Актуальність повісті «Над прірвою у житі» Д. Селінджера в наш час



Скачати 60.14 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір60.14 Kb.
Диспут на тему:

Актуальність повісті «Над прірвою у житі» Д. Селінджера в наш час

(11-А)
Мета: розглянути проблематику повісті Селінджера, зробити характеристику головного героя, розвивати навички аналізу художнього твору.
Матеріали до проведення диспуту.
1. Питання для обговорення:
- Короткі відомості про автора повісті.

- Проблематика повісті «Над прірвою у житі» Дж.Д.Селінджера.

- Протиріччя характеру головного героя – Голдена Колфілда.

2. Повідомлення про Дж.Д.Селінджера.

Джером Дейвід Селінджер народився 1 січня 1919 року в Нью-Йорку. Є щось знакове в тому, що народився він у перший день першого мирного року після війни (хоч дата можливо й не зовсім точна, відома любов письменника до різного роду містифікацій). Його батько Сол був єврейським торговцем м'ясними продуктами та сиром, займався імпортом яловичини з Європи, мати була ірландкою, католичкою. Можливо цей іудейсько-кельтський дуалізм, і вплинуло на його своєрідний світогляд. Адже однією з важливих рис його характеру є протиречивість (він любив Віллі-Фордж, але зобразив її, як справжню діру у своїй повісті; він вважав себе вегетаріанцем, але іноді їв м’ясо тощо). Те, що він був напівєвреєм, викликало серйозний внутрішній конфлікт, зумовлений, не стільки релігією, як соціальним статусом, у ті часи був поширений расизм проти євреїв. Він мав старшу сестру Доріс, дітей виховувала мати в дусі методизму. З батьком у Селінджера було прохолодні стосунки, зумовлені бажанням Сола, щоб Девід заробляв великі гроші, мав стійку роботу з високим соціальним статусом, також він хотів щоб Девід продовжив сімейний бізнес, що майбутнього письменника зовсім не приваблювало.

У Нью-Йорку минуло його дитинство він проживав на західній стороні Манхеттену, там пройшли його перші шкільні роки. Його вигнали з кількох приватних шкіл, через те, що він не хотів навчатись. Далі він вчився у військовій школі «Веллі-Фордж» (Valley Forge Military Academy) в штаті Пенсільванія, тоді ж він починає писати. Він сам схотів там вчитись, бо бажав жити окремо від батьків. Його однокласники згадують, що для нього було звичним бути в центрі уваги, він був дуже компанійським, вмів розповідати веселі історії та анекдоти, але коли мова йшла про гулянки з випивкою, він, як правило, не приймав участь. Селінджер був капітаном фехтувальної команди, як Голден у повісті. Серйозної освіти Селінджер не отримав, проте відвідував протягом двох років заняття у Нью-Йоркському університеті, але там за його словами він «didn’t apply himself».

Потім разом з батьком побував у Польщі, щоб познайомитись зі специфікою морських перевезень м'ясних продуктів. Це мало його цікавило, та поїхав він охоче, проте отримав дуже неприємні враження від скотобоєнь, після чого твердо вирішив цим не займатись. Його огида до м’ясного бізнесу згодом вилилась у те, що він став вегетаріанцем. У цей час він встиг вивчити німецьку мову.

Після цього прожив десять місяців у Відні, потім повернувся в Америку, в коледж Урсінус, але вже серед року втратив інтерес до навчання. Він не хотів навчатись у вищій школі (Ivy Leage), як стверджував, через їх снобізм та тому, що був євреєм.

Певний час відвідував літературні курси при Колумбійському університеті, що вів Віт Барнетт, редактор журналу «Сторі». Він казав, що Селінджер сидів в останньому ряді й дивився у вікно майже до кінця останнього семестру. Лише під кінець ожив, тоді він написав «Підлітки», які Барнетт вирішив опублікувати в «Сторі», що було певним ризиком, адже в оповіданні не було нічого особливого. Селінджер не раз казав своїм друзям, що колись він стане великим письменником.

Увесь цей час він продовжував писати. Перше оповідання автор надрукував у 1940 («Підлітки»), коли йому був 21 рік. Протягом двох років він писав для «Saturday Evening Post», «Esquire», «Mademoiselle» та багатьох інших видань.

Потім він плавав в Індію та по Карибському морі на шведському лайнері «Кунгсхольм», де займався організацією дозвілля туристів. У цей час не припиняв писати оповідання для журналів та університетських збірок.

У 23 Селінджер пішов в армію, де прослужив два роки. Він приймав участь у Другій світовій у складі 12-го піхотного полку 4-ї дивізії. Серцева аритмія зробила письменника непридатним для піхоти, але в армії він знаходився з початку мобілізації, приймав участь у висадці на узбережжя Нормандії, був зв’язковим, служив у контррозвідці. На фронті було нелегко (за кілька перших тижнів загинуло 75% його однополчан) й у 1945 майбутній класик американської літератури потрапив у шпиталь з нервовим зривом. Пізніше він з призрінням ставився до В’єтнамської війни й насміхався з хлопців, що вербувалися. У Німеччині одружився з функціонеркою націонал-соціалістичної партії Сильвією, але невдовзі вони розлучились - він ненавидів нацистів так само сильно, як вона ненавиділа євреїв.

1945 рік був роком найбільшої творчої активності письменника, оповідання друкувались одне за іншим, відомо, що в цей час вже був готовий початковий рукопис «Ловця у житі»( «Над прірвою в житі»). Селінджер розпочав роботу над повістю ще в 1941, але остаточна версія побачила світ лише 16 липня 1951, і ця дата залишилась в історії світової літератури. На той час з’явились майже всі найвідоміші оповідання Селінджера, що увійшли до збірки «Дев’ять оповідань»(1953).

У 1951 р. Селінджер написав повість «Над прірвою в житі». У ній письменник передав моральні шукання 16-річного хлопця з заможної сім’ї Холдена Колфілд. Він не приймає законів своєї сім’ї, повних застою і відсталості; відкидає моральний клімат коледжу, звідки його, здібного юнака, виключений з нього за неуспішність. Холдену неприємна мімікрія директора коледжу, який з малосостоятельнимі батьками своїх учнів вітається, простягаючи «два пальці», з батьками багатшими – «півгодини розливається». «Не виношу я цього - злість бере. Так злюся, що з глузду можна сплять», - говорить герой. Він зневажає фарисейство глави похоронного бюро, що пропонує всім молитися і звертатися до Христа, як до приятеля. Колфілд обурюється: « Я ледве не помер. Уявляю собі, як цей сучий син переводить машину на першу швидкість, а сам просить бога, щоб послав йому кілька зайвих покійничків». Юнак готовий бігти з коледжу, з батьківського будинку хоч в ад: «Загалом я радий, що винайшли атомну бомбу. Якщо коли-небудь буде війна, я сяду прямо на цю бомбу. Добровільно сяду, чесне благородне слово». Помер письменник у своєму домі в 2010 році.

2. Обговорення проблематики твору.

У повісті поставлено проблему людського спілкування, співвідношення індивіда і суспільства, зроблена спроба пояснити самотність добрих людей в суспільстві. Ці проблеми сьогодні також актуальні.

Проблема стосунків між батьками і дітьми актуальна завжди. Непорозуміння, що є у Голдена з своїми батьками, сучасні й зараз.

Проблема «забороненого плоду», коли підліток намагається самоствердитися за рахунок куріння чи вживання алкогольних напоїв, на жаль, залишається актуальною.

Непорозуміння з коханою людиною, з друзями-однолітками, проблема бути таким.як всі, і одночасно виділитись – має місце і в нашому суспільстві.

Проблема небажання вчитися в підлітковому віці знаходить своє пояснення у віковій психології, тому що ведучим видом діяльності у підлітків стає спілкування.



3. Розгляд протиріччя характеру головного героя повісті.

Питання для бесіди:



  • У якому оточення живе голден Колфілд?

  • Що означає, за Селінджером, жити спокійно і смиренно? Чи зміг би так жити Голден?

  • Проти якої фальші та уставлених принципів бунтує герой?

  • Що найбільше цінує Голден Колфілд в людських стосунках?

  • Чому Голден не здійснив свого наміру покинути Нью-Йорк?

  • Що стало причиною нервового зриву юнака?

  • Які риси характеру цікаві сучасним підліткам?

  • Від якої страшної прірви хотів би рятувати дітей ловець у житі?

  • Чому Голдена називають представником «бунтівного покоління»?

4. Висновки.

Селінжер звернув увагу читача на той вік людини, в якому відсутні компромісні рішення, живуть гуманістичні ідеали, зберігаються вірні оцінки духовних якостей суспільства. Творчість Селінджера викликає постійну полеміку в США. Письменника дорікають за замкнутість персонажів, їх відмежування від суспільних проблем, за скепсис і богошукання. Образ головного героя повісті "Над прірвою в житі" перегукується з образом Николеньки Іртеньєва Л.М. Толстого. Николеньки Іртеньєв осягає науку, соціальних протиріч суспільства і шукає шляхи морального самовдосконалення. Головні герої Дж. Д. Селінджера і Л.М. Толстого - представники різних суспільних формацій. Вони несуть на собі відбитки своєї епохи, класових позицій і політичних поглядів їх авторів. Николеньки Іртеньєв - представник мислячого дворянства середини минулого століття; Холден Колфілд - один з представників, так званого, «втраченого покоління» 30-50-х гг.ХХ століття.

Література.

1. Белов С. Парадокси Дж. Селінджера. / / Літературне огляд. 1985, № 2.

3. Галінська І. Л. Загадка Селінджера. М., 1986.

4. Галінська І. Л. Філософські та естетичні основи поетики Дж. Д. Селінджера. М., 1975.

7. Мулярчика А. Післявоєнні американські романісти. М., 1980.

8. Тугушева М. / / Письменники США. Короткі творчі біографії / За ред.



Я. Засурского, Г. Злобіна. М: 1990


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка