1. Вступ. Гострота проблеми



Скачати 189.34 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір189.34 Kb.
План

1.  Вступ. Гострота проблеми.

2.  Поняття „ гендер”, „ гендерні стереотипи”, „ гендерна дискримінація”,     гендерне насильство”.

3. Гендерне насильство. Статистичні дані гендерного насильства у світі.

4. Поняття сім’я та домашнє насильство, як прояв     гендерної нерівності:

     * витоки домашнього насильства

     * види домашнього насильства

     * жертви домашнього насильства

    * причини домашнього насильства

     * наслідки домашнього насильства

5.  Сфери гендерного насильства.

6.  Державні закони, які захищають права жінок від гендерного насильства.

8.  Проведення міжнародних кампаній „ 16 днів проти гендерного    насильства”.

                                                               


      Вступ

Ми живемо у світі однією з характерних ознак якого є насильство. Двадцяте сторіччя дало приклади нечуваного раніше насильства. Криваві світові війни та революції, винаходи із застосуванням зброї масового знищення, геноцид забрали життя мільйонів людей.

Україна потерпає від жорстокої економічної кризи, різким зростанням злочинності серед неповнолітніх та молодих людей, яка пов’язана із насильством у сім’ї.

За даними досліджень , проведених в Україні, близько 70 % жінок піддаються різним формам приниження і знущання у родині. Частіше всього  жінки ототожнюють насилля із ґвалтуванням, фізичною біллю та побиттям.

Саме низький рівень інформованості населення по проблемі насилля, оскільки близько 80 % жінок потребують інформації стосовно того, як захистити від того, що називається насиллям, а 40 % жінок взагалі не знають як попередити насильство.

Наведені дані показують, що проблема сімейного насильства як прояву гендерної дискримінації є надзвичайно гострою в Україні. Незважаючи на це, проблема й досі не привертає до себе тієї уваги, на яку заслуговує.

Проведені дослідження свідчать, що насильство є серйозною загрозою для життя: частіше – жінок, рідше – чоловіків. Якщо чоловікам небезпека загрожує з боку чоловіків, і це найчастіше відбувається поза сім’єю та домівкою. То жінки зазнають насильства від близьких їм чоловіків  у власній родині або від своїх колег-керівників чи співробітників на роботі.

В Україні динамічно розвивається процес становлення масових жіночих організацій. Сьогодні в Україні діє мережа спеціалізованих закладів, служб та установ, які надають допомогу потерпілим від насильства. Серед них: притулки для жертв насильства в сім’ї , кризові центри , центри соціально-психологічної допомоги , служби медико-соціальної реабілітації, тощо.

Основним завданням таких закладів є надання невідкладної допомоги особам, які опинилися у кризовій ситуації. Тут постраждалим надають тимчасовий притулок та забезпечують харчуванням, здійснюють лікувально-оздоровчі заходи, надають методичні поради, проводять діагностику з метою психологічної реабілітації та адаптації. Тут, також можна отримати, у разі необхідності, соціально-побутові, юридичні, психологічні, інформаційні послуги, а також послуги з працевлаштування.



      Поняття „ гендер”, „ гендерні стереотипи”, „ гендерна дискримінація”, гендерне насильство”.

Людина не обирає ким народитись: чоловіком чи жінкою. Але на жаль саме стать починає визначати все її подальше життя.

З дитинства дітей не лише одягають по-різному  — залежно від того хлопчик це чи дівчинка, але й по-різному до них ставляться, встановлюючи різні правила поведінки.

Що ми говоримо хлопчику? Що ми говоримо дівчинці?

Дай здачі – ти ж хлопчик. Не плач – ти ж не дівчинка. Будь охайною, не забруднися – ти ж дівчинка. Поводь себе тихіше будь скромнішою, ти ж дівчинка.

У такий спосіб сім’я й оточення закладають дітям різні стандарти поведінки. Ці різні залежно від статті правила потім транслюються і підтримуються всіма суспільними інституціями починаючи з дитячого садка, школи, армії, і закінчуючи різними державними установами. Не останню роль у цьому процесі відіграє культура: книги, кінофільми, преса, телебачення.

Так поступово формуються стереотипні ролі чоловіка та жінки, які і суспільство, і їхні  носії  починають вважати вродженими, споконвічно властивими жінці чи чоловікові з моменту народження. Насправді ми успадковуємо лише стать та статеву відмінність.

Під біологічною статтю ми розуміємо анатомічні та фізіологічні особливості людини: зовнішні статеві ознаки, репродуктивна функція -  здатність до зачаття та народження дітей. І тут різниця між чоловіком та жінкою очевидна. Скажімо чоловіки не можуть народити дитину, але вони, як правило, вищі і сильніші.

Але крім біологічної виділяють так звану соціальну стать – гендер. Гендер – означає стать як соціальне поняття і явище; гендер – це відмінності між чоловіком та жінкою у соціальному вимірі.

Чоловік та жінка – культурний продукт своїх суспільств, тому відчуття приналежності до визначеного гендеру виховується все життя протягом, якого вони засвоюють ті поведінкові нормативи, які будуть їх характеризувати як чоловіка та жінку.

У такий спосіб виникає поняття традиційно чоловічої та традиційно жіночої гендерної ролей.



Гендерна дискримінація – це порушення прав людини за статевою ознакою.

Кожний та кожна з нас сприймаючи інших людей та їхню поведінку часом спрощуємо чи узагальнюємо картину. Наприклад – всі жінки емоційні, всі справжні мужчини повинні стримувати свої почуття, всі дівчатка ніжні , а хлопчики грубі. Гендерні стереотипи відображають погляди суспільства на поведінку, яка очікується від чоловіків або жінок.

 Таким чином -гендерні стереотипи – це наше розуміння чоловічої та жіночої традиційної гендерної ролі. Гендерний стереотип підтримує думку про те, що головне призначення жінки подобатися чоловікові, бути матір’ю, хатньою господинею, виховувати дітей. Хоча існують жінки, для яких робота та професійна кар’єра така ж велика цінність, як для чоловіків Але жінку змушують приносити свій талант, розум та енергію на вівтар сімейного життя. Суспільство нав’язує думку про ідеальний образ жінки в сім’ї, її поведінку, змушуючи жінку пристосуватися  до родинного життя шляхом пригнічення свого „ Я”.

Тому в суспільстві існує тендерна нерівність, коли жінки зазвичай мають більш низький соціальний ранг, вони мають менше влади та прибутку, престиж їхньої діяльності нижчий, у них менше особистої свободи.

Але будемо вірити в те, що наш світ та наше суспільство змінюються на краще в гендерному вимірі. Про це свідчить поява численних жіночих організацій, які ставлять перед собою мету поліпшити становище жінки в сім’ї, і захистити її від тендерного насильства, у тому числі від домашнього насильства та торгівлі жінками.

Сучасна жінка повинна мати вільний вибір – чи це материнство, чи професійна кар’єра, чи участь у керівництві суспільства. Чоловік та жінка повинні рівноправно відповідати  за родину, за дітей, за увесь світ у всій розмаїтості її проявів.



 Гендерне насильство. Поняття сім’я та домашнє насильство, як прояв   гендерної нерівності:

* витоки домашнього насильства

         * види домашнього насильства

* жертви домашнього насильства

* причини домашнього насильства

* наслідки домашнього насильства

 

Якщо проблему насильства над жінкою розглянути у тендерному вимірі, то це насильство відбувається проти неї не тільки, тому, що вона жінка, а суспільством жінка сприймається як істота вторинна. Тому гендерне насильство можна зрозуміти тільки в контексті культурних, соціально-економічних та політичних відносин. Зрозуміти тільки тоді, коли ми врахуємо, що влада чоловіків ставить жінку у ситуації економічної та політичної залежності, перетворює її на власність чоловіка. Саме тому суспільство сприймає насильство над жінкою як цілком законне явище.Гендерне насильство має форми фізичного, сексуального економічного, а також психологічного приниження, яке здійснюється шляхом експлуатації, дискримінації , погроз і репресій.

Підбиваючи підсумки можна сказати, що чим більша залежність жінки від чоловіка, тим більше вона не захищена від насильницьких дій. Гендерне насильство відбувається скрізь і всюди – вдома, на роботі, на вулиці. Але домашнє насильство – найважчий вид гендерного насильства. Тому що насильство на роботі можна припинити, змінивши роботу, а насильство на вулиці може бути просто випадковим. Крім того на роботі та на вулиці жінка не вступає, як правило, у тісний емоційний контакт з насильниками. Домашнє насильство над жінкою триває постійно. Його чинить близька людини – чоловік чи партнер жінки, від якого вона залежить. З яким проводить багато часу, зрештою якого любить.

Отже. Ми бачимо, що саме нерівність статей , яка насамперед дискримінує жінку веде до тендерного насильства. А домашнє насильство над жінками – це тільки окремий вид гендерного насильства, складова частина насильства над жінками на гендерній основі. В усьому світі жінки страждають від насильства лише тому, що вони належать до жіночої статті в суспільстві, яке сприймає та узаконює дискримінацію жінок. Тому гендерне насильство – основа, фундамент насильства над жінками в будь-яких сферах. Якщо ми не будемо викорінювати гендерну дискримінацію жінок, то ми нічого не зможемо зрушити в існуючій ситуації з домашнім насильством, не зможемо її поліпшити, виправити.



Витоки домашнього насильства

Витоки домашнього насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і правил, які передбачають для чоловіків та жінок визначену поведінку. Суспільство підтримує і нагороджує тих. Хто дотримується цих правил і карає за відступ від них. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими та для досягнення своєї мети виявляти агресію проти інших людей, в той час як дівчаток вчать терпіти та пристосовуватись. Обмежуючи власні бажання та інтереси. Результатом гендерного впливу сім’ї та оточення є сьогоднішня сумна картина домашнього насильства в нашій країні та власне і загального насильства у світі. Витоки домашнього насильства різні: сімейні конфлікти, звичка використовувати силу для досягнення результату та глухий інформаційний простір.



                      Види домашнього насильства

 До видів домашнього насильства відносять:

Фізичне насильство – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті постраждалого, порушення фізичного та психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі та гідності.

Сексуальне насильство – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканність іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне насильство – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ чи погроз, переслідування, залякування, нездатність захистити себе та може завдаватися шкода психічному здоров’ю.

Економічне насильство у сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного та психічного здоров’я.

          Жертви домашнього насильства

 Загальною рисою жертв домашнього насильства є ті люди, з якими постраждалі підтримують або підтримували близькі стосунки. Серед цих осіб неможливо виділити окремі вікові групи. Представники усіх вікових груп можуть бути жертвами насильства.

Чому жертви не можуть залишити насильника:



  1. страх насильства та насильника

  2. недостатня кількість притулків і програм, що підтримують жінок, які б надавали допомогу на перехідному етапі

  3. недостатня кількість безпечного житла для постраждалих…

  Причини домашнього насильства

Мільйони жінок у всьому світі терплять щоденні знущання, катування та різні форми принижень від своїх чоловіків та партнерів і скрізь це насильство розглядається  як приватна сфера життя людини.

Можна говорити про те, що в Україні як і у всьому сьогоднішньому світі  насильство чоловіка над дружиною з боку суспільства вважається прийнятним. Таким, що не терпить втручання навіть у найтрагічніші хвилини.

  Наслідки домашнього насильства



30 % самогубств і 60 % вбивств пов’язані із насильством у сім’ї

30 % жінок , яких вбили були  вбиті чоловіками в 1992 році в США

35 % жінок, що потрапили у лікарню швидкої допомоги знаходяться там з причин отримання травм та тілесних ушкоджень, пов’язаних із домашнім насильством у сім’ї

25-40 % жінок зазнали насильства під час вагітності

50 % дітей, які живуть у сім’ях, де є насильство в майбутньому стають алкоголіками, наркоманами, скоюють самогубство

майже 100% матерів, які зазнали фізичного насильства у сім’ї народжують хворих дітей

майже 100% дітей, які безпритульні є діти з сімей, де чиниться домашнє насильство

30-40% викликів міліції на день – пов’язані з побутовим насильством у сім’ї

Багато жінок, які зазнали домашнього насильства готові поїхати з країни в пошуках роботи. Хоча знають, що можуть стати жертвою торгівлі людьми та піти шляхом проституції.



      Сфери гендерного насильства

Сім’я є головним місцем гендерного насильства. У родині відбувається насильство фізичне, психологічне, сексуальне. Ще однією формою гендерного насильства у сім’ї є прямий контроль жіночої сексуальності: примусові аборти та примусові вагітності.

Іншим осередком насильства над жінками є робоче місце – як на державній так і на приватній службі. Місце роботи включає в себе як сексуальну агресію(переслідування, залякування) так і торгівлю жінками та примусову проституцію.

Держава відповідає за попускання насильству над жінками, тому що не забезпечує жінок належними засобами захисту від насильства: не приймає потрібних законів та не здійснює належну політику щодо захисту жінок. Вона відповідає також за толерантне ставлення до гендерного насильства на недержавному рівні тобто в сім’ї і громаді.

Сім’я , громада та держава є тим простором, у якому відбуваються акти насильства над жінками.

Сьогодні кожна третя жінка має рівень доходів, що дорівнює прожитковому рівню. Жінки складають більшість у найбільш соціально-незахищених категоріях громадян. Скрутне матеріальне становище нерідко штовхає жінок на заробітчанство, вони їдуть в основному нелегально, залишаючи малолітніх дітей на своїх родичів, що нерідко означає на призволяще. Окрім того,

як правило, наші співвітчизниці змушені перебувати за кордоном у нелегальному статусі, що нерідко призводить до негативних наслідків. Жінки стають об’єктом продажу та подальшої сексуальної орієнтації.

 

Державні закони, які захищають права жінок від гендерного насильства

Статті конституції України

Стаття 3.Людина, її життя, здоров’я, честь та гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави.



Стаття 21. Усі люди є вільними та рівними  у своїй гідності та правах. Права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права та свободи і є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки та чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей, у громадсько-політичній і культурній діяльності. У здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї.

Стаття 28. кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому , що принижує його гідність, поводженню та покаранню.



Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Стаття 51. шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищають судом.

Стаття 59.  Кожен має право на правову освіту.

Кримінальний кодекс України

Відповідальність за насильство передбачена такими статтями Кримінального кодексу України (використано статті, які стосуються домашнього насильства).



Стаття 115 Умисне вбивство.

Стаття 120 Доведення до самогубства.

Стаття 126 Побої та мордування.

У нашій країні Конституція України та Кримінальний кодекс України – головні правові документи, які захищають права жінок.

  Декларація ООН про попередження насильства над жінками, конвекція ООН  « Про заборону торгівлі людьми та експлуатацію проституції  третіми особами», Конвенція № 45 Міжнародної організації праці « Про рівне винагородження чоловіків та жінок за працю рівної цінності, Конвенція ООН « Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», Указ президента України від 26.07.2005 року « Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади  щодо забезпечення рівних прав та можливостей  жінок і чоловіків.»

Найбільш відчутна тендерна нерівність у двох сферах  — праці та зайнятості та в сфері політики.

Відповідно до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації  щодо жінок дискримінація визначається як будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статті, спрямоване на ослаблення чи зведення нанівець визнання, використання чи здійснення жінками, незалежно від їхнього сімейного стану, на підставі рівноправності чоловіків та жінок, загальнолюдських прав та фундаментальних свобод у політичній, культурній, громадській та будь-якій іншій сфері.

Оскільки визнано, що від насильства насамперед страждають жінки і діти. І враховуючи світові масштаби цього явища , у грудні місяці 1993 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію  про викорінення насильства щодо жінок . Однією з латентних  проблем нашого суспільства є домашнє насильство. 1 стаття  Декларації про ліквідацію насильства щодо жінок 1993 року визначає насильство „ як будь-яка дія насильства за статевою ознакою, що тягне чи може потягнути фізичну, сексуальну чи психологічну шкоду чи страждання жінці, включаючи спроби подібних дій, обмеження чи позбавлення волі, що має місце в публічному чи приватному житті.” За неофіційними даними кожна 5 жінка в Україні є жертвою домашнього насильства. Фактично, в Україні до сьогоднішнього дня немає реабілітаційних центрів для жертв домашнього насильства, які стали нормою для цивілізованих країн. Кваліфікована правова допомога є недоступна для більшості жінок, які потрапили в скрутну ситуацію. Органи внутрішніх справ обирають у подібних ситуаціях тактику „ невтручання у внутрішньо сімейні конфлікти”. Отже, виникає замкнене коло. Куди звернутися жертві?  Було б доцільним посилити відповідальність за домашнє насильство та привернути увагу органів внутрішніх справ на необхідність вжиття виховних та запобіжних заходів проти домашнього насильства. Адже, попередити завжди легше ніж врегулювати.

Координація заходів з попередження насильства у сім’ї покладається на спеціально уповноважений орган виконавчої влади, яким є Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту . Реалізація заходів здійснюється спільно з службою дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ, органів опіки та піклування, спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї.

При місцевих органах виконавчої влади й органах місцевого самоврядування  функціонують постійні робочі комісії з питань координації дій щодо попередження насильства  у сім’ї.

Украй необхідно внести зміни в Законодавство України, зокрема посилити санкції по відношенню до осіб, які вчиняють насильство у сім’ї, та встановити адміністративну відповідальність за пропаганду насильства та жорсткості.

Програми: 1). Державна програма підтримки сім’ї включає в себе розділ „ Попередження насильства в сім’ї”.

2). Районна програма з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві.



  Проведення міжнародних кампаній

 „ 16 днів проти гендерного насильства”

У 80-х роках жінки з усього світу започаткували активний жіночий рух за права жінок. Наслідки цієї діяльності особливо відчутні на міжнародному рівні.

В Україні динамічно розвивається процес становлення масових жіночих організацій, яких на даний час нараховується майже. Сьогодні в Україні діє мережа спеціалізованих закладів, служб та установ, які надають допомогу потерпілим від насильства. Серед них: притулки для жертв насильства в сім’ї , кризові центри , центри соціально-психологічної допомоги, служби медико-соціальної реабілітації, тощо.

Основним завданням таких закладів є надання невідкладної допомоги особам, які опинилися у кризовій ситуації. Тут постраждалим надають тимчасовий притулок та забезпечують харчуванням, здійснюють лікувально-оздоровчі заходи, надають методичні поради, проводять діагностику з метою психологічної реабілітації та адаптації. Тут, також можна отримати, у разі необхідності, соціально-побутові, юридичні, психологічні, інформаційні послуги, а також послуги з працевлаштування.



Щорічна  АКЦІЯ «16 днів проти насильства» (25 листопада — 10 грудня) ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати АКЦІЇ символічно наголошують на цьому зв’язку: 25 листопада — Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня — Міжнародний день прав людини. У цей шістнадцяти денний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня — Міжнародний день боротьби зі СНІДом, 3 грудня — Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями, 5 грудня — Міжнародний день волонтера, 6 грудня — річниця інциденту в Монреалі. Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

  

Торгівля жінками

За оцінками міжнародних організацій, щорічно в світі від 700 тисяч до 4 млн. людей купуються, продаються або утримуються в неволі. Якщо у 60-70 роки „ живий товар” надходив як правило з Таїланду, Філліпін, Колумбії, у 80-х роках  — з Польщі, Чехії, Румунії і Албанії, то, починаючи з 90-х років, у західних борделях стали в основному „ працювати” жінки з республік колишнього СРСР. Життєвий рівень в країнах СНД невисокий, ось і „ клюють” молоді люди (зокрема дівчата і підлітки) на привабливі пропозиції численних шлюбних, модельних агентств і фірм з працевлаштування.

Молоді жінки і дівчата, яких спокусили газетні оголошення про можливість швидко заробити гроші, працюючи офіціанткою, фотомоделлю або домогосподаркою , вербуються для працевлаштування за кордоном. „ Шлюбні агентства”, „ бюро з працевлаштування” і всілякі „ візові бюро” пропонують допомогу у вирішенні цього питання. Але коли жінки опиняються на території іноземних держав, з’ясовується, що їх просто обдурили і силоміць примушують працювати у місцевій секс-індустрії. У них відбирають документи, залякують, а зароблені важкою працею гроші до них просто не потрапляють.

Згідно з даними експертів ООН торгівля людьми за рівнем прибутковості стоїть відразу після торгівлі наркотиками і зброєю , а ризик для ділків набагато менше. Боротьба з цим злочином як видом рабства, порушення прав людини і проявом дискримінації жінки в сучасному світі вимагає об’єднання зусиль міжнародного співтовариства і громадськості  кожної країни.

Ввезення жінок до інших іноземних держав як «наречених за листуванням», домашніх робітниць, офіціанток або фотомоделей дуже часто було приводом для залучення їх до роботи в секс-бізнесі шляхом обману або погроз. Одним з найважливіших чинників є й той, що дуже часто жінка знаходиться у країні нелегально. Офіційні документи, за якими вона приїхала, відібрали або вони втратили термін чинності. Жінку повідомляють, що вона знаходиться нелегально у країні і це може спричинити багато негативних наслідків. Тому така людина сама зацікавлена в тому, щоб не мати контактів з представниками влади. У таких випадках неможливо або проблемно здійснити який-небудь правовий захист потерпілої. Недивно, що знаходячись у наляканому стані, переживши шантаж і погрози, жертви секс-бізнесу навіть за умови повернення на батьківщину дуже рідко наважуються звернутися до органів правосуддя щодо сутенерів і свідчити проти них в судах. Крім того, іноді незнання іноземної мови стає перешкодою для співпраці жертви і представників влади за кордоном.

Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною загального поняття «торгівля людьми». Проте саме поняття «торгівля людьми» є ширшим: об’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку. Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання у домашньому господарстві і промисловості або сільськогосподарських секторах, народження дитини примусово або на замовлення, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництві, в промисловості, сільському господарстві, дітей — в жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку — для вилучення і трансплантації органів.



 


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка