2 Розділ Робота з обдарованими дітьми як педагогічна проблема



Сторінка5/5
Дата конвертації04.04.2016
Розмір0.95 Mb.
1   2   3   4   5

Особливості роботи з обдарованими дітьми

Дослідження і практика свідчать, що розвиток творчої обдарова­ності може бути затриманий, а іноді і втрачений на будь-якому ета­ні розвитку дитини. Багато спеціалістів одностайні з приводу при­чин, що заважають оптимальній реалізації природних задатків ди­тини, що їх можна розподілити на три категорії:



  • методика викладання та навчальні програми не відповідають за­питам обдарованих дітей;

  • у містах із низьким рівнем освіти розвиток дитини не стимулю­ється її оточенням, тому вона не може високо оцінити значення освіти;

  • психологічні передумови, що заважають реалізації здібностей дитини, часто закладаються в сім'ї. Батькам необхідні знання і навички, що дозволяють забезпечити належний розвиток їх­ніх обдарованих дітей.

Розвиток обдарованості може бути ефективнішим при дотриманні певних умов. Більшість дослідників проблеми обдарованості свідчать про те, що ефективності роботи з обдарованим дітьми сприяють:

  • своєчасна діагностика інтелектуальних особливостей і здібно­стей учня;

  • гуманне співробітництво учителя та учня;

  • взаємодія педагогів і батьків;

  • створення для учня ситуацій упевненості в собі;

  • забезпечення учневі права на пошук і помилку без зниження оцінки, надання можливості виправлення помилки і підвищен­ня оцінки;

  • використання такої системи управління пізнавальною діяль­ністю і заохочення її результатів, що перетворюють ситуативну впевненість на стійку;

  • підтримка ініціативи дитини у всіх видах діяльності;

  • гуманізація сфери спілкування з однолітками та дорослими;

  • надання можливості реалізації фізичної активності;

  • навчання прийомів самостійної роботи, способів самоконтро­лю, дослідницької діяльності, уміння отримувати знання само­стійно;

• відсутність демонстрації виняткових досягнень, що спричиняють ревність і неприйняття однокласниками, але разом із цим і неприпустимість зменшення досягнень та унікальних здібно­стей.

Для якісної організації роботи з обдарованими дітьми викорис­товують відповідні стратегії навчання:

1) стратегії навчання, що спираються на кількісні зміни:

 прискорення — передбачає збільшення темпу освоєння навчаль­ного матеріалу;

 інтенсифікація — передбачає зміну не темпу засвоєння, а збіль­шення обсягу навчального матеріалу, тобто підвищення інтен­сивності навчання;

2) стратегії, що спираються на якісні зміни:



  • диференціація навчання;

  • індивідуалізація навчання.

Яку б стратегію навчання не використовували педагоги, необхід­но пам'ятати про формування соціальної компетентності: здатність розбиратися в людях і встановлювати з ними ефективні ділові взає­мини. Емпатія (здатність до співпереживання), активна, ділова доб­рота — одні з головних ознак соціальної компетентності.

Працюючи з обдарованими дітьми, необхідно використовувати активні й інтерактивні методи, методи активізації творчого пошу­ку, до яких належать: метод евристичної загадки, метод «мозкової атаки», метод синектики, метод гірлянд запитань, метод ліквідації безвихідних ситуацій тощо.

В обдарованої дитини існує багато проблем, які можна розв'язати, якщо оточення поважатиме дитину як особисту цінність, якщо ди­тина відчуватиме, що її не тільки доброзичливо сприймають, але й люблять та намагаються зрозуміти, підтримують у процесі пі­знання, не обмежуючи при цьому її внутрішню свободу. Саме тоді слово «неможливо» можна замінити на— «чудово», «цікаво», «ди­вовижно », « захоплююче ».

Таким чином, умовами успішної роботи з обдарованими діть­ми є:

• осмислення значення розвитку обдарованих дітей кожним чле­ном колективу і посилення у зв'язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації навчання;


  • визнання того, що система роботи з обдарованими учнями — один із пріоритетних напрямів роботи школи;

  • постійне вдосконалення науково-методичної роботи та освітньо­го процесу загальноосвітніх навчальних закладів;

  • залучення до роботи з обдарованими учнями вчителів, які мають високі професійні та особистісні якості, а також «вузьких» спе­ціалістів (психологів, керівників предметних гуртків тощо).

Особливості роботи з обдарованими дітьми

Дослідження і практика свідчать, що розвиток творчої обдарова­ності може бути затриманий, а іноді і втрачений на будь-якому ета­ні розвитку дитини. Багато спеціалістів одностайні з приводу при­чин, що заважають оптимальній реалізації природних задатків ди­тини, що їх можна розподілити на три категорії:



  • методика викладання та навчальні програми не відповідають за­питам обдарованих дітей;

  • у містах із низьким рівнем освіти розвиток дитини не стимулю­ється її оточенням, тому вона не може високо оцінити значення освіти;

  • психологічні передумови, що заважають реалізації здібностей дитини, часто закладаються в сім'ї. Батькам необхідні знання і навички, що дозволяють забезпечити належний розвиток їх­ніх обдарованих дітей.

Розвиток обдарованості може бути ефективнішим при дотриманні певних умов. Більшість дослідників проблеми обдарованості свідчать про те, що ефективності роботи з обдарованим дітьми сприяють:

  • своєчасна діагностика інтелектуальних особливостей і здібно­стей учня;

  • гуманне співробітництво учителя та учня;

  • взаємодія педагогів і батьків;

  • створення для учня ситуацій упевненості в собі;

  • забезпечення учневі права на пошук і помилку без зниження оцінки, надання можливості виправлення помилки і підвищен­ня оцінки;

  • використання такої системи управління пізнавальною діяль­ністю і заохочення її результатів, що перетворюють ситуативну впевненість на стійку;

  • підтримка ініціативи дитини у всіх видах діяльності;

  • гуманізація сфери спілкування з однолітками та дорослими;

  • надання можливості реалізації фізичної активності;

  • навчання прийомів самостійної роботи, способів самоконтро­лю, дослідницької діяльності, уміння отримувати знання само­стійно;

• відсутність демонстрації виняткових досягнень, що спричиняють ревність і неприйняття однокласниками, але разом із цим і неприпустимість зменшення досягнень та унікальних здібно­стей.

Для якісної організації роботи з обдарованими дітьми викорис­товують відповідні стратегії навчання:

1) стратегії навчання, що спираються на кількісні зміни:

 прискорення — передбачає збільшення темпу освоєння навчаль­ного матеріалу;

 інтенсифікація — передбачає зміну не темпу засвоєння, а збіль­шення обсягу навчального матеріалу, тобто підвищення інтен­сивності навчання;

2) стратегії, що спираються на якісні зміни:



  • диференціація навчання;

  • індивідуалізація навчання.

Яку б стратегію навчання не використовували педагоги, необхід­но пам'ятати про формування соціальної компетентності: здатність розбиратися в людях і встановлювати з ними ефективні ділові взає­мини. Емпатія (здатність до співпереживання), активна, ділова доб­рота — одні з головних ознак соціальної компетентності.

Працюючи з обдарованими дітьми, необхідно використовувати активні й інтерактивні методи, методи активізації творчого пошу­ку, до яких належать: метод евристичної загадки, метод «мозкової атаки», метод синектики, метод гірлянд запитань, метод ліквідації безвихідних ситуацій тощо.

В обдарованої дитини існує багато проблем, які можна розв'язати, якщо оточення поважатиме дитину як особисту цінність, якщо ди­тина відчуватиме, що її не тільки доброзичливо сприймають, але й люблять та намагаються зрозуміти, підтримують у процесі пі­знання, не обмежуючи при цьому її внутрішню свободу. Саме тоді слово «неможливо» можна замінити на— «чудово», «цікаво», «ди­вовижно », « захоплююче ».

Таким чином, умовами успішної роботи з обдарованими діть­ми є:

• осмислення значення розвитку обдарованих дітей кожним чле­ном колективу і посилення у зв'язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації навчання;


  • визнання того, що система роботи з обдарованими учнями — один із пріоритетних напрямів роботи школи;

  • постійне вдосконалення науково-методичної роботи та освітньо­го процесу загальноосвітніх навчальних закладів;

  • залучення до роботи з обдарованими учнями вчителів, які мають високі професійні та особистісні якості, а також «вузьких» спе­ціалістів (психологів, керівників предметних гуртків тощо).


Висновки до другого розділу

Психологія учнів середнього шкільного віку являє собою досить склад­не і суперечливе утворення. З одного боку, зростають інтелекту­альні можливості, життєвий досвід, формується моральний світогляд. З іншо­го боку, суперечності зростання зумовлюють появу „афекту неадекватності”.

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змі­стової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітич­ної, розвиваючої, творчої діяльності.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідниць­кий підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Конт­роль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання по­винні мати творчий, диференційований характер. Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідуван­ня гуртка або участь у тематичних масових заходах; огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заоч­них олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профі­лю позашкільних занять. Робота з обдарованими дітьми потребує творчого вчителя з високою психологічною і педагогічною кваліфікацією. Такий педагог повинен мати певний обсяг знань про природу дитячої обдарованості, вміти організовувати навчально-пізнавальну діяльність з урахуванням рівнів і сфер вияву обдарованості кожного учня, запроваджувати в своїй професійній діяльності елементи нових технологій тощо.


Висновки
Розбудова незалежної України потребує змін в структурі системи освіти з метою відтворення інтелектуального потенціалу народу. Молодій державі потрібні енергійні, талановиті люди, які можуть ставити і творчо розв’язувати не лише поточні завдання, а й такі, що відносяться до майбутнього. За таких умов серед головних завдань освітніх закладів на даному етапі розвитку суспільства висувається завдання розвитку здібностей особистості, її творчого становлення, потреби розвитку і уміння самоудосконалюватися. Освітні заклади повинні створювати сприятливі умови для самовираження особистості в різних видах діяльності, розкриття її нахилів, здібностей і обдарованостей.

Завдання навчальної та виховної роботи з середніми школярами виходить з їх вікових психологічних особливостей, тому необхідно розгля­нути найважливіші з них.

У учнів середнього етапу формується вибірковий пізнавальний інтерес, допитливість. Підлітку нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з боку вчителя, тобто те, що обмежує його самостійність та ініціативу. В учнів цього віку розвивається критичний підхід до змісту, прийомів, форм навчання, розширюються інтереси, помітно зростає потреба у спілкуванні з однолітками, проявляються нові мотиви учіння, пов'язані з формуванням життєвої перспективи та ідеалів.

Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здіб­ності до виконання певних видів діяльності.

Ознаки обдарованості – це ті особливості обдарованої дитини, які проявляються в її реальній діяльності і можуть бути оцінені під час спостереження за її діями. Ознаки явної обдарованості зафіксовані у її визначені і пов’язані з високим рівнем виконуваної діяльності.

Для оцінки соціального розвитку дитини, творчих здібностей, інтелекту використовують різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною.

Виявлення обдарованих і талановитих дітей — це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змі­стової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітич­ної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу ви­сококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчи­телям.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідниць­кий підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Конт­роль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання по­винні мати творчий, диференційований характер.

Формами роботи можуть бути групові та індивідуаль­ні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науко­вими відомостями, які можуть одержати в процесі вико­нання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інфор­мації.

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідуван­ня гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечо­рах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заоч­них олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профі­лю позашкільних занять.

Ефективність надання системи додаткових освітніх послуг обдарованим учням, побудованій на засадах прискорено-збагаченої стратегії навчання, залежить від чотирьох основних факторів: позитивної мотивації навчання учнів; сформованості у них навичок самостійної роботи; наявності висококваліфікованих вчителів з досвідом навчання обдарованих учнів.

Розроблена нами технологія роботи з обдарованими учнями містила елементи прискореного навчання (традиційне навчання учнів за індивідуальним навчальним планом у поєднанні з самостійною роботою під керівництвом вчителя), елементи збагаченого навчання (щотижневі додаткові заняття з обдарованими учнями), елементи прискорено-збагаченого навчання (підготовку до учнівської олімпіади з дисципліни "Англійська мова").

Експериментальна робота засвідчила, що розроблена система навчання із залученням додаткових освітніх послуг ефективно впливає на розвиток обдарованих школярів, на їх академічну усішність.

Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності вчителів не тільки в роботі з обдарованими учнями, а й у звичайних класах.

У системі навчання обдарованих дітей надзвичайно велика роль належить педагогам. Враховуючи те, що обдаровані діти навчаються в одній групі з іншими дітьми, педагоги повинні вміти працювати з дітьми, які володіють різними здібностями і особливостями, знати вікові й психологічні особливості розвитку дітей, вміти створювати умови для розвитку пізнавально-творчої діяльності, сприяти розвитку творчого потенціалу дітей.

З огляду на психологічні, фізіологічні, дидактичні та інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей, основною вимогою до підготовки педагогів для роботи з ними є зміна педагогічної свідомості. А саме, зміна сформованих раніше в даного педагога стереотипів сприйняття учня, навчального процесу і самого себе, спілкування і поводження, методів навчання й виховання, постійне самовдосконалення своєї особистості.



Список використаної літератури


        1. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. – К.: „Шкільний світ", 2001.

        2. Державна програма „Вчитель" // Освіта України. - №27 (323). – Квітень. – 2002.

        3. Барко В. І., Тютюнников А. М. Як визначити творчі здібності дитини? - К., 1991.

        4. Буряк С. Обдаровані діти.//Здібності. Обдарованості. Таланти. Бібліотека «Шкільний світ»- К.:2009.- С.5.

        5.  Гончаренко С.У. Технологія навчання // Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997 – С.331.

        6.  Дубасенюк О.А., Антонова О.Є. Технологічний підхід до організації роботи з педагогічно обдарованою молоддю (на прикладі Всеукраїнської студентської олімпіади з педагогіки) // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2004. — N 14. — С. 3-6.

        7. Єфімова І. Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" та інтерактивні методи перевірки знань / І.Єфімова // Українська мова та література в школі. – 2009. – №20. – С.22.

        8. Концепція обдарованості // Обдарована дитина. – 2000. – №1 – С.5-9

        9.  Зазимко О. В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості. - Обдарована дитина. – 1998. – № 8. – С.5-12.

        10. Костюк Г. С. Здібності та їх розвиток у дітей. – К., 1963. – 123 с.

        11. Красноголов В. О. Визначення поняття “обдарованість” у зарубіжній психолого-педагогічній літературі.// Обдарована дитина. – 1998. – № 5 - 6, С.13.

        12. Лейтес Н. С. Способности и одаренность в детские годы. – М., 1984. – 123 с.

        13. Лейтес Н. С. Ранние проявления одаренности //Вопросы психологии. — 1988 — № 4 — С. 99.

        14. Липова Л., Морозова Л., Луценко Л. Специфіка навчання обдарованих дітей// Рідна школа.-2003.-№7. С.8-11.

        15. Лоткова І.В. Плекаймо обдарованість / І.В.Лоткова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №11-12.

        16. Матюшкин А. М. Загадки одаренности. – М., 1993. – 321 с.

        17. Моляко В. О. Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості.// Обдарована дитина. – 1998, № 1, с.3 - 5; № 2, с.2 - 6; № 3, с.2 - 5.

        18. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 4-є видання, доповнене, 2003. – 615 с.

        19. Остапчук В. Обдаровані діти. Які вони? / В.Остапчук // Шкільний світ. – 2009. – №19. – С.9-10.

        20. Освітні технології: Навчально-методичний посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 129 с.

        21. Падалка О.С. та інші. Педагогічні технології. – К.: Укр.енциклопедія, 1995. – 453 с.

        22. Рудик Я.М. Додаткові освітні послуги для обдарованої студентської молоді та їх класифікація // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. ­– Ніжин, 2005. – № 4. – С. 47-51.

        23. Робота з обдарованими дітьми. - /М.О. Володарська, А.І. Настенко.ю О.М. Півлаєва, С.М. Полугіна, В.М. Сисоєва. -Х.:Видавнича група «Основа», 2010.-190с.

        24. Степенко Г. В., Бургін М. С. Обдаровані діти: навчання і розвиток. // Обдарована дитина. – 1998. – № 3. – С.6 - 9.

        25. Сущенко Т.І. Характерні особливості обдарованих дітей // Початкова школа. – 1994. – №2. – С. 10-11.

        26. Тітова О.О., Власенко Л.В. Інноваційні методи управління сучасною школою. //Управління школою. – 2009. - №6. -С.7-25.

        27. Фіцула М. М. Педагогіка. – К.: Академія, 2000. – 453 с.

Для нотаток



______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка