Аналітична довідка за результатами дослідження практик академічної доброчесності у вищих навчальних закладах України



Сторінка5/10
Дата конвертації12.09.2017
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

2.3. Наявність задокументованих процедур протидії плагіату та/чи згадування їх використання. Огляд сайтів


Початкове завдання цієї частини дослідження полягало в тому, аби визначити кількість державних та комунальних ВНЗ, що мають затверджені та оприлюднені процедури для запобігання та протидії плагіату.

Під час проведення дослідження виявилось, що не в кожному положенні протидії плагіату можна побачити самі процедури перевірки. Лише у відповідній документації 25 ВНЗ (12% від загальної кількості ВНЗ, що брали участь в цьому етапі дослідження) наводяться приклади програм і сервісів, за допомогою яких можна робити перевірку. У свою чергу в 10 ВНЗ з цих 25 власне перевірка на плагіат згадується побіжно і посилання на сервіси вказуються скоріше для загального розвитку, ніж з метою вказівок до подальших дій. Навіть у повноцінних положеннях протидії плагіату здебільшого обмежуються вказівкою на те, хто саме відповідальний за перевірку або хто саме призначає відповідального за перевірку робіт на плагіат.

Тому, крім наявності окремого положення, ми досліджували згадки про перевірку на плагіат в інших нормативних документах, як-то: «Положення про організацію навчального процесу» чи «Положення про відділ моніторингу та забезпечення якості освіти» (який за Законом України «Про вищу освіту» мав би займатися перевіркою на плагіат), чи принаймні згадки про те, що перевірка на плагіат відбувається. Були випадки, коли ВНЗ фігурував у переліку користувачів програми Анти-плагіат, розробленої викладачами Хмельницького національного університету, але на сайті самого ВНЗ не вдавалось знайти згадки про використання будь-якої антиплагіатної програми, а інколи і про протидію плагіату як таку.

Діаграма 3. Процедури протидії плагіату – документи та згадки

Як можна побачити на діаграмі 3, загалом плагіат як поняття згадується хоча б побіжно на сайтах половини з досліджуваних ВНЗ. Але лише 26% вишів має чітко зафіксовані процедури: 26 ВНЗ (12,6%) мають окреме затверджене положення, присвячене запобіганню та протидії плагіату; ще 9 (4,4%) містять розділи протидії плагіату в інших нормативних документах і ще для 18 ВНЗ (8,7%) правила перевірки на плагіат затверджені редакціями наукових журналів для поданих на публікацію робіт. Ще 50 ВНЗ (24,3%) мають досить невизначений статус процедур перевірки. Здебільшого є номінальне згадування плагіату одним словом чи реченням у Положенні про організацію навчального процесу або як цитування п.8 ч.2 ст.16 Закону України «Про вищу освіту» у Положенні про відділ внутрішнього забезпечення якості (чи його аналог).


Розділ 3. Опитування представників адміністрацій державних та комунальних ВНЗ III-IV рівня акредитації  щодо практик академічної доброчесності, зокрема протидії плагіату


Другий етап дослідження мав на меті охопити 186 ВНЗ, що знаходяться в підпорядкуванні МОН та МОЗ. Зрештою, станом на 24 червня отримано відповіді від 139 ВНЗ (74% від опитуваних), з них від одного з вишів надійшли лише відповіді, пов’язані з практиками перевірки на плагіат, та від іншого – документ-відповідь адміністрації на запит інших дослідників заходів протидії плагіату. З відповіді останнього можна зробити лише висновок, що заходи вживаються й роботи перевіряються програмою Advego Plagiatus. Для решти даних відповідь цього ВНЗ не враховувалась. Ще один ВНЗ надіслав відповідь за півтора тижні після підведення підсумків цього етапу, тож ми не мали змоги врахувати ці дані при аналізі.

Перелік ВНЗ, що не відповіли після всіх нагадувань, наведено в додатку 6.

Надалі в цьому розділі дані, що стосуватимуться відсоткового співвідношення, будуть наведені від загальної кількості ВНЗ, що надали відповідь.

3.1. Заходи протидії плагіату


З усіх респондентів лише три заклади (2%) відзначили, що не вживають заходів щодо протидії плагіату.

На діаграмі 4 можна побачити, що для решти 135 вишів найбільш розповсюдженими заходами упередження плагіату є інформаційна робота зі студентами. Практичні заходи, що сприяють зменшенню плагіату в роботах, як-то: розбиття завдань на менші за обсягом тощо – згадуються значно рідше. Дивним є те, що перевірку робіт на плагіат згадують 108 ВНЗ, у той час як в наступному ж питанні на 22 ВНЗ більше стверджують, що перевіряють роботи на плагіат тим чи іншим чином.



Діаграма 4. Практики запобігання плагіату, що найчастіше використовуються у ВНЗ

Зі 129 ВНЗ, представники яких стверджують, що в їх закладі практикується перевірка на плагіат, 9 респондентів вказали, що не знають нюансів перевірки. За задумом анкети вони мали переслати посилання на короткий опитувальник щодо перевірки плагіату колегам, що можуть надати більше інформації з цього питання. Проте якщо на претесті респондент це зрозумів та його колеги заповнили опитувальник, то під час дослідження жодна подібна відповідь не призвела до додаткового заповнення анкети.

Серед тих, хто знайомий з деталями перевірки на плагіат, 48 (35% загальної кількості респондентів) користуються автоматичною перевіркою на плагіат за допомогою спеціальних програм, 34 (24,6%) – ручною (через пошукові ресурси), та ще 38 (27,5%) комбінують ці способи.

Діаграма 5. Практики перевірки робіт на плагіат

3.1.1. Вживання програмного забезпечення з перевірки плагіату


Загалом представники 86 ВНЗ стверджують, що в їхніх закладах практикується автоматизована перевірка робіт на плагіат. За переліком програм, що наводили респонденти, можна оцінити принаймні ступінь обізнаності в антиплагіатних програмах і оцінити їх популярність. Діаграма 6 демонструє, що найбільш популярними програмами є etxt.ru, Advego Plagiatus (одна з перших програм на перевірку кириличних текстів), набуває популярності українська програма Anti-Plagiarism (розробка Хмельницького національного університету, що є популярною і серед закордонних ВНЗ), он-лайн сервіс перевірки на плагіат Antiplagiat.ru. За винятком останнього ці сервіси (програми) мають встановлюватись на комп’ютер та потребують реєстрації; у програми з etxt.ru є опція он-лайн перевірки, проте її функціонал значно більш обмежений за офлайн версію.

Діаграма 6. Антиплагіатні програми, що були згадані респондентами

Для того щоб перевірити, чи дійсно респонденти мали досвід використання програм, які вказують, було введено додаткові питання про переваги та недоліки програми, яку респондент найчастіше використовує, та стаж її використання. Оскільки перелік переваг та недоліків формувався на основі оглядових статей про антиплагіатні програми, і не всі з перелічених у статтях програм були згадані респондентами, кілька пунктів, зокрема «можливість перевіряти відскановані документи», виявились якісними фільтрами випадкових відповідей.

Варто зазначити, що певні труднощі виникли у зв’язку з популярністю слів «анти-плагіат» та «anti-plagiarism» у варіантах назв програми. Так, дві програми з назвами «антиплагіат» не були проідентифіковані як «Антиплагиат (ru)» оскільки характеристика одної вказувала на повноцінну комп’ютерну програму, а не он-лайн додаток; а друга зазначалась англійською та в перевагах мала відзначеною можливість працювати з відсканованими документами, що теж не є властивим для «Антиплагиат (ru)». Ці два випадки віднесено до категорії «Неможливо опізнати програму». Складнішою була ситуація з двома додатками, що мають назву «Anti-Plagiarism», українського та російського виробництва. У цьому випадку для додаткової ідентифікації було використано офіційний перелік користувачів української програми (хоч ми не виключаємо ймовірність того, що перелік застарілий і певні ВНЗ могли згадувати саме цю програму попри тимчасову відсутність в офіційному списку).

Загалом можна стверджувати, що найбільш популярною лишається програма etxt.ru; якщо виключити сумнівні відповіді, другою за популярністю стає Anti-Plagiarism (розробка ХНУ); третє місце посідає Advego Plagiatus. Окремо важливо відзначити, що, крім Хмельницького університету, ще 3 ВНЗ мають програми перевірки на плагіат власної розробки.



Діаграма 7. Основні програми, якими користуються ВНЗ для перевірки робіт на плагіат (та кількість ВНЗ, що не пройшли перевірку на знання функціоналу вказаних програм)

Для того щоб розглянути, які переваги та недоліки програм є важливішими для респондентів, ми вилучили відповіді, що не пройшли перевірку на відповідність зазначених переваг та недоліків функціоналу програм (аби оцінка ґрунтувалась на досвіді використання програм).



Діаграма 8. Рейтинг позитивних функцій антиплагіатних програм за оцінкою ВНЗ-респондентів

Головними перевагами є власне демонстрація відсотка унікальності тексту (що може бути використано як аргумент до зарахування чи не зарахування роботи), можливість завантажувати файли для аналізу (а не копіювати тексти в робоче вікно), надання посилання на сайти першоджерел та безкоштовність програми (якщо така опція передбачена).

Основними недоліками респонденти відзначають повільний процес перевірки робіт, обмеження обсягу тексту, який можна перевірити за один раз (обидві характеристики властиві швидше безкоштовним програмам). Також часто буває, що програма перевіряє унікальність слів, а не змістових одиниць (утім, це може статись і з провини людини, що перевіряє, але не достатньо добре розібралась з налаштуваннями програми, адже в найбільш популярних програмах ця проблема усувається регулюванням розміру фрагментів, на які розбивається текст).

Діаграма 9. Рейтинг недоліків антиплагіатних програм за оцінкою ВНЗ-респондентів

3.1.2. Загальні практики перевірки на плагіат


У тих 129 ВНЗ, що практикують перевірку на плагіат тим чи іншим чином, здебільшого за подібну перевірку відповідальними є наукові керівники (67% від тих ВНЗ, що практикують перевірку) та кафедри (39%) (діаграма 10). Наступний за популярністю блок тих, хто може перевіряти роботи на плагіат (25±2% – кожен варіант) – окремі викладачі (випадки, коли кожен викладач сам визначає, чи перевіряти на плагіат роботи студентів), видавничий відділ чи його аналог і відділ забезпечення якості освітньої діяльності чи його аналог. Серед відповідей «інше» фігурували інформаційно-технічний відділ, навчальний відділ, спеціалізовані вчені ради, працівники бібліотеки, спеціальна комісія з питань плагіату.

Діаграма 10. Підрозділи чи особи, що зазвичай здійснюють перевірку робіт на плагіат

Найчастіше перевіряють кваліфікаційні роботи. Варто відзначити, що магістерські роботи у відповідях зазначали частіше за кандидатські та докторські дисертації (90% та 82% відповідно). Це дещо порушує загальне уявлення про те, що чим більш ускладненою і важливою для наукового визнання є робота, тим прискіпливіше варто перевіряти її на наукову новизну. Третім за популярністю типом матеріалів, що проходять перевірку, є бакалаврські кваліфікаційні роботи (67%), більше половини респондентів зазначили, що перевірку проходять і публікації в спеціалізованих виданнях (61%). Як можна побачити на діаграмі 11, у вишах не надто поширеною є практика перевірки на плагіат дрібніших робіт (від завдань проміжного контролю до перших курсових) та друкованих робіт вище за аспірантський рівень – монографій та навчальних посібників.

Ці дані свідчать про існування «зони перевірки» з 3 року бакалаврату по аспірантуру, у якій відсутності плагіату приділяється (або за уявленнями респондента має приділятись) більше уваги. Можливо, це сприйняття варто змінювати, оскільки те, що студенти почуваються в безпеці через відсутність контролю над плагіатом в пересічних роботах, і може призводити до запозичення ідей у кваліфікаційних роботах.

Діаграма 11. Матеріали, що зазвичай проходять перевірку на плагіат у ВНЗ-респондентах

Оцінка респондентами випадків виявлення плагіату у своїх ВНЗ дозволила поділити респондентів передусім на тих, хто мав досвід або знає від колег про випадки виявлення плагіату, і тих, хто не знає про такі випадки або не був напряму проінформований про них (ці респонденти вказували «0» таких випадків і склали 27% від загалу). В усних консультаціях представник другої групи пояснював ситуацію так: «Якщо випадки і були, то, напевно, завертались на рівні викладачів, яким намагались здати таку роботу, та подібні роботи мали переписуватись. Якби довелось вживати серйозніші заходи, роботи мали б проходити через мене [начальника навчального відділу], але жодного такого випадку за останні два роки не було». У 8 випадках подібні відповіді супроводжувались потенційними заходами, які мають застосовуватись у разі виявлення плагіату, але за відсутності фактичних прецедентів ці відповіді були виключені із загальної статистики по заходах, що вживались у випадку порушень.



Діаграма 12. Кількість випадків виявлення плагіату в ВНЗ за останні два навчальні роки

У решті відповідей спостерігається розподіл на:

- поодинокі випадки (до 10, 29%)

- від 10 до 19 випадків (19%)

- кілька десятків (20-29, 30-63; 10 та 9 % відповідно)

- сотня і більше випадків (7%)

- один регіональний ВНЗ вказав 800 випадків, що може бути як надмірною чесністю, так і друкарською помилкою.

Усі, хто згадував випадки порушення, вказували певні заходи, які були застосовані до порушників (жоден респондент не відзначив, що «нічого не відбулось», утім двоє зазначили, що не знають, що відбулось далі). Результати показали, що зазвичай вживаються «м’які» заходи: 82% респондентів, що згадали випадки виявлення плагіату, зазначають, що робота поверталась на доопрацювання і зараховувалась після повторного подання; 34% вказують на те, що було висловлене усне попередження. Утім, останньому варіанту майже дорівнює (33%) більш суворий захід: деякі роботи не були зараховані чи допущені до захисту.



Діаграма 13. Заходи, що вживались при виявленні плагіату в роботах

Загалом можна побачити, що з усіх можливих способів відповідальності найбільш радикальний випадок позбавлення ступеня було згадано лише раз; і навіть письмове свідчення порушення згадувалось лише двічі. У розділі «інше» один раз було сказано про виключення викладача з ВНЗ унаслідок подібного випадку. Разом з тим у положеннях протидії плагіату крайнім заходом вказано виключення з вишу, яке ніхто не згадав у своїх відповідях щодо фактичних випадків.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка