2015 Укладач: Чернякова Олеся Володимирівна




Сторінка1/7
Дата конвертації12.04.2016
Розмір1.06 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

О.В.Чернякова

С.Котлярова




Методичні поради щодо діагностики порушень психофізичного розвитку немовлят та дітей раннього віку



2015

Укладач:

Чернякова Олеся Володимирівна – кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної психології Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет»;

Котлярова Софія студентка 1-го курсу дефектологічного факультету Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет».

Вступ

Одним із важливих напрямів сучасних науково-методичних досліджень у галузі спеціальної психології та корекційної педагогіки є вдосконалення психолого-педагогічної допомоги дітям, які мають психофізичні вади. Різним аспектам цієї проблеми присвячені фундаментальні роботи українських вчених Н.Байкіної, І.Беха, В.Бондаря, Т.Вісковатової, І.Дмитрієвої, І.Єременка, В.Засенка, А.Колупаєвої, І.Ляхової, С.Максименка, О.Мамічевої, С.Миронової, Т.Сак, В.Синьова, Т.Скрипник, Є.Соботович, В.Тарасун, Л.Фомічової, О.Хохліної, М.Шеремет, М.Ярмаченка та ін.

Основний зміст професійної діяльності спеціальних психологів – це виявлення відхилень у психічному розвитку дитини за допомогою психологічного діагностування та проведення корекційно-відновлювальної розвиваючої роботи в напрямку виявлення цих особливостей.

Мета даних методичних порад – демонстрація методів і методик вивчення порушень психічного розвитку немовлят та дітей раннього віку.

Дитину з моменту народження до одного року називають немовля, а вік від одного року до трьох років – раннім дитячим віком. Ранні етапи онтогенезу психіки мають виняткове значення для подальшого розвитку людини. У перші три роки життя закладаються такі психічні новоутворення, дефіцит яких на інших етапах розвитку часто неможливо заповнити (Н.Авдєєва, С.Мещерякова, Т.Бауер, А.Валлон, Л.Виготський, В.Липа, В.Мухіна, О.Мамічева, О.Чернякова, Д.Ельконін).


Особливості психомоторного розвитку дітей 1-го року життя

Особливістю дітей 1-го року життя є велика залежність розвитку від впливу дорослої людини. Спілкування з дорослими – необхідна потреба дітей уже в перші місяці життя, джерело їхнього розвитку.

Швидкий темп і нерівномірність розвитку визначають розподіл 1-го року життя на якісно різноманітні періоди, виділення в кожному періоді умінь, що мають суттєве значення для подальшого розвитку дитини. Ці уміння названі ведучими і саме на них повинен бути направлений виховний вплив дорослих.

У періоді новонародження ще важко виділити провідні риси, але є основні задачі: ретельний гігієнічний догляд, який забезпечує благополуччя і спокій дитини; формування чіткого ритму годування, формування позитивних і попередження негативних звичок (смоктання пальців, соски, присипання, неправильне годування тощо). До кінця 1-го місяця формується добовий ритм з концентрацією сну в нічний час, а бадьорість – у денний. Під час бадьорості необхідно підтримувати спокійний і активний стан дитини, викликати стеження і прислуховування, викладати дитину на живіт, спонукаючи припідняти голову.

З кінця періоду новонародження до 3 місяців збільшується продовження бадьорості, формується чітке чергування сну і бадьорості вдень, виховується позитивне відношення до годування, укладання спати, гігієнічним процедурам. Провідним у розвитку дитини є формування зорових і слухових орієнтовних реакцій, а також відповідних емоційно-позитивних реакцій. Розвивається уміння зосереджувати погляд на висячих іграшках, обличчі дорослого, слідкувати за предметом, що рухається. Дитина прислухається до звуків (мовлення, співу, звучання брязкальца), розвивається «мовленнєвий слух», уміння встановлювати зв’язок між зоровими і слуховими враженнями, сприймати оточуюче на відстані за допомогою дистантних аналізаторів. У кінці 1-го – початку 2-го місяця з’являється посмішка на спілкування дорослого. На 3-му місяці формується комплекс оживлення: радіючи, дитина випрямляє руки, розтуляє пальці, натикається при цьому на іграшку, видає звуки (гугукає). Спостерігається утримування голови в горизонтальному і вертикальному положенні й утиск ніг.

У віці 4 – 6 місяців продовжує збільшуватися час бадьорості, формується позитивне відношення до процесів, розвивається активність під час годування.

Провідними в цьому віковому періоді є подальший розвиток зорових і слухових орієнтовних реакцій, орієнтування в оточенні, на основі якого пізніше формується розуміння мовлення, діяльність, сенсорне сприймання і складна поведінка. На 4-му місяці удосконалюється стеження, слухові й зорові зосередження в будь-якому положенні (лежачи на спині, на животі, на руках у дорослого). Установлюються зорові, слухові рухові, тактильні взаємозв’язки: дитина знаходить поглядом джерело звука (локалізує звук у просторі), довго розглядає предмет, який привернув її увагу, картину, яскраву пляму, іншу дитину. Це лежить в основі формування здібності спостерігати і спілкування дітей один з одним.

У 4 – 5 місяців дитина здатна розрізняти інтонацію мовлення, зверненого до неї, мелодію (танцювальну, спокійну), голос знайомих і незнайомих дорослих, упізнавати матір або іншу близьку людину. До 5 місяців дитина реагує на нову обстановку; у незнайомих умовах, під час бачення чужих людей перестає посміхатися, довго й напружено їх розглядає, може заплакати. Якщо з нею суворо говорять, вона хмуриться, зжимає губи, виявляє незадоволення. У 6 місяців дитина за звучанням упізнає своє ім’я.

Провідним у віці 4 – 6 місяців є розвиток рухів руки: її основні функції – уміння брати, тримати, маніпулювати, до 5 місяців – акт хапання, цілеспрямованості рухів рук, у 6 місяців дитина сама бере іграшки і маніпулює ними. На основі цих рухів формуються ігрові дії з предметами; дитина пізнає оточення, набуває життєвого досвіду. Рухи руки багато в чому сприяють формуванню умінь у процесі годування й основних рухів у другому півріччі.

Провідним є і розвиток підготовчих етапів активного мовлення. У цьому віці бурхливо розвивається гугукання і з’являються передумови лепіту. У 4 місяці дитина довго гугукає, до 5 місяців це переходить у співуче гугукання, обрамлене різною інтонацією. До 5 – 6 місяців дитина починає вимовляти приголосні звуки (губні, піднебенні – п, б, т, д, н, л та інші) і перші склади – сполучення голосного і губного або піднебенного приголосного звука (па, ба, ма та ін.), тобто з’являється лепот. У цьому значна роль артикуляційного апарату і слухового зосередження, «мовленнєвого слуху». Дитина чує звуки, які вимовляють дорослі, слухає сама себе і починає вимовляти звуки і склади повторно, що сприяє вимовленню перших слів у другому півріччі життя.

До 6 місяців дитина лежить на животі, опираючись на долоні випрямлених рук, перевертається із спини на живіт і навпаки, підповзає, міцно упирається ніжками при підтримці під руками. До кінця першого півріччя дитина може бадьоритися самостійно, активно і довго.

У віці 7 – 9 місяців час бадьорості збільшується до 2 – 2,5 год., дитина переходить на режим з трьома періодами денного сну. У міру розвитку ускладнюється її поведінка в режимних процесах. Дитина п’є з чашки, яку тримає дорослий, а до 9 місяців притримує її руками, тримає в руці шматочок хліба.

Провідним у цьому віці є розвиток рухів, і перш за все оволодіння повзанням. До 7 місяців дитина добре повзає. Це змінює її поведінку, вона стає більш активною і самостійною, починає орієнтуватися в оточенні. Повзання позитивно впливає на фізичний розвиток; у дитини, яка повзає, зміцнюються м’язи ніг, рук, спини, черевного преса, шиї, формується правильна постава.

До 8 місяців відбувається стрибок у розвитку рухів – дитина набуває вертикальне положення, уміє сідати, лягати, вставати, сидіти, стояти, переступати, ходити, тримаючись уздовж бар’єра.

У період 7 – 9 місяців дитина починає розуміти мовлення дорослого. Це змінює її поведінку, характер діяльності, рухів, впливає на активне мовлення. До 7 місяців дитина на прохання дорослого знаходить поглядом предмет, що перебуває на постійному місці, який неодноразово їй показували й називали. До 8 місяців вона знаходить на прохання дорослого декілька предметів, починає виконувати з ними прості дії (без показування) – «ладушки», «до побачення». До 9 місяців вона розуміє назви декількох предметів, знаходить їх у будь-якому місці, використовуючи при цьому вказівний жест, знає своє ім’я, дає іграшку, яку тримає в руках. Дитина розуміє слова, пов’язані з режимними процесами, виконує на прохання дорослого рухи і дії («сідай», «пий», «дай руку»). Мовлення дорослого починає регулювати дії дитини.

У цьому віці розвивається здібність імітувати лепет і дії з предметами. Без уміння наслідувати неможливий подальший розвиток і навчання дитини.

До 7 місяців діти повторюють окремі склади – белькочуть. У кожної дитини є «свої» два-три склади, які вона багаторазово повторює у різних сполученнях. До 8 місяців вона повторює ці склади за дорослими, а в 9 – 10 місяців легко повторює за дорослими нові склади, які до цього ще не вимовляла. Це збагачує лепетання. Свої рухи, дії, спілкування з дорослими і дітьми вона супроводжує лепетом.

З 7 місяців розвиваються дії з предметами, повторні, однакові з усіма, до 8 місяців – різні в залежності від властивостей іграшки, до 9 місяців, наслідуючи дорослого, дитина оволодіває новими діями, відтворює розучені танцювальні рухи під певну мелодію.

У віці 10 – 12 місяців дитина активна в процесах і починає проявляти самостійність у годуванні. Розвиваються рухи. Вона ще повзає, але часто встає, багато ходить, піднімається на гірку тощо, до 12 місяців ходить не тримаючись, тривалий час і в різних направленнях.

Багато нового набуває дитина з розвитком розуміння мовлення. До 10 місяців вона на прохання дорослого знаходить і приносить знайому іграшку, якщо вона в полі її зору, до 11 місяців знаходить названу іграшку серед багатьох інших, а до 12 місяців на прохання дорослого знаходить декілька однорідних предметів, якщо вони зовні відрізняються в незначній мірі (різні ляльки, м’ячі різних розмірів і кольорів тощо). До кінця року деякі слова в мовленні дорослого починають набувати для дитини узагальнюючий характер. Дитина розуміє слово «не можна», якщо воно промовляється у відповідності з ситуацією. Стає можливим вплинути через мовлення на її поведінку. Збільшується кількість слів, які дитина розуміє, що позначають назви іграшок, одягу, меблів, дій, рухів, імена дорослих та дітей, частини тіла тощо. Вона може виконувати прості доручення, адекватно реагувати на слова «можна», «добре», «погано».

У період 10 – 12 місяців формується активне мовлення, дитина оволодіває першими словами. В основі вимови перших слів лежить розуміння мовлення, здатність лепетати і наслідувати. До року дитина вимовляє біля 10 простих, полегшених, «лепітних» слів, якими вона починає позначати певні поняття. Кількість слів, які дитина промовляє, значно менша тих, які вона розуміє. Дитина багато белькоче, супроводжує лепетом свої дії, рухи. Окремі слова і звуки, підкріплені мімікою, починають слугувати засобом спілкування з дорослими і дітьми.

Під впливом розуміння мовлення ускладнюються дії з предметами. У 10 – 12 місяців дитина вчиться виконувати дії, які показує і вимовляє дорослий. Вони стають більш різноманітними і носять цілеспрямований характер. Координуються рухи рук. Вона виконує дії, метою яких є досягнення результату: закрити, відкрити, вкласти, витягнути, зняти, одягнути. Вона накладає цеглину на цеглину, знімає і надіває кільця, катає по жолобу кульки тощо. Збільшується кількість дій, які виконує вона з одним предметом, дитина вчиться переносити дії, засвоєні з одним предметом, на інший. Збільшується кількість іграшок, які використовує дитина. Її дії стають стійкими: вона прагне до досягнення мети, радіє отриманому результату. Спостерігається наслідування дорослому в діях з сюжетними іграшками. Вона на прохання дорослого, бачачи іграшку, відтворює те, чому її навчив дорослий: катає машину, годує ляльку, колисає її тощо. З’являються передумови гри. Це період розвитку предметної діяльності на основі наслідування і відтворення розученого.



  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка