Адаптація неповнолітніх, що перебували у місцях позбавлення волі до соціального середовища



Скачати 87.43 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір87.43 Kb.
АДАПТАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ, ЩО ПЕРЕБУВАЛИ У МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ДО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

Драч О.М., Мельничук І.В.

(Україна, м. Одеса)

Проблема дослідження адаптації неповнолітніх, що перебували у місцях позбавлення волі, є актуальною як в теоретичному, так і в практичному аспектах (P. M. Баєвський, 1979; Ф. Б. Березін, 1988; А. Д. Глоточкин, 1974; В. І. Медведев, 1984; Н. А. Никітіна, В. Ф. Пирожков, 1994; Л. О. Савчук, 1995; М. Е. Сандомирский, 2001; В. М. Трубніков, 1990; О. І. Ушатіков, 1981; та інші). Досліджувана проблема перебуває на стику трьох наук: кримінології, соціології та психології. Треба відмітити, що зростання кримінальної активності підлітків, зниження вікового цензу правопорушників є жахливою ознакою сьогодення. Разом з тим, протиправна поведінка неповнолітнього призводить до соціальної ізоляції.

Слід зазначити, що умови примусової ізоляції характеризуються суворою регламентацією поведінки неповнолітнього засудженого, а також безперервним впливом кримінального соціуму, обмеженням особистісної свободи, необхідністю обов'язкового виконання вимог адміністрації, особливостями побуту, втратою або розривом зв'язків із близькими людьми [7]. Тобто, повертаючись із місць позбавлення волі, підлітки потрапляють до незвичного для них соціального середовища, через що стикаються з труднощами, до яких психологічно не готові. Таким чином, розгляд адаптації у неповнолітніх засуджених є актуальним для надання кваліфікованої соціально-психологічної допомоги підліткам, а також для подальшого уникнення повторних злочинів [7].

Якщо ми звернемось до наукової літератури, то побачимо, що вперше поняття «адаптація» з'явилось у галузі біології, а вже пізніше почало розглядатися як соціально-психологічний процес. Певні автори, наприклад, В. І. Медведев (1984) аналізує психологічну адаптацію як системну реакцію організму, що забезпечує можливість всіх видів соціальної діяльності. Слід зазначити, що інші автори, такі як P. M. Баєвський (1979) вважає, що процеси адаптації спрямовані на підтримання рівноваги між організмом і середовищем [5, с.29]. Згідно з уявленнями Ф. Б. Березіна (1988), під психологічною адаптацією розуміється безперервний процес активного пристосування психіки особистості до умов фізичного і соціального середовища, а також результат цього процесу [1].

З соціальної точки зору, А. Д. Глоточкин (1974) і В. Ф. Пирожков (1994) адаптацію розглядають як «пристосування людини до макросоціального середовища, до правил і норм співіснування, до умов життя в суспільстві» [3, с.270]. За словами Н. А. Никітіної (1980), цей феномен є інтеграцією особистості до системи соціальних стосунків [12, с.10]. Як справедливо зазначає Ж. Піаже, процес соціальної адаптації виступає як єдність процесів акомодації (засвоєння правил середовища, «уподібнення» йому) і асиміляції («уподібнення» собі, перетворення середовища), і результат активності суб'єкта і соціального середовища [12, с.35].

Мета нашої роботи полягала у розкритті психологічних та соціальних ознак адаптації неповнолітніх, що перебували у місцях позбавлення волі.

Поняття «адаптація» аналізується в різних наукових дослідженнях по-різному. Так, наприклад, у біології адаптація представляє собою життєво необхідне пристосування організму до постійних і мінливих умов зовнішнього середовища та змін в організмі [2].

Якщо ми звернемось до сучасного психологічного словника [8], то побачимо, що феномен адаптації людини поділяють на два аспекти: біологічний і психологічний. Психологічний аспект адаптації – пристосування людини як особи до існування в суспільстві відповідно до вимог цього суспільства і з власними потребами, мотивами і інтересами.

У цьому же ресурсі окремо розглядається поняття «соціальна адаптація» – інтеграційний показник стану людини, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції: адекватне сприйняття навколишньої дійсності і власного організму; адекватна система стосунків і спілкування з оточенням; здатність до праці, навчання, до організації дозвілля і відпочинку [8].

Інший підхід можна спостерігати, якщо ми звернимось до юридичного словника [11], соціальна адаптація аналізується як пристосування конкретного індивіда до різних соціальних умов.

Для того, щоб проаналізувати соціально-психологічну адаптацію неповнолітніх, необхідно враховувати вікові чинники відхилень у психічному розвитку та поведінці.

Важливо відзначити, що соціальна ситуація розвитку в підлітковому періоді характеризується тим, що провідна навчальна діяльність попереднього періоду змінюється діяльністю, спрямованою на визначення власного місця в світі дорослих і в структурі суспільних відносин, на соціальне самовизначення [4, с.19].

Аналіз літератури показав, що біологічне значення підліткового періоду визначається як пубертатний період або період дозрівання [4]. Даний період характеризується рядом ознак настання переломного моменту у підлітка. Найперші зрушення стосуються змінення настрою і емоційно-вольової сфери. Треба відмітити, що згодом змінюється світ психічних переживань підлітка, а саме: впевненість в собі змінюється боязкістю і соромливістю, надмірна активність – пасивністю, егоїзм чергується з альтруїстичністю, прагнення до спілкування – із замкнутістю. Разом з тим, підлітки починають проявляти підвищену чутливість до критичних зауважень однолітків і дорослих (не батьків), до того, як на нього дивляться, що про нього говорять, стає легко збудливим, дратівливим і одночасно незахищеним, безпорадним. Також спостерігається загальне зниження працездатності з відчуттям фізичного нездужання [4, с.19].

З точки зору різних психологічних досліджень (Л. О. Савчук, 1995; О. І. Ушатіков, 1981; В. М. Трубніков, 1990 та інші) проблема вивчення адаптації неповнолітніх до соціального середовища також аналізується неоднозначно.

Так, наприклад, Л. О. Савчук (1995) зазначив, що поняття "соціальної адаптації" з поглядів різних вчених розглядається на різних рівнях: суспільства загалом, соціальної групи, індивіда. Теорія щодо існування адаптації на рівні суспільства не дістала загального визначення. Таким чином, виділення соціально-психологічної адаптації на рівні соціальної групи є більш розповсюдженим. Згідно даної теорії, адаптація особистості в соціальній групі виявляється у її самовизначенні, самозабезпеченні, надійності «вростання» у дану спільноту. Відповідно, неадаптованість особистості може призвести до виникнення конфліктних ситуацій [6, с.27] .

Процес соціально-психологічної адаптації, його механізми та вміння керувати «входженням» неповнолітнього у вільне життя, на думку О. І. Ушатікова і Ю. С. Тихонова, залежить від моральної спрямованості неповнолітніх та вольової регуляції їхньої особистості після відбуття покарання. Слід враховувати, що моральні переконання і воля неповнолітнього нерідко зазнають в колонії сильного деформуючого впливу, витоками якого є «інше життя» в місцях позбавлення волі з його специфічною субкультурою [9, с.110].

Пізніше В. М. Трубніков вводить свої корективи, щодо досліджуваної проблеми, про те, що поряд з волею і спрямованістю не слід забувати про індивідуально-психологічні риси особистості і той психоемоційний стан, в якому перебуває особа, яка щойно повернулась з місць позбавлення волі [10].

Як ми бачимо з нашої роботи, дослідження зазначеної нами проблеми є дуже актуальною темою для сучасного українського суспільства, адже за певними даними ми можемо спостерігати, що на обліку в органах внутрішніх справ перебуває понад 10 тисяч засуджених неповнолітніх осіб, з яких приблизно 794 є амністованими [4, с.10]. Але необхідно підкреслити, що для боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх можна використовувати також інші заходи, одним із таких є профілактика злочинності неповнолітніх.

Треба відзначити, що за нинішніх складних умов держава вживає заходів, аби пом`якшити ситуацію засобами соціальної політики [4, с.121]. Наприклад, прийнята низка законів, які захищають інтереси неповнолітніх і молоді, але цього недостатньо. Справедливо відмітити, що профілактичну роботу органи внутрішніх справ повинні проводити у тісній взаємодії з іншими спеціалістами та організаціями, які мають відношення до підлітків: навчальними закладами, психологами, соціальними працівниками, адміністраціями підприємств, військкоматами, засобами масової інформації та ін. Разом з тим, до здійснення профілактичних заходів мусять залучатися представники громадськості, актив позаштатних співробітників, адже без цього профілактична робота з підлітками не дасть бажаних результатів. Серед представників громадськості у першу чергу назвемо батьків, студентів коледжів і вузів (особливо педагогічних та юридичних), осіб, які можуть бути наставниками правопорушників [4, с.123].

Дослідив праці науковців, ми визначили, що в індивідуальній профілактичній роботі використовуються методи переконання, примусу, надання допомоги у вирішенні складних життєвих проблем. У зв'язку з цим, можна виділити деякі елементи профілактики злочинності серед неповнолітніх. Спершу, рання профілактика, яка спрямована на ліквідацію обставин, що негативно впливають на формування особистості неповнолітніх, та запобігання їх залученню до злочинного способу життя. З іншого боку, не менш важливим є усунення чинників, що вже сприяли заподіянню конкретних злочинів. Наступний, і дуже важливий, елемент профілактики злочинності – попередження рецидивних злочинів серед неповнолітніх [4, с.123].

Треба зауважити, що у боротьбі зі злочинністю неповнолітніх найважливіше значення має саме рання психологічна профілактика, оскільки вона спрямована на усунення незначних, але небезпечних змін особи підлітків, які ще не стали на шлях злочинності [4, с.123].

Узагальнюючи дані, що були здобуті у нашій роботі, можна констатувати наступні висновки. Було розкрито поняття «адаптація» з точок зору різних вчень та сформульоване загальне визначення: адаптація – це пристосування людини як особи до конкретних соціальних умов, в яких ця особа зможе вільно і комфортно існувати відповідно до вимог суспільства із власними потребами, мотивами та інтересами.

Також було розглянуто різні психологічні дослідження щодо адаптації неповнолітніх, що перебували у місцях позбавлення волі до соціальних умов та виявлено, що головним чином, соціально-психологічну адаптацію необхідно розглядати на рівні певної соціальної групи, а не суспільства загалом. Також необхідно відзначити, що адаптація неповнолітніх залежить від моральної спрямованості та вольової регуляції особистості, а також індивідуально-психологічних рис та психоемоційного стану, в якому перебуває особистість, яка щойно звільнилась.

На завершення, треба закцентувати увагу на тому, що для того, щоб зменшити відсоток злочинності серед неповнолітніх, необхідно не тільки адаптувати молодь, що перебувала у місцях позбавлення волі до соціального середовища, а й приділити більше уваги для попередження злочинності неповнолітніх.



Література:

  1. Березин Ф. Б. Психическая и психофизическая адаптация человека / Ф. Б. Березин. – Л. : Наука, 1988. – 271с.

  2. Биологический словарь On-line: [електронный ресурс]. – Режим доступа: http://bioword.narod.ru/.

  3. Глоточкин А. Д., Пирожков В. Ф. Исправительно-трудовая психология: [ учеб. пособ. для выс. учеб. заведений ] / А. Д. Глоточкин, В. Ф. Пирожков. – М., 1974. – 420с.

  4. Злочинність неповнолітніх : причини, наслідки та шляхи запобігання : [навчальний посібник] / Н. Ю. Максимова, Л. А. Мороз, Л. І. Мороз, С. І. Яковенко. За ред. С. І. Яковенка. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – 200с.

  5. Питлюк–Смеречинська О. Д. Особистісні зміни в умовах позбавленя волі : [дис. канд. псих. наук] : 19.00.01 / Питлюк–Смеречинська Олексадра Дмитрівна. – Київ, 2005. – 184с.

  6. Савчук Л. О. Формування адаптивних можливостей у вихованців ВТК, які звільняються з місць позбавлення волі // Збірник науково-методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді «Соціальна реабілітація неповнолітніх, що повернулись з місць позбавлення волі, у соціальних службах для молоді». Вид-во : А. Л. Д. – К., 1995. – С.27.

  7. Семенець Т. В. Соціально-психологічна адаптація неповнолітніх після відбуття покарання : [електронній ресурс]. – Режим доступу : http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/n2000_3/semene.htm.

  8. Современный психологический словарь / под. ред. Б. Г. Мещярекова, В. П.Зинченко. – СПб. : ПРАЙМ–ЕВРО–ЗНАК, 2007. – 490с.

  9. Тихонов Ю. С., Ушатиков А. И. Социально-психологическая адаптация несовершеннолетних правонарушителей, отбывших наказание // Сборник научных трудов «Социально-психологическое изучение личности несовершеннолетних, совершивших преступления». Изд-во: Всесоюзного ин-та по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1977. – С.110–121.

  10. Трубніков В. М. Механізми соціальної адаптації осіб, що звільняються від відбуття покарання / В. М. Трубніков. – К., 1990. – С.24.

  11. Юридический словар : [електронный ресурс]. – Режим доступа : http://jurslovarik.info/Юридический_словарь/991/Адаптация_Социальная.

  12. Яницкий М. С. Адаптационный процесс : психологические механизмы и закономерности динамики / М. С. Яницкий. – Кемерово, 1999. – 84с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка