Анкета для старшокласників задоволеність результатами й процесом виховання



Сторінка1/5
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.93 Mb.
  1   2   3   4   5
Управління освіти

виконавчого комітету

Кременчуцької міської ради

Кременчуцький науково-методичний центр

Центр психологічної служби
Психологічні аспекти

створення

безпечного освітнього середовища
Матеріали семінару практичних психологів ЗНЗ


2012


Психологічні аспекти створення безпечного освітнього середовища/Матеріали семінару практичних психологів ЗНЗ. – Кременчук, 2012. – 64с.

Упорядник:

Зюман Л.В. – методист центру психологічної служби КМНМЦ

У посібнику представлені матеріали організації роботи по створенню психологічно безпечного освітнього середовища у школі.

Адресована працівникам психологічної служби системи освіти, педагогічним працівникам.

ЗОШ №18, 2012



Зміст
Зміст………………………………………………………………………………...3

Психологічно безпечне освітнє середовище у школі як умова збереження і зміцнення психічного здоров'я учнів і вчителів…………………………………4

Психологічна безпека і освітнє середовище……………………………………12

Концепція психологічної безпеки освітнього середовища……………………17

Педагогічне насильство як артефакт педагогічного впливу…………………..20

Прояви психологічного насильства у спілкуванні педагогів і учнів………..26

Прояви жорстоко поводження з дітьми в школі……………………………….27

Як робити зауваження……………………………………………………………28 Синдром «вигорання» в професіях системи «людина — людина.Діагностична методика………………………………………………………………...........................40

Взаємодія педагогів та учнів.Анкета для старшокласників………………… 42

Задоволеність результатами й процесом виховання.Анкета випускникам…..44



Рівень впливу школи на розвиток учнів. Анкета……………………………...46

Проблема насильства в учнівському середовищі. Анкета…………………...48

Стосунки в системах «учень-учень», «учитель-учень».Анкета………………49

Оцінювання психологічного клімату у вчительському колективі.Анкета…..50

Визначення рівня мікроклімату в колективі.Анкета…………………………..51

Оцінка психологічного мікроклімату в педагогічному колективі.Діагностична методика………………………………………………………………………….52

Задоволеність учнів шкільним життям.Діагностична методика…………….54

Задоволеність батьків діяльністю школи. Діагностична методика………….55

Задоволеність педагогів шкільним життям. Діагностична методика……….56

Задоволеність батьків педагогічним колективом. Діагностична методика…57

Задоволеність педагогів колективом школи. Діагностична методика………59

Література………………………………………………………………………...61




Психологічно безпечне освітнє середовище у школі як умова збереження і зміцнення психічного здоров'я учнів і вчителів
Потреба у безпеці, як відомо, є базовою в ієрархії потреб сфери людини, без часткового задоволення якої неможливо досягнути самореалізації. Тому ефективність роботи школи потрібно вимірювати не лише якістю освіти, але і безпекою учнів, захищеністю вчителів, турботою про їх здоров’я. Освітнє середовище школи повинне бути таким, щоб створити умови для психологічної безпеки суб’єктів педагогічного процесу і, як наслідок, сприяти їх психічному здоров’ю і особистісному зростанню.

Як не прикро, але у сучасній школі поки що не вистачає теплоти, людяності і поваги до учня, чуйності до його внутрішнього світу. Бракує ще й віри у величезні здібності школяра, розуміння того, що їх потрібно відкрити і допомогти реалізувати. Не стала наша школа «імперією почуттів», де панує психологічна безпека, захищеність учнів, розвивається їх емоційне здоров’я, яке вимірюється рівнем і рівновагою позитивних емоцій. Занижена увага до емоційної сфери у школі є причиною погіршення стану здоров’я дітей.

За результатами нашого дослідження, тільки кожен третій учень почуває себе у школі затишно і комфортно, майже третина опитаних школярів (30,8%) на уроках часто переживають розчарування. Серед причин розчарувань учні називають такі: часте приниження з боку вчителя, упереджене ставлення педагога до дітей, небажання вчителя зрозуміти школяра, допомогти йому, байдужість педагогів до внутрішнього світу учнів, їх проблем і т.п. Результати дослідження засвідчили тісний зв’язок емоційного благополуччя учнів з їх активністю та успішністю у навчанні, з особистісною спрямованістю взаємодії вчителя з учнями, майстерністю вчителя, станом його професійного здоров’я.

У той же час проведене опитування учителів засвідчило, що основна трудність, проблема для них у тому, що діти не хочуть вчитися, недисципліновані, грублять, принижують, не поважають учителя, інколи і знущаються. З ними важко справитися, тому і «допомагає» строгий, інколи і жорсткий тон спілкування, поводження. Труднощі у багатьох вчителів виникають і при взаємодії з батьками, які вбачають у діяльності школи, вчителя, класного керівника причину всіх бід, негараздів у навчальних досягненнях учня, рівні його вихованості і його особистих проблемах. Деякі з батьків негативно ставляться до школи, до її цінностей. Все відзначене вище має відношення до поняття «психологічне насилля в школі», що є антиподом психологічної безпеки.

Тому актуальним є питання про створення психологічно безпечного освітнього середовища у школі. Важливу роль уцьому відіграє адміністрація, психологічна служба освітнього закладу, діяльність всього педагогічного колективу і кожного педагога зокрема. У зв’язку з цим стає важливою спеціально організована підготовка педагога, який умітиме змоделювати і спроектувати освітнє середовище, де особистість учня вільно функціонуватиме, де всі учасники начально-виховного процесу відчуватимуть захищеність, емоційний комфорт, задоволеність основних потреб, зберігатимуть і зміцнюватимуть психічне здоров’я.

Освітнє середовище у психолого-педагогічній літературі розглядають як підсистему соціокультурного середовища, як сукупність факторів, обставин, ситуацій, які склались історично, і як цілісність спеціально організованих умов розвитку особистості учня (А. Бандура, У. Бронфенбеннер, В. Воронцова, О. Газман, Є. Клімов, Г. Ковальов, К. Левін, В. Панов, К. Роджерс, В. Рубцов, В. Слободчиков, С. Тарасов, В. Ясвін і ін.).



Показником для типології освітнього середовища В. Ясвін називає наявність чи відсутність в освітньому середовищі умов і можливостей для розвитку активності (чи пасивності) дитини та її особистісної свободи (чи залежності) [7]. Цей підхід аналогічний позиції Я. Корчака, який виділяє такі чотири типи освітнього середовища», :

«догматичне освітнє середовище що сприяє розвитку пасивності і залежності дитини;

«кар’єрне освітнє середовище», що сприяє розвитку активності, але залежності дитини;

«безтурботне освітнє середовище», що сприяє вільному розвитку дитини, але й зумовлює формування її пасивності;

«творче освітнє середовище», що сприяє вільному розвитку активної дитини.

Дослідник С. Тарасов виділяє наступні типи освітнього середовища:

конкурентне-кооперативне,

гуманітарне - ехнократичне (в залежності від стилю взаємодії всередині середовища);

традиційне -інноваційне (за характером відношення до соціального досвіду і його передачі);

творче -регламентоване (за ступенем творчої активності);

відкрите -замкнуте (за характером взаємодії із зовнішнім середовищем).

Типи освітнього середовища реалізуються через його структуру. Науковці по-різному виділяють структурні компоненти освітнього середовища:

фізичне оточення,

людські фактори,

програма навчання (Г. Ковальов);

соціально-контактна частина середовища,

інформаційна, соматична, предметна (Є. Клімов);

просторово-семантичний,

змістово-методичний,

комунікаційно-організаційний компоненти (С. Тарасов);

суб’єкти освітнього процесу,

соціальний,

просторово-предметний,

технологічний (психодидактичний) компоненти (В. Ясвін).



Але всі сходяться в одному, що центральним серед інших структурних компонентів освітнього середовища є психологічна складова (соціальний чи комунікативний компонент в термінах різних авторів).

Психологічна складова освітнього середовища – це, насамперед, характер спілкування суб’єктів освітнього процесу. Цей компонент несе на собі основне навантаження щодо забезпечення можливостей задоволення і розвитку потреб суб’єктів освітнього процесу у відчутті безпеки, у збереженні і покращенні самооцінки, у формуванні позитивної «Я-концепції», у визнанні зі сторони інших, у самоактуалізації.

В якості ключової психологічної характеристики освітнього середовища школи багато науковців (І. Баєва, С. Вершловський, О. Лєбєдєв, В. Слободчиков і інші) розглядають безпеку, а психологічно безпечне освітнє середовище – як умову для позитивного особистісного зростання її учасників.



Психологічно безпечне освітнє середовище розуміють як середовище взаємодії, вільне від проявів психологічного насилля, яке має референтну значущість для суб’єктів навчально-виховного процесу (в плані позитивного ставлення до неї), яке характеризується переважанням гуманістичної центрації (тобто центрації на інтересах (проявах) своєї суті і суті інших людей) і які відображаються в емоційно особистісних і комунікативних характеристиках її суб’єктів.

Отже, психологічно безпечне освітнє середовище школи таке, в якому

- більшість учасників мають позитивне до нього ставлення

- високі показники індексу задоволеності потреб і

-індексу захищеності від психологічного насилля.

Психологічно безпечне освітнє середовище виступає як ефективна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю учнів і педагогів, розвитку психологічно здорової особистості, особистісному росту учнів, професійному зростанню і довголіттю педагогів, гармонізації їх особистості.

Психологічна безпека освітнього середовища відображається в показниках захищеності її суб’єктів, що проявляється в характеристиках психічного здоров’я. Підвищення рівня психологічної безпеки сприяє особистісному розвитку і гармонізації психічного здоров’я.

Проектування психологічно безпечного освітнього середовища у школі повинно виходити із принципів захисту особистості кожного суб’єкта педагогічного процесу, через розвиток і реалізацію його індивідуальних потенцій, усунення психологічного насилля між його учасниками.

Якості,якими повинен володіти педагог, щоб створити обстановку психологічної безпеки для учнів і психологічної захищеності для себе.

Такий педагог повинен бути:



конгруентним (тобто таким, яким він є насправді, щирим, відвертим у своїх стосунках з учнями),

безумовно позитивно ставитись до дітей (відчувати теплі почуття до них, приймати дитину такою, якою вона є),

емпатійним (розуміти поведінку учня, його реакції та дії з точки зору самого учня, його очима, своєрідне мистецтво бути іншим).

Психологічно безпечне освітнє середовище у школі може створити педагог, якому притаманні:

1. Сформована особистісно орієнтована професійна позиція.

У цій характеристиці концентруються головні показники професійної культури педагога, основні спонукальні сили його праці, стійка система ставлень до учнів, до себе, що визначають його поведінку, стиль діяльності. Низький рівеньсформованості професійної позиції – джерело слабких результатів у діяльності вчителя, байдужості, формального підходу до педагогічного обов’язку. Особистісно орієнтована позиція педагога передбачає побудову навчально-виховного процесу на засадах педагогіки успіху й оптимізму, створення атмосфери толерантності, активізацію та стимуляцію (фасилітацію) процесів усвідомленого учіння, педагогічну підтримку учнів у процесі навчання, антистресовий менеджмент у школі, психотерапевтичну зорієнтованість усього педагогічного процесу.



2. Високий рівень комунікативної, соціально-психологічної компетентності.

Це передбачає:

обізнаність в галузі процесів спілкування, міжособистісних стосунків,

можливості пізнання особистості учнів,

а також уміння налагоджувати взаємовідносини між своїми учнями, формувати їх культуру спілкування,

готовність до створення сприятливого психологічного клімату в учнівських колективах.


3. Високий рівень культури професійного здоров’я.

Професійне здоров’я педагога позначається на результатах всієї навчально-виховної роботи, а також на здоров’ї учнів.

Стан професійного здоров’я впливає на учнів на всіх рівнях: емоційно-психологічному, біоенергетичному, інформаційному, виховному. Учитель з низьким рівнем професійного здоров’я не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, створити ситуацію успіху. Неблагополуччя психологічного здоров’я, деформації особистості вчителя, прояви синдрому емоційного згорання, педагогічних криз безпосередньо впливають на емоційне благополуччя і здоров’я учнів.

4. Сформоване саногенне мислення.

Учитель з переважанням саногенного типу мислення уміє концентрувати увагу на позитивних явищах життя, уміє прощати образи, не тримати гніву, відкритий для дружніх стосунків з учнями, колегами по роботі, уміє створити навколо себе ауру добра і доброзичливості. Саногенномислячому вчителеві притаманні такі риси:

достатньо високий рівень загального кругозору і внутрішньої культури;

здатність до рефлексії на фоні глибокого внутрішнього спокою;

високий рівень зосередженості і концентрації уваги на об’єктах роздумів;

знання природи конкретних психічних станів, що дозволяє йому не ображатись на дитину,справитися з розчаруванням у ситуації неуспіху, правильно зрозуміти емоційну реакцію учня (вину, сором, заздрість) і допомогти йому позбутися, звільнитися від таких станів;

уміння вчасно виконувати акт зупинки мислення, переключати розум на позитивно забарвлені образи;

відсутність звички очікувати неприємні ситуації, невдачі у майбутньому.

Саногенне мислення сприяє оздоровленню психіки педагога, зняттю внутрішньої напруги, негативних емоційних станів, усуненню застарілих образ, комплексів, внутрішніх конфліктів.

Оздоровиться мислення педагога – оздоровиться і учень. Адже дитина вчиться думати, вловлюючи в словах дорослих зразки їх думки, їх судження, використовує ці зразки у власному досвіді.



5. Адекватна самооцінка, позитивна Я-концепція.

Атмосферу захищеності і комфорту може створити вчитель, у якого адекватна самооцінка, позитивне самоставлення.

Учителі із заниженою самооцінкою створюють досить негативну психологічну атмосферу на уроці. Вони схильні:

негативно реагувати на тих учнів, які їх недолюблюють;

створювати труднощі для дітей, аби вони не могли розслабитися під час навчання;

стимулювати дитину до навчання переважно на основі почуття провини за свої помилки;

за можливості організувати навчальну діяльність на основі конкурентної боротьби учнів;

заздалегідь вважати поведінку учнів на іспитах нечесною;

прагнути будь-що встановити жорстку дисципліну.

Учителі з позитивною Я-концепцією вміють створити умови для самовираження і самоствердження своїх вихованців, сприяти їхній соціальній адаптації.



6. Сформований індивідуальний стиль педагогічного спілкування, що гармонізує особистість вчителя.

Стиль спілкування педагога впливає на емоційний досвід школярів, на формування багатьох якостей їхньої особистості (альтруїзм, самостійність, об’єктивність, ініціативність тощо), на рівень пізнавальної активності, психологічний клімат в учнівському колективі. Особистісно орієнтована педагогіка визнає, що існує пряма залежність між здоров’ям та емоційним комфортом дітей, вчителів і характером їхньої взаємодії. Результати досліджень свідчать, що у класах з авторитарним, суворим, недоброзичливим педагогом поточна захворюваність утричі вища, а кількість неврологічних розладів у два рази більша, ніж у класах зі спокійним, врівноваженим, чуйним педагогом (за інших рівних умов навчання). Цінність педагога полягає у здатності самореалізувати свою індивідуальність на високому рівні, збагатити систему виховних стосунків з дітьми своєю особистістю, у неповторності використання педагогічних засобів. Реалізація особистісного потенціалу вчителя під час його комунікативної взаємодії з учнями здійснюється через індивідуальний стиль педагогічного спілкування. Якщо такий стиль знайдено правильно, то педагогічний вплив стає адекватним особистості фахівця, викликає у нього стан емоційного комфорту, сприяє гармонізації стосунків з учнями, колегами по роботі тощо. Індивідуальний стиль дозволяє педагогу компенсувати окремі негативні прояви своїх типологічних властивостей і максимально використовувати їх переваги. Розвиток індивідуальності педагога і її гармонізація завдяки індивідуальному стилю спілкування є гарантом створення психологічно безпечного освітнього середовища у школі.

Підготовка вчителя до створення психологічно безпечного освітнього середовища має проводитись на заняттях з педагогіки, психології, а також на заняттях проблемної групи.

З учителями потрібно розглядати питань, що стосуються впливу професійного здоров’я педагога на здоров’я учнів, на ефективність навчально-виховного процесу, шляхів збереження і зміцнення професійного здоров’я педагога, гармонізації його особистості, формування професійної стресостійкості, особистісного і професійного зростання. Необхідно акцентувати увагу вчителів на тому, що педагогу належить виступати не лише у ролі вчителя, вихователя, партнера по спілкуванню, а й своєрідного психотерапевта, людини, який здійснює «догляд за душею», спрощує, а не ускладнює життя теперішнього учня, допомагає йому жити у злагоді з довкіллям та у згоді з самим собою.

Усвідомленню педагогами значущості здоров’я дитини як найбільшої цінності, необхідності його збереження і зміцнення сприяє розгляд таких питань як:

інтелектуальні, емоційні перевантаження, стресова тактика педагогічного впливу і стан здоров’я учнів;

психологічно безпечне освітнє середовище і психічне здоров’я учнів, педагогів;

способи створення емоційного комфорту учнів на уроках; оптимальний психологічний клімат у класі, способи його покращення; профілактика неврозів, дидактогеній;

особливості спілкування з дітьми з нервово-психічними розладами, з акцентуаціями характеру;

подолання тривожності у дитячому колективі; допомога у формуванні впевненості в собі,самоповаги; допомога у вирішенні внутріособистісних конфліктів;

тактики педагогічної підтримки дитини;

вплив стилю спілкування, майстерності, професійного здоров’я педагога на емоційне благополуччя учнів у процесі навчання;

допомога учням в оволодінні знаннями і практичними навичками психології активності, саморегуляції;

психологічне налаштування і самоналаштування у навчальному процесі;

методи і прийоми психолого-педагогічної корекції стану учнів, власного стану і ін.

Вирішенню поставлених завдань сприяє курс «Професійне здоров’я педагога». Мета вивчення цього курсу – сприяти формуванню стратегії збереження професійного здоров’я. Завданнями вивчення курсу:

формування ціннісного і відповідального ставлення до свого професійного здоров’я;

ознайомлення з основними принципами, засобами, формами здоров’язберігаючої діяльності, з сучасними оздоровчими технологіями, необхідними для підтримання і зміцнення професійного здоров’я і мінімізації впливу негативних професійних факторів;

актуалізація у вчителів прагнення до самостійного проектування програм збереження професійного здоров’я;

мотивування до пошуку власних систем оздоровлення.

Досягненню поставлених завдань сприяє розгляд таких тем і питань :

- Професійне здоров’я педагога як стратегічна проблема сучасної школи. Професійне здоров’я педагога і психічне здоров’я школяра, безпечне освітнє середовище у школі.

- Фактори професійного здоров’я -нездоров’я педагога.

- Вплив професії на здоров’я педагога. Кризи особистісного і професійного розвитку та професійне здоров’я педагога.

- Професійні деструкції, шляхи їх попередження і усунення.

- Професійний стрес. Синдром емоційного згорання. Методи формування професійної стресостійкості.

- Технології збереження професійного здоров’я. Психологічні методи відновлення і збереження професійного здоров’я.

- Професійна самореабілітація. Психотехнології самооздоровлення.

Важливе значення має ознайомлення учителів із психологічними методами збереження і відновлення професійного здоров’я, психотехнологіями самооздоровлення, в основі багатьох з яких лежить ідея про те, що з допомогою сили розуму можна вилікувати багато хвороб, використовуючи при цьому техніки «творчої візуалізації», а також афімації, прощення усіх і себе. Змінивши мислення, можна змінити своє життя, набути душевної рівноваги, зміцнити психічне здоров’я.

Комплекс різноманітних методів і засобів роботи спрямовувався на розвиток внутрішніх психічних сил вчителя, розширення його професійної самосвідомості, активізацію механізмів особистісної саморегуляції і ресурсів стресостійкості, послаблення психічної напруги, гармонізацію його внутрішнього світу. Це і використання психодіагностичних методик для визначення потенційних можливостей свого організму, рольові ігри, розв’язування

педагогічних, психологічних задач, аналіз складних конфліктогенних педагогічних ситуацій, виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань з проблем здоров’язбереження і створення безпечного освітнього середовища у школі.

Цікавою і ефективною формою роботи є складання «Пам’яток» для учнів і для педагогів (наприклад, «Як швидко і ефективно заспокоїти учня на уроці», «Як зняти психологічне напруження», «Як покращити свій настрій перед контрольною», «Як уникнути маніпулювання у спілкуванні», «Правила психологічної безпеки для вчителя» тощо).

Використання спеціальних психологічних ігор («Внутрішній промінь», «Чарівна паличка», «Життєва мозаїка»), методик(«Координати життя», «Подорож в дитинство», «Дорікати-хвалити»), психомалюнків, елементів психолого-педагогічного тренінгу забезпечує сприяє оволодінню навичками гнучкого спілкування, прийомами недирективного впливу, творчими прийомами створення спеціальних виховних ситуацій, підвищенню емоційного потенціалу особистостістудентів, формуванню їх саногенного мислення, педагогічного оптимізму.

Запропонована система роботи забезпечує формування особистісно орієнтованої позиції вчителя, його професійної Я-концепції, саногенного потенціалу особистості, продуктивного стилю педагогічного спілкування, психолого-педагогічної компетентності, тобто тих чинників, від яких залежить рівень готовності майбутнього фахівця до створення психологічно безпечного освітнього середовища у школі.




Психологічна безпека і освітнє середовище
Освітнє середовище складає основу життєздатності будь-якого співтовариства і тому важливість вивчення, моделювання і проектування середовища, де відбувається виховання і формування особи, де всі її учасники можуть відчувати захищеність і задоволеність основних потреб, виходить на перше місце у зв'язку з необхідністю створення умов і виховання підростаючого покоління, яке в найближчому майбутньому складе основу суспільства.

Створення і забезпечення психологічної безпеки в освітньому середовищі може сприяти професійному розвитку її учасників і виступати профілактикою асоціальної і кримінальної поведінки.



Поняття «безпека» визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх погроз. Поняття «безпека» включає психологічну і фізичну складові.
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка