істориків, якою тішаться вигадані персонажі Данилко й Тимошик, або гру-суперечку між тими, хто вважає, що минуле дослідити можливо, й тими, хто цілком спростовує можливість довідатися про таємниці минувшини). За такої ситуації вчителю варто мати підготовленими загальний план гри, кілька ключових яскравих заходів - змагань, вікторин, екскурсій тощо, відповідну наочність (малюнки-зображення персонажів, симво­ли ролей учасників, емблеми команд тощо). Коли ж необхідного ме­тодичного забезпечення таке навчання у грі не матиме, вдаватися до нього не варто, бо, невдале, воно справить негативне враження не ли­ше на навчання, а й на розвиток особистості та виховання підлітків.



*Подумайте

Працюючи в парах, визначте, до якого типу ігор за різними класи­фікаціями ми можемо віднести наведений приклад. Свою думку об­ґрунтуйте.

Значно простіше в методичному плані поєднувати традиційні на­вчальні заняття з ігровими195.

Застосування ігрових форм можливе вже на етапі актуалізації навчальної діяльності учнів. Окреслені вище ігри-подорожі чи ігри-дослідження можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком. Цілком придатними для створення ігрових ситу­ацій можуть бути коміксоподібні сценки-діалоги вигаданих персона­жів. Так, на уроці «Історія як наука» в 5-му класі можна запропонува­ти учням допомагати Данилкові й Тимошику з'ясувати, в якому зна­ченні вжите слово «історія» в таких реченнях:


  1. Історія про капітана Гранта багата на пригоди.

  2. Терниста історія нашого народу.

  3. «Знаєш, друже, - вихопилося в балакучого хлопчика, - ну й істо­рія зі мною трапилась!»





256

257


4) Історія досліджує, яким було життя людей за минулих часів.

Подібні ігрові ситуації нескладно створити на уроках при вивченні нумізматики, геральдики, етноніміки тощо.

Якщо на етапі актуалізації опорних знань можливе створення ігро­вої ситуації, то при вивченні нового матеріалу може йтися про повно­цінні ігри.

Скажімо, під час читання тексту підручника в 7-8-х класах, науко­во-популярних вступних статей та рубрик (про белетристичні опо­відання тут не йдеться) дітям можна запропонувати гру «Триречення». Сенс її в тім, щоби трьома нескладними, проте змістовними реченнями передати сутність прочитаного. Гра може відбуватися як змагання ок­ремих учнів, так і як змагання рядів (свій варіант пропонує по одному учню від кожного ряду), решта дітей можуть виконувати роль арбіт­рів. У підготовлених класах змагання можна ускладнити потребою обстоювати свій варіант, доводити, що він найбільш вдалий.

Великий розвивальний ефект має гра «Дерево пізнання». Умови цієї гри теж дуже прості: учням пропонується до певної частини навчаль­ного матеріалу (можливо, й до цілого уроку) скласти 1-3 запитання (залежно від рівня підготовки класу). Запитання учні занотовують на маленьких аркушах (краще, щоб у формі листочків дерева) і подають вчителеві. Найзмістовніші запитання вчитель відзначає як запитання-переможці й причіплює їх до дерева пізнання (малюнок на ватмані, прикріплений до дошки). На наступному уроці робота з перевірки за­своєного може відбуватися в межах тієї ж гри: учні «знімають» листо­чки з дерева, відповідаючи на складені запитання. Цілком можливо цю гру проводити як змагання між класами (учні одного класу скла­дають запитання для іншого; тоді з метою об'єктивного підведення підсумків бажано мати кольорову символіку (листочки 7-а - червоні, 7-6 - жовтогарячі). Якщо на уроці в 7-6 лишилися на дереві червоні листочки, значить, не з усіма запитаннями від 7-а учні впорались.

Успішному опрацюванню текстів белетристичних оповідань в 5 -му класі та оповідань для позакласного читання в 7-8-х класах сприяти­ме гра «Чиста дошка». Додатковий пізнавальний ефект може дати обігрування назви «ІаЬиІа газа». Вперше пропонуючи дітям цю гру, вчитель може пояснити, що вислів «ІаЬиІа газа» прийшов з латини, де означає буквально (в прямому значенні) чисте місце, де можна напи­сати все, що хочеш, а переносно так кажуть про свідомість дітей, не-освічених, недосвідчених людей. Перед опрацюванням оповідання вчитель звертає увагу дітей на дошку, списану запитаннями. «Відпо­віді на них, - пояснює вчитель, - ви знайдете, опрацювавши оповідан­ня. Після читання, в процесі аналізу тексту, ви відповідатимете на них, а я витиратиму опрацьовані. Робота буде успішною, коли на кінець уроку дошка стане чистою». Ефект цієї гри в тому, що вона допома­гає розмежувати історичну інформацію і вигадану, адже підручник подає запитання, які стосуються лише історичної інформації, тим ча-

сом вигадана фабула теж може мати певні труднощі для сприйняття, особливо в слабких класах. Проводячи гру, не варто переривати від­повідями на запитання перше читання оповідань. Натомість і його можна «прибрати в ігрові шати». Більш жвавому, зацікавленому сприйняттю учнями белетризованих оповідань сприятиме гра «Герою, оживи!» Перед читанням учитель розподіляє ролі між учнями і далі пропонується звичне для уроків літератури читання за ролями, яке, власне, є своєрідною інсценізацією. Ігровий ефект буде значно силь­ніший, якщо решті дітей, як слухачам, запропонувати визначити, хто з «артистів» виконував роль найбільш вдало, чий образ зрештою ви­йшов історично правдивим (бажано вимагати при цьому від учнів еле­ментів аргументації: по-моєму, на мою думку, мені здається тощо).

З метою урізноманітнення форм роботи над текстом підручника можна застосовувати гру «Зуст вуста». Сенс гри полягає в тому, що учням пропонується кількаразовий переказ того самого уривка. У грі бере участь, скажімо, 4 учні - трьом із них пропонується на момент першого читання вийти з класу (йдеться про опрацювання вступних статей до оповідань або рубрик). Коли уривок прочитано, другий по­вертається до класу і довідується про опрацьоване з переказу першого учасника. Тоді цей другий так само переповідає почуте запрошеному третьому учаснику, а той, нарешті, четвертому. Четвертий учень пере­казує почуте всьому класові, а діти мають змогу порівняти, наскільки прочитане добре відтворене гравцем. Гра (модернізований «зіпсутий телефон») привчає висловлюватись точно, лаконічно. Вчитель має скеровувати гру так, аби відбувалася вона організовано та динамічно.

Надзвичайно широкі можливості застосування ігор на етапах ос­мислення, повторення та узагальнення історичного матеріалу. Найрізноманітніші тренінгові ігри (кросворди, шаради, ребуси, лото, вікторини, змагання, КВК), ігрові ситуації, створені навколо звичай­них вправ, а також рольові ігри дають змогу суттєво модернізувати процес навчання.

Аби уникнути одноманітності на уроці, добре застосовувати з ме­тою осмислення нового матеріалу, а також для перевірки засвоєного гру «Веселий олівець». Дітям пропонуються розфарбувати якісь певні предмети із зображених або вибрати для кожного з предметів певний колір. Так, при вивченні уроку «Історія як наука» в 5-му класі учням можна запропонувати гру «Веселий олівець» для перевірки розуміння поняття «історичні джерела». Вчитель роздає учням аркуші, на яких зо­бражено сувій, книгу, горщик, намистинки, напис на камені, й пропонує зафіксувати жовтим кольором речові історичні джерела, блакитним -писемні. На уроці «Речові історичні джерела. Археологія» гра «Веселий олівець» допоможе дітям зібрати сумку археолога та з'ясувати пам'ятки трипільської культури.



Розв'яжіть суперечку між Данилком та Тимошиком, зафарбувавши пам 'ятки трипільців жовтим кольором.


258

259


Застосування олівця дасть змогу перетворити на гру й завдання, які за своєю сутністю ближчі до тестів. Так, у темі «Княжа Русь-Україна» в 5-му та «Виникнення та розквіт Київської Русі» в 7-му кла­сах можна застосовувати завдання, де певним кольором треба зафар­бувати «кубики» зі справами когось із князів.

Блакитним кольором зафарбуйте кубики, на яких вказано діяння Во­лодимира Мономаха.

*Подумайте

Працюючи в парах, визначте, на яких етапах уроку можна викорис­товувати ті чи інші пізнавальні ігри, описані в тексті, чим відрізня­ються ігри відповідно до елементу уроку.

Дитячу пристрасть до малювання можна використовувати з метою навчання історії і в грі «Чарівний олівець». Вона так само проста, як і попередня. Проте діти грають у неї залюбки, тим більше, коли їхні ма­лярські здібності й історичні уявлення належно поціновані - оцінені високим балом, вивішені на виставку або коли їхніми роботами при­крашено кабінет. «Чарівний олівець» може «оживити» легендарних засновників Києва, він допоможе створити герб родини або рідного міста (села), знайде недоречності художника-невдахи.



На малюнку зображено давньоруський човен. Виправ недоречності на малюнку Тимошика.

Іще цікавішою для п'ятикласника є гра «Реставратор». Отримав­ши елементарні уявлення про мистецтво реставрації з уроку «Речові історичні джерела» в 5-му класі, учні залюбки виконуватимуть різно­манітні пізнавальні завдання: «реставруватимуть» трипільські горщи­ки й архітектурні споруди, фрескові чи мозаїчні зображення й макети давніх міст, літописні сторінки тощо.



Вирізавши фрагменти, «реставруй» трипільський горщик.

Великий навчально-розвивальний потенціал має гра «Музей». На різних уроках учням пропонується скласти різноманітні музейні ко­лекції (в 5-му класі урок «Монети як...» - колекція зброї, монет, при­крас; урок «Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ» - екс­позиція історичного музею, де «загубились» підписи до експонатів; урок «Культурне та церковне життя» - експозиція рукописних книжок; у 7-8-х класах - галереї портретів видатних історичних діячів тощо).



Вирізавши малюнки та наклеївши їх у належні місця, складіть три різні музейні колекції «Коштовності стародавніх скарбів» - зброї, мо­нет, прикрас.

Багато варіантів проведення в 7-8-х класах має гра «Аукціон». її за­стосування в 5-му класі, де вивчається пропедевтичний курс, має певні

обмеження. Адже в 5-му класі йдеться не про систематичні знання подій, дат, явищ, персонали, а лише про елементарні уявлення. Отож гру «Аукціон», на якому «продаються» високі бали, а грошовою оди­ницею виступають історичні знання, можна проводити наприкінці ви­вчення тем. Так, скажімо, після вивчення в 7-му класі теми «Виник­нення та розквіт Київської Русі» можна провести аукціон історичних постатей. Продається найвищий бал (або приз, або фішка). Кожен учень може «придбати» його, назвавши історичного діяча вивченої доби. При цьому імена не повинні повторюватися (фіксацію «цін» -імен здійснює окремий учень, записуючи на дошці всі названі постаті. Якщо після якогось імені западає тиша, вчитель рахує: один, два, три, вдаряючи об стіл, ніби аукціонним молотком. Якщо до останнього, третього удару, іншу постать не названо, аукціон припиняється, най­вищий бал отримує учень, який останнім називав діяча епохи. Так само можна проводити аукціони подій, предметів - атрибутів доби козацтва (приміром, козацьких символів тощо) у 8-му класі.

З інтересом учні сприймають гру «Разок намиста». У ній можуть брати участь як окремі учні, так і цілий клас. Учням 7-го класу пропо­нується тема, скажімо «Розквіт Київської Русі за Ярослава Мудрого». Перший учасник гри називає ім'я когось з історичних діячів того періоду, приміром Ярослав Мудрий. Наступний повторює назване попереднім і додає якесь слово, словосполучення за темою: «Ярослав Мудрий, Софія Київська». Третій повторює твердження попередника й додає своє: «Ярослав Мудрий, Софія Київська, Золоті ворота...» Врешті-решт виходить довгий ланцюг слів - справжній разок намиста! - до певної теми. Учень, який довго мовчить або помиляється, вибуває з гри. Переможцем стає той, хто лишається останнім і правильно по­вторить увесь разок намистин-слів.

Вище йшлося про гру «Реставратор», сенс якої у відновленні по­шкоджених зображень. Цю гру можна модифікувати і як словесно-логічну. Школярі залюбки «реставрують» пошкоджений історичний текст. Гра може мати таку форму.

Відновіть текст: Року 1620 гетьман Сагайдачний їхав до Києва і думав: «Минулися часи занепаду. Тепер, як і за Ярослава Мудрого,

місто стає осередком о ийк и. Щороку зводяться нові

церкви, при яких закладали и, широкою річкою пливли з Євро­
пи ж .А віднедавна зусиллями освічених городян створено в

Києві т _ т _, яке опікуватиметься книжною наукою. Завдяки київ­


ській шляхтянці Г ІГ ні, яка подарувала братству

власний маєток на Подолі, братчики мають свою школу. Навчатимуть у ній, як колись в Острозькій академії, найважливішим наукам».

Активізації пізнавальних інтересів школярів сприятиме гра «Впізнай героя». Один з учасників гри на хвильку виходить із класу. Учні під керівництвом учителя «задумують» героя, а тоді пропонують відгадати його. Гравцеві, що відгадує, дозволено задавати запитання,


260

261


проте такі, відповідь на які складають слова «так», «ні», «почасти». Кількість питань можна обмежити до п'яти й обумовити, аби між запитаннями пауза тривала не довше ЗО секунд. Якщо гравець не справляється з завданням, він поступається місцем іншому. Обумови­ти також треба й те, що учень, який задає заборонені запитання типу «Це Богдан Хмельницький?», одразу вибуває з гри.

Цікавою й динамічною формою перевірки вивченого на поперед­ньому уроці може бути гра «Слово за словом». Класу пропонується скласти розповідь за темою, але так, щоб кожен учень називав лише одне слово. Якщо хтось довго думає або помиляється, він пропускає хід. У підготовлених класах можна пропонувати одному учневі запи­сувати «оповідь» на дошці, щоб згодом, після гри, проаналізувати її.



* Подумайте

Працюючи в парах, поясніть, як вікові особливості учнів впливають на вибір і організацію дидактичної гри.

Чимало вчителів у своїй практиці використовують різноманітні мо­дифікації ігор на слова. Учням 5, 7-8-х класів до снаги «вгадувати» сло­ва до теми за кількістю букв, як-от: Впиши назву держави, з утворенням якої пов'язаний початок польського владарювання на українських землях

за першою та останньою літерою (наприклад: відгадай козацькі клей-ноди

п ч, л и, к а) тощо.

З інтересом діти складають піраміди слів за принципом збільшення-


зменшення літер у кожному наступному ряду. Прикладом такої гри
може бути змагання на найкмітливішого учня і найкращого знавця
теми «Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ». Учням
пропонується вписати слова теми в історичну піраміду: І







с

і

ч













Р

а

д

а













ч

а

й

к

а










б

У

л

а

в

а




г

є

т

ь

м

а

н

Цікавим пізнавальним завданням є головоломки. Учням можна зап­ропонувати такі види цих ігрових завдань:

  1. У головоломці приховане ім'я легендарного героя. Щоб прочи­тати його, з'єднай спочатку нижні, а потім верхні літери, не перерива­ючи лінію. Впиши відгадку в клітинки.

  2. Знайди початок фрази й розбий на слова. Запиши й витлумач ре­чення.




  1. Знайди початок і прочитай слова спершу в зовнішньому колі, а потім у внутрішньому. Напиши назву документа, що її прочитав. Чим цікавий той документ? Коли й за яких обставин його було ухвалено.

  2. Розплутавши клубок, прочитаєш рядки з вірша поета-шістдесят-ника Василя Симоненка, які стали крилатими. Поясни, як розумієш ці рядки.

Не втрачають інтересу школярі і до ребусів.

Особливе місце у процесі навчання історії мають і такі графічні загадки, як кросворди. Вони можуть застосовуватися як для фронталь­ної, так і для індивідуальної перевірки.

Цікавою грою, що дає змогу синтезувати белетристичні оповідання, науково-популярні тексти й ілюстративні матеріали в 5-му класі є гра «Жива картинка». Учням пропонується на основі текстів історичних оповідань «оживити» картину (власне, вибірково й за ролями переказа­ти текст оповідання). Так, скажімо, для гри можна використати малю­нок художника П. Андрусіва «Зустріч Данила Галицького з Батиєм» на основі оповідання «Лихіша від лиха честь татарська».

* Подумайте

Працюючи в парах, визначте, які вміння, навички і здібності учнів розвивають запропоновані автором ігри.

Ретельної підготовки вимагають рольові та комплексні ігри. Вони мають величезний пізнавальний, розвивальний та виховний ефект. За спостереженнями вчених, саме рольові ігри є найцікавішими для дітей. Історія з її героїчною тематикою, легендарністю, таємничістю, боротьбою добра й зла є чи не найблагодатнішим ґрунтом для про­екції у царину гри. Саме в таких іграх приховано практично безмежні можливості оновлення процесу навчання історії.

За класифікацією, що її дотримуються чимало дослідників, зокрема М. Короткова, рольові ігри і є власне іграми, відрізняючись від решти пізнавальних завдань наявністю прямої мови (діалогів) учасників та вигаданої (уявної) ситуації, що начебто мала місце в минулому або відбувається нині (з обговоренням минулого).

Рольові ігри поділяють на театралізовані вистави, театралізовані ігри й проблемно-дискусійні ігри.

Театралізовані вистави мають чіткий, завчасно складений сцена­рій, згідно з яким і розігруються ролі. Для успішного проведення та­ких ігор варто мати всі атрибути театрального мистецтва - й декора­ції, і костюми. Сенс театралізованої вистави при вивченні історії не лише в оживленні картин минулого, а й у наступному обговоренні всім класом.

Особливістю театралізованих ігор є те, що тексти ролей складають самі школярі. У порівнянні з театралізованими виставами тут значно більша вага імпровізації, хоча дійство й наближене до епохи, що




262

263


«оживає», а ситуація загалом не модернізується. Цілком зрозуміло, що такі ігри можливі при високому рівні підготовки учнів.

Проблемно-дискусійні ігри відтворюють вигадану ситуацію, ніби відбулася в минулому, проте розгортаються вони не за сценарієм, а навколо обговорення важливого питання чи проблеми. Проблемно-дискусійна гра передбачає суперечку учасників, кожен з учнів має обстоювати переконання чи позицію свого героя. Результат такої гри непередбачений, цілком залежить від підготовки та гри кожного з учасників.

Варто підкреслити, що учасниками рольових ігор з історії є всі учні класу, а не лише виконавці ролей. Дітям треба пояснювати, що завжди у грі ролі розподіляються таким чином: актори, глядачі й експерти. Власне, тому обов'язковими етапами занять з використанням ігор є вступне слово вчителя (воно може не збігатися у часі з власне грою, а передувати їй, коли, скажімо, гра-вистава відбувається не на уроці, а в певний час перед учнями кількох класів), обговорення по закінченні гри, де з'ясовуються не стільки нюанси вистави як дійства, а історичні факти, явища, якість їх відтворення тощо.

Рольові ігри мають великий навчальний ефект в усіх класах. Для прикладу розглянемо рольову гру - театралізовану виставу «Неспо­дівана зустріч», побудовану на основі однойменного оповідання з підручника Власова В., Данилевської О. «Вступ до історії України: 5 клас», що до неї можна вдатися під час опрацювання теми «Початок національного відродження» на уроках історії в 5-му класі.

Мета заняття: створити в учнів яскраві, образні, осяжні для них уявлення про час життя Тараса Шевченка та багатогранність його особистості; наблизити до їхнього розуміння такі факти його біогра­фії, як кріпацьке дитинство, осяйна, творча юність, вболівання за до­лю рідного народу й побутові поневіряння та душевні страждання в неволі та на засланні, велич Шевченкового генія й усвідомлення його непересічності сучасниками. Опосередкована мета театралізованої вистави - привчати п'ятикласників до багатовимірного сприйняття історії, прищеплювати ставлення до минулого як до життя в усіх його проявах, а не як до схоластичної схеми в чорно-білих тонах. Як і будь-яка гра, запропонована нижче, розвиватиме уяву дітей, їх образне мислення, сферу почуттів, творчі здібності, пізнавальну активність.

Театралізованій виставі передує досить тривала підготовка, під час якої діти-актори вивчають ролі, готують костюми, становлять танці, вивчають вірші. Останнє стосується всіх учасників свята, адже учні знають іще з початкової школи про Шевченка передусім як про поета.

Перед переглядом вистави вчитель нагадує учням, що по виставі їх чекають тестові пізнавальні завдання та обговорення.

Запропоновані запитання побудовані на матеріалі, обіграному у виставі, вони допоможуть систематизувати отриману історичну інфор­мацію. На виконання власне тестового завдання потрібно 5-7 хв (за-

лежно від рівня підготовки дітей), завдання творчого характеру після тестів вимагатимуть від учнів 10-хвилинної роботи. Отже, тест має та­кий вигляд:

І. З поданих тверджень виберіть ті, що стосуються життя й твор­чості Тараса Шевченка.


  • 1) Народився в кріпацькій родині.

  • 2) Народився в сім'ї великого землевласника.

  • 3) Зростав у злиднях.

  • 4) Зростав у розкоші й багатстві.

  • 5) Не мав змоги повноцінно вчитися.

  • 6) Початкову освіту отримав, відвідуючи уроки найосвіченіших людей того часу.

  • 7) Рано залишився сиротою, наймитував.

  • 8) Був хатнім служкою (козачком) у пана Енгельгардта.

  • 9) Рано виявив хист до малювання.

  • 10) Разом з паном проживав у Вільні (тепер Вільнюс, столиця Литви), Петербурзі (Росія).

  • 11) Учився малярству у всіх, хто хоч трошки мав відношення до малювання.

  • 12) Виявив надзвичайну наполегливість і допитливість у навчанні.

  • 13) Був викуплений друзями з кріпацтва.

  • 14) 3 кріпацтва звільнив Шевченка пан Енгельгардт.

  • 15) Здобувши волю, став відвідувати Петербурзьку академію мистецтв.

  • 16) Був улюбленим учнем Карла Брюллова.

  • 17) Під час навчання отримав кілька срібних медалей за винят­кові успіхи.

  • 18) Був найпопулярнішим портретистом.

  • 19) Ставши відомим художником, забув про Україну.

  • 20) Перебуваючи в Петербурзі, мріяв про повернення на Україну.

  • 21)3 туги за батьківщиною почав писати українською вірші.

  • 22) Відбував 10-літнє заслання.

  • 23) Перша збірка його віршів вийшла друком 1840 року під на­звою «Кобзар».

  • 24) Упродовж 19-ти років подорожував Європою.

  • 25) Попри важкі дитинство та юність став однією з найосвічені­ших особистостей того часу.

  • 26) У своїх віршах вихваляв російського царя.

  • 27) У своїх віршах звинувачував російського царя за те, що Украї­на не мала волі.

Наступний етап роботи (можна запропонувати виконувати як у кла­сі, так і як домашнє завдання): розставити наведені в стилі твердження в хронологічній послідовності, склавши невелику розповідь про життє­вий шлях Тараса Шевченка. Розповідь записати.


264

9 6-402


265

Подумайте

Тема 14


Працюючи в парах, визначте, які виховні та розвивальні можливості мають рольові та комплексні ігри.

Таким чином, практика показує, що гра на уроці - це заняття сер­йозне. Методично вірно організована гра, особливо рольова, вимагає від її учасників активної пізнавальної діяльності не тільки на рівні відтворення чи перетворення, але й на рівні творчого пошуку, сприяє співробітництву вчителя й учнів у процесі навчання. Однак слід зазначи­ти, що навчальні ігри, звичайно, не можуть розглядатися як універсаль­ний засіб і повинні використовуватися тільки в сукупності з іншими прийомами і засобами навчання.

Навчальні ігри в розумному поєднанні з іншими прийомами і засо­бами навчання допоможуть інтенсифікувати процес навчання історії, більш успішно вирішувати завдання з формування творчого мислення учнів, їх предметних компетенцій.

Перевірте себе


  1. Що таке дидактична гра?

  2. Як вона класифікується у методиці історії?

  3. Якою є методика організації дидактичної гри на уроках історії в основній школі?

Перевірте свої знання з теми

  1. Проаналізуйте різні форми організації навчання історії, визначте критерії їх порівняння і порівняйте. Що є спільного і відмінного у різних формах навчання?

  2. Якими є різновиди кожної з форм організації навчання? Дайте ха­рактеристику кожному з видів.

  3. У чому особливості використання різних форм організації навчання в основній школі? Як ці особливості пов'язані з віком учнів?

  4. Чи погоджуєтесь ви з тим, що є нетрадиційною формою навчання? Чому?

Як провести практичне заняття з теми

Проведіть декілька практичних занять з цієї теми у формі практикуму.



  1. Об'єднайтесь у малі групи та підготуйте план-конспект однієї з описаних форм занять. Представте його групі для аналізу і оцінки.

  2. За представленим планом-конспектом змоделюйте урок в ака­демічній групі та проаналізуйте його за складеною вами схемою аналізу.

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ

/. Характеристика основних моделей навчання історії. 2. Інтерак­тивні технології навчання. 3. Структура інтерактивного уроку історії.



Основні поняття теми: моделі навчання, інтерактивні методи, педагогічна технологія, технологія навчання, інтерактивний урок історії.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка