Агітбригада юних рятувальників звучить «Ти ж мене підманула»



Скачати 95.65 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір95.65 Kb.
АГІТБРИГАДА ЮНИХ РЯТУВАЛЬНИКІВ
(звучить «Ти ж мене підманула»)

  1. Кошовий усіх збирає,

Він, напевно, все вже знає.

Небезпечно на Січі

Стало і вдень, і вночі.

Не від ворога страждаєм,

Від вогню проблеми маєм:

Там горить, а там димить –

Важко, люди, в світі жить.

Треба глузд здоровий мати,

Про своє життя подбати,

Щоб і вдень, і уночі

Було тихо на Січі.
Кошовий: Козаки, я вас зібрав, щоб вирішити важливу справу. Ні, в похід не вирушаємо, і листа султанові теж писати не будемо, до дівчат на дискотеку теж не йдемо. Зараз є справи куди серйозніші: треба вирішувати, що з Семеновим кіндером робити будемо. Ану розкажіть, що він там протягом останнього дня начудити встиг?

1 козак: Нічого собі, начудити! Якщо він так чудитиме і далі, то від Січі скоро тільки згарище і лишиться.

2 козак: Зранку знайшов Свербигузову люльку, заховався у сіні за куренем і вчився курити.

Кошовий: Так то ж справжній козак росте, майбутня зміна! Що за козак без люльки?

3 козак: Хай краще чупа-чупсою бавиться, ніж люлькою. Хапнув диму з люльки, а дим поліз не в те горло.

Кошовий: Диви, який козак! В обидві горлянки куриво пхає!

3 козак: Та з переляку і кинув люльку у сіно!

Вовка: Нічого не з переляку, буду я вашої люльки боятися!

Голопупенко: Цить, вилупок, батька ганьбиш! Я навчу тебе курити!

Вовка: Не треба мене вчити – сам вмію!

2 козак: Так от, сіно загорілося, а за ним і курінь – палає, тріщить, шипить – жах!

Кошовий: І що згорів?

1 козак: Загасити встигли! Добре, що ще в минулому році за наказом кошового у кожному куріні пожежний щит повісили. Тільки, пане кошовий, тепер поновити його треба, бо вогнегасник порожній, піску теж нема, одна вода тільки у колодязі і лишилася. Використали усі можливі засоби гасіння пожежі. О!

Кошовий: Усі можливі, кажете. А 01 викликали?

2 козак: Та хіба ж тут викличеш? У другому курені ще тиждень тому повмикали одночасно купу електроприладів: і телевізор, і обігрівач, і пральну машину, і праску – на побачення одні збирались – от проводка і не витримала. Ще тоді ледь пожежа не трапилась. От телефон і не працює.

Кошовий: Розумію, побачення – річ важлива, але навіть заради нього не треба нехтувати правилами пожежної безпеки. Адже пожежу легше попередити, ніж загасити. Це повинні знати навіть діти!

3 козак: Так що стосовно малого Вовки?

Вовка: Який малий, який малий? Мені б дівку підходящу, хоч зараз одружився б.

3 козак: А навіщо? Хіба тобі в нас погано?

Вовка: Мені жінка буде люльку запалювати, від дітей сірники ховати, за електричними приладами доглядати буде.

2 козак: А що ти сам вмієш чи знаєш?

Вовка: Вірші знаю. Розказать? Харашо!


  1. Миша поспорил с девченкой-соседкой,

Что без проблем ткнет два пальца в розетку.

Вот будет смех – прийдет мама домой,

А этот Рембо лежит неживой.


  1. Юный ученый о славе мечтал.

Смесь колотил, а потом поджигал.

Рухнул весь дом – целых 5 этажей –

Больше на улицах стало бомжей.

Кошовий: Кумедний, кумедний, але небезпечний. Де, Семене, кажеш твоя

жінка ділась, що тобі оцю мармизу лишила?



Голопупенко: Пішла працювати по контракту у загін рятувальників. Хочу,

каже, користь людям приносити. А й не знає, що це мене вже

рятувати треба.

1 козак: Не тільки тебе, а й усіх нас.

2 козак: І ліс сусідній. Він там “завтрак туриста” собі влаштував: смажив на вогнищі сосиски, куліш козацький йому, бач, не підходить. Наївся і пішов, а вогнище не загасив, турист.

1 козак: Звідки знаєш?

2 козак: Бачив, як по дрова ходив і вогнище загасити встиг.

Вовка: А я спеціально лишив, хай би звірі грілися.

3 козак: Ну раз так, і я скажу. Бачив, як Вовка вкрав у писаря окуляри, ловив ними сонце і скеровував на бочку з порохом.

Голопупенко: Так могло ж вибухнути! Що ж ти зразу про це не розказав.

3 козак: Хворий був…я. Я того… закурив і спать ліг.

Голопупенко: Що? Спати з люлькою в зубах? І цей туди. Вовка хоч дитина нерозумна, його вчити треба, а ти ж дорослий, в тебе жінка, діти, теща.

2 козак: Ой, хлопці, згадав випадок з кумом. У кума трапилась пожежа. Сусіди 01 викликали, ті приїхали і гасять будинок. Кум вилив на себе відро води і побіг у хату: у мене, каже, там теща. Потім вискочив, знову відро води на себе і знову в хату до тещі. Втретє вискочив, а йому і кажуть: “кинь цю справу, ти її вже не врятуєш”. А він каже: “А я не рятую, я її перевертаю”.

1 козак: Добре, що тещам, і взагалі жінкам, на Січ не можна.

Кошовий: Але не в нашому випадку. Аби була хоч одна, приглядала б за оцим пупсиком.

Голопупенко: А може, до школи його віддати?

3 козак: Ага, хай ще й школу спалить.

2 козак: Тоді назад, до матері.

Голопупенко: Кажу ж, у рятувальниках вона, її номер 01.

1 козак: Придумав. У мене, у сусідньому селі дід є, відвезімо його туди.

Кошовий: Хай буде по-твоєм. Хлопці, відвезіть цього пуголовка до діда.

(Починають співати пісню “Ой чорна, я си чорна..”)

І Виховувать дитину потрібно послідовно,

Щоб люлькою не бавивсь

І сірників не трогав,

А розвивавсь духовно.

ІІ Життя – найвища цінність –

Дитя повинне знати.

Себе і все довкола на ризик, небезпеку

Не треба наражати.

ІІІ Без нагляду не можна

Батькам дітей тримати.

У хаті, на подвір”ї – усюди у господі

Їх треба доглядати.

1 козак: Здрастуйте, діду! Знаю, що живете сумно. Щоб веселіше було,

хлопчака з Січі привіз, синка мого товариша. Може, доглянете?



Дід: Може, і догляну. А що ваш опецьок робити вміє?

Вовка: Я вмію віршика розказувать:

“Чтоб разгорелись в камине дрова,

двое нашли бензина сперва…» (підзатильник)

Не треба? Ну я іншого:

«Маленький Вова на кухню пошел

и вот удача, он спички нашел…» (знову підзатильник)

Знову не треба? Ну я пісню заспіваю:

«Позвони мне, позвони 01,

позвони мне ради Бога, 01…»

Дід: Який здібний хлопець! Лишайте його, буде мені втіха на старість.

3 козак: Їдьмо мерщій, поки дід не передумав (їдуть).

Вовка: Так, чим би його занятися? Ага, у сусідів гарна хата. Харашо! Але дах залізний. Пагано! Ну нічого, підпалимо курятник. Харашо! А що, і тепло, і краса, а скільки буде курчаток -– гриль зразу! Хоча яйця на сідалах теж пожаряться, а я цього не люблю. Пагано! А поруч ще сусіди є. Харашо. “Во дворе злая собака. О! Без зубов! О! Но засасывает насмерть». Пагано!

Микола: Привіт, ти новенький? І звати тебе, здається, Вовка?

Вовка: Привіт, сільська шпана. І не Вовка, а Вован Семенович Голопупенко. А ти хто?

Микола: Микола. Колян Іванович Товстоморденко.

Вовка: Колян!

Микола: Вован!

Разом: Братани! (обіймаються).

Вовка: Слухай, братело, а що тут у вас у селі підпалити можна? Вогонь люблю – аж страх.

Микола: І я люблю: він тепло дає, допомагає у побуті і на відпочинку. Вогонь – друг людини.

Вовка: Ну да! Друг! От я і хочу з ним погратися, як з другом!

Микола: Що ти, що ти! Але ж він може бути і ворогом, якщо бути необережним.

Вовка: Нічого не хочу чути: люблю феєрверки і безобразія.

Микола: Чи здурів: Від цього можуть постраждати люди. А батько казав, що немає нічого важливішого, аніж людське життя.

Вовка: А хто твій батько?

Микола: Рятувальник. І я рятувальником буду, коли виросту.

Вовка: А це престижно? Робота цікава? Дівчата там є?

Микола: От дівчат майже нема.

Вовка: Пагано.

Микола: Так зате користь людям приносить. Харашо! (Козаки повертаються).

Голопупенко: Ось він, браття. Вовка, ти нічого накоїти не встиг? Ану, чи ніде немає диму на селі?

Кошовий: Ми, Вовка, за тобою. Діду, ми його забираємо. Хоч і бешкетник, а сумно нам без нього. Будемо самі його виховувть, щоб був справжнім козаком, захисником і охоронцем землі рідної.

Вовка: А я вирішив рятувальником стать.

Кошовий: Добре. Але ж рятувальнику треба самому правила знати і навчать інших.

Вовка: А я знаю! Точніше, навчусь. У мене ж все життя попереду.

Голопупенко:Ой, шкода, що тебе зараз мама не чує.

1 козак: Вовка, а ти вірша розказати вже не хочеш?

Вовка: Я такі вірші більше не розказую, і хочу, щоб ніхто не розказував, і щоб таких ситуацій у житті не було.

(Пісня “Ой Марічко, чічері…”)



  1. Люди, будьте пильні,

З вогнем не жартуйте.

Бережіть своє здоров”я

І життя цінуйте.


  1. Що вогонь не тільки друг

Завжди пам”ятайте.

Ситуацій небезпечних

Строго уникайте.


  1. Щоб не трапилось біди

Про безпеку дбайте.

Знайте правила самі

І дітей навчайте.

Автор сценарію – Сергазіна А.І.



Додатки

ГАРЯЧА ПОЕМА”


Прометей приніс з Олімпу

Дар колись безцінний.

До сьогодні для людей він

Друг є незамінний.

Без вогню не уявляєм

Ми свого життя,

З ним пов”язуєм майбутнє

І своє буття.

До вогню усі ми звикли –

Зараз це не диво.

З ним в хатах завжди затишно,

Тепло і красиво.

Він туристів при дорозі

Обігріти може,

І зварити смачну їжу

Нам він допоможе.

Ще вогонь несе тепло

В будь-яку домівку:

Для квартир гарячу воду

Відправля в мандрівку.

Та вогонь нам хоч і друг,

Пам”ятайте, люди,

Як проявите недбалість,

То пожежа буде.

Бо можливості вогню

Справді є безмежні.

То ж цініть своє життя,

Будьте обережні!

Не забудьте від дітей

Сірники ховати,

І тоді не буде їм

Чим бешкетувати.

Про дітей і їх здоров”я

Ви повинні дбати:

Краще травми попередить,

Аніж лікувати.

Від цигарок, знайте, люди,

Біди теж бувають,

Бо дорослі їх гасити

Часто забувають.

Вони курять де захочуть,

Кажуть, що це модно,

А з недопалку згоріти

Може що завгодно.

Не закручувати плитку

Дуже небезпечно.

А тримать газ під контролем –

Це було б доречно.

Телевізор, чайник, праска –

Хоч для нас і звичні,

Нести можуть небезпеку,

Бо все ж електричні.

Як задумаєш багаття

В лісі розпалити,

Про тварин згадай, вони

Також хочуть жити.

Вітер іскру із багаття

Підхопити може,

І ніщо ліс врятувати

Вже не допоможе.

І авто зробити може

Замах на життя,

Адже їздить на бензині –

Це вам не сміття!

Тож паління біля баку

Строго уникайте,

Що взірватися він може

Завжди, пам”ятайте!

Хай в машині вогнегасник

Буде під рукою.

Як нема – то що робити?

Думай головою!

Ще ж піском гасить вогонь

При потребі можна,

Адже гаситься водою

Пожежа не кожна.

Щоб команду 01

Вам не викликати

Намагайтесь ситуацій

Схожих уникати.

Що вогонь не тільки друг,

Всюди пам”ятайте!

Бережіть усе навколо

І дітей привчайте!




З А Г А Д К И


  1. Хто зігріє й допоможе

Їжу готувати?

З ним не можна абсолютно,

Діти, жартувати. (Вогонь)


  1. Всіх я можу обігріти

Хоча рук не маю.

І завжди напоготові

Язики тримаю. (Вогонь, полум”я)


  1. Відпочинок на природі

Зроблю я затишним.

І спекти в мені картоплю

Буде теж не лишнім. (Багаття)


  1. Ми важливі, бо без нас

Вогню не здобудеш.

В нас сучасна є сестра –

З цигарками друже. (Сірники і запальничка)


  1. Знають мене усі люди –

Всі, хто пічки має.

Правду кажуть, що без мене

Вогню не буває. (Дим)


  1. Якщо трапиться пожежа,

Мною поливають.

Бо три четверті поверхні

На планеті маю. (Вода)


  1. У мені своїх діточок

Будете ловити,

А сучасний пляж без мене

Годі й уявити. (Пісок)


  1. Серед засобів гасіння

Я найголовніший,

Бо шиплю й пускаю піну

Значить, найкрутіший. (Вогнегасник)


  1. Як пожежу самотужки

Вже не уладнати,

То біжать до телефону



Викликом нас звати. (Пожежники)


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка