2. Загальні відомості про Internet



Скачати 471.47 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації26.04.2016
Розмір471.47 Kb.
  1   2
Зміст

1. Вступ ……………………………………………………………………..… 1

2. Загальні відомості про Internet …………………………………………. 1


2.1. Що таке Internet? ……………………………………………………….. 1

2.2. Історична довідка …………………………………………………….. 3

2.3. Сервіси (послуги) Internet …………………………………………... 6

2.3.1. Електронна пошта ……………………………………………………. 6

2.3.2. FTP – передача файлів ……………………………………………….. 8

2.3.3. TELNET – віддалений доступ ……………………………………… 10

2.3.4. Система гіпермедіа WWW …………………………………………. 11

3. Оглядач Microsoft Internet Explorer (версія 5.0) …………………….. 13

3.1. Головне вікно програми Microsoft Internet Explorer ……………... 14

3.1.1. Панель інструментів ………………………………………………... 15

3.1.2. Система меню та головне меню програми ……………………… 15

3.1.2.1. Підменю пункту "Файл" …………………………………………. 17

3.1.2.2. Підменю пункту "Правка" ……………………………………… 18

3.1.2.3. Підменю пункту "Вид" …………………………………………... 19

3.1.2.4. Підменю пункту "Вибране" …………………………………….. 20

3.1.2.5. Підменю пункту "Сервіс" ……………………………………….. 21

3.1.2.6. Підменю пункту "Допомога" …………………………………… 23

3.2. Збереження інформації, одержуваної з Web-сторінок ……………. 23

3.2.1. Збереження активної сторінки на вашому комп'ютері ………... 24

3.2.2. Збереження сторінки, не відкриваючи її для перегляду ……….. 24

3.2.3. Копіювання інформації із сторінки в документ……………… 25

3.3. Комбінації клавіш у програмі Internet Explorer …………………... 25

3.3.1. Перегляд Web-сторінок …………………………………………….. 25

3.3.2. Використання адресного рядку …………………………………… 27

3.3.3. Робота з переліком “Вибране” …………………………………….. 28

3.3.4. Правка ………………………………………………………………... 28

3.4. Клавіатурні команди програми JAWS (версія 4.51) для оглядача Internet Explorer ……………………………………………………………. 29

1. Вступ

Цей посібник призначено для тих людей з вадами зору (тотально сліпих та слабкозорих), котрі прагнуть знання, але наражаються на обмеженість традиційних інформаційних ресурсів (книгарень, фонотек, радіо, телебачення тощо) або не взмозі скористатися наявною інформацією внаслідок незручної для сприйняття її форми (звичайна небрайлевська книга, що містить шукану інформацію, навряд чи буде корисною для сліпого – адже він не може прочитати її).

Реальний засіб подолання інформаційного голоду - сучасні комп'ютерні технології й, зокрема, Internet. Цей посібник має на меті надати уявлення про Internet та його можливості, а також допомогти всім бажаючим зробити перші кроки на шляху до опанування цього потужного засобу отримання інформації.


2. Загальні відомості про Internet



2.1. Що таке Internet?
Internet являє собою велику кількість комп'ютерів по всьому світі, з'єднаних між собою у глобальну інформаційну мережу. Для передавання інформації поміж комп’ютерами використовуються різноманітні канали зв’язку: телефонні лінії , оптико-волоконні кабелі, радіоххвилі тощо. Через Internet можна пересилати будь-яку інформацію, що припускає цифрове кодування. Це і текстові документи, і графічні зображення (малюнки, креслення, фотографії тощо), і звуки, і відео. Підключені до Internet бази данних роблять його майже необмеженим джерелом довідкової, навчальної та розважальної інформації.

Засадничі принципи функціонування Internet полягають у наступному.

Internet – всесвітня мережа, що складається з пов'язаних між собою мереж нижчого рівня, що включають комп'ютери, працюючі під керуванням різных операційних систем. З'єднання поміж мережами забезпечують спеціальні комп'ютери – так звані шлюзи. Робота міжмережевих з'єднань підтримується протоколами - стандартними угодами про способи обміну інформацією. Сучасні мережі можуть використовувати різні стандарти обміну інформацією. Основні протоколи: TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol - Протокол керування передачею/Міжмережевий протокол) - протокол, використовуваний у Internet, OSI- "Взаємодія відкритих систем", протоколи BOC, розповсюджені в Європі). Internet – багатопротокольна мережа, що використовує протокол TCP/IP і інтегруюча у своїй роботі й інші стандарти. У даному протоколі IP відповідає за адресацію в мережі, а TC P забезпечує доставку повідомлень по потрібній адресі.

Кожен комп'ютер в Internet має свою власну унікальну адресу, яку називають IP-адресою. Адреса складається з чотирьох номерів, записаних через крапки (кожний з номерів не більше 255 у десятковій системі запису), наприклад: 192.112.36.5. Крайнє ліворуч число позначає велику мережу, числа праворуч - ділянки подрібніше. Цифрові адреси гарні при взаємодії комп'ютерів, а для людини зручніше мати справу з іменами. Це досягається використанням системи доменних імен (DNS), що описує комп'ютери й організації, у яких вони встановлені. Доменні імена мають постійну структуру, що допомагає визначити власника. Ім'я розбите на рівні - домены, що відокремлюються один від одного крапками. Кількість доменів в імені за звичай не перевищує п'яти, і якщо в IP-адресі найбільш загальна інформація знаходиться ліворуч, то в доменному імені - праворуч. Наприклад, m30.ziet.zhitomir.ua - повне доменне ім'я комп'ютеру m30, який знаходиться у домені ziet.zhitomir.ua.

За порядок в доменах, як правило, відповідає певний комп'ютер, користувачі-адміністратори якого слідкують за тим, щоб не було, наприклад, різних машин з однаковими ІР-адресами. Так, відповідальність за домен ziet.zhitomir.ua покладається на машину alpha.ziet.zhitomir.ua Ця влада делегується зверху вниз від машини ns.lucky.net, яка відповідає за домен zhitomir.ua. В свою чергу, відповідальність за область ua делегована машині зверху від так званих кореневих (root) серверів.

Необхідно розрізняти доменне ім'я, та поштову адресу. В поштовій адресі повинен бути знак "@", якій розділяє поштову адресу на доменне ім'я, та ім'я поштової скриньки.



2.2. Історична довідка

Спочатку нічого не говорило у користь того, що Internet стане комп'ютерною мережею загального користування. Як багато іншіх великіх ідей, Internet виник з проекту, який був призначений для зовсім інших цілей.

Це почалося в 1969 році з ARPANET - експерименту, який був фінансований Агенцією передових дослідницьких проектів Міністерства оборони США. Метою дослідження було створення комп'ютерної інформаційної мережі, яка б відповідала наступним вимогам.

Завбачувалося, що обмін інформацією по мережі між двома машинами стосується лише їх двох, а середовище передачі – ненадійне. Припускалося, що будь-яка частина мережі може бути пошкоджена, але повідомлення повинно прийти до адресата незалежно від перешкод, що виникали. Тобто, згадана мережа повинна забезпечити стовідсоткову гарантію, а саме:



  • якщо з пункту А повідомлення було б відправлене в пункт В, то воно мало надійти до пункту В цілим і неушкодженим, вчасно та незалежно від умов, в яких функціонує ця комунікаційна мережа;

  • в разі пошкодження або припинення роботи будь-якої частини системи повідомлення повинно було б обрати інший шлях;

  • якщо частини системи будуть пошкоджуватися надалі одна за одною, повідомлення має щоразу змінювати маршрут, адаптуючись до нових умов, поки не дістанеться пункту призначення.

Результатом досліджень стали розробка технології TCP/IP – Transmission Control Protocol/Internet Protocol та створення мережі ARPANET. Ця мережа поєднувала університети, воєнні установи та їх підрядчиків. У 1971 р.мережа складалася лише з 23 комп’ютерів. Спочатку засновники ARPANET дозволяли вченим тільки увійти до системи і запустити програму на віддаленому комп'ютері. Але незабаром до цих можливостей додалась ще передача файлів, електронна пошта та списки розсилки. Все це забезпечувало спілкування дослідників, які цікавилися спільними галузями науки і техніки.

Поряд з розвиненням ARPANET розвивались і інші мережі. Дуже швидко стала необхідною потреба в нових способах зв'язку. Ще з 1973 року, за 10 років до революції персональних комп'ютерів, агенція ARPA під своєю новою назвою DARPA почала здійснювати програму, метою якої було визначити, яким чином зв'язати мережі між собою так щоб урахувати той факт, що кожна з мереж використовує різні методи передачі інформації. Проблему було розв'язано завдяки використанню спеціальних шлюзових комп'ютерів, на які було покладено завдання узгоджувати міжмережеві інформаційні потоки. У 1984 р. кількість комп'ютерів, підключених до ARPANET, перевищила 1000.

Надалі DARPA фінансувала роботи університету Каліфорнії в Берклі, в результаті чого TCP/IP-протоколи стали стандартом для удосконалення цим університетом операційної системи BSD (Berkeley Software Distribution) UNIX. Робочі станції під управлінням цієї ОС стали дуже популярними у наукових колах, що, в свою чергу, дало новий поштовх для удосконалення протоколів. На практиці справа звелася до того, що IP-протокол став єдиним засобом спілкування комп'ютерів різних виробників. Урядові установи та університети підтримували ідею таких програмних засобів, оскільки вони давали змогу зменшити залежність від компаній - виробників комерційних програм.

Наступна сторінка розвитку Internet відкрилася у середині 80-х років 20-го століття, коли ще одне американське урядове агентство, National Scientific Foundation (NSF), заснувало шість суперкомп'ютерних центрів. Зрозуміло, що кількість наукових центрів не обмежувалася ними, і тому з'явилася необхідність надати вченим із багаточисельних університетів доступ до цих центрів. Спочатку NSF намагалося використовувати лінії зв'язку та ресурси ARPAnet, але через перепони різного роду ця ідея не реалізувалася. В результаті у NSF було прийняте рішення створити власну мережу. Вона була створена у 1986 р. і спочатку поєднувала вищезгадані суперкомп'ютерні центри. Мережа отримала назву NSFNET Backbone (опорна мережа NSF). Темпи зростання цієї мережі вражають:



  • 1987 р. - 10000 комп'ютерів;

  • 1989 р. - 100000 –"–­­­ ;

  • 1992 р. - 1000000 –"–­­­ ;

  • 1995 р. - 9000000 –"–­­­ .

Протягом 1995 - 1997 рр. пройшло багато змін. Мережа Internet перестала бути виключно американським феноменом. Якщо до весни 1995 р., основні канали зв'язку та адміністративні структури Internet фінансувалися Національним науковим фондом США, то нині фінансування припинено і розвиток мережі відбувається на комерційній основі.

Наведені цифри та аналіз динаміки росту свідчать про те, що протягом найближчих років Internet та його сервіси стануть настільки загальновживаними, як нині телефон та телебачення. Більшість компаній розуміють це і, намагаючись вийти на цей ринок (а Internet – це, між іншим, ще й величезний ринок мільйонів потенційних клієнтів), вкладають гроші в розвиток мережі та сервісів, які нею надаються. Комерціалізація Internet – це, можливо, найважливіший аспект його розвитку сьогодні.



2.3. Сервіси (послуги) Internet
Сьогодні користувачі приєднаних до Internet комп'ютерів можуть розмовляти між собою, надсилати і одержувати листи по електронній пошті, брати участь у роботі обмежених дискусійних груп, підключатися до каталогів бібліотек , а також обмінюватися практично будь-якими типами даних - зображеннями, звуком тощо.

Серед сервісів,що їх надає Internet, найпоширенішими є :



  • електронна пошта E-mail;

  • FTP - передача файлів з одного комп'ютеру до іншого;

  • TELNET - віддалений доступ;

  • WWW (WORLD WIDE WEB) - всесвітня павутина.

Зараз спостерігається швидке розширення спектру послуг Internet. З'являються ішвидко поширюються нові види сервісу:

• електронні газети, електронні "розмовляючі" мультимедіальні журнали;

• тижневі радіопередачі, які транслюються по Internet (ITR);

• відеоконференції;

• технічна підтримка компаніями своїх продуктів;

• електронні закупки; тощо.



2.3.1. Електронна пошта
Електронна пошта (E-mail) – перший із сервісів Internet, найбільш розповсюджений та ефективний з них. Електронна пошта – типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп’ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

E-mail схожий на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту – власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шляху проходження листа), які служать, так би мовити, конвертом та власне вміст самого листа. По аналогії із звичайним листом відповідним методом можна внести у електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію і т. п. Як і у звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, – аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта – найдешевший вид зв’язку. Отже, електронна пошта повторює переваги (простоту, дешевизну, можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) та недоліки (негарантований час пересилки, можливість доступу для третіх осіб під час пересилки, неінтерактивність) звичайної пошти. Проте у них є і суттєві відмінності. Вартість пересилки звичайної пошти у значній мірі залежить від того, куди вона повинна бути доставлена, її розміру та типу. У електронної пошти такої залежності або немає, або вона досить невідчутна. Електронний лист можна шифрувати та підписувати більш надійніше та зручніше, ніж лист на папері – для останнього, власне, взагалі не існує загальноприйнятих засобів шифровки. Швидкість доставки електронних листів набагато вища, чим паперових, та мінімальний час проходження незрівнянно менший.

E-mail універсальний сервіс – безліч мереж у всьому світі, побудованих на зовсім різних принципах та протоколах, можуть обмінюватися електронними листами з Internet, отримуючи тим самим доступ до інших його ресурсів. Практично всі сервіси Internet, які використовуються як сервіси прямого доступу (on-line) мають інтерфейс до електронної пошти. Так що користувач, не маючи доступу до інформації, що зберігається в Internet в режимі on-line, може отримувати більшу її частину за допомогою дешевої електронної пошти.

Швидкість доставки повідомлень електронної пошти залежить від того, яким чином вона передається. Шлях електронного листа між двома машинами, безпосередньо підключеними до Internet, займає секунди, і при цьому ймовірність втрати листа чи його заміни мінімальна. З іншого боку, якщо користувач застосовує для передачі даних технології PTN (послідовної передачі файлів багатьма комп’ютерами по ланцюжку) та пересилає лист у якусь екзотичну мережу, то лист, по-перше, буде довго йти – дні чи навіть тижні, по-друге, буде більші шанси загубитися при обриві зв’язку під час передачі по ланцюжку, по-третє, його можуть підмінити десь на шляху слідування.

Деякі розповсюджені програми для роботи з E-Mail:


  • для UNIX: mail, mailx, pine;

  • для Windows: Internet mail, Microsoft Outlook Express, Netscape Communicator, Eudora.



2.3.2. FTP – передача файлів
Ще один з найрозповсюдженіших сервісів Internet – FTP. Розшифровка цієї абревіатури – протокол передачі даних, але при розгляді FTP як сервісу Interrnet мають на увазі не просто протокол, а саме сервіс – доступ до файлів, які знаходяться у файлових архівах.

FTP – стандартна програма, яка працює по протоколу TCP, яка завжди поставляється з операційною системою. Її початкове призначення – передача

файлів між різними комп’ютерами, які працюють у мережах ТCP/IP: на одному з комп’ютерів працює програма-сервер, на іншому – програма-клієнт, запущена користувачем, яка з’єднується з сервером і передає або отримує по протоколу FTP файли. Все це розглядається з припущенням, що користувач зареєстрований на обох комп’ютерах під своїм ім’ям та із своїм паролем на цьому комп’ютері. Дана риса і послужила причиною того, що програми FTP стали частиною окремого сервісу Internet. Справа в тому, що доволі часто сервер FTP настроюється таким чином, що з’єднатися з ним можна не тільки під своїм ім’ям, але й під умовним іменем anonymous – анонім. У такому випадку для користувача стає доступною не вся файлова система комп’ютера, а лише деякий набір файлів на сервері, які складають вміст серверу anonymous FTP – публічного файлового архіву. Отже, якщо користувач хоче надати у вільне користування файли з інформацією, програмами і т. п., то йому достатньо організувати на власному комп’ютері, включеному в Internet, сервер anonymous FTP. Створення такого серверу – процес доволі простий, програми-клієнти FTP доволі розповсюджені, – тому сьогодні публічні файлові архіви організовані в основному як сервери anonymous FTP. Перелік інформації, яка міститься на таких серверах включає всі аспекти життя: від звичайних текстів до мультимедіа.

Не дивлячись на розповсюдженість, у FTP є дуже багато недоліків. Програми-клієнти FTP не завжди зручні і прості у користуванні. Користувач не завжди може зрозуміти який файл перед ним, чи той що необхідно, чи ні. Окрім того, не існує простого і універсального засобу для пошуку на серверах anonymous FTP, – хоча для цього і існує спеціальний сервіс Archie, але це незалежна програма, вона не універсальна і не завжди її можна ефективно застосовувати. Програми FTP доволі старі і деякі з їх особливостей не зовсім зрозумілі і потрібні сьогодні. Наприклад, для передачі файлів існує два режими – бінарний та текстовий, і, якщо користувач неправильно обрав режим передачі, то файл, який необхідно передати, може мати пошкодження. Опис файлів на сервері видається у форматі операційної системи серверу, а список файлів операційної системи UNIX не завжди з розумінням сприймається користувачами DOS. Сервери FTP нецентралізовані, – звідси випливають ще деякі проблеми. Але не дивлячись на все це, сервери anonymous FTP сьогодні – це стандартний шлях організації публічних файлових архівів в Internet.

FTP – сервіс прямого доступу, який вимагає повноцінного підключення до Internet, але є можливість доступу і через електронну пошту – існують сервери, які пересилають за допомогою електронної пошти файли з будь-яких серверів anonymous FTP. Проте цей шлях отримання інформації досить незручний, оскільки такі сервери можуть бути сильно завантажені і запит доволі довго чекатиме своєї черги. Крім того, великі файли при пересилці діляться сервером на частини обмеженого розміру і, якщо одна з частин загубитьсяабо пошкодиться, то всі інші стануть непридатними.

На багатьох серверах файли, які загальнодоступні, знаходяться у каталогах Pub або Public, іноді на сервері також міститься директорія Info.

Деякі розповсюджені програми для роботи з FTP:


  • для UNIX: tp;

  • для Windows: Internet Explorer, Netscape Navigator, CuteFTP, WS-FTP.



2.3.3. TELNET – віддалений доступ
TELNET - самий старий сервіс Internet. За його допомогою можна "увійти" до віддаленого комп'ютеру мережі, запустити на цьому компьютері будь-яку програму або переглянути зміст будь-якого файлу.

TELNET - це програма, яка дозволяє використовувати всі ресурси Internet для прямого з'єднання безпосередньо під час роботи з базами даних і бібліотечними каталогами і іншими інформаційними ресурсами, які розкидані по всьому світу.

З TELNET, команди, які Ви надрукуєте на вашій клавіатурі, надсилаються з вашого терміналу до місцевого Internet-провайдера. Далі - від вашого провайдера до віддаленого комп'ютеру, до якого Ви звернулись. Команди TELNET виконуються настільки швидко, що Ви не можете навіть усвідомити, що вже працюєте на віддаленому комп'ютері.

Засобами TELNET можна продивлятися величезні бази даних і навіть бібліотеки в усьому світі, щоб перевірити наявність в них визначеної книги, яку Ви шукаєте.

За допомогою TELNET можна використовувати ресурси WWW (World Wide Web), коли нема іншої можливості отримати доступ до цього сервісу

У TELNET застосовуються адреси як доменного формату (тобто, наприклад, seabass.st.usm.edu), так і в форматі адреси IP (тобто, наприклад 120.118.36.5).

На деякі комп'ютери можна дістатися тільки через визначений порт. Його номер стоїть завжди після імені машини. Це число потрібно залучати до адреси, без нього Ви не зможете з'єднатися з машиною. Всі разом вони вказують шлях до віддаленого комп'ютеру. Адреса TELNET з номером порту дозволяє Вам не тільки доступ до віддаленого комп'ютеру, але й також використання визначеної програми або серверу на тому віддаленому комп'ютері. Стандартний номер порту – 23.
2.3.4. Система гіпермедіа WWW

WWW (World Wide Web – всесвітня павутина) – найпопулярнішій і найцікавіший сервіс Internet, найзручніший засіб роботи з інформацією. Найрозповсюдженіше ім’я для комп’ютера в Internet сьогодні – WWW. Кількість серверів WWW постійно зростає, а швидкість росту WWW навіть більша ніж у самої мережі Internet. WWW – сама передова технологія Internet, вже нині вона стає масовою. Перспективи розвитку – необмежені.

WWW – інформаційна система, якій не можна дати конкретного визначення. Наведемо лише деякі з характеристик, якими вона може бути позначена: гіпертекстова, гіпермедійна, розподілена, інтегруюча, глобальна.

WWW працює по принципу клієнт-сервер, а точніше, клієнт-сервери: існує велика кількість серверів, які по запиту клієнта надають йому гіпермедійний документ – документ, що містить різноманітну інформацію (текст, звук, графіка, тривимірні об’єкти тощо.), в якому кожний елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані таким чином, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, і документ, який зчитується в даний момент, може посилатися як на інші документи на цьому сервері, так і на ресурси на інших комп’ютерах Internet, причому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet як з єдиним цілим.

Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet Більш того, більшість програм клієнтів WWW (browsers, оглядачі) не просто розуміють такі посилання, а є програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. п. Таким чином, програмні засоби WWW – універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW грає інтегруючу роль.

Наведемо роз’яснення деяких термінів, які використовуються в WWW.

HTML (hyper text markup language, мова розмітки тексту) - це формат гіпермедійних документів, які використовують в WWW для представлення інформації. Цей формат не описує те, як документ повинен виглядати, а його структуру і зв’язки. Зовнішній вигляд документа на екрані користувача визначається навігатором – якщо користувач працює за графічним або текстовим терміналом, у кожному випадку документ на екрані матиме різний вигляд, але його структура залишиться незмінною, оскільки вона задана форматом html. Імена файлів у форматі html, як правило, закінчуються на html (або мають розширення htm у випадку, якщо сервер працює під MS-DOS чи Windows).

URL (uniform resource locator, універсальний вказівник на ресурс) - Таку назву носять посилання на інформаційні ресурси Internet.

HTTP (hypertext transfer protocol, протокол передачі гіпертексту) - протокол, за яким взаємодіють клієнт та сервер WWW.

WWW – сервіс прямого доступу, який потребує повноцінного підключення до Internet, і більше того, який часто вимагає швидких ліній зв’язку, особливо у випадку, коли документи, які користувач читає, містять багато графічної або іншої нетекстової інформації. Проте існують так звані мости, які дають змогу отримати інформацію, що міститься в WWW, за допомогою електронної пошти. Така можливість є, проте таких мостів мало, та й користі від них обмаль, оскільки для того, щоб успішно використовувати можливості WWW, потрібен прямий доступ до Internet. Коли ж його немає, то втрачаються всі ті переваги, які зробили WWW таким популярним. Крім того деякі можливості, які доступні при звичайній роботі, просто недоступні через електронну пошту. Це, в основному, стосується елементів інтерактивності в WWW. Наприклад, у мові HTML підтримуються так звані форми. Користувач вводить в них деяку інформацію, яка потім передається на сервер. Таким чином заповнюються анкети, реєстраційні карти, проводяться соціальні опитування.

Для роботи з WWW можна використовувати наступні програми:


  • для UNIX: Netscape Navigator, Pine;

  • для Windows: Internet Explorer, Netscape Navigator.



3. Оглядач Microsoft Internet Explorer (версія 5.0)

Цей розділ призначено для тих користувачів персональних комп'ютерів, котрі мають деякий досвід роботи з операційною системою Windows.

Доступ до служби Internet Word Wide Web користувач отримує за допомогою програми-оглядача, яку він запускає на власному комп’ютері і використовує як інструмент отримання інформації. Офіційна назва Web-оглядача – Web-клієнт.

3.1. Головне вікно програми Microsoft Internet Explorer

Після запуску за допомогою піктограми на "Робочому столі"або головного меню Windows на екрані з'явиться головне вікно програми Microsoft Internet Explorer, яке містить наступні області:

1). Область перегляду – частина головного вікна для перегляду Web-сторінок.

2).Панель меню, що містить меню верхнього рівня. Як і у більшості програм Windows, меню має стандартний інтерфейс, набір певних пунктів загального призначення і забезпечує доступ до можливостей програми.

3). Панель інструментів, яка розташована нижче, зразу ж після меню, включає часто використовувані команди і є швидким способом вибору команд меню за допомогою "миші". Цю панель можна по бажанню або включати або виключати та змінювати, пересуваючи її межі. Ще одна властивість за допомогою якої можна настроїти панель інструментів – виключити підписи кнопок.

4). Рядок адреси – забезпечує зображення поточного URL проглядуваної інформації. Тут же, по бажанню користувача, можна ввести необхідну Web-адресу. Цей рядок теж можна відключити або включити.

5). Рядок стану – розташований у нижній частині вікна. Показує інформацію про вибраний пункт меню. Під час перегляду Web показує URL обраного посилання та швидкість завантаження інформації.

6). Рядок "гарячих" посилань або панель посилань – знаходиться під панеллю інструментів. Використовується для швидкого переміщення по вибраних Web-вузлах. За бажанням користувача його можна підключити чи відключити, обновити, встановити свій набір найживаніших посилань.



3.1.1. Панель інструментів

На панелі інструментів знаходиться певний набір кнопок, які дублюють команди меню і служать для прискорення роботи з програмою. Користувач може її включати та відключати та настроювати за власними смаками та навичками роботи.

Нижче наведено назви і призначення кнопок панелі інструментів:


  • Назад – повернутися на попередню web-сторінку;

  • Вперед – перейти на наступну web-сторінку;

  • Стоп – зупинити завантаження web-сторінки;

  • Оновити – оновити зображення поточної web-сторінки;

  • Початкова сторінка (Додому) – вивести вміст початкової сторінки;

  • Пошук – пошук відповідної web-сторінки;

  • Вибране – архів посилань на улюблені Web-сторінки;

  • Журнал – перелік відвіданих Web-сторінок;

  • Пошта – робота з поштою;

  • Друк – роздрукувати поточну web-сторінку.

3.1.2. Система меню та головне меню програми

Через систему меню здійснюється доступ до всіх можливостей Internet Explorer.

Деякі команди меню є контекстно-залежними, тобто в залежності від стану роботи певні опції меню можуть бути доступними або ні. Недоступні команди відображуються на екрані сірим кольором.

Часто команди меню верхнього рівня служать для виведення меню нижчого рівня (підменю) та вікон настроювання параметрів та опцій.

Далі наведено перелік та призначення пунктів головного меню програми.

"Файл" – цей пункт меню дає змогу відкривати Web-сторінки, текстові

файли, зберігати файли, роздруковувати сторінки відсилати повідомлення за

допомогою електронної пошти і т. п.

"Правка" – опції цього меню використовуються для вирізання, копіювання та вставки тексту, а також для пошуку тексту у вікні перегляду.

"Перегляд" – командами цього меню можна настроювати головне вікно програми, встановлювати його відповідні елементи. Також можна оновлювати переглядувану сторінку, зупиняти роботу з певним Web-сервером, переглядати вихідні тексти HTML-документів для поточної сторінки, пересуватися по Web-сторінках, які відвідувалися у поточному сеансі роботи.



"Вибране" – містить команди для створення та використання списку найуживаніших посилань.

"Сервіс" – команди цього пункту дозволяють звертатися до засобів електронної пошти, поновлювати зміст переглядуваних автономно (без з'єднання з Internet), а також змінювати властивості (настройки) самого оглядача.

"Допомога" – у цьому пункті меню користувач здійснює доступ до діалогової довідникової системи. Всі опції даного меню, виключаючи "{Про програму", вимагають для свого використання зв'язку з Internet.

3.1.2.1. Підменю пункту "Файл"

"Створити" – має своє підменю і використовується для створення нового вікна перегляду поточної Web-сторінки (з цим вікном можна проводити операції як і з всіма вікнами операційного середовища Windows –змінювати розміри, мінімізувати, максимізувати, пересувати); створення нового запису у Адресній книзі тощо.

"Відкрити" – дозволяє вказати адресу певної Web-­сторінки та відкрити її.

"Зберегти" – збереження файлів-сторінок під їхніми власними іменами та у їхньому власному форматі

"Зберегти як" – збереження копії поточної ­сторінки під іменем та у форматі, вказаних користувачем (або Web-сторінка цілком з малюнками та звуковими ефектами, або HTML-документ, або текстовий файл тощо).

Вигляд діалогових вікон, що виводяться на екран при збереженні, має стандартний інтерфейс вибору дискових накопичувачів, папок і т. п.

Пункти "Параметри сторінки" та "Друк" послуговують для роздрукувування отриманої електронної інформації. У пункті "Параметри сторінки", як і у загальновживаних пунктах такого роду використовується стандартний інтерфейс роботи з настройкою типів та параметрів принтера, параметрів паперу і т.п. У пункті "Друк" викликається вікно роботи з принтером – кількість копій для друку, якість друку – чорнова чи чистова, власне принтер, на якому відбуватиметься роздруковування і т.п. Зовнішній вигляд вікон даних пунктів наводити немає потреби, оскільки він загальновживаний і інтуїтивно зрозумілий. Крім того, команда "Друк" дублюється кнопкою "Друк" на панелі інструментів

"Відіслати" – має підменю і дозволяє відправляти через електронну пошту Web-сторінки або посилання, а також розміщувати на "Робочому столі " ярлик поточної Web-сторінки.

"Імпорт та експорт" – активізує функції імпорту інформації з інших програм в Internet Explorer, або експорту інформації з Internet Explorer в інші програми.

"Властивості" – ця команда відкриває діалогове вікно з інформацією про поточну Web-сторінку: протокол, тип, адреса, розмір, дати створення, модифікації та оновлення.

"Працювати автономно" – активізація або скасування режиму автономної роботи, тоб-то роботи без зв'язку з Internet.

"Закрити" – завершити роботу з програмою.

3.1.2.2. Підменю пункту "Правка"

Він містить загальновживані пункти меню такі як "Вирізати", "Копіювати", "Вставити", "Вибрати все". Вони використовуються для копіювання, вирізання та вибору інформації на певній сторінці та вставки її у необхідний документ. Вибір інформації проводиться за допомогою миші або клавіатури. У випадку, коли необхідно скопіювати вміст всієї сторінки, краще користуватися командою "Вибрати все". Але слід відмітити, що неможливо провести операцію копіювання з однієї Web-сторінки на іншу.

"Пошук" – Ефективний та широковживаний засіб пошуку текстової інформації на поточній сторінці. Необхідно ввести шуканий контекст і вказати параметри пошуку (напрямок пошуку - вперед або назад, чи шукати тільки у тексті або тільки серед підписів на графічних об’єктах, чи враховувати регістр літер). Програма починає пошук коли натиснута клавіша "Enter". Щоб відмовитись від пошуку, треба натиснути клавішу “Escape”.

3.1.2.3. Підменю пункту "Вид"

Команди пункту “Вид” призначені для настроювання інтерфейсу програми та роботи з сторінками Web.

“панелі інструментів” – цей пункт має підменю, що вміщує команди, котрі дозволяють призначати або скасовувати відображення на екрані панелі звичайних кнопок, адресного рядку, панелі відвіданих посилань і т. п., а також настроювати зовнішній вигляд цих елементів головного вікна програми.

“Рядок статусу” – Вибір цього пункту встановлює або скасовує відображення рядку статусу, залежно від поточного стану цього елементу. У стані відображення, цей елемент меню позначено спеціальним символом “ ліворуч від назви елемента.

“Панелі огляду” –цей пункт має підменю, яке складається з команд, призначених для відображення на екрані або прибирання з екрану двох додаткових панелей у зоні огляду. Одна з них з'являється у лівій частині вікна Internet Explorer та містить:


  • або запрошення до пошуку інформації в Internet з полем форми для внесення ключових слів та кількома кнопками для встановлення параметрів і активізації процесу пошуку;

  • або вміст папки “Вибране“ – створений користувачем архів посилань на улюблені Web-сторінки;

  • або вміст папки “Журнал” – створюваний автоматично архів відвіданих посилань;

  • або – дерево файлової структури на комп'ютері користувача.

Інша додаткова панель розміщується у нижній частині вікна Internet Explorer і надає користувачеві корисні поради щодо роботи з програмою.

“Перехід” – підменю цього пункту складається з команд переходу поміж відвіданими у поточному сеансі роботи Web-сторінками (“Назад”, “Вперед”), а також команди переходу на початкову Web-сторінку (іноді її неправильно називають домашньою).

“Зупинити” – перервати завантаження Web-сторінки з Web-сервера. Відповідна клавіша – “Escape”. Дублюється кнопкою на панелі інструментів.

“Оновити” – оновити зміст поточної Web-сторінки. Відповідна клавіша – “F5”. Дублюється кнопкою на панелі інструментів.

"Розмір шрифта" – цей пункт має підменю, що складається з п'яти команд, які служать для встановлення розміру шрифтів. Програма Internet Explorer використовує розміри від "Дуже великого" до "Дуже маленького". Ознакою вибору певного шрифту служить знак "". Розмір шрифту підбирається в залежності від розмірів дисплею, його розрізнювальної здатності та смаків користувача. Слід відмітити, що деякі сторінки використовують заданий розмір шрифта і на них команди його зміни можуть не впливати.

“Тип кодування” – цей пункт дозволяє обирати тип кодування тексту відповідно до кодування поточної Web-сторінки, що необхідно для правильного відображення тексту сторінки на екрані.

"У вигляді HTML" – використовується для перегляду вихідного тексту

сторінок за допомогою певних програм (наприклад, стандартної програми Notepad (“Блокнот”). Ця властивість дуже доречна для розробників власних сторінок Web. Користувач може продивитися текст будь-якої сторінки і на її основі створити власну.

“На весь екран” – цій команді відповідає клавіша “F11” і призначена вона для збільшення або зменшення розміру вікна перегляду Web-сторінок.

3.1.2.4. Підменю пункту "Вибране"
Пункт головного меню " Вибране " надає інструменти для створення та перегляду набору найуживаніших Web-сторінок.

"Додати у вибране…" – при виборі цього пункту вілкриється діалогове вікно, у якому можна задати для сторінки нове ім'я. Для збереження сторінки безпосередньо у папці “Вибране” потрібно натиснути кнопку "OK".При необхідності збереження сторінки в іншій папці треба скористатись кнопкою “Додати у”. Нове діалогове вікно запропонує Вам вказати іншу або створити нову папку.

"Впорядкувати вибране" – цей пункт призначено для розподілення вибраних сторінок по папках. Вибір цього пункту призводить до відкриття діалогового вікна, яке надає змогу створювати нові папки, змінювати назви папок та Web-сторінок, пересувати або видаляти папки та Web-сторінки.

Всі інші пункти даного підменю мають назви папок та Web-сторінок, що їх містить папка “Вибране”, і призначені для відкриття відповідної папки або сторінки та перегляду їх вмісту.



3.1.2.5. Підменю пункту "Сервіс"
“Пошта та новини” – цей пункт має підменю, команди якого активізують спеціальну програму роботи з електронною поштою (наприклад, Microsoft Outlook Express). За допомогою поштової програми можна проглядати повідомлення, що надійшли на вашу адресу; формувати свої повідомлення і надсилати їх іншим користувачам електронної пошти; пересилати через електронну пошту зміст Web-сторінок або посилання на них; брати участь у телеконференціях з різноманітних питань щляхом залучення до так званих груп новин. Детальний розгляд функціональних можливостей поштових програм виходить за межі цього посібника.

“Сінхронізувати…” – ця команда відкриває діалогове вікно, у якому можна вказати спосіб поновлення змісту тих

web-сторінок, що збережені для автономного перегляду на комп'ютері користувача. Ви маєте змогу позначити Web-сторінки, що підлягають сінхронізації, та встановити для них час проведення цієї операції (при завантаженні операційної системи Windows, або під час перебування системи у режимі очікування, або у спеціально призначений час).

“Windows Update” – перехід на Web-сторінку, що відповідає за оновлення операційної системи Windows. Призначено для досвідчених користувачів.

“Показати пов'язані посилання” – ця команда дозволяє отримати перелік посилань, що мають дещо спільне із змістом поточної Web-сторінки. Цей перелік відображається у додатковому вікні, ліворуч від головного вікна огляду.

“Властивості оглядача” – за допомогою цього пункту проводиться налагодження роботи програми Internet Explorer. Фактично при виборі цього пункту виводиться вікно параметрів з набором закладок, які відповідають за певну групу опцій.

Закладка “Загальні” служить для:

- призначення початкової сторінки – Web-сторінки, що відкривається автоматично при запуску програми Internet Explorer;

- видалення тимчасових файлів, а також встановлення параметрів папки, де зберігаються тимчасові файли;


  • призначення терміну зберігання інформації у журналі та очищення журналу;

  • настроювання кольорів, шрифтів та мов, які будуть використані при відображенні Web-сторінок.

Закладка “Безпека” дозволяє призначати рівень безпеки для різних зон Internet, доступних користувачеві.

Закладка “Зміст” надає змогу:



  • Обмежувати доступ до Web-сторінок, що містять інформацію порнографічного або насильницького змісту, а також – ненормативну лексіку;

  • Активізувати перевірку сертифікатів безпеки Web-сторінок;

  • Настроювати функцію автоматичного заповнення адрес та форм;

  • Подавати особисті зведення, які будуть використовуватись при роботі з електронним гаманцем або – у відповідь на запити з Web-серверів.

Закладка “Підключення” призначена для досвідчених користувачів і дозволяє налагодити підключення до мережі на інформаційному рівні.

Закладка “Програми” дозволяє визначити спеціальні програми, які Internet Explorer використовуватиме для редагування документів у форматі HTML, роботи з електронною поштою та групами новин, набору телефонних номерів тощо.

Закладка “Додатково” вміщує набір різноманітних додаткових параметрів, кожен з яких можна активізувати або, навпаки, відключити, залежно від бажання користувача.

3.1.2.6. Підменю пункту "Допомога"

Цей пункт головного меню містить довідникові дані про програму, методи роботи з нею, предметний вказівник і т.п., в тому числі новітні способи отримання допоміжної інформації з Web вузлів.



3.2. Збереження інформації, одержуваної з Web-сторінок

Під час перегляду Web-сторінок Вам буде зустрічатися інформація, яку матимете бажання зберегти, щоб надалі мати можливість звертатися до неї без підключення до відповідного вузлу. Можна зберегти сторінку як цілком, так і частково - текст, зображення чи посилання. Збережену інформацію Ви зможете використовувати у своїх документах, а зображення - як фоновий малюнок. Можна відправляти по електронній пошті сторінки чи посилання на них іншим користувачам, що мають доступ до Web, а для тих, хто не має до неї доступу чи навіть комп'ютера, сторінку можна роздрукувати.



3.2.1. Збереження активної сторінки на вашому комп'ютері

  • У підменю пункту “Файл” виберіть “Зберегти як”.

  • Виберіть папку, у яку хочете помістити сторінку.

  • У рядку “Ім'я файлу” вкажіть назву сторінки.

  • Вкажіть тип файлу.

  • Натисніть кнопку “Зберегти”.

3.2.2. Збереження сторінки, не відкриваючи її для перегляду


  • Відкрийте контекстне меню (Shift+F10) для посилання на елемент, що зберігається.

  • Виберіть пункт “Зберегти об'єкт як”.

  • У рядку “Ім'я файлу” вкажіть ім'я, під яким ви хочете зберегти даний уміст.

  • Натисніть кнопку “Зберегти”.

Зауваженя: Оглядач Internet Explorer створює копію сторінки, зображення, а не посилання на неї. Цю можливість можна використовувати для завантаження елемента, не відкриваючи його для перегляду.
3.2.3. Копіювання інформації із сторінки в документ


  • Виділіть інформацію, що хочете скопіювати. Щоб скопіювати всю сторінку, у підменю пункту “Правка” виберіть “Виділити усе”.

  • У підменю пункту “Правка” виберіть команду “Копіювати”, або скористайтесь комбінацією клавіш Ctrl+C.

  • Перейдіть у документ, у який необхідно вставити скопійований текст, і встановіть курсор у місце вставки.

  • У підменю пункту “Правка” цього документу виберіть пункт Уставити.



3.3. Комбінації клавіш у програмі Internet Explorer
За допомогою комбінацій клавіш можна проглядати Web-сторінки, використовувати адресний рядок, працювати з вибраними документами та виконувати редагування.
  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка