Аналітична довідка за результатами дослідження практик академічної доброчесності у вищих навчальних закладах України



Сторінка1/10
Дата конвертації12.09.2017
Розмір0.76 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Міністерство освіти і науки України Інститут освітньої аналітики




Аналітична довідка за результатами дослідження практик академічної доброчесності у вищих навчальних закладах України

Київ

2016



Зміст



Зміст 2

Розділ 1. Опис дослідження, концептуалізація основних понять і методологія 3

1.1. Розгляд ключових понять 3

1.2. Методологія 5

1.2.1. Огляд сайтів державних та комунальних ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації та контент-аналіз кодексів 6

1.2.2. Опитування адміністрацій ВНЗ щодо існуючих практик 12

Розділ 2. Результати огляду сайтів ВНЗ 13

2.1. Кодекс честі студента. Огляд сайтів. Контент-аналіз 13

2.2. Етичний кодекс викладача. Огляд сайтів. Контент-аналіз 17

2.3. Наявність задокументованих процедур протидії плагіату та/чи згадування їх використання. Огляд сайтів 21

Розділ 3. Опитування представників адміністрацій державних та комунальних ВНЗ III-IV рівня акредитації  щодо практик академічної доброчесності, зокрема протидії плагіату 23

3.1. Заходи протидії плагіату 23

3.1.1. Вживання програмного забезпечення з перевірки плагіату 24

3.1.2. Загальні практики перевірки на плагіат 25

3.2. Нормативні документи 27

3.3. Курс академічного письма (основ написання наукових робіт) 28

Висновки 30


Додатки……………………………………………………………………………………… 34

Розділ 1. Опис дослідження, концептуалізація основних понять і методологія


Академічна доброчесність – інноваційне поняття для української системи освіти, хоча у світі цей термін відомий вже більше сторіччя. З уведенням цього поняття в законодавчу сферу (що планується в новому законі «Про освіту») та початком проекту сприяння академічній доброчесності, що реалізується МОН України спільно з Американськими радами, актуалізувалась потреба оцінити наявні практики сприяння академічній доброчесності, які втілюються у ВНЗ нашої країни. За дорученням Міністерства Інститут освітньої аналітики МОН України провів дослідження для окреслення наявної ситуації і визначення ВНЗ, що вже мають досвід уведення у свою діяльність основних практик сприяння академічній доброчесності.

Проблема: відсутність систематизованих статистичних даних щодо існуючих практик запровадження принципів академічної доброчесності у ВНЗ України III-IV рівня акредитації.

Мета: зібрати і систематизувати статистичні дані щодо існуючих практик запровадження принципів академічної доброчесності у ВНЗ України III-IV рівня акредитації.

Завдання:

- визначити кількість і сформувати перелік ВНЗ, що мають розроблений та впроваджений honor code (кодекс честі), якому мають слідувати студенти та працівники і який містить принципи академічної доброчесності;

- визначити кількість і сформувати перелік ВНЗ, що мають розроблений та впроваджений етичний кодекс для працівників і який містить принципи академічної доброчесності;

- визначити кількість ВНЗ, що мають затверджені та оприлюднені процедури для запобігання та протидії плагіату;

- визначити кількість ВНЗ, що мають та активно використовують програмне забезпечення для перевірки студентських робіт на плагіат;

- дізнатись, скільки ВНЗ запровадили практики ознайомлення студентів з основами академічної доброчесності та яким саме шляхом це відбувається.



Об’єкт: ВНЗ України III-IV рівня акредитації державної та комунальної форм власності, підпорядковані МОН та МОЗ (останні виші розглядаються лише у зрізі практик протидії плагіату).

Предмет: нормативні, технічні та педагогічні практики запровадження принципів академічної доброчесності державних і комунальних ВНЗ України III-IV рівня акредитації, підпорядкованих МОН та МОЗ (останні виші розглядаються лише у зрізі практик протидії плагіату).

1.1. Розгляд ключових понять


Згідно з проектом закону «Про освіту», академічна доброчесність – це сукупність принципів і правил поведінки учасників освітнього процесу, спрямованих на формування самостійної та відповідальної особистості, спроможної навчатися, викладати і здійснювати наукову діяльність, дотримуючись етичних та правових норм (п.1 ст.35).

Попри те що в самому законі є тлумачення основних принципів академічної доброчесності, важливу роль у донесенні цих принципів відіграють установчі документи кожного ВНЗ, адже згідно з п.7. ст.35 законопроекту «Про освіту», «Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності встановлюється установчими документами закладів освіти». Тобто регулювання дотримання цих принципів є відповідальністю самих вишів, відповідно вони мають бути зацікавлені в тому, аби учасники академічного процесу були ознайомлені з вищезгаданими засадами. Через те що принципи академічної доброчесності дещо відрізняються для різних учасників академічного процесу, засадничі положення можуть відображатися у кількох документах: кодексі честі студента, етичному кодексі викладача, положенні щодо протидії плагіату.

Академічний кодекс честі – набір етичних правил, що окреслює основні позиції етично прийнятної поведінки в зазначеній академічній спільноті.

Історія виникнення цього терміну дещо заплутана, аби краще розібратись в ній варто розглядати її крізь призму кількох понять, які вживаються, коли мова заходить про кодекс честі:

- Кодекс честі (в академічному контексті) – звід норм того, що вважається чесним та етичним в середині академічної спільноти. Це поняття виникло в 1736 році в коледжі Вільяма та Мері, штат Вірджинія, США (принаймні цим роком датовані перші документи)1

- Обітниця честі – коротка фраза, яку студенти мають усвідомлено проговорити на процедурі прийняття до університету або зазначають на своїх іспитових роботах. Цим поняттям ми завдячуємо Університету Вірджинії, у якому в 1842 році через зростання різноманітних випадків порушення правил академічної спільноти студентами рада факультету ухвалила постанову брати зі студентів письмове засвідчення того, що вони зобов’язуються не списувати. Автор постанови – викладач правознавства Г. Ст. Дж. Такер – першим утілив свою ідею, запропонувавши студентам записати на початку своєї екзаменаційної роботи Обітницю честі.2 Перший суд честі відбувся лише через 9 років після впровадження обітниці і порушника було покарано виключенням, що можна вважати доказом дієвості цього методу.3 Наразі до обітниці честі цього університету входять три основних «не» : не брехати, не списувати та не красти.

- Комітет честі – орган, що контролює дотримання кодексу і ухвалює рішення щодо порушників, зазвичай складається з представників різних категорій учасників освітнього процесу, зокрема представників усіх факультетів. У форматі сталого органу виник у тому ж Університеті штату Вірджинія в 1912 році як відгук на потребу контролю дотримання принципів честі університету.4

- Система честі – комплекс заходів, спрямованих на підтримання принципів честі в середині навчального закладу (поєднання попередніх елементів).

Наприкінці 19 сторіччя інші університети почали переймати систему честі і приймати власні формулювання кодексу честі та обітниці честі.

Якщо спочатку фокус кодексу честі зосереджувався на поведінці студентства, у наш час це поняття інколи перетинається з поняттям «етичного кодексу викладача». У деяких університетах (наприклад, у Бостонському) ці документи об’єднано під іншою назвою – «Академічний кодекс поведінки». У таких документах міститься етичний кодекс для всієї академічної спільноти.

Утім, етичний кодекс викладача є поняттям давнішим і своєю історією відходить до витоків виникнення етичних настанов для певних професій відповідно до їх специфіки. Одною з рис, яка відрізняє його від Кодексу честі, є відповідальність за етичну поведінку студентів та пропагування принципів доброчесності серед підопічних. Також цей документ має більш вільну структуру.

На окрему увагу серед усіх принципів академічної доброчесності заслуговує уникнення плагіату у власних роботах.

На думку науковця Тедді Фішмена5, поняття плагіату часто вважають інтуїтивно зрозумілим, відповідно використовують не зовсім доречно і подекуди некоректно ототожнюють з шахрайством, крадіжкою чи порушенням авторського права. Некоректність полягає в тому, що плагіат не завжди може бути чимось з переліченого. Учений виділяє п’ять необхідних складових плагіату (фактично надає розгорнуте визначення поняття):

«Плагіат відбувається коли дехто

1. Використовує слова, ідеї чи результати праці

2. Що належать іншому визначеному джерелу чи конкретній людині

3. Без вказування належності цієї праці джерелу, з якого вона була запозичена

4. У ситуації, у якій правомірно очікується вказування авторства оригіналу

5. З метою отримати якусь користь, пошану, вигоду, яка не обов’язково має бути матеріальною.»6

Важливо звернути увагу на те, що четверта складова – «правомірне очікування посилання на оригінал» вказує на потребу ВНЗ мати офіційний документ, де було б прописано ситуації «очікування на вказування авторства».

Під час проведення дослідження ми мали змогу дізнатись, наскільки уявлення адміністрацій ВНЗ про ці поняття відповідають міжнародному досвіду.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка