1. Охарактеризуйте походження і сутність політики суб*єкти політики



Сторінка1/3
Дата конвертації24.04.2016
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

Зміст

1. Охарактеризуйте походження і сутність політики суб*єкти політики


2. Проаналізуйте форми державного правління
3. Проаналізуйте структуру та види політики
4. Охарактеризуйте форми державного устрою
5. Проаналізуйте характерні риси політики, політика як наука та мистецтво
6. Сутність ознаки та функції держави
7. Структура та предмет політології
8.Взаємозвязок правової та суспільної держави
9. Методи та функції політології
10.Проаналізуйте громадянське суспільство і зв'язок з державою
11. Проаналізуйте місце політології в житті суспільних наук
12.Типологія політичних партій
13.Проаналізуйте сутність влади як суспільного явища
14.Визначте типологію партійних систем
15.Охарактеризуйте типи політичних систем
16.Охарактеризуйте поняття ,історичні форми ,ознаки та функції партії
17. Охарактеризуйте сутність структуру та функції політичної системи
18. Охарактеризуйте партійну систему в Україні
19. Охарактеризуйте політичну систему в Україні
20. Сутність виборчої системи та виборчого права
21. Проаналізуйте політичну систему однієї з зарубіжних країн
22.Мажоритарна виборча система її основні характеристики
23. Проаналізуйте пропорційну виборчу систему
24. З*ясуйте сутність поняття «суспільна політична течія» та «суспільна політична доктрина»
25. Референдум і плебісцит
26.Охарактеризуте лібералізм і неолібералізм
27.Політичні партії ознаки та функції
28.Концепції політичної влади (походження)
29.Сутність типи та роль громадських об*єднань
30.Політичний екстремізм та його види сьогодні
31. Соціал-демократична концепція
32.Теорії походження держави
33.Громадські організації сутність типи та роль
34.Проаналізуйте поняття політичний режим
35.Консертизм і неоконсерватизм
36.Сутність типи(форми) та (ознаки) принципи демократії
37.Охарактеризуйте політичну владу сутність ознаки ,форми прояву, засоби здійснення(реалізації)
1.Полі́тика — цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. Сутність політики :Розмірковуючи про політику, найчастіше ведуть мову про владу одного класу над іншим, однієї соціальної групи над іншими, однієї особистості над масою тощо. Ядром політики є боротьба за завоювання, утримання і використання влади, водночас політична влада являє собою реальну здатність соціальних сил реалізувати свої специфічні об'єктивні інтереси, проводити свою волю в політиці й правових нормах. Історія поняття :Термін «політика» поширився під впливом однойменного трактату Аристотеля — «Політика», змістом якого є узагальнення проблем розвитку давньогрецьких держав, правлінь і урядів. В античну добу політику розглядали як одну з домінуючих сфер діяльності, що визначає статус індивіда, можливість утвердити свої сили та розум і ґрунтується переважно на двох принципах: волі та традиції. Політика визначалася як тотальний процес, жити в суспільстві означало жити обов'язково політично, оскільки політика виступала як всезагальна форма соціальних зв'язків. Вебер визначав політику як прагнення кожної людини брати участь у владі або впливати на розподіл її між групами всередині держави, як надію завжди знаходити зустрічне розуміння інших членів суспільства щодо своїх дій. Суб'єктом політики можуть бути особистість, організація або суспільна група, які здатні творити політику й ініціювати істотні зміни в політичних відносинах.


2.Фо́рма держа́вного правлі́ння — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави. Виділяють такі форми правління — монархія (влада одного), олігархія (влада меншості), демократія (влада більшості), республіка (влада закону), анархія (відсутність влади). Мона́рхія— форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові. Олігархі́я -політичний режим, за якого влада (політична, економічна та ін.) належить невеликій кількості осіб (військовим, фінансистам тощо). Демокра́тія— політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія). Респу́бліка — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк, з окресленими законом повноваженнями, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову. Ана́рхія— суспільний або політичний стан відсутності влади. Ідея анархії знаходить своє втілення поперше в політичній філософії, де Анархізм ратує за подібний соціальний устрій.

3.Структура політики

Наявність і взаємодія структурних елементів політичної організації надає політиці внутрішньої цілісності, завдяки чому вона має можливість виконувати певні функції. До структурних складових політики слід віднести:



  • політичні відносини, що відображають стійкий характер взаємозв'язків суспільних груп між собою і з інститутами влади;

  • політичну свідомість, яка характеризує залежність політичного життя від усвідомленого ставлення людей до своїх інтересів;

  • політичний інтерес, що являє собою внутрішнє, усвідомлене джерело політичної поведінки, яке спонукає людей до постановки певних політичних цілей і до дій, направлених на втілення цих цілей у життя;

  • політична діяльність суб'єктів політики; суб'єктами політики виступають переважно: держава, політичні партії, громадські організації, або ж політичний індивід, дії якого чітко окреслені законами та моральними нормами; іноді і соціальні інститути, які покликані виконувати переважно неполітичні завдання, нерідко справляють досить суттєвий вплив на політику: церква, університети, асоціації тощо;

  • політичний процес як сукупність видів діяльності суб'єктів політики, які охоплюють усі стадії функціонування політичної системи і спрямовані на досягнення політичних цілей;

  • політична організація, що відображає роль інститутів публічної влади як центрів управління системними процесами.

Види політики

Розрізняють політику внутрішню і зовнішню. Внутрішня політика охоплює основні напрямки діяльності держави, її структур і органів державної влади з регулювання взаємодії людей усередині країни. Залежно від сфери суспільних відносин, яка є об'єктом політичного впливу, внутрішню політику можна класифікувати на:



  • економічну політику;

  • національну політику;

  • соціальну політику;

  • демографічну політику;

  • культурну політику;

  • аграрну політику;

  • науково-технічну політику;

  • екологічну політику;

  • військову політику, або оборонну політику;

  • антропологічну політику.

Національна політика являє собою науково обґрунтовану система заходів, спрямованих на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин[5].

Зовнішня політика — діяльність держави на міжнародній арені, що регулює її стосунки з іншими суб'єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями, іншими громадськими об'єднаннями, міжнародними організаціями. Зовнішньополітичний курс будь-якої держави визначається, головним чином, характером її внутрішньої політики, і в водночас істотно впливає на внутрішню політику. Зрештою і внутрішня, і зовнішня політика вирішують одну задачу — збереження і зміцнення існуючої в державі системи суспільних відносин.

За пріоритетами політика поділяється на нейтральну, відкритих дверей, національного примирення, компромісів; за змістом і характером — на прогресивну і реакційну, на науково обгрунтовану і волюнтаристичну тощо.



4.Форма державного устрою — спосіб територіальної організації держави або союзу держав. Історично існували:

  • проста, або унітарна;

  • складна — наприклад федерація, конфедерація.

На поточний момент виділяється три основні форми державного устрою:

  • Унітарна держава - проста, єдина держава, яка характеризується відсутністю у адміністративно-територіальних одиниць ознаки суверенітету. Виділяють централізовані і децентралізовані унітарні держави, з наявністю або відсутністю автономних утворень.

  • Федерація - складна, союзна держава, частини якої є державними утвореннями з певним державним суверенітетом. Будується на розподілі функцій управління між центром і суб'єктами федерації.

  • Конфедерація - тимчасовий союз держав, який створюється для досягнення політичних, економічних, культурних та інших цілей. Не володіє самостійним суверенітетом, відсутня єдина система законодавства


5.Характерні риси політики.

Політика є особливим видом діяльності людей, пов’язаним з організацією всього процесу соціального життя. Це така сфера, яка вирізняється, перш за все, публічним характером. За визначенням французького політолога Ж.Фрьонда, публічне – це те, що є у суспільстві організованим, структурним, безособовим, представницьким; інакше кажучи – відчуженим від приватного, особистого життя. Приватне ж – це персональне, особисте, безпосередньо людське. У сфері публічних (політичних) відносин люди виступають у певних ролях – громадян, депутатів, членів партій, президентів. Нарешті, публічні відносини відзначаються ієрархічним характером, тобто характером панування – підкорення, вони є владними.



Характерні риси політики:

• зв'язок приватного та загального, інтересу особистості та інтересу соціальної цілісності (групи, країни, людства) - ми входимо у світ політики тоді, коли вирішуємо не тільки свої приватні проблеми, але діємо, виходячи з розуміння їх зв'язку з завданнями, що далеко виходять за рамки наших особистих інтересів, коли цими проблемами зайняті багато інших людей;

•будь-який тип політики пов'язаний з вирішенням проблем існування і функціонування держави - соціального інституту, який служить для вирішення проблем, що цікавлять суспільство в цілому;

• зв'язок з діями і інтересами великих мас людей;

• цілеспрямована діяльність, що передбачає необхідність тверезого аналізу, обліку різноманіття умов і компонентів політичних дій;

владний характер, здатність примусу, вольового впливу для додання цілеспрямованості дій багатьох людей.

Політика є багатоманітним суспільним явищем: однією зі сфер суспільного життя; особливим видом суспільних відносин, передусім великих соціальних груп, пов'язаних із реалізацією влади в суспільстві; засобом узгодження соціальних інтересів; боротьбою за оволодіння державною владою та участю у її здійсненні; організацією та функціонуванням держави й політичної системи в цілому тощо. У найзагальнішому вигляді політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.

У політології виокремлюють різноманітні функції політики:

• задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства;

• раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави;

• примус в інтересах окремих верств населення або всього суспільства в цілому;

• інтеграція різних верств населення за рахунок підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;

• соціалізація особистості (включення її у складний світ суспільних відносин);

• забезпечення послідовності та інноваційності соціального розвитку як суспільства в цілому, так і самої людини.

Багатоманітність функцій політики засвідчує її всеосяжний характер, неперервність впливу на суспільство й неперехідність значення для врегулювання суспільних відносин.



Політика як наука і мистецтво

Суть політики визначається двоїстим характером цього явища.По-перше, політика — наука, оскільки вона базується на законах суспільного розвитку. Останнє вимагає від дослідників обов'язкового розгляду цього явища крізь призму розуміння об'єктивної логіки його законів, визначення його категорій та методів. Відтак політика не може виступати в суспільному житті як сфера дії окремої особи, соціальної групи або класу.

По-друге, політика — це не тільки наука зі своєю системою категорій, закономірностей і методів, а мистецтво, яке полягає в умінні використовувати наявні можливості, вміти приймати правильні й виважені політичні рішення як на основі теоретичних знань і перевірених історичною практикою логічних висновків, так і за допомогою уяви, інтуїції, творчої сміливості та ініціативи. Політика як мистецтво — це необхідний компонент дійового й емоційно-вольового життя політики, що істотно визначає її ефективність, характер методів, вибір тактики та професійне покликання політичного діяча.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка