2 Розділ Робота з обдарованими дітьми як педагогічна проблема

Крім спостереження за вище названими параметрами існують інші способи виявлення обдарованості:

• 
  опитування батьків;
  
• 
  бланки оцінки талановитості, які заповнюються як вчителями, так і батьками. Вони містять запитання, які з’ясовують особливості когнитивних процесів і вмінь дітей: “Чи часто фантазує?”, “Чи використовує засоби виразноcті мови при спілкуванні?”, “Як швидко дитина здатна запам’ятати матеріал?” та ін.
  
• 
  критеріально-орієнтовані тести, в яких акцент робиться не на констатації результату, а на тому, що дитина знає і вміє насьогодні.
  

Виявлення обдарованих і талановитих дітей досить довготривалий процес, пов’язаний з динамікою розвитку дитини. Здійснення його неможливе шляхом лише одноразової процедури. Важливо правильно підібрати методики виявлення здібностей та в процесі навчання спостерігати за успіхами дітей.

Частіше першими обдарованість дитини помічають в сім’ї. Спостереження підтверджують, що діти часто приховують свої здібності, якщо референтні дорослі не цінують їх належним чином. Трапляються випадки, коли обдарованість залишається не поміченою, а інколи батьки просто не погоджуються з тим, що їх дитину вважають обдарованою. Багато батьків просто не готові виховувати обдаровану дитину. А в деяких випадках батьки бачать обдарованість там, де її не існує. Процес виявлення обдарованих дітей серед дошкільників школи раннього творчого розвитку проходить в декілька етапів.

На першому етапі проводиться анкетування батьків та близьких родичів з метою збору інформації про успіхи дітей у певній діяльності. Отримана інформація аналізується психологом, педагогами.

На другому етапі відбувається безпосередньо діагностика творчого потенціалу дитини. Звичайно, обдаровані діти не схожі один на одного і потребують посиленої уваги з боку спеціалістів. Доцільно використовувати комплексну діагностику, яка включає в себе ряд оціночних процедур, в тому числі, групове та індивідуальне тестування, рекомендації педагогів та батьків. Дітей обдарованих у інтелектуальній сфері вирізняє спостережливість, надзвичайна пам’ять, добре розвинені мислительні процеси. Такі діти знають набагато більше від однолітків, вміють чітко висловити власні думки.

Діти обдаровані у сфері спілкування та лідерства відзначаються ініціативністю, впевнено почуваються серед однолітків та дорослих. Якщо у дитини переважають художні здібності, вона виявляє схильність до малювання чи музики, психологічне тестування спрямовується на оцінку ступеня емоційної стійкості і рівня нейротизму, оскільки ці діти часто відрізняються від інших високою вразливістю і вимагають особливої уваги з боку дорослих. Для дітей з творчим мислення характерна розкутість поведінки, здатність знаходити нестандартні рішення. Обдарованість дітей у руховій сфері виявляється у високому ступені їх психо-моторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, витривалості.

Метою діагностики потенційно обдарованих дітей є створення умов для проведення змістовної розвивальної системи навчання, надання рекомендацій для педагогів і батьків, тому на третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль виконують педагоги. Вони покликані розвинути й поглибити творчі здібності кожної дитини, максимально сприяти розвитку кожної особистості.

Обдаровані діти відрізняються підвищеною вразливістю і чутливістю до оточуючого. В порівнянні з дітьми, які мають середні здібності, вони гостріше реагують на неправильне відношення до них, одноманітне оточення. Для них характерні невідповідність між конкретними досягненнями та потенційними можливостями. Багато дітей виявляють високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а в декількох. Кожна дитина потребує індивідуального підходу.

Отже, модель «Обдарованість» можна зобразити так:

Інтелектуальні здібності

Обдарованість

Психофізіологічні властивості

Світоглядні цінності

Самооцінка (залежить від глибини пізнання)

Цілеспрямованість

Здатність правильно формувати проблему

Концентрація уваги

Впевненість

у собі

Оптимізм

Образність мислення

Толерантність

Під час проведення діагностики обдарованості молодшого школяра необхідно дотриматись принципів виявлення обдарованих дітей:

 комплексний характер оцінювання різних аспектів поведінки та діяльності;

 тривалість ідентифікації;

 аналіз дій дитини у тих сферах діяльності, що максимально відповідають її нахилам і здібностям;

 використання тестів та тренінгових методик;

 переважна опора на сучасні методи діагностики.

Три групи особистісних характеристик інтелектуально-творчого потенціалу дитини (за О.Савенковим):

 інтерактивні особистісні характеристики (допитливість, надчутливість до проблем, словниковий запас, здатність до оцінювання);

 характеристики сфери розумового розвитку (оригінальність мислення, гнучкість мислення, продуктивність мислення, класифікація і категоризація, висока концентрація уваги, пам’ять);

 характеристика сфери особистого розвитку (захопленість завданням, перфекціонізм – прагнення догодити продукт будь-якої своєї діяльності відповідно до найвищих вимог, нонконформізм - прагнення протистояти думці більшості, лідерство, змагальність, широта інтересів, гумор).

Отже, система психічних характеристик складає основу особистісного потенціалу дитини, її обдарованості.

Спираючись на особистісні характеристики інтелектуально-творчого потенціалу, ми вважаємо, що виявляючи обдарованих і здібних дітей, необхідно відстежувати і вивчати такі характерні особливості:

 інтелект;

 креативність;

 соціальна компетентність;

 психологічні здібності;

 не когнітивні особливості характеристики (використання опитувальників);

 характеристики шкільного і сімейного оточення;

 досягнення, захоплення.
Категорії та сфери обдарованості учнів

У новій політичній ситуації, що складалась в Україні, спостережується дві тенденції, що переважають: по-перше, відродження національної свідомості, української культури і мови, виховання громадянина України; по-друге, прагнення до інтеграції у світове, європейське співтовариство.

Процеси перебудови в Україні обумовили нові тенденції в розвитку освіти. Потреба суспільства в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально розвинених громадянах, оновлення національної свідомості, відродження духовності і викликали необхідність появи нових концепцій та інших закладів освіти.

Центром концепції розвитку навчальних закладів нового типу є творча особистість, робота з тими дітьми, які виділяються насамперед підвищеним рівнем розумового розвитку.

Загальна розумова обдарованість викликає найбільший і цілком зрозумілий інтерес у нашій країні. Іноді цих дітей ми називаємо обдарованими дітьми.

Обдаровані діти - це діти, які різко виділяються із середовища ровесників розумовим розвитком, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.

Часто у спілкуванні можна почути словосполучення «талановитий, обдарований учень». Іноді ці слова вживають як синоніми, але ці поняття не слід ототожнювати.

Обдарованість – це сукупність здібностей, що дозволяють індивіду досягти вагомих результатів у одному або декількох видах діяльності, що є цінним для суспільства. Ця якість формується і виявляється в діяльності.

Талановитий — це той, хто має дуже високий рівень здібностей до якої-небудь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літера­турної, технічної, спортивної), причому ці здібності вже значною мі­рою встигли реалізуватися в конкретних суспільне значущих про­цесах. Крім того, в цей термін, звісно, вкладають ще дві ознаки: на­явність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей.

Існують три категорії обдарованих дітей (за М. С. Лейтесом):

• 
  з ранньою розумовою реалізацією;
  
• 
  з прискореним розумовим розвитком;
  
• 
  з прискореними ознаками нестандартних здібностей
  

обдарованості дітей

Учні з ранньою розумовою реалізацією

Інтелектуальна

Академічні досягнення

Учні з прискореним розумовим розвитком

Учні з ранньою розумовою реалізацією — це учні, у яких за зви­чайного рівня інтелекту спостерігаються особливі «тяжіння», інте­рес до якого-небудь окремого навчального предмета (до якої-небудь галузі науки чи техніки). Такий учень (нерідко, починаючи з серед­ніх класів) пристрасно захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією.

Зі «свого» предмета така дитина, значно випереджаючи ровес­ників, може виділятись легкістю, з якою їй дається специфіка ма­теріалу, поглибленістю інтересу. Уроки з інших предметів можуть їх обтяжувати.

Серед таких школярів зустрічаються учні з нелегким характе­ром, незалежні, уперті, недостатньо контактні.

Обдаровані діти виявляються найяскравіше в таких сферах ді­яльності: інтелектуальній, академічних досягнень, творчості (креативності), комунікації та лідерстві, в різних видах діяльності та руховій сфері.

1. Інтелектуальна сфера.

Обдарована дитина відрізняється гарною пам'яттю, жвавим мис­ленням, допитливістю, добре розв'язує задачі, зв'язано викладає свої думки, може мати здібності практично застосувати знання.

2. 
   Сфера академічних досягнень — це успіхи в опануванні читання, математики, природознавства.
   

2. 
   Творчість (креативність).
   

4. Спілкування.

Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з до­рослими та однолітками, виявляє лідерство в іграх та заняттях із дітьми, ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.

5. Сфера художньої діяльності.

Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоп­люється художніми заняттями, її роботи вирізняються оригіналь­ністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодії, із задо­воленням співає, намагається створювати музику.

6. Рухова сфера.

Дрібна і точна моторика, чітка зорова-моторна координація, ши­рокий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.
Характерні особливості обдарованих дітей

1. 
   Обдаровані діти мають гарну пам'ять, особистий світогляд, доб­ре розвинуте абстрактне мислення.
   
2. 
   В обдарованих дітях добре розвинута свідомість, теоретичний спосіб мислення.
   
3. 
   Обдаровані діти, як правило, дуже активні та чимось зайняті. Во­ни прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, інколи справами, що безпосередньо не стосуються уроку.
   
4. 
   Обдаровані діти висувають до себе високі вимоги, у них гостро розвинене почуття справедливості, вони боляче сприймають су­спільну несправедливість.
   
5. 
   Обдаровані діти наполегливі в досягненні результату у сфері, що їх цікавить, для них характерний творчий пошук.
   
6. 
   Вони хочуть навчатися і досягають у цьому успіхів. Навчання дає їм задоволення.
   
7. 
   Завдяки численним умінням (класифікувати, установлювати причинно-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, роби­ти висновки) вони здатні краще за інших займатися самостій­ною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, про­веденні дослідів.
   
8. 
   Вони вміють критично оцінювати навколишню діяльність і праг­нуть проникнути у суть речей і явищ, фантазувати.
   
9. 
   Вони ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних від­повідях на них.
   

1. 
   Урок для них особливо цікавий тоді, коли використовується до­слідницький метод.
   
2. 
   Обдаровані діти із задоволенням виконують складні та довго­строкові завдання.
   

13. 
    Завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, вони, здебільшого, уміють швидко виділяти найбільш значущі відомо­сті, намагаються самостійно знайти важливі джерела інформації.
    
14. 
    Чимало з них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу.
    
15. 
    Обдарованим дітям притаманне почуття гумору, вони мають доб­ре здоров'я, життєрадісні, хоча зрідка трапляються діти зі слаб­ким здоров'ям.
    
16. 
    У них перебільшене почуття страху, емоційна незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.
    

У всіх обдарованих дітей добре виражена пошукова потреба. Во­ни відчувають яскраві, насичені емоції під час заняття певною ді­яльністю.

Окрім цього, їх відрізняє надзвичайна цілеспрямованість, здат­ність до тривалої концентрації уваги, уміння управляти своєю ді­яльністю (у певній галузі).

Обдарованість інтелектуальна і обдарованість творча безпосе­редньо не пов'язані між собою. Відомий дослідник в галузі творчих здібностей Е. Торренс зазначав, що якби ми виявляли обдарованих дітей за допомогою тестів, то ми б відсіяли 70 % найбільш творчих із них.

У якій сфері обдарована дитина проявить себе?

Про це можна дізнатися за спостереженнями або результатами спеціальних тестів. Але не варто нав'язувати дитині результатів своїх спостережень або тестів, доречніше створити умови для широкого прояву її можливостей.

Якщо ваша дитина не виявляє якоїсь особливої обдарованості, це не є приводом називати її ні до чого не здатною. Найчастіше до­рослі звертають увагу на схильності та здатності дитини до матема­тики або до опанування іноземної мови, до літературної або обра­зотворчої творчості.

Значно рідше відзначають схильність дитини до експерименту­вання, її організаторські та лідерські здібності... Здебільшого твор­чість дітей у цих галузях зовсім не заохочується батьками і педа­гогами.

У більшості школярів індивідуальні переваги у навчальних предметах або позашкільних заняттях виявляються до моменту закінчення початкової школи. Якщо цього не сталося, варто звер­нутися за консультацією до фахівця або спробувати самотужки ви­значити здібності та схильності дитини за допомогою спеціальної анкети.

Ви обов'язково виявите у неї сильніші сторони, що потрібно під­тримувати і розвивати. Так можна підвищити її впевненість у собі, скоригувати самооцінку, подолати байдужість до навчальних предметів, організувати її дозвілля.
Висновки до 1 розділу

Сучасна українська школа повинна забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності людини як особистості та найвищої цінності суспільства на основі виявлення її задатків, здібностей, обдарованості і талантів. В Україні прийнято цілий ряд законів і програм (зокрема Закон України "Про освіту", Державна цільова програма "Вчитель", національна програма "Діти України" та інші), які спрямовані на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді.

Отже, в сучасних умовах зростає інтерес до виховання і навчання обдарованих дітей.

Обдарована дитина – це така дитина, яка демонструє розвиток здібностей, вищий за здібності однолітків, це сукупність здібностей, що дозволяє дитині досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності, що є цінним для суспільства. Ця якість формується і проявляється в діяльності.

 Талановита дитина – це така дитина, яка має високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значимих процесах.

  Талановита та обдарована дитина є суб’єктом діяльності в процесі шкільного навчання лише при умовах, якщо дитина самостійно знаходить засоби розв’язування задач та сама ставить перед собою все нові та нові цілі.

Виявлення обдарованих дітей та подальший розвиток їх здібностей та обдаровань є однією з проблем сучасної психолого-педагогічної науки. Чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх оптимальний розвиток, саме тому так важливо виявити обдарованість дітей на ранньому етапі.

Проблеми виявлення обдарованості ускладнюються неоднозначністю розуміння самого терміну «обдарованість», відсутністю фактору або групи факторів, які були б визначені як складові обдарованості.


Розділ 2. Робота з обдарованими дітьми середнього шкільного віку в середніх загально освітніх х закладах.

2.1. Психологічні та вікові особливості дітей середнього шкільного віку.

Завдання навчальної та виховної роботи з середніми школярами виходить з їх вікових психологічних особливостей, тому необхідно розгля­нути найважливіші з них.

У учнів середнього етапу формується вибірковий пізнавальний інтерес, допитливість. Підлітку нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з боку вчителя, тобто те, що обмежує його самостійність та ініціативу. В учнів цього віку розвивається критичний підхід до змісту, прийомів, форм навчання, розширюються інтереси, помітно зростає потреба у спілкуванні з однолітками, проявляються нові мотиви учіння, пов'язані з формуванням життєвої перспективи та ідеалів.

Підлітки – це вік гострих суперечностей у структурі особис­тості, що формується, і він потребує від учителя особливого педагогічного такту та методичної майстерності. На середньому ступені вчителеві доводиться прикладати значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу учнів до предмета, для збереження набутих на початковому ступені знань, навичок та вмінь.

Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення у зв'язку із засвоєнням абстрактного матеріалу, теорій, законо­мірностей при вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як більша логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю.

Рушійними силами психічного розвитку у підлітковому віці постають суперечності між новими потребами дітей та можливо­стями їх задоволення; зрослими фізичними та інтелектуальними можливостями та старими формами стосунків з дорослими; між зростаючими вимогами до підлітків та деякими звичними, невідповідними формами їх поведінки. Ці суперечності в прин­ципі вирішуються шляхом формування у підлітків складніших навичок поведінки та особистісних якостей.

Інтелектуальний розвиток підлітків сягає нового ступеню. Формується здатність більш складного аналітико-синтетичного сприйняття предметів та явищ, воно стає довільним, послідовним і всебічним. Пам'ять і увага стають переважно довільними, зрос­тає швидкість запам'ятовування і вміст пам'яті. Увага поступово стає післядовільною, тобто вже не потребує зусиль для її підтри­мання, але у деяких підлітків вона буває вибірковою, вони уважні там, де їм більш цікаво. В основному закінчується формування абстрактного мислення, чому сприяє значне ускладнення на­вчального матеріалу, в той же час продовжує розвиватися здатність до конкретизації. Абстрактне мислення підлітків все ж таки ще межує з наочно-образною формою, наприклад, острова­ми іноді називають тільки невеличкі ділянки суші. Зростає кри­тичність мислення підлітків, вони вже не покладаються повністю на авторитет учителя або підручника, прагнуть мати власну дум­ку. Вдосконалюється здатність не тільки до відтворюючої, але й творчої уяви.

У підлітковому віці спостерігається певна стабілізація і виз­наченість основних особистісних якостей, що дозволяє говорити про формування рис характеру підлітків, а також ознаки спрямо­ваності особистості. Значно розвивається сфера моральної свідомості, починають складатися відносно стійкі моральні погляди, судження, оцінки. Моральні уявлення підлітків бувають досить автономними від норм дорослих. Там, де вони не співпадають, підлітки часто орієнтуються на мораль своєї вікової групи.

Найбільш помітним процесом є формування самосвідомості, тобто образу самого себе і самооцінки. У підлітковому віці відбувається немовби вибух потреби в са­моствердженні. Потяг до позитивної самооцінки стає таким силь­ним, що він часом робить поведінку підлітка зовсім нелогічною. Коли підліток з усіх боків зустрічає критику, як це буває із слабо-встигаючими і недисциплінованими учнями, він може відкидати будь-які незаперечні факти проти нього і всупереч цьому трима­тись за високу самооцінку. Не треба розцінювати таку ситауцію однозначно негативно, бо це необхідний в цьому віці психо­логічний захист, потрібно правильно використовувати цю особ­ливість підлітків. Протиріччя між потребою у високій самооцінці і низькою оцінкою з боку дорослих одержало назву «афекту не­адекватності». Він стоїть майже за всіма проявами недисципліно­ваності підлітків.

Та ж сама потреба в самоствердженні викликає нове ставлен­ня підлітків до групи товаришів, найчастіше однокласників. Ця група стає не тільки місцем спільного проведення часу, ігор, але й середовищем самоствердження.

Іншим найважливішим явищем психології підлітків є поча­ток формування моральної свідомості, тобто уявлень і переко­нань щодо людських відносин.

Таким чином, психологія підлітків являє собою досить склад­не і суперечливе утворення. З одного боку, зростають інтелекту­альні можливості, життєвий досвід, формується моральний світогляд, що ґрунтується на позитивних переконаннях. З іншо­го боку, суперечності зростання, недоліки педагогічної культури батьків і педагогів зумовлюють появу «афекту неадекватності», який, використовуючи «товариський кодекс», призводить до хибної орієнтації на позицію сили. Це стосується не всіх, але до­сить значної частини підлітків, здебільшого — хлопців. Звичайно, вікова дратівливість і неврівноваженість з часом проходить, але агресивні переконання і настановлення є тими цеглинами, з яких будується моральний світогляд навіть багатьох дорослих людей. Отже, завдання виховної роботи з підлітками можна сформу­лювати таким чином.

1. Формування гуманного морального світогляду, тобто пе­реконань у цінності миролюбності, доброзичливості, поступли­вості, ввічливості, подолання орієнтації на позицію сили.

2. Розвиток сучасного політичного і наукового світогляду вихованців, потреби в знаннях, уяви про сучасні професії, потреб в естетичному розвитку і фізичному вдосконаленні.

3. Згуртування колективу навколо цікавої і корисної діяль­ності, можливо ширший розвиток у цій діяльності стосунків відповідальної залежності і попередження укорінювання хибного варіанту «товариського кодексу».

4. Попередження «афекту неадекватності» шляхом допомо­ги у корисному самоствердженні кожного учня.

Ці завдання потребують різних напрямків і форм виховної ро­боти.

Деякі напрямки, наприклад розвиток наукового світогляду або згуртування колективу, є досить традиційними, вони непога­но відбиті у педагогічній теорії і практиці .

В силу різних обставин учні не одержують на уроках скільки-небудь систематичних психологічних знань. Позакласна виховна робота в змозі усунути або зменшити цей недолік.
2.2. Принципи навчання обдарованих дітей.

Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:

— формування взаємин на основі творчої співпраці;

— організація навчання на основі особистісної зацікав­леності учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);

— превалювання ідеї подолання труднощів, досягнен­ня мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здат­них виявити наполегливість, дисциплінованість);

— вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирі­шувати все складніші завдання);

— розвиток системного, інтуїтивного мислення, вмін­ня «згортати» і деталізувати інформацію (дисциплінує ро­зум учня, формує творче, нешаблонне мислення);

— гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);

— створення нового педагогічного середовища (буду­ється на основі співдружності педагогів, колег, однодум­ців у творчому вихованні дітей).

Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого проце­су, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати «опорні» знання з різ­них наук при максимальній орієнтації на власний досвід.