Академія медичних наук україни міністерство охорони здоров'я моз україни інститут фтизіатрії І пульмонології ім. Ф. Г. Яновського амн україни організація протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу



Скачати 425.61 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації15.04.2016
Розмір425.61 Kb.
  1   2   3   4   5
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я МОЗ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ІМ. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО

АМН УКРАЇНИ



ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ЗАХОДІВ

СЕРЕД ДІТЕЙ В УМОВАХ ЕПІДЕМІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

(методичні рекомендації)

Київ 2002

"УЗГОДЖЕНО"

"УЗГОДЖЕНО"

Начальник лікувально-профілактичного управління Президії АМН України

Начальник Управління профілактики соціально небезпечних хвороб, СНІДу та формування здорового способу життя МОЗ України

В.П.Неділько

Т.А.Александріна

"____"____________2002 р.

"____"____________2002 р.




Заклад-розробник:

Інститут фтизіатрії і пульмонології

імені Ф.Г.Яновського АМН України





Укладачі: Фещенко Юрій Іванович - заслужений діяч науки та техніки України, лауреат Державної премії та премії імені Ф.Г.Яновського, академік АМН України, доктор медичних наук, професор, 277- 04 - 02.



Мельник Василь Михайлович - заслужений раціоналізатор України, лауреат Державної премії та премії імені Ф.Г.Яновського, доктор медичних наук, професор, 277- 21 - 18.

Миколишин Лідія Іванівна - відмінник охорони здоров’я, головний науковий співробітник, доктор медичних наук, 277 - 40 - 11.

Костроміна Вікторія Павлівна – завідувач відділу фтизіопедіатрії Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, доктор медичних наук, професор, 277 – 36 - 02

Голова експертної комісії - д-р медичних наук МЕЛЬНИК В.М.


Рецензенти:

Сахелашвілі М.І. - доктор медичних наук, професор Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

Кужко М.М. - завідувач відділу фтизіопульмонології Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, доктор медичних наук.

ВСТУП
З початку 90-х років ХХ сторіччя зафіксована несприятлива тенденція в епідеміологічній ситуації з туберкульозу в Україні та інших країнах. Серед померлих від інфекційних хвороб туберкульоз займає перше місце і становить 63,3% від загальної кількості автопсій з приводу інфекційних недуг. Останніми роками туберкульоз набуває все більшого розповсюдження серед дітей. Погіршення епідеміологічної ситуації з туберкульозу серед дитячого населення проявляється у різкому підвищенні показників інфікованості та захворюваності дітей на цю недугу. Збільшилася кількість ускладнень туберкульозу, у зв'язку з цим виникли зміни у структурі клінічних форм туберкульозу.

У віковій структурі захворюваності дітей на туберкульоз помітне підвищення відсотка дітей раннього віку з ускладненим перебігом хвороби, при цьому найчастіше спостерігається прогресування процесу з розвитком менінгіту, міліарного туберкульозу та казеозної пневмонії. Особливо це стосується дітей грудного віку, в котрих імунна система є недосконалою і немає ефективного захисту від туберкульозу. Значну кількість дітей, які захворіли на туберкульоз, становлять особи дошкільного віку.

Останнім часом з року в рік зростає число померлих від туберкульозу дітей. Вмирають не лише діти раннього віку, які є найчутливішими до туберкульозної інфекції, а й є випадки смерті дітей старшого віку.

У сучасних умовах росту захворюваності на туберкульоз важливим є його раннє виявлення у дітей. Нерідко туберкульоз у дітей виявляється несвоєчасно, після тривалого лікування неспецифічних процесів у легенях. Насторожує велика питома вага вперше виявленого туберкульозу у фазах зворотного розвитку, що свідчить про потребу подальшого вдосконалення організації раннього виявлення туберкульозу в дітей.

Наукові дослідження показали, що обсяг і якість профілактичних заходів, в тому числі раннє виявлення туберкульозної інфекції та ефективність специфічної профілактики БЦЖ в Україні, особливо останніми роками, були недостатніми.

Вивчаючи причини несвоєчасного виявлення туберкульозу, встановлено недостатню настороженість педіатрів щодо цієї недуги, їх необізнаність з питань раннього виявлення та діагностики хвороби. Не налагоджено співпрацю між педіатрами і фтизіатрами. Про це свідчить тривале (від одного місяця до 1,5 року) помилкове лікування дітей, хворих на туберкульоз, нерідко у кількох лікарнях з приводу інших хвороб.

Після проведення туберкулінодіагностики не контролюється своєчасність обстеження на туберкульоз дітей з інтенсивними та гіперергічними реакціями на туберкулін. До того ж, значна кількість джерел інфекції не виявляється або несвоєчасно виявляється, внаслідок цього багато дітей з невідомих вогнищ інфекції, які повинні спостерігатися фтизіатром, не знаходяться на диспансерному обліку і профілактичні протитуберкульозні заходи серед них не проводяться.

Утруднює діагностику туберкульозу недостатнє рентгенологічне обстеження дітей із симптомами хвороб органів дихання та рентгенологічне їх необстеження при одночасній наявності симптомів ураження позалегеневих органів.

Економічна криза, яка проявилась і в медицині, утруднює повноцінне проведення протитуберкульозних заходів серед дітей, що спричинило до пошуку нових і вдосконалення існуючих профілактичних протитуберкульозних заходів.

На основі багаторічних наукових досліджень розроблено заходи щодо організаційних форм виявлення та запобігання туберкульозу в дітей в умовах епідемії туберкульозу.

Розроблені заходи щодо організації раннього та своєчасного виявлення туберкульозу відрізняються від існуючої тактики виявлення посиленням протитуберкульозних заходів у групах ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп, а туберкулінодіагностика серед цього контингенту дітей проводиться нерегулярно. Другою особливістю є обов'язкове проведення туберкулінодіагностики дітям, котрі звернулись у поліклініку чи стаціонар з приводу будь-якої хвороби, за винятком протипоказаної. Це спричинено тим, що більшу кількість дітей, яких виявили при зверненні за медичною допомогою, тривало помилково лікували з приводу інших хвороб.

Новизна організації протитуберкульозних заходів у тому, що в умовах епідемії протитуберкульозні заходи спрямовуються не лише на здоровий контингент дітей, а й посилюються в групах ризику, що знаходяться під наглядом відповідних спеціалістів у лікувальних та дошкільних закладах загальної мережі та у групах ризику і серед контингентів дітей, які спостерігаються у протитуберкульозному диспансері. Вдосконалено групування диспансерних контингентів, які є під наглядом фтизіатра, та запропоновано контингенти груп ризику щодо туберкульозу, для спостереження педіатром.

Комплекс заходів з організації протитуберкульозної допомоги дітям послідовно висвітлено у даних методичних рекомендаціях.

Методичні рекомендації пропонуються для педіатрів, фтизіатрів, лікарів санітарно-епідеміологічних станцій.



  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка