Андрію, Андрію, конопельки сію



Скачати 107.93 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір107.93 Kb.
Українські вечорниці



Андрію, Андрію, конопельки сію...



К.В.Свистун

Українська світлиця прикрашена вишитими рушниками, домотканими килимами, іконою з рушником. Дівчата й хлопці одягнені в український національний одяг.



Донька Українські вечорниці починаємо в цей час!
Хай веселий сміх іскриться в серці кожного із нас!
Хай дзвінке вкраїнське слово пружно рветься в небеса!
Наша пісня пречудова хай ніколи не згаса!

Обійдіть весь світ безмежний, і скажіть, в якій країні


Так зберігся скарб пісенний, як у нас на Україні!-

Господиня. Доброго вечора, шановні добродії! Рада вітати у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини тріщать, а тепер… Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився…Куди все поділося?

Дочка (вишиває). Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся, чуєте: он уже дівчата йдуть… Зараз буде весело нам усім!

1. Пісня «В саду гуляла».

Чутно сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, запрошує дівчат у хату.

Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте будь ласка!

Заходять дівчата. Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть миски з пампушками, млинчиками, яблуками, вергунами, горіхами.

1 дівчина (кланяється господині).
Добрий вечір у вашій хаті!Уклін господині !

Ой веселі вечорниці в нас на Україні,

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що в оцій хатині будуть вечорниці



Господиня. Добрий вечір!
Добрий вечір, любі гості! Щиро просимо у хату, і привітну, і багату. .
Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці!

2 дівчина.Гей, на наших вечорниця і сумний розвеселиться!

3 дівчина. Стрічайте нас пирогами білими, смачними,
Бо црийшли ми із піснями дзвінко-голосними.

Дочка. Мамо! Гості вже в хаті, і дівчата прийшли. Тож заспіваймо вашу улюблену «Зеленеє жито, зелене…».

1 дівчина. Станем, станем, заспіваєм Все, що тільки знаєм.

3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі, То і  будем  жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе Матір світу – Мати Божа.


Господиня: Поспішайте, дівчатонька, Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці Всім нам починати.

Зваримо вареників Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості, Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами Дружно працювали,

Андріївські вечорниці Піснею стрічали.


2. (Дівчата співають пісню)

дівчина : Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть... Непорозуміння та колотнеча в сім’ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в “Кайдашевій сім’ї”

Господиня: Не хвилюйтесь , мої любі. Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас.
Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до

порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і

перевірте. Роззувайтеся! Ти, Наталю, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.

( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).

дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).

дівчина: Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

хлопець: Може, ще й взути?

дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»

Відчиняються двері і на порозі стоїть парубок з великим гарбузом в руках

В’язанка бубликів у нього на шиї )

Парубок : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

дівчина: Не сумуй,

Парубок: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,Чом не люблять дівчата?

  дівчина: Ой , хлопче,  любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

 

хлопець. Ну що ж, тоді ще раз: добрий вечір, дівчата-голуб’ята!



Дівчата (разом). Добрий вечір, хлопці-молодці!

Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали.

хлопець: Добрий вечір, добрим людям!

Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати. Ми заспівати хочемо вам.

3. Хлопці співають пісню «Розпрягайте , хлопці, коні…»

дівчина: А тепер найголосистішому  співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.

хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

(Бере пиріг і підходить до хлопця)

 

З’їж ,  Андрійку, пиріжок, Він дуже смачненький,



А у нього всередині сирочок  дрібненький.
хлопець: (кусає пиріг і кривиться)

Чи ти,  дівча, з роду-віку пирогів не їла,

Що ти свої пироги Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає З цими пирогами,

Ти би краще розкидала їх помежи псами.

Господиня Скажіть-но, а хто з вас старший, чи маєте свій устав?

хлопець. Аякже, оце мене і старшим вибрали. А устав наш такий: «Будемо гуляти чесно, тихо, смирно, як слід поважному парубоцтву. Господиню на вечорницях шануватимемо, як матір».

Господиня. Добре говориш, хлопче. Коли ви до нас з добром прийшли, то прошу, сідайте, дівчат звеселяйте.

хлопець.Дівчата, а чого це ви зажурились, Аж брівоньки іскривились? Галю, Галю чорнобрива, Чого в тебе брови криво?

дівчина. На козака задивилась, Та й брівоньки іскривились.

хлопець.Ой чия ж то дівчинонька Така русокоса?
Що до неї хлопці липнуть, Як кури до проса.

дівчина. Полюбила коваля,— Така доля моя.
Я ж думала кучерявий, В нього чуба нема.

дівчина. Постій, хлопче, до суботи,
Справлять мати сукню, ще й чоботи,
Червоную плахту, зелену запаску
— Люби мене, козаченьку, коли твоя ласка.

дівчина.А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив.
А я тії раки забрала,
А я Якова з хати прогнала.

дівчина. Кину кужіль на полицю, Сама піду на вулицю.
Я нікого не любила, Тільки Петра та Данила, Грицька,
Стецька та Степана, Кучерявого Івана.

хлопець.Дівчиноньку я любив,Подарунки їй носив.
Носив сала, носив свічки,Кукурудзу, черевички.
Носив просо, носив мак. Он було як.

дівчина. Але ж ти, Петре, дурний!

хлопець. Зате я високий.

дівчина. Ти, напевно, ще й сліпий?

хлопець. Ні-і-і! Тільки косоокий.

хлопець: А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки  не перебивати і не казати «брешеш».

  хлопець: В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану -  бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати.  Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього -  таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? » - Та звісно,  хлібороб.  А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».



  хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло!  Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою  варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить.  «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.

Сценка Кайдашихи і Проні.

Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся?

Проня. Зачекайте, сідайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається.

Кайдашиха. Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська?

Проня. А це моє дєло. Що вам до цього?

Кайдашиха. По якому це ти балакаєш? Забула, якого я роду? Ой, якби ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала!

Проня. Фі, какі ви не образовані! Понятія нікакого не імеєте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогодні в одному місці збираються інтересні люди.

Кайдашиха. Чи не на вечорницях часом?

Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які красиві мужчини… Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю.

Кайдашиха (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці.

Проня. Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам’ятає, коли з’явився цей обичай в українців: збиратися вечорами, гуляти, пісень співати.

Кайдашиха. Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки…»:
Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки
Та й схилились до купки…

Проня. Голасу нікакова, а все туда же! Хлопці на вечорницях дуже красіві були, а уж как вечорами гуляли… Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас образовалася ».

Кайдашиха. А дівчата ж які на вечорницях?

Проня. Теж мені кралечки! Звісно, не такі, як я, але гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлопці бігали?

Кайдашиха. То, може, вже підемо на вечорниці?

Проня. А как же!

Обоє йдуть до гурту.

Господиня. Заходьте, заходьте, послухайте пісень наших. Хоч не знаємо, звідки ви, чи з півдня, чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо сідати й з дівчатами пісню заспівати.

4. Пісня «Ти ж мене підманула».


хлопець.
Та годі вам, давайте я краще загадку загадаю: «Чотири чотиринки, п’ятий кавунник, несуть кривулицю через тин на вулицю».

дівчина. Так це ж дірки у решеті!

хлопець. Ех ви, розумники! Чотири чотиринки — оці чотири пальці, п’ятий кавунник — оцей палець, кривулиця — ложка, тин — зуби.

дівчина. Ану, я загадаю! Що буде, як козі сім літ мине?

хлопець. Ото загадала — восьмий піде.


Господиня
. Ану, хлопці, мою загадку відгадайте: «Що хочеш купити — не купиш, що хочеш продати не продаси?»

хлопець. Такого не буває. За гроші все можна купити.

Господиня. Е ні, всього не купиш, молодість не купиш ні за які гроші, а старість нікому не продаси.

дівчина. От так молодець! Спасибі тобі, що розвеселив наше товариство.

Чути стук у двері. До господи поволі заходить циганка.



Господиня. Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину.

Циганка. Дякую, що запрошуєте, а не гоните бідної старої.

дівчина. Та що ви, бабусю?

Дівчата звільняють місце між собою на лаві.

Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити?



Циганка. Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Ну , добре. Натягуйте стрічку. Кожна із дівчат прив'яже до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.

  (Ворожать)



Циганка : А зараз ворожба для хлопців. Оце вам миски , оце вам і перстені.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше!
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.

(Дівчата приносять).

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).



Циганка Тепер треба взяти віночок і підкинути в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.

Циганка . На підлогу кладіть аркуші з написаними іменами хлопців. Тепер треба котити перстень до них, до якого аркуша перстень покотиться, так буде називатися суджений).

Дівчина Котись, котись, перстеньок, до милого на ганок.
Скажи мені, Андрійку, бо скоро прийде ранок,
хто судженимй мій буде :Руслан , Микола чи Вадим,
Петро, Антон чи Никодим?

(Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).


Господиня А які ж то вечорниці без дерунів та вареників? Ось зараз ми всіх вас почастуємо

5. Лунає мелодія пісні «А мій милий вареничків хоче».

Але спочатку скуштують дівчата вареників чарівних, з загадками і передбаченнями.



Дівчина (Бере перша вареник з макітри, надкушує його). Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і в мирі.

Дівчина (Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його) А мій вареник із сіллю. Що це означає?

д.: Будеш жити в достатку. Не будеш не солене їсти

д.: А мій вареник з монетою!

д.: Багатою будеш!

д.: А мій вареник з обручкою.

д.: Заміж скоро вийдеш.

Дівчина :А у мене ключ - бути мені господинею

Дівчата беруть миски із пампушками, пиріжками, вергунами і частують ними гостей.

хлопець: А тепер давайте паляницю ділити.

(підвішують калиту на зріст людини)

хлопець: А хто ж буде Калитинський ?

хлопець: Хай Андрій буде вартовий, а Василь – писар .

хлопець: Добрий вечір пане Калитинський !

хлопець: Добрий вечір пане Коцюбинський !

хлопець: Я приїхав калиту їсти !

хлопець: Їж.

хлопець: Я кусну.

хлопець: А я мазну.

(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)
хл.: Кличте нашу господарку вечорниць, ми їй подякуємо за все.

хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.


Дівчата: Ми гуляли, веселились, Усім весело було.

Вечорниці завершились І здається все пройшло.


 Хлопці: Ні, так  просто не проходить, В серці струночка бринить.

Про шкільні ці вечорниці Спомин в серці буде жить.



Дочка: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

На все добре ! До нових зустрічей!









База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка