2 Розділ Робота з обдарованими дітьми як педагогічна проблема



Сторінка3/5
Дата конвертації04.04.2016
Розмір0.95 Mb.
1   2   3   4   5

Технологія психолого-педагогічного супроводу

обдарованих та здібних дітей
Технологія спрямована на:

 виявлення обдарованих та здібних дітей;

 створення умов для реалізації індивідуальних творчих здібностей дітей.

Теоретичне обґрунтування

Характерними особливостями обдарованих дітей є висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, багата фантазія, творчість, винахідливість емоційна безпосередність, високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність.

Реформування системи освіти зумовило необхідність формування й розвитку інтелектуального та духовного потенціалу нації. Особливо актуальною є проблема створення української еліти. А для цього слід створити найсприятливіші умови для всебічного розвитку дитини.

Технологія передбачає:

 інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток особливості дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей, стану здоров’я, потреб суспільства;

 оптимальну реалізацію цілісного розвивального впливу навчання, виховання та освіти на особистість учня;

 мобілізацію психічних ресурсів особистості, спрямовану на інтенсивний саморозвиток, що водночас забезпечуватиме і повну самореалізацію, творчу налаштованість.



Концепція

Створення атмосфери для розвитку індивідуального потенціалу особистості в умовах вільного вибору, для зростання особистості в умовах вільного вибору, для зростання особистості та її пізнавальних здібностей, можливість адаптації особистості соціокультурному середовищі.



Мета технології: максимальний розвиток особистості дитини з високим рівнем здібностей в одній чи декількох сферах з урахуванням її індивідуальних особливостей.

Завдання:

1. Забезпечити умови для самореалізації особистості, використовуючи сучасні технології навчання та виховання.

2. Спрямувати роботу з батьками на виявлення та розвиток здібностей їхньої дитини.

3. Скоординувати роботу фахівців, викладачів щодо надання кожному учневі індивідуальних рекомендацій, створення карт просування здібностей дітей.



Умови застосування технології

Технологію супроводу обдарованих та здібностей дітей слід використовувати за умови взаємодії, взаєморозуміння, узгодженої діяльності всіх учасників навчального процесу.



Покроковий опис технології

Засобом опису технології є технологічна карта, де зазначено напрями роботи з обдарованими та здібними дітьми протягом навчального року. Згідно з цим відбувається розвиток кожної дитини.

Цей процес має планомірний і системний характер, він передбачає:

 комплексне діагностування;

 інформацію;

 консультування;

 проектування індивідуально-орієнтованих програм;

 аналітичну роботу з реалізації цієї проблеми.

Результативність згаданої технології визначається через показники всебічно розвиненої особистості з високим рівнем розумового розвитку, здатної до саморозвитку та самореалізації.

Способи визначення результату

 Анкетування;

 Спостереження (зокрема психологічне).

 Аналіз індивідуальних карт досягнень.



Головні переваги

Індивідуальний супровід:

 уможливлює інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток, саморозвиток та самореалізацію дитини;

 сприяє не тільки просуванню учня в одній галузі, а й підсиленню інтересу до вивчення інших предметів;

 допомагає розвивати пізнавальну активність , нестандартність мислення, наполегливість, надзвичайну працездатність, активну життєву позицію в соціальному середовищі;

 виявляє талановитих, обдарованих дітей, адже талант – це диво, досить незвичайне явище, яке трапляється не так уже й часто;

 допомагає за звичайно виявити конкретні нахили, уподобання, зумовлені природними здібностями;

 допоможе дитині знайти себе і своє творче призначення.
Застереження

 Помилковий прогноз стосовно обдарованості конкретної дитини може призвести до негативних наслідків.

 Надмірна увага і спонукання до успіхів може спричинити стрес.
Психологічний супровід розвитку обдарованих дітей

Створення програми психологічного супроводу зумовлене посиленням уваги до проблем особистості, особливо обдарованої й талановитої, та проблемою в такій системі навчально-виховного процесу, за якої учень як унікальна і неповторна особистість стає активним суб’єктом навчання й виховання.

Реалізовуючи таку програму. Психологічна служба школи впроваджує ефективні методи і технології виявлення, навчання та виховання дітей з високим рівнем здібностей. Програма також передбачає вдосконалення середовища, яке має забезпечити умови для розвитку творчого потенціалу і гармонійного розвитку особистості.

Схема
Технологія психолого-педагогічного супроводу

обдарованих та здібних дітей

Виявлення обдарованих і здібних дітей


Методична робота з педагогами


Реалізація технології

Аналіз стану здоров’я дитини




Аналіз

результативності успіхів кожної дитини в позаурочній діяльності



Зовнішня та внутрішньо- класна диференціація





Семінари


Облік знань з навчаль-них тем. Контрольні зрізи.

Діагностика



Психологічні практикуми

Аналіз стану здоров’я дитини

Реалізація внутрішньо класної диференціації


Консультації


Інформація батьків



Предметні тижні, предметні олімпіади

Педради


Реалізація виховання за інтересами

Аналіз взаємин «дитина – педагог»


Спостереження спеціалістів


Самоосвіта


Графіки динаміки змін рівня досягнень



Аналіз взаємин «дитина – сім’я»

Добір активних методів навчання та виховання



Стан здоров’я



Засідання м/о, семінари, консиліуми





Аналіз зайнятості дітей улюбленими видами діяльності


Атестація



Вивчення карти індивідуаль-них навчальних досягнень

Мотивація до навчальної та виховної роботи



2.3. Сучасні технології навчання обдарованих дітей в школі.

Нині існує велика кількість формулювань термінів ”технологія навчання” та ”педагогічна технологія”. Загальноприйнятим є уявлення про технологію як конструювання навчального процесу за схемою: загальні цілі і зміст навчання – конкретні навчальні цілі – організація процесу навчання – оцінка – виправлення та корекція цілей та процесу навчання.

Ця схема відбиває риси, що притаманні традиційній організації навчального процесу: впорядкованість процесу навчання меті, оцінювання результатів. Але простежуються властивості ”педагогічної технології”. Головною її особливістю вважають орієнтованість на досягнення мети. Основу будь-якої технології складають три компоненти: цілепокладання, цілездійснення, ціледосягнення. Однак це не єдина відмінність технології від звичайного конструювання навчального процесу. М.Чошанов виявив такі суттєві ознаки: діагностичне цілеутворення і результативність, які в сукупності створюють гарантованість досягнення навчальної мети; економічність, здатність за рахунок прискорення навчання створювати резерв часу; алгоритмованість, проектованість, цілісність і керованість, які забезпечують здатність відтворювати технологію або її окремі елементи незалежно від майстерності педагога; коригованість, яка передбачає постійний зворотній зв’язок; та візуалізація, придатність для застосування різноманітних засобів .

У сучасній школі використовують такі технології навчання обдарованих дітей: „Найважчий перший крок”, „Ущільнення навчальної програми”, „Навчальні контракти”, „Незалежне навчання”. Розглянемо основні форми роботи за технологіями навчання обдарованих дітей .

Можна виокремити кілька основних заходів щодо роботи з обдарованими учнями. Передусім це надання їм можливості виконувати більше навчальних завдань. При цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи (щоб уникнути перевантаження) .

Збільшення кількості завдань має поєднуватися з обов’язковим підвищенням їх складності. Це сприятиме інтелектуальному розвиткові, стане ефективним засобом формування здібностей обдарованої дитини. Провідним принципом організації та змісту навчання є його різнорівнева диференціація, тобто за ступенем навчання та вибором учнями предметів поглибленого вивчення.

Мета навчання учнів 5–7-х класів — забезпечити базову освіту та підготовку до свідомого вибору профільних предметів. Цьому сприяє, наприклад, введення спецкурсів з окремиз предметів.

Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають:

-          олімпіади з базових дисциплін;

-          конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт;

-          олімпіади з творчого мислення;

-          олімпіади з кмітливості та логічного мислення;

-          конкурси знавців;

-          інтелектуальні марафони;

-          КВК;

-          вікторини;

-          змагання;

-          ігри.

Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв’язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що, безумовно, сприяє розвитку пам’яті, уваги, кмітливості.

Учень сам або за допомогою вчителя обирає тему. Виконуючи науково-дослідницькі роботи, учні вчаться:

-          самостійно працювати з літературою;

-          використовувати необхідні методи дослідження;

-          розробляти гіпотезу;

-          аналізувати та систематизувати отримані дані;

-          робити висновки.

Головним завданням у наданні додаткових освітніх послуг з елементами збагаченого навчання є навчити обдарованих учнів швидко й ефективно здійснювати пошук навчальної інформації у позанавчальній діяльності .

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змі­стової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітич­ної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу ви­сококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчи­телям.

Формами роботи можуть бути групові та індивідуаль­ні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науко­вими відомостями, які можуть одержати в процесі вико­нання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інфор­мації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідниць­кий підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Конт­роль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання по­винні мати творчий, диференційований характер.

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідуван­ня гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечо­рах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заоч­них олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профі­лю позашкільних занять.

Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її терито­ріальним відділенням.

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчан­ня; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність обдарова­них дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. При­скорене навчання може відбуватися завдяки більш ран­ньому початку навчання дитини у школі, «перестрибу­ванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивчен­ню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тим­часовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з кла­сами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Зба­гачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний під­хід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, само­стійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання [26].

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неодно­рідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в кла­сі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 уч­нів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкіс­тю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швид­кістю).

Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти кра­ще почуваються з рівними собі за інтелектуальним роз­витком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціа­льними програмами, які акцентують увагу на певних си­льних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння нала­годити навчання відповідно до результатів діагностично­го обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.
2.4. Підготовка вчителя до рботи з обдарованими дітьми……………………………..60: його мета, завдання, принципи роботи, особистісні якості.

Щоб організувати ефективну навчальну діяльність, необхідна вдумлива робота вчителя. Звичайно, знайти підготовленого викладача, який володіє сукупністю необхідних психологічних знань і особистісних якостей майже неможливо, окрім відмінних фахівців, які не знаючи специфіки роботи з юними талантами, інтуїтивно відчувають, як потрібно організувати роботу з ними. Однак таких людей одиниці, а інтуіція обов’язково повинна підкріплятися реальними знаннями, щоб не втратити свою прогностичну можливість. Тому потрібна спеціальна робота по підготовці вчителів до роботи із здібними дітьми, як в педагогічних вузах, так і на місцях, у школах.

Програма з педагогіки у педвузі не передбачає вивчення окремо проблеми обдарованості та методику роботи з обдарованими дітьми. Однак, вузівська навчальна програма передбачає проведення спецкурсів і спецсемінарів. Однією із можливих тем може бути підготовка вчителя до роботи з обдарованими дітьми.

В школі організувати таку роботу дещо складніше, оскільки велике навантаження, мала зарплатня, що примушує шукати приробітки, обмежують вільний час вчителів, який можна було б використати для самоосвіти. Однак, в школах функціонує науково-методична рада, яка розробляє стратегію викладання, визначає наукові проблеми, які потребують дослідження, виробляє методичні поради, вивчає досвід роботи колег інших шкіл і організовує роботу методичного семінару, який проводиться раз на місяць. Цикл цих семінарів і може бути присвячено означеній проблемі.

Аналіз наукових праць психологів, педагогів дозволяє виділити основні етапи в роботі по підготовці вчителя до роботи із здібними дітьми.


  1. Вивчення і з’ясування сутності поняття “обдарованість”.

  2. Виявлення специфічних особливостей поведінки талановитих дітей різних вікових груп.

  3. Оволодіння способами виявлення обдарованих дітей.

  4. Ознайомлення з основними принципами складання навчальних програм для роботи із здібними дітьми. Виділення основних концептуальних розділів програми.

  5. Формування неохідних особистісних якостей.

Специфіка фізичного і психічного розвитку обдарованих дітей породжує необхідність укладення спеціальних навчальних програм. В Україні немає уніфікованої стандартної програми, яка б передбачала особливості навчання талановитих дітей. Однак існує низка авторських программ.

Oсновні засади, які необхідно враховувати при складанні програм.



  1. Індивідуальний підхід в оцінці здібностей кожної окремої дитини.

  2. Співпраця вчителя і учня, основна мета якої, - формування позитивної Я-концепції дитини і усвідомлення нею власних можливостей.

  3. Тісна співпраця сім’ї і школи. Залучати до сумісної роботи батьків, які сприяють розвитку потенційних можливостей дітей вдома, підтримують їхню унікальність і індивідуальність.

  4. Сбалансованість навчального матеріалу, яка забезпечує реалізацію різнобічних інтересів школярів.

  5. Спілкування з обдарованими однолітками. Тому бажано створення спеціальних класів, груп, шкіл.

  6. Вдосконалення професійних вмінь вчителів, розширення їхнього інтелектуального потенціалу, реалізація наукових інтересів, набуття досвіду дослідницької діяльності.

  7. Сприяння визначенню і усвідомленню школярами навчальної мети.

  8. Розвиток творчих здібностей.

  9. Залучення до роботи талановитих педагогів і науковців.

  10. Гнучкість. Програма повинна враховувати підготовку, світогляд учнів, їхні інтереси і потреби.

Необхідною умовою в роботі з талановитими дітьми є участь вчителя у складанні програм. Вони повинні розроблятися з врахуванням інтелектуального і творчого потенціалу педагогів, які працюють. Серед обов’язкових рис особистості вчителя психологи виділяють:

  • позитивну Я-концепцію, яка забезпечує педагогу віру в успіх, у власні сили, в свою компетентність, бажання творчо працювати, підтримуючи добрі стосунки з дітьми, адже невпевненість вчителів у власних силах породжує зневагу учнів;

  • цілеспрямованість і наполегливість. Ці риси дозволяють свідомо займатися роботою, активно працювати по одній із аргументовано вибраних методик, не розмінюючись на сумнівні експерименти;

  • зрілість, яскравим виявом якої, є чітко усвідомлені цілі і завдання. Такі спеціалісти навіюють впевненість у собі, викликають повагу з боку дітей і колег;

  • емоційна стабільність забезпечує надійний зразок для наслідування дітям;

  • чуйність;

  • інтелект. Інтелектуальна здібність, яка виявляється в вільному володінні базовими поняттями, які належить засвоїти дітям; інтелектуальна компетентність, щоб свідомо сприяти розвитку дітей, поступовому їх переходу з перцептивного рівня на діяльнісний..

Крім цього необхідно передбачати підвищення кваліфікації педагогів за місцем роботи. Бажане введення днів для самоосвіти. Результатом такої роботи може бути зошит індивідуальних досягнень. Тільки тоді, коли людина чітко усвідомлює мету, робота ефективна [3: 40].
2.5. Підготовка вчителя до роботи з обдарованими дітьми

Наукова психологія ще не виз­начилася остаточно щодо питань, пов'язаних з явищем обдарованості (у тому числі інтелектуальною твор­чістю) як певним: відхиленням від норми у континуумі :творча обдаро­ваність - репродуктивність; інте­лектуальна обдарованість - низь­кий інтелект. Обдарованість як мак­симальне виявлення здібностей, що зумовлене «емоційною енерге­тикою», й досі залишається пробле­мою нез'ясованою. Більшість пси­хологів вважають, що на даному етапі розвитку наука не здатна розв'язати цю проблему, тому варто займатись практикою. Зокре­ма, в Україні це втілюється через створення спеціалізованих шкіл, закладів нового типу, проведення конкурсів тощо.

Єдиних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей не існує й не може існувати, адже кожна дити­на - унікальна особистість зі свої­ми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа - індиві­дуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою індивідуальністю, незалеж­ністю. Незалежність - риса творчо обдарованої дитини. З такими діть­ми, з одного боку, працювати лег­ше, бо вони мають високі розумові здібності, а, з іншого, - важче, ос­кільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливо­го ставлення. До того ж робота з ни­ми вимагає значних професійних і педагогічних знань від вчителя. Адже навчання - процес технологіч­ний і його, як і на виробництві, лег­ко зіпсувати, порушивши техноло­гію. Шкода від цього може бути ве­личезна, бо «виробом» виступає жива особистість учня.

Прийнято виділяти три групи вчителів, робота яких однаково важлива для розвитку обдарованих дітей.

Перша група - вчителі, які здатні зацікавити предметом, ство­рити атмосферу емоційного захоплення.

Друга - вчителі, які навча­ють техніки виконання (наприклад, певних дослідів), закладають основи майстерності.

Третя група – вчителі, які виводять на високий професійний рівень.

Поєднання всіх цих учительських особливостей в одній особі - явище надзвичайно рідкісне.

До якої б із зазначених груп не належав учитель, він має бути на­самперед вихователем. Головною метою сьогодні є виховання унікальної цілісної творчої особистості, здатної на свідомий та відпові­дальний вибір за різних життєвих обставин. Тому вчителю для нав­чання обдарованих дітей необхідно знати їхні психологічні особливості, перейматися проблемой й інтере­сами; володіти здатністю їх розпіз­навати, активізувати, і розвивати; мати віру в учня, емпатичне розу­міння, фасалітаційні здібності, бути конгруентним, доброзичливим в оцінці дій учня, вміти поставити се­бе на місце дитини; бути фахівцем вищого ґатунку - володіти належ­ними предметними, психолого-педагогічними і методичними знання­ми; мати високий рівень інтелекту, широку ерудицію, творчий світогляд. Він також має постійно само­вдосконалюватись - вчити і вчитись сам; бути ентузіастом, цілеспрямо­ваним, наполегливим, впевненим у своїх силах, принциповим у важливих питаннях і водночас гнучким, коли йдеться про другорядне. Йому потрібно мати організаційні здібності для створення атмосфери твор­чості, розкутості, вільного ділового спілкування, приязного мікроклімата, спонукання до творчості, уміння слухати. Важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врів­новаженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; нала­годжувати з учнями партнерські сто­сунки згідно з педагогікою співробіт­ництва, не переходячи при цьому до панібратства; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнаваль­ної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою, внутрішнім локусом контролю тощо. Як відомо, ли­ше особистість може виховати осо­бистість і тільки талант може вирос­тити новий талант.

Результати анкетування обдаро­ваних дітей про вчительську працю засвідчили, що вони вважають більш важливим почуття поваги до вчителя, ніж почуття любові. Любов - почуття неусвідомлюване (не знаєш, за що людину любиш), а по­вага - усвідомлюване. Учень може назвати, за що саме поважає вчителя. І на першому місці - високий фах учителя. Шанований педагог для обдарованих - передусім чу­довий вчитель-предметник, що знає і любить свій предмет. Такий вчи­тель допомагає дитині долати роз­рив між теорією і практикою. За дос­лідженнями Е.П. Торренса, співробіт-ництво дітей з вчителями-менторами (вихователь, порадник, наставник. За ім'ям наставника Теле­маха, сина Одїсея), яких вони поважають, забезпечило вищі творчі до­сягнення дітей у порівнянні з їхнім ІQ і порівняно з дітьми, що працю­вали самостійно. Отже, роль такого вчителя величезна, він впливає на майбутнє життя дитини, її професійний вибір.

Як відомо, кожна дитина - мікро­косм індивідуальних особливостей, рис, які відрізняють її від інших. Але все ж можна виділити деякі загаль­ні поради щодо роботи з обдарова­ними дітьми, що викристалізували­ся в процесі експериментального викладання.

1. Однаково шкідливі як зневага до успіхів учня, а іноді й принижен­ня їх, так і надмірне захвалювання індивідуальних здібностей на фоні класу, що може викликати, з одного боку, ревнощі, роздратування і навіть відразу однолітків, а з іншого, - перфекціонізм - «зіркову хворо­бу» обдарованої дитини. Краще за­лучити до спільних занять. Наприк­лад, при розподілі учнів на ланки обдарованих призначити ланкови­ми. Тоді заняття навіть проведене у вигляді змагання принесе перемогу всій групі, а не лише обдарованому, здібному учню. А взагалі краще уникати елементів змагання у роботі з обдарованими.

2. Оскільки обдаровані діти не сприймають суворо регла­монтованих, однотипних занять і завдань, що не дають змоги їм пра­цювати на повну силу інтелекту, то навчальну діяльність на уроках тре­ба організувати таким чином, щоб приділити увагу обдарованим. Наприклад, урізноманітнити зав­дання і програму в цілому, виділити час на консультації, надати можли­вість учням самим обирати рівень складності завдань для самостійної роботи, заохочувати допитливість, цілеспрямованість і незалежність в діях, розвивати ініціативу, гнучкість мислення, уяву тощо. Отже, у нав­чанні обдарованих, як і всіх техно­логіях особистісної орієнтації, пот­рібно знайти методи і засоби, що відповідають Індивідуальним особ­ливостям кожної дитини. Для цього враховуються результати психодіа­гностики, перебудовується зміст ос­віти у напрямі добору для окремого індивіда, змінюється організація ді­яльності дітей щодо визнання ролі учня у власній освіті, застосовують­ся нові методи і засоби навчання, наприклад, комп'ютер. Іншими сло­вами, створюються умови для твор­чості і самоактуалізації особистості, формування внутрішньої мотивації творчої діяльності, надання можли­вості вибору учнем свого стилю навчання, частково змісту навчан­ня, реалізації особистісного потен­ціалу в освіті через здійснення від­повідних видів діяльності.

3. Рання діагностика дитячої творчості і створення умов для ін­дивідуалізації навчання буде прак­тичною реалізацією розвитку твор­чо обдарованого учня.

4. Розвиток творчої обдарова­ності неможливий без дотримання принципів розвивального навчання, висунутих A.M. Матюшкіним, - проблемності, індивідуалізації, діа­логічності. Вони потребують пере­орієнтації навчання з предметного на процесуальне й мотиваційне.

5. Основним у розвитку творчого потенціалу, за О. Яковлевою, є принцип трансформації когнітивного змісту в емоційний. Він означає, що для розвитку творчої обдарова­ності дітей необхідно систематично повертати їх до власних емоційних переживань. Адже міцно запам'ято­вується лише те, що сильно впли­нуло на душу, викликало шквал емоцій.

6. У навчанні обдарованих дітей необхідно дотримуватись матетики - науки про цілепокладання. Вона доводить необхідність обговорення кінцевих цілей і передбачуваних ре­зультатів ще на початковому етапі діяльності. Тобто учні мають усвідомлювати, що, як і навіщо їм нале­жить виконувати.

7. Одним з основних принципів навчання обдарованих є створення стану безвиході (за Сократом) або розвивального дискомфорту (більш сучасний термін), з якого учень по­винен шукати вихід, приймати для цього певні рішення й чинити певні дії.


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка