1. Особливості уроку в допоміжній школі. 4-5



Скачати 194.24 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір194.24 Kb.
Уроки. Типи уроків

План.


І. Вступ. Корекційно-розвиваюча спрямованість навчання в допоміжній школі.    1-3
ІІ. Основна частина. Урок, як основна форма організації навчальної і корекційної-виховної роботи в допоміжній школі.    3-4
1. Особливості уроку в допоміжній школі.    4-5
2. Структура уроку:    6-7
а) підготовча частина;    7-8
б) основна частина;    8-10
в) заключна частина.    10-11
3. Типи уроків:    11
а) пропедевтичні уроки;    11
б) уроки формування нових знань, умінь і навичок;    12
в) уроки додаткової корекції знань учнів;    13
г) уроки систематизації і узагальнення знань, умінь і навичок;    13
д) уроки застосування знань, умінь і навичок;    14
е) уроки перевірки якості засвоєння знань, умінь і навичок.    15
ІІІ. Практична частина. Відвідування та самостійне проведення уроків в допоміжній школі.    16
ІV. Висновки.    21
V. Література.    22

Основною формою діяльності дитини в школі є навчання. У процесі навчання учні здобувають певний обсяг знань з різних навчальних предметів і на цій основі набувають умінь і навичок.


Учитель керує навчальною діяльністю учнів, визначає обсяг, типи і методи вивчення навчального матеріалу, передбаченого програмою. Важливою функцією вчителя є викладання навчального матеріалу та контроль за ходом і якістю засвоєння його учнями.
Відомо, що основною формою організації навчання в школі є урок. Проблема уроку постійно знаходиться в центрі уваги педагогів на всіх етапах розвитку школи.
Процес навчання в допоміжній школі має чітко визначену корекційну спрямованість. Це означає, що кожна тема, яка вивчається на уроці, кожен метод і прийом, використаний вчителем, повинні сприяти збагаченню учнів знаннями, вміннями і навичками, виправляти певні вади психо-фізичного розвитку: мови, мислення, сприймання.
Успішно виконати завдання, які стоять перед допоміжною школою, можна лише тоді, коли всі педагогічні заходи спрямовуються на корекцію психічного і фізичного розвитку розумово відсталих дітей.
Щоб розумово відсталі діти успішно засвоїли навчальний матеріал, треба активізувати і використовувати в навчанні їх життєвий досвід: подавати навчальний матеріал, доступний пізнавальним можливостям; додержуватись наступності в навчанні; систематично контролювати засвоєння учнями навчального матеріалу для своєчасної спрямованості і корекції виявлення недоліків; систематично навчати їх прийомів розумової роботи; спиратись в навчанні на наочно-предметну діяльність учнів.
Корекційну спрямованість процесу навчання в допоміжній школі не можна розглядати як додаток до основного змісту роботи школи. Корекційна спрямованість навчання становить суть навчально-виховного процесу в допоміжній школі.
Навчання в школі – це єдиний процес, ланки якого органічно пов’язані між собою й зумовлюють одна одну. Так, сприймання учнями навчального матеріалу є необхідною передумовою засвоєння ними знань. Знання, в свою чергу, сприяють формуванню в учнів користування вміннями і навичками.
У допоміжній школі, як і в масовій, основною формою організації навчання є урок. Урок – первинна, відносно закінчена змістовно-структурна одиниця процесу навчання. Він являє собою окрему ланку спеціальної діяльності вчителя і учнів. Ця діяльність ступінчаста, регламентована програмою та шкільним розкладом і відбувається у визначений час. Провідна роль у ній належить учителеві, який озброює учнів життєво важливими знаннями, вміннями і навичками, організовує їх діяльність по засвоєнню цих знань, умінь і навичок.
Навчання на уроці в допоміжній школі здійснюється на основі загально-дидактичних принципів: свідомості в засвоєнні знань, умінь і навичок, систематичності і послідовності в навчанні, наочності, доступності і міцності знань, умінь і навичок, виховного характеру навчання і забезпечення зв’язку навчання з життям і працею.
На кожному уроці здійснюються загальноосвітні і виховні завдання. Загальноосвітніми завданнями усіх уроків у допоміжній школі є – підготовка учнів до життя і суспільно-корисної праці, озброєння їх потрібними для цього знаннями та вміннями.
На уроках в допоміжній школі здійснюється підготовка учнів до сумлінної праці за здібностями, до свідомого користування суспільними благами.
В допоміжній школі урок має свої особливості. На таких уроках, крім загальноосвітніх та виховних завдань, однакових з масовою школою, розв’язуються ще й інші завдання,властиві тільки допоміжній школі: спеціальне завдання у таких школах полягає у виправленні недоліків розвитку і досягненні більшого рівня пізнавальних здібностей дітей, відбувається компенсація і корекція вад розвитку дітей. Корекційно-виховна функція уроку проявляється в тому, що поряд з навчанням і вихованням здійснюється виправлення недоліків розвитку дитини. Тільки завдяки корекції та компенсації можливий загальний розвиток особистості дитини з порушенням інтелекту і формування в неї бажаних духовних і фізичних якостей. Корекційну цінність має колективний характер праці учнів на уроці та постійна допомога вчителя.
Розвиток особистості відбувається як саморозакриття її сил і здібностей під спрямовуючим впливом виховання і навчання. Вирішальним для корекції особистості розумово-відсталої дитини є спеціальна педагогічна організація її життєдіяльності, спрямованої на подолання своїх недоліків. Саме однією з таких форм організації є урок.
У допоміжній школі урок включається в систему охоронно-педагогічного режиму. На ньому створюються найсприятливіші умови для охорони ослабленої нервової системи і психіки дитини від надмірних подразнень, різких змін в умовах перевтоми.
У зв’язку з труднощами в роботі з розумово відсталими дітьми, а також з наявністю великої нерівномірності в розвитку пізнавальних сил і здібностей кожного учня, кількість учнів у допоміжній школі набагато менша, ніж в масовій школі. Вона не перевищує 16 чоловік. При такій кількості учнів у класі вчитель може приділяти максимум уваги кожному учневі, здійснювати індивідуальний підхід до окремих учнів.
Класи в допоміжній школі комплектуються з урахуванням не тільки віку, а й ступеня інтелекту дитини. До навчання залучають тільки дітей з легкими формами розумової відсталості. Через те в одному класі можуть навчатися учні різного віку, різниця якого становить 3-4 роки. Але ця різниця на даний час поступово зменшується, оскільки аномальних дітей стараються своєчасно виявити і направити до спецшкіл.
Враховуючи малу продуктивність пізнавальної діяльності учнів, на кожний урок визначають значно меншу порцію матеріалу порівняно з масовою школою. Крім того, цей матеріал спеціально опрацьовують, щоб він був доступний для розумово відсталих учнів.
Певні особливості є й у доборі форм і методів навчальної роботи: широко практикуються повторення вивченого, ігрові моменти; навчання здебільшого відбувається на практичній основі, складні системи знань подаються в розчленованому вигляді, відповідно і діяльність учнів також набуває розчленованого характеру, особливо на початкових етапах навчання.
В організації учнів особливо велику роль відіграють безпосереднє керівництво і пряма допомога вчителя, у молодших класах це зводиться до патронування кожної дії учнів.
Діти з порушенням вищої нервової діяльності не можуть тривалий час продуктивно слухати словесне викладення матеріалу або самостійно виконати навчальне завдання, якщо для цього потрібно напрягти розумові здібності, так як вони не взмозі постійно мобілізувати свої зусилля і регулювати свої динамічні ресурси. В зв’язку з цим в процесі навчання цих дітей широко використовуються прийоми розчленування пізнавальних дій на окремі дрібні кроки, а навчального матеріалу – на малі порції.
Це знаходить своє відображення в структурі уроку.
Структура уроку, або його побудова, – це цілісна система певним способом поєднаних і організаційно впорядкованих та узгоджених між собою дій учителя і учнів, спрямованих на розв’язання завдань уроку.
Характер структури уроку визначається багатьма факторами. Основним з них є: мета і завдання уроку; рівень розвитку в учнів пізнавальних можливостей і здібностей; сформованість в учнів прийомів організації своїх пізнавальних дій, поведінки і регуляції ними, розумова працездатність учнів; логіка розгортання педагогічного процесу.
Дія цих факторів у процесі навчання аномальних дітей глибоко специфічна, що зумовлює і своєрідність структури уроку.
Як відомо, в учнів допоміжної школи знижені пізнавальні можливості, порівняно з нормальними дітьми в них ослаблене регулювання своїми діями і зусилями, є значні порушення процесів працездатності. Усе це зумовлює особливу логіку побудови навчального процесу на уроці. Тут важливого значення надається індивідуалізації навчання та організації й стимуляції пізнавальної діяльності учнів.
Відповідно до цього урок у допоміжній школі складається з таких етапів:
1)    загально-корекційного;
2)    організаційного;
3)    основного;
4)    заключного.
Структура уроку у допоміжній школі зумовлюється особливими причинами. Тут враховується також характерні для розумово відсталих учнів труднощі адаптації до змін характеру діяльності.
Завданням підготовчої частини уроку є створення в учнів готовності до праці на уроці, швидке і повне включення кожного з них у навчальний процес і забезпечення цим самим передумов оптимальної продуктивності праці учнів протягом уроку. Ця частина уроку складається з:
а) організаційної підготовки учнів до праці;
б) нервово-психічної підготовки учнів до максимальних навантажень на уроці;
в) дидактико-психологічної підготовки учнів до уроку.
Розумово відсталі діти не мають стійких внутрішніх стимулів до діяльності. Ці діти важко пристосовуються до нового порядку, при найменшому утрудненні збуджуються або загальмовуються. Тому на початку уроку кожного разу вчителеві слід вдаватися до цілої системи запобіжних заходів, звертати увагу на такі деталі, які в масовій школі можуть і не мати значення.
Особливу увагу має, наприклад, те, як здійснюється вхід дітей у клас, як учитель вітається з учнями, як оглядає їх.
Для скорчення часу включення дітей у роботу доцільно ввести спеціальні вправи, спрямовані на приведення до оптимального стану вищої нервової системи дитини і тим самим підготувати її до високих навантажень на уроці.
Це може бути усний рахунок, дидактична гра, заняття ручною працею, розгляд предметів, картин і бесіда про них, слухання оповідань, казок, загальнорозвиваючі фізичні вправи, спів, малювання, конструювання, граматичний розбір, творчий диктант, слухання магнітофонних записів, перегляд діафільмів, розпізнавання звуків, фізкульт розминка перед працею, гра з іграшками, кубиками, лото, вправи на активізацію мислення, уваги, пам’яті.
Ці вправи доцільно проводити протягом 5-6 хвилин відразу ж після організаційного моменту до оголошення теми уроку. Вони повинні бути пов’язані із змістом наступної роботи на уроці.
Підготовча частина на уроках у І-ІV класах допоміжної школи може виступати і як самостійний етап у вигляді перевірки домашнього завдання. Головне, щоб зміст її не був абстрактним, а мав тісний зв’язок з наступною частиною уроку.
Підготовча частина повинна проводитись у такий спосіб, щоб усі учні працювали одночасно, а не кілька з них по черзі, а інші були тільки присутніми при цьому.
Дидактико-психологічна підготовка учнів до уроку, крім забезпечення їх потрібним письмовими знаряддями і наочними посібниками, передбачає також створення в учнів позитивного ставлення до праці на уроці, пробудження в них інтересу до того, що вивчається, зацікавленості темою уроку.
Важливо, щоб учитель на кожному уроці фіксував увагу учнів на тому, чого вони мають навчитись і яке це має значення.
Готуючись до уроку, вчитель повинен уважно обміркувати прийоми доведення до учнів мети уроку. А після уроку відмічати, якій мірі вона була досягнута.
На основній частині уроку здійснюється:
1)    ознайомлення учнів з новим програмним матеріалом;
2)    поглиблене вивчення його;
3)    систематизація й узагальнення вивченого раніше;
4)    застосування знань і вмінь;
5)    повторення вивченого матеріалу.
Основна частина має досить складну логічну структуру. Основні її компоненти це:
1)    спеціальна підготовча, або вступна, частина уроку;
2)    перше звертання до джерела знань; ознайомлення з новими знаннями, вміннями і навичками або перше відтворення навчального матеріалу, що вивчався на попередньому уроці з метою уточнення, систематизації або узагальнення знань, умінь і навичок;
3)    повторення звертання до вивченого на уроці.
На спеціальній підготовчій частині уроку в учнів створюються оптимальні можливості для успішного розв’язання першого по черзі завдання основної частини уроку. Це досягається проведенням спеціальних розумових і фізичних вправ, спрямованих на підготовку учнів до сприймання навчального матеріалу.
На уроках письма, малювання, ручної праці вводяться вправи на розавиток в учнів м’язів руки і на підготовку рухового апарату до виконання фізичної роботи. На уроках читання, арифметики проводяться спеціальні заняття на відтворення набутих знань. Найпоширенішими формами проведення спеціальної підготовчої частини є такі:
1.    Перевірка домашніх завдань, що підводить учнів до сприймання нового матеріалу.
2.    Вступна бесіда, що вводить учнів у коло уявлень, необхідних для успішного сприймання нового матеріалу.
3.    Розповідь учителя, що підводить учнів до розуміння нового матеріалу.
4.    Повторення попереднього матеріалу для встановлення системи зв’язків.
5.    Спостереження за явищами природи, за життєвими фактами, слухання музики, розглядання картин, необхідні для поглибленого вивчення матеріалу.
У І-ІV класах допоміжної школи не практикується суцільний виклад нового матеріалу протягом більшої частини уроку. Ознайомлення з ним відбувається протягом недовгого часу.
Головною дидактичною вимогою, що висувається до проведення первинного звертання до джерела знань, є вироблення учнів правильних уявлень, понять і умінь з виучуваної теми. На цьому етапі відбувається початкове ознайомлення з новими знаннями й уміннями або перше звертання учнів до знань і умінь, набутих на попередніх уроках, з метою їх уточнення, поглиблення, систематизації та узагальнення, а також застосування на практиці. Новий матеріал на кожному уроці подається в малому обсязі, невеликими порціями, інакше учні неспроможні будуть засвоїти його. Тому етап першого ознайомлення учнів з новим матеріалом може тривати 5-10 хвилин.
Але хоч як би чітко не пояснювати учням новий матеріал, вони повністю і цілком не можуть засвоїти його відразу. Їм треба кілька разів пояснювати ту саму думку, доки вони її усвідомлять. Тому після пояснення навчального матеріалу, вчитель повторно звертається до щойно викладеного, домагаючись повного усвідомлення його і закріплення в пам’яті основних фактів.
На цьому етапі здійснюється уточнення, поглиблення, систематизація й узагальнення вивченого матеріалу, а також виконуються вправи на застосування знань.
Така логічна структура основної частини уроку.
Кожний урок потребує організованого завешення, певної закінченості. Тому наявність у структурі уроку як складової ланки заключної частини зумовлюються самою природою уроку. Основним завданням цієї частини є:
1)    підведення підсумків роботи на уроці й оцінка успіхів і старанності учнів;
2)    настанови учням щодо дальшої їх самостійної роботи, спрямованої на поглиблення і закріплення знань, здобутих на уроці, та на застосування їх на практиці;
3)    приведення організму у відносно спокійний стан, якщо на уроці учні перебували в напруженні (виконували фізичні вправи, працювали фізично тощо);
4)    приведення до порядку робочих місць, знарядь, інструментів, письмового приладдя;
5)    створення установки на відпочинок;
6)    організоване залишення класної кімнати.
У заключній частині уроку проводяться також фізичні вправи на дихання, короткочасні та цікаві дидактичні ігри, співи, відгадування загадок, декламації віршів та інше.
Уроки в допоміжній школі бувають різних типів. Тип уроку – це група подібних за структурою уроків. Відносячи той чи інший урок до певного типу, враховують такі фактори, як головне завдання уроку, характер змісту навчального матеріалу, вивченого на даний урок, вікові й типові особливості учнів, етап вивчення теми, логіка процесу навчання. Як відомо, навчання є багатоетапним процесом. У допоміжній школі це яскраво виявляється. Тут вивчення складних систем знань, окреслених певною темою, здебільшого не завершується на одному уроці. Воно триває протягом кількох уроків. У процесі такого навчання створюються сприятливі умови для компенсації вад сприймання знань і вироблення вмінь на основі своєчасного застосування корекційних засобів.
Відповідно до цього виділяють такі типи уроків у допоміжній школі:
1.    Пропедевтичні уроки. На цих уроках здійснюється лише підготовка учнів до засвоєння програмного матеріалу. Розрізняють загально-пропедевтичні і тематико-пропедевтичні уроки.
Загальнопропедевтичні уроки проводять здебільшого на початку першого року навчання. Завданням уроків даного типу є: виявлення в учнів знань, умінь і навичок, а також ступеня розвитку пізнавальних сил і здібностей; підготовка учнів до опанування знань, умінь і навичок – розвиток і корекція сприймань, уявлень, елементарних понять, прищеплення навичок орієнтуватися в шкільній обстановці, формування умінь вчитись. Також значна робота повинна бути проведена по навчанню учнів правил поведінки в класі і школі, вчити учнів орієнтуватися в класній обстановці, розвивати інтерес до навчання, позитивні емоції й мотиви.
Тематико-пропедевтичні уроки проводяться перед вивченням складної теми для дидактичної підготовки учнів до її сприймання. Такі уроки проводяться на різних роках навчання в тих випадках, коли для засвоєння навчальної теми потрібна попередня підготовка учнів, введення їх в коло ідей і понять, що вивчатимуться. Завданням таких уроків є відповідна підготовка учнів до сприймання нового матеріалу, створення і розширення потрібних уявлень і понять, актуалізація наявних знань, які повинні стати базою для усвідомення нового матеріалу.
2.    Уроки формування нових знань, умінь і навичок. Особливістю уроків цього типу є те, що на них учні сприймають новий навчальний матеріал або засвоюють нові способи й прийом дій. Головне в них – елемент поведінки, початкове ознайомлення, а не повне опанування нової порції знань, ще невідомих способів дій. Розв’язання цих завдань від початку до кінця проводиться на основі застосуваня різноманітних корекційних засобів.
Зміст навчального матеріалу добирають так, щоб він мав значно нищий рівень узагальнення порівняно з тим, що має місце в масовій школі. Навчальний матеріал подають учням в максимально конкретній формах з широким використанням наочності. Розумово відсталим учням під час вивчення нового навчального матеріалу постійно надається допомога у встановленні зв’язків між старими і новими знаннями, між окремими фактами в системі нових знань, між предметами і явищами, змістом нових знань і реальними предметами, явищами іпроцесами.
Учитель, застосовуючи різні методи навчання – розповідь, пояснення, бесіду, вправи, спостереження, досліди, демонстрування картин, кінофільмів, добиваються повного й усвідомленого сприймання навчального матеріалу, постійно вдаючись до багаторазових повторень, вказівок і роз’яснень.
Типова структура уроку формування нових знань, умінь і навичок така:
1.    Нервово-психічна підготовка учнів до уроку.
2.    Організація учнів до праці на уроці.
3.    Пропедетивна підготовка учнів до сприймання нового матеріалу.
4.    Формування нових знань.
5.    Повторне звертання учнів до здобутих знань для уточнення, доповнення, усвідомлення.
6.    Систематизація і узагальнення знань.
7.    Настанови щодо самостійної роботи учнів після уроків.
8.    Заключна частина уроку.
У цій структурі уроку спочатку відтворюються й аналізуються старі знання, встановлюються св’язки між тим і тим, що вивчатиметься далі.
Логічна структура педагогічного процесу завершується систематизацією засвоєних знань.
3.    Уроки додаткової корекції знань і умінь учнів.
Таких уроків небуває в масовій школі, бо діти з нормальним інтелектом спроможні самостійно подолати подібні вади в засвоєнні знань під час повторення чи виконання домашніх завдань. В допоміжній школі навіть після добре проведеного уроку, незважаючи на запровадження ряду корекційних засобів, учні не завжди повністю і якісно засвоюють знання. З часом окремі елементи засвоєних знань забуваються, абстракції послаблюються, руйнуються зв’язки між окремими факторами, явищами, процесами, подіями, відображеними в раніше сприйнятих знаннях. Тому потрібна додаткова робота для уточнення, внесення поправок, поповнення і відтворення знань, особливо тоді, коли одна й та сама тема вивчається протягом багатьох уроків. Суть корекційної роботи на цих уроках полягає в тому, що відбувається повторення раніше вивченого матеріалу для уточнення, відтворення і поповнення знань. Поряд з цим продовжують збагачуватись і закріплюватись нові знання в пам’яті учнів. Так створюється надійна основа для успішного навчання.
Типова структура такого уроку:
1.    Виявлення рівня засвоєння знань учнів для визначення того, що потребує корекції.
2.    Поелементарне повторення  і вивчення знань і умінь та коригування, уточнення, поповнення й збагачення.
3.    Об’єднання скоригованих знань в єдину систему.
4.    Закріплення знань і виправлення в їх застосуванні.
Зміст корекційної роботи залежить від характеру виявлення вад у знаннях учнів.
4.    Уроки систематизації й узагальнення знань.
Темп навчання в допоміжній школі досить повільний. На одну тему відводиться багато часу. Це дає можливість розподіляти матеріал кожної теми на менші порції і вивчати їх окремо, виділяючи для цього кілька уроків. А через те, що тема вивчається довго, учні забувають деякий матеріал цієї теми. Це ускладнює узагальнення і систематизацію всього матеріалу. Тому в допоміжній школі вводяться спеціальні уроки систематизації і узагальнення матеріалу. Основні завдання таких уроків – об’єднати окремі знання в єдину систему, відновити й зміцнити зв’язки між окремими елементами знань. За програмою для таких уроків спеціально відводиться час на повторення. Систематизація, що здійснюється на них, буває внутрі системною і міжсистемною.
Значення таких уроків важко переоцінити. На них створюються найсприятливіші умови для формування в учнів прийомів класифікації і систематизації й узагальнення, чого самостійно учні навчитися не можуть.
Стркутура основної частини уроку такого типу може бути такою:
1.    Поетичне відтворення і корекція окремих частин усієї системи знань.
2.    Об’єднання частин знань, що вивчались розрізнено, в єдину систему.
3.    Побудова загальних висновків.
Іноді вивченні раніше факти, явища, поняття розглядаються всі разом у порівняльному плані. При цьому до них учні кілька разів звертаються одночасно, порівнюючи їх кожного разу з новою ознакою.
5.    Уроки застосування знань, умінь і навичок.
Користуватися знаннями учнів систематично навчають у процесі засвоєння навчального матеріалу. Розумово відсталим учням дуже важко одночасно використовувати цілий комплекс знань і умінь, вводяться спеціальні уроки. При цьому враховується той факт, що з усіх видів навчальної діяльності розумово відсталим учням найважче застосувати знання. Навіть добре засвоєнні знання вони часто не спроможні застосувати. Проте завдяки спеціальному навчанню ці труднощі певною мірою долаються. Уроки застосування знань і умінь запроваджуються з усіх навчальних предметів. На них основним є самостійна практична діяльність різного характеру.
Орієнтований план такого уроку:
1.    Доведення до учнів завдань уроку.
2.    Відтворення необхідних знань і умінь.
3.    Пояснення, як слід застосовувати знання.
4.    Практичні вправи на застосування знань.
5.    Оцінка правильності застосування знань і виправлення допущених помилок.
6.    Уроки перевірки якості засвоєння знань і вмінь.
У допоміжній школі уроки цього типу посідають значне місце в навчальній діяльності учнів. Головним є те, що тут виявляється не тільки рівень засвоєння знань і вмінь, а й з’ясовуються результати корекційно-виховної роботи за певний проміжок часу. Виявляються прогалини в знаннях і вміннях учнів на основі цього визначається зміст дальшої додаткової корекційно-виховної роботи. Застосовуються два види таких уроків: 1) уроки перевірки якості засвоєння знань з окремої тими; 2) уроки заключної перевірки знань наприкінці півріччя чи навчального року.
Для перевірки використовують метод бесіди, письмові роботи і практичні завдання.
Основна частина цих уроків складається з таких етапів:
1.    Повідомлення теми і пояснення завдань уроку.
2.    Виявлення рівня засвоєння матеріалу.
3.    Підбиття підсумків перевірки знань і оцінка досягнень учнів.
4.    Настанови щодо усунення недоліків знань і умінь учнів.
Під час проходження педагогічної практики в допоміжній школі я неодноразово спостерігала за проведенням уроків вчителями та самостійно проводила уроки.
Ось кілька конспектів уроків, проведених в допоміжній школі.
Урок математики в 3-му класі.
Тема: Додавання та віднімання, множення та ділення в межах 20.
Мета: Узагальнити та систематизувати знання школярів на теми віднімання, множення та ділення в межах 20. Розвивати пам’ять, мислення, мову, увагу.
Виховувати дисциплінованість, самостійність.
Матеріал: підручники, картки з завданням.
Хід уроку.
1.    Організація дітей на урок.
–    Встали всі. Сідайте тихенько за парти. Руки положили на парту.
–    Відкрийте зошити, запишіть число, класна робота.
2.    Звертання до навчального матеріалу, що вивчався на попередньому уроці.
–    На дошці написані приклади. Їх треба розв’язати. До дошки підуть два учні, а всі інші повторяємо табличку ділення: 12:4=3, 16:2=8, 21:7=3, 28:4=7 (Усний рахунок).
–    А тепер перевіримо чи правильно виконане завдання на дошці.
(Кращим учням вчитель роздає картки з прикладами, щоб не мішали дітям, які працюють біля дошки).
3.    Перевірка домашнього завдання.
–    Давайте перевіримо домашнє завдання. (один учень зачитує приклади, всі інші слідкують в своїх зошитах).
–    А тепер виконаємо такі приклади:
83-(47+25)=11
91-(54+11)=26
–    Як ви додаєте, віднімаєте?
–    Тепер запишемо приклади під диктовку і самостійно виконуємо:
(47-42)=153
(17-12)=204
18:(78-72)=3
12:(8-4)=3
4.    Робота з підручником.
–    Відкрийте книжки на ст.81. Задача 21.
На одну полицю поставили 26 книжок, а на другу – на 7 більше. Скільки книжок на двох полицях? (вчитель викликає до дошки учня).
–    Запиши умову задачі і розв’яжи її.
26кн.+(26кн.+7кн.)=26кн.+32кн.=59кн.
Відповідь: на двох полицях 59 книжок.
5.    Приклади на застосування знань і умінь дітей.
–    Хто записав в зошит задачу, переписує з дошки ці приклади і самостійно їх розв’язує:
(5-2)=62
10:(15-10)=2
(12-9)=93
42-(21+9)=12
–    А тепер перевіримо, чи правильно всі виконали завдання. (Кращим учням дає ще додаткове завдання, а слабшим допомагає розв’язати приклади).
6.    Підсумок уроку.
–    Що ми сьогодні робили на уроці? (Розв’язували приклади, задачу, повторяли табличку ділення).
–    “П’ятірки” сьогодні одержали такі учні (…), деякі учні (…) старалися і одержують “четвірки”, а таким (…) ще треба краще працювати. Вони одержують “трійки”.
Самостійне проведення уроку ручної праці в 3-му класі.
Конспект:
Урок ручної праці. 3 клас.
Тема: Пришивання гудзиків.
Мета: розширити знання учнів про гудзики, сформувати уяву про технологію пришивання гудзиків, вчити учнів планувати свою роботу.
Розвивати мову, мислення, увагу.
Виховувати бережливе ставлення до одягу та білизни, виховувати інтерес до професії швеї.
Обладнання: голки, ножиці, клаптики тканини, гудзики різної форми, нитки, картинки з зображенням одягу, лист від ляльки Маші.
Підготовка до уроку: 1. Опрацювала “Программу специальных образовательных школ для умственно отсталых детей». 2. І.Г.Єременко, «Дидактичні основи уроку в допоміжній школі». 3. Л.В.Куцакова, «Ручной труд в детском саду».
Тип уроку: Урок застосування знань, умінь і навичок.
Хід уроку:
1.    Організація учнів до уроку:
–    Діти, урок почався, сідайте всі на свої місця. Покладіть руки на парти. Слухайте мене уважно.
2.    Підготовча частина. Зацікавлюючий момент.
–    Сьогодні у нас урок праці. Пригадайте, що ви робили на попередньому уроці праці? (Шили гольник).
Стук у двері: – Вам лист!
–    Давайте прочитаємо листа:
«Добрий день, діти! Пише до вас лялька Маша. Сьогодні я хотіла прийти до вас в гості, та не можу, тому що скоїлось у мене лихо. Ви пам’ятаєте, у мене було таке гарне голубе плаття. Так ось, на ньому видірвалися гудзики і я не можу його одягти. А пришивати я ще не навчилась. А ви вмієте пришивати гудзики? Напишіть мені, як іх пришивати. Я також навчусь, пришию їх до свого плаття і скоріше прийду до вас в гості. Пишіть скоріше. До побачення. Лялька Маша.»
3.    Повідомлення теми уроку і завдання.
–    Ну, що напишемо ляльці Маші, як пришивати гудзики?
–    А ви знаєте, як пришивати гудзики? Сьогодні ми з вами навчимося, як це потрібно робити.
–    Які ви бачили гудзики? (Дерев’яні, пластмасові, скляні, металічні, обтягнені шкірою або тканиною).
–    Також гудзики бувають з наскрізьними отворами: по 2 отвори, по 4; є також з вушками або на ніжці.
–    Від того, які гудзики залежить, як їх пришивати.
–    До кожного гудзика потрібно підібрати нитку. Вона повинна підходити кольором та товщиною до гуджика.
4.    Інструкція до практичної роботи по застосуванню знань, умінь і навичок.
–    Гудзики використовуються для застібання і для оздоблення. Подивіться всі уважно один на одного – у кого гудзики – для застібання, а у кого для оздоблення. Покажіть те ж саме на ось цих картинках.
–    Я нагадаю вам, як потрібно пришивати гудзики до тканини. А якщо я помилятимусь – підказуйте.
–    Спочатку нитку всиляю в голку, складаю її в двоє. Потім закріпляю її на тканині 2-3-ма стібками, всиляємо гудзик на голку і пришиваємо його 5-6-ма стібками. Виводимо голку на виворітню сторону, закріпляємо нитку і обрізаємо її.
–    Гудзик пришитий.
–    Якщо гудзик на ніжці, так само закріпляємо нитку на тканині, пропихаємо голку в ніжку і 5-6-ма стібками пришиваємо гудзик.
–    Зрозуміли?
5.    Фізкультхвилинка.
Ветер дует нам в лицо,
Зашаталось деревцо.
Ветерок все тише-тише,
Деревцо все выше-выше.
6.    Практичне виконання дій, супроводжуване інструкцією.
–    А тепер можете приступати до виконання завдання (вчитель допомагає).
7.    Підсумки виконаної роботи.
Огляд, оцінка виконаних робіт.
–    Давайте подивимось, хто як пришив. (Пропоную 2 кращим учням відібрати найкращі роботи).
–    Ці роботи оцінені на “п’ятірку”.
8.    Додатковий елемент для корекції особистості дітей.
–    Ось ви навчились пришивати гудзики. Давайте відпишемо листа ляльці Маші, як треба пришивати гудзики. (Діти з моєю допомогою складають лист).
–    Все урок закінчений. Ідіть на перерву.
Отже, ефективність навчання залежить від багатьох найрізноманітніших умов, в яких воно відбувається. Часто один і той же метод, прийом чи певна мета роботи в того самого вчителя в одних умовах дає різні наслідки. Особливо яскраво це проявляється в допоміжній школі. Нерівномірний розвиток пізнавальних здібностей учнів, готовності до навчання, різні, і часто неподівані, коливання їх працездатності, зміни в настрої, поведінці, в рівні усвідомлення і засвоєння навчального матеріалу, що зумовлюється післядією захворювання мозку, – все це по-різному позначається на якості уроку і вимагає від учителя надзвичайної гнучкості щодо добору змісту навчання і педагогічних прийомів.
Висока результативність уроку в допоміжній школі досягається при умові, коли на ньому забезпечується єдність навчання, виховання і корекції недоліків розвитку дітей, коли кожний урок тіснопов’язаний з попереднім і наступним уроками та позакласною роботою учнів.
Для розв’язання корекційних завдань на уроці в допоміжній школі запроваджуються допоміжні засоби:
а) спрощується структура й зменшується обсяг знань під час пояснення нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учнів;
б) уповільнюється темп навчання, що відповідає уповільненості психічних процесів, які відбуваються в розумово відсталих учнів; в) багато разів повторюється щойно поданий навчальний матеріал на всіх етапах його вивчення, щоб запобігти забуванню, нечіткості сприймання;
г) максимально використовується предметна діяльність і досвід дітей під час формування важких для них узагальнень;
д) забезпечується взаємо компенсація функцій різних аналізаторів, використовується слово, дія й наочне сприймання, щоб запобігти розриву між практичними діями, образами і поняттями;
е) складні знання розчленовуються на окремі частини для грунтовного вивчення кожної з них окремо з наступним відтворенням початкової структури знань;
є) використовуються різні види інструкцій, попередньо плануються дії;
ж) учнем і вчителем спільно виконуються частина завдань, якщо учень неможе сам його виконати;
з) за допомогою запитань, показу, тренувань, щоденних виправлянь виправляються й уточнюються дії учнів, якими керує вчитель.
Реалізація на практиці дидактичних положень про урок цілком залежить від учителя, його всебічної підготовки до уроку і систематичної роботи в опануванні майстерності його проведення.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка