1. Види та ознаки організованих злочинних угруповань за законодавством України



Сторінка1/10
Дата конвертації11.09.2017
Розмір2.05 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
1. Види та ознаки організованих злочинних угруповань за законодавством України

2. Організована злочинна група: порівняльний аналіз національного та міжнародно-правового визначення

3. Європейський підхід до розуміння організованої злочинності (11 критеріїв 1905 року).

4. Співвідношення понять «організована злочинна група'» та «злочинна організація'1 за законодавством України.

5. Організовані злочинні угруповання з міжнародними зв’язками в Україні.

6. Законодавство України у сфері протидії організованій злочинності: загальна характеристика.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ ЗЛОЧИНИ

7. Ви шачеиня та ознаки транснаціонального організованого злочину.

8. Відмежування транснаціонального злочину від суміжних понять

9. Ознаки та властивості транснаціональної організованої їлочннності

10. Загальна характеристика Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності (Палермо. 2000).

11. Основні поняття Конвенції ООМ проти транснаціональної організованої злочинності (2000 p.).

12. Додаткові протоколи до Конвенції ООН проти іранснаціональної організованої злочинності: загальна характеристика.

13. Застереження України до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності: правовий аналіз.

14. Види та форми іранснаціональної організованої злочинності загальна характеристика

15. Тенденції розвитку транснаціональної організованої злочинності у світі.

16. Транснаціональна організована злочинність як соціальна і правова проблема

17. Соціально-психологічна основа формування і функціонування транснаціональних злочинних організацій.

18. Особливості структури транснаціональних злочинних організацій.

19. Особливості національних організованих злочинних структур, що беруть участь у транснаціональній злочинній діяльності.

20. Насилля та корупція у механізмі транснаціональної злочинності.

21. Кримінальний професіоналізм та рецидив у механізмі транснаціональної злочинності.

22. Глобалізація як фактор транснаціональної злочинності.

23. Поняття та класифікація факторів транснаціональної організованої злочинності

24. Взаємозв'язок факторів організованої злочинності на національному та міжнародному рівнях

25. Соціально-економічні фактори транснаціональної організованої злочинності.

26. Культурологічні фактори транснаціональної організованої злочинності.

27. Роль ООН у вивченні транснаціональної злочинності та організації міжнародного співробітництва.

28. Міжнародні поліцейські інституції та їх роль у боротьбі зі злочинністю.

29. Міжнародні стандарти криміналізації транснаціональних злочинів.

30. Принципи, основні напрямки та форми міжнародного співробітництва в боротьбі з транснаціональною злочинністю.

31. Рівні протидії транснаціональній злочинності: загальна характеристика.

32. Протидія організованій злочинності на рівні СНД.

33. Основні напрямки протидії організованій злочинності у країнах Європи.

ЕКОНОМІЧНІ ЗЛОЧИНИ

34. Суб’єкти протидії корупції в Україні та світі.

35. Правові засади та проблеми діяльності Національного бюро Інтерполу в Україні.

36. Подвійна (численна) криміналізація: правовий аналіз поняття за Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

37. Втеча капіталів та проблема протидії відмиванню доходів, одержаних починним шляхом

38. Кримінальна відповідальність юридичних осіб у системі протидії транснаціональній злочинності.

39. Структу ра тіньової економіки та види організованої злочинної діяльності

40. Кримінологічна характеристика транснаціональних економічних злочинів.

41. Основні напрямки протидії транснаціональній економічній злочинності.

42. Кримінологічна характеристика видів транснаціональних економічних злочинів.

43. Державна служба фінансового моніторингу України: особливості правового статусу.

44. Організаційно-правові заходи протидії відмиванню кошт ів, отриманих злочинним шляхом.

45. Фінансовий моніторинг у системі протидії відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом.

46. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, іа легалізація (амністія) капіталів: порівняльний аналіз.

47. Значення боротьби із відмиванням доходів, одержаних їлочннннм шляхом, для протидії організованій злочинності.

48. Поняття та кримінологічна характеристика предикатних злочинів.

49. Діяльність ФАТФ у сфері протидії відмиванню брудних коштів.

50. 40 рекомендацій FАТF: правовий аналіз.

НАРКОБІЗНЕС

51. Заходи та суб’єкти боротьби з наркобізнссом в Україні

52. Поняття транснаціонального кримінального бізнесу та його види.

53. Тенденції транснаціонального наркобізнесу.

54. Національні нормативні акти у сфері протидії наркобізнесу.

55. Міжнародно-правові акти у сфері протидії наркобізнесу.

56. Основні моделі протидії наркобізнесу.

57. Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ

58. Основні ознаки торгівлі людьми.

59. Детермінація торгівлі людьми та нелегальної міграції

60. Захист та реабілітація жертв торгівлі людьми.

61. Кримінологічна характеристика транснаціональної торгівлі подьми

62. Міжнародно-правові акти у сфері боротьби із торгівлею людьми.

63. Кпнмінологічна хаоактсоистика жеотв гоигівлі людьми та форми їх експлуатації

64. Міжнародне співробітництво у сфері протидії нелегальній міграції.

65. Віктимологічна профілактика торгівлі людьми.

66. Суб’єкти та заходи протидії торгівлі людьми в Україні.

67. Поняття та форми торгівлі людьми: соціально-правовий аналіз

68. Основні напрямки міжнародного співробітництва у протидії торгівлі людьми.

69. Тенденції розвитку нелегальної міграції у світі. Місце України у міграційних процесах.

70. Організація нелегальної міграції як вид транснаціональної злочинності.

71. Розмежування понять «торгівля людьми» та «нелегальна міграція».

КОНТРАБАНДА

72. Поняття та види контрабанди.

73. Кримінологічна характеристика предметів контрабанди.

74. Стан та фактори транснаціональної контрабанди.

75. Міжнародне співробітництво у протидії контрабанді.

76. Порушення прав інтелектуальної власності у структурі транснаціональної злочинності

77. Транснаціональна кіберзлочннність як кримінологічна проблема

78. Кримінологічна характеристика та класифікація кіберзлочинів.

79. Взаємозв’язок кіберзлочинності з іншими видами транснаціональної злочинної діяльності.

80. Основні напрямки протидії транснаціональній кіберзлочинності.

81. Оцінка рівня корумпованості країн на міжнародному рівні та методикою Трансперенсі Інтернешнл ( transparency International).

82. Протидія транснаціональній корупції у світлі ноною антикорупційного законодавства України.

83. Міжнародне співробітництво у протидії транснаціональній кор\пціТ

84. Проблема доброчесності державних службовців Кодекси стичної поведінки посадових осіб як засіб боротьби із транснаціональною корупцією.

85. Підкуп у міжнародних комерційних операціях: детермінація та протидія.

86. Діяльність міжнародних організацій у сфері протидії корупції.

87. Види корупційних діянь згідно із законодавством України та міжнародними угодами.

88. Поняття та ознаки транснаціональної корупції.

ТЕРОРИЗМ


89. Взаємозв’язок тероризму з іншими вилами транснаціональної злочинносп

90. Тенденції та фактори міжнародного тероризму.

91. Міжнародне співробітництво у боротьбі з тероризмом.

92. Поняття та ознаки міжнародного тероризму

93. Суб’єкти та заходи протидії тероризму на міжнародномч рінні

94. Антитерористичне законодавство України: загальна характеристика.

95. Система суб'єктів боротьби із тероризмом за законодавством України.

96. Види терористичних діянь за законодавством України.

97. Основні напрямки протидії фінансування тероризму.

98. Боротьба з тероризмом та проблема забезпечення прав людини.

99. Основні напрямки протидії транснаціональній торгівлі зброєю.


  1. Види та ознаки організованих злочинних угруповань за законодавством України

Зак-ство про боротьбу з орг. злоч-тю:

  1. КУ,

  2. КК, КПК,

  3. ЗУ Про організ-прав основи боротьби з орг злоч-тю 1993

  4. ЗУ Про ОРД

  5. ЗУ Про міліцію

  6. ЗУ Про СБУ

  7. ЗУ Про прокуратуру

  8. Пост Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами крим справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями. 2005

Організована злочинність (ЗУ) – це сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України



Організованими злочинними угрупуваннями не являються – група осіб без попередньої змови і група осіб за попередньою змовою, а являються - організована група та злочинна організація.

Загальні ознаки групи і організації:

  1. Стійкість (для групи – внутр., для організації – як внутр. так і зовн) – здатність забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування.

  2. Наявність єдиного плану злочинної діяльності

  3. Проінформованість про наявність єдиного плану всі учасників

  4. Розподіл ролей

Відмінні ознаки

  1. Група – 3 і більше ос, організація – 5 і більше осіб, або 2 і більше організованих груп

  2. Організація – ієрархія

  3. Організація – може складатись із декількох груп

  4. Організація – мета діяльності вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів

+ банда, терористичні об’єднання, воєнізовані озброєні формування, також + псевдо підприємці (1958 р.), гангстери, розкрадачі (держ злодії, період застою), координатори (злодії в законі, авторитети).



Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.



  1. Організована злочинна група: порівняльний аналіз національного та міжнародно-правового визначення

УКР

Організована злочинність (ЗУ) – це сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

Організованими злочинними угрупуваннями не являються – група осіб без попередньої змови і група осіб за попередньою змовою, а являються - організована група та злочинна організація.

Організована група - стійке об'єднання декількох осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися для вчинення злочину або злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Злочинна організація є стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (Ч.4 ст. 28 КК України).

Конв ООН проти транснаціональної злочинності 2000р.

"організована злочинна група" означає структурно оформлену групу в складі 3 або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Серйозність – означає злочин, який карається позбавленням волі на максимальний строк не менше чотирьох років або більш суворою мірою покарання (в Укр тяжкі і особливо тяжкі зл)

Злочини, визнані такими відповідно до Конвенції проти транснац злочинності ООН 2000 р.:

  1. Участь в організованій злочинній групі

  2. Відмиваня доходів від злочинів

  3. Копурція

  4. Перешкоджання здійсненню правосуддя

Протокольні злочини,ті що згадуються у додаткових Протоколах до Конвенції:

  1. Торгівля людьми

  2. Незаконне ввезення мігрантів

  3. Незаконне виготовлення і оборот вогнепальної зброї



  1. Європейський підхід до розуміння організованої злочинності (11 критеріїв 1905 року).

тлумачення групи як організованої в країнах-членах ЄС базується на рекомендаціях Комітету Міністрів, які мають назву Керівні принципи боротьби з організованою злочинністю

Згідно з ними визначено одинадцять характеристик організованої групи, шість із яких є обов'язковими.

Наведемо їх:

1) взаємодія більше двох осіб;

2) кожен учасник групи має чітко поставлене завдання;

3) група діє протягом тривалого або невизначеного часу;

4) використовуються певні форми дисципліни або контролю;

5) передбачається, що група вчинила декілька серйозних злочинів;

6) група діє на міжнародному рівні;

7) застосовується насильство, інші способи залякування;

8) залучаються комерційні структури;

9) здійснюється відмивання грошей;

10) зазнають впливу політики, державні органи, судова влада, економіка;

11) група ставить за мету одержання прибутку і (або) влади.

1, 5, 11 характеристики мають бути притаманні кожній злочинній групі, що класифікується як організована, і, як уже зазначалося, необхідні як мінімум ще 3 характеристики.


  1. Співвідношення понять «організована злочинна група'» та «злочинна організація'1 за законодавством України.

КК, ЗУ Про організ-прав основи боротьби з орг злоч-тю 1993

Організована злочинність (ЗУ) – це сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України



Організованими злочинними угрупуваннями не являються – група осіб без попередньої змови і група осіб за попередньою змовою, а являються - організована група та злочинна організація.

Організована група - стійке об'єднання декількох осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися для вчинення злочину або злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Злочинна організація є стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (Ч.4 ст. 28 КК України).

Загальні ознаки групи і організації:

  1. Стійкість (для групи – внутр., для організації – як внутр. так і зовн) – здатність забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування.

  2. Наявність єдиного плану злочинної діяльності

  3. Проінформованість про наявність єдиного плану всі учасників

  4. Розподіл ролей

Відмінні ознаки

  1. Група – 3 і більше ос, організація – 5 і більше осіб, або 2 і більше організованих груп

  2. Організація – ієрархія

  3. Організація – може складатись із декількох груп

  4. Організація – мета діяльності вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів

+ банда, терористичні об’єднання, воєнізовані озброєні формування, також + псевдо підприємці (1958 р.), гангстери, розкрадачі (держ злодії, період застою), координатори (злодії в законі, авторитети).



Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.


  1. Організовані злочинні угруповання з міжнародними зв’язками в Україні.

оцінка транснаціоналізації організованої злочинності в Україні може бути здійсненна, враховуючи наступні моменти: 1) вихід (транформація) місцевих угруповань на глобальний рівень шляхом встановлення міжнародних зв’язків; 2) організована злочинна діяльність іноземних громадян на території України; 3) втягнення громадян України в якості співучасників або потерпілих у транснаціональний злочинний бізнес.

Взагалі угруповання поділяють на



·         міжрегіональні угруповання (у вузькому понятті цього терміна) — діють у межах однієї країни та мають кримінальні зв’язки з іншими угрупованнями аналогічного рівня; здійснюють певний вплив на криміногенну ситуацію в окремих регіонах, а за розвинутої системи зв’язків — у країні в цілому.

·         міжнародні угруповання діють на території кількох суміжних країн і підтримують кримінальні зв’язки з місцевими злочинними угрупованнями;

·         транснаціональні злочинні організації діють у межах світових регіонів, підтримують кримінальні відносини з багатьма міжнародними злочинними об’єднаннями, які поширюють свій вплив на території кількох країн.



До організованих злочинних угруповань з міжнародними зв’язками належать угруповання, до складу яких входять громадяни двох або більше іноземних держав, які виїжджають за кордон та в’їжджають в Україну з метою вчинення злочинів. Як правило, такі злочини мають підвищену суспільну небезпеку та тяжкість. Учасники вказаних угруповань встановлюють кримінальні зв’язки з аналогічними формуваннями за кордоном та здійснюють вплив на окремі регіони або групи країн світу.

Для угруповань з міжнародними зв’язками характерне поєднання внутрішньодержавної злочинної діяльності та кримінального бізнесу за межами окремої юрисдикції. Іноді кримінальний «економічний цикл» — виробництво, розподіл, обмін та споживання окремого товару – географічно поширюється на територіях декількох держав.

Дослідження в цій галузі свідчать про те, що ОЗУ з міжнародними та міжре­гіональними зв’язками мають щонайменше три види (чи різновиди) зв’язку:


  1. Внутрішній зв’язок. Має місце тоді, коли кримінальні стосунки відбува­ються між окремими членами чи підрозділами одного злочинного угрупован­ня, яке знаходиться чи діє на території різних областей, регіонів чи країн.

  2. Зовнішній зв’язок. Має місце тоді, коли кримінальні відносини відбува­ються між структурно різними злочинними угрупованнями, які діють (існують) на території різних регіонів чи країн.

  3. Сумісний зв’язок. Це, так би мовити, конгломерат двох вищеназваних різновидів зв’язку. Цей вид зв’язку має місце тоді, коли ОЗУ з різних причин не задовольняє мати тільки своїх представників в інших регіонах і країнах, крім того вони звертаються до інших ОЗУ, які діють в інших регіонах та країнах, з метою кримінального співробітництва.

Метою встановлення міжрегіональних та міжнародних зв’язків насамперед є:

  • обмін злочинним досвідом;

  • розмежування сфер злочинної діяльності в міжрегіональному та міжна­родному масштабі;

  • скоєння злочину за межами держави;

  • розміщення за кордоном коштів, здобутих злочинним шляхом («відми­вання» грошей);

  • виїзд за кордон для ухилення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини на території України;

  • обмін виконавцями для скоєння злочинів;

  • надання матеріальної, фізичної та інших видів допомоги етнічним зло­чинним угрупованням у випадку послаблення їх позиції чи виникнення конфліктів з місцевими злочинними групами та ін.



  1. Законодавство України у сфері протидії організованій злочинності: загальна характеристика.

Організована злочинність (ЗУ) – це сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

  1. базується на КУ,

  2. КК, КПК,

  3. ЗУ Про організ-прав основи боротьби з орг злоч-тю 1993

Основними завданнями цього Закону є:

створення загальних правових і організаційних засад у сфері боротьби з організованою злочинністю, сприяння її попередженню та ліквідації;

визначення системи державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та їх взаємовідносин;

встановлення повноважень спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю та спеціальних заходів, що здійснюються ними;

встановлення обов'язків інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю;

правове забезпечення фінансових, матеріально-технічних та інших умов, необхідних для боротьби з організованою злочинністю;

забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю.


  1. ЗУ Про ОРД

  2. ЗУ Про міліцію

Основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона і забезпечення громадського порядку;



виявлення кримінальних правопорушень;

захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань та ін..



  1. ЗУ Про СБУ

До завдань Служби безпеки України входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

  1. ЗУ Про прокуратуру

  2. Пост Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами крим справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями. 2005




  1. Визначення та ознаки транснаціонального організованого злочину.

Ознаки:

1. Серйозність – означає злочин, який карається позбавленням волі на максимальний строк не менше чотирьох років або більш суворою мірою покарання (в Укр тяжкі і особливо тяжкі зл)

2. транснаціональний характер  a) він вчинений у більш ніж одній державі;

     b) він вчинений в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі;

     c) він вчинений в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, яка здійснює злочинну діяльність у більш ніж одній державі; або

     d) він вчинений в одній державі, але його істотні наслідки мають місце в іншій державі.

3. скоюється за участю організованих злочинних груп - "організована злочинна група" означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення 1 або декількох серйозних злочинів або злочинів для того, щоб одержати фінансову або іншу матеріальну вигоду

4. скоюється в декількох країнах не залежно від кордонів



Злочини, визнані такими відповідно до Конвенції проти транснац злочинності ООН 2000 р.:

  1. Участь в організованій злочинній групі

  2. Відмиваня доходів від злочинів

  3. Копурція

  4. Перешкоджання здійсненню правосуддя

Протокольні злочини,ті що згадуються у додаткових Протоколах до Конвенції:

  1. Торгівля людьми

  2. Незаконне ввезення мігрантів

  3. Незаконне виготовлення і оборот вогнепальної зброї




  1. Відмежування транснаціонального злочину від суміжних понять

В ст.6 Статуту Нюрнберзького Міжнародного Військового Трибуналу проведена класифікація лише частини міжнародних злочинів – злочинів проти людства. Погляди ж, висловлені з цього приводу в кримінально-правовій літературі, досить різноманітні.

Чи не найбільшу увагу класифікації міжнародних злочинів приділив І.І. Карпець. Він указував, що злочини, які заподіюють шкоду міждержавному спілкуванню і міждержавним інтересам, повинні бути поділені за ступенем їхньої небезпеки і тяжкості; крім того їх класифікація, на думку цього вченого, залежить від домовленостей з конкретних проблем боротьби зі злочинністю [2, c.31]. Охарактеризувавши конкретні посягання, проаналізувавши існуючі на той час нормативні акти міжнародно-правового характеру, цей вчений врешті-решт виділив два види таких злочинів:

1) міжнародні злочини – найтяжчі посягання проти всього людства, передбачені Статутом Нюрнберзького Міжнародного Військового Трибуналу та іншими міжнародно-правовими актами. Їх іменують ще злочинами проти людства. В Статуті Нюрнберзького Міжнародного Військового Трибуналу злочини проти людства поділені на три групи:

злочини проти миру;

військові злочини (злочини проти законів та звичаїв ведення війни);

злочини проти людськості.


2) злочини міжнародного характеру – спрямовані проти добросусідських відносин між окремими державами і народами. Такі посягання пропонувалося поділити ще на чотири групи:

злочини, які посягають на мирне співробітництво і нормальне здійснення міждержавних відносин (тероризм, угон літаків, незаконне радіомовлення);

злочини, які заподіюють шкоду міжнародному економічному і соціально-культурному розвитку (посяганню проти оточуючого людину середовища, злочини проти національно-культурної спадщини народів, контрабанда, нелегальна еміграція, поширення наркотиків, підробка грошей і цінних паперів);

злочини, які заподіюють шкоду особі, майну і моральним цінностям (торгівля людьми, піратство, поширення порнографії та низка інших злочинів, з яких є міжнародні угоди і конвенції);

інші злочини міжнародного характеру (злочини на борту повітряного судна, пошкодження підводного кабелю, неподання допомоги на морі).

Загальновизнаної їх класифікації не існує. В навчальних цілях може бути запропонований поділ злочинів міжнародного характеру на групи залежно від характеру об’єкта посягань:

посягання проти представників іноземних держав та міжнародних організацій;

посягання на права людини;

посягання на історичні та культурні цінності народів, суспільну мораль;

транскордонні забруднення природного середовища;

посягання на безпеку транспорту;

поширення наркотизму;

посягання в сфері економіки:
Поняття транскордонних злочинів. Ознаки:


  1. вони є міжнародними, оскільки їх вчинення зачіпає інтереси щонайменше двох держав;

  2. протиправність встановлена нормами національного кримінального законодавства, тобто в Особливій частині КК є норма, яка передбачає відповідальність за дане посягання;

  3. їхні юридичні наслідки виходять за межі нашої держави;

  4. суб’єктом таких злочинів виступають лише фізичні особи (виділення цієї ознаки має значення щодо тих злочинів, протиправність яких одночасно передбачена і міжнародно-правовим актом, який допускає кримінальну відповідальність юридичних осіб);

  5. такі злочини не зачіпають інтереси лише третіх держав. Їхнє кримінальне переслідування має відповідати завданням, які стоять перед КК України, щодо таких злочинів можливе застосування кримінального законодавства України з урахуванням меж його дії у просторі та за колом осіб.

Очевидно, що такі злочини повинні характеризуватися і загальними ознаками, якими характеризується поняття злочину за кримінальним правом нашої держави. Відповідальність за них настає за наявності всіх обов’язкових ознак складу злочину.

Вказані злочини пропонується називати транскордонними, що дає можливість підкреслити специфіку їхньої суспільної небезпеки.



Види транскордонних злочинів. Вище відзначалося, що характер транскордонного злочину може набути чи не будь-яке посягання, передбачене нормами кримінального законодавства окремих держав. Відтак, проблематично здійснити вичерпний перелік таких злочинів, виділивши з Особливої частини КК норми, які передбачають лише транскордонні злочини.

З метою ж уточнення меж дослідження питань кримінально-правової протидії транскордонним злочинам в Україні до них пропонується віднести:



  1. посягання, які вчиняються на території кількох держав;

  2. злочини, які вчиняються громадянами однієї держави на території іншої держави проти своїх співгромадян;

  3. злочини, які вчиняються громадянами однієї держави на території іншої держави проти інтересів закордонної держави;

  4. злочини, які вчиняються в Україні проти інтересів іноземних держав;

  5. злочини, після вчинення яких винні переховуються від правосуддя на території іншої держави;

  6. вчинені за кордоном злочини проти інтересів іншої держави.



  1. Ознаки та властивості транснаціональної організованої злочинності

Передусім слід зазначити, що транснаціональна організована злочинність є різновидом організованої злочинності, тобто наділена всіма її родовими ознаками, до яких одні автори відносять: ієрархічність, планомірність діяльності, максимальний прибуток від злочинного бізнесу. Інші додають до цих ознак також чітку організаційно-управлінську структуру, законспірований характер злочинної діяльності, нейтралізацію всіх форм соціального контролю, наявність значних фондів для отримання надприбутків; розмежування сфер впливу, активне поширення злочинної субкультури. Наведений перелік є, на нашу думку, досить повним і характеризує всі аспекти організованої злочинності.

Власне термін «транснаціональний» означає рух, перехід чогось за межі національного кордону.



Транснаціональна злочинність (підходи):

1.1988 р. ІНТЕРПОЛ – це участь чи організація групи осіб, які безперервно практикують злочинну діяльність, їх головна мета отримання прибутку без відносно національних кордонів.

2.1994 р. Всесвітня конференція на рівні міністрів щодо організованої транснаціональної злочинності (Італія, Неаполь) запропоновано термін «транснаціональна діяльність» - це здійснення злочинними організаціями незаконних операцій, пов’язаних із переміщенням, потоків інформації, грошей, об’єктів, ін. матеріальних і нематеріальних засобів через державний кордон з метою використання благополучної ринкової кон’юнктури в 1 чи декількох іноземних державах для отримання значної економічної вигоди, а також для ефективного ухилення від соціального контролю за допомогою корупції, насильства в системах крим правосуддя різних країн.

3.Пн-американський підхід І пол. 1990рр. Канадська поліцейська кримінально-розвідувальна дирекція сформулювала такі ознаки та характеристики: корупція, дисциплінаугрупування, впровадження – докладання зусиль до проникнення в законні інститути для розширення можливостей
одержання прибутку, ізоляція – захист лідерів організації шляхом відокремлення їх від пересічних членів,монополія – контроль над певною сферою кримінальної активності всередині географічної території з нетерпимістю до конкуренції. Мотивація: єдиною мотивацією є влада і вплив, що виникають від накопичення багатства, одержанням політичних або соціальних переваг. Повалення суспільних інститутів, правових і моральних цінностей. Насильство.Безперервність. Мобільність – ігнорування національних і юрисдикційних кордонів.

4.1995 р. Європейський підхід (11 критеріїв) – 3 обов’язкові: 1) взаємодія більше 2х осіб, 2)вчинення тяжких чи серйозних злочинів; 3) мета отримання прибутку, вигоди.

+ такі ознаки:

1) проникнення у легальну підприємницьку діяльність

2) застосуванням особливих методів діяльності й комплекс правил щодо поводження членів організації

3) специфіка діяльності, яку вони здійснюють

4) сімейна чи етнічна основа

5) наявність діючої і ефективної системи управління

6) наявність транснаціональних кримінальних зв’язків

7) використання корупції, насильства

8) ієрархічність, клановість, структурованість і системність в організації

9) стабільність, стійкість

10) прагнення до влади і збагачення

11) строга дисципліна

12) пріоритетність інтересів злочинної організації

13) корупційний вплив на державні органи

14) контроль над найбільш прибутковими сферами злочинної діяльності

15) мобільність




  1. Загальна характеристика Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності (Палермо. 2000).

Конвенція Організації Об'єднаних націй проти транснаціональної організованої злочинності, попередньо, 15 листопада 2000 р. прийнята Генеральною Асамблеєю ООН. Одночасно були прийняті і відкриті для підписання Протокол проти незаконного ввезення мігрантів по суші , морю і повітрю та Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми , особливо жінками і дітьми , і покарання за неї. 29.09.2003 всипила в силу.

Конвенція містить кілька груп норм: кримінально-правові, крим-процесуальні, міжнародно-правові норми про взаємну правовудопомоги та міжнародному співробітництві, про попередження та ін..



Мета Конвенції - сприяння у співпраці в справі більш ефективного попередження транснаціональної організованої злочинності та боротьби з нею.

Найсуттєвішими нормами Конвенції є положення про криміналізацію певних діянь. Ст. 5 передбачає криміналізацію участі в організованій злочинній групі, ст. 6 - криміналізацію відмивання доходів від злочинів, ст. 8 - криміналізацію корупції; ст. 23 – перешкоджання здійсненню правосуддя.

У кожній з названих статей фіксується зобов'язання держави - учасниці Конвенції приймати законодавчі та ін заходидля того, щоб визнати в якості кримінально караних певні діяння, вчинені навмисно.

У Конвенцію включені положення про співробітництво між правоохоронними органами . У спеціальній , 31-й , статті надано рекомендації щодо попередження транснаціональної організованої злочинності.

У відповідності зі сформованими в міжнародному кримінальному праві принципами вирішені в Конвенції питання юрисдикції, видачі, передачі засуджених осіб, інших форм взаємної правової допомоги, спільних розслідувань, передачі кримінального провадження ( ст. 15-21 .

Конвенцію доповнюють її Протоколи, які були відкриті для підписання всіма державами з 12 по 15 грудня 2000 р. в Палермо , а надалі можуть бути підписані до 12 грудня 2002 р. о Центральних установах ООН у Нью - Йорку.

Специфіка конвенційних документів в тому , що вони відкриті для підписання та регіональними організаціями економічної інтеграції за умови , що щонайменше одна з держав - членів такої організації підписала цю Конвенцію і відповідний Протокол . До речі , тільки учасниця Конвенції може стати учасником Протоколів . Обумовлено узгоджене тлумачення Конвенції і кожного з Протоколів . Конвенція і Протоколи підлягають ратифікації , прийняттю або затвердженню. Конвенція набирає чинності на дев'яностий день після дати здачі на зберігання Генеральному секретарю ООН сороковий ратифікованої грамоти або документа про прийняття , затвердження або приєднання. Аналогічний порядок набрання чинності Протоколів .

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка