Інтелектуальна сфера. Дитина виділяється гостротою мислення, спострежливістю, винятковою пам’яттю, виявляє різнобічну допитливість, часто з головою занурюється у роздуми, з охотою і легко навчається, вирізняється вмінням послідовно і логічно викладати думки, демонструє здібності у практичному застосуванні знань, знає багато того, що недоступне для розуміння одноліткам.
Сфера академічних досягнень. Читання: дитина багато і часто читає, використовує багатий словниковий запас і складні синтаксичні конструкції; розуміє і швидко запам”ятовує все, що їй читають; здатна довго утримувать у пам”яті символи і букви; демонструє вміння читати. Математика: дитина виявляє інтерес до обчислень, вимірів, виявляє незвичайне для свого віку розуміння математичних відношень, демонструє легкість у сприйнятті і запам”ятовуванні математичних символів; часто використовує математичні навички і поняття в процесі занять, які не стосуються математики. Природознавство: дитина уважна до предметів і явищ; виявляє інтерес або виняткові здібності до класифікації; може довго концентрувати увагу на предметах, пов’язаних з природою; часто задають питання про походження або функції предметів; демонструє випереджаючий вік розуміння причинно-наслідкових зв’язків; добре запам’ятовує абстрактні поняття .
Творчість. Дитина допитлива; демонструє високий енергетичний рівень; знаходить свій спосіб розв’язання; продукує багато ідей.
Спілкування і лідерство. Дитина легко пристосовується до нових ситуацій; в оточенні посторонніх людей зберігає впевненість у собі; має тенденцію керувати іграми і заняттями інших; з легкістю спілкується і з однолітками, і з дорослими; приймає на себе відповідальність; інші діти часто звертаються за порадою і допомогою.
Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє особливий інтерес до візуальної інформації; багато часу тратить на малювання і ліпку; серйозно ставиться до художніх занять, занять музикою, співами.
Рухова сфера. Дитина виявляє інтерес до діяльності, яка потребує точної моторики; володіє гарною зорово-моторною координацією; любить рух; прекрасно утримує рівновагу при виконанні фізичних вправ; для свого віку мають відмінну силу.
Крім спостереження за вище названими параметрами існують інші способи виявлення обдарованості:
-
опитування батьків;
-
бланки оцінки талановитості, які заповнюються як вчителями, так і батьками. Вони містять запитання, які з’ясовують особливості когнитивних процесів і вмінь дітей: “Чи часто фантазує?”, “Чи використовує засоби виразноcті мови при спілкуванні?”, “Як швидко дитина здатна запам’ятати матеріал?” та ін.
-
критеріально-орієнтовані тести, в яких акцент робиться не на констатації результату, а на тому, що дитина знає і вміє насьогодні.
На тих, хто працює з дітьми, визначає обдарованість на ранніх її проявах, лежить велика відповідальність. Ця робота потребує не лише спеціальних знань, але й досконалого володіння сучасними діагностичними методиками. Пошук і виявлення обдарованих дітей передбачають визначення рівня обдарованості за певними методиками з обов’язковою участю практичних психологів, педагогів, батьків, використанням не тільки тестових методик, але й методів спостереження, опитувальників поведінки та аналізу продуктів діяльності вихованців.
Виявлення обдарованих і талановитих дітей досить довготривалий процес, пов’язаний з динамікою розвитку дитини. Здійснення його неможливе шляхом лише одноразової процедури. Важливо правильно підібрати методики виявлення здібностей та в процесі навчання спостерігати за успіхами дітей.
Частіше першими обдарованість дитини помічають в сім’ї. Спостереження підтверджують, що діти часто приховують свої здібності, якщо референтні дорослі не цінують їх належним чином. Трапляються випадки, коли обдарованість залишається не поміченою, а інколи батьки просто не погоджуються з тим, що їх дитину вважають обдарованою. Багато батьків просто не готові виховувати обдаровану дитину. А в деяких випадках батьки бачать обдарованість там, де її не існує. Процес виявлення обдарованих дітей серед дошкільників школи раннього творчого розвитку проходить в декілька етапів.
На першому етапі проводиться анкетування батьків та близьких родичів з метою збору інформації про успіхи дітей у певній діяльності. Отримана інформація аналізується психологом, педагогами.
На другому етапі відбувається безпосередньо діагностика творчого потенціалу дитини. Звичайно, обдаровані діти не схожі один на одного і потребують посиленої уваги з боку спеціалістів. Доцільно використовувати комплексну діагностику, яка включає в себе ряд оціночних процедур, в тому числі, групове та індивідуальне тестування, рекомендації педагогів та батьків. Дітей обдарованих у інтелектуальній сфері вирізняє спостережливість, надзвичайна пам’ять, добре розвинені мислительні процеси. Такі діти знають набагато більше від однолітків, вміють чітко висловити власні думки.
Діти обдаровані у сфері спілкування та лідерства відзначаються ініціативністю, впевнено почуваються серед однолітків та дорослих. Якщо у дитини переважають художні здібності, вона виявляє схильність до малювання чи музики, психологічне тестування спрямовується на оцінку ступеня емоційної стійкості і рівня нейротизму, оскільки ці діти часто відрізняються від інших високою вразливістю і вимагають особливої уваги з боку дорослих. Для дітей з творчим мислення характерна розкутість поведінки, здатність знаходити нестандартні рішення. Обдарованість дітей у руховій сфері виявляється у високому ступені їх психо-моторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, витривалості.
Метою діагностики потенційно обдарованих дітей є створення умов для проведення змістовної розвивальної системи навчання, надання рекомендацій для педагогів і батьків, тому на третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль виконують педагоги. Вони покликані розвинути й поглибити творчі здібності кожної дитини, максимально сприяти розвитку кожної особистості.
Обдаровані діти відрізняються підвищеною вразливістю і чутливістю до оточуючого. В порівнянні з дітьми, які мають середні здібності, вони гостріше реагують на неправильне відношення до них, одноманітне оточення. Для них характерні невідповідність між конкретними досягненнями та потенційними можливостями. Багато дітей виявляють високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а в декількох. Кожна дитина потребує індивідуального підходу.
Отже, модель «Обдарованість» можна зобразити так:
Інтелектуальні здібності
  
Обдарованість
Творчий потенціал
Психофізіологічні властивості
Світоглядні цінності
  
Пізнавальний інтерес;
- ерудиція;
- нестандартність мислення;
- здатність до абстрагування;
- діалектичне бачення;
- багата лексика
- Ініціативність;
- оригінальність;
цілеспрямованість
- наполегливість;
- допитливість;
- самоаналіз;
- неординарність підходів
- Високий рівень національної свідомості, духовної культури;
- почуття відповідальності;
- активність;
- загальнолюдські якості
Інтуїтивність;
- чуттєве сприяння;
- природні потреби в розумовій праці;
- природні задатки
Чинники, що впливають на формування творчої особистості
Мотивація (пізнавальна активність, спрямована на осмислення життя)
Здатність до критичного аналізу
Самооцінка (залежить від глибини пізнання)
Дисципліна (необхідність спрямувати свої зусилля в потрібне русло)
 
Цілеспрямованість
Здатність правильно формувати проблему

Творча особистість
Концентрація уваги
Впевненість
у собі
Оптимізм
Високі естетичні, морально-естетичні, загальнолюдські цінності
Образність мислення
Гнучкість мислення
Толерантність
Виявлення обдарованих та здібних дітей
Під час проведення діагностики обдарованості молодшого школяра необхідно дотриматись принципів виявлення обдарованих дітей:
комплексний характер оцінювання різних аспектів поведінки та діяльності;
тривалість ідентифікації;
аналіз дій дитини у тих сферах діяльності, що максимально відповідають її нахилам і здібностям;
використання тестів та тренінгових методик;
переважна опора на сучасні методи діагностики.
Три групи особистісних характеристик інтелектуально-творчого потенціалу дитини (за О.Савенковим):
інтерактивні особистісні характеристики (допитливість, надчутливість до проблем, словниковий запас, здатність до оцінювання);
характеристики сфери розумового розвитку (оригінальність мислення, гнучкість мислення, продуктивність мислення, класифікація і категоризація, висока концентрація уваги, пам’ять);
характеристика сфери особистого розвитку (захопленість завданням, перфекціонізм – прагнення догодити продукт будь-якої своєї діяльності відповідно до найвищих вимог, нонконформізм - прагнення протистояти думці більшості, лідерство, змагальність, широта інтересів, гумор).
Отже, система психічних характеристик складає основу особистісного потенціалу дитини, її обдарованості.
Спираючись на особистісні характеристики інтелектуально-творчого потенціалу, ми вважаємо, що виявляючи обдарованих і здібних дітей, необхідно відстежувати і вивчати такі характерні особливості:
інтелект;
креативність;
соціальна компетентність;
психологічні здібності;
не когнітивні особливості характеристики (використання опитувальників);
характеристики шкільного і сімейного оточення;
досягнення, захоплення.
Категорії та сфери обдарованості учнів
У новій політичній ситуації, що складалась в Україні, спостережується дві тенденції, що переважають: по-перше, відродження національної свідомості, української культури і мови, виховання громадянина України; по-друге, прагнення до інтеграції у світове, європейське співтовариство.
Процеси перебудови в Україні обумовили нові тенденції в розвитку освіти. Потреба суспільства в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально розвинених громадянах, оновлення національної свідомості, відродження духовності і викликали необхідність появи нових концепцій та інших закладів освіти.
Центром концепції розвитку навчальних закладів нового типу є творча особистість, робота з тими дітьми, які виділяються насамперед підвищеним рівнем розумового розвитку.
Загальна розумова обдарованість викликає найбільший і цілком зрозумілий інтерес у нашій країні. Іноді цих дітей ми називаємо обдарованими дітьми.
Обдаровані діти - це діти, які різко виділяються із середовища ровесників розумовим розвитком, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.
Часто у спілкуванні можна почути словосполучення «талановитий, обдарований учень». Іноді ці слова вживають як синоніми, але ці поняття не слід ототожнювати.
Обдарованість – це сукупність здібностей, що дозволяють індивіду досягти вагомих результатів у одному або декількох видах діяльності, що є цінним для суспільства. Ця якість формується і виявляється в діяльності.
Талановитий — це той, хто має дуже високий рівень здібностей до якої-небудь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літературної, технічної, спортивної), причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільне значущих процесах. Крім того, в цей термін, звісно, вкладають ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей.
Існують три категорії обдарованих дітей (за М. С. Лейтесом):
-
з ранньою розумовою реалізацією;
-
з прискореним розумовим розвитком;
-
з прискореними ознаками нестандартних здібностей
Обдаровані діти

Категорії обдарованих дітей (за М.С.Лейтесом)
Категорії обдарованих дітей (за М.С.Лейтесом)
Категорії обдарованих дітей (за М.С.Лейтесом)
Сфери
обдарованості дітей
Учні з ранньою розумовою реалізацією
Інтелектуальна
Академічні досягнення
Учні з прискореним розумовим розвитком
Творчість (креативність)
Учні з ранньою розумовою реалізацією — це учні, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігаються особливі «тяжіння», інтерес до якого-небудь окремого навчального предмета (до якої-небудь галузі науки чи техніки). Такий учень (нерідко, починаючи з середніх класів) пристрасно захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією.
Учні з прискореним розумовим розвитком — це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітними в молодших класах. Заданими психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний із великою розумовою активністю, з високою пізнавальною потребою.
Зі «свого» предмета така дитина, значно випереджаючи ровесників, може виділятись легкістю, з якою їй дається специфіка матеріалу, поглибленістю інтересу. Уроки з інших предметів можуть їх обтяжувати.
Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються своїми розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту і не виявляють яскравих успіхів із того чи іншого навчального предмета, але відрізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам'ять щодо певних об'єктів, багатство уяви або здатність до спостереження).
Серед таких школярів зустрічаються учні з нелегким характером, незалежні, уперті, недостатньо контактні.
Обдаровані діти виявляються найяскравіше в таких сферах діяльності: інтелектуальній, академічних досягнень, творчості (креативності), комунікації та лідерстві, в різних видах діяльності та руховій сфері.
1. Інтелектуальна сфера.
Обдарована дитина відрізняється гарною пам'яттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розв'язує задачі, зв'язано викладає свої думки, може мати здібності практично застосувати знання.
-
Сфера академічних досягнень — це успіхи в опануванні читання, математики, природознавства.
-
Творчість (креативність).
Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність, висловлює оригінальні ідеї.
4. Спілкування.
Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та однолітками, виявляє лідерство в іграх та заняттях із дітьми, ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.
5. Сфера художньої діяльності.
Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи вирізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодії, із задоволенням співає, намагається створювати музику.
6. Рухова сфера.
Дрібна і точна моторика, чітка зорова-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.
Характерні особливості обдарованих дітей
-
Обдаровані діти мають гарну пам'ять, особистий світогляд, добре розвинуте абстрактне мислення.
-
В обдарованих дітях добре розвинута свідомість, теоретичний спосіб мислення.
-
Обдаровані діти, як правило, дуже активні та чимось зайняті. Вони прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, інколи справами, що безпосередньо не стосуються уроку.
-
Обдаровані діти висувають до себе високі вимоги, у них гостро розвинене почуття справедливості, вони боляче сприймають суспільну несправедливість.
-
Обдаровані діти наполегливі в досягненні результату у сфері, що їх цікавить, для них характерний творчий пошук.
-
Вони хочуть навчатися і досягають у цьому успіхів. Навчання дає їм задоволення.
-
Завдяки численним умінням (класифікувати, установлювати причинно-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, робити висновки) вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів.
-
Вони вміють критично оцінювати навколишню діяльність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, фантазувати.
-
Вони ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних відповідях на них.
-
Урок для них особливо цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод.
-
Обдаровані діти із задоволенням виконують складні та довгострокові завдання.
12. Обдаровані діти виявляють стійкий інтерес до читання, мають значний за обсягом словниковий запас.
-
Завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, вони, здебільшого, уміють швидко виділяти найбільш значущі відомості, намагаються самостійно знайти важливі джерела інформації.
-
Чимало з них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу.
-
Обдарованим дітям притаманне почуття гумору, вони мають добре здоров'я, життєрадісні, хоча зрідка трапляються діти зі слабким здоров'ям.
-
У них перебільшене почуття страху, емоційна незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.
Як батькам розпізнати обдарованість дитини
У всіх обдарованих дітей добре виражена пошукова потреба. Вони відчувають яскраві, насичені емоції під час заняття певною діяльністю.
Окрім цього, їх відрізняє надзвичайна цілеспрямованість, здатність до тривалої концентрації уваги, уміння управляти своєю діяльністю (у певній галузі).
Обдарованість інтелектуальна і обдарованість творча безпосередньо не пов'язані між собою. Відомий дослідник в галузі творчих здібностей Е. Торренс зазначав, що якби ми виявляли обдарованих дітей за допомогою тестів, то ми б відсіяли 70 % найбільш творчих із них.
У якій сфері обдарована дитина проявить себе?
Про це можна дізнатися за спостереженнями або результатами спеціальних тестів. Але не варто нав'язувати дитині результатів своїх спостережень або тестів, доречніше створити умови для широкого прояву її можливостей.
Визначення здібностей
Якщо ваша дитина не виявляє якоїсь особливої обдарованості, це не є приводом називати її ні до чого не здатною. Найчастіше дорослі звертають увагу на схильності та здатності дитини до математики або до опанування іноземної мови, до літературної або образотворчої творчості.
Значно рідше відзначають схильність дитини до експериментування, її організаторські та лідерські здібності... Здебільшого творчість дітей у цих галузях зовсім не заохочується батьками і педагогами.
У більшості школярів індивідуальні переваги у навчальних предметах або позашкільних заняттях виявляються до моменту закінчення початкової школи. Якщо цього не сталося, варто звернутися за консультацією до фахівця або спробувати самотужки визначити здібності та схильності дитини за допомогою спеціальної анкети.
Ви обов'язково виявите у неї сильніші сторони, що потрібно підтримувати і розвивати. Так можна підвищити її впевненість у собі, скоригувати самооцінку, подолати байдужість до навчальних предметів, організувати її дозвілля.
Висновки до 1 розділу
Сучасна українська школа повинна забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності людини як особистості та найвищої цінності суспільства на основі виявлення її задатків, здібностей, обдарованості і талантів. В Україні прийнято цілий ряд законів і програм (зокрема Закон України "Про освіту", Державна цільова програма "Вчитель", національна програма "Діти України" та інші), які спрямовані на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді.
Отже, в сучасних умовах зростає інтерес до виховання і навчання обдарованих дітей.
Обдарована дитина – це така дитина, яка демонструє розвиток здібностей, вищий за здібності однолітків, це сукупність здібностей, що дозволяє дитині досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності, що є цінним для суспільства. Ця якість формується і проявляється в діяльності.
Талановита дитина – це така дитина, яка має високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значимих процесах.
Талановита та обдарована дитина є суб’єктом діяльності в процесі шкільного навчання лише при умовах, якщо дитина самостійно знаходить засоби розв’язування задач та сама ставить перед собою все нові та нові цілі.
Виявлення обдарованих дітей та подальший розвиток їх здібностей та обдаровань є однією з проблем сучасної психолого-педагогічної науки. Чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх оптимальний розвиток, саме тому так важливо виявити обдарованість дітей на ранньому етапі.
Проблеми виявлення обдарованості ускладнюються неоднозначністю розуміння самого терміну «обдарованість», відсутністю фактору або групи факторів, які були б визначені як складові обдарованості.
Розділ 2. Робота з обдарованими дітьми середнього шкільного віку в середніх загально освітніх х закладах.
2.1. Психологічні та вікові особливості дітей середнього шкільного віку.
Завдання навчальної та виховної роботи з середніми школярами виходить з їх вікових психологічних особливостей, тому необхідно розглянути найважливіші з них.
У учнів середнього етапу формується вибірковий пізнавальний інтерес, допитливість. Підлітку нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з боку вчителя, тобто те, що обмежує його самостійність та ініціативу. В учнів цього віку розвивається критичний підхід до змісту, прийомів, форм навчання, розширюються інтереси, помітно зростає потреба у спілкуванні з однолітками, проявляються нові мотиви учіння, пов'язані з формуванням життєвої перспективи та ідеалів.
Підлітки – це вік гострих суперечностей у структурі особистості, що формується, і він потребує від учителя особливого педагогічного такту та методичної майстерності. На середньому ступені вчителеві доводиться прикладати значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу учнів до предмета, для збереження набутих на початковому ступені знань, навичок та вмінь.
Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення у зв'язку із засвоєнням абстрактного матеріалу, теорій, закономірностей при вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як більша логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю.
Рушійними силами психічного розвитку у підлітковому віці постають суперечності між новими потребами дітей та можливостями їх задоволення; зрослими фізичними та інтелектуальними можливостями та старими формами стосунків з дорослими; між зростаючими вимогами до підлітків та деякими звичними, невідповідними формами їх поведінки. Ці суперечності в принципі вирішуються шляхом формування у підлітків складніших навичок поведінки та особистісних якостей.
Інтелектуальний розвиток підлітків сягає нового ступеню. Формується здатність більш складного аналітико-синтетичного сприйняття предметів та явищ, воно стає довільним, послідовним і всебічним. Пам'ять і увага стають переважно довільними, зростає швидкість запам'ятовування і вміст пам'яті. Увага поступово стає післядовільною, тобто вже не потребує зусиль для її підтримання, але у деяких підлітків вона буває вибірковою, вони уважні там, де їм більш цікаво. В основному закінчується формування абстрактного мислення, чому сприяє значне ускладнення навчального матеріалу, в той же час продовжує розвиватися здатність до конкретизації. Абстрактне мислення підлітків все ж таки ще межує з наочно-образною формою, наприклад, островами іноді називають тільки невеличкі ділянки суші. Зростає критичність мислення підлітків, вони вже не покладаються повністю на авторитет учителя або підручника, прагнуть мати власну думку. Вдосконалюється здатність не тільки до відтворюючої, але й творчої уяви.
У підлітковому віці спостерігається певна стабілізація і визначеність основних особистісних якостей, що дозволяє говорити про формування рис характеру підлітків, а також ознаки спрямованості особистості. Значно розвивається сфера моральної свідомості, починають складатися відносно стійкі моральні погляди, судження, оцінки. Моральні уявлення підлітків бувають досить автономними від норм дорослих. Там, де вони не співпадають, підлітки часто орієнтуються на мораль своєї вікової групи.
Найбільш помітним процесом є формування самосвідомості, тобто образу самого себе і самооцінки. У підлітковому віці відбувається немовби вибух потреби в самоствердженні. Потяг до позитивної самооцінки стає таким сильним, що він часом робить поведінку підлітка зовсім нелогічною. Коли підліток з усіх боків зустрічає критику, як це буває із слабо-встигаючими і недисциплінованими учнями, він може відкидати будь-які незаперечні факти проти нього і всупереч цьому триматись за високу самооцінку. Не треба розцінювати таку ситауцію однозначно негативно, бо це необхідний в цьому віці психологічний захист, потрібно правильно використовувати цю особливість підлітків. Протиріччя між потребою у високій самооцінці і низькою оцінкою з боку дорослих одержало назву «афекту неадекватності». Він стоїть майже за всіма проявами недисциплінованості підлітків.
Та ж сама потреба в самоствердженні викликає нове ставлення підлітків до групи товаришів, найчастіше однокласників. Ця група стає не тільки місцем спільного проведення часу, ігор, але й середовищем самоствердження.
Іншим найважливішим явищем психології підлітків є початок формування моральної свідомості, тобто уявлень і переконань щодо людських відносин.
Таким чином, психологія підлітків являє собою досить складне і суперечливе утворення. З одного боку, зростають інтелектуальні можливості, життєвий досвід, формується моральний світогляд, що ґрунтується на позитивних переконаннях. З іншого боку, суперечності зростання, недоліки педагогічної культури батьків і педагогів зумовлюють появу «афекту неадекватності», який, використовуючи «товариський кодекс», призводить до хибної орієнтації на позицію сили. Це стосується не всіх, але досить значної частини підлітків, здебільшого — хлопців. Звичайно, вікова дратівливість і неврівноваженість з часом проходить, але агресивні переконання і настановлення є тими цеглинами, з яких будується моральний світогляд навіть багатьох дорослих людей. Отже, завдання виховної роботи з підлітками можна сформулювати таким чином.
1. Формування гуманного морального світогляду, тобто переконань у цінності миролюбності, доброзичливості, поступливості, ввічливості, подолання орієнтації на позицію сили.
2. Розвиток сучасного політичного і наукового світогляду вихованців, потреби в знаннях, уяви про сучасні професії, потреб в естетичному розвитку і фізичному вдосконаленні.
3. Згуртування колективу навколо цікавої і корисної діяльності, можливо ширший розвиток у цій діяльності стосунків відповідальної залежності і попередження укорінювання хибного варіанту «товариського кодексу».
4. Попередження «афекту неадекватності» шляхом допомоги у корисному самоствердженні кожного учня.
Ці завдання потребують різних напрямків і форм виховної роботи.
Деякі напрямки, наприклад розвиток наукового світогляду або згуртування колективу, є досить традиційними, вони непогано відбиті у педагогічній теорії і практиці .
В силу різних обставин учні не одержують на уроках скільки-небудь систематичних психологічних знань. Позакласна виховна робота в змозі усунути або зменшити цей недолік.
2.2. Принципи навчання обдарованих дітей.
Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:
— формування взаємин на основі творчої співпраці;
— організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);
— превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);
— вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);
— розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння «згортати» і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);
— гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);
— створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).
Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати «опорні» знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.
|