Байка. Її особливості в українській та світовій літературі інтегровані уроки української та зарубіжної літератури 6-й клас



Скачати 235.43 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір235.43 Kb.


БАЙКА. ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

ІНТЕГРОВАНІ УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



6-й клас

Оксана КОСЮК, Ніна ГОНЧАРОВА, учителі СЗШ№ 15, мЛуцьк


Сміючись говори їй правду...

Античний афоризм

УРОК 1


Мета: дати учням уявлення про байку, навчити вирізняти її з-поміж інших літературних жанрів, ознайомити з історією байки, особливостями її структури; розвивати пам’ять, образне мислення, вміння зіставляти твори.

ХІД УРОКУ

1. Бесіда за запитаннями.

  • Що таке байка?

  • Які основні ознаки байки?

Відтворимо це схематично (рис. 1).


c:\users\user\appdata\local\temp\finereader11\media\image1.jpeg

Рис. 1




(Учні пояснюють терміни.)

Учень 1. Перша ознака: алегорія — прийом інакомовлення, зображення людських рис і характерів за допомогою образів тварин, предметів, рослин. Якщо немає алегорії, байка перетворюється в казку чи оповідання.

Друга ознака: сюжетність — розповідь про події. Є багато алегоричних поезій, наприклад, «Каменярі» І.Франка», «Хмари» М.Коцюбинського, «Досвітні вогні» Лесі Українки, вони алегоричні та невеликі за обсягом, проте це не байки, оскільки не мають сюжету, дії.

Учень 2. Але навіть алегоричні та сюжетні твори ми не можемо назвати байками. Адже найнеодміннішою ознакою байки є її повчальність. Вона завжди складається із двох частин: розповіді й повчання — моралі

Учитель. Отже, зобразимо все у вигляді сонця, яке має чотири промені: алегоричність, сюжетність, повчальний характер, малий обсяг. Але оскільки байка складається з двох частин, то наше променисте сонце перетворюється в місяць, менша частина якого (мораль) світить найяскравіше. Тому в безмежному зоряному небі нам здебільшого видніється серпанок, хоча знаємо, що десь там за хмарами існує друга частина кулі. І коли місяць вповні, він нікому не дає спокою й сіє тривогу. Воістину, так само, як і байка, — маленьке, променисте, здавалося б, сміливіше, але насправді холодне та серйозне диво.

  • А що ми знаємо про походження жанру?

Учень 3. З давніх часів байка розвивалася як один

із жанрів дидактичної (повчальної) поезії. Мораль її засновується на певних негативних явищах життя, на висміюванні людських вад. Тому байка має сатиричний характер, а завдяки своїй простоті, дохідливій алегоричній формі вона здобула велику популярність.

Початок свій байка бере у фольклорі, у невеликих казкових оповіданнях про звірів, наділених такими ж рисами, як і люди. У тваринному казковому епосі різних народів виробилися певні типи-маски найбільш поширених звірів.

  • Спробуймо відтворити їх, звіривши із традиційною думкою. І

(Учитель показує зображення тварин, а діти називають притаманні їм риси.)

  • Лис — хитрий дурисвіт, що всіх обманює;

  • вовк — зажерливий і дурний;

  • заєць — боягуз;

  • ведмідь — простодушний велетень, якого легко обдурюють хитріші;

  • собака — розумний і вірний друг людини.

  • Не випадково народні казки про тварин часто називають байками. Проте вони відрізняються від літературних байок тим, що подають лише розповідь без моралі й дидактичної спрямованості. Народні казки про тварин стали основою для багатьох байок. Тому з кожної байки можна витворити казку.

(Учень читає байку «Як ворона дістала із збанка- води».)

  • Які ознаки байки бачимо у творі?

  • Чому одна ворона дістала води, а друга — ні?

  • Яких людей зображено в байці?

  • З якою метою написано твір?

  • А тепер уявімо, що байки ще немає. Спершу була казка. Давайте складемо казку.

(Діти усно придумують казку.)

— Отже, казка, якщо залишити від неї лише головне, перетворюється в байку. І ви, напевно, думаєте, що це кінцевий результат відсіювання несуттєвого? І глибоко помиляєтеся. Справа в тім, що байка все ж складається із двох частин, і друга частина набагато важливіша. А чи помітили ви, що подекуди мораль дуже лапідарно завершується і легко




запам’ятовується? Ще б пак, адже це — афоризм, тобто — прислів’я, або ще більш звужений його варіант — приказка. Де ж оте прислів’я у нашій байці?

  • Правильно: «...де не візьмеш силою, бери умом».

Чудова й повчальна фраза.

А зараз спробуймо виконати зворотну роботу: із прислів’я витворити байку. Маємо кінець: «Краще з розумним у біді, ніж з дурним у добрі» і діючих осіб: вовка і собаку.

(Діти усно складають байки.)

Повертаємося до схеми. Виявляється, наш місяць не є початком. Спершу була народна казка — одне велике світило. У результаті незрозумілих змін воно розпалося. Велике сонце народної казки стало початком багатьох літературних жанрів. Отже, відтворимо це (рис. 2).



УРОК 2

Учитель зарубіжної літератури.
Ви вже багато дізналися про народну байку, її походження, структуру. Тепер, наше завдання — з’ясувати, які різновиди байки існують у світовій літературі і хто з відомих письменників звертався до цього жанру.

Ми знову повертаємося до нашої схеми. Джерелом літературної байки стали казки, прислів’я, приказки тощо. Стрілочками покажемо, що на небосхилі утворюється ніби відбиток першого місяця, який, до речі, став із часом набагато більшим та яскравішим, ніж сам місяць.

(Учитель підтверджує свої слова схематично — рис. 4.)


c:\users\user\appdata\local\temp\finereader11\media\image2.jpeg

c:\users\user\appdata\local\temp\finereader11\media\image3.jpeg



Обсяг




Рис. 4

Жанр байки постійно розвивається. Крім сюжетних, з’являються байки-приповідки («ліліпути»), а також епіграми, жарти, пародії, фейлетони, притчі тощо. Розрізняють два жанрові різновиди байки: сюжетні, «повнометражні» (сюди входять власне байка, байка- притча, памфлет, фейлетон) та байкй-епіграми (байки- мініатюри, епіграми, приповідки).

(Учитель доповнює праву частину схеми — рис. 5.)


Рис. 2

Далі байка дає початок новій зорі (маємо на увазі прислів’я), яке, у свою чергу, породжує ще зірочку — приказку. Зобразимо і це (рис. 3).



c:\users\user\appdata\local\temp\finereader11\media\image4.jpeg

c:\users\user\appdata\local\temp\finereader11\media\image5.jpeg


Рис. З

Безмежний всесвіт людської творчості. Пам’ятаєте, у М.Зерова:

Зринає він, дзвінкий і розмаїтий,

На шістдесят земних коротких літ,

І людська творчість підіймає міт У саме небо, зорями розшите.

Ми вже творили байку, маючи словесну основу. А зараз створимо за зображенням. Ось учнівський малюнок — фрагмент твору. Спробуйте себе в ролі байкарів, які візуально перетворюють у словесне.

* * *


(За малюнками двох учнів діти складають байки.).

Отже, ми бачимо, що, знаючи історію, ознаки та структуру байки, ми можемо творити її самотужки. А як це роблять справжні майстри слова, дізнаємося наступного уроку.



Урок-презентація книги



6 клас

Людина не бог і не дух. Воно лише зерно вічності. Це, власне, і є найбільша мука.

І.Такубоку



В миттєвості зустріти вічність,

В зернинонці збагнути світ.

У.Блейк


Краса врятує світ.

Ф.Достоєвський



Мету уроку: познайомити учнів з життям і творчістю Ісікава Такубоку, зацікавити культурою Японії, дати поняття про традиційні жанри японської лірики та їх особливості на прикладі поезії І.Такубоку, виховувати любов до краси, до природи, до життя.

Обладнання: репродукції східних мініатюр VII-XVII ст., картин японських художників, японська музика, надруковані на окремих листках танка І.Такубоку, макет книги І.Такубоку, виготовлений дітьми.

Підготовка учнів до уроку: прочитати танка І.Такубоку, проаналізувати їхній зміст та особливості образності, відібрати танка, що найбільш сподобалися, та проілюструвати їх, оформити у вигляді книги, розповісти про хід оформлення книги. Учні поділяються на «літературознавців» (вони збирають матеріал про життя і творчість Такубоку), «редакторів», «художників», «графіків», «дизайнерів», кожний з них презентує свою частину роботи над книгою.

Перебіг уроку

Слово вчителя (на фоні японської музики). Подивіться уважно на ці мініатюри, картини японських художників, вслухайтеся в японську музику. Чи відрізняється, на ваш погляд, культура Японії від європейської? Безумовно, Японія — це країна зі своїми традиціями, дуже своєрідною культурою. Про японські острови існує така легенда: «Коли боги Ізанагі та Ізанамі по сходинках веселки спускалися з небес, щоб відділити землю від води, Ізанагі вдарив своїм величезним списом по воді. І тоді з того списа скотилося багато крапель, утворивши ланцюг островів». Острови справді схожі на краплі, що скам’яніли. Чи, може,- це караван гір, який прокладає собі шлях через безкраю пустелю океану?.. «Шлях гір»



  • так тлумачать давню назву цієї країни — Ямато. Але країна вогняних гір більш відома як країна ранкового сонця. І ця образна назва вказує вже не на час, а на місце її знаходження. На діалекті Південного Китаю японські три ієрогліфи «жи-бень-го» вимовляються як «я-пон» і перекладаються відповідно: сонце — корінь — країна. Тобто країною світанкового сонця назвали Японію її сусіди. Але ця назва прижилася у японців, оскільки вона збігалася з ілнім сприйняттям, бо цей народ здавна вклонявся богині Аматерасу — дочці богів Ізанагі та Ізанамі.

Японці вважають, що все у світі має свою душу, тобто наділено святістю: гори, рослини, веселка. Саме ця віра, обожнювання природи (релігія сінто)! виховала в японцях чутливість до природи, вміння насолоджуватись її мінливостями, радіти її красі. Так, наприклад, у побуті японців є звичай колективно милуватись найбільш по етичними явищами природи: взимку — першим снігом, навесні — цвітінням сливи, азалій, вишні, восени — листям кленів та повним місяцем.

У питаннях смаку японці дуже прості: вони найбільш за все цінують природність. Вони люблять вкрите мохом каміння, карликові дерева, а з квітів — сакуру, а також польові квіти. «Краса врятує світ», — писав російський письменник Федір Достоєвський. Можна сказати, що розуміння краси закладено в японцях від природи — від природи а буквальному розумінні цього слова. Але тут вже можна говорити не тільки про вплив сінто, а й про той великий вплив, який залишив у японському мистецтві буддизм. Вчення Будди, як стверджують послідовники дзен, настільки глибоке, що його неможливу зрозуміти тільки розумом, тут потрібна ще й інтуїція, прозріння. Тому таємниця мистецтва, вважають японці, > тому, щоб вслухатись у невимовне, побачити за невидимим приховане. Японський художник навмисно залишає у своєму творі вільний простір, щоб кожна людина могла по- своєму заповнити його своєю уявою. Тобтсі часто тут цінується не те, що сказав чи зобразив митець, а те, що стало поштовхом до роздумів.

Як бачите, таке розуміння мистецтва трохи незвичне для нас, тому й наш урок буде незвичайний. Сьогодні ми проведемо презентацію книги віршів японського пое;а Ісікава Такубоку, яку оформили учні нашого класу. Я хочу представити редколегію цієї книги: головного редак- 1 тора — Олю К., художників — Катю Л., Віту П., Аню М., Олю Н., літературознавців — Наташу Д., Олександра Д.

Оскільки кожна книга починається з передмови, в якій розповідається про автора, його життя і творчість, то спочатку надамо слово літературознавцям, :які познайомлять нас із життям і діяльністю Ісікава Такубоку.



Повідомлення літературознавців

І літературознавець. Справжнє ім'я поета —- Хадзіме, а Ісікава — прізвище. Хадзіме означає «перший», бо він був першою дитиною у сім'ї буДдійського священика. Дитинство поета пройшло в маленькому селі серед живописної природи. Такубоку змалку; полюбив гори, густі гаї, спів птахів. Пізніше, обираючи собі літературний псевдонім, поет згадав птаха свого дитинства: такубоку — дятел в перекладі з японської. Такубоку навчався у сільській школі. Хоча він часто хворів, проте закінчив школу з відзнакою. Подальшу освіту здобув у гімназії столиці префектури — місті Маріока. Тут, у гімназії, майбутній поет пише свої перші вірші. Вони були у формі танка, деякі з них друкувалися а журналі «Ранкова зоря». Захопившись поезією, Такубоку стає байдужим до навчання, за півроку до закінчення закла¬ду він полишив навчання і подався до Токіо. Цей вчинок багато хто з рідних, учителів і друзів не зрозумів, але юнак вирішив стати письменником. У Токіо він багато працює, але твори не задовольняли його, нерідко він впадав у відчай, думаючи про самогубство.

До творчих невдач додалися ще й сімейні негаразди: батька звільнили зі служби й родина залишилася без засобів існування. Мимоволі юнак був змушений взяти на свої плечі тягар опікування родиною — батьками та молодшою сестрою. Такубоку повернувся додому й почав працювати вчителем у рідній школі та водночас у редакції місцевої газети. Але мізерного заробітку не -вистачало, сім’я потерпала від злиднів. Особливо гостро матеріальну скруту Ісікава відчув після одруження з подругою дитинства Хоріалі Сацупо і народження дочки.

«Людське життя — трагедія», — пише в цей час поет, з якого життя начебто насміхалося, роблячи з нього співця туги і печалі. Поет знову почав мріяти про повернення до Токіо і у 1908 році вирушив до столиці. Однієї безсонної ночі Такубоку став писати п’ятивірші, в них він виливав весь свій сум і відчай стомленої душі. Це були прості, невигадливі роздуми про життя, про природу, про дитинство, про людину. За дві доби Такубоку написав понад двісті таких віршів. Через кілька днів деякі з них були надруковані, а невдовзі вся Японія почула голос нового поета, який став класиком японської літератури.

  1. літературознавець. Танка у перекладі з японської означає «коротка пісня». Це — один із найдавніших і найпопулярніших жанрів японської поезії. Давня танка мала таку характерну ознаку: вона складалася з п'яти неримованих віршових рядків. Загальна кількість складів у цьому творі повинна була дорівнювати 31 складу (відповідно 5-7-5-7-7). Традиційними темами танка були кохання, розлука, мандрівки, пори року, особисті переживання людини.

Перші танка були записані у VIII ст. Розквіту цей жанр зазнав у Х-ХІІІ ст. Потім цей жанр занепадає. Але наприкінці XIX — на початку XX ст. з приходом в літературу Ісікава Такубоку починається новий розквіт цього жанру.

Молодий японський поет відстоював думку про те, що будова танка — це не головне. Поезія, за його словами, має відображати події повсякденного життя і найменші порухи душі людини.

Робота зі схемою

ТАНКА (в пер. — коротка пісня) — П’ЯТИВІРШc:\users\user\appdata\local\temp\finereader11\media\image6.jpeg

І літературознавець. Перша книга танка Такубоку «Жменя піску» вийшла наприкінці 1910 року. Друга — «Сумна забавка» — у 1912 році вже по смерті поета. Напівголодне існування призвело до страшних наслідків: вся сім'я Такубоку захворіла на туберкульоз. Спочатку помер маленький син, який народився у 1910 році. Ця тяжка втрата прискорила і смерть самого поета. Він помер 13 квітня 1912 року, незадовго до цього поховавши свою матір. Друга донька Такубоку народилася через два місяці по його смерті. А через рік вона стаііа круглою сиротою — у травні 1913 року пішла з життя Сацу- ко, дружина поета.

Вчитель. Ісікава Такубоку писав: «Людське Життя — це трагедія». Чи стосується це його життя?., (відповіді учнів) Дійсно, Такубоку помер дуже рано, у двадцять шість років, залишившись у пам’яті свого народу вічним юнаком. Кажуть, 13 квітня, в день смерті Ісікава Такубоку, облетіли пелюстки з японської вишні, сакури. Напевно, сама природа оплакувала свого генія...

Зверніть увагу на епіграф до уроку: «Людина не бог і не дух. Вона лише зерно вічності. Це, власне, і є найбільша мука». Як ви розумієте ці слова Такубоку?.. У цьому вислові прихована ціла філософія. Людина — зерно, але зерно може прорости тільки після смерті. Та чи кожне зерно проростає? В одному ми можемо бути впевнені: зерна вічності Ісікава Такубоку проросли й дали великі плоди. Сьогодні поезія Ісікава Такубоку є гррдістю японської культури, справжнім діамантом у скіарбниці світсівої літератури. Його танка перекладені всіиа мовами світу.

Підготовка власного видання творів Такубоку! — наш внесок у популяризацію творів поета, прилучення до його спадщини. Тому зараз надаємо слово групі, яка працювала над оформленням книги.

Презентація книги Оля К. Отримавши завдання, наша група згадала, що на уроках образотворчого мистецтва ми вже познайомилися з видами художніх робіт: малюнком та графікою. Графіка включає в себе великий розділ — книжкову графіку.

Катя Л. Ми зрозуміли, що створити книжку — це важка, почесна і дуже цікава робота. Найважливіша роль належить художникам, саме вони створюють обкладинки, титульний лист, ілюстрації, буквиці та літери. Адже форма має відповідати змісту книги. Наша група оформила книжку-мініатюру японського поета Ісікава Такубоку. Ми всі виконували ролі художників-ілюстраторів.

Оля Н. Оскільки саме мозаїка властива японському живопису, то ми працювали в техніці мозаїки. Кольори добирали відповідно до характеру танка, враховуючи при цьому, що японському живопису притаманні пастельні тони.

Катя Л. Техніка мозаїки нам відома з уроків дизайну. Кожен з нас проілюстрував танка, що найбільше сподобалися.

Оля К. Японія — країна гір. Давні японці вважали гори сходинками до неба, святим місцем, куди сходять з небес боги, де оселяються душі предків. Люди також вклонялися горам як втіленню невідомої божественної сили, яка інколи виривалась зовні у вигляді полум'я, кам’яних дощів. Тому я звернула увагу саме на танка про гори. Звичайна собі гора.

А прийде осінь

/ дивишся святобливо: чи не бог там живе?

Я уявила собі гори восени і зрозуміла, що це дуже гарно. Мабуть, поет вмів цінувати красу і навіть обожнював її. Тому я спробувала зобразити картину у теплих пастельних кольорах — відтінках осені (показує ілюстрацію).

Катя Л. А я дуже люблю море, тому я вибрала танка про нього.

Начебто я зустрівся

з давним-давно позабутим позабутим другом -

так радісно слухати плескіт хвиль.




Мені здається, що художник дуже любив море і тому радів зустрічі з ним, як з давнім другом. А ще море ніби заспокоює його, підтримує у важку хвилину.

Чомусь захотілось

побачити море,

і я до моря прийшов.

В той день,

коли нестерпно серце нило.

Віта П. Ми дуже любимо квіти і, дізнавшись, що японці найбільше цінують польові квіти, вирішили проілюструвати танка про квіти. Я обрала танка про незабудки.

Вона своїх думок

не розкриває.

А прислала мені

незабудки

і все стало ясно.

Спочатку я не зрозуміла цю танка, але потім спробувала поставити себе на місце цієї жінки, і мені стало ясно, що вона хотіла таким чином сказати, щоб чоловік не забував про неї. Квіти — це мова кохання. З їхньою допомогою можна висловити свої думки й почуття.



Оля Н.

Колись у моїм саду

ясної місячної ночі

білу квітку азалії

ти зірвала.

Не забувай тих днів.

Прочитавши цю танка, я уявила собі ніч, місяць та білу квітку азалії. Ця картина мені дуже сподобалася. І ще я подумала, що, мабуть, поет дуже дорожив цією жінкою, якщо квітка азалії стала для нього поштовхом для сумних спогадів.



Аня М. Квіти для поета у його важкому житті були джерелом натхнення й ідеалом краси.

Одразу перо схопив —

Так захотілося

Написати що-небудь.

Вранці у вазі побачив

свіжі квіти.

Євгенія С.

Згадалися краплі дощу

на яскраво-ліловому

цвіті картоплі.

Дощ у столиці.

Спробуємо уявити собі настрій поета під час дощу у столиці, де майже немає зелені, а тільки бетон, каміння, високі споруди... Прочитавши цю танка, зрозуміло, чому автору такі дорогі спогади про цвіт картоплі. Він повертає його до села, до рідної природи, за якою Такубоку дуже сумував у Токіо.



Учитель. Природа дійсно допомагає поетові пережити важкі хвилини життя. А як щодо пір року? Чи впливають вони на настрій ліричного героя в поезіях Такубоку?

(Учитель під музику читає танка, об єднані темою «Пори року»).

Питання для учнів



  • Які настрої передають танка про осінь?

  • Які виразні деталі ви помітили у віршах Такубоку про природу?

  • Доведіть, що через найменшу деталь розкривається рух природи, всесвіту.

  • Яку пору року, на ваш погляд, поет любив найбільше?

Учитель. Жанр танка існує не тільки в японській, але

й поезіях інших народів. Зокрема він прижився й на українському ґрунті. Наш земляк, волинський поет Василь Слапчук, теж писав танка. Він воював в Афганістані, був поранений, залишився інвалідом. Зараз живе у Луцьку і займається літературною діяльністю. Вже вийшло декілька книг його віршів та оповідань. Послухайте його танка...



Пострілом з автомата

сонця не зіб’єш,

але його можна погасити.

Варто лиш вистрілити

в людину.

Як ви розумієте цю танка?., (відповіді учнів) Дійсно, людина — це цілий світ. Якщо вбиваєш людину, то цілий світ при цьому гине. А на які роздуми вас наштовхує інша танка?..



Війна навчила мене дивитись на людину одним окомправим.

Всі ми трохи циклопи.

Ціла філософія прихована у цих п’яти рядках. На жаль, гірка філософія, тому що жахливо дивитись на людину через приціл гвинтівки, тобто дивитись з конкретною метою — вбити. «Всі ми трохи циклопи...» Хіба ми не буваємо у нашому повсякденному житті такими одноокими циклопами, коли навмисно когось ображаємо, коли на зло відповідаємо злом?.. Недарма поет, який не зі слів інших знав, що таке війна, пише: :



Там, де пролита кроввиростає ненависть. ,

Де виростає ненавистьсіється смерть.

/ горе тоді жінкам.

Що таке війна?

Я був і знаю...

Але про це краще розповість моя мама.

Якщо я виживу, то житиму, якщо я житиму, то не так, як раніше.

Я бачив смерть...

Темою цих танка є роздуми про війну та її наслідки у житті людей не тільки тих, хто побував на ній, але і їх близьких, рідних. Як бачите, танка охоплює широке коло тем: природа, кохання, життя, смерть, почуття людей та інші. У Японії дуже багато людей пишуть танка, щорічно навіть влаштовується конкурс на найкращу танка. Тому вдома я пропоную вам написати свою танка, відштовхуючись від якогось миттєвого враження. Наприклад, якось я поверталась додому й побачила, як діти палять під самісіньким деревом вогнище. Одразу народилась танка:



Палаюче вогнище під самим деревом розвели діти...

Невже вони не чують?

Дерево плаче від болю.

Ніна Гончарова


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка