Анатолій Романюк Розвиток політичної науки у Львівському національному університеті імені Івана Франка



Скачати 330.23 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір330.23 Kb.
Анатолій Романюк

Розвиток політичної науки у Львівському національному університеті імені Івана Франка

Розвиток політичної науки у Львівському університеті за часи незалежної України не можна розглядати відірвано від історії університету. Університет у Львові був заснований 20 січня 1661 р. Королем Речі Посполитої Яном Казимиром ІІ на базі ієзуїтської колегії. Відповідно орден ієзуїтів зберігав значний вплив на систему викладання та функціонування університету. На рубежі XVII/XVIII століть в системі викладання відбулися помітні реформи спрямовані на відповідність навчального процесу змінам, що мали місце в королівстві та світі, а також з урахуванням провідних напрямів розвитку університетської освіти. Вже на початку XVIII віку на факультеті права з’явився самостійний напрям «політична майстерність»*. Змістова наповненість цього напряму здійснювалася з допомогою історії, статистики, генеалогії та геральдики [1, 26], що в сукупності мабуть відображало тогочасний політичний дискурс.

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої 1772 р. Галичина відійшла до складу Австрійської імперії. Потреба уніфікації системи управління і підготовки кваліфікованих державних службовців/бюрократів лежала в основі декрету цісаря Йозефа/Йосипа ІІ від 1781 р. про університети. Відповідно до цього указу організація роботи університетів в імперії мала відбуватися за взірцем університету Відня. До Львова були спрямовані фахівці з Австрії, зокрема професор А. Пфлегер, який мав викладати право народів та інститутів**. У новому форматі Львівський університет був відкритий 16 листопада 1784 р. В «Йозефінському» університеті проблеми

* Термін «umiejȩtność» в перекладі з польської означає вміння, навички, мистецтво. На думку Б. Кухти цей термін можна перекладати як знання. Див.: Основи політології (Курс лекцій для слухачів інституту політичних наук та студентів вузів). – Львів, 1991. – С.4. Ми використовуємо значення мистецтво, оскільки предмет/курс давав загальні знання. Поняття, вміння та навички роблять більший наголос на практичній складовій, чого в процесі навчання звісно на той час не було. Відповідно поняття мистецтво розглядаємо в широкому контексті, який включав в себе знання про політику.


політичної науки і далі розглядалися/вивчалися в рамках правничого факультету. Від 1784 р. діяли дві кафедри, які були дотичні політичної тематики: «права природи, народів та інститутів» і кафедра «політичного мистецтва, австрійського законодавства і стилю урядування». Перша кафедра заслуговувала на увагу тому, що домінуючою парадигмою курсу була конструкція природніх прав і суспільного договору. Варто звернути увагу, що поняття кафедра на той період відрізнялося від прийнятого сьогодні, оскільки кафедра асоціювалася виключно із професором, який викладав певний курс. Тому, персональна зміна професора вела до зміни назви кафедри. Зокрема, вже у 1805 р. на правничому факультеті діяла кафедра «політичного мистецтва, способу урядування та статистики Галіції» [1, 159]. Викладачі означених предметів були делеговані з Відня: Д. З. фон Кофіль, Й. Бер, М. А. Готч та інші. Цікаво, що всі вони в сучасному розумінні не працювали науково. Їхній доробок, переважно визначався захищеною докторською працею та габілітацією, які друкувалися. Про наступні їх публікації згадок ми не знаходили. Окрім того, переважна більшість професорів були радниками керівництва регіону, активно залучалися до практичної роботи. Від 1810 року на факультеті права (навчання тривало 4 роки) в другому семестрі студенти слухали курси: «Загальне природнє політичне право» та «Європейське право народів», які викладав професор М. А. Фюгер, а на четвертому році навчання студентам читали курси: «Політична майстерність» та «Стилі урядування» [1, 186]. У 1833–37 роках професор А. Новак читав курс «Європейське державознавство» та «Австрійське політичне законодавство». Чергові зміни мали місце у 1855 році, коли на першому курсі правничого факультету був запроваджений курс «Історія права та інститутів», а курс «Політичне мистецтво» викладався вже

** Отримав освіту у Любляні та Відні. Захистив докторську працю на тему: «Про способи отримання влади у спадкових державах». Виходив з тези, що панування базувалося на угоді. Дотримувався засад природніх прав. У 1802 р. був переведений до Відня, де обіймав ряд високих державних посад.

для всіх студентів правників протягом третього та четвертого курсів [1, 309]. З вересня 1873 року на підставі рішення Міністерства освіти імперії в університетах було запроваджено нову форму навчання – наукові семінари, які мали вести провідні професори в рамках своїх предметів [1, 391]. Студенти в процесі роботи на семінарах мали готувати наукові доповіді, реферати. Зокрема, від 1889/90 навчального року на юридичному факультеті правно-політичний семінар вів професор С. Стажинський.*

Практична складова вивчення політичного простору мала отримати своє опрацювання в діяльності Львівської Школи політичних наук, яка була створена у 1902 році при Львівському університеті. Нажаль вона не проіснувала довго.

Після відновлення Речі Посполитої Польщі у 1918 році почалася робота університету. У 1919 р. з ініціативою утворення/відкриття напряму політичних наук на правничому факультеті виступив професор С. Грабські.** Не зважаючи на те, що Рада факультету прийняла позитивне рішення, воно так і не було реалізоване. У 1924 р. була запроваджена нова структура університету у форматі чотирьох факультетів і відповідного поділу факультетів на кафедри. На правничому факультеті діяла кафедра загального та польського політичного права. Багаторічним її керівником був Е. Дубанович.*** У 1930 році Рада правничого факультету прийняла рішення про відкриття нових спеціалізацій. Зокрема, були відкриті Дипломатичні студії на які могли поступати студенти другого курсу і вони були розраховані
* Starzyǹski Stanislaw (1853-1935). У 1883 р. мав габілітацію в сфері австрійського політичного права. З 1889 року – професор політичного права. До 1925 р. був завідувачем кафедри політичного права на правничому факультеті. Протягом 1913/14 рр. був ректором університету, неодноразово обирався депутатом Галицького сейму. Автор низки законів та праць: Konstytucya Trzeciego Maja na tle współczesnego ustroju paǹstw europejskich. (Lwów, 1892); Powojenny ustrój paǹstw europejskich (Kraków, 1926).

** Stanislaw Grabski (1871-1949). Вчився у Берліні. Професор економіки Львівського університету 1910-1939 рр. У 1923, 1925-26 рр. міністр освіти та релігії. Проводив політику полонізації національних меншин. Автор багатьох праць, в тому числі: Paǹstwo narodowe. - Warszawa, 1929.

*** Edward Dubanowicz (1881-1943). Був співавтором Конституції Речі Посполитої 1921 р., обирався до парламенту.

на три роки [2, 22]. Керівником студій був Л. Ерліх.*

Після нападу у вересні 1939 р. Радянського Союзу на Польщу і приєднання територій Західної України, робота університету зазнала кардинальних змін. У листопаді 1939 р. було призначено нового ректора М. Марченка і вже від 1 грудня 1939 року була проведена реформа системи навчання, зокрема створено кафедру марксизму –ленінізму. Відповідно було припинено викладання політичних дисциплін, а більшість викладачів кафедри політичного права були репресовані.**

Кафедра політології з’явилася у Львівському університеті 16 лютого 1990 року внаслідок перейменування кафедри наукового соціалізму та комунізму в кафедру теорії соціалізму та політології [3]. Ця назва була проміжною і своєрідним компромісом між двома частинами викладачів, коли одні виступали за впровадження курсу політології і відповідну зміну назви кафедри та іншою групою, які були більш обережні і виступали за збереження старої назви і спрямованості кафедри подібно як в більшості вузів України. Також компроміс передбачав спробу знайти вихід з ситуації, коли ключові положення офіційної ідеології до якої відносилась теорія соціалізму і комунізму вступали в протиріччя з дійсністю та інформацією про історію і практику СРСР, яка відкривалася в рамках процесу перебудови та гласності. Попри офіційну ідеологічну спрямованість навчального курсу з теорії соціалізму та комунізму і партійну приналежність викладачів кафедри, не все було однозначне. По-перше, була низка викладачів, які мали

* Ludwik Ehrlich (1889-1968) – професор прав народів та загальної науки про державу. Освіту отримав у Львові, Відні, Оксфорді та Берклі. Був керівником кафедри політичних прав та прав народів.

** Колишній завідувач кафедрою Е. Дубанович був заарештований у 1940 р. і засланий до табору у Казахстан; доцент кафедри З. Вахловські (1905-1940) був заарештований у 1940 р. і розстріляний; доцент кафедри К. Гжибовські (1911-1993) був заарештований у 1940 р. і засланий до табору; доктор В. Рембіш був заарештований і розстріляний у 1941 р. Див.: Drans J. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918-1946. Portret kresowej uczelni. – Kraków, 2007, s.91-108.


поважний науковий доробок і в своїх дослідженнях писали не тільки те, «що треба», але і піднімали важливі теми, що мали пряме відношення до політичної проблематики. Зокрема, доктор історичних наук, професор Б. Распутніс (1921–1987) досліджував міжнародний робітничий рух[4, 5, 6]. Професор О. Веремєєва (1926–1990) досліджувала проблеми суспільно-політичної думки ХІХ століття [7] та методологічні проблеми політичної системи. О. Веремєєва була головою бюро з управління цільовою комплексною республіканською науковою програмою «Закономірності розвитку політичної системи соціалістичного суспільства» та керівником видання «Актуальні питання функціонування та розвитку політичної системи», що було підготовлене спільно з Велико-Тирновським університетом (Болгарія) [8, 469]. По-друге, Львівський університет мав добрі партнерські відносини з рядом вищих навчальних закладів країн «соціалістичного табору». Особливо слід відмітити партнерські відносини кафедри наукового комунізму та факультету політичних наук Люблінського університету імені Марії Складовської Кюрі. В польських вищих навчальних закладах збереглися відділення та факультети політичних наук де викладалася політологія/основи політичної науки та ціла низка політологічних дисциплін. Відповідно, це зумовлювало підготовку та випуск навчальних посібників, проведення наукових досліджень з політичної тематики і переклад окремих, переважно класичних політологічних праць, західних політологів. Особистісні контакти давали можливість знайомитися з проблематикою курсів, які викладалися в університетах Польщі, що зумовлювало запозичення оцінок/трактувань суспільно-політичних явищ і процесів мало поширених у навчальних закладах Радянського Союзу. Протягом 1984–88 років на факультеті політичних наук Люблінського університету перебував доцент кафедри Б. Кухта. Окрім курсу про Радянський Союз він викладав і курс політології для студентів факультету. Після повернення до Львова він в навчальному процесі широко використовував інформацію, оцінки та концептуальні положення, які були близькими до формату політології.

Окрім зміни назви кафедри у лютому 1990 р. також викладачі погодились на пробне читання курсу політології в межах предмету «Теорія соціалізму та комунізму» на двох факультетах: філологічному та прикладної математики. Це ще не був курс політології у звичному форматі, в основу було покладено праці польського дослідника Е. Вятра [ 9, 10 ].

У жовтні 1990 року члени кафедри теорії соціалізму та політології на своєму засіданні прийняли рішення про чергову зміну назви на кафедру політології. Першим завідувачем був доктор історичних наук, професор О. Семків (1937–1996). Зміна назви кафедри детермінувала і запровадження курсу «Політологія» на всіх факультетах університету.

У розвитку політичної науки у Львівському університеті ми можемо виділити три етапи. Перший охопив період від формального проголошення кафедри у 1990 році і до відкриття у 1997 році спеціальності політологія на філософському факультеті. Другий етап тривав до 2007 року, коли відбувся поділ кафедри політологія і утворилася нова кафедра теорії та історії політичної науки. Відповідно третій представлений роботою двох кафедр.

Перший етап в загальному характеризувався освоєнням параметрів навчального курсу політології викладачами і напрацюванням посібників та необхідної інформативно-навчальної літератури для забезпечення загального курсу політологія. На кафедрі сформувалися фактично два творчі колективи, які з певним інтервалом працювали над підручниками. Перший такий авторський колектив був сформований доцентом Б. Кухтою. З урахуванням досвіду читання пробного курсу і виходячи з відсутності на той час публікацій з політології було підготовлено до друку курс лекцій. У листопаді 1990 року побачили світ дві частини учбово-методичного посібника під назвою «Основи політології»*. Вони включали в себе наступні теми:

*Основи політології (учбово-методичний посібник). Частина І. – Львів, 1990. – 86 с. та Основи політології (учбово-методичний посібник). Частина ІІ. – Львів, 1990. – 86 с. Авторський колектив першої частини: Кухта Б.Л., Поліщук М.В., Романюк А.С., Старецька Л.І. Авторський колектив другої частини: Вдовичин І.Я., Денисенко В.М., Кухта Б.Л., Поліщук М.В., Романюк А.С., Старецька Л.І., Ткаченко Г.І. та Угрин Л.Я. Відповідальним за підготовку був Б.Л.Кухта.


«Предмет і метод політичної науки»;* «Становлення політичної науки Нового часу»; «Раціоналістичні і традиціоналістичні концепції політики і влади»; «Плюралізм політичних концепцій ХІХ-ХХ століть»; «Політична система суспільства»; «Правова держава»; «Політичний процес»; «Політичні рішення»; «Політична влада. Демократія»; «Соціальна структура і політика»; «Рухи і суспільні об’єднання»; «Політичні організації, політичні еліти і лідерство»; «Нації, етнічні, конфесійні групи і політика»; «Політична свідомість і політична культура»; «Міжнародні відносини як система»; «Загальні елементи теорії політичних конфліктів»; «Нове політичне мислення» та «Політичне прогнозування». Практично одразу після виходу двох частин у грудні 1990 р. була перевидана друга частина, яка зазнала значного доопрацювання [12]. На початку 1991 р. була надрукована перероблена перша частина, однак вона позиціонувалася, як третя частина і включала в себе теми: «Політична думка Київської Русі та періоду панування Великого Князівства Литовського і Польщі на українських землях»; «Українська політична думка XVI – XIX ст.»; «Українська політична думка ХІХ-ХХ ст.»; «Марксизм і політика»; «Загальні елементи теорії політичних конфліктів» та «Політичне прогнозування» [13].

Виходячи із опрацьованої структури курсу авторський колектив приступив до підготовки більш поглибленого за використанням матеріалу курсу лекцій, який побачив світ у 1991 р. Перша частина, яка була присвячена питанням історії політичної думки, включала в себе наступні теми: «Предмет і метод політичної науки»; «Політична думка стародавнього світу»; «Політична думка Київської Русі»; «Становлення політичної думки Нового часу»; «Раціоналістичні і традиціоналістичні концепції політики і влади»; «Українська політична думка XVI – XIX ст.»; «Плюралізм політичних концепцій ХІХ–ХХ ст.»; «Українська політична думка ХІХ–ХХ ст.» та «Марксизм і політика» [ 14 ]. Друга частина тематично не змінилася,

* Перша тема також включала в себе параграф – Політична думка стародавнього світу.

але була принципово доопрацьована в концептуальному та інформаційному контексті [15].

Фактично з моменту виходу курсу лекцій, видання стали бібліографічною рідкістю. Попит на них був навіть більший серед викладачів вузів України, ніж серед студентів*. Попри певні проби пошуку оптимальної структури курсу і наступні модифікації її, особливо останнє видання і сьогодні не випадає з сукупності навчальних посібників із загального курсу політології. Безумовно з висоти сьогодення ми можемо вказати на ряд питань щодо компоновки і змісту курсу лекцій. Однак, мусимо зауважити, що це були перші надруковані курси лекцій з політичної науки в Україні, які побачили світ на момент, коли більшість вузів в силу зрозумілих причин мусіли у 1991 р. в багатьох випадках несподівано для себе перейти до викладання курсу політичної науки. Чинниками, які зумовили те, що Львівський університет першим в Україні розпочав викладання політології ще у 1990 році, окрім названих були: потужний розвиток національно-демократичних процесів у Західній Україні наприкінці 80-х років, виявом чого були функціонування НРУ та низки національно-демократичних партій, перемога антикомуністичної опозиції на виборах до місцевих органів влади в областях Західної України**, зміна настроїв суспільства і особливо студентства в умовах гласності та діяльності національно-демократичних громадських організацій та політичних партій.

Завідувач кафедрою політології О. Семків сформував другий авторський колектив для підготовки вже не курсу лекцій, а підручника. Важливу роль у

* Було здійснено ряд репринтних видань цього курсу лекцій низкою вищих навчальних закладів України та інших структур. Серед них варто виділити передрук підготовлений Навчально-дослідницьким центром Народного Руху України. Див.: Основи політології. Курс лекцій для студентів вищих учбових закладів. Видання друге. – Київ, 1992.

** У 1990 р. одночасно з виборами до Верховної Ради УРСР відбулися вибори до місцевих органів влади. В трьох областях Західної України: Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській представники КПРС отримали меншість. Зокрема, у Львівській області до обласної ради було обрано 199 депутатів, з них 70 комуністів (34,1%). Одразу після виборів з членів КПРС вийшли 38 депутати, відповідно лише 32 депутати лишилися членами КПРС (15,5 %). До Львівської міської ради було обрано 146 депутатів, з них 32 члени КПРС (21,2 %). Після виборів членами партії залишилися лише 15 (10,2%).

опрацюванні концептуального формату і його дотриманні відіграв професор В. Шпилюк*. У 1993 році побачив світ підручник «Політологія», який був рекомендований Міністерством освіти України для студентів університетів [16]. У змістовому плані підручник включав наступні теми: «Предмет і метод політології»; «Основні віхи історії політичної думки»; «Ідеї національної державності і демократії в історії політичної думки України»; «Політична влада і форми її здійснення»; «Людина, її соціальні спільності як суб’єкти політики»; «Політична система суспільства»; «Політичний процес та його моральні регулятори»; «Політична свідомість, культура і громадянство»; «Зовнішньополітична діяльність і світовий політичний процес» та «Національне відродження України як мета і зміст політичної діяльності». За структурною компоновкою і змістовим наповненням це був найбільш успішний на той час підручник. Він був чотири рази перевиданий.

Оцінюючи ті події з висоти сьогодення ми мусимо констатувати, що становлення політології, як самостійної навчальної та наукової дисципліни, хоча і відбувалося із постійним посиланням на «світовий» досвід політичної науки і на рішення 1949 року щодо створення під патронатом ЮНЕСКО Міжнародної асоціації політичних наук (МАПН) та окреслення чотирьох головних напрямів політичної науки [17, 15], фактично відбувалося за власним алгоритмом. В цьому процесі ми можемо виділити низку особливостей. По-перше, на нашу думку, головним концептом конструкції політології було визначено владу і державу в форматі її будівництва та функціонування. Цей підхід значною мірою детермінував теоретичну та предметну наповненість всіх інших складових політичної науки. Зокрема, ключових проблем, які висвітлювалися в історії світової та української політичної думки, вони тією або іншою мірою фокусувалися навколо влади, держави та її інститутів. Власне тому в нас і далі домінує визначення політики, як дій пов’язаних із


* Володимир Аронович Шпилюк працював на кафедрі політології Львівського політехнічного університету і за сумісництвом на кафедрі політології ЛНУ імені Івана Франка. У 1994 р. він виїхав на постійне місце проживання до США. Активно друкувався в найбільшій у США російськомовній газеті «Новое Русское Слово». Брав участь у наукових конференціях.

владою, а інші концептуальні підходи щодо сутності політики, притаманні західній політичній науці, не отримали поширення. По-друге, на момент концептуального оформлення предметного поля політичної науки, в якості самостійних дисциплін вже відбулися журналістика і міжнародні відносини. Відповідно досить широкий і значний спектр політичних проблем, фактично випав з меж політології в Україні, формально залишаючись в межах політичної науки. По-третє, формування політології відбувалося в контексті відмови/заперечення марксизму-ленінізму, більше того в окремих випадках простежувалась на початку 90-х років тенденція формулювання нормативних оцінок держави/суспільства «від протилежного» (щодо наукового комунізму, а де факто – антикомунізму). Внаслідок цього принцип економічного детермінізму, який передбачав окреслення впливу економіки на політику, фактично загубився. Складно сказати це було свідомо, чи не свідомо, але і сьогодні ми відчуваємо, що багато політологів уникають питань щодо впливу економічного чинника на політику, хоча подібний підхід є досить поширеним, особливо в політичній науці США.

Одночасно із підготовкою універсального навчального посібника з політології, доцент Б. Кухта зосередив свою роботу над опрацюванням проблематики з історії української політичної науки, що знайшло своє відображення у низці публікацій [18, 19, 20 ]. Хоча Б. Кухта у 1994 р. змушений був піти з кафедри і Львівського університету. Самостійно він сконцентрував свої зусилля на дослідженні політичних еліт та історії політичної думки [21, 22, 23]. Одночасно він продовжив співпрацю з частиною викладачів кафедри. Зокрема, у 1995 році побачив світ малий політологічний словник у якому лаконічно були викладені життєписи 229 мислителів, філософів, що працювали в політичній царині та державних

діячів Європи і Північної Америки [24]. Перероблений і доповнений варіант словника мав друге видання [25]. Своєрідним завершенням опрацювання тематики універсального курсу політології, стала підготовка і видання в чотирьох частинах, відповідно до основних спеціальностей політичної науки, курсу лекцій під назвою: «Основи політичної науки». Перша частина побачила світ у 1997 р.[26, 27, 28, 29].

В межах першого етапу на кафедрі викладачами працювали: проф. О. Семків, доц.: В. Денисенко, Б. Кухта, В. Остудін, М. Поліщук, А. Романюк, Г. Світа, асистенти Л. Старецька та Л. Угрин. На умовах погодинної оплати/за сумісництвом: проф. А. Колодій, О. Гринів, В. Шпилюк. Переважно більшість викладачів кафедри завершили історичний факультет і менша частина були випускниками філософського факультету Київського університету імені Т. Шевченко.

У 1994 р. в університеті було створено спеціалізовану вчену раду К 04.04.04 із захисту кандидатських дисертацій. Першим аспірантом кафедри політології, який захистив дисертаційну роботу за спеціальністю 23.00.02 (політичні інститути і процеси) стала Л. Угрин [30].

З метою залучення творчого потенціалу викладачів та аспірантів кафедри політології для аналізу регіональних особливостей політичного процесу у 1994 р. було створено Центр політичних досліджень. Центр було створено на громадських засадах. Керівником став доцент кафедри А.Романюк. До числа головних завдань Центру були віднесені: систематичне вивчення громадської думки з широкого спектру політичних питань; проведення наукових досліджень з проблем влади, партійно-політичної структуризації українського суспільства, міжнаціональних та міжетнічних відносин, національної безпеки, а також перспектив інтеграції України у світове співтовариство; проведення науково-теоретичних та науково-практичних конференцій і семінарів; експертна та аналітична підтримка діяльності мас-медіа, громадських, політичних та державних структур.

Другий етап розвитку політичної науки в університеті пов’язаний із відкриттям на філософському факультеті спеціальності «політологія» і перетворенням кафедри у випускаючу ( у 1996 р. кафедра політології увійшла до складу філософського факультету). Це стимулювало розробку низки спеціалізованих навчальних курсів, підготовку відповідних навчально-методичних матеріалів та курсів лекцій і монографічних досліджень. Розробка нових навчальних курсів і наукові інтереси викладачів кафедри були взаємопов’язаними. Переважно це виявлялося в тому, що тематика дисертаційних досліджень досить чітко прослідковувалася в навчальних курсах та спецкурсах. Зокрема, В. Денисенко опрацював курс: «Історія зарубіжних політичних і правових вчень. Новий час», О. Шурко підготувала курс: «Політична культура і психологія» а Ю. Шведа курс: «Теорія політичних партій і партійних систем».

На даному етапі розвиток політології у Львівському університеті відбувався переважно в двох площинах. Перша – за рахунок залучення теоретико-методологічних концепцій західної політичної науки для аналізу політичного простору і відповідно в навчальний процес. Зокрема, слід виділити: концепції М. Дюверже та Дж. Сарторі щодо політичних партій та партійних систем; конструкцію соціо-політичних поділів С. Роккана та С. Ліпсета; аналіз політичних режимів, зокрема авторитарного, проведений Х. Лінцем; зміст і форми політичного транзиту від авторитаризму до демократії А. Пшеворського; концепцію поліархії Р. Даля та модель консенсусної демократії А. Лейпхарта, тощо. Ці та інші концепції безумовно мають універсальний характер, проте в умовах відсутності тривалої традиції перекладів в українській політичній науці, залучення нових підходів переважно було пов’язане із конкретними дослідниками. До числа нових методологічних підходів, які отримали поширення на кафедрі політології Львівського університету слід віднести спочатку опис, пізніше творче опрацювання і залучення до наукового аналізу сукупності індексів та різноманітних кількісних методів аналізу.

Традиційно для багатьох викладачів зберігалася тривала інерція продовження публікацій в руслі теми власної дисертації. Одночасно на другому етапі ми можемо окреслити і формування тенденції, яка полягала в спеціалізації викладачів відповідно до двох найбільш поширених спеціальностей: 23.00.01 – «теорія та історія політичної науки» та 23.00.02 – «політичні інститути і процеси».

В межах першої спеціальності домінуючими напрямами стали історія політичної думки і дослідження методології політичної науки. Формування і розвиток цього напряму відбувалися під впливом В. Денисенко. У 1997 р. В. Денисенко став першим серед викладачів кафедри доктором політичних наук. Темою його наукового дослідження стали проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії [31]. У дисертації було проведено аналіз взаємодетермінованості раціоналізму та ірраціоналізму в цілісній системі політичної науки, що формувалася.

У форматі другої спеціальності вузловими точками стали політичні інститути, включно з політичними партіями та вибори. Своєрідним куратором цього напряму став доц. А. Романюк, який поступово тематику політичних партій та виборів позиціонував у форматі порівняльного аналізу [ 32, 33, 34, 35, 36, 37]. Певним етапом у опрацюванні проблем порівняльного аналізу політичних інститутів стала монографія «Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір» [38]. Одночасно політичні партії та партійні системи стали головним напрямом досліджень доцента Ю. Шведи [39, 40, 41, 42]. Високу оцінку українських політологів дістав його навчальний посібник «Теорія політичних партій і партійних систем» [43]. Близькість тематики зумовили підготовку Ю. Шведою та А. Романюком спільної монографії «Партії та електоральна політика» [44].

Друга (прикладна) складова розвитку політичної науки значною мірою була пов’язана із діяльністю Центру політичних досліджень, який позиціонувався як громадська аналітична організація і одночасно діяв при кафедрі політології. Формат громадської організації дозволяв організовувати роботу у форматі проектів, самостійно визначаючи тематику досліджень та уникаючи багатьох бюрократичних вимог. Зв’язок із кафедрою був зумовлений персональним складом його працівників. Ключовими фігурами у роботі Центру були доценти А. Романюк, Ю. Шведа та Л. Скочиляс. До реалізації дослідницьких тем активно залучалися студенти старших курсів та аспіранти кафедри. Головним напрямом діяльності став аналіз регіонального політичного процесу. Зокрема були реалізовані наступні дослідницькі проекти: «Попередні президентські вибори’99 м. Трускавець» (1999); «Школа молодого виборця» (1999); «Динаміка розвитку партійних організацій Львівщини і Донеччини» (1998–1999); «Адміністративний ресурс у виборчій кампанії 2004 р.; «Аналітична підтримка розвитку публічної політики у Львівській області» (2005); «Місцеві вибори 2006: моніторинг готовності партій Львівщини» (2005); «Дотримання демократичних стандартів у парламентських виборах 2006 на регіональному рівні»; «Забезпечення прозорості та підзвітності місцевого депутатського корпусу» (2006); «Забезпечення усвідомленого вибору та вільного волевиявлення під час дострокових виборів до Верховної Ради у 2007 році у Львівській області». Отримані результати в процесі реалізації проектів були представлені в аналітичних доповідях, які дозволяють краще розуміти особливості певних політичних подій, що мали місце в регіоні.1 Також в рамках Центру було реалізовано низку проектів, які були спрямовані на вдосконалення навчального процесу. Зокрема, доц. Л. Скочиляс розробив навчальний курс «Політичний аналіз», який став обов’язковим предметом для студентів політологів. Протягом 1998–2002 років реалізовувався проект «Створення та діяльність Інституту менеджменту і розвитку громадського сектора», результатом якого стала розробка низки навчальних курсів присвячених розвитку громадянського суспільства.

Розвиток політичної науки в межах третього етапу пов’язаний із оформленням двох кафедр за умови їх формальної відповідності паспортам спеціальностей 23.00.01 та 23.00.02. Це був логічний наслідок еволюції наукових інтересів та спеціалізації викладачів кафедри і необхідність подальшої концентрації на проблемах відповідних спеціальностей. Важливим етапом в декларуванні своєї вагомості в політичній науці України стала конференція «Методологія політичної науки» (грудень 2008 р.), підготовлена кафедрою теорії та історії політичної науки2. Колектив кафедри фактично став ініціатором підготовки та організаційного забезпечення видання Вісника Львівського університету, серія філософсько-політологічні студії. Перше число побачило світ у 2011 році і на листопад 2015 року вийшло 6 номерів. Сьогодні він виступає головним друкованим органом для викладачів обох кафедр і багатьох науковців регіону. Переважаючим напрямом публікацій виступали питання методологічних засад політичної науки. Вагомим науковим доробком колективу кафедри стала підготовка до друку і видання трьох томів колективної праці під назвою «Людина в сучасному світі»3. Відповідно до профілю кафедри викладачі сконцентрували зусилля на опрацюванні низки навчальних енциклопедичних довідників спрямованих на розкриття головних категорій та наукових понять політичної науки4. До підготовки зазначених видань активно залучалися науковці інших кафедр та навчальних закладів України. Вагомим напрямом роботи кафедри є адміністрування спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17, яка має право приймати до розгляду та проводити захист дисертацій за спеціальностями 23.00.01 «теорія та історія політичної науки» та 23.00.02 «політичні інститути і процеси».

Таблиця 1

Результати роботи спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 протягом 2007–2014 рр. [6]





Рік

Докторські дисертації

Кандидатські дисертації

1

2007

1

6

2

2008

3

8

3

2009




6

4

20105




13

5

2011

4

9

6

2012

1

15

7

2013

6

8

8

2014




6

Представлена таблиця свідчить не лише про активну роботу спеціалізованої ради, але і зростання кількості захищених докторських дисертацій. Аналіз географії співшукачів свідчить, що рада не є виключно львівською. Серед захищених помітну частку складають випускники/аспіранти із Закарпатської та Івано-Франківської областей.

Кафедра політології6 не зважаючи на формально універсальну назву, фактично позиціонувала себе як представник спеціальності 23.00.02. В силу різних причин колективні публікації не стали «візитівкою» наукової діяльності викладачів. У 2008 р. відбувся захист докторської дисертації А. Романюка на тему: «Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір».7 Наукова спеціалізація по порівняльному аналізу зумовила вивчення політичних доктрин ХХ та ХХІ століть8 та політичних інститутів країн Центрально-Східної Європи.9 В рамках напряму порівняльного аналізу політичних інститутів країн Центральної та Східної Європи сформувалася тісна співпраця із Вищою школою народного господарства (Кутно, Республіка Польща). Результатом цієї співпраці став ряд наукових збірників10 та започаткування і адміністрування з 2014 р. піврічника «Studium Europy Środkowej i Wschodniej» з науковими публікаціями англійською та польською мовами. На листопад 2015 року світ побачили три числа.

Доцент Ю. Шведа спеціалізацію по партології не лише зберіг, але і розширив за рахунок проблематики виборів11. Рівень охоплення матеріалу та практична спрямованість більшості з цих публікацій зробили Ю. Шведу визнаним спеціалістом у цій сфері.

Науковці кафедри в своїх дослідженнях суттєво розширили і поглибили практику використання політичної статистки та математичних індексів. Особливо це властиво публікаціям доцента В. Литвина, який спеціалізується на порівняльному аналізі політичних режимів та систем правління.12 Поступово оформляється спеціалізація наукових публікацій доцентів кафедри: проблеми еліт – Л. Мандзій13, соціальні питання – Л. Четверікова14, політична регіоналістика – Ю. Сліпецька15.

В межах Центру політичних досліджень була продовжена аналітична робота по вивченню питань регіонального політичного процесу.16

Оцінюючи результати роботи кафедр слід сказати, що студенти приймають активну участь у громадському житті регіону. Вони представлені у спеціалізованих громадських структурах: Комітет виборців, Рух ЧЕСНО, громадській мережі ОПОРА, тощо. Під час виборів виникали поважні проблеми з явкою студентів на аудиторні заняття, оскільки значна частина працювала у виборчих штабах. Активну позицію продемонстрували викладачі, аспіранти та студенти кафедри під час подій Помаранчевої революції 2004 р. та Революції Гідності. Випускник відділення С.Кемський загинув допомагаючи пораненим 20 лютого 2014р. Серед випускників аспірантури кафедри народним депутатом став Т.Батенко, а серед випускників відділення – Ю.Михальчишин.

Підсумовуючи проведений аналіз слід зазначити, що скоріше ми можемо говорити про становлення політичної науки у Львівському університеті, яке характеризується перш за все запозиченням концептуальних напрацювань та методик і технік політичного аналізу, вироблених у демократичних країнах світу, і, по-друге, нагромадженням досвіду адаптації набутих знань і технік до аналізу актуального політичного процесу. Певною мірою ми також можемо констатувати формування творчих колективів науковців із окресленою спеціалізацією. Такими відформатованими майданчиками політичного аналізу слід рахувати: методологічні засади політичної науки, дослідження партій та партійних систем України і світу, вивчення виборчого процесу в регіональному зрізі та порівняльний аналіз політичних інститутів.



Список використаних джерел і літератури

  1. Finkel L., Starzyǹski S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego/ L. Finkel, S. Starzyǹski. – Lwów, 1894.

  2. Drans J. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918-1946. Portret kresowej uczelni/ J.Drans. – Kraków, 2007.

  3. Наказ ректора Львівського державного університету імені І.Франка №224 від 16.02.1990 р. «Про перейменування кафедр суспільних наук університету».

  4. Распутнис Б.И. Рабочее движение Испании (1918-1939)/ Б. Распутнис. – Львов, 1957.

  5. Распутнис Б.И. Историография международного рабочего движения. Вопросы теории и методологи / Б. Распутнис. – Львов, 1976.

  6. Распутнис Б.И. Историография современного рабочего движения. Социально-политические проблемы / Б. Распутнис. – Львов, 1980.

  7. Веремєєва О.П. Методологічні принципи аналізу революційно-демократичної ідеології / О. Веремєєва. – Львів, 1976.

  8. Денисенко В., Світа Г., Угрин Л., Сорба О., Сорокопуд О. Політологія / В. Денисенко, Г.Світа, Л.Угрин, О.Сорба // Наука західного регіону України (1990-2010). – Львів : ПАІС, 2011.

  9. Wiatr J. Socjologia stosunków politycznych / J.Wiatr. – Warszawa: PWN, 1977.

  10. Wiatr J. Marksizm i polityka. Biblioteka Studiów nad marksizmem / J.Wiatr. – KiW, 1987.

  11. Основи політології: учбово-методичний посібник. Частина II. / І. Я. Вдовичин, В. М. Денисенко, І. С. Захара, М. В.Кашуба, Б. Л. Кухта, М. В. Поліщук, А. С. Романюк, Л. І. Старецька , Г. І. Ткаченко, Л. Я. Угрин. –Львів, 1990. – 215 с.

  12. Основи політології: учбово-методичний посібник. Частина II. / І. Я. Вдовичин, В. М. Денисенко, І. С. Захара, М. В.Кашуба, Б. Л. Кухта, М. В. Поліщук, А. С. Романюк, Л. І. Старецька , Г. І. Ткаченко, Л. Я. Угрин. –Львів, 1990. – 215 с.

  13. Основи політології: Навчальний посібник. Частина III. / І. С. Захара, М. В. Кашуба, Б. Л. Кухта, А. С. Романюк , Л.І. Старецька . – Львів, 1991. – 153 с.

  14. Основи політології. Курс лекцій. Частина I / І. Я. Вдовичин, В. М. Денисенко, І. С. Захара, М. В.Кашуба, Б. Л. Кухта, М. В. Поліщук, А. С. Романюк, Л. І. Старецька , Г. І. Ткаченко, Л. Я. Угрин. – Львів, 1991. –187 с.

  15. J. Основи політології. Курс лекцій. Частина II / І. Я. Вдовичин, В. М. Денисенко, І. С. Захара, М. В.Кашуба, Б. Л. Кухта, М. В. Поліщук, А. С. Романюк, Л. І. Старецька , Г. І. Ткаченко, Л. Я. Угрин. – Львів, 1991. –277 с.

  16. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1993. – 576 с.

  17. J. Coakley, J. Trent, History of the International Political Science Association, 1949-1999 / Coakley J., Trent J. – Dublin, 2000.

  18. Кухта Б. Від Руїни до Відродження: українська політична думка XVIII–XIX ст. Текст лекцій / Б.Кухта. – Львів: ЛДУ, 1993. – 97 с.

  19. Кухта Б. З історії української політичної думки першої половини ХХ ст. Текст лекцій. / Б.Кухта – Львів: ЛДУ, 1993. – 161 с.

  20. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки. Текст лекцій: Навчальний посібник / Б.Кухта – К.: Генеза, 1994.

  21. Кухта Б.Л., Теплоухова Н.Г. Політичні еліти і лідерство (Навчальний посібник)./ Б. Кухта, Н. Теплоухова. – Львів, 1995. – 200 с.

  22. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. 2-ге видання, перероблене і доповнене / Б. Кухта, Н. Теплоухова. – Львів: Кальварія, 1997 – 224 с.

  23. Кухта Б. Нариси з історії європейської політичної думки / Б.Кухта. – Львів, 2008. – 558 с.

  24. Кухта Б., Романюк А., Поліщук М. Хто є хто в європейській та американській політології? Малий політологічний словник / Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук [ та ін.]. – Львів: Кальварія, 1995. – 287 с.

  25. Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник. Вид.2-ге, перероб. і доп. / Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук [ та ін.]. За ред.. Б.Кухти. –Львів: Кальварія, 1997. – 288 с.

  26. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред.. Б.Кухти.Ч.1: З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук, Л.Старецька. – Львів: Кальварія, 1997. – 288 с.

  27. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. Ч.2: Політичні процеси, системи та інститути / Кухта Б., Романюк А., Старецька Л. та ін. – Львів: Кальварія, 1997. – 336 с.

  28. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. – Ч. 3. Політична свідомість і культура. – Львів: Кальварія, 1998. – 556 с.

  29. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред.. Б.Кухти. Ч.4: Міжнародна політика / Б.Кухта, Г.Ткаченко, Л.Старецька та ін. – Львів: Кальварія, 1999. – 436 с.

  30. Угрин Л.Я. Екологічні організації, рухи та партії в системі суспільних об’єднань України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «політичні інститути і процеси». / Угрин Леся Ярославівна. – Л, 1994. – 23 с.

  31. Денисенко В.М. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії / В.Денисенко. – Львів, 1997. – 274 с.

  32. Романюк А.С. Методологічний аналіз внутріпартійних конфліктів в Україні / А. Романюк //Проблеми державності та національно-культурне відродження України. Вісник Львівського університету. Сер. суспільних наук. – 1993. – Вип.31. – С.41-48.

  33. Romanyuk A. Integration and Disintegration Processes in the Party System of Ukraine / A.Romanyuk // The Future of East-Central Europe. Edited by A.Dumała & Z.J.Pietraś. – Lublin, Maria Curie –Skladowsk a Uniwersity Press, 1996. – P.504 – 509.

  34. Romanyuk A. Zródła finansowania kampanii wyborczych i partii politycznych na Ukrainie / A.Romanyuk // Kulisy finansowania polityki. Pod reakcją Marcina Waleckiego. – Warszawa: Instytut Spraw Publicznych, 2002. – P.105 – 115.

  35. Романюк А. Християнська демократія: стан та розвиток у ХХ столітті столітті / А.Романюк // Вісник Львівського університету. Філософські науки. – 2003. – Вип.5. – С.324-333.

  36. Романюк А. Вплив системи фінансування політичних партій на розвиток демократії: світовий досвід та Україна / А.Романюк // Романюк А.С., Шведа Ю.Р., Шумельда Ю.Р. Політико-правові аспекти фінансування політичних партій: світовий досвід та Україна. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 54 – 70.;

  37. Романюк А. Становлення порівняльної політології та головні особливості методу поріняльних досліджень / А.Романюк // Збірник наукових праць “Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”– 2005. – Вип.16. – С.15-21.

  38. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір / А.Романюк. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

  39. Шведа Ю. Аренд Лейпхарт про протиріччя та конфлікти партійних систем / Ю.Шведа // Українські варіанти. – 1998. – № 2. – С.85-92.

  40. Шведа Ю. Методологічні застереження Дж. Сарторі щодо аналізу партійних систем / Ю.Шведа // Нова політика. – 1998. – № 5. – С.28-32.

  41. Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюверже / Ю.Шведа // Нова політика. – 1996 – № 4-5. – С.31-37, 57-67.

  42. Шведа Ю. Партійна система України: стан, тенденції та перспективи розвитку / Ю.Шведа // Вісник Львівського університету. Сер. філос. – 1999. – Вип. 1. – С.198-201.

  43. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: навч. посібник / Ю.Шведа – Львів: Тріада плюс, 2004. – 528 с.

  44. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика / А.Романюк, Ю.Шведа. – Львів: ЦПД –“Астролябія”, 2005. – 366 с.

  45. Звіти про наукову роботу філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за 2007-2014 рр. [Електронний ресурс ] – Режим доступу: htpp:/filos.lnu_edu.ua/our-publisher

Джерело: Політична наука в Україні. 1991-2016: у 2 т. Т.1. Політична наука: західні тренди розвитку і українська специфіка/ НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І.Ф.Кураса; редкол.: чл.-кор. НАН України О.Рафальський (голова), д-р політ. наук М.Кармазіна, д-р іст. наук О.Майборода; автор передм. О.Рафальський; відп. ред. і упоряд. М.Кармазіна. – К.: Парлам. вид-во, 2016. – С.451 – 466.

1 Політичні партії на Львівщині напередодні виборів 2006: Посібник-довідник // Укладачі: Романюк А.С., Скочиляс Л.С. – Львів: ЦПД ЛНУ ім.. І.Франка, 2005. – 188 с.; Романюк А., Скочиляс Л. та ін. Суспільно-політична ситуація на Львівщині у період виборчої кампанії 2006. – Львів: ЦПД, 2006. – 124 с.; Романюк А.С., Скочиляс Л.С. та ін. Суспільно-політична ситуація на Львівщині у квітні 2006 – березні 2007 рр. – Львів: ЦПД, 2007. – 116с.; Романюк А., Скочиляс Л., Шведа Ю. та ін.. Дострокові парламентські вибори 2007: Аналітичний звіт за результатами моніторингу виборчого процесу у Львівській області. – Львів: ЦПД, 2007. – 136 с.


2 Завідувач кафедри - доктор політичних наук, професор В.Денисенко.

3 Людина в сучасному світі. В 3-х книгах. Кн. 1. Філософсько-культурологічні виміри. Колективна монографія : / За заг. ред. В.П. Мельника. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2012. – 577 с.; Людина в сучасному світі. В трьох книгах. Книга 2. Психолого-антропологічний контекст / [А.О. Вовк, О.В. Волошок, І.І. Галецька та ін.] ; за заг. ред.. д-ра філос. наук, проф. Мельника В.П. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2012. – 602 с.; Людина в сучасному світі. В трьох книгах. Книга 3. Антропний принцип концептуалізації політики у науковому дискурсі / [В.М. Денисенко, Л.Я. Угрин, О.Ю. Дащаківська та ін. ] ; за заг. ред. д-ра філос. наук, проф. В. П. Мельника. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2012. – 770 с.


4Історія політичної думки: навч. енцикл. словник-довідник для студентів вищ. навч. закл. / За заг. ред. Н. М. Хоми [В. М. Денисенко, Л. Я. Угрин, Г. В. Шипунов та ін.]. — Львів : Новий Світ‒2000, 2014. — 765 с.; Політологія: навчальний енциклопедичний словник довідник для студентів ВНЗ I‒IV рівнів акредитації / За наук. ред. д‒ра політ. н. Хоми Н. М. [В. М. Денисенко, О. М. Сорба, Л. Я. Угрин та ін.]. — Львів : «Новий Світ — 2000», 2014. — 779 с.; Політологія: сучасні терміни і поняття. Короткий навчальний словник‒довідник для студентів ВНЗ I‒IV рівнів акредитації. — 3‒є видання, виправлене та доповнене / укладач В.М. Піча; наук. ред. Л. Д. Климанської, Я.Б. Турчин, Н. М. Хоми. — Львів : Новий Світ‒2000, 2014. — 516 с.

5 Спеціалізована вчена рада Д 35.051.17 була перереєстрована згідно з наказом ВАКу України № 435 від 01.07.2010 р.

6 Завідувач кафедрою – кандидат філософських наук, доцент М.Поліщук.

7 Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 391 с.

8 Романюк А.С. Історія західних політичних вчень: Політичні доктрини ХХ – початку ХХІ ст.: Навч. посіб. – К.: Знання, 2011. – 255 с.

9 Політичні інститути країн Центрально-Східної Європи: порівняльний аналіз/ А.С.Романюк, В.С.Литвин, Н.В.Панчак-Бялоблоцка; за заг.ред.А.С.Романюка – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014. – 462 с.

10 Transformacje ustrojowe w Europie Środkowej i Wschodniej. Praca zbiorowa pod red. Z.Białobłockiego i A.Romanyuka. – Kutno, 2012.; Rozwój polityczny państw Europy Środkowej i Wshodniej. Praca zbiorowa pod red. Z.Białobłockiego i A.Romanyuka. – Kutno, 2012.; Rozwój polityczny i spoleczny państw Europy Środkowej i Wshodniej. Praca zbiorowa pod red. Z.Białobłockiego i A.Romanyuka. – Kutno, 2013.

11 Шведа Ю. Партії та вибори: європейський досвід і українські реалії. Енциклопедичний словник. – Львів: Вид-во Тараса Сороки, 2009. – 500 с.; Шведа Ю. Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні.- Львів, 2010. – 462 с.; Шведа Ю. Партії та вибори. Енциклопедичний словник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. –750 с.; Шведа Ю.Р. Політичні партії у виборах: теорія та практика виборчої кампанії : Навч.- метод. посібник / Ю. Шведа. – К. : Знання, 2012. – 373 с.; Шведа Ю. Р. Технологія виборчої кампанії. Основи електорального маркетингу та менеджменту / Ю. Шведа. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. – 340 с.; Шведа Ю. Р. Вибори від А до Я. Настільна книга менеджера виборчої кампанії / Ю. Р. Шведа – Львів : Видавництво “Астролябія”, 2014. – 372 с.

12 Литвин В.С. Політичні режими сучасності: інституційні та процесуальні виміри аналізу: Навч. посібник/ В.С.Литвин – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014. – 632 с.

13 Мандзій Л. С. Політична еліта : історія та теорія / Л. С. Мандзій, О. Ю. Дащаківська. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 365 с.

14 Четверікова Л. О. Соціальна політика / Л. Четверікова – Львів : П.П. Сорока Т.Б., 2014. – 218 с.

15 Сліпецька Ю. Політична регіоналістика / Ю. Сліпецька – Львів : П.П. Сорока Т.Б., 2014. – 243 с.

16 Адміністративна реформа в Україні: експертні оцінки. – Львів: ЦПД, 2009. – 28 с. (А.Романюк, Ю.Сокирка, Л.Скочиляс, О.Шиманова); Конституційна реформа в Україні: минуле і сьогодення. – Львів: ЦПД, 2009. – 36 с. (А.Романюк, Л.Балуцька, Ю.Сокирка, Л.Скочиляс, О.Шиманова); Романюк А., Скочиляс Л. Львівщина-2008: Аналіз державної політики на регіональному рівні (Інформаційно-аналітичний звіт). – Львів: ЦПД, 2009. – 144 с.; Романюк А.С., Сокирка Ю.М. та ін. Від соборності до незалежності: стан та динаміка інтеграції українського суспільства у контексті європейських процесів. – Львів: ЦПД, 2009. – 140 с.; Балуцька Л., Мельникова Н., Романюк А. та ін. Перспективи політичної реформи в Україні у контексті президентських виборів 2010 року. – Львів: ЦПД, 2010. – 132 с.; Романюк А.С., Скочиляс Л.С. та ін. Електоральна карта Львівщини у міжрегіональному зрізі. – Львів: ЦПД, 2010. – 168 с.; Балуцька Л., Мельникова Н., Романюк А. та ін. Перспективи політичної реформи в Україні у контексті президентських виборів 2010 р. – Львів: ЦПД, 2010. – 132 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка