Актив ізація уяви з використанням інтерактивно-пошукової діяльності



Скачати 189.16 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір189.16 Kb.
Активізація уяви

з використанням інтерактивно-пошукової діяльності
Довбиус Л.П.
Що таке уява, напевно, знає кожний. Ми дуже часто говоримо одне одному: «Уяви собі таку ситуацію...», «Уяви собі, що ти...». Так от, для того, щоб все це робити — «уявляти», «придумувати»,— нам необхідна уява.
Коли людина уявляє, в її свідомості виникають різноманітні психічні образи. І залежно від того, який характер має їх походження, розрізняють уяву репродуктивну (чи відтворювальну) і продуктивну (або творчу). Образи репродуктивної уяви виникають на основі словесного або графічного описів. Наприклад, під час читання оповідання чи казки можна уявити собі ситуацію, в якій знаходиться головний герой, «побачити» на основі словесного опису його портрет, одяг.
Образи творчої уяви є завжди оригінальними. Вони синтезуються людиною самостійно, без опори на якийсь опис. Спробуйте вигадати якусь цікаву історію, але щоб вона не була схожа на вже відомі вам сюжети. І ви розумієте, про що йдеться, оскільки серед образів, які у вас під час цього виникнуть, будуть і образи творчої уяви.
Дослідження психологів свідчать, що уява дитини розвивається поступово, з накопиченням нею повного досвіду. 
Саме тому уява дитини, здебільшого, бідніша за уяву дорослого. У неї життєвий досвід обмеженіший а, отже, менше матеріалу для фантазій. Фантазія— синонім поняття «уява».
«Уява,— зазначає психолог О. М. Дьяченко,— це ніби той чутливий музичний інструмент, опанування якого відкриває можливість самовираження, вимагає від дитини знаходження і виконання власних задумів і бажань».
Перша умова успішного розвитку творчих здібностей — ранній початок. Уяву малюка слід розвивати з дитинства, і найбільш чутливий, «сенситивний» період для такого розвитку — дошкільний вік.
Це той період, коли винахідницька діяльність може стати захопленням не тільки особливо здібних дітей, але майже всіх, тобто захоплюючи дитину казковим світом мистецтва, ми непомітно для неї розвиваємо уяву та творчі здібності. Але тут необхідно бути чутливим та обережним до будь-яких проявів дитячої фантазії.
Якщо в дитячому садку переважає художня діяльність дітей, то в молодшому шкільному віці учні вчаться оперувати мовними засобами: читання, загадка, казка, поезія тощо.
Із чого починати роботу? Як розвивати творчу уяву? Почнемо з гри.
«Гра охоплює всі періоди життя людини. Це важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака
Пограємо з дітьми в гру «На що це схоже?» Показуючи дітям аркуші паперу із зображенням геометричних фігур та ліній, запропонуйте дітям домалювати кожну фігурку так, щоб утворилося зображення якогось предмета.
Наприклад, квадрат. Квадрат можна домалювати так, що утворюється віконце, будиночок, акваріум, шафа або інші предмети, створені уявою.
Ігри поступово ускладнюються.
Завдання. Придумай якнайбільше предметів чи живих істот, схожих на ці фігурки. Намалюй по три з них поряд із кожною фігуркою.





Або таке ускладнене завдання: «З далекої зірки Андромеди прилетіла на Землю сім'я інопланетян. Вони не були схожі ні налюдей, ні на тварин. Як ти вважаєш, як вони виглядали? Намалюй їх».
Фантазія, казка, гра — це частка життя молодших школярів, що пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник думки і творчості.
Як же навчити дитину мовних багатств, за допомогою яких засобів виховати розвинену особистість?
Є відповідь на ці питання у книжці відомого дитячого письменника Джанні Родарі «Граматика фантазії». Подані там мовні ігри для розвитку творчої уяви, можна використовувати на уроках читання, розвитку мовлення та в індивідуальній роботі з дітьми.
Наприклад, гра «Ланцюжок слів». Сказане слово, взяте довільно або замислене, зумовляє нібито «ланцюгову реакцію», відтворюючи асоціативні звуки та образи, викликаючи спогади та бажання.
Пропонуйте дітям скласти довгий потяг із вагончиків-слів, де кожне має «тягти» за собою наступне.
Наприклад, під час вивчення теми «Зима-білосніжка» можна запропонувати дітям слово:
ЗИМА
Яка?
(Виставте перший вагончик.) 
 Діти. Сніжна, холодна. 
(Виставте наступні вагончики.) 
- «А що буває холодним?» 
Діти. Морозиво, сніг, лід, вітер.
(Виставте відповідну кількість вагончиків.)
Потім, йдучи від останнього слова, запитайте: «А вітер який?»
Діти. Північний, дужий.
Наступне питання: «А хто ще може бути дужим?»
(І. далі, доки вистачить вагончиків.)
Вагончики можуть бути різного кольору. Кожен ряд пар чи підгрупа дітей має свій колір. Наприкінці гри потрібно підрахувати, діти з якої підгрупи чи ряду набрали найбільше вагончиків. Виграли ті, у кого потяг довший.
На уроці доцільною є та гра, яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемагати.
Спілкування з літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості.
Навчальний предмет «Читання» — багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість. Під час читання формуються ставлення дитини до навколишньої дійсності, її морально-естетичні ідеали, збагачуються почуття, розвивається творча уява.
Для сучаснихдітей, активних і непосидючих, матеріал слід добирати цікавий, у захоплюючій формі. Таким чином можна спонукати дітей мислити, шукати, уявляти,творити.
Розвитку творчої уяви сприяють такі види завдань:
• словесне малювання;
• графічне ілюстрування;
• творчий переказ;
• читання за ролями;
• інсценізація за зміненим сюжетом;
• складання розповідей за уявою, використовуючи таблиці-опори, малюнки;
• складання за допомогою вчителя казок, розповідей, лічилок, загадок, віршів, ребусів тощо.
Для цього необхідно вчити дітей творчо мислити, бути уважними, розвивати пам'ять.
Успіх мовленнєвої творчості учнів забезпечується цілеспрямованим збагаченням їхнього кругозору, формуванням словникового запасу.
Для словникової роботи пропонуйте таке завдання:
- Уявіть, що наснився осені осінній сон...
Вона розмалювала його мовним пензликом і написала нам такі слова:
«Синьоока, синь води, де-не-де, визирали».
(Учні читають слова, пояснюють їх самостійно та за допомогою вчителя. А потім, вживаючи ці слова, складають усні твори-описи про картини осінньої природи.)
На уроках читання потрібно приділяти увагу засобам художньої виразності, емоційно-оцінному ставленню до змісту прочитаного (прослуханого) твору.
Усвідомлення засобів виразності у творі дає змогу повніше відтворити в уяві картини життя,змальовані письменником, встановити зв'язок між ними, зрозуміти позицію автора, що, в свою чергу, сприяє проникненню в емоційну тональність твору.
Наприклад, вірш Миколи Вороного «Сніжинки». Після вправляння у виразному читанні вірша дайте завдання:
- А тепер уявіть себе сніжинкою і на запитання дайте відповідь словами вірша.
Такі завдання розвивають уяву, емоційне ставлення до змісту прочитаного.
Намагайтесь розбудити творчу уяву, яка «дрімає» в душі кожної дитини, шляхом ілюстрування казок та складання творчих робіт за уявою. 
Свої перші творчі спроби можна розпочати зі складання загадок. Учням ця робота подобається. Більшість загадок розкриває знання дітей про природу.
Білесенькі, легесенькі —
Вродились ми з води,
На хмарках насиділися
Й спустились до землі. (Сніжинки)
Улягаюся у сплячку,
Маю на спині сто голочок І звуся я... (їжачок).
Щоб заохотити дітей до цієї творчості, почніть ознайомлювати їх з поетичними творами, що легко сприймаються. У деяких вихованців може виникнути бажання писати вірші. Але дітям важко добирати тему, тому намагайтесь непомітно їм допомогти. 
ОСІНЬ
Опада вже листя з клена, 
А ялинка ще зелена. 
Відлітають птахи дружно, 
Звірям в лісі вже сутужно.
СНІЖОК
Сніжок, сніжок, полети на лужок:
Там, де росли квіточки, 
Там, де гуляли діточки,— 
Та вкрий всі поля, 
Хай буде біла вся земля!
Особливої актуальності набуває питання про застосування казки в навчальній та виховній роботі з дітьми. Характерна особливість казки — її «фантастичний» елемент. У казці мислення невіддільне від уяви.
На прикладах казкових героїв діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає навколишній світ і формує свою творчу уяву.
Саме під час роботи над казкою учень має можливість оживити матеріал, поновити його додатковою інформацією, «увійти в нього».
Запропонуйте своїм учням новий вид творчої розповіді — «Казка на новий лад». Метою такої роботи є розвиток творчої уяви, мислення, зв'язного мовлення.
А також різні цікавинки — такі, як «Казкове роздоріжжя» або «Чарівний будиночок», в якому живуть казкові герої з різних кізок.
Учні обирають героїв до своєї казки.
Це своєрідний «Салат із казок». Перші ознаки такого «салату казок» можна помітити в дитячих малюнках, де фантастично вживаються персонажі із різних казок. Діти об'єднують знайомих персонажів і складають нову казку — свою. Пригоди героїв переплітатимуться, як підказуватиме уява.
Наочним матеріалом можуть бути ілюстрації, розміщені на набірному полотні чи на фланелеграфі. Можна запропонувати дітям зобразити обраних героїв і додати за бажанням свого улюбленого героя, а потім розповісти товаришам за цим малюнком свою казку.
Одним із видів роботи, що сприяє розвитку творчої уяви, є складання своєї авторської казки. 

Творчі та пізнавальні здібності стимулюються також за допомогою активізації фантазії", уяви школярів. Бо ще Дж. Родарі сказав: "Якщо хочеш навчити думати, то насамперед навчи придумувати". Так, у 2 класі під час вивчення теми "Різнокольорові вірші" - пропоную уявити картини природи, словесно їх намалювати. Це завдання у нас називається ; "Слухаю, уявляю, відчуваю".



Ще можна клас поділити на два варіанти. Під час читання вірша учні одного варіанту записують, що чують, другого варіанту - що бачать. (" Що я чую, що я бачу"). Під час читання вірша Т.Шевченка "Встала й весна" діти записали, що вони чують пісню жайворонка, щебетання соловейка, шум весняної води. А бачать - квіти барвінка, чорну землю, соловейка, жайворонка. В результаті виконання таких завдань відбувається збагачення словникового запасу учнів, розвиток уяви і творчої фантазії. А це робить навчання значно цікавішим, урізноманітнює прийоми навчальної діяльності, забезпечує творчий розвиток дітей, більш повне відтворення ними матеріалу.

Новорічне свято — одне з найулюбленіших свят більшості дітвори. А для вчителя благодатна пора для розвитку творчої уяви. Намагайтеся створити у дітей радісний настрій Новорічного свята. Вчіть застосовувати нові способи перетворення вражень — наділяти образи та предмети засобами фантастичного характеру, запозичувати окремі фрагменти з незначним їх перетворенням.
Кожна дитина талановита по-своєму, тому можливо розвивати творчі здібності, творчу яву зокрема засобами театрального мистецтва.
Цьому сприяють ігри-драматизації за сюжетами відомих народних казок, літературно-драматичні композиції «Подорож у казковий світ», а також інсценізація казок «Ріпка», «Солом'яний бичок», «Кошик яблук», «У весняному лісі» тощо.
Ці завдання збуджують в маленькій дитині жагу пізнання, створюючи світ реальний і уявний, навчають дитину мислити, міркувати, порівнювати, робити правильний вибір.
Робота з учнями над розвитком їх творчої діяльності неможлива без розвитку творчої уяви.
Для цього використовую такі види робіт для розвитку творчої уяви.
1. Придумати казку:
• за пропонованим початком;
• за таблицею;
• за малюнком;
• на вільну тему.
2. Видозмінювати, перетворювати, комбінувати, на основі набутого досвіду створювати відносно нові образи та ситуації.
3. Уявляти події в послідовності їх розвитку, встановлювати залежність між окремими подіями; «входити» у відображені обставини, використовувати відповідні відтворювальні засоби для втілення образів; наділяти героїв діями (якостями) фантастичного характеру; змінювати запозичені в казках ситуації; наділяти відомі персонажі якостями; які їм не властиві (добра Баба Яга, щедра лисиця) та створювати нові образи; виявляти здатність «увійти» в стан героя, словесно передати стан, спробувати описати (намалювати) його зовнішній вигляд, характер, дії, настрій, обставини, за яких здійснюються події; не тільки змінювати, але й перетворювати, комбінувати на цій основі відносно нові ситуації та образи; сприймати образи засобами музики, художнього слова, образотворчого мистецтва.
4. Складати з окремих малюнків або малюючи на одному великому аркуші ілюстрації до однієї казки (за бажанням); самостійно створювати ілюстрації, (з розрізних картинок) до різних казок.
Ці види робіт сприяють розвитку вміння спостерігати, аналізувати, виділяти характерні ознаки предметів і явищ, узагальнювати та виявляти властивості предметів; розширювати уявлення дітей про предмети і явища навколишньої дійсності, про тваринний, та рослинний світ, живу та неживу природу; закріплювати та розширювати просторову уяву; удосконалювати діалогічне та монологічне мовлення на основі і казки, вірша, оповідання чи малюн- ка; розвивати художньо-творчі здібності дітей: поетичний та музичний слух, почуття кольору, ритму, форми та композиції, а також мають велике виховне значення.
Такі слова, як «Доведи!», «Подумай!», «Давайте поміркуємо!», мають лунати на кожному уроці.
Дитяча природа вимагає наочності. За словами К. Д. Ушинського, дитина довго запам'ятовуватиме кілька слів, але пов'яжіть із картинками 20 таких слів — вона запам'ятає одразу ж.
На різних етапах уроку можна використовувати такі види наочності:
• словесна;
• природна;
• зображувальна (образна);
• об'ємна;
• звукова;
• абстрактно-символічна.
На уроках використовуйте такі види практичних методів:
• навчальні вправи;
• ігрові вправи та ідеї;
• практичні роботи (уроки з курсу «Я і Україна»);
• самостійні роботи.
Оскільки методична реалізація змісту курсу «Читання» потребує гнучкого підходу до визначення мети, структури уроків, добирання методів і прийомів організації читацької діяльності молодших школярів, вважаю, що доцільно використовувати такі методи та прийоми роботи над текстом: розповідь, бесіда (вступна, узагалі-нююча), самостійна робота учнів із текстом, смисловий і структурний аналіз, виразне читання вчителя, постановка проблемних та пізнавальних завдань, комплексне поєднання слова вчителя з художніми ілюстраціями і фонозаписами. ігрові прийоми, конструювання та переконструювання тексту, інсценізація, театралізації, різні види завдань літературно-творчого характеру тощо.
У поєднанні методів і прийомів навчання прагну до активізації пізнавальної та емоційно-чуттєвої сфери учнів, до самовираження дитини у творчій діяльності через організацію роботи в парах, групах та індивідуально.
Для розвитку творчої діяльності учнів використовуйте такі завдання:
• ілюстрування художніх образів твору за своєю уявою;
• створення ігрових ситуацій, в яких учні є авторами, акторами, глядачами;
• колективне складання варіантів кінцівок до відомих казок;
• складання письмових творів-мініатюр;
• складання усних оповідань (розповідей) від імені одного з героїв;
• інсценування прочитаного за зміненим сюжетом;
• заповнення пропусків у художньому описі предмету;
• складання загадок, лічилок, не-бувальщин;
• віршування (за допомогою вчителя).
Навчити дітей відчувати мелодійність рідного слова, красу навколишньої природи, тонкощів людських стосунків, посіяти добро в дитячі душі, заохочувати дітей у їх фантазіях, ставати на місце будь-яких живих створінь, щоб навчитись відчувати чужу радість і чужий біль,— це одне з завдань уроків у початкових класах. В. О. Сухомлинський в одному зі своїх звернень писав: «Умій відчувати поряд із собою людину, вмій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини». Ці слова видатного педагога стали моїм девізом у роботі з дітьми.
На уроках намагаюся плекати паростки духовності, відкривати і розвивати творчі здібності дітей. Щоб виконати ці завдання, необхідно дітей переконувати, що вони — найбільше багатство країни, що вже зараз вони виконують відповідальне державне завдання — збагачують себе знаннями. Необхідно довести дітям, що дорослі вірять у їх здібності та завжди готові допомогти і підтримати кожну особистість.
На уроках я розвиваю здатності до фантазування, перевтілення; вчу елементарної акторської справи; намагаюсь розвинути навички віршоскладання. Звичайно, не обов'язково мої учні в майбутньому стануть поетами. Але якщо краса чистої, дитячої душі виллється на папері поетичними рядками, то це буде підсумком моєї роботи в навчанні та вихованні. Це означатиме, що людина починає вчитись володіти рідним словом, і в її душі утверджуються ідеали добра.
Вчу дітей співчувати, співпереживати, а отже, ті зернини доброти і милосердя, які я намагаюсь посіяти в їхніх душах, нарешті проростуть...
Дбайливо ставлюсь до своїх вихованців, турбуюсь про розвиток сил і здібностей дітей, про виховання їх справжніми людьми.
Систематичне використання запропонованих завдань у навчально-виховному процесі допоможе розвинути в кожного учня гнучкість мислення, навчити кожну дитину логічно розмірковувати, нестандартно розв'язувати проблему, не зубрити, а думати, самостійно робити висновки,пропонувати оригінальні рішення.
Розвиток творчої уяви — це можливість помандрувати у світ кожної дитини через її розповіді, малюнки, казки, вірші. Це можливість познайомитися із захопленнями, найзаповітнішими мріями дітей. Це відкриття дитячого Я — собі, ровесникам і самій дитині. Це вихід на особистість дитини.
Отже, розвиток творчої уяви молодших школярів є складовою частиною процесу життєвої творчості особистості. 
Вправи для розвитку уяви

1. «Кінопроба».

Уявіть, що ви актори, яких запросили зніматися у фільмі. Зобразіть:

        пінгвіна, який потрапив на спекотний пляж;

        слоника, який виконує «Танець маленьких лебедят»;

        стареньку бабусю, якій раптом закортіло пострибати через мотузку тощо.

2. «Ось так».

Керівник питає дітей:

        як ідеш?; (діти показують - «Ось так»)

        як біжиш?;

        як вночі спиш?;

        як береш?;

        як даєш?;

        як пустуєш?;

        як грозиш?

3.« Робота з уявними предметами».

Групі школярів або дорослих пропонується уявити, нібито вони завітали на виставку останніх новинок техніки (скажімо, японської). Тут демонструються чудові предмети побуту — вони невидимі, хоча ними можна користуватися. Керівник дістає з кишені «коробку сірників». Потім він робить кілька виразних рухів, нібито перекладаючи уявну коробку з однієї руки в іншу, відкриваючи й закриваючи її. Потім запалює і гасить неіснуючого сірника, передає уявну коробку комусь з учасників.

Далі уявна коробка проходить через руки всіх членів групи. Кожний має щось зробити з нею або з сірниками, бажано те, чого ще ніхто не робив. Дії мають легко читатися й трактуватися, тобто бути послідовно зрозумілими, однозначними рухами, бо уявні речі іншого, «розмитого», ставлення не сприймають.

До моменту, коли уявна, вже порожня, коробка повертається до керівника, а «спалені» сірники зібрані й викинуті, рухи стають ясними і чіткими, цілком вірогідними. Уявлювані дії мають бути чіткими, а уявні сірники — давати справжнє відчуття тепла й горіння, якщо їх вчасно не загасити, уявна голка — колотися та ін.

Цей прийом розвитку уяви базується на тісному її зв'язку з діями й відчуттями, а також емоціями людини. Так можна зображувати, тренуючись, роботу з багатьма уявними предметами — як широковживаними, скажімо голкою, ручкою, так і предметами та приладами, які використовуються у професійній діяльності, техніці тощо (руль автомобіля, дошка з приладами, клавіатура фортепіано, комп'ютера, друкарської машинки).

4. За допомогою міміки жестів один учень показує іншим дітям задумане слово. Ті намагаються його відгадати, вимовляючи свої варіанти по черзі вголос.
5. Уявіть себе півником, ведмедем, будильником, лікарем…
  Пофантазуйте і покажіть діями, імітацією звуків.
6. Розкажіть казку «Червона Шапочка» навпаки (персонажі добрі міняються зі злими).
7. Гра «Чи таке буває?»
  Учитель пропонує ситуацію. Наприклад: вертоліт летить у небі; миша в дзеркалі живе. Дитина повинна уявити собі цю ситуацію й сказати чи таке буває, про що йдеться. Якщо ситуація суперечлива, то треба дослідити її всім разом і знайти правильну відповідь.
8. Гра «Живий звук»
  Вчитель пропонує описати звук (дощ, дзвоник, скрип дверей). Для цього він запитує гравців: Який він – товстий чи тонкий, широкий чи вузький, добрий чи злий, гострий чи тупий…
9. «Закінчи розповідь»
  Вчитель зачитує початок речення або 2-3 фрази розповіді. Наприклад. «Я пішов до ванної кімнати вмитися. Відкрив кран, і тут раптом …» Завдання гравців – скласти якомога більше незвичайних та оригінальних варіантів його закінчення. 
10. «Буріме»
  Учитель пропонує 2 пари рим – кінцівки чотирьох рядків віршика, причому, рядки можуть римуватися по-різному. Гравцям необхідно скласти початок кожного рядка й отримати власний римований вірш.
11. «Ці три слова обов’язкові»
  Керівник навмання обирає з будь-якої книги 3 слова, а також пропонує гравцям вигадати й розповісти історію, в якій обов’язково фігуруватимуть ці слова. Перемагає той, хто першим вигадає найцікавішу історію.
Для розвитку уяви у дітей можна проводити спеціальні вправи. Ось деякі з них:

        Скласти казку (на задану тему, за поданим початком і кінцівкою), наприклад про неслухняного хлопчика, але з умовою, що твір матиме щасливий кінець, або розповідь про зустріч дитини з героєм казки, оповідання.



        Створити казку за малюнком або намалювати за сюжетом казки, оповідання, прочитаного дорослим чи придуманого самостійно.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка