2008/№2 Засновники



Сторінка3/7
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.81 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Самофал Ярослав



З появою сучасної індустрії виробництва засобів інформаційних технологій роль інформації як основного джерела прийняття зважених рішень має тенденцію до невпин-ного зростання та одночасного збільшення її обсягів, вирізняється доступністю і швид-кістю доступу до неї. Таке бурхливе зростання не відповідає якості інформації та готовності кінцевих користувачів вчасно сприймати необхідну ділову інформацію.

Інформація є важливою передумовою діяльності кожного індивіда. Завдяки засвоєн-ню інформації людське пізнання може бути безперервним висхідним процесом. Водночас засвоєння інформації має сенс лише тоді, коли воно переростає у процес творчого перетворення світу. Без засвоєння інформації неможливий не тільки процес навчання, а й процес виховання і розвитку. Оволодіння необхідним обсягом інформації про навко-лишнє середовище і про себе самого є необ-хідною передумовою життєдіяльності інди-віда. Пізнання і усвідомлення середовища завжди передує діяльності (розумовій, фізич-ній), спрямованій на перетворення світу і вдосконалення самого себе. Керівник будь-якого рівня повинен усвідомлювати, що зниження ризиків під час ухвалення певного рішення безпосередньо залежить від обсягу і якості необхідної інформації, що бізнес-процеси, які супроводжують такі прийняття, не можуть існувати окремо від власне ділової інформації. Управління інформацією повинно бути основною функцією керівників різного рівня. Головними складовими цього процесу є, з одного боку, одержання достовірної й актуальної інформації, а з іншого – передача її необхідних складових співробітникам (сту-дентам, учням, різним категоріям праців-ників). Системи управління, базовані на використанні інформаційно-комунікаційних технологій, дають можливість забезпечити прискорений доступ до необхідної інфор-мації, систематизувати базові дані, організо-вувати будь-які звіти. Ефект від впроваджен-ня таких систем лежить у площині підви-щення ефективності управління, що сприяє пізнанню. Процес пізнання здійснюється як шляхом безпосереднього сприймання світу (за допомогою слуху, нюху, зору, дотику та ін.), через синтез і аналіз одержаних даних до їхньої систематизації і усвідомлення, так і у вигляді запозичення чужого (зокрема попе-редніх поколінь) досвіду, що стає можливим, коли людина оволодіває мовою. Дитина слухає, про що говорять дорослі, спостерігає, як вони виконують різні дії, і таким чином формує свій інформативний фонд, який дасть можливість організувати свою власну діяль-ність. У засвоєнні інформації людина діє як прагматик. Вона опановує ті відомості, які в цей час є для неї актуальними. На цей момент слід особливо звернути увагу, бо він є свід-ченням того, що, незважаючи на всю свою важливість, інформація є лише засобом діяльності. Вона не повинна трактуватися як самоціль. Це стосується і навчання в школі. Інформація повинна подаватися у певній логічній послідовності, що втілюється у програмі і підручнику. Вона має стати предметною основою навчального процесу (навчання, виховання, розвиток). Якщо певна “порція” інформації (розділ, тема) містить запрограмовані потреби власної діяльності (має проблемний характер) та самовиховання, то є підстави говорити про повноцінний навчальний цикл, бо він дає можливість реалізувати триєдину мету едукації: засвоєн-ня інформації, формування моделі поведінки (виховання) і вдосконалення духовних, психічних, фізичних та соціальних функцій людини (розвиток).

Порівняно з повсякденною діяльністю, пізнання в школі під час навчання має певну специфіку. Воно не здійснюється стихійно, бо інформація подається у вигляді навчальних предметів – через навчальні плани, програми та підручники. Внаслідок цього учень втрачає право вибору інформації, виходячи зі своїх інтересів, керуючись власними критеріями. Тут варто задуматися. Адже питання добору інформації вирішують без учня, керуючись соціальним замовленням, що деколи здійс-нюється суб’єктивно. В такому випадку інформація є дуже зручним засобом впливу на учня. Така ситуація тривалий час існувала в тоталітарному режимі, трапляються подібні випадки і сьогодні, коли в окремих навчаль-них закладах навчання перевантажене інфор-мацією, пригнічує інтелектуальну діяльність учня, особливо творчу. Позитивне ставлення до інформативного компонента навчання стосується не тільки шкіл, а й вищих нав-чальних закладів. Сьогодні система вищої освіти України стоїть на порозі приєднання до Болонського процесу, що передбачає важливі зміни, а не просто заміну одних понять на інші. Вищі навчальні заклади повинні реалізувати головний принцип: “Університет – корпорація з обслуговування інтересів студентів”. Слід відмовитися від нинішньої “школярської” системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Вищі навчальні заклади, що не володіють сучасними інформаційно-аналітич-ними системами, з превеликими зусиллями зможуть здійснити необхідні перетворення, адекватні сучасному замовленню.

Варто задуматися також над таким масштабним проектом реформування серед-ньої освіти, як перехід на 12-річну систему навчання. Значне зменшення кількості ви-пускників за 7 років приведе до зменшення числа абітурієнтів.

Сьогодні інформаційні технології прино-сять у навчальний процес широкий спектр нових управлінських засобів, які спрямовані на стимулювання самостійної роботи студен-тів, а саме: засоби надання навчальної інформації; засоби підтримки предметної та професійної діяльності; засоби опрацювання, оформлення та презентації результатів са-мостійної роботи; засоби автоматизованого контролю знань; засоби подання навчально-методичного забезпечення дисципліни; авто-матизовані засоби реєстрації та рейтингового оцінювання поточних результатів навчальної діяльності. Реалізації цих засобів сприяє комп’ютерна система. Використання комп’ю-тера дає змогу якісно змінити рівень самос-тійної роботи за рахунок посилення мотивації навчання, розширення можливостей подання інформації, активізації навчально-пізнаваль-ної діяльності студентів, розширення та ускладнення навчальних завдань, запровад-ження об’єктивного контролю за діяльністю студентів та скорочення часу контролю, здій-снення оперативного зворотного зв’язку тощо.

Фахівці Національного педагогічного уні-верситету імені М. П. Драгоманова пропо-нують доповнювати традиційну шкільну освіту дистанційною за допомогою розробле-ного навчально-інформаційного середовища “ІНФО НУС”. Середовище “ІНФО НУС”, в основі якого лежить гіпертекстова технологія, забезпечує: диференціацію завдань, залежно від навчальних успіхів учнів; організацію індивідуальної пізнавальної діяльності; про-ведення поточного та підсумкового контро-лю; систематичну й ефективну інтерактив-ність, причому не тільки між учителями й учнями, але й між учнями; доповнення викла-ду широким спектром додаткового, довідко-вого матеріалу; спрощення організаційної роботи, яка супроводжує навчальний процес.

Вивчення інформаційних технологій може мати і практичне застосування. Воно формує в учнів навички опрацювання інформації з використанням сучасних інформаційних тех-нологій у різних сферах людської діяльності; формує основи інформаційної культури. З цією метою О. О. Бодрик вивчення курсу інформаційних технологій поділяє на чотири етапи:

2–4 класи – пропедевтичний курс;

5–7 класи – основи комп’ютерної грамотності;

8–9 класи – базові курси;

10–11 класи – поглиблене вивчення інфор-маційних технологій.

Вивчення пропедевтичних курсів перед-бачає кілька напрямків діяльності учнів, у тому числі пізнавальний, прикладний, алгоритмічний і розвивальний.

Курс “Основи комп’ютерної грамотності” складається з двох частин: “Початки інформа-ційних технологій” та “Алгоритмічна мова ЛОГО”.

Головна мета курсу “Початки інформа-ційних технологій” – вивчення елементарних основ загальноосвітнього курсу інформатики та формування початкових навичок обробки інформації через сучасні комп’ютерні техно-логії з метою їхнього широкого застосування для розв’язання навчальних задач, а також ознайомлення учнів із роллю нових інфор-маційних технологій у сучасному вироб-ництві, науці, суспільному житті. Особлива увага приділяється формуванню математич-ного, операційного мислення учнів, розвит-кові їхнього творчого потенціалу. Під час вивчення теоретичного курсу “Алгоритмічна мова ЛОГО” діти повинні навчитися мислити алгоритмічно. Важливе місце тут належить грі. Для цього система команд виконавця реалізується за допомогою графічних образів (мураха на шаховому полі, побудова креслярем візерунків тощо).

Для розвитку логічного мислення у 2–7-х класах викладають курс “Логіка”, який має на меті закласти основи базових знань з актуаль-них проблем сучасної формальної логіки; навчити застосовувати апарат математичної логіки для аналізу складних суджень, скла-дання умовиводів; навчити учнів ефективно і коректно вести діалоги, дискусії; аргумен-тувати свою думку; навчити учнів застосо-вувати отримані на уроках знання у різних життєвих ситуаціях тощо.

З виникненням мережі Інтернет комп’ю-терна інформаційна культура зробила вели-кий крок уперед. Особливо це помітно в країнах Заходу, де вже відбулася комп’юте-ризація в усіх галузях життєдіяльності лю-дини. Інформаційні бази, архіви, що збері-галися на традиційних носіях інформації, почали переносити у комп’ютерну базу. Ме-режа Інтернет стала інформаційним інстру-ментом, доступним для пересічного грома-дянина України порівняно недавно. Традицій-ними сферами комунікації були і залишаю-ться інформаційні аґенції, преса, радіо, теле-бачення, кіно та кінохроніка. Та саме інтернет вирішив проблему вільного і швидкого доступу до інформації.

Прагненням українських освітян відпові-дає урядова політика щодо розвитку сучасних інформаційних технологій, яка відображена у Наказі Президента України “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі інтернет та забез-печення широкого доступу до цієї мережі в Україні”.

Відповідним кроком для виконання дер-жавних завдань було заснування і впрова-дження вітчизняними освітянами проекту “Українська мережа інформаційного суспіль-ства”, створення сайтів “Освітянська мережа України”, “Діти України” та багато інших.

Прикладом співпраці України та ЮНЕСКО є проект “Інформаційна мережа культури світу”, мета якого полягає у ство-ренні мережі сайтів, що дають змогу отримати інформацію про діяльність проекту ЮНЕСКО “На шляху до культури світу”, а також у поширенні інформаційної продукції світової культури.

З 2004 року Національна комісія у справах ЮНЕСКО продовжує розпочату раніше робо-ту над реалізацією пріоритетних проектів. Ось перелік деяких з них:



  • створення відкритого віртуального університету для країн Центрально-Східної Європи на базі Національного технічного університету “КМУ”;

  • створення кафедрою ЮНЕСКО “Пра-ва людини, мир, демократія, толерантність та міжнародне взаєморозуміння” при національ-ному університеті “Києво-Могилянська ака-демія” навчальної програми “Культура в комунікації та посередництво у вирішенні конфліктів”.

Інформаційна освітянська мережа ЮНЕСКО є достатньо децентралізованою і перебуває у постійному розвитку. В освітньому секторі працює багато мереж та мережних проектів, головним напрямом діяльності яких є інформаційне забезпечення різноманітних питань освіти.

Важливе місце тут займає процес засвоєн-ня інформації. Внутрішній (психологічний) процес засвоєння інформації охоплює низку етапів, до числа яких відносять: сприймання-осмислення і розуміння–узагальнення–закріп-лення–застосування на практиці [Фецула М., 2000:88]. Кожний з цих етапів має свій зміст.

Сприймання – передбачає відображення у свідомості людини предметів і явищ навко-лишнього світу та їхніх взаємозв’язків. Вони можуть бути запропоновані у природній для себе формі, у вербальному викладі, за допомогою ілюстрацій тощо і відповідно пе-редбачити участь різних органів сприймання з боку того, хто навчається, де навчається – слухових, зорових рецепторів тощо.

Обов’язок вчителя постійно здійснювати відбір і оцінку інформації, яку він дітям пропонує (звільняти її від зайвих деталей, підкреслювати головне тощо), а також психо-логічно правильно добирати форму її презен-тації. Для учнів старших класів доцільнішою видається вербальна презентація інформації [Ващенко Г.–2.1997: 96-97].

На цьому етапі процес сприймання можна вважати успішним, якщо вчитель застосо-вуватиме добре продумані схеми – те, що в педагогіці останніх років називають “опор-ними сигналами”.

Осмислення і розуміння – передбачає усві-домлення сенсу сприйнятої інформації та розкриття суттєвих ознак предметів, явищ та зв’язків між ними. Цей етап втілює перетво-рення конкретних образів у поняття – процес абстрагування. Як на етапі сприймання, так і на рівні осмислення та розуміння каталі-затором виступають емоції. Емоційність по-винна супроводжувати весь процес пізнання.

Наступним етапом процесу засвоєння інформації є узагальнення. Узагальнення – це етап, на якому вирішальну роль відіграє синтез, коли щойно сформовані поняття “об’єднуються” у поняття вищого рівня. Це простежується на процесі вербалізованого пізнання, наприклад, читання книжки: “по-няття-словосполучення” об’єднуються у “по-няття-речення”, а ці свєю чергою – у “понят-тя-абзаци”; “поняття-абзаци” – у “поняття-розділи” тексту, поки людина не сприйме текст всієї книжки.

У такому процесі важливу роль відіграє розумовий досвід людини, її здатність посилювати своє сприймання тими знаннями, які набуті раніше.

Закріплення в пам’яті – це коли одержана ззовні інформація стає власним надбанням людини. Успіх цього етапу залежить від низки чинників: від спрямованості пам’яті, від особистої зацікавленості учня, від емо-ційного контексту, в якому процес відбу-вається, від авторитетності джерела (книжка, вчитель, інтернет), з якого вона походить тощо.

Найміцнішими є ті знання, які знаходять застосування у діяльності. Цінною тут є внутрішня мотивація, що йде від розуміння власних потреб і цілей.




Література

  1. Аверянова С. Інформаційний простір в системі освіти. Рідна шк., – 2001. – №2.

  2. Беженар Г. Волинко О. Нові інформаційні технології у навчальному процесі сучасної школи // Директор школи. – 2005. – № 37.

  3. Бодрик О. Від вивчення інформаційних технологій до їх практичного застосування // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2003. – № 7. – С. 28-30.

  4. Ващенко Г. Загальні методи навчання. – К.: Українська видавнича спілка, 1997.

  5. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. – Дрогобич: Коло. – 2006.

  6. Волкова Н. Педагогіка. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001.

  7. Журавльова Н.Я. Міжнародна програма запро-вадження сучасних комп’ютерних технологій у загальноосвітніх закладах // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2005. – №6. – С. 13-20.

  8. Забарна А. Шкільні технології. Комп’ютерно-орієнтовані технології у навчально-виховній діяльності освітнього закладу. – Завуч. – 2004. – №8. – С. 1-5.

  9. Матвієнко О. Теоретико-методологічні підходи до розроблення концептуальних онов інформаційної освіти //Вісник книжкової палати. – 2004. – №7. – С. 33-37.

  10. Петришин І. Нові інформаційні технології та методичні аспекти їх застосування // Молодь і ринок. – 2003. – №3. – С. 38-39.

  11. Поридніков В. Пошукові системи та їх роль у навчання // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2006. – № 2. – С. 25-26.

  12. Руденко В.О. Інформація освіти України: стан, проблеми, перспективи // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2005. – №6. – С. 3-6.

  13. Сухомлинський В. Вибрані твори. В 5 т. – К.: Рад. шк., – 1976-1977.

  14. Ушинський К. Вибрані твори. – К.: Рад .шк., – 1983.

  15. Фіцула М. Педагогіка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000.





Організація самостійної роботи у навчальному процесі

Вантух Володимир


Інтеграція України у світове товариство потребує створення нової системи освіти, яка б сприяла формуванню творчої, освіченої, фізично і морально здорової особистості.

Наявна сьогодні конкуренція на вітчизня-ному ринку праці довела, що працевлашту-вання і кар’єра будь-якої людини визна-чається двома чинниками: рівнем професійної підготовки і морально-психологічною готов-ністю та навичками роботи в умовах конкуренції та інновацій, вмінням реалізувати свою професійну підготовку.

Отримавши місце на виробництві чи в установі, випускник вищого навчального зак-ладу має одразу розпочати продуктивну пра-цю, тому що швидкість й інтенсивність сучасного життя не дають йому змоги виді-ляти багато часу для навчання і адаптації. Успішність фахівця нового типу залежить не тільки від рівня засвоєння спеціальних пред-метно-професійних знань, сформованості тру-дових умінь і навичок, а й від таких якостей, як: здатність до управлінської та підприєм-ницької діяльності, до оновлення знань, вміння підтримувати рівень кваліфікації, на-лагоджувати ділові контакти, від індиві-дуальної та колективної творчості, володіння психотехнікою, саморегуляції в напружених ситуаціях тощо. Сучасні студенти розуміють, що їхнє майбутнє працевлаштування зале-жить у першу чергу від них самих, їхніх знань, умінь, мобільності, готовності “навча-тися протягом усього життя”.

Змінилася парадигма освіти: педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах зазнає суттєвого оновлення. По суті, сьогодні в Україні у системі вищої освіти здійснюється масовий педагогічний експеримент, зумовле-ний впровадженням у навчально-виховний процес модульно-рейтингової технології нав-чання, яка об’єднає в собі модульну систему навчання та рейтингову систему оцінювання знань, умінь і навичок студентів [3, c. 89].

Модуль – це не просто перерозподіл нав-чального матеріалу за змістом (традиційна навчальна програма курсу – це “програма змісту, що викладається”), заміна однієї фор-ми навчально-пізнавальної діяльності на іншу. Це, перш за все, нові підходи до управ-ління цією діяльністю [2, c. 145].

Складовою модульної системи навчання є самостійна робота студентів, збільшення часу на яку передбачено в навчальних планах вищих закладів освіти (не менш 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу часу, відведе-ного для вивчення конкретної дисципліни).

Проблема організації самостійної роботи студентів займає чільне місце у перебудові навчального процесу у вищому навчальному закладі.

У широкому розумінні самостійна робота студентів – це активна, пізнавальна, творча діяльність. У дещо вужчому розумінні, самостійна робота студентів розглядається як один із видів навчальних занять, особливістю якого є відсутність викладача в момент навчальної діяльності студента (на відміну від лекцій, семінарів тощо).

У посібниках з педагогіки та психології для вищої школи проблемам організації самостійної роботи студентів відводиться належна увага, але практичні аспекти її організації потребують удосконалення.

Як організувати самостійну роботу сту-дентів? У традиційній системі навчання передбачається, що об’єктом навчання є сту-дент і його знання та досвід повинні зміц-нюватися викладачем (суб’єктом).

Педагогіка співробітництва включає сту-дента у систему діяльності як суб’єкта, що здатний цілеспрямовано здобувати знання, формувати вміння та навички. Одним із показників діяльності викладача є умови нав-чання, які він створює для студента. Вони можуть бути різноманітними як за своєю природою, так і за своїм впливом. У нав-чальному процесі можна виділити дві групи умов:

а) зовнішні (місце навчання, постійність робочого місця, його оснащення, індивідуаль-ність та самостійність роботи, об’єктивність оцінки навчання, взаємовідносини викладач – студент тощо);

б) індивідуальні (досвід, знання, навички, стан здоров’я тощо).

Організацію самостійної роботи студента можна розглядати як одну із характеристик умов його навчання. Студент повинен навчи-тися здобувати знання.

До елементів системи самостійної роботи студентів відносять:


  1. студента (суб’єкт діяльності);

  2. предмет його діяльності;

  3. процес як сукупність дій студента над предметом;

  4. продукт як наслідок перетворення пред-мета;

  5. мотив як внутрішні умови діяльності;

  6. досвід, знання, навички студента, необхідні для дій над предметом;

  7. умови, в яких студент діє на предмет;

  8. результат – набуті знання, навички, сформовані вміння студента.

Таким чином, система самостійної роботи студентів повинна забезпечити: формування самостійності студента; засвоєння вмінь, необхідних знань та навичок; забезпечення контролю дій студента; інформування сту-дентів про рівень досягнутих цілей; зовнішню та внутрішню мотивацію самостійної роботи; можливість планувати та коректувати свої дії на основі самоконтролю та аналізу інформації про результативність роботи. Основною проблемою у самостійній роботі студентів є вибір завдань – продуктів. Можна запропо-нувати студенту робити нотатки при читанні (опрацюванні) навчальної або спеціальної лі-тератури. При цьому завдання має бути сформульованим як доручення: “складіть план...”, “прочитайте і складіть...”, “відшу-кайте...” тощо. В завданні має бути вказано кінцевий продукт, який повинен одержати студент після його виконання. З одного боку, щоб сформувати самостійність треба змен-шити навантаження студента, оскільки пошук самостійних рішень є трудомістким і вимагає більше часу, а з іншого – щоб набути знань та вмінь, необхідно збільшити кількість завдань (навантаження студента). Щоб вирішити цю суперечність в системі самостійної роботи виділяють дві підсистеми: одна орієнтована на досягнення головної мети – формування самостійності студента, а інша – на набуття знань і вмінь в умовах самостійної роботи [1, c. 44-45].

Ефективність професійної підготовки спеціалістів можливо підвищити, надавши пріоритету організаторській функції викла-дача, його консультативній роботі при вико-нанні студентами самостійних, індивідуаль-них та групових завдань.

Таким чином, роль самостійної роботи студентів постійно зростає, оскільки дає змогу формувати в них не тільки загально-навчальні та спеціальні вміння, а й вихо-вувати цінні людські якості, прагнення до саморозвитку і самовдосконалення. Отже, підготовка студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації до самостійної роботи є нагальною потребою педагогічного сьогодення і вимагає дослі-дження та наукового обґрунтування.


Література


  1. Дерев’янко С.І., Олійник С.О., Кузик Н.П. Місце та роль самостійної роботи студентів у навчальному процесі. Економіка агробізнесу: суть та процес викладання у вищих навчальних закладах. Тези доповідей на науково-методичній конференції 23-24 листопада 2005р. – К.: КНЕУ, 2005. – 300 с.

  2. Петренко Л.М. Модульна технологія навчання: новий підхід до управління пізнавальною діяльністю студентів / Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: Матеріали третіх Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – С. 144-147.

  3. Пісковець О.Є. Організація підготовки студентів до самостійної роботи при вивчені економічних дисциплін. Економіка агробізнесу: суть та процес викладання у вищих навчальних закладах: Тези доповідей на науково - методичній конференції 23-24 листопада 2005р. – К. КНЕУ, 2005. – 300 с.


З досвіду роботи вчителя фізики

Зоряни Максимович

Шаромова Віра


Як відомо, інтерактивна діяльність на уроках передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаємо-розуміння, взаємодії, до спільного вирішення значущих для кожного учасника завдань. Працюючи над проблемою “Використання інтерактивних технологій на уроках фізики”, Зоряна Юріївна Максимович (вчитель фізики СЗШ І–ІІІ ст. №38 м. Львова) розробляє і проводить інтерактивні уроки різних видів для учнів 7–11-х класів. Особливо їй вдають-ся уроки-змагання, уроки-подорожі, уроки-ігри.

Так, учні 7-го класу, подорожуючи остро-вами у пошуках скарбів Атлантиди, узагаль-нюють і систематизують свої знання з теми “Будова речовини. Механічний рух”, розви-вають логічне мислення, спостережливість, пам’ять, вміння аналізувати та робити пра-вильні висновки. Дітям цікаво дізнатися про давньогрецького вченого Платона, який створив легенду про існування острова Атлантида. Вони з захопленням допомагають Атланту зібрати частинки скарбу, знаходять відповіді на складні запитання, дізнаються багато нового і цікавого. Отриманий скарб (зібрана з частинок фраза “Людина боїться тільки того, чого не знає. Знанням перема-гається будь-який страх”) вчить дітей долати перешкоди, досягати поставленої перед собою мети і отримувати як винагороду – міцні знання. На такому уроці інтегруються знання з фізики, географії, історії та зарубіж-ної літератури.

Урок-гра “Суд над інерцією” у 7-му класі дає можливість учням якнайбільше дізнатися про значення інерції в житті людини, стиму-лює творчу активність дітей, адже під час гри вони розкривають свій характер, виявляють своє розуміння явищ і фізичних законів. До уроків такого типу всі готуються заздалегідь: учні поділяються на дві групи: одна група – це свідки захисту, інша – свідки обвинува-чення. Обирають суддю, засідателів (2 осіб), прокурора, адвоката, підсудного і секретаря суду. Всі дії учнів визначаються тією роллю, яку вони виконують. Учні не лише готують свої виступи, а й організовують роботу в класі. Разом підбирають літературу, переві-ряють готовність до виступів. Вони розу-міють, що виступи на “суді” мають бути розумними і змістовними. Від кількості тих, хто виступає, і переконливості їхніх промов залежить рішення суду, а отже, й перемога групи учнів.

При проведенні уроку-змагання з елемен-тами фізичного експерименту “Тиск рідин і газів” учні узагальнюють, поглиблюють та розширюють знання з заданої теми, залучаю-ться до самостійного проведення фізичних дослідів.

Нетрадиційні уроки-змагання дають учням можливість узагальнити і систематизувати свої знання, вчитися застосовувати їх у нестан-дартних ситуаціях, розширювати свій світо-гляд завдяки поєднанню знань з біології, географії, літератури, народознавства, фізики. Вчитель використовує твори українських письменників, народні прислів’я і приказки, бувальщини, які пояснюють фізичні явища, що спостерігаються у природі; наводить історичні довідки, які пов’язані з навчальним матеріалом цієї теми.

Інтерактивні уроки-змагання, які прово-дить З. Максимович, вирізняються тим, що під час їхнього проведення поєднуються два типи уроків: узагальнення та систематизації, контролю та корекції знань і вмінь учнів. Це посилює навчальну функцію уроку, сприяє розвитку культури мовлення, ініціативи та впевненості учнів в собі та у своїх знаннях, вчить оцінювати свої знання та знання інших.

Такі уроки вчитель розпочинає із оголо-шення теми, повідомлення мети, акцентує увагу на проблемах, які будуть вирішуватися на уроці, пояснює зміст діяльності учнів, чого від них очікує вчитель, чого очікують самі учні, а також зацікавлює їх поставленими проблемами.

Характерною особливістю такого уроку є рівневий підхід до опитування та оцінювання навчальних досягнень учнів. Різні методи контролю дають змогу об’єктивно оцінити знання команди в цілому та кожного учня зокрема. Для цього вчитель використовує фронтальне опитування, завдання на увагу, фізичні диктанти із виправленням помилок, цікаві запитання, які пояснюють різні явища, що відбуваються в природі з точки зору фізики.

Такий методичний підхід вчителя цінний тим, що протягом уроку всі учні активно працюють на рівні своїх можливостей, вчать-ся логічно мислити, аналізувати, вибирати головне, працювати організовано, оцінювати себе та членів своєї команди, впевнено йти до перемоги.

Вчитель завершує урок обговоренням ре-зультатів, порівнює їх з очікуваними резуль-татами, оголошеними на початку уроку. Учні сумують бали, які оголошує вчитель. Коман-да, яка набрала найбільшу кількість балів, стає переможцем і нагороджується призом, який пов’язаний з темою уроку.

Розвиток особистості – це одне із найваж-ливіших завдань сучасної фізичної освіти, що може бути реалізованим за умови, коли створено великі можливості діяти і самовдос-коналюватися. Серед інноваційних методик і технологій метод проектів посідає чільне місце, тому нині він став невід’ємним у навчально-виховному процесі школи, зокрема і в роботі Зоряни Юріївни Максимович. Так, учні 11-А класу під керівництвом вчителя презентували дослідницько-інформаційний проект з астрономії “Малі тіла Сонячної системи – астероїди, комети і метеори”. Учні зібрали інформацію про малі тіла Сонячної системи, з’ясували фізичну природу цих тіл, пояснили закономірності їхнього руху, з’ясу-вали небезпеку, яку створюють метеори, комети і астероїди. Вони ознайомили учасни-ків проекту з цією інформацією, проаналі-зували її і узагальнили факти. На уроці вико-ристали текстові повідомлення невеликого обсягу, фотографії, підсумкові таблиці та мультимедійні засоби навчання.

Методи активізації творчої діяльності вчителька використовує не тільки на уроках фізики та астрономії, а й у позакласній роботі. З. Максимович провела виховний захід “Вибір за тобою…”, присвячений шкідливому впливу куріння на організм підлітка, у вигляді рольової гри з елементами “займи позицію”. Учні довідалися про біологічні зміни, що відбуваються у людському організмі під впливом нікотину, усвідомили життєву цінність власного здоров’я, розказали, як вони ставляться до куріння, до тютюнозалежності. При цьому було використано довідковий матеріал, плакати “Киньте виклик тютюнозалежності” (виготовлений творчою групою учнів) і “Якщо я палю, тоді…”.

Свої інтерактивні уроки-змагання З. Мак-симович презентувала для слухачів курсів підвищення кваліфікації при ЛОІППО, для слухачів курсів з резерву керівних кадрів м. Львова, для учасників семінару заступ-ників директорів з навчально-виховної роботи Шевченківського р-ну м. Львова, для учасників семінару молодих вчителів фізики м. Львова та вчителів фізики Шевченківсь-кого р-ну м. Львова.

З 1998 року З. Максимович є членом обласної творчої групи вчителів фізики, яка працює при кафедрі природничо-матема-тичної освіти ЛОІППО. Упродовж багатьох років вчителька працювала над темами “Гуманізація та гуманітаризація викладання фізики”, “Українознавчий аспект викладання фізики в школі”. Підготовані нею матеріали увійшли до навчально-методичних посібників “Українські фізики у світовій науці”, “Нетра-диційні уроки фізики” (автор Шаромова В.). Зараз вона працює над темою “Ознайомлення з новими освітніми технологіями навчання, впровадження інноваційних технологій, пер-спективного педагогічного досвіду”, рецензує сценарії нетрадиційних уроків та позакласних заходів з фізики, залучена до проведення педагогічної практики для слухачів курсів підвищення кваліфікації при ЛОІППО.

Зоряна Максимович завжди у творчому пошуку, вона не зупиняється на досягнутому, постійно працює над збагаченням свого досвіду. У 2004–2007 рр. була членом журі ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з фізики, а у 2008 р. – членом журі ІІІ етапу Всеукраї-нської олімпіади з фізики. Вона нагороджена грамотою відділу освіти Шевченківської районної адміністрації м. Львова за досягнуті успіхи у навчанні та вихованні школярів.

Про результати її творчої праці свідчать успіхи її вихованців. З 2004 року учні Максимович беруть участь у Всеукраїнсь-кому фізичному конкурсі “Левеня”. Школярі отримують добрі та відмінні сертифікати. У 2007 р. учні 11-А класу (Лущак Тарас та Ко-нюхов Олександр) у складі команди пред-ставляли Шевченківський р-н м. Львова у ІІІ етапі Всеукраїнського турніру “Юних фізиків” і зайняли ІІІ місце.

З. Максимович підготувала переможців ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з фізики 2007 р.: І місце – Лущак Тарас (11 клас), ІІІ місце – Ригель Святослав (7 клас).

Зоряна Юріївна – співавтор навчально-методичного посібника “Тестові завдання з фізики, 7 клас”, затвердженого вченою радою ЛОІППО і виданого у грудні 2007 року; ме-тодичної розробки позакласного заходу – усного журналу старшокласників “Короткий життєпис І. Пулюя”, яка увійшла до навчаль-но-методичного посібника “Українознавчий аспект викладання фізики” (ав. Шаромова В.).

Вона подала варіанти тренувальних тесто-вих завдань для підготовки до незалежного зовнішнього оцінювання з фізики до збірника тестових завдань “Готуємось до зовнішнього незалежного оцінювання” за редакцією Д. Біди (в-во “Основа” м. Харків).







Інтерактивний урок-змагання з теми

Атом і атомне ядро” 11 клас



(суспільно-гуманітарний профіль)
Максимович Зоряна


Характерною особливістю цього уроку є рівневий підхід до опитування та оцінювання навчальних досягнень учнів. Так, навчальні досягнення учнів першого та другого рівня перевіряють шляхом фронтального опиту-вання вправою “Знайти і виправити помилки у таблиці” та фізичним диктантом “Написати рівняння реакцій”. Третій рівень вимагає від учнів дати відповіді на цікаві запитання, розв’язати завдання, високий рівень – також розв’язати відповідні завдання. Такий мето-дичний підхід цінний тим, що протягом уроку всі учні активно працюють на рівні своїх можливостей, вчаться логічно мислити, аналізувати, вибирати головне, працювати організовано, самооцінювати себе та членів своєї команди.



План і методи проведення уроку

Мета:

дидактична – виявити рівень знань і вмінь учнів з теми “Атом і атомне ядро”;

розвивальна – розвивати вміння учнів володіти фізичними термінами, фізичними форму-лами, застосовувати їх при розв’язуванні завдань; спостерігати за фізичними явищами, аналізувати їх; пояснювати приклади фізичного впливу ядерного випромінювання на живий організм; розвивати вміння захищатися від дії іонізуючого опромінення; розвивати культуру фізичного мовлення, ініціативу та впевненість у собі;

виховна – виховувати почуття взаємодопомоги та вміння працювати в групі, а також потяг до самоосвіти.
Тип уроку: узагальнення та систематизація, контроль та коригування знань і вмінь учнів.
Обладнання: таблиці, роздатковий матеріал, картки із завданнями, папір, маркери, дошка.
Методи проведення уроку: бесіда, робота в групах, індивідуальна робота, прийоми оцінювання (самооцінювання, взаємооцінювання, підсумкове оцінювання вчителем).

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка