Ббк 74. 266. 3 П55 Передмова



Сторінка17/26
Дата конвертації02.04.2016
Розмір5.43 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   26

3. Методика роботи з умовно-графічною наочністю

Наступним видом наочних засобів навчання є графічна, чи умовно-графічна, наочність. Графіка - це накреслення письмових чи друкова­них знаків, букв; зображення живої мови письмовими знаками130. До групи умовно-графічних наочних засобів входять крейдові малюнки й аплікації, історичні карти, схеми, локальні схематичні плани, графіки і діаграми. Ці засоби відбивають кількісні і якісні сторони історично­го процесу, розміщення історичних фактів у просторі, істотні ознаки



130 Великий тлумачний словник української мови. - С. 196.

фактів,"їх причинно-наслідкові зв'язки і закономірності. Тим самим вони сприяють формуванню у школярів умовних, символічних обра­зів минулого і теоретичних уявлень. У цілому пріоритетом у розробці сучасних засобів навчання історії в останні роки стали посібники, орієнтовані на самостійну (індивідуальну і групову) роботу учнів, ди­ференціацію їх навчальної діяльності. Насамперед це завдання реалі­зувалося у випуску друкованих видань: збірників пізнавальних задач і тестів, робочих зошитів, тематичних посібників з методичними вка­зівками. З метою підвищення якості навчання, графічна наочність по­винна відповідати ряду вимог:



  • відповідність наочного засобу змісту досліджуваного матеріалу;

  • неперевантаженість об'єктами для запам'ятовування;

  • чіткість зображення;

  • широка гама кольорів зображення і т. п.

Зауважимо, що поряд із друкованими засобами умовно-графічної наочності широко використовуються в навчанні історії схеми, таблиці, діаграми тощо, які складаються вчителем на дошці чи плівці, а учня­ми в зошитах.

* Подумайте

За методом мікрофона визначте особливості умовно-графічної наоч­ності у порівнянні з іншими засобами наочності.

Розглянемо докладніше окремі види умовно-графічних засобів на­вчання історії.

Венику роль грають малюнки крейдою на дошці. Вони можуть давати географічні орієнтири, наприклад малюнок Нільської долини і дельти. Малюнки можуть зображувати різні схеми. Внутрішній устрій об'єктів можна вивчити за допомогою малюнка «у розрізі». Зовнішні статичні художні малюнки допомагають опису. Динамічні малюнки є найбільш складними і допомагають розкрити послідов­ність подій.

У поєднанні з малюнком можуть застосовуватися аплікації. У пе­рекладі з латинської «аплікація» означає «додаток», «приєднання». Аплікації - це вирізані по контуру з паперу чи картону і розфарбовані зображення типових для досліджуваної епохи предметів чи представ­ників різних суспільних груп: силуетні малюнки людей, знаряддя праці і зброї, зображення тварин, будинків; символи більш широкого змісту в порівнянні з тим, що безпосередньо зображено. Так, кілька стебел папірусу біля води символізують глибоководний Ніл, фігурка воїна - численне військо. Такі зображення-символи допомагають створити більш чіткі уявлення про досліджувані події і явища.

На відміну від інших наочних засобів, наприклад навчальних кар­тин, історичні карти не дають конкретизованого наочного уявлення про події, а лише відтворюють просторово-часові конструкти, вико­ристовуючи абстрактну мову символів.


176

177


Історичні карти створюються на географічній основі і є зменше­ним узагальненим образно-знаковим зображенням історичних подій чи періодів. Зображення демонструються на площині у певному масш­табі з урахуванням просторового розташування об'єктів. Карти в умов­ній формі показують розміщення, сполучення і зв'язки історичних подій і явищ, що відбираються і характеризуються відповідно до призначення даної карти.

Історичні карти відрізняються від географічних. Звичні для учнів кольори географічних карт мають інше значення на історичних картах. Зеленим кольором показують не тільки низовини, але й оази­си, а також найдавніші райони землеробства і скотарства. Інша особ­ливість історичних карт - розкриття динаміки подій і.процесів. На географічній карті все статично, а на історичній легко побачити ви­никнення держав і зміну їх територій чи шляхи руху військ, торгових караванів і т. д. Пересування людей, військові удари на карті показу­ють стрілками, місця боїв - схрещеними мечами, райони повстань -крапками або вогнищами.

Історичні карти підрозділяються за охопленою територією (світо­ві, материкові, карти держав); за змістом (оглядові, узагальнюючі і тематичні); за масштабом (великомасштабні, середньо- і дрібномасш­табні). На узагальнюючих картах у межах визначеного місця і часу відбиті всі основні події і явища, передбачені розділами шкільної програми і Держстандарту. У назві зазначені місце і час подій. Огля­дові карти показують події певного періоду.

Одним із видів узагальнюючих карт є тематичні. На географічному тлі тематичних карт відображені окремі події чи сторони історичного процесу. Ці карти розвантажені від позначень, що не мають відно­шення до теми. На них більш ґрунтовно, яскраво і барвисто представ­лені фрагменти, найважливіші події і явища узагальнюючих карт.

При роботі з картами варто врахувати, що учням буває складно співвіднести загальну і тематичну карти. Тому на уроці на початку вивчення теми доцільно мати дві карти, що показують місце розташу­вання того чи іншого об'єкта (держави) на загальній карті, наприклад карті світу, а потім уже на тематичній. Застосування карт можна поєд­нувати з використанням інших видів наочності, наприклад аплікацій.

Щоб створити уявлення про простір і місце розташування до­сліджуваної країни на карті земної кулі, застосовують одночасно істо­ричну і географічну (фізичну) карти чи загальну і тематичну. На них вміщено один і той самий об'єкт, але зображено його у різних масш­табах. Навчання може йти від одиничного до загального чи від за­гального до одиничного. У першому випадку вчитель демонструє історичну карту (одиничне), потім по конфігурації суші і морів, кон­турах берегової лінії, напрямках річок учні знаходять ту саму терито­рію на фізичній карті півкуль (загальне). Учні переконуються, що на історичній карті відображена менша частина земної поверхні. її обрис

крейдою вчитель наносить на фізичну карту, і учні ще раз порівнюють положення рік, морів з контурами історичної карти.

В іншому випадку вчитель демонструє, наприклад, карту «Старо­давні дйржави світу» (загальне). Потім за допомогою крейди виділяє на ній місце розташування Стародавнього Єгипту у вигляді трикутни­ка (одиничне). Цей район земної кулі можна збільшити.

Для закріплення отриманих знань можна проводити гру «Хто швид­ше збере карту» (за принципом збору картинки з дитячих кубиків). Учню надається карта Стародавнього Єгипту, розрізана на частини у вигляді квадратів. Як показує практика, йому буде потрібно близько чо­тирьох хвилин, щоб зібрати таку карту. Потім дається завдання визна­чити, як можна потрапити з рідного міста в сучасний Єгипет (прийом подорожі).

На уроці «Природа і заняття жителів Стародавнього Єгипту» істо­рична карта, зміст підручника допомагають учням усвідомити особли­вості природно-географічного середовища, виявити сприятливі і не­сприятливі умови для землеробства.

Результатом опрацювання історичної карти є формування в учнів таких знань і вмінь:

а) знати, що назва карти відбиває тему та її основний зміст; що істо­


рична карта відбиває дійсність у певний хронологічний період; на ній
можуть бути показані події, які відбувались у різні часи; явища, що
змінювалися, можуть зображуватися на одній історичній карті, при­
чому послідовність у часі передається як сусідство в просторі; карти
мають масштаб; умовні позначки розшифровуються в легенді карти;

б) уміти впізнавати і називати зображений на карті географічний


простір; визначати послідовність і час відображених на карті подій;
правильно читати й описувати словами відбиту на карті дійсність; пе­
редавати зміст карти графічними засобами; зіставляти позначені на
карті явища; порівнювати розміри територій; знаходити на карті і на­
зивати включені в легенду знаки; знаходити зображену на невеликій
карті територію на картах, що охоплюють більший простір; порівню­
вати відстані на карті з відомими відстанями; виділяти зміни в терито­
рії, нові риси в господарстві; застосовувати карту при аналізі причин
і наслідків подій; аналізувати соціально-економічний, політичний
розвиток народів світу; зіставляти і систематизувати дані декількох
історичних карт; зіставляти різномасштабні карти і плани; читати
карти і карти-схеми.

Карти-схеми допомагають розкрити внутрішні зв'язки досліджува­них подій і явищ. Ці карти на фізико-географічній основі відтворюють схематично, у спрощено-узагальненому вигляді яку-небудь одну подію чи явище. Маються на увазі, наприклад, карти-схеми: «Грюнвальдська битва 1410 p.», «Оборона Севастополя 1854-1855 pp.» тощо.

Можуть бути також саморобні карти-схеми краєзнавчого характе­ру, наприклад місця появи мануфактур, набігів монголо-татар і боїв з ними, партизанських дій.




178

179


Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, ви­робити нові уміння і навички роботи з історичною картою. Це важли­вий засіб практичного навчання історії, розвитку пізнавальної діяль­ності учнів. Робота з контурними картами дає результат лише в тому випадку, якщо вона ведеться цілеспрямовано і систематично.

Контурні карти застосовуються для закріплення нового матеріалу на уроці; для відпрацьовування вивченого на попередніх уроках із за­стосуванням довідкових посібників чи без них; для контролю знань у вигляді виконання на карті історико-географічних завдань. Одна кон­турна карта може використовуватися при вивченні декількох тем.

V цьому випадку оцінюється кожен етап заповнення карти учнями.
Корисні поради по роботі з контурною картою дає Г. Годер131.

Молоді вчителі та учні мають пам'ятати певні правила роботи з картою:



  • стійте праворуч від карти, указку тримайте у лівій руці;

  • показуючи на карті населений пункт, торкніться кінцем указки до відповідної крапки і назвіть орієнтири: «Афіни розташовані в західній частині області Аттика, на південному сході Середньої Греції»;

  • показуючи державу, проводьте по карті указкою відповідну лі­нію і називайте орієнтири: «Кордони Перського царства наприкінці

VI - на початку V століття до н. є. простиралися від ріки Інд на сході
до Єгипту й Егейського моря на заході»;

  • як орієнтири використовуйте знайомі географічні об'єкти (гори, ріки, моря), а також історико-географічні позначення (міста, держави);

  • річки показуйте від витоку до гирла;

  • показуючи на карті об'єкти, говоріть «північніше», «південніше», «на захід», «на схід». Уникайте слів «вище», «нижче», «справа», «зліва».

Загальні правила використання історичної карти в навчанні можуть бути зведені до таких положень:

  1. жодного уроку історії без карти чи інших картографічних засобів;

  2. використання карти доцільне і необхідне на всіх етапах навчання: при вивченні нової теми, при закріпленні й узагальненні вивченого, при перевірці знань і умінь школярів;

  3. паралельно з формуванням знань на основі карти треба навчати школярів прийомам навчальної роботи з різними типами картогра­фічних посібників;

  4. при переході від однієї карти до іншої забезпечується наступність між ними, або співвіднесення із загальною картою, чи характеристи­кою їхніх часових відносин;

  5. робота з настінною і настільною картами по можливості ведеться паралельно і скоординовано;

6) постійним компонентом домашніх завдань з історії є робота школярів з контурною картою над питаннями нової навчальної теми.

*Подумайте



Працюючи в парах, визначте, з якою метою застосовуються у нав­чанні різни типи карт. Свою думку поясніть на прикладах.

Під схемою розуміють креслення, що відображає суттєві ознаки, зв'язки і відносини історичних явищ. Вони використовуються для на­очного порівняння явищ, що вивчаються, показу тенденцій їхнього розвитку, а також для узагальнення і систематизації історичних знань. Пояснюючи матеріал, учитель послідовно креслить на дошці елементи схеми і позначає зв'язки між ними (наприклад, стрілками). Поступо­вість створення схеми полегшує її розуміння. За допомогою схеми вчитель демонструє ланцюжок своїх міркувань. Самостійне або гру­пове креслення чи заповнення схеми можливе при організації перетво­рюючої пізнавальної діяльності учнів. Складання учнями схем на ос­нові нового тексту, декількох джерел дозволяє говорити про творчий рівень діяльності учнів. Учнів бажано навчити складати різні типи схем, насамперед таких, що відбивають структуру поняття за його ознаками або явища за його складовими у вигляді «коробочок», по­єднаних стрілками, що відбивають ієрархію цих ознак.



Науково-технічний прогрес наприкінці XIX- на початку XX ст.132



Схема 9. Приклад схеми, що відбиває структуру поняття за його ознака­ми або явища за його складовими


131 Годер Г.И. Преподавание истории в 5 классе. Пособие для учителя. -М., 1985. - С. 63-73.

180


132 Комаров Ю.С. та ін. Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 pp. - К., 2004. - С. 7.

181


Наступним видом схем є так звані схеми еволюції, які відбивають етапи розвитку події, явища чи процесу у вигляді сходинок. Наприклад, певні етапи розвитку суспільства можна відобразити такою схемою. Стадії розвитку суспільства



Схема 10. Приклад схеми еволюційного процесу

Якщо треба передати певний порядок, послідовність елементів струк­тури явища, процесу, ознак тощо використовують ієрархічну схему. Суспільство Стародавнього Єгипту









ФАРАОН
















Вельможі




Жерці













Чиновники




Воїни










Ремісники, купці




Селяни




РАБИ




Схема 11. Приклад ієрархічної схеми

Нарешті є логічні схеми - графічні зображення, що відбивають процес, містять його складові, що випливають одне з іншого, наприк­лад причинно-наслідкові або інші зв'язки між подіями, явищами чи поняттями.



Утворення східної деспотії у Єгипті



Схема 12. Приклад логічної схеми

Схеми можуть використовуватись у заповненому вигляді, наприклад для систематизації, узагальнення чи повторення інформації, або про­понуватись учням для самостійного заповнення. Варто пам'ятати, що учні або вчцтелі повинні, складаючи схему, намагатись максимально наблизити її форму до змісту навчального історичного матеріалу, який в ній відбито. Також важливо, щоб заповнення схеми йшло за правилами «читання»: зверху до низу і зліва направо.



* Подумайте

Працюючи в парах, визначте, з якою метою застосовуються у на­вчанні різні типи схем. Свою думку поясніть на прикладах.

Таблиці - наступний вид умовно-графічної наочності, містять пере­лік цифрових даних або яких-небудь інших відомостей, розташованих у визначеному порядку по графах.

Таблиці містять «екстракт» деяких тематично відібраних і система­тизованих знань. Матеріал у них групується по вертикальних чи гори­зонтальних або по тих й інших графах (стовпчиках). У навчанні історії таблиці розрізняються за характером зв'язків, що в них розкриваються. Саме розташування в таблиці окремих її елементів допомагає виявлен­ню і запам'ятовуванню зв'язків між ними.



Хронологічні таблиці групують факти на основі часових відносин між ними, відбивають послідовність (календар) подій. У них, як пра­вило, два стовпчики: дата, подія.

Синхроністичні таблиці відбивають «горизонтальні» часові зв'язки між подіями і явищами, тобто фіксують події, що відбувались у різних місцях в один і той самий час.

Тематична таблиця містить однорідні факти, наприклад війни чи повстання, наукові відкриття тощо. В такій таблиці, як правило, три стовпчики: причини події; основні етапи (ознаки, прояви, риси); наслідки (підсумки, значення). Різновидом тематичної є узагальню­юча таблиця, яку часто складають протягом цілої теми чи розділу, розкриваючи зв'язки або тенденції розвитку в конкретний період.

Порівняльні таблиці, виокремлюючи суттєві порівняльні ознаки істо­ричних явищ, аналогічні чи протилежні, сприяють виявленню відно­син подібності і відмінності між ними, наприклад між суспільними верствами, формами державного устрою, менталітетом, цінностями, суспільним чи економічним устроєм. Таблиці відіграють важливу роль у вичленовуванні й узагальненні ознак понять.

Таблиці розвитку виявляють якісні чи кількісні зміни, динаміку окремих історичних явищ. На відміну від таблиць порівняння в них зіставляються не різні явища, а різні етапи розвитку того самого істо­ричного явища.

Варіантами таблиць є діаграми, що показують кількісні відносини між окремими явищами чи етапами розвитку одного явища.




182

183




*Подумайте

Працюючи в парах, визначте, з якою метою застосовуються у навчан­ні різни типи таблиць. Свою думку поясніть на прикладах.

Перевірте себе

  1. Що таке умовно-графічна наочність?

  2. Які види умовно-графічної наочності використовуються у процесі навчання?

  3. Які прийоми навчальної роботи з умовно-графічною наочністю вам відомі? Наведіть приклади.

4. Застосування опорних схем та сигналів у навчанні історії

Одним із популярних засобів наочного навчання є опорний кон­спект. Однак до сьогодні відсутнє єдине розуміння, єдине визначення даного дидактичного засобу.

Одні педагоги під опорним конспектом мають на увазі заготовле­ний вчителем і розмножений для кожного учня текстовий конспект із коротким викладом теми, питання, хрестоматійного джерела і т. д.

Інші бачать в опорному конспекті такий засіб, що містить у собі лише основні орієнтири пошуку необхідного для вивчення матеріалу. У відпрацьованому вигляді, на їхню думку, такий дидактичний засіб є самостійно створеним учнем повноцінним традиційним конспектом.

Треті вважають, що опорні конспекти - це взаємозалежний набір умовних позначок, знаків (символів), що містять у собі закодовану інформацію.

Таким чином, типів опорних конспектів може бути кілька. Визна­чення опорного конспекту бажано мати одне. Для його напрацювання звернемось до групи основних «робочих» термінів.



Опора - сила, на яку можна опертися; підтримка, допомога в чому-небудь133. Сигнал - умовний знак для передачі якого-небудь пові­домлення, розпорядження, команди і т. ін.134 Опорний сигнал - засіб наочності (схема, малюнок, креслення, криптограма), що містить необхідну для довгострокового запам'ятовування навчальну інфор­мацію, оформлену за правилами мнемоніки (мистецтва запам'ятову­вання)135.

Знак ~ предмет, позначка, зображення, які вказують на що-небудь, підтверджують щось; зображення з відомими умовним значенням136.

133 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 675.

134 Там само. - С 1119.

135 Степанищев А.Т. Методика преподавания и изучения истории. - М.,
2002.-С. 181.

136 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 376.
184

Символ - умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або яви­ща137. Піктограма - умовний малюнок із зображенням яких-небудь дій, подій, предметів та ін.138; засіб передавання інформації зображен­ням предметів, подій та дій за допомогою умовних знаків та графічних образів139. Піктографічний лист - примітивний рисунковий лист, у якому предмети і дії зображувалися за допомогою поєднання їхніх малюнків. Використовується як прийом навчання, зокрема на уроках історії140.

Ідеограма - письмовий знак, що позначає (на відміну від букви) не звук якої-небудь мови, а ціле слово чи корінь, певне поняття141. Конс­пект - стислий писаний виклад чи короткий запис змісту чого-не­будь142.

Виходячи з розглянутої робочої термінології, опорним конспектом, на нашу думку, називається сукупність опорних сигналів, знаків, сим­волів, стисле словесно-графічне зображення необхідної інформації, що служить достатньою опорою, орієнтиром для придбання і засвоєння учнями певних знань, як правило, з однієї теми, розділу чи курсу.



*Подумайте

Працюючи в парах, визначте, чим відрізняються опорні конспекти від інших засобів наочності?

Існуюча практика викладання і вивчення історичних дисциплін виявила найбільш доцільними опорні конспекти двох типів.

Перший тип - опорні конспекти, що містять основні словесно-циф­рові орієнтири пошуку, знаходження і засвоєння необхідної інфор­мації. Тут позначені досліджувана тема і питання, названі основні положення, ідеї, факти і т. п., надані конкретні посилання на джерела. Пропонуються таблиці, заповнення яких дозволить учню засвоїти матеріал в узагальненому вигляді. Конспект вимагає приведення прикладів, що підтверджують те чи інше теоретичне положення, якщо необхідно - розробки дидактичних засобів і виконання практичних завдань.

Як приклад пропонується опорний конспект до вивчення студента­ми сутності однієї з інтерактивних технологій навчання - дискусії.



137 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 1121.

138 Там само. - С 778.

139 Педагогічний словник / За ред. акад. М.Д. Ярмаченка. - К., 2001. -
С 365.

140 Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь. -
М., 2002.-С. 112.

141 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С 394.

142 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 449.

185

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка