«Андріївські вечорниці»



Скачати 116.63 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір116.63 Kb.

Красилівська райдержадміністрація

Відділ освіти

Красилівський Будинок творчості дітей та юнацтва

Сценарій свята «Андріївські вечорниці»

Автор: Зеленюк Л.В.

вчителька з українознавства

Волицька ЗОШ І-ІІІ ступенів

2013р.


Андріївські вечорниці


  • СЦЕНА 1.


Ведуча 1 За прадавньою християнською легендою Андрій був першим учнем Ісуса Христа і поширював по всьому світу християнське вчення.
Ведуча 2 Молодь цієї ночі спати не лягала, - адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.
Ведуча 1: Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих ворожінь.
Ведуча 2: Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.
Господиня: Отже, сьогодні ми з вами повернемося у минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді. Разом: Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці! Звучить музика господиня поправляє на столі якісь тарілки,запалює свічку - чекає гостей

Входять дівчата.



Дівчина 1: Тітко Василино! Чи пустите до хати Андрія справляти!

Дівчина 2: Андрія справляти, калиту кусати

Господиня:Заходьте, заходьте, дівчата!

Великий гість – дому радість!

Я вже й у печі розтопила,

Хату теплим духом зігріла



Дівчина 1:Добрий вечір у вашій хаті!

Дівчина 2:З калитою будьте здорові.

Дівчина 3: З калитою золотою, з пресвітлим празником

Господиня:Хвалити Бога,всі прийшли. А я вже і хвилюватися почала!(розглядає дівчат) А які ж бо ви сьогодні гарні! УГалі – нова хустка аж очі вбирає! У Катерини – нове намисто! А у Марії –нова спідниця!

Дівчина 4:А у мене – нова сорочка! Бачите яка?Сама вишивала.

Господиня: Молодчина! Ото рукодільниця виросла! і матуся тебе гарно навчала вишивати, і бабуня, і сама ти дівка не ледача - гарно вчилася, доброю господинею будеш!

Дівчатонька! А де ж це наші парубки? Чого не йдуть до нас на вечорниці?



Дівчата (навперебій): Хай ще не йдуть! Ми ж і ще не поворожили на свою долю!

СЦЕНА 2. Дівочі ворожіння.


Ворожіння 1. Переставляння чобіт.

Господиня: Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?

Дівчата: - Так!


  • Ні!

  • Пам'ятаємо!

  • Не знаємо!

Господиня: Тож слухайте! Знову ж таки, беремо правий чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо? Дівчата: Так! Звичайно!

Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:

Я перша заміж вийду! А я друга! Сцена 4
Хлопці .Пес рябий,баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!
Господиня. Не пустимо вас до хати,бо дуже вас багато

Хлопець. Пустіть ліпше, а то буде гірше. Дівчата Як візьмемо рогатини,то поламаємо всі спини

Хлопці «Ой на горі на току курчата чубаті,

А на нашій вулиці дівчата горбаті. '

Куди йдуть - губи дмуть, кирпу задирають,

А як баньками лупнуть, то собак лякають



Дівчата. Калити-Калита,

В хлопців хисту нема

Ні співать, ні говорити,

Тільки витрішки ловити!



Хлопці Дівчатонька-голубятонька, та ми не прийшли сваритися,а миритися. Гостинців принесли.

Дівчата Заходьте ж
Парубок 1: Добрий вечір у вашій хаті!

Парубок 2: Добрий вечір вам, тітонько, добрий вечір і вам, дівчатонька! З Калитою будьте здорові!

Парубок 3: 3 Калитою золотою, з пресвітлим празником!

Парубок 4: Добрий вечір! А чи можна до вас на вечорниці

Господиня: Добрий вечір і вам, панове парубки! І ми вас вітаємо з Калитою і запрошуємо до нас на вечорниці!

Дівчата (навперебій): Просимо! Заходьте! Господиня: Дівчата, а чи готові уже наші вареники? Дівчата (навперебій): Звичайно! Готові

Господиня: Ну то як, будемо наших парубків одразу до столу запрошувати?
Сцена 4. Приказки і прислів'я.

Наталка: Отак зразу і до вареників? Ні! Не вийде! Давайте спочатку позмагаємося, хто більше приказок і прислів'їв знає!

Парубок 1: А про кого? Про дівчат?

Дівчина 1: Ви про дівчат, а ми про вас, парубків! Згода? (разом): Згода! Парубок 2: Гарна дівчинонька, як у лузі калинонька!

Дівчина 2: До роботи - „ох", а як їсть, то за трьох!

Парубок 3:1 хороша, і вродлива, біда тільки, що сварлива!

Парубок 4. Дівчина хоч і з перцем, але з добрим серцем!

Дівчина 3: Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає!

Парубок 4: Чи не та то господиня: три городи - одна диня? –

Дівчина 4: 3 нього діла - на копійку, а балачок - на цілий долар!

Сцена 5. Частування.

Господиня: Ото молодці! А тепер - до столу! Всі заслужили вареників!



Дівчата ставлять на стіл макітри з варениками, хлопці проходять і сідають.

Парубок 1: Дай, Боже, щоб всім нам в здравії їлося й пилося, а на нашій Україні всім добре жилося!

Парубок 2: Дай нам, Боже, все, що гоже, а що негоже, те поправ, Боже! Господиня: Частуйтеся, любі мої! Дай нам , Боже, ці свята відсвяткувати та нових діждатися!

Парубок 4: А ну, признавайтеся, цокотухи, хто у вареника солі насипав?

Парубок 5: А у мене копійка у варенику!

Парубок : Ай, людоньки, спасіть перець, пече. *

Всі сміються і частують один одного.

Господиня: Дівчатонька! А чи не забули ви про нашу калиту? А загляньте-но в піч, чи вона ще не згоріла? А то все їсте та їсте!

Наталка вносить калиту. Всі принюхуються, цмокають язиками.

Дівчина 3: Ой, яка гарна цього року у нас калита вийшла!

Дівчина 4: 3 білого борошна, з медом та з маком! Дівчина 5: Бо наша калита - це символ сонечка!

Господиня: От сьогодні ми покусаємо символ зимового сонечка, а на його місце з'явиться весняне сонечко, дні будуть збільшуватися, а ночі ставатимуть коротшими.

Дівчина 4: хоча за вікнами тріщатимуть морози, а сонечко повернеться на весну, і всі ми з нетерпінням чекатимемо Різдва Христового, а потім і Великодня!
Сцена 9. Кусання калити.
Дівчина 3: Парубки! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?
Сцена 5. Кусання калити.
Наталка: Прийміть нашу калиту, пане Калитинський!

Господиня: Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського - захистити калиту, завдання пана Коцюбинського - вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат - розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

Пан Калитинський: Так! Я готовий! Калита на почесному місці - під стелею.

Дівчата подають парубкам коцюбу.

Пан Калитинський: Ну то як, готові? Починаємо!
Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський! їде на коцюбі по всій сцені.

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете? Коцюбинський: А їду калиту кусати!

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський: А я таки вкушу

Калитинський: А я таки впишу!

Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає" аж під стелю. Калитинський маже Коцюбинського сажею, всі сміються.

Коцюбинський: Доброго вечора, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго, доброго! А звідки це ти?

Коцюбинський: 3 Калити !

Калитинський: А документа маєш ? Коцюбинський: Ось мій пашпорт!

(Подає „пашпорт", Калитинський його розглядає.)

Калитинський: По документах ніби все в порядку. А чого ж ти хочеш ? Коцюбинський: Та калити!

Калитинський: А не боїшся чорноти?

Коцюбинський: Ні, не боюся!

Калитинський: Тоді присядь!

Забувши умови гри, Коцюбинський пробує присісти, але падає. Всі сміються, дівчата аж за боки беруться.

Пан Калитинський: Прошу, прошу! Хто наступний

3-й Коцюбинський: їду, їду по вовчому сліду, та до вашої хати - калиту кусати!

Калитинський:А ви звідки?

Коцюбинський: Та я тутешній! Дайте калиту вкусити, бо дуже смачно пахне!

Калитинський: Еге! Кусайте, пане, якщо дівчата дозволять! Дівчата знову регочуть, аж присідають і примовляють різні примовки.

1-а дівчина: Пане, поганяйте коцюбу! Та ширше розкривайте на калиту свою губу!

2-а дівчина: Розкривайте ширше рота, щоб таким був, як ворота!

Коцюбинський не витримує кепкувань і сміється.

4 дівчина: Що ж за пан такий вельможа - калиту вкусить не може!


Калитинський: Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

Калитинський:Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!

Коцюбинський: Іду калиту кусати!

Калитинський: А що везете?

Коцюбинський: Оце везу я міх!

Калитинський: А що в міху?

Коцюбинський: Сміх! Калитинський: То давай засміємося!

Коцюбинський: Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати! Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.

Дівчата (навперебій): Оце так парубок!

1 -а дівчина: Оце молодець!

2-а дівчина: Всіх переміг!

Господиня: А може хтось із гостей хоче калиту вкусити?


Чорт: І я хочу кусати.

Господиня: А ти можеш наші загадки відгадати?

Чорт: Можу, можу, я все можу (кривляється)

Дівчина 1. Хто плаче, а слів не має?( скрипка)

Дівчина 2. Чорна корова всіх поборола (ніч)

ДівчинаЗ. Золоте яблучко в синім небі купається (сонце,небо)

Дівчини4. Що в хаті напохваті? (клямка)

Чорт хоче вкусити калиту, господиня проганяє його

Чорт: Я вам ще покажу! Коцюбинський: Калинники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!



Господиня: А ви, парубки, шукайте дрібні гроші та дякуйте дівчатам за смачну калиту!
1 -а дівчина: Ой наша калита та й солодка була! А ми її розламаємо, бо до весняного сонечка поспішаємо!

1 -й парубок: Дякуємо вам, дівчата, за смачну калиту (кладуть дрібні гроші, цукерки, яблука).

2-й парубок: А вам, тітко Василино, дякуємо за те, що нас гарно приймали і добру навчали!

Господиня: Дякую і вам, мої любі, що так гарно засвоїли народні звичаї і так красиво провели сьогоднішні вечорниці. А всім присутнім в залі дякуємо за увагу! А за те, що вони нам так гарно аплодували, ми почастуємо їх варениками!
Дівчата з макітрами вареників виходять у зал і частують глядачів варениками,

Використана література:





  1. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.: Оберіг, 1993. – 588 с.

  2. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К: Мистецтво, 1992. – 208 с.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка