Адміністративне право україни навчальний посібник харків 2016



Сторінка12/12
Дата конвертації11.09.2017
Розмір2.63 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

9.5. Правовий режим воєнного стану

Воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Метою введення воєнного стану є створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України від 06.04.2000 р. «Про правовий режим воєнного стану, інші закони України та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України, затверджений ВР України. В Указі Президента України про введення воєнного стану зазна­чаються: 1) обґрунтування необхідності введення воєнного стану; 2) межі території, на якій він вводиться, час введення і строк, на який він вводиться; 3) завдання військового командування, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану; 4) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються в зв'язку з введенням воєнного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В умовах воєнного стану Президент України, ВР України, органи державної влади, військове командування (Генеральний штаб Збройних Сил України, командування Сухопутних військ Збройних Сил України та Військово-Морських Сил України, оперативне командування, командування військових об'єднань, з'єднань Збройних Сил України та інших військових формувань) та його представники (командири військових частин, підрозділів, начальники військових установ та організацій), Верховна Рада АР Крим, Рада міністрів АР Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють повноваження, надані їм Конституцією та законами України, і забезпечують виконання відповідних заходів.

Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України в умовах воєнного стану здійснює керівництво стратегічним плануванням Збройних Сил України та інших військових формувань, запровадженням та здійсненням заходів такого правового режиму че­рез Генеральний штаб Збройних Сил України. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження ВР України, Упов­новаженого ВР України з прав людини. ВР АР Крим, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів дізнання та слідства. ВР України працює у сесійному режимі.

Нормативно-правові акти ВР АР Крим, рішення Ради міністрів АР Крим, рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які стосуються прав і свобод людини та громадянина, що обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану, тимчасово не застосовуються.

У місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування. Всі органи державної влади, АРК та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, а також самі громадяни зобов'язані сприяти військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Крім заходів, що застосовуються під час надзвичайного стану, при воєнному стані вживаються такі заходи: запровадження трудової повинності для працездатного населення, не залученого до роботи в оборонній сфері та сфері її життєзабезпечення і не заброньованого за підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та воєнного часу, з метою залучення до виконання робіт, які мають оборонний характер, та ін.; використання потужності та трудових ресурсів підприємств, установ і організацій всіх форм власності для потреб оборони та ін. Значно жорсткішими стають санкції, що накладаються на порушників такого режиму.

9.6. Режим державної таємниці

Виходячи з інформаційного суверенітету України та загальновизнаних принципів міжнародного порядку в сфері інформації, Україна вживає заходів щодо засекречування та охорони певної інфор­мації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку з метою захисту життєво важливих інтересів України.

Така інформація визнається в порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну таємницю»), державною таємницею та підлягає охороні з боку держави. Перелік та зміст інформації, що може бути віднесена до державної таємниці, визначаються у цьому Законі та вмотивованими рішеннями державних експертів з питань таємниць. Відомості, що становлять державну таємницю, публікуються в офіційних державних виданнях.

Охорона державної таємниці включає до себе комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації, що ста­новить державну таємницю. Серед організаційно-правових заходів щодо охорони державної таємниці застосовуються такі: встановлення єдиних вимог щодо виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування й обігу носіїв інформації, що становить державну таємницю; ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійсню­ють діяльність, пов'язану з державними таємницями; спеціальний по­рядок доступу громадян до державної таємниці; спеціальний порядок здійснення судових, наглядових, контрольно-ревізійних та інших функцій органів державної влади стосовно підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державними таємницями; відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю та ін.

З метою технічного захисту інформації підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями, зобов'язані використовувати захищені засоби оброблення, передачі, збереження інформації та технічні пристрої її захисту, сертифіковані на відповідність цих засобів та пристроїв нормативам технічної захищеності, вживати криптографічні заходи охорони такої інформації. Оперативні заходи охорони державної таємниці застосовуються в ході контррозвідувальної, розвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, яку здійснюють органи СБ України та інші державні органи згідно з чинним законодавством.

Державну політику щодо державної таємниці забезпечують Президент України, КМ України, Рада міністрів АР Крим, інші органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.



ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ:

Задача 1

Районний відділ внутрішніх справ та державний науково-дослідний інститут вугілля уклали договір на охорону території та об’єктів, що належать інституту.



Питання: Яка правова природа цього договору?
Задача 2

Громадянин Іванов А.В. уклав з автопідприємством договір на виконання обов’язків тимчасово відсутнього шофера.



Питання: Чи регулюються ці відносини нормами адміністративного права?
Задача 3

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до виконавчого комітету Київської районної ради з проханням дозволити здійснювати роздрібну торгівлю миючими засобами на території Низького району.



Питання: Чи є ці відносини предметом адміністративного права?
Задача 4

Група осіб, що вирішила заснувати колективне підприємство, звернулась до виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова з заявою про реєстрацію його статуту.



Питання: Норми якої галузі права регулюють такі відносини?
Задача 5

Чи є нижченазвані правовідносини управлінськими: призначення Президентом України керівника Адміністрації Президента; вибори виконавчого комітету місцевою радою; реєстрація шлюбу органами РАЦСу; призначення Генеральним прокурором України прокурора області; реєстрація в районному виконавчому комітеті приватного підприємства.


Задача 6

Які з названих нормативних актів є джерелами адміністративного права і чому: Кодекс України про адміністративні правопорушення; Закон України «Про адвокатуру», Кримінальний кодекс, Митний кодекс, Статут профспілкової організації, розпорядження представника Президента «Про порядок передачі в оренду майна, що перебуває у комунальній власності», Положення про міністерство юстиції, Правила проїзду у метрополітені, Цивільний кодекс; Закон про поліцію.


Задача 7

Голова виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова видав розпорядження про притягнення до адміністративної відповідальності директора школи за порушення правил благоустрою території, яка прилягає до будинку школи.



Питання: Визначте законність дій голови райвиконкому.
Задача 8

Визначте законність дій головного санітарного лікаря районної санепідемстанції, який своїм рішенням звільнив з роботи директора ринку за грубі порушення санітарно-епідеміологічних норм на території ринку.


Задача 9

Головний державний лікар району Іванов О.В. неодноразово попереджав директора їдальні № 2 Харитонова С.В. про необхідність проведення санітарних заходів на довіреному йому підприємстві громадського харчування. Через те, що Харитонов С.В. не виконав вказівок санітарного лікаря, останній заборонив експлуатацію їдальні до того часу, поки вона не буде приведена у належний стан, про що повідомив керівника тресту їдалень, а також виніс постанову про накладення штрафу на директора їдальні № 2. Керівник тресту оголосив Харитонову С.В. догану наказом.



Питання: Охарактеризуйте застосовані у цій задачі заходи примусу.
Задача 10

Петров О.М. без відповідного дозволу збудував гараж у дворі комунального будинку, у якому він жив. За самовільне будівництво гаража адміністративна комісія наклала на нього штраф; одночасно виконавчий комітет районної ради виніс рішення про знесення будівлі. Але Петров О.М. відмовився виконати рішення виконкому, пославшись на те, що вже сплатив штраф. Тоді виконком запропонував відділу комунального господарства знести гараж за рахунок Петрова О.М..



Питання: Визначте правомірність дій учасників справи. Яка юридична природа заходів, вжитих до Петрова О.М.?
Задача 11

У зв’язку з поширенням у місті дифтерії студентам вузу зроблено профілактичні щеплення. Даючи юридичну оцінку зазначеним заходам, студенти юридичного вузу Сидоров К.В. і Гончаренко О.О. засперечались: перший відніс щеплення до одного з заходів адміністративного примусу, а другий з ним не погодився.



Питання: Ваша думка щодо цього.
Задача 12

Визначте, які з названих заходів діяння є адміністративним стягненням: попередження і перевірка у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документів, що посвідчують їх особу; усне попередження, яке зробив головний санітарний лікар району завідуючій дитячого садка; припис прокурора про усунення порушень закону; позбавлення права полювання і особистий огляді огляд речей! вилучення речей і документів митним органом; догана, що виніс керівник підприємства; адміністративне видворення за межі України; обмеження руху транспорту і пішоходів на вулиці; медичний огляд водіїв, які перебувають у стані сп’яніння; конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного проступку; анулювання дозволу на зберігання зброї громадянином, який вживає наркотичні засоби; здійснення адміністративного нагляду за особами, щодо яких встановлено такий нагляд; виправні роботи; передача неповнолітніх під нагляд їх законним представникам; затримання й утримування в спеціально відведених для цього приміщеннях особи, яка вчинила адміністративне правопорушення для складання протоколу; громадська догана; технічний інспектор профспілки опечатав цех внаслідок порушення правил протипожежної безпеки; припинення експлуатації автомобілів АТП, технічний стан яких загрожує безпеці руху; адміністративне виселення особи, яка самочинно захопила житлове приміщення у кооперативному будинку; заборонена діяльність підприємств громадського харчування внаслідок їх антисанітарного стану; застосування зброї при затриманні правопорушників громадського порядку; реквізиція; примусовий медичний огляд громадян, які ухиляються від лікування заразних хвороб; стягнення фінансовими органами з кооперативного підприємства не внесеного в строк податкового платежу; вилучення державним інспектором рибоохорони у порушників правил риболовства: знаряддя лову і плаваючих засобів, а також незаконно здобутої риби; арешт товарів громадянина, який займався дрібною спекуляцією; звільнення з державної посади.


Задача 13

Знайдіть у гл. 13 КпАП України формальні та матеріальні склади адміністративних правопорушень.


Задача 14

Військовослужбовець Борисов С.В., перебуваючи у відпустці, був притягнений до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство. Згідно з постановою судді відбув 10 діб адміністративного арешту. Копію постанови було направлено до військової частини, де командир своїм наказом оголосив Б. дисциплінарне стягнення: у вигляді арешту на 5 діб з відбуванням його на гарнізонній гауптвахті.



Питання: Дайте висновок про законність притягнення Борисова С.В. адміністративної та дисциплінарної відповідальності. Хто і в якому порядку може оскаржити постанову судді про притягнення до адміністративної відповідальності?
Задача 15

Постановою судді гр. Б. був оштрафований за неповагу до суду за те, що відмовився дати пояснення як свідок у справі про дрібне хуліганство.



Питання: Визначте законність такого рішення.
Задача 16

У ході розгляду справи про дрібне хуліганство гр. Аванесов О.С., який давав пояснення як свідок, заявив, що коли він допомагав працівникам міліції затримувати правопорушника, останній розірвав на ньому сорочку, і він хотів би відшкодування збитків.



Питання: Як потрібно вирішити це питання?
Задача 17

Голова виконкому районної ради 1 жовтня 2015 р. одержав скаргу гр. Петренко А.С. на дії завідуючого районним відділом соціального забезпечення. Розглянувши скаргу 15 жовтня 2008 р., він надіслав її для розгляду по суті у районний відділ соціального забезпечення.



Питання: Які порушення діючого законодавства допущено?
Задача 18

Начальник митниці наклав на гр. Тимошенко П.В. штраф і конфіскував предмети контрабанди. Громадянин Тимошенко П.В. вважає, що постанова начальника митниці не правомірна, оскільки за один і той же проступок неможливо накласти два адміністративних стягнення.



Питання: Правомірна чи ні скарга Тимошенко П.В.? В якому порядку повинна розглядатися скарга?

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Поняття, предмет та метод адміністративного права та їх розвиток у контексті реформи адміністративного права.

  2. Способи забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні та їхня характеристика.

  3. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.

  4. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.

  5. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика.

  6. Підстави та порядок оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

  7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.

  8. Провадження щодо виконання постанов про адміністративний арешт, накладення штрафу.

  9. Дія адміністративної норми в часі, просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства СРСР і міжнародних договорів.

10. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.

11. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.

12. Право громадян на звернення та механізм його реалізації.

13. Поняття, риси та рівні державного управління.

14. Поняття та види звернень громадян. Провадження з розгляду звернень громадян.

15.Функції та принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.

16. Поняття та види методів державного управління.

17. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади з управління економічною сферою та їхні повноваження.

18. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.

19. Організаційно-правові засади управління митною справою.

20. Поняття та види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.

21. Організаційно-правові засади управління фінансами і кредитуванням.

22. Характеристика індивідуальних суб'єктів адміністративного права. Адміністративно-правовий статус громадян України та адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.

23. Організаційно-правові засади управління транспортом.

24. Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.

25. Організаційно-правові засади управління підприємницькою діяльністю.

26. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.

27. Організаційно-правові засади обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

28. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.

29. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади з управління соціально-культурною сферою та їхні повноваження.

30. Підприємства, установи, організації як суб'єкти адміністративного права.

31. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.

32. Організаційно-правові засади управління наукою.

33. Поняття, риси та підстави адміністративної відповідальності. Реформування інституту адміністративної відповідальності.

34. Організаційно-правові засади управління охороною здоров'я населення.

35. Ознаки та склад адміністративного проступку.

36. Організаційно-правові засади управління в сфері соціального захисту населення.

37. Поняття й особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу та примусу, передбаченого нормами адміністративного права.

38. Правові засади управління адміністративно-політичною сферою.

39. Характеристика заходів адміністративного попередження та адміністративного припинення.

40. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади з управління адміністративно-політичною сферою та їхні повноваження.

41. Характеристика системи адміністративних стягнень та їхня характеристика.

42. Організаційно-правові засади управління обороною.

43. Порядок накладення адміністративних стягнень. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.

44. Організаційно-правові засади управління національною безпекою.

45. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.

46. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами.

47. Поняття, структура та завдання адміністративного процесу.

48. Організаційно-правові засади управління юстицією.

49. Стадії адміністративного процесу та їхня характеристика.

50. Організаційно-правові засади управління державною безпекою.

51. Завдання і стадії провадження в справах про адміністративні проступки. Адміністративно-процесуальний статус учасників провадження у справах про адміністративні проступки.

52. Організаційно-правові засади управління державною службою.

53. Докази в адміністративному процесі: поняття, види та характеристика. Обставини, що включають провадження в справах про адміністративні проступки.

54. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.

55. Строки у провадженні в справах про адміністративні проступки.

56. Організаційно-правові засади охорони громадського порядку і громадської безпеки.

57. Значення та зміст протоколу про адміністративний проступок. Випадки, коли протокол про адміністративні проступки не складається.



58. Охарактеризуйте державну політику в справах сім'ї та молоді.

Термінологічний словник

Адміністративне право – галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються в сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридичне владних повноважень.

Адміністративно-правовий режим – певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин.

Адміністративно-правовий метод – сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридичне владне й юридичне підвладне становище сторін у правовідносинах.

Адміністративна правоздатність – здатність суб'єкта мати права та обов'язки в сфері державного управління.

Адміністративна дієздатність – здатність суб'єкта самостійно, свідомими діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері державного управління.

Адміністративний проступок – винне, протиправне, суспільно шкідливе діяння, яке полягає в порушенні загальнообов'язкових правил, що діють в межах всієї держави.

Адміністративна відповідальність – настання негативних наслідків матеріального, особистого або іншого характеру внаслідок вчинення адміністративного проступку.

Адміністративно-процесуальна норма – встановлені чи санкціоновані державою обов'язкові правила, відповідно до яких регламентується порядок вирішення адміністративних справ, порядок реалізації матеріальних норм адміністративного права.

Виконавча влада – здатність держави за допомогою управлінської діяльності реалізовувати веління законодавчої влади.

Державне управління – функція держави, яка притаманна спеціальним організаційним структурам (органам), їх сукупність є системою органів державного управління.

Джерело адміністративного права – зовнішня форма вираження його норм.

Методи державного управління – різні способи, прийоми та засоби цілеспрямованого, організуючого впливу суб'єктів управління на об'єкти, віднесені до їх ведення.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення – правовий інститут, в межах якого регулюються процесуальні адміністративно-деліктні відносини і забезпечується вирішення адміністративних справ, а також запобігання адміністративним правопорушенням.

Управління – цілеспрямований, вольовий та упорядковуючий вплив суб'єкта на об'єкт.

Юридичні факти – конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну та припинення адміністративно-правових відносин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авер'янов, В. Б. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. / В. Б. Авер'янов. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2007. – 592 с.

2. Авер'янов, В. Б. Права громадян у сфері виконавчої влади : адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту : монографія /
В. Б. Авер'янов. – К. : Наукова думка, 2007. – 586 с.

3. Александрова, Н. В. Правові акти управління: юридична природа, види та процедури підготовки й прийняття. / Н. В. Александров. – К. : Факт, 2003. – С. 138–178.

4. Битяк, Ю. П. Адміністративне право України : підр. / Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2000. – 520 с.

5. Конституція України : основний закон України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення : чинне законодавство зі змін. і доп. на 01.03.2010 року. – К., 2010. – 206 с.

7. Карабій, Т. О. Співвідношення повноважень місцевих органів публічної влади : монографія / Т. О. Карабій. – Ужгород, 2006. – 156 с.

8. Комзюк, А. Т. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / А. Т. Комзюк. – Х., 1998. – 240 с.

9. Лукьянов, В. Административные правонарушения и уголовные преступления : в чём различие / В. Лукьянов // Государство и право. – 1996. – № 4. – С. 46 – 54.

10. Мельник, А. Ф. Державне управління : навч. посіб. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Смоленський. – К. : Знання, 2004 . – 342 с.

11. Ославський, М. Л. Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади : навч. посіб. / М. Л. Ославський. – К. : Знання, 2008. – 216 с.

12. Основи законодавства України про охорону здоров’я : закон України від 19.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. –
№ 36. – Ст. 299

13. Про об'єднання громадян : закон України від 16.06.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.

14. Про дорожній рух : закон України від 30.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.

15. Про пожежну безпеку : закон України від 17.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.

16. Про державну податкову службу в Україні : закон України від 14.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.

17. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України : закон України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

18. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : закон України від 04.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. –
№ 23. – Ст. 162.

19. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : закон України від 24.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

20. Про державну службу : закон України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

21. Про звернення громадян: закон України від 02.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.

22. Про громадянство України : закон України від 18.01.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 342.

23. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05. 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

24. Про місцеві державні адміністрації : закон України від 09.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.

25. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : закон України від 15.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. –


№ 45. – Ст. 397.

26. Про правовий режим надзвичайного стану : закон України від 16 березня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 588.

27. Про правовий режим воєнного стану : закон України від 06.04.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №17. – Ст. 691.

28. Про Кабінет Міністрів України : закон України від 07.10.2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 79. – Ст. 2792.



29. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : указ Президента України від 09.12.2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 94. – Ст. 3334
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка