10 клас, тема «Наука про душу: від минулого до сьогодення» Мета: познайомити учнів з такими поняттями, як «душа», «свідомість»



Скачати 202.84 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір202.84 Kb.
Заняття  «Становлення психології як науки»

(10 клас, тема «Наука про душу: від минулого до сьогодення»)

Мета: познайомити учнів з такими поняттями, як «душа», «свідомість», «психіка», «психологія», розглянути основні етапи історичного розвитку і становлення психології як науки, основні психологічні школи.d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_001.jpg

Обладнання: листи ватману А1 (5шт.); один лист ватману із зображенням дерева, крона якого розділена на ліву і праву частини з підписами «Раніше» (зліва), «Тепер» (справа); маркери; стікери (жовті, зелені); завдання для гри «Машина часу» (додаток); завдання для бліц-гри (додаток); «Ключові слова» (роздаткові матеріали для учнів); «Ключові слова» (роздаткові матеріали для тренера); тексти для самостійної роботи «Біхевіоризм», «Психоаналіз», «Гештальтпсихологія».

Основні поняття: душа, свідомість, психологія, психіка, дуалізм, біхевіоризм, психоаналіз (фрейдизм), інтроспекція.

Хід заняття

1.  Вправа «Знайомство»: «Моє ім'я…, я тут, бо….»

Мета: створити атмосферу доброзичливості, зацікавити учасників.

2.  Вправа «Дерево пізнання»

Мета: мотивувати учнів до вивчення предмета.

Обладнання: лист ватману із зображенням дерева, крона якого розділена на ліву і праву частини з підписами «Раніше» (зліва), «Тепер» (справа), маркери, стікери (жовті, зелені).

Хід вправи: Учням пропонується на жовтих стікерах написати коротку відповідь на запитання: «Що я знаю про психологію?» і прикріпити на лівій кроні дерева під назвою «Раніше».

3.  Розповідь тренера «Вступ до психології» 

Слова «психологія», «психолог» нині міцно ввійшли в наше повсякденне життя. Що таке психологія? Перш за все це наука, яка є найскладнішою, досить цікавою і важливою для людини. Тим більше, що вона є однією з найдавніших наук, бо психологічні знання такі ж само давні як і сама людина. Наше сьогодення наповнене вражаючими, дивовижними відкриттями і звершеннями в соціальній, науковій, політичній та економічній сферах. І все-таки, найзагадковіші і далеко ще не вивчені до кінця таємниці знаходяться в самій людині. Тому й неминучою було виникнення науки психології – науки про таємничий світ психіки і  поява такої важливої, цікавої  професії, як психолог. Психолог - це людина , яка завдяки знанням та життєвому досвіду може багато відчути, побачити, зрозуміти, передбачити в інших людях і навіть допомагати в певних ситуаціях.



Якщо психологом назвався ти,

Роби цю справу на відмінно,

Не легко шлях цей осягти –

В твоїх руках душа людини…

Дослухайся до голосу її,

Вдивляйся в очі променисті,

Холодне серце відігрій,

Знайди в душі зернятка чисті.

Роздмухай вогник доброти,

Нехай сльоза очистить душу…

Якщо психологом назвався ти,

Віддати людям себе мусиш…

 До усіх чудес світу, які нам відомі, належить і сама людина, яка в порівнянні із всесвітом є маленькою живою крихіткою, але вміщує  в собі весь всесвіт. Пізнати цей всесвіт – одвічна мрія людини. Але пізнати всесвіт можна через самопізнання, – так трактували давньогрецькі філософи. Тому заклик «пізнай самого себе», звернений до людей ще давньогрецьким філософом Сократом, залишається одним із найактуальніших і для людей ХХІ століття. За Сократом, самопізнання веде людину до розуміння свого місця в світі, смислу життя, формує її характер і волю. Наші заняття на основі психологічних знань допоможуть вам розкрити свої можливості, задатки, здібності, щоб ви зуміли принести користь собі і суспільству, тобто через самопізнання могли  самовдосконалюватись і самореалізуватися.d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_003.jpg

Розпочинаємо наш екскурс у світ психології. Давайте спробуємо відповісти на запитання: «Що таке душа?»



4.  Вправа «Мікрофон»: «Душа – це… »

 5.  Розповідь тренера: «Психологія – наука про душу»

Отже, на запитання: «Що таке душа?» – не кожна людина знайдеться, що відповісти. Та й саме людство давно шукало відповідь на це запитання. У своєму становленні психологія пройшла декілька етапів і найперший з них –  міфологічний – це перші спроби дати відповідь на згадане запитання.

Уявлення про душу, як про щось потаємне не могло не дістати у древніх народів міфологічного тлумачення. Вони представляли душі людей у вигляді метеликів, літаючих птахів, складали казки, легенди, міфи. І справді, в грецькій міфології виникає образ чарівної дівчини – Психеї, яка уособлює душевне життя, тобто вона є тією, що «вдувається вітром». Психея на грецькій мові означає «душа», «метелик». Міфи про царівну Психею розповідають про прагнення людської душі поєднатися з любов’ю.d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_004.jpg



Міф про Амура і Психею. У одного царя були три красуні доньки. Але найкращою серед них була найменша – Психея. Слава про її красу швидко облетіла всю країну, і люди стали відвідувати те місто, де жила Психея, щоб помилуватися її красою. Але це не приносило радості Психеї, бо ніхто по справжньому в неї не закохувався і не просив її руки. Дівчина журилася тим, що люди милувалися нею, ніби бездушною лялькою, а її серце прагнуло справжнього великого почуття. Чутки про красу Психеї дійшли аж до небесного Олімпу, де жили Боги, до самої богині краси – Венери (Афродити). Венера розлютилась і вирішила загубити земну красуню. Вона покликала свого крилатого красунчика сина Амура (Ерота), наказала розшукати дівчину і закохати її в найбридкіше чудовисько. Та сталося так, що сам Амур закохується у Психею. І, боячись материного гніву, таємно поселяє Психею у прекрасному палаці з дивним садом і чудо-квітами, з незліченними багатствами і покірною обслугою. Але являється до Психеї Амур тільки вночі, щоб не видати себе. Між ними спалахує палке кохання. Амур просить свою кохану дружину дати обіцянку не допитуватись, хто він. Сестри Психеї дізнаються про її щасливе життя і вирішують підговорити довірливу Психею на те, щоб вона порушила клятву чоловікові. Вони нашіптують їй, що її чоловік дракон і настане час, що він її з’їсть разом з дитятком, яке вже жило у неї під серцем. Якщо вона не вірить, то нехай сама переконається: візьме світильник, меч і коли, її чоловік буде міцно спати, подивиться який він і уб’є його. Наївна Психея довго не наважувалася це зробити, але заздрісні сестри наполягали на своєму і Психея їх послухала. Як же вона була здивована, коли у своєму чоловікові пізнала прекрасного Амура. Вражена його красою, вона замилувалась ним і не помітила як краплі розпеченого масла із світильника полились на плече коханого. Він прокинувся від нестерпного болю. Вчинок дружини розгнівав його і він летить від неї. Покинута Психея йде шукати свого коханого. Але лиха Венера, дізнавшись про закоханих, підстерігає Психею і примушує її виконувати смертельні завдання. В ім’я любові Психея виконує їх, мало не загубивши своє життя. Її рятує Амур, він прощає кохану і звертається по допомогу до самого верховного Бога Зевса і по його волі закохані одружуються.

 Так письменник античного роману Апулей (125р.-180р.) у своєму творі «Метаморфози» переказує міф про романтичне кохання Амура і Психеї, коли спрагла людська душа, зазнавши різних випробувань і митарств, зустрічається зі своєю любов’ю. На українську мову міф Апулея про любов Амура і Психеї переклав Іван Франко («Новела про любов Амура і Психеї»).

Як бачимо, в цей період уявлення про душу були пов’язані з віруваннями, міфами, казками. Поступово «душа» як предмет вірувань і міфів стає предметом науки. Розпочинається довготривалий філософський період розвитку психології. Отже, слово «психологія» – походить від двох старогрецьких слів: «психе» – означає душа, дихання; «логос» – означає наука, вчення, закони природи. У стародавньому світі психологія набула розвитку як вчення про душу. Старогрецькі мислителі Геракліт, Демокріт, Платон Афінський, Епікур, Лукрецій Кар, Арістотель мали свої погляди і вчення про душу. Одні з них були матеріалістами, інші ідеалістами, а ще інші суперечили і тим і іншим.

6.  Навчально-пізнавальна гра «Машина часу»

Мета: розвивати пізнавальну активність, вміння концентрувати увагу на конкретному завданні, узагальнювати і презентувати виконане завдання у вигляді схем, малюнків.

Обладнання: листи ватману А1(5шт.), маркери, картки із завданнями.   

Хід гри: учні об’єднуються в 5 малих груп по 3-4 учасники, кожна група отримує завдання, виконує і презентує (час 10хв.)

Інструкція: «Діти, вам сьогодні прийдеться увімкнути машину часу і на 10 хв. помандрувати у стародавній світ, потрапити у школи знаменитих філософів, стати їхніми учнями і презентувати їхні вчення у вигляді графічної схеми чи малюнка на ватмані, використовуючи символи та ключові слова. І так, перша група стає учнями Геракліта; друга – учнями Демокріта; третя Платона Афінського; четверта Епікура і Лукреція; п’ята – учнями Арістотеля. Вмикаємо машину часу».heraclitus, johannes moreelse.jpg

Завдання 1 «Школа Геракліта»

Античний філософ Геракліт Ефеський (близько 544- 480 р. до н.е.) вчив, що душа являє собою один із мінливих станів вогню, який то спалахує, то згасає, цей вогонь перебуває у вічному русі та є першоосновою матеріального буття. Геракліт – автор вчення про «Логос» – закон мудрості, закон буття людини і природи, вічний вогонь, початок всього. Логос людина розуміє душею, душу живить всесвітній Логос, душа живе з нього, пізнає його і вирощує свій власний Логос. Людина, пізнаючи через душу Логос, пізнає себе. (Геракліта називали «Темний», бо писав дуже мудро і його деякі думки ще до цього часу не вивчені і не розгадані).



Завдання 2 «Школа Демокріта»демокрит

Демокріт   автор атомістичної теорії (близько 460-370 до н.е.) вважав, що душа є матеріальна речовина, що «душа є началом рушійним», «є особливого роду вогонь і тепло» і складається з кулястих, вогняних рухливих атомів – найдрібніших, далі неподільних часток матерії, шляхетніших ніж атоми тіла. Всі явища душевного життя він намагався пояснити фізичними і навіть механічними причинами. Тобто, в основі процесу сприйняття, за Демокрітом, лежить фізичний вплив зовнішніх речей на органи чуття. На його думку, душа отримує відчуття від зовнішнього світу завдяки тому, що їй надають руху атоми повітря чи атоми, які безпосередньо «витікають» із оточуючих предметів. Він заперечував безсмертя душі, вважаючи, що вона гине разом з тілом.

Завдання 3 «Школа Платона Афінського»plato silanion musei capitolini mc1377.jpg

Відомо, що майже одночасно з Демокрітом розробляв свою систему поглядів видатний філософ Платон Афінський (428 або 427-348 або 347 до н.е.). Він учив, що душа людини нематеріальна і за своєю природою є нічим іншим, як «ідеєю» – безсмертною духовною сутністю, що тільки на час земного життя вона з'єднується з тілом, існуючи до цього в наднебесному «світі ідей». За Платоном, істинне знання є лише результатом «пригадування душі» про світ ідей, який вона споглядала до свого земного втілення. Саме у Платона первісне несуперечливе поєднання душі й тіла перетворюється в проблему їх дуалізму (безсмертна душа і смертне тіло), що спричинило розвиток етико-релігійних поглядів, поклало основу вчення про вчинок і відповідальність за діяння. Платон – прибічник переселення душ, а найдосконаліші душі, за його вченням, зовсім залишають земний світ.



Завдання 4 «Школа Аристотеля»

Аристотель (384-322 до н.е.) – учень Платона, узагальнив усі філософські думки античності, створив вчення про душу («Трактат про душу»), яке на протязі багатьох віків залишалося провідним у психології. Він вважав активним початком у людині її душу як форму форм, або «ентелехію» (існування чогось) – вона є матеріальний спосіб існування душі, а тілу відводив підпорядковану роль, підкреслюючи, що без душі тіло не могло б існувати і в ньому не могли б виникнути ніякі процеси. Тіло завдяки душі мислить, співчуває, уявляє, пям’ятає. Душа рухає тіло. Джерелом пізнання Аристотель вважав відчуття, які викликаються впливом зовнішніх предметів на органи чуття, а процес мислення розглядав як властивість незалежної від тіла «розумної душі». d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_011.jpg

Завдання 5 «Школа Епікура і Лукреція»

Епікур (341-270 до н.е.), давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник філософської школи «Сад», яка проіснувала до VІ ст. н.е., а за ним римський філософ Лукрецій Кар (99-55 рр. до н.е.) певним чином продовжили розвиток філософських поглядів Демокріта. Згідно з ученням Лукреція, душу не можна розглядати як щось безтілесне, адже безтілесною може бути тільки порожнеча, однак і вона складається з матеріальних атомів, які вічно рухаються, об’єднуються і розпадаються, створюючи різноманітність матеріальність світу. Процес пізнання відбувається через сприйняття душею тих матеріальних за своєю природою образів, які відокремлюються від предметів зовнішнього світу.

«Я взяв собі за правило прагнути долати не стільки долю, скільки самого себе,і змінювати не стільки світовий порядок,скільки свої власні устремління"

Р. Декарт

7. Бліц-гра «Ключове слово або вислів»

Мета: активізувати в учнів пізнавальну діяльність, розвивати вміння виділяти головне; за короткий час ознайомити учнів з іменами вчених-філософів нової епохи (ХVІ-ХІХ) та з їхнім внеском у розвиток психології як науки.

Матеріали: тексти із завданнями (1-10); тексти-підказки із ключовими словами та висловами для учнів (10шт.); текст із відповідями «Ключові слова і вислови» (для тренера).

Хід гри: учні об'єднуються в пари, кожна пара отримує завдання – знайти в тексті термін, поняття, вислів, який би найбільше характеризував внесок даного вченого-філософа у становлення психології, методом виключення звірити свою думку із текстом-підказкою, ключовими словами та висловами, повідомити групу і тренера про результат роботи. Тренер доповнює або схвалює відповідь. Час виконання – 1-2 хв.

Завдання 1

Френсіс Бекон (1561-1626 рр.). Англійський філософ вважав, що чуттєва душа є тілесною субстанцією і міститься в мозку. Можна припустити, що ідеї Бекона дали поштовх розвитку наукових уявлень про вищу нервову діяльність як матеріальний субстрат психіки. Цим самим Бекон закладає фундамент психології як науки про свідомість, уперше ставить питання про експеримент, застосовує метод дослідження.d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_013.jpg

Завдання 2d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_014.jpg

Рене Декарт (1596-1650). Французький філософ стверджував, що існування душі й тіла – дві різні та незалежні субстанції. Р. Декарт вводить поняття «свідомість», створює вчення про свідомість, предметом психології стає свідомість.

Р. Декарт «оживлює» тіло, проголошуючи ідею рефлекторної дуги, вводить поняття про «рефлекс» як відбиття зовнішнього світу. Розглядає психіку людини як внутрішній світ людини, який треба вивчати, заглиблюючись у себе. Таким чином, упроваджується принцип інтроспекції – погляду в самого себе, самоспоглядання.



Завдання 3

Голландський філософ ХVІІ ст. Бенедикт Спіноза (1632-1677) вважав, що душа і тіло – це дві властивості одного й того самого матеріального утворення – людини. Не існує двох протилежних явищ – душі й тіла, а є один єдиний предмет вивчення. Це – мисляче тіло людини. Виходить, що мислить не тільки душа, а й саме тіло людини. Ступінь досконалості мислення визначається здатністю тіла до дії: чим потужніша дія, тим досконаліше мислення. Зовні це рух, а у внутрішньому стані – це мислення. Якщо тіло не зазнає впливу зовнішніх предметів, душа ніяким чином їх не сприймає.d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_015.jpg

Завдання 4d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_016.jpg

Англійський філософ сенсуаліст Джон Локк (1632-1704) започаткував вікову психологію, вважав, що всі істинні знання можна одержати лише через досвід, зокрема, через чуттєвий досвід. Відчуття – це джерело пізнання. В пізнанні людина пасивна, працюють органи чуття, тобто душа людини пасивна, душа – чиста дошка (tabula rasa), на якій нічого не написано, але вона здатна сприймати навколишнє середовище (це важливо для виховання дитини). Душа збагачується завдяки почуттям. Чим більше чуттєвих вражень, тим краще мислить і розвивається дитина. Вводить поняття «асоціації» – зв’язок між психічними явищами, актуалізація одного з них веде до появи іншого.

Завдання 5d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_017.jpg

 XVIII ст. фундаментальні розробки у з'ясуванні природи психіки були здійснені французькими філософами Ж. Ламетрі, Д. Дідро, К.-А. Гельвецієм, П.А. Гольбахом. Душа, на їхній погляд, є нічим іншим, як тим же самим тілом, але розглянутим стосовно його певних функцій і властивостей. Так, Жульєн Ламетрі (1709-1751) вважав, що під душею треба розуміти лише здатність тіла відчувати й мислити. Душа є тільки принцип руху або чуттєва матеріальна істина мозку, а мозок – головна пружина всієї машини, стверджував він, порівнюючи діяльність людського тіла з годинниковим механізмом.



Завдання 6

Німецький філософ Ганс Христіан Вольф (1679-1754) вперше ввів термін «психологія», а також «емпірична психологія», основний принцип якої полягає в спостереженні за конкретними психічними явищами, їх класифікації і перевірці на досліді. Висунув теорію здібностей, а також виділив чотири види діяльності людини: гра, учіння, праця, спілкування.

Завдання 7

Свої погляди на природу душевних явищ викладає відомий український філософ і психолог, професор Києво-Могилянської академії Г. Кониський (1717-1795). Від розвитку анатомії та функціонування живого тіла через визначення душі рослинної, він переходить до опису тілесності, оживленої чуттєвою нерозумною душею, який завершує аналізом тіла, оживленого раціональною душею. Кониський відомий тим, що здійснив історичний екскурс вивчення душі, завершуючи його аналізом традиції поділу душі на вегетативну, чуттєву й раціональну. Крім того, він виділяє та описує різновиди душі, зокрема, «бажану» й «рухову», зауважуючи, однак, що цей поділ є штучним і що треба мати на увазі єдину душу, яка має певні властивості, потенції.d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_018.jpg



Завдання 8d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_019.jpg

Г. Сковорода (1722-1794) в історію України і в світову історію входить своєю феноменологією самопізнання як пізнання найглибшого в бутті, як вихідної позиції для пізнання світу. Значення творчості Г. Сковороди полягає в тому, що вона привертає увагу людини до пізнання себе як мікрокосмосу, який є образом і подобою макрокосмосу: через самопізнання своєї суті пізнати зміст світу. Самопізнання як пошук самого себе у творах Г. Сковороди ще не переходить у самопізнання через і заради самоутворення, хоч ідея спорідненої діяльності, діяльнісного самовизначення виводить до ідеї самоздійснення як змістовного мотиву існування людини в світі. Підтвердженням тому є життєвий шлях філософа, його власний емпіричний досвід мислителя-мандрівника.

Завдання 9

Німецький філософ Імануіл Кант (1724-1804) розширив вчення про душу. Кант писав, що люди не можуть пізнати окремо природу душі поза тілом. За Кантом є три стани душі: пізнавальна, бажана, почуттєва. Вперше застосував поняття «схема». Схема – це не образ, символ, це лише правило, закон створення предметів. Дав визначення поняття «розум» – це здатність осмислювати предмети в почуттєвому спогляданні.d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_020.jpg



Завдання 10

Шлях проходження душею своїх формоутворень, що наближає її до абсолюту, до злиття з ним, ствердження принципу історизму в інтерпретації свідомості, стає одним з основних предметів філософсько-психологічних пошуків у творчості Георга Гегеля (1770-1831), тобто душа людини повторює історичний розвиток людської душі. Геніальним було відкриття Гегелем того, що свідомість формується в діяльності. Психології він відводив місце одного з розділів учення про суб'єктивний дух (індивідуальну свідомість).d:\мои документы\наши посибники\komplex_05_12_2011\mc1\images\clip_021.jpg



Ключові слова і вислови

(для учнів)

 1. Душа і тіло – це дві властивості одного й того самого матеріального  утворення – людини.

2. Створює вчення про свідомість.

3. Принцип історизму.

4. Є три стани душі.

5. Мікрокосмос є образом і подобою макрокосмосу.

6. Подає історичний огляд вивчення душі.

7. Цей поділ є штучним.

8. Вводить термін «психологія».

9. Вводить поняття «асоціації».

10. Душа – чуттєва матеріальна частина мозку.

11. Чуттєвий досвід.

12. Закладає фундамент психології як науки про свідомість.

13. Вводить поняття про «рефлекс».

14. Застосовує метод досліджень.

15. Душа – чиста дошка.

16. Висовує теорію здібностей.

17. Свідомість формується в діяльності.

18. Застосував поняття «схема».

19. Виділяє та описує різновиди душі.

20. Виділив чотири види діяльності.

21. Людське тіло – годинниковий механізм.

22. Упроваджує принцип інтроспекції.

23. Мозок – головна пружина всієї машини.

24. Дав визначення, що таке розум.

25. Через пізнання своєї суті пізнати суть світу.

26. Ставить питання про експеримент.

27. Мисляче тіло людини.



Ключові слова і вислови

(для тренера)

 1. Френсіс Бекон

12. Закладає фундамент психології як науки про свідомість.

14. Застосовує метод досліджень.

26. Ставить питання про експеримент.

 


2. Рене Декарт

2. Створює вчення про свідомість.

13. Вводить поняття «рефлекс».                             

22. Впроваджує принцип інтроспекції.

 


3. Бенедикт Спіноза

1. Душа і тіло – це дві властивості одного й того самого матеріального утворення – людини.

27. Мисляче тіло людини.

 


4. Джон Локк

11. Чуттєвий досвід.

15. Душа – чиста дошка.

9. Вводить поняття «асоціації».

 


5. Жульєн Ламетрі

10. Душа – чуттєва матеріальна частина мозку.

21. Людське тіло – годинниковий механізм.

23. Мозок – головна пружина всієї машини.

 


6.Ганс Вольф

8. Вводить термін «психологія».

16. Висуває теорію здібностей.

20. Виділив чотири види діяльності.

 


7. Григорій Кониський

6. Подає історичний огляд вивчення душі.

19. Виділяє та описує різновиди душі.

7. Цей поділ є штучний.

 


8. Григорій Сковорода

5. Мікрокосмос є образом і подобою макрокосмосу.

25. Через самопізнання своєї суті пізнати суть світу.

 


9. Імануіл Кант

4. Є три стани душі.

18. Застосував поняття «схема».

24. Дав визначення, що таке розум.

 


10. Георг Гегель

3. Принцип історизму.

17. Свідомість формується в діяльності.



8. Інформаційне повідомлення

Отже, психологія як наука тільки про душу уже не задовольняє вчених. Тим більше, посилений розвиток природничих наук дає можливість пояснити дійсність іншим способом. Людина чи людський мозок має особливу властивість, завдяки якій вона здатна думати, відчувати, бажати тощо. Ця властивість дістає назву свідомості. Так історично виникло друге визначення предмету психології. На зміну психології душі прийшла так звана психологія свідомості. Психологія свідомості вже заснована на спостережені, завдяки чому вона нагромадила значний матеріал про властивості і закономірності внутрішнього психічного життя людини.

У другій половині ХІХ ст. складаються нові підходи до психології, започатковується науковий етап становлення психології. З’являється сукупність наукових теорій, представники яких прагнуть дослідити сутність психіки, опрацьовують методи її досліджень.

У 60-тих роках ХІХ ст. психологія виділяється в самостійну науку. Створюються спеціальні науково-дослідні заклади: психологічні лабораторії і інститути, кафедри у вузах, а також вводиться експеримент для вивчення психічних явищ. Засновником першої в світі психологічної лабораторії став німецький вчений Вільгельм Вундт (1832-1920).

Досягнення медицини, фізіології, фізики, відкриття Ч. Дарвіна, І. М. Сєченова сприяють розвитку психологічних знань. Предметом вивчення психології стає психіка властивість людини, її душі, що відбиває реальність і в ній себе саму, а психологію визначають як науку про факти, закономірності і механізми психіки, що створюють у мозку образ дійсності, за допомогою якого діє жива істота. Стало можливе дослідження процесів і станів психіки, що призводить на початку ХХ ст. до появи різних за своєю науковою ідеологією психологічних шкіл, наукових напрямів, розробляються авторські концепції, які впливають на розвиток психології і нині.

Ми сьогодні коротко спробуємо ознайомитися з найбільш відомими трьома психологічними напрямами – це біхевіоризм, гештальтпсихологія, психоаналіз.

9. Конкурс на кращу анкету, кросворд чи тест про психологічні напрями: біхевіоризм, психоаналіз, гештальтпсихологія (самостійна робота в зошитах)

Мета: вчити самостійно працювати із завданнями, виділяти основні думки, складати тестові завдання, кросворди.

Хід роботи:

1). Уважно ознайомитись із текстом завдань (біхевіоризм, гештальтпсихологія, психоаналіз (фрейдизм), звернути увагу на виділені слова, знайти основні думки в тексті;

2) Скласти кросворди, сканворди або тестові завдання, використовуючи слова чи терміни, які стосуються даних текстів (за вибором).

10. Узагальнення. Підсумок тренера

Отже, підведемо підсумки здійсненому екскурсу в історію поглядів про природу душі, психіки й предмет психології. Узагальнення емпіричних фактів життєдіяльності дало змогу людині провести дуже умовну з точки зору «кордонів», але безумовну з погляду реальності межу між собою і навколишнім світом взагалі і між своєю душею та іншими душами чи неживими предметами як між внутрішнім і зовнішнім зокрема.

Тому, в історії психології більш чи менш послідовно саме «внутрішнє» (душа, психіка, свідомість, безсвідоме, підсвідоме, надсвідоме тощо) називалося предметом дослідження.

Занурюючись у глибини психіки, відчувши подих безмежних її світів, людський розум нерідко втрачав надію на можливість осягнути неосяжне. Відступав, залишаючи душу відпочити від ролі «піддослідного». Погоджувався приписувати їй божественне походження як і всьому тому, що не міг пояснити, що лякало й причаровувало. Втім, зневірившись, він уважно спостерігав і прискіпливо вивчав її зовнішні прояви, переконуючи себе, що це і є єдино можливий предмет психології.

Проте неможливо довго не помічати реальну активність психічного, реальність ідеального внутрішнього світу. І він знову вабить до себе, вимагаючи переглянути предмет науки. Коли в процесі людського пізнання робиться акцент на виділенні суттєвого, предмет психології підноситься до категорії свідомості, душі, духу, відокремлюючись від усіх визначень, які йшли від біології чи фізіології. Внаслідок такого підходу навіть мозок і вся нервова система починають розглядатися як паралельно існуючі і генетично ніяк не пов’язані з розвитком і функціонуванням свідомості.

Проте, з часом виявляється неспроможність психології пояснити всю складність психічного життя, виходячи лише з категорії свідомості. Навіть практика, особливо клінічна, переконливо доводить, що суттєву роль у становленні, розвитку й функціонуванні свідомості відіграє саме несвідоме, безсвідоме, підсвідоме і навіть надсвідоме, які і підміняють на певний час собою свідомість на місці предмета психологічної науки.

У дискусіях про те, чим же відрізняється психічне від інших явищ, визріває уявлення, а надалі й твердження, що предметом психології має бути суб'єктивне, що протистоїть об'єктивному як таке, що не тільки вирізняється своєю природою, а й здатне відтворювати й творити об'єктивний світ і себе самого за своїми власними законами. У намаганні відстояти цю позицію дехто, правда, доходить висновку, що навколишній світ є нічим іншим, як продуктом функціонування душі, або духу, комплексом специфічних енергій органів чуття, нічим не детермінованої волі, або грою асоціацій, законами гештальту, чи проявом глибинного інстинктивного потягу, колективного безсвідомого тощо.

Зрозумілою реакцією на перебільшення ролі внутрішнього було виникнення наукових напрямів, що визнавали предметом психології поведінкові реакції, які можна спостерігати, досліджувати об’єктивними методами на противагу інтроспекції тощо. Тим самим робилася спроба протиставити ідеї незалежності, автономності людської психіки від зовнішнього світу твердження про існування такої залежності. Щоправда і тут не обходиться без перебільшень, адже за такого підходу психіка як така з усіма її формами існування може взагалі бути вилучена з числа «претендентів» на завжди історично «вакантну роль» предмета психології.



Такий калейдоскоп відбиває певною мірою логіку становлення предмета психології залежно від того, як змінювалось уявлення про природу психічного. І все-таки психологія – це наука не тільки пізнавальна, а й конструююча і «сотворяюча» людину.

11. Вправа «Дерево пізнання»

Хід вправи: Учням пропонується на зелених стікерах-листочках дати коротку відповідь на запитання: «Що я знаю про психологію ?» і розмістити їх на правій кроні дерева під назвою «Тепер».

12. Релаксація і рефлексія. Перегляд презентації «Подорож у світ психології».

Література

  1. Загальна психологія / за загальною редакцією академіка С. Д. Максименка. Підручник / 2-ге видання. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 704 с.

  2. Основи психології: Підручник / за загальною редакцією О. В. Киричука, В. А. Роменця / видання 6. – К. : Либідь, 2006. – 632 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка