Анкета для батьків інкюзованих дітей 20-21 Додаток 2 Інформаційний бюлетень для батьків 22



Сторінка1/3
Дата конвертації10.09.2017
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3
2

ПЛАН

1. Вступ______________________________________________________ 3

2.Теоретичні аспекти розвитку дітей з особливими потребами________ 4-5

3. Інтеграція та інклюзія як система навчання та виховання дітей

з особливими освітніми потребами_______________________________ 5-9

4 . Консультативно - психологічна підтримка батьків дітей , що

мають вади психофізичного розвитку ____________________________ 9-11

5. Корекційно - відновлювальна та розвивальна робота психолога з дошкільниками з особливими потребами :

5.1.Дитина з порушеннями психофізичного розвитку - хто вона? _____ 11-13


    1. . Психологічні рекомендації педагогам у організації

корекційно - компенсаторної роботи з дітьми з вадами психомовного розвитку_____________________________________________________ 13-14

5.3.Напрямки професійної діяльності практичного психолога

із дошкільниками з особливими потребами _______________________ 14-17

6.Висновок __________________________________________________18

7.Список використаної літератури ______________________________ 19

8.Додатки:

Додаток 1 Анкета для батьків інкюзованих дітей __________________ 20-21

Додаток 2 Інформаційний бюлетень для батьків___________________ 22

Додаток 3 Заняття з дошкільниками із ЗПМР на тему :

« У гості до Золотокосої»______________________________________ 23-34

Додаток 4 Заняття з дошкільниками з особливими потребами

на тему : « У пошуках скарбу»__________________________________ 35-42

Додаток 5 Заняття у сенсорній кімнаті з дошкільниками

з особливими потребами на тему : « Веселі зимові перетворення »____43- 47

3


  1. Вступ

Актуальність теми. Сьогодення розвинених країн характеризується зміною пріоритетів та соціальних цінностей : освіта підростаючого покоління все більше усвідомлюється як засіб досягнення такого рівня суспільства , який найбільшою мірою відповідає вдоволенню потреб людини, розвитку духовно багатої та інтелектуально розвиненої особистості. Особливого значення зміна пріоритетів суспільства набула в Україні, де гуманізація суспільства викликала, з одного боку, перебудову структури освіти, з другого боку - створила умови розробки стратегічного напрямку держави в освіті , відображеного в Державній національній програмі « Освіта (Україна XXI століття )». Про це свідчить і наказ МОНУ від 11.09.2009 р. № 855 « Про затвердження плану дій запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки. Адже соціально-економічна ситуація, що склалася на сучасному етапі розвитку України, кризові явища у сфері економіки і фінансів зумовлюють необхідність посилення соціального захисту дітей-інвалідів, визначення пріоритетних напрямів у цій важливій роботі, одним із яких є рання соціальна реабілітація дошкільників з особливими потребами.

Багато дослідників розглядали вплив фізичних вад на розвиток особистості, так зокрема, Л.С. Виготський ( про формування вторинного дефекту в тому випадку, якщо соціальне оточення не компенсує психофізіологічного порушення розвитку, а навпаки, детермінує його). Згідно з дослідженням Л.І. Божович, тяжке хронічне соматичне захворювання суттєво змінює перш за все всю соціально - психологічну ситуацію розвитку дитини. Воно змінює рівень її психічних можливостей здійснення діяльності, веде до обмеження кола контактів з оточуючими людьми. Особливе значення для розв’язання проблеми адаптації мають праці зарубіжних психологів, у яких особлива увага приділяється зв’язку особистісних порушень у дитинстві з психологічними проблемами особистості в дорослому віці (3. Фрейд, А. Адлер, Е. Еріксон, К. Хорні). Згідно з поглядами А.Адлера, фізичний дефект тіла, формує комплекс неповноцінності, який блокує повноцінне формування особистості. X. Райнпрехт відмічав, що батьки повинні приймати свою дитину такою, якою зробила її природа. Прийняття і є та допомога, яку ми можемо дати дитині з особливими потребами.

Тому об’єктом мого дослідження є дитина, яка має порушення психічного та функціонального розвитку .

Предметом дослідження є добір методів та прийомів корекційно-відновлю- вальної роботи з дошкільниками з особливими потребами .

Метою дослідження - досягнення якісних та кількісних змін в особистісному розвитку дитини з вадами психофізичного розвитку .

Завдання :


  • розкрити сильні сторони дитини з особливими потребами;

  • визначити потреби дитини з вадами психофізичного розвитку;

  • підібрати методи корекційного впливу на пізнавальний, особистісний

розвиток дошкільника;

  • простежити динаміку розвитку дитини з особливими потребами.

4
Теоретичні аспекти розвитку дітей з особливими потребами .

В українській мові до кінця XVIII ст. людина з вадою розвитку тлумачилась як каліка, сліпець (давньоруською). На початку XIX ст. у слов’янських мовах починає вживатися слово “інвалід”, яке за походження - безсилий, слабкий, важко поранений - прийшло в українську мову з французької і до кінця XIX ст. вживалося в значенні “відслуживший, заслужений воїн, який не пристосований до служби через каліцтво, поранений”.

Понад півстоліття у психолого-педагогічній науці та практиці, серед назв осіб ( зокрема дітей ) з порушеннями психофізичного розвитку використовувались такі терміни, як « дефектна дитина», «аномальна дитина», «дитина з вадами ( чи порушенням ) розвитку» . Нині в усьому світі ведеться пошук найгуманнішої термінології щодо дітей, які мають порушення в розвитку . Це широко вживані, але досить невизначені терміни : « діти групи ризику», « діти з особливими освітніми потребами», « діти , що погано адаптуються», « діти, котрі мають особливі права», « діти з обмеженими можливостями здоров’я» .

Якщо розглядати моделі обмеженої життєдіяльності людей з особливими потребами: медичну, економічну, функціональну, соціальну, то можна сказати, що медична модель акцентує увагу на паталогіях, наявних у людини ( вроджених чи тих, що з’явилися ), якими вона відрізняється від інших людей. При цьому індивід з особливими потребами розцінюється як мотиваційна людина у фізичному чи розумовому плані (або в тому і другому). Міра неповноцінності визначається тим, наскільки вона обмежена в різних сферах людської діяльності, та її спрямованість до незалежного існування, починаючи від самообслуговування, переміщення, сприйняття світу, тощо. Поліпшення стану дитини з особливими потребами досягається за рахунок відновлення фізичного чи розумового здоров’я медичними засобами. Але я хочу зауважити , що медичний підхід до дітей з особливими потребами перетворює людей з певними потребами в пасивних пацієнтів , позбавляючи їх соціальної ролі та значення. В результаті створюються ситуації, коли і діти з особливими потребами і їх сім’ї не мають права вибору самовизначення і не можуть через їх «неповноцінність» впливати як на вирішення проблем, так і на характер соціалізуючого фактору. Отже, такий підхід, на мою думку, призвів до того, що діти з особливими потребами стали відчуженими від суспільства, а саме медична модель не враховує соціального контексту.

В межах економічної моделі неповноцінними вважаються особи, які працюють за обмеженим часом, мають менше навантаження порівняно із здоровими людьми , чи неспроможні працювати взагалі. Економічна модель- це результат концепції соціальної корисності, яка без сумніву, породжує соціальну дискримінацію. Економічна і функціональна моделі є логічним наслідком медичної моделі. Я вважаю, що всі названі моделі роблять акцент на тому, що у даної особи є відсутнім: медична акцентує на відсутності здоров’я, економічна - на неспроможності до продуктивної праці, функціональна - на неспроможності в широкому розумінні цього слова.


5
При чому у всіх зазначених моделях обмеження життєдіяльності залишається індивідуальною проблемою її носіїв.

Мої спостереження за дошкільниками з особливостями психофізичного розвитку показали, що труднощі таких дітей пов'язані не лише з відчуттям фізичного обмеження і дискомфорту, переживанням втрати своїх можливостей, але й з «багажем» того негативного ставлення, з яким стикається людина у своєму найближчому оточенні. Уявлення про дітей з вадами психофізичного розвитку як про таких, які багато чого не можуть зробити, бо потребують допомоги інших, викликає найчастіше почуття жалю, що заважає дитині включатися в соціальні взаємовідносини. З практики моєї роботи я дійшла висновку, щоб уникнути такого ставлення до дітей з особливостями в розвитку, необхідно розширити сферу їх спілкування, якнайшвидше соціалізувати, вводити в колектив дітей загального розвитку (враховуючи при цьому їх індивідуальні потенційні можливості ) .

Мій досвід доводить , що діти з обмеженими можливостями відчувають функціональні труднощі не тільки внаслідок захворювання, відхилення або недоліків розвитку, а й у результаті непристосованості соціального оточення до їхніх соціальних потреб, забобонів суспільства. І цим самим порушується система соціальних контактів, порушуються права дітей з особливими потребами на задоволення найважливіших соціальних та вітальних потреб. Адже кожній дитині потрібен світ , який приймав би її такою, як вона є , без будь-яких умов.

Відповідно до Закону України « Про охорону дитинства» на сьогодні значно посилено державну підтримку дітей з особливими потребами. Набули актуальності питання інтеграції дітей в колектив загального розвитку, питання інклюзивної освіти .


3. Інтеграція та інклюзія як система навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами.

Працюючи понад десять років з дошкільниками з особливими потребами я зауважила , що діти з порушеннями розвитку мають спільні та специфічні труднощі, пов'язані з характером і вираженістю первинних порушень, особливостями вторинних. Первинні порушення обумовлені безпосередньо хворобою, вторинні виникають внаслідок первинних порушень, піддаються впливу ранньої корекційної допомоги. Специфічні труднощі, з якими стикаються хворі діти , обумовлені характером і мірою вираженості відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення на ранніх етапах розвитку. Хотіла б наголосити , що спільними проблемами цих дітей є соціальна дезадаптованість: низький рівень психічних процесів (уваги, сприймання, мислення, пам'яті ); несформованість мотиваційної та емоційно-вольової сфер; знижена довільність психічних процесів, діяльності та поведінки; труднощі оволодіння мовою; відхилення у сприйманні, осмисленні та використанні інформації з навколишнього середовища.

6
Беручи до уваги висновки ОПМПК та медичні дані дошкільників, які відвідують наш дошкільний заклад, я на первинному етапі намагаюсь вивчити особливості фізичного і психічного розвитку дітей з особливими потребами, закономірності організації корекційного навчально-виховного процесу, добираю спеціальні методи та засоби навчання і виховання дошкільників з особливостями психофізичного розвитку. На мою думку , актуальною проблемою навчання і виховання потенційних дітей є їхня інтеграція в групи загального розвитку відповідно до визначених міжнародними законодавчими документами прав кожної дитини на життя, захист, освіту тощо.

Адже багато дітей із серйозними і стійкими паталогіями розвитку перебувають під постійним наглядом і опікою лікарів, психологів, дефектологів у спеціальних дошкільних закладах компенсуючого або корекційного типу. Діти з нерізко вираженими відхиленнями у розвитку за бажанням батьків та наявності якісних та кількісних змін у їх психофізичному розвитку можуть виховуватися у групах загально-розвивального типу. Тому я педагогам та батькам пропоную варіанти інтегрованого навчання і виховання (спільне навчання і виховання з дітьми з нормальним розвитком), яке можливе в таких формах:



  • комбінована інтеграція (виховання у масових групах одного-двох дітей з наближеним до вікової норми рівнем психофізичного і мовного розвитку, здатних до самообслуговування та психологічно готових до спільного зі здоровими ровесниками навчання);

  • часткова інтеграція (діти, які не можуть разом зі здоровими ровесниками оволодіти передбаченим програмою навчальним і виховним матеріалом, перебувають у їхній групі лише частину дня);

  • тимчасова інтеграція (дітей із проблемами розвитку об'єднують зі здоровими дітьми один-два рази на місяць для загальних форм виховної роботи).

Інтегроване виховання в будь-якій формі передбачає обов'язкову участь психолога, дефектолога . Включення дітей з вадами психофізичного розвитку у групи здорових однолітків потребує ранньої діагностики, спеціального навчання, максимальної корекційної психолого-педагогічної підтримки, допомоги батьків, а також відповідного обладнання, спеціальних засобів реабілітації. Я вважаю, що дорослі (батьки, члени сім'ї, педагоги) мають володіти вичерпною інформацією про стан здоров'я дитини, її психофізичні особливості, темпи і рівень загального розвитку. У своїй психологічній діяльності я враховую потенційні можливості дитини, задатки , інтереси як опорні ланки у розробленні та здійсненні корекційно - розвивальних впливів. Застосовуючи різні психодіагностичні методики для дітей з особливими потребами я намагаюсь своєчасно виявити труднощі пізнавальної діяльності, проаналізувати поведінкові реакції та стан емоційно-вольової сфери.

Важливою є готовність педагогів дошкільних закладів до залучення дітей із проблемами розвитку в колектив однолітків, а також позитивне ставлення до них інших дітей. Я акцентую увагу педагогів і батьків дітей з особливими потребами на тому, що вони повинні усвідомлювати необхідність співробітництва сім'ї й дитячого садка, працювати на засадах рівноцінного

7
партнерства, здійснювати ефективне розвивально-корекційне навчання і виховання дитини з метою подолання несприятливих тенденцій її розвитку. Включення дітей у звичайні групи сприяє їхній соціалізації, оволодінню необхідними для життя в суспільстві вміннями. На мою думку, здорові діти також здобувають новий досвід: вчаться розуміти і сприймати інших людей, співчувати дітям, які мають проблеми, допомагати їм долати труднощі. Створюються передумови для інтеграції дітей з особливими потребами в активне життя суспільства, що передбачає:

- рівний доступ до суспільства для всіх людей, у тому числі й з обмеженими можливостями, на основі однакових громадянських прав, свобод, привілеїв;

- забезпечення рівних можливостей для відповідального вибору в житті;

- створення для дітей з особливими потребами можливостей реабілітації у природному соціальному оточенні;

- ефективну взаємодію освітніх закладів з батьками, залучення їх до навчального процесу;

- партнерство педагогів, батьків, дефектологів, психологів, фізичних реабілітологів, соціальних працівників у оцінюванні потреб і перспектив розвитку дитини, визначенні індивідуальної програми її виховання і навчання.

Хочу відзначити, що соціально-педагогічна підтримка і реабілітація дітей з особливими потребами розвитку, створення умов для їхньої успішної соціальної і психофізіологічної адаптації, розвиток їхньої життєвої компетентності є принциповою ознакою демократичної освіти і суспільного життя. Нині в Україні ведеться цілеспрямований пошук способів інклюзії (включення) дітей з особливими потребами у загально-розвивальні дошкільні заклади. Для соціальної моделі суспільного буття найбільш прийнятною є інклюзія (процес реального включення дітей з особливими освітніми потребами до активного суспільного життя), зокрема інклюзивна освіта.

Тому згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України від 11.09.2009 р. № 855 «Про затвердження плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 рр.» та Наказом управління освіти Тернопільської обласної держадміністрації від 19.01.2012 р. №23 «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі Тернопільського дошкільного навчального закладу №2», Наказом Управління освіти Тернопільської міської ради від 24.01.2012 р. № 28 «Про проведення дослідно-екпериментальної роботи на базі Тернопільського дошкільного навчального закладу № 2» адміністрацією та педагогічним колективом нашого садка складено план дій щодо запровадження інклюзивного навчання в умовах ТДНЗ №2, оскільки наш навчальний заклад є комбінованого типу, де навчаються і виховуються діти з різними вадами психофізичного розвитку: вадами слуху, мови, із ЗНМ, ЗПР .

Що ж передбачає інклюзивна форма навчання?

Інклюзивна освіта - гнучка, індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої

8

школи за місцем проживання. Навчання відбувається за індивідуальними навчальними планами та забезпечується медико-соціальним та психолого- педагогічним супроводом. Інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Англійське дієслово ( іпсlusion) є терміном, що відображає нові погляди не лише на освіту, але й на місце людини в суспільстві. Поняття (іпсlusion) за кордоном (США, Канада, Великобританія), де існує 50-річний досвід соціальної інтеграції нетипових дітей, приходить на зміну поняттю «інтеграція». Адже механічне поєднання (інтеграція) в одній групі дітей з особливими потребами із дітьми із звичайним розвитком не означає повноцінної участі перших в житті групи. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей - усі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних навчальних закладах є корисним, як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для дітей з типовим рівнем розвитку, членів родин та суспільства в цілому. Як я вже відмічала , в інклюзивних групах наголос робиться в першу чергу на розвиток сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх фізичних або розумових проблемах. Хотіла б зауважити , що взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують їх до цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Мета інклюзивної групи — дати всім дошкільникам можливість найбільш повноцінного соціального життя, активної участі в колективі, тим самим забезпечуючи найбільш повну взаємодію і турботу один про одного як членів співтовариства. Освітні програми залучення дають можливість малятам з вадами взаємодіяти зі звичайними дітьми, спостерігати за ними, наслідувати їх. Інакше кажучи, діти з особливими потребами можуть отримувати такий соціальний досвід, як і їхні здорові товариші. Крім цього в подальшому спокійно, не соромлячись, без остраху дитина зможе налагодити дружні стосунки з незнайомими людьми. Вона не буде «відсиджуватися» в кутку , коли зайде до кімнати нова людина. Навчання в групах залучення корисне і для дітей без вад. Спостерігаючи за дошкільниками інклюзованих груп я дійшла висновку, що починаючи з раннього віку здорові малюки починають розуміти, з якими труднощами зустрічаються їх ровесники , тому вони стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності, згодом дізнаються , що кожен може подолати значні перешкоди і досягти успіху. Повсякденні контакти з дитиною з особливостями в розвитку, на мій погляд, сприяють розширенню соціального досвіду, можливо, навіть світоглядних меж звичайних дітей.



9

За умови правильно побудованої педагогічної ситуації цей досвід може стати підґрунтям справжнього особистісного зростання здорових дітей. Дослідження проведені мною продемонстрували, що діти, які навчаютьних спостерігається вища соціальна відповідальність, більша впевненість у собі. Таким чином, наявність у звичайній групі дитини з особливими потребами стає умовою, що сприяє особистісному розвитку однолітків. Турботою представників педколективу в цьому контексті стає створення особливої емоційно-когнітивної (пізнавальної) установки щодо неї: тут має бути не стільки жалю, скільки турботи, емпатійної , чуйної і тактовної взаємодії з нею, з одного боку, а з іншого - ставлення до неї як до рівноправного члена колективу. Такий інтегральний підхід до малюка з особливими потребами передбачає зважання на його обмежені можливості, прийняття його таким, який він є, чутливість до його проблем, повага як до особистості та симпатія.

Я хотіла б наголосити, що взаємодія між дітьми з особливими потребами та з дітьми з типовим рівнем розвитку сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків, завдяки чому діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, стають більш чутливими, готовими до допомоги. Хоча інклюзивні групи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі дітей з вадами психофізичного розвитку у житті навчального закладу та громади для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише персоналу дитячого дошкільного закладу, а й батьків, членів родини.

4. Консультативно-психологічна підтримка батьків .

Вибір форми навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку є прерогативою батьків. Це право їм надають основні законодавчі документи (Закони «Про освіту», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»). Втім, на мою думку, це рішення варто приймати спільно з фахівцями - медиками, психологами, педагогами, дефектологами, які допоможуть зважити всі «за» і «проти», керуючись гаслом «не зашкодь».

Актуальність проблеми психічного та психологічного здоров’я дітей,а особливо з вадами психофізичного розвитку та пошуки шляхів їм допомоги зумовили необхідність частішого та змістовного спілкування між мною та батьками. Оскільки вони переважно молоді, часто недосвідчені у питаннях вікової дитячої та спеціальної психології, саме в них виникають запитання щодо подолання нагальних проблем, профілактики та усунення негативних ознак розвитку. Тому я намагаюсь переконати їх в тому,що вони повинні зважати на об’єктивні показники розвитку своєї дитини з особливими потребами . Якщо освітній рівень родини достатній , матеріально - побутові умови задовільні, то перебування дитини в загальноосвітньому закладі матиме позитивні результати, оскільки соціалізація дошкільника з особливими потребами не може відбуватися в умовах ізоляції, яка є, наприклад, в спеціальних навчальних закладах.
10
Звертаю увагу, що слід враховувати також безбар’єрність доступу, наявності кабінету, де надаються додаткові корекційно - реабілітаційні послуги дитині з особливостями психофізичного розвитку різнопрофільними фахівцями, забезпечення відповідними навчально - методичними та технічними ресурсами . Налагодження партнерських стосунків між батьками та всіма фахівцями , які працюють у нашому навчальному закладі та надають допомогу дитині з особливими потребами , є першочерговим завданням .

Тому у своїй практичній діяльності (у роботі з батьками ) я наголошую , що чим раніше дитина отримає допомогу від лікаря, психолога, логопеда, сурдопедагога, тим швидше вона буде реабілітована соматично та психічно , тим продуктивнішою стане її навчальна діяльність . Модель ранньої корекції дітей з особливими потребами формується як багаторівнева система психічних утворень , що забезпечують безболісне входження дитини в світ предметів та людських стосунків через залучення її до доступної діяльності . Базовим положенням при цьому є вчення про особливу пластичність та гнучкість центральної нервової системи в ранньому віці , про значення сензитивних періодів у розвитку різних психічних процесів, їх стадіальний , багаторівневий характер. Виступаючи на батьківських зборах я акцентую увагу батьків на тому , що психічний розвиток дитини проходить ряд періодів , які поступово змінюють один одного. Кожен віковий період - це важливий етап розвитку кожної людини, за час якого відбуваються не тільки кількісні, але і якісні зміни в психіці , формується неповторна індивідуальна особистість .

Дошкільна освіта - перший ступінь в системі безперервного навчання . Тому дошкільна установа сприяє розвитку інтелектуального, емоційного, фізичного, соціального потенціалу, здійснює підготовку до навчання в школі. У дошкільному віці закладаються основи соціальної компетентності дитини :


  • вміння орієнтуватися у світі людей ;

  • здатність розуміти інших , їх потреби , особливості поведінки ;

  • вміння поважати людей , допомагати їм турбуватися про них ;

  • обирати відповідні ситуації спілкування та спільної діяльності;

  • вміння співчувати, співпереживати , бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.

Наголошую батькам, що на формування особистості дитини впливає і загальна атмосфера в сім’ї, форми і способи взаємодії дорослих і дітей , що в них існують. Батькам дуже важливо приймати свою дитину, любити її , казати їй про це, поважати як особливу, але ще маленьку людину, зважати на її почуття, бути прикладом для наслідування. Адже родина - природний осередок людських почуттів , де дитина опановує серцем і душею основи моралі , коли у неї розвивається почуття доброти , совісті, чуйності, правдивості, любові до всього живого . Батьки є першим суспільним середовищем дитини , а родина - провідним інститутом соціалізації , батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ, надають йому емоційного забарвлення . Любов до дитини це відповідальність за її майбутнє .

Працюючи з батьками дітей з особливими потребами , що навчаються в інклюзивних групах, я намагаюсь дати їм відчути , що вони не одинокі, що

11
вони-члени команди ( групи індивідуального супроводу дошкільника, в яку включені психолог, логопед, муз. керівник, інструктор з фізичного виховання,медсестра, вихователі, методист з інклюзивної роботи ), яка їх підтримує і допомагає подолати труднощі у щоденній роботі з малюком, досягти успіху у складній справі адаптації дитини з особливими потребами до життя у суспільстві.

З метою з’ясування сильних сторін дитини та сфер, де вона відстає у розвитку, окреслення послуг, які має отримувати дошкільник та його сім’я , визначення цілей та завдань освітнього процесу, мною, практичним психологом та методистом по інклюзивній роботі була розроблена анкета та запропонована батькам дітей з особливими потребами ( Додаток 1) . Опрацьовані дані враховуються при плануванні та організації освітнього процесу .

Однією із форм співпраці педагогів із сім’єю є ведення індивідуальних зошитів, консультування , психолого-педагогічна просвіта батьків , зокрема , виступи на батьківських зборах, виготовлення інформаційніих бюлетнів у «Куточок для батьків » ( Додаток 2 ) .

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка