22 березня Сорок мучеників



Скачати 419.1 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.04.2016
Розмір419.1 Kb.
  1   2   3
Прикмети
22 березня - Сорок мучеників
Першим найбільшим святом яке відкриває весняний цикл є День Сорока Святих. Природа починає прокидатися від зимової сплячки і люди з нетерпінням чекали весну. Першим вісником весни є приліт перелітних птахів. Саме на сорок святих влаштовували обряд зустрічі пернатих. Для цього жінки напередодні випікають оригінальне печиво - у вигляді "жайворонка" або "голуба". Потім це печиво, або дарують сусідам, або ж вивішують на деревах. Ще влаштовують обряд спалення солом'яного опудала яке символізує зиму. Дівчатам необхідно пригостити хлопців сорока варениками з сиром, школярі приносили своєму вчителеві сорок бубликів.

Якщо в цей день тепло, то стільки днів буде тепла погода, а холодно - бути сорока морозам.


30 березня - Олексія - людини Божої
За народною уявою, та й за кліматичними спостереженнями на день Олексія приходить справжнє тепло, тому народ дав ще одну назву цьому дню - Теплого Олексія. Цього дня найбільше чекають пасічники, адже бджоли саме на Теплого Олексія мають вперше облетіти навколо свого вулика, тобто прокинутись від довгої зимової сплячки. Кожен пасічник надає процедурі пробудження бджіл особливого, десь магічного значення. Тому й молились вони Святому Олексію, щоб дав він гарний врожай меду.

Мисливці також не обділені. Саме на Олексія залишає свою берлогу ведмідь, а лисиці, начебто, переселяються зі старих нір у нові. Цього дня, за легендою, вони сліпі і глухі, тому і стають легкою здобиччю.

На Олексія повертаються з вирію журавлі і люди як тільки можуть намагаються затримати їх біля своїх осель. Для цього діти повинні вийти на вулицю і кричати їм услід: "Журавлі, журавлі, ми вам дорогу перейдемо!".

На теплого Олексія діставай вулики.


7 квітня - Благовіщення
Одне з найбільших православних свят, яке пов'язане з доброю звісткою, що сповістив Діві Марі Архангел Гавриїл.Українці вважали, що саме в цей день Господь благословляє рослини, які поступово воскресають після зимової сплячки. Працювати забороняється, особливо вагітним жінкам. Навіть пташки цього дня, не дивлячись на зайнятість, не будують своїх гнізд. На Благовіщення був звичай відпускати на волю птахів. Будь-яка тварина, чи то кінь, чи то собака, народжена на Благовіщення, буде мати якийсь недолік.

Ні в якому разі не можна позичати вогонь, тому що, тоді пожежі Вашому житлу не уникнути.

Якщо до Благовіщення люди ще чекали приходу весни, то після вважалося, що вона остаточно утвердилась у своїх правах, проте зима, ще може сказати своє вагоме слово.

На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай. Гарна погода - гарний врожай.


Вербна неділя
Остання неділя перед Великоднем називається Вербною. Згідно з біблійним описом Христос за тиждень до свого Воскресіння в'їхав у Єрусалим на віслюку. Вдячний народ встеляла йому дорогу пальмовими гілками, тому у католиків це свято іменується Пальмова неділя. У нас же в силу того, що українська флора не багата на пальми ці функції взяла на себе верба. І це не дивно, тому що саме вона першою пускає паростки, відчувши прихід весни. У церквах цього дня проходять пишні богослужіння з обов'язковим освяченням вербових гілок. Прийшовши додому треба декілька разів стегнути свою дитину освяченою гілкою, при цьому примовляючи:

Не я б'ю - верба б'є:

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

Ні в якому разі не можна викидати освячені гілочки, адже вони допомагають від різноманітних хвороб, дурного ока. До того ж, якщо Ви збережете освячену вербову гілку, то вона захистить Ваш будинок від пожеж.



Страсний тиждень
Останній перед Великоднем тиждень називається Страсний, на спомин святих страстей Господніх. Кожен його день наближує нас до урочистої події - Світлого Христового Воскресіння. Це тиждень найбільш суворого посту. Не можна не те що вживати скоромного, а навіть, співати, танцювати. Щоправда такі заборони стосуються будь-якого з постів, але найбільше їх потрібно дотримуватись саме перед Великоднем. Розглянемо кожен з днів цього тижня

У понеділок треба до Великодня підготувати свою оселю - пофарбувати, помити, почистити.

У вівторок треба підготувати одяг, випрати білизну.

У середу завершуються всі господарські роботи. Треба прибрати хату, винести все сміття. Необхідно заготовити яйця для крашанок та писанок.

Найбільша ж кількість обрядів, дійств та прикмет припадає на Страсний, або т.зв. Чистий четвер. Традиційно цього дня випікають Паски. Паска, це не просто ритуальний хліб, він символізує тіло Христове і до його виготовлення треба ставитися з особливим натхненням і трепетом. Перед тим як випікати необхідно помолитись, аби очистити Ваші думи та помисли.



На Чистий четвер необхідно підготувати до Великодня своє тіло, тобто ретельно вимитися, особливо це стосується дітей та хворих, адже вода на Чистий четвер змиває усі хвороби та захищає від негараздів.

Виготовлена на Чистий четвер пристрасна свічка захищає оселю від пожеж, тих хто в ній мешкає від хвороб. Саме ця свічка приносить живий вогонь, який цього дня запалюють у церквах. Необхідно донести тепло великоднього вогника до свого будинку, ні разу не згасивши його.

Існує повір'я, що на Чистий четвер Бог відпускає на землю душі праведників, аби вони могли відсвяткувати "Мертвецький Великдень". Підійшовши пізно вночі до церкви можна, за народною уявою побачити, як покійники славлять Воскресіння Христове, а церковну службу служать священники, що померли. Тільки зустрічатися з ними не потрібно, тому що вони в цей час стають особливо агресивні.

Найбільш сумний день тижня,це п'ятниця,бо саме в цей день Христос помер. Не можна взагалі нічого їсти, ні співати, ні слухати музику. Ввечері треба йти до церкви де виносять Плащаницю, що символізує тіло померлого Христа. Не можна шити, прати, різати. Порушивши цю заборону Ви отримаєте дуже великий гріх.

У Страсну суботу готуються до Великодньої святкової трапези. Для господарок це найбільш клопітливий день, адже потрібно все приготувати, спекти, зварити. Цього дня красять яйця та виготовляють писанки. Про красу української писанки відомо багатьом, їй навіть стоїть пам'ятник у Канаді. Для крашанок переважно використовується червоний колір, тому що він символізує кров Христову. Лушпиння від яєць, які тріснули не викидається, а несеться до річки і пускається на воду. За легендою через 25 днів вона припливе в щасливі рахманські краї і повідомить душам праведників, що там проживають про Світле Христове Воскресіння.
Великдень - Свято свят, найголовніше православне свято (на відміну від католиків де пальма першості віддається Різдву). Цього дня душа ніби переповнюється світлою радістю, цьому сприяє і природа, яка скинула окови зимового.

У ніч на Великдень спати не можна взагалі, оскільки проспиш все на світі. Увечері всі йдуть до церкви на Всеношну. В красивих кошиках до церкви несуться різноманітні страви - сало, хрін, печінку, голубці, все на що здатна кулінарна фантазія, окрім горілки. Урочиста процесія на чолі зі священником освячує і благословляє все це добро.

Під час Великоднього богослужіння можна виявити відьом. Вони можуть чіпати руку священника, а також намагаються будь-що залишитися в храмі після короткого вечірнього богослужіння, коли всі люди мають вийти з церкви.
Повернувшись додому починали розговлятися, але перед тим як сісти за стіл дівчатам треба вмитися водою в якій лежить свячене Великоднє яєчко, щоб вона була такою ж красивою і червоною.

Ще одна порада, для тих хто хоче вивести тарганів. Прийшовши з церкви треба провести такий діалог: "Що ми зараз будемо їсти? Свячене яйця та паску. А таргани, що будуть їсти? Самі себе ..."

Яким би не було кулінарне розмаїття на столі, але починати обід завжди треба лише з паски. Навіть крихти цього хліба, які впали додолу ні в якому разі не можна викидати на сміття. Відрізану окраєць треба зберігати завжди, як талісман, який приносить лише щастя.

Існує велика кількість великодніх забав. Найбільш відома - це гра в битки, коли діти, та й не тільки, вибирають пасхальні яйця і стукають ними одне об одне. Чиє розіб'ється той і програв. Дуже популярними колись були і рухливі забави, така гра як в "Жучка", або "Довгу березу" та ще багато інших.

Той хто помре на Великдень вважається дуже щасливим, тому що саме цього дня ворота раю відкриті, і душа без усякого суду потрапляє туди.

Вважається, що у Великодню ніч відкриваються всі земні скарби, які мерехтять на землі чарівними вогниками, проте побачити їх може лише найменша дитина в родині, та й то якщо помисли чисті.

Протягом сорока днів по Великодню, аж до Вознесіння кожен православний християнин повинен вітатися один з одним словами "Христос Воскрес!" і отримувати у відповідь підтвердження цих слів "Воістину воскрес!"

Весь наступний тиждень по Великодню називається Світлим і святкується як один день.

На Великдень перший раз зозуля закує Не кожен день Великдень, а хліб не паска.
Так завжди манить стежина до істини... Іду, дихаю на повні груди... Доганяю свою дорогу, що мчить за обрій. Хочу заглянути за обрій, що палає теплом, притулитись серцем до сонця, зі скель вічності скинути пусті, земні образи, подякувати за весну; за весняний день, що приніс Великдень... День істини, прощення і великого свята душі.

Справжня весна починається Великоднем. Немає жодного значення – чи з вулиці на тебе ще дивляться очі нещодавно зліпленої малечею снігової баби, чи манить свіжістю і зеленню вічно закоханий травень. Весна – це настрій, незважаючи ні на що; пора, яка щороку приносить нам святковий урочистий «празник» – Великдень!!!



Великдень, Паска чи Пасха – цей день називають по-різному.

Старші люди кажуть, що того дня, коли воскрес Ісус Христос, сонце з радості не заходило, і день був великим-превеликим, тому й назвали його Великдень.

Інші розповідають, що в той час, коли Христос народився, дуже світило сонце, і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба «сім скласти докупи», щоб був один тодішній. Тоді, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розіп'яли Христа, - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота у церкві розчинені навстіж упродовж семи днів, на згадку про ті довгі колишні дні. Ось чому день Воскресіння і називається великим.

Удавнину Великдень був одним із традиційних свят на пошану сонцю, яке в цей час "оживає", воскрешаючи сили природи. Релігієзнавці й етнологи вбачають у вже християнському святі впливи багатьох стародавніх вірувань. Так, давні греки і римляни, фінікійці і єгиптяни, іранці й слов'яни мали культи вмираючого і воскресаючого божества

Люди колись вважали, що небесні світила - то очі божеств. У міфологічному світогляді світло символізує зрячість і правду, а темрява, ніч, туман є своєрідними синонімами сліпоти і кривди. З першим променем сонця вранці, за повір'ям, знищується вплив злих духів. Отож воно позначає знання, справедливість, милосердя, переможця всілякого зла і кривди.

Із приходом християнства люди побачили в сонці відблиск лиця Божого, стали порівнювати небесне світило зі Всевидячим Божим оком, а Христа називати Сонцем Правди чи просто Сонцем.

Прадавні, дохристиянські звичаї не зникли, а лише набули нових відтінків. Схід сонця на Великдень зустрічають урочисто, відчиняють у хатах вікна й двері, аби сонце зайшло до оселі і все освітило: «Слава Тобі, Господи, за личенько Твоє Господнє! Освіти нас перед усім миром християнським добротою, красою, на віки віків. Амінь!»

Прийнявши християнство, наш народ отримав змогу осягти ще один символічний щабель весняного свята: у Воскресінні Христовому ми бачимо перемогу життя над гріхом і смертю. Пасха - це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола; і ми тепер упевнені, що всі люди силою Його воскресіння також воскреснуть. І живі, й мертві разом з'являться перед Господом Богом. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому - джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди на світі.

На Великодній службі Божій у церкві читається слово Іоанна Златоуста, який закликає радіти усіх: "Багаті і вбогі, радійте один з одним. Стримані і ледачі, вшануйте день. Ті, хто постить і не постить, веселіться сьогодні... Ніхто нехай не плаче над гріхами своїми, бо відпущення від гробу засяяло. Нехай ніхто не боїться смерті, бо нас визволила Спасова смерть..." Іоанн Златоуст нагадує, що тепер смерть не є знищенням, а тільки тимчасовим станом, і урочисто виголошує вічну Христову перемогу над смертю: "Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос, а ти впало додолу! Воскрес Христос і впали демони! Воскрес Христос і радіють ангели! Воскрес Христос і життя живе! Воскрес Христос і немає мертвих у гробі! Христос повстав із мертвих і став початком для спочилих! Йому слава і держава на віки вічні. Амінь".Великдень - свято родинне, з обов'язковим сімейним святковим обідом, щедрим на скоромні, посвячені у церкві смачні наїдки.

Спеціально до Великодня тримають кошик і вишитий особливим візерунком рушничок. Ще звечора кошик наповнюють святковими стравами: кладуть паски - пшеничні й сирну, крашанки, ковбасу, шинку, хрін, грудку вершкового масла, домашній сир і завиванець з маком, сіль, писанки і свічку (її стромляють у паску і запалюють, коли священик святить скоромне).

Паска символізує життєву повноту, а можливо, і нагадує нам про стародавню Велику Богиню, адже однією з її назв є "баба". Як правило, пасок випікають кілька, різних розмірів, часом для кожного члена родини, і обов'язково одну велику - для всіх. Прикрашають великодній хліб візерунками з тіста - подвійними (восьмираменними) хрестами, решітками, віночками. Як, правило, паску виймають з печі чи духовки з молитвою. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якомога менше людей, не гупали двері і не брязкотів посуд. Були часи, коли майже кожна жінка мала власний рецепт паски, перейнятий від мами чи бабусі у спадок, і на свій інтуїтивний розсуд додавала в тісто шафрану, меду чи мускатного горіха, мигдалю чи імбиру... На жаль, добра половина нинішніх господинь таких знань від своїх бабусь не перейняла, проте ніколи не пізно приготувати свою особливу пасочку.



Сир – одна з улюблених складових українських страв. Обрядовий сир (як і масло, й молоко, які використовуються в багатьох обрядах) нагадує нам про стародавню культуру господарів-скотарів на теренах нашої країни.

Яйце – символ зародження життя, знак життя нового, воскресіння, символ сонця. Майже в усіх народів яйце вважалося джерелом життя і початку світу. У багатьох міфах зі світового яйця виникає всесвіт, або якась світлотворча сила, втілена в божество, або міфічні першопредки. А з верхньої і нижньої половини яйця виникають небо і земля.Особливе значення має яйце і на Великдень. У Великодню суботу (або в четвер) фарбують крашанки або писанки. Основний колір крашанок - червоний, він символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя. Як правило, їх готують 13 - на згадку про Христа і його 12 апостолів. Шкаралупки із писанок пускають на воду, щоб пливли "до рахманів" і вказали їм, що час святкувати Рахманський Великдень.

Сіль – символ достатку, повноти і суті. У Біблії сіль - символічний засіб зв'язку між Богом і його народом. Вважається, що сіль - це очисна речовина, пов'язана з залізом, кров'ю і небесними світилами, якої жахається нечиста сила.

Мед — символ чистоти, Божого слова.

Хрін — символ міцності, здоров’я людського. За однією із розповідей, колись саме хроном хотіли отруїти Ісуса Христа, але він його скуштував і нічого не сталося. З того часу християни їдять хрін і додають його у різні страви. До того ж, він має чимало цілющих властивостей.

Часник — символізує міцне здоров’я. Окрім того, відомо, що саме він захищає від злих духів, оберігає оселю.

Мак, посвячений у церкві, набуває магічного значення, а рушник, на якому все лежало, допомагав від безсоння. Маком та пшоном обсипали хату від домовика, від покійника, що навідував живих. За допомогою цих дій наші предки намагалися уникнути злого, захистити слабшого, подбати про меншого, тобто досягти гармонії у світі, що їх оточував.

Печеня і домашня ковбаса — символізують достаток у родині, примножують здоров’я. Вепр і свиня у міфологічному світогляді багатьох індоєвропейських народів пов'язані із сонцем та аграрним культом. Як правило, вепр асоціюється із чоловічою силою, міццю, а свиня - з силою землі, теплом і родючістю. Розповідають, що коли переслідували Христа, він сховався у сіні. Але кури розгребли сіно, відкривши Спасителя. Його схопили, але він зумів утекти і сховався у соломі. Підбігли свині й почали рити солому, зариваючи Христа ще глибше. З того часу Бог благословив свинину у їжу людям. Тому й існує традиція освячувати на Великдень сало та поросят. Саме тому страви зі свинини українці готують на два найбільші календарні свята - Великдень і Різдво.

Усі наїдки у кошику накривають великоднім рушничком, який вишивають спеціально до цього святкового дня. Ще з дитинства пам’ятаю, як з-під цього кошичка розвіювався повсіх усюдах надзвичайний аромат, тоді здавалось, що смачнішого запаху не існує. Ми з сестрою ніяк не могли дочекатись завтра, щоб усі ці смаколики покуштувати. Їх обов’язково освячують. Для того, щоб люди на свято одержали радість і духовну, і від земних дарів. Повернувшись додому, родина сідає за святковий стіл і розговляється свяченим. Перед цим на столі, застеленому святковою скатертиною, запалюють свічку і, стоячи, співають або проказують Пасхальний тропар:

Христос воскрес із мертвих,

Смертію смерть подолав,

І тим, що у гробах, життя дарував!

Потім вітають одне одного словами "Христос воскрес!" - "Воїстину воскрес!". Якщо в домі є дівчина на виданні, то кладуть їй паску на голову і приказують: "Аби була людям така велична, як ця паска пшенична". Опісля господар обчищає свячену крашанку, розрізає її на стільки частин, скільки людей є за святковим столом. Кожен бере собі по шматочку. Далі куштують паску і споживають усе інше, чим багатий великодній стіл. А стіл дійсно багатий: рум'яна паска, барвисті крашанки, чорний хліб, масло, пряжене молоко, сметана, ряжанка, шинка й ковбаси, пиріжки й сирна паска, настоянки і наливки, весняні салатики (особливо сир з огірочком, зеленою цибулькою і кропом)... Ну ніколи їжа так не смакує, як за Великоднім обідом. Можна спробувати відтворити у своїй родині ще одну гарну традицію: викладання крашанок на маленькому горбочку із зеленою травицею, який ставлять на святковому великодньому столі. Він символізує воскресіння, проростання нового життя через смерть старого. Адже для того, щоб виросла нова стеблина, мусить загинути старе зерно. Це є і символом воскреслого Спасителя. Ще горбочок означає пам'ять про родичів, котрі відійшли в інший світ.

Для того, щоб мати такий горбочок, слід за два тижні до Великодня насипати землі у миску гіркою і посіяти на ній овес. Поставити в теплому і світлому місці й поливати. До свята овес якраз підросте. А потім довкола горбочка викласти крашанки - стільки, скільки близьких членів родини відійшло в інший світ.

Якщо ви ніколи не дарували батькам і друзям власноруч розписану писанку - цієї весни обов`язково подаруйте. Адже власноруч розмальовані писанки – це «найліпше» Великоднє вітання. Історія писанок, як символу весняного відродження природи, сягає в далеке минуле. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в ньому знак воскресіння і вічного життя. Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". І справді, тільки велика любов може творити такі дива гармонії й уяви. Кожна писанка - це ніби маленький світ. Кожен орнаментальний мотив і колір - це ніби окрема літера абетки. З них на писанці складається наша мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. Традиції українського писанкарства надзвичайно розмаїті. Різні місцевості України мають свої особливі орнаменти й кольори, так само, як говірки й діалекти, хоча загалом мова українських писанок спільна – усі вони віддають шану Христу.

Рештки свяченого ніколи не викидають, а обережно збирають і закопують десь під деревом, де ніхто не ходить. Дітям розповідають, що коли крихти від паски розкидати в саду, з них проростуть чудові квіти.

Крім смакоти за обідньою трапезою, надзвичайно цікавою є Паска для дітей та молоді. Діти ходять по дворах (по родичах і знайомих) христувати - вітати господарів дому з Великоднем. Співають:

Радість з неба нам являє,

Паска красна днесь вітає,

Радуйтеся щиро нині -

Бог дав щастя всій родині,

Бог дав радість нам з небес -

Христос воскрес!

Христос воскрес!

Господарі обдаровують дітей за це крашанками, пиріжками, дрібними грошима. За повір'ям, хто скуштує по шматку від дев'яти різних пасок - цілий рік буде щасливим. Отож, хтось для того, аби обмінятися великоднім хлібом та крашанками, а хтось - щоб пограти у традиційні великодні ігри і поспівати веснянок, - збираються на Великдень біля церкви, відбувши вдома родинний святковий обід, де розпочиналися великодні забави — веснянки, також гагілки або гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.

На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо отворено». Сьогодні справжні веснянки або гаївки можна почути і побачити хіба що в містах. Найвідоміші великодні гуляння відбуваються щороку в Києві біля Михайлівського Золотоверхого собору та у Львові - в Шевченковому гаю.

Найголовніша великодня гра - "Жучок", що символізує безкінечний рух і вічне життя. Хлопці й дівчата стають парами в довгий ряд, схрещуючи руки. Малу дитину запрошують бути "жучком", і двоє хлопців водять її по "чарівному місточку" з рук гравців. Пари, по котрих уже пройшовся "жучок", перебігають наперед і таким чином "жучка" обводять довкола церкви. Дівчата грають також у "Шума", "Царівну", "Огірочки", "Кривого танця" - ігри, які символізують пробудження природи від зимової сплячки і неперервне життя.

У хлопців розваги особливі, пов'язані не так з лірикою, як з демонструванням сили і спритності. Це і біг наввипередки, і побудова триярусної великодньої "Дзвіниці"... Та найулюбленіша, все-таки, «У великоднього дзвона»: на поклик одного з хлопців: "У дзвона!" весь гурт швидко стає у тісне коло. Хто не встиг - стає "серцем дзвона", йде до середини. З кола всі хлопці простягають до "серця" руки, але хутко забирають, щоб "серце дзвона" не схопило. Хлопці увесь час протяжно й мелодійно виспівують: "Дзінь-дзелень, бом-дзень, дзінь-дзелень... Бам.., бам.., бам...". "Серце" намагається вхопити когось за протягнуту руку й затягти до середини. Тоді втягнутий стає "серцем дзвона", а попередній стає у коло і так далі.

Традиційно, на Великдень біля церкви завжди співав великодні псалми кобзар або лірник. Сьогодні цю давню українську особливість відновлюють дуже рідко, співаючи збережені традиційні думи та псалми. Для дітей невід’ємною частиною Пасхи є і те, що можна купити біля Церкви. Найголовніше – «когутики» (виготовлені різні фігурки із топленого цукру) і «баськи» (нанизані на ниточку, як намисто, бублики, але спечені по-особливому).

Цілий день на Великдень дзвонять дзвони, а сонце грає, милуючись з висоти на добрі людські душі. Дзвін – це символ вісника Божої волі. А хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.

Якщо напередодні, в суботу, хлопці поставлять традиційну великодню гойдалку, то буде на чому погойдатися. Для цього хлопці вкопують у землю два високі та міцні стовпи, прибивають нагорі поперечку, до якої прикріплюють ланцюги з гладенькою дошкою. Мета цієї гойдалки - очиститись від усього злого, а заодно і землю розбудити, щоб «росло і буяло на ній зело». Гойдаються парами - хлопець з дівчиною. А сама гойдалка стоїть до Зелених свят.

Великодній понеділок зветься Обливаним, особливо радісний і улюблений для молоді. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.

Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути.

Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною «на горбках». У могильні горбки закопують яйця та шкаралупу від з'їдених яєць, кості зі освяченого м'яса, освячену сіль, тощо. Виливають і чарку горілки: «їжте, пийте й нас, грішних, поминайте». Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають перехожим.

Дещо схожими і водночас відмінними є Пасхальні традиції інших країн світу. У багатьох католицьких місцевостях Європи у Страсну П'ятницю влаштовують різноманітні традиційні процесії. У Франції, коли на Великдень знову дзвонять у дзвони, прийнято обніматись та цілуватися на знак радості. У Фінляндії для відлякування відьом на Великдень розпалюють багаття. Діти, перевдягнувшись відьмами, ходять від хати до хати і збирають ласощі. Великодній звичай розкладати великі багаття на пагорбах існує і в Австрії.

У Данії вихідні починаються ще у Великий Четвер. Існує традиція відправляти до Великодня анонімні віршовані вітання, так звані «листи дурника» (gaekkebrev). Отримавши листа, потрібно вгадати, від кого він. Якщо одержувач вгадує, то отримує від автора розмальоване яйце (аналог української крашанки; крім того, ніде у світі не пишуть так писанок, як в Україні), якщо ні — то винен яйце авторові вітання. Замість яйця призом може бути і поцілунок, зобов'язання влаштувати вечірку.

У багатьох країнах (Австрія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія) прийнято обливати жінок водою, а у сучасному варіанті парфумами. Це вважається символічним побажанням краси, родючості та здоров'я. Нерідко, на знак подяки, чоловіки отримують розмальовані яйця, ласощі або чарку спиртного, проте існують жінки, котрі віддячують і відерцем холодної води. У Швеції на Великдень дівчата, щоб вийти заміж, повинні принести в роті води і полити нею сплячого нареченого. Ще поширенішим є звичай ховати у гніздах в саду розмальовані яйця, котрі повинні шукати діти. Вважається, що яйця збирає у птахів та потім розмальовує великодній заєць (або кролик).

Великдень – це одне із найбільших свят і України, і зокрема Львівщини. Пасха поєднує у собі і нашу віру, нашу давню, ще дохристиянську, культуру; яке є водночас і сакральною традицією, і веселою молодіжною грою. Такі традиції, як показує час, можуть жити тисячоліттями, переживаючи лихі часи у тихому сховку сімейства і знову виходячи в світ у часи свободи.

Таким радісним, таким святковим, урочистим, традиційним, буйним і справжнім для мене буває лише Великдень у рідному колі, вдома, за спільним столом...
Автор статті - Ірен Файчак

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка