\ Скалатська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Методичний кабінет



Скачати 214.26 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір214.26 Kb.

\

Скалатська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Методичний кабінет



Голодомор 1932-1933 рр. в Україні

(урок-конференція,10 клас)
Вчитель історії

Бульбіна М.В.
2011р

Мета: вдосконалювати загальнонавчальні вміння: працювати над доповіддю,

виступати з повідомленням, вивчати додаткову літературу, виступати в ролі опонента, складати рецензію на доповідь, чи повідомлення.



  • Розвивати мислення учи і в, вміння виділяти головне, суттєве в змісті, узагальнювати чисельні факти; .

  • Виховувати почуття патріотизму поваги до подій вітчизняної історії та людей, які їх пережили, громадську свідомість;

  • Формувати у кожного учня власну оцінку подій, що вивчаються. Тип уроку: учнівська конференція.

Між предметні зв'язки: українська література, всесвітня історія, правознавство.

Література:

  • В. Барка. «Жовтий князь», - К., 1991р.

  • Великий голод на Україні очима істориків, мовою документів К:, 1990

  • Міщенко О., Безкровна війна, - К., 1991р.

  • Политический словарь - М: Политіздат, 1979р.

  • Чорна книга України, збірник документів, архівних матеріалів, листів, доповідей, статей досліджень, Упорядник Ф. Зубанич. - К., Просвіта 1998р.

Звучить «Реквієм» Моцарта



Вчитель: Пекельні цифри та слова

У серце б'ють, неначе молот,

Немов проклятий ожива

Рік тридцять третій

Голод..., голод...

У люті сталінській, страшній

Тінь смерті шастала по стінах.

Сім міліонів (Боже мій!)

Недолічила Україна !

Страшні тридцяті роки ХХ століття. Стільки горя та страждань принесли вони нашому народу. Люди змушені були пройти через знущання збоку влади, зраду близьких, злиденність та постійний страх. Занадто багато випробувань випало на їх долю. І сьогоднішня наша розповідь - про одне з них, голод 1933 року, що отримав страшну назву «голодомор».

Трагічний 1933 р. ознаменувався не тільки найстрашнішим голодом в історії нашого народу, а й приходом до влади фашистів у Німеччині, країні, що відіграла одну з головних ролей в Свропі.

Отже на нашій конференції ми порушимо наступні питання:



    1. Що криється за страшним змістом слова «голодомор».

    2. Чому голод називають штучним, якщо в цьому році дійсно були не сприятливі кліматичні умови?

    3. Чи можна вважати голод 1933 р. геноцидом проти українського народу?

На конференції присутні: дослідники, пошуковці, літературні коментатори, фотокореспонденти, документознавці, опоненти, правознавці. Вчитель: Що ж криється за страшним змістом слова «голодомор». Слово надається нашим дослідникам, які працювали з письмовими джерелами, статтями в газетах і журналах.

Учень - дослідник. Для нашої конференції, працюючи з довідниками та

словниками радянських часів, я з'ясувала походження поняття «голодомор», щоб визначити його точне тлумачення, але так і не знайшла в них такого слова. Є «голод», яке практикується як відсутність продуктів харчування у зв'язку з неврожаєм або іншим стихійним лихом, та «голодування» - випробовування голодом на протязі довгого часу, або вкрай погане харчування. Отже, Голодомор — поняття зі всіх боків складне: і за суттю, і за змістом, і як історичне явище, і як словниковий термін. У граматиці воно складається із двох складників: «голод» і «морити», які буквально означають «морити голодом людей». Яке глибинне значення криється уже в одній назві того лиха, що спіткало Україну на початку 30-х років ХХстоліття.



Вчитель: Як ви гадаєте, чому майже до початку 1990-х років поняття «голодомор» було відсутнє у словниках та довідниках?

Учень — дослідник: - У радянські часи все, що стосувалося тієї страшної сторінки історії, було під суворою забороною. Селяни вмирали від голоду в обстановці цілковитої інформаційної блокади. Газети захлиналися повідомленнями про успіхи соціалістичної індустріалізації, репортажами про звитяжну працю на колгоспних ланах. Жахливі подробиці про голодомор, які інколи потрапляли в закордонну пресу, оголошувалися злісними вигадками буржуазної пропаганди. Слово «голод» заборонялося вживати навіть в документах партійних документів, які мали гриф «цілком таємно».

У всі наступні роки згадка про голод 1933 року каралася 58-ю статею Карного кодексу (антирадянська пропаганда). Необережно мовлене слово могло запроторити людину в концтабір. На УУ зїзді КПРС Микита Хрущов виступив з доповіддю про сталінські репресії. Поступово конкретні факти, що містилися в цій доповіді, стали надбанням широкої громадськості. Це були свідчення про масовий терор 1937 року. Проте голодомор на Україні Хрущов не згадував.

Учень - дослідник: чисельна українська діаспора в Канаді і США калатала в усі дзвони, щоб донести правду про голодомор до світової громадськості. Однак до українців довго не прислухалися. В 50 річницю голодомору світова громадськість звернула увагу до цієї теми: діаспору навіть почули, але її не повірили, адже факти здавались неймовірними. В жовтні 1984 року президент США Рейган підписав законопроект про заснування при Конгресі спеціальної комісії для, виявлення причин голоду в Україні, інспірованого радянським урядом.

Після приходу до влади Горбачова у Радянському Союзі почала поширюватися гласність. Проте інформація про голодомор залишалася забороненою. А комісія Конгресу США регулярно розсилала інформацію про свою роботу не тільки власному урядові, але й радянському посольству в Вашингтоні. Правду про голод вже неможна було приховати.

26 січня 1990 року ЦК КПУ прийняв постанову «Про голод 1932-1933 року на Україні та публікацію пов'язаних з ним архівних документів». Незабаром після нього вийшла з друку книжка «Голодомор 1932-1933 років на Україні очима істориків, мовою документів». Суть постанови визначається одним реченням: «Архівні матеріали розкривають, що безпосередньою причиною голоду на початку 30-х років у республіці стало примусове, з широким застосуванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної політики, (фото)

Вчитель: Отже, завдяки зусиллям українських і зарубіжних істориків, голодомор перестав бути «білою плямою» нашої історії. Група наших літераторів пропонує літературний супровід теми.

Літератор: В селі повзе на ліктях,

В долині сонце ловлять діти, Що дзвінко капає із стріх.

І п'ють опухлими вустами Оту живицю молоду.

Їм жить і жить, та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора, -

Сьогодні ворогом ставав!

Голодний рік. Жорстокий світе,

Дай хоть надію для живих!

Весна. І сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх.

Вчитель: на нашій конференції присутні опоненти - представники влади, які вважають, що на них звели наклеп і хочуть переконати в цьому присутніх.

Опонент: Політика колективізації, що була спрямована на створення рівних умов господарювання для усіх верств сільського населення шляхом створення колективних господарств, наштовхнулося на різке протистояння найбільш заможної частини селянства - куркулів з їх приватновласницькими переконаннями. Вони підбурювали своїх односельців не вступати до колгоспів, чинити опір владі, приховувати від обліку реальні розміри врожаю, ховати зерно. У зв'язку з цим посівна компанія 1932 р. була проведена на низькому рівні. До 20 травня було засіяно трохи більше половини всіх запланованих площ. Внаслідок неякісної обробки пропасних культур частина посівів загинула. До того ж південні області України, які традиційно давали значну долю хліба в «український коровай», охопила засуха. Ситуацію ускладнювала безгосподарність в деяких колгоспах, де вплив куркулів був значним, незацікавленість селян, які вже приховали власне зерно, в ефективній роботі на колектив. Вважаю, що все перераховане переконливо свідчить про те що голод 1933 року був результатом несприятливих кліматичних умов, а також неспроможності більшої частини селянства працювати не тільки для власних потреб, але й для потреб суспільства.

Вчитель: - Чи переконав нас опонент в тому, що голодомор є наслідником несприятливих умов? Давайте розберемось в цьому.

Вчитель: Ми запросили на нашу конференцію правознавців, які спираючись на правові норми та закони, дадуть юридичний коментар до подій, які ми розглядаємо.

Учень - правознавець: - Історія будь - якої країни являє собою сукупність взаємопов'язаних людини та суспільства, громадянина та влади. Як часто у житті ми чуємо слово «влада», але тільки інколи замислюємося над його змістом. А, між тим, «влада - це здібність та можливість виявляти визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою волі, авторитету, права, насильства, політичного планування, системи державних органів». Працюючи над розкриттям поняття, я перечитав багато визначень. І ось що дивно: саме це твердження, що так підходить до сучасної характеристики тієї влади, яка панувала в Україні протягом 70 років, я знайшов у одному з найважливіших офіційних видань радянського часу - Радянському Енциклопедичному Словнику на ст„ 229. Отже, вже тоді вчені, які укладали статті словника, розглядали радянську владу, як насильництво над поведінкою та діяльністю людей.

Вчитель: Щоб переконатися у всьому сказаному, ми надамо слово нашим пошуковцям, які шукали спогади очевидців цих подій і навіть зустрічалися з ними.

2 - учень - пошуковець:

Графова Тамара Федорівна, 1918 року народження, мешканка с. Кирилівка Кіровоградської області:

«Мій батько був простим селянином, на шиї в якого «сиділи» дружина, шестеро дітей і стара мати. Пізно восени 1932 року стали приходити уповноваженні і забирати усе, що бачили. Вони встигли побудувати скрізь: у хаті у хлівах, у погребі, жодна щілина не випадала з їх зору, все обшукали. Після таких візитів в хаті не залишалося ані крихти. Родина жила сутужно - їли траву, кропиву, лободу, листя з дерев, про хліб зовсім забули Молодші діти без кінця пропадали в лісі чи посадках: ловили їжаків та ховрахів. З них мати варила якусь страву «з м'ясом». В ту зиму тільки в нашій родині померло четверо».

Правовий коментар: «17. Оскільки власність є право недоторкане, то ніхто не може бути позбавлений її інакше, як у випадку встановленої законом безперечної необхідності та при умовах справедливого попереднього відшкодування» (декларація прав людини і громадян 26 серпня 1789 р. Франція).

Пошуковці. 3-я учениця

- Спогади Пінчук Надії Василівни, 1922 року народження, яка під час Голодомору мешкала у с. Рубани Київської області.

«Мій батько - Василь Пінчук мав вісім гектарів землі та вісім дітей. Радив йому якось добрий товариш: «Іди до колгоспу, а то буде тобі погано». Поки батько роздумував, прийшли нас розкуркулювати. Двох коней, корову, курей, овець, віз та борони відтягли до колгоспу. Не посоромилися навіть скатертину зі столу зняти. У мами - Феодосії Луківни — були довгі товсті коси. Уповноважений схопив її за коси і почав.трясти: «Ти у волосі золото ховаєш». Найстрашніший спогад, як вмерли батько і сестра. Ми усі спали на підлозі в хаті, підстеливши трохи сіна. Ранком я прокинулася, а вони вже мертві. Дуже страшно було дивитися на голодних дітей. Вони спухали, шкіра на розпухлих тільцях тріскалася, і звідти бігла вода. Старший брат вже не міг ходити, лежав на печі. Він попросив, щоб я принесла йому води, але я щось робила і пішла по воду не одразу. А коли принесла, він вже помер. Тож почуття провини переслідує мене все життя. Полем біля нашого села йшов якийсь чоловік. Саме в цей час колосся починало наливатися зерном. Чоловік не витримав, почав зривати колоски та їсти. За цим його і застав комсомольський патруль. Активісти так побили чоловіка, що він там на полі і помер. Сусідські хлопчаки якось прибігли і сказали, що за селом помер наш односелець. Наступного дня пішли забрати тіло, щоб поховати, але все м'ясо з чоловіка вже хтось зрізав. Моя сусідка (я кликала її бабою Параскою, хоч

вона була ще зовсім не стара. Але голод всіх робить старими та страшними) мала двох дітей років до дванадцяти. Коли діти повмирали, баба Параска не поховала тіла, а віднесла їх у погріб, а потім відрізала потроху дитячого м'яса і їла. Але це її не врятувало. Незабаром жінка померла. З усієї нашої великої родини в живих залишилась я одна».



Правовий коментар: «19. ніхто не може бути позбавлений найменшої частини своєї власності без його на те згоди». «14. Ніхто не може бути засуджений інакше, ніж після вислуховування його пояснень, після виклику в законному порядку і тільки в силу закону, опублікованого до скоєння порушення» (Конституція франції від 24 червня 1793 року).

«Ст.128. Недоторканість житла громадян і таємниця листування охороняється законом» (Конституція (Основний закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 5 грудня 1936 року).



Фотокореспонденти:

- А ми хочемо проілюструвати все почуте фотокартками, знайденими нами у виданнях присвячених голодомору і перезнятих для експозицій на ксероксі. З цих документів ми створили фото літопис «Хроніка чорного року», який допоможе нам реально усвідомити весь жах, який творився в Україні, (на додатковій дошці або планшеті кріпиться полотно з фото літописом.)



Літературознавці:

Скорботна мати ішла поволі, Туди, де зріло колосся в полі! Несла на грудях дитя, мов птаху, Не стало сили, лягла край шляху, Мов стебла, руки син простягає, І хліба в мами все благає. Але благання свого пташеняти Уже не чує стражденна мати Згасала тихо біля дитяти . Проснися, нене, проснися, нене! Дозріло жито твоє зелене. Голодомори, голодомори, Все до зернини взяли із комори. Взяли з комори все до зернини, Все до зернини в неньки й дитини. В неньки й дитини із України.

Пошуковець:

Жителька Полупанівки Підволочиського району Тарнавська Ольга Іванівна згадує страшні роки голоду у Вінницькій області, де вона

народилася. «Ніби сон встає переді мною моє рідне село Гнатківці, де голод забрав на той світ більше половини людей. Кожного дня вмирало по 5-6 чоловік, не було кому хоронити, не було коней, бо всіх поїли, тому людей несли на ношах. А священник відправляв на цвинтарі за всіх разом. Від голоду померли мої брат і батько, а я чудом залишилась жити. Ми збирали в лісі жолуді, товкли і варили гірку бовтанку, а з гнилої сухої торішньої картоплі, яку збирали на полі, пикли на блясі деруни. Була посуха, та ще відбирали останні зернятка московські пани. Шукали навіть у горшках. Люди їли лободу і кропиву, але і того не вистачало. Ніде не було і бур'яну. Боже, хорони нас від такого страшного лиха. Щоб ніколи не повторився голод на Україні».

Правовий коментар:



  1. «Політика радянської влади повинна бути спрямована на дійсну допомогу бідняцьким та середняцьким елементам селянства у справі підйому їх матеріального добробуту, господарства та їх політичного та культурного росту» постанови III з'їзду Рад СРСР).

  2. «Всіх людей створенно рівними, всі вони творцем наділенні певними та невідємними правами, до яких належать: життя, свобода, прагнення до щастя» (Декларація незалежності від 4 липня 1776 р.)

Вчитель:

І, нарешті, ще один свідок, цього разу дуже незвичайний, бо нашим очевидцем виступає увесь народ, а точніше - улюблені давніх давен твори: приказки прислів'я, загадки, анекдоти - приклади усної народної творчості, у яких відображена правда життя.

Збирачі фольклору:

Безперечно, що така важлива і водночас жахлива подія, як Голодомор 1933 року, не могла не знайти свого відображення у народній творчості. І хоч за складання подібних форм творів та й навіть за їх цитування у колі знайомих можна було заплатити життям, це могло зупинити майстрів влучного слова. Ми перечитали багато книжок, у яких вміщенні приказки, прислів'я, загадки тощо і вибрали з них тільки ті, які стосуються нашої невеселої теми. Отже, народний «сміх крізь сльози».

Найпоширенішим видом усної народної творчості є приказки і прислів'я. Вони, мов висновки - вироки, дають оцінку подіям і явищам. Як, наприклад, оці, народженні на початку 1930 - х:

Бог карає холодом, а Сталін нищить голодом.

Серп і молот несуть смерть і голод.

Кремлівська звіздар забрала й квочку з гнізда.

Ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні.

Нема хліба, на столі, а до того іще голі.

Нема хліба, нема сала, бо радвлада все забрала.

Одним з улюблених народом видів усної народної творчості є загадки. Про популярність загадок в Україні зауважили ще І. Котляревський та М. Гоголь, бо в них знаходять своє відображення стосунки між людьми, їх поведінка, побут, суспільні явища. Ось лише деякі з них, що стосуються нашої теми:

1. Чому в Радянському союзі нема повені, а лише суцільні засухи?


3. Яка споруда у вашому населеному пункті найвища?

  • Будинок НКВС, бо з нього видно і Сибір, і Соловки.

І хоч з жорстоких часів голодомору минуло вже 72 роки, а влучні народні оповідки досить живі. їх «живучість» зумовлюється стисло й образно висловленою правдою, відсутністю підлабузництва і фальші. Завдяки цьому зразки усної народної творчості стрімко поширювалися серед народу, заслуговуючи на його істину, незрадливу любов. А ми з вами можемо вважати усну народну творчість періодгу колективізації та голодомору документальним свідченням народу про ті часи.

Літературознавці:

Мамо, мамо, я скоро помру,

Не рятуйте мене, не треба,

Не ріжте ні брата мого, ні сестру,

Бо не впустить нас Бозя до неба!

А як серце моє навіки засне, Не вбивайтесь з горя, нене. Покладіть біля вишні в садочку мене І лягайте самі коло мене. Забринить понад нами бджола золота, А та вишня виснянної ночі Накриватиме цвітом наші чола й уста І росою вмиватиме очі.

Вчитель:


  • Що ж, ми вислухали очевидців — дивом вцілілих свідків тих далеких страшних місяців та невмирущу народну творчість. А чи можуть підтвердити ці свідчення документальні джерела, без яких ні одне твердження не приймається на віру?

Група документознавців:

  • так, документи підтверджують це. Ми опрацювали такі фундаментальні праці з цього питання, як «Чорна книга України» та «Колективізація і голодомор на Україні». І там знайшли такі докази.

Плани здачі зерна державі були більшими, ніж реальний урожай. Ще у вересні 1932 року державна верхівка приймає холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобів.

Витяг з протоколу засідання Політбюро №90 від 8.IX. 1932:

5. Запропонувати обкомам в колгоспах, які недовиконали план, негайно перетворити залишену частину насіннєвого фонду на хлібозаготівки. 7. По відношенню до колгоспів, що вже виконали план хлібозаготівель, але не погасили боргу по ссуді, запропонувати обкомам прийняти міри до її негайного стягнення».

За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом найближчих помічників Сталіна - Кагановича й Молотова викачали з українських сіл всі фонди - продовольчий, фуражний, насінний. Представники місцевої влади не відставали від них, відбираючи у колгоспників все до зернини. Це була не хлібоздача, а справжній розбій.

З протоколу №96 засідання Політбюро ЦК КП(б) У з участю Л.Кагановича від 29.12.1932р.: «ЦК КП(б)У пропонує по відношенню до колгоспів, що не виконали плану хлібозаготівель, негайно на протязі 5-6 днів вивести усі фонди, в тому числі так звані «насінневі» на виконання плану хлібозаготівель. Всяку затримку у вивозі цих фондів ЦК буде розглядати як саботування з боку районного керівництва і прийме відповідні заходи».

Наївно вважаючи жахливий стан у деяких селах ініціативою місцевих влад, про які начебто «наверху» нічого невідомо, люди писали листи та скарги до ЦК партії у Київ та Москву.

Ось деякі з них:

«Шановний тов. Сталін, чи є закон Радянської Влади, щоб селянство сиділо голодне, так як ми, колгоспники, не маємо уже з 1.1.32 року у своєму колгоспі ні фунта хліба...поголовний голод серед народу. Постає вопрос. Как ми можемо строїти соціалістичне строітельство народного господарства, коли ми обрічені на голодну смерть...Спрашуємо, за що ми бились на фронтах, за те, щоб сидіти голодним, щоб бачити, як вмирають діти в корчах з голоду?» (Колгоспники з с. Горби під Кременчугом);

«Тов. Сталін, будьте так добрьі, ответьте мені — почему в колгоспах колхознники пухнут з голоду і їдять дохлу коніну...» (Лист Сталіну від Бойко з Голубівського рудника);

«...Пише цього листа не одна особа, а декілька, та тільки не осмі-лються написати правду...Потрібні негайні заходи...справа в тому, що в колгоспі люди працювати не бажають, люди, діти, старики голодні, худоба гине, люди стали злі. Радянську владу заклинають, ніхто їй нічого не віре...» (без підпису до Всеукраїнської старости Г. Петровського).

У відповідь на тисячі скарг голодних і обездолених вийшла постанова ЦВК та РНК СРСР про застосування розстрілу та 10 — річного ув'язнення за розкрадання колгоспного майна (так званий «закон про п'ять колосків»):

«Применять в качестве судебной репресии захищение (воровство) колхозного и кооперативного имущества вьісшую меру социальнои защити — расстрел с конфискацией Вего имущества и заменой при смягчающих обстоятельствах ляшением свободи на строк не ниже 10 лет с конфискацией Вего имущества».

Приблизно в цей же час на січневому (1933) пленумі ЦК ВКП(б) Сталін, підводячи підсумки І п'ятирічки, заявив: «Ми, безперечно досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги радянської влади». А 19 лютого, на І- му з'їзді колгоспників - ударників «Вождь» доповнив сам себе: «Ми добилися того, що увійшовши в колгоспи і користуючись кращою землею і кращими знаряддями виробництва, мільйонні маси бідняків..., які раніше жили впроголодь, стали тепер.. .людьми забезпеченішими».

І це говорилося в той час, коли голод в Україні набув велетенських розмірів. Намагаючись урятуватись, тисячі селян йшли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб чи прагли вибратися за кордони України. Але дороги, що вели до міст, були блоковані, і дорогами від села до села блукали сотні родин з дітьми, не сподіваючись, що хтось захистить і дасть притулок.

Та й хто міг захистити селян, порушивши при цьому директивну ЦК ВКП(б) та РНК «В зв'язку з масовим виїздом селян за межі України» від 23.01.1933.: «негайно вжити у кожному районі рішучі заходи до недопущення масового виїзду одноосібників та колгоспників…

4.Вживіть заходи до припинення продажу квитків за межі України селянам і тим,хто немає посвідчення РІКів про право виїзду».

А уряд наче затягував на шиї зашморг,приймаючи чергову постанову:

«Припинити зовсім харчування за рахунок продовольчої допомоги праце- здатних колгоспників,хоч і тих,які потребують»(31.03.1933).

Щоб приховати правду про голод на Україні, була дана вказівка спростува-ти свідчення про голод,які з’явилися на Заході,і не допускати ніякої допомо- ги з боку іноземних держав. Жителі прикордонних з Україною областей Польщі зібрали сотні тон пшениці,але їх затримали на кордоні,не впустивши в Україну. Навіть у гітлерівській Німеччині «Товариство допомоги голоду –ючим німцям СРСР» стало надсилати на Україну посилки та грошові пере- кази,але політвідділи тих місцевостей,куди вони надходили,нещадно боро- лися з «фашистською лавочкою по наглій вербовці сил» і конфісковували надходження. Цікаво,що прагнучи спростувати повідомлення про голод у СРСР,радянське керівництво не припиняло імпортувати хліб за кордон. Тільки у 1932році було вивезено 5,2 млн.тон.

Вчитель: Гадаю,що доказів вже достатньо.Час робити висновки з почутого і знаходити відповіді на наші проблемні питання.

Учні роблять висновки:

1-й учень: Голодомор 1932-1933рр. був спланований Комуністичною партією та радянським урядом,який:

А) не знизив темпів хлібозаготівель,незважаючи на несприятливі кліматичні умови та низький урожай;

Б) фізично ослабив та знекровив селянство насильницькою колективізацією та розкуркулюванням міцних селян;

В) за ідеологічними гаслами соціалістичної системи не звертав уваги на життя конкретних громадян своєї країни;

Г) замовчував реальні масштаби голоду і не зробив нічого, щоб його запобігти, а коли голодомор вже розпочався, зменшити кількість жертв шляхом надання допомоги;

Д) репресивними заходами знищив усіх, хто осмілився акцентувати увагу на факті голоду;

Е) під час жахливої трагедії голодомору не припинив вивозити хліб за кордон замість того, щоб врятувати за допомогою цього хліба власний народ;

Є) приховав від світової спільноти факт голоду на Україні і не прийняв допомоги цього хліба власний народ;

Отже, ми маємо повне право стверджувати , що Голодомор 1933 року був геноцидом радянського уряду проти власного народу.



2 – учень:

Щодо третього проблемного запитання, то я вважаю, що на цю страшну трагедію український народ був приречений за його небажанням відмовитися від права на власність і «добровільно» вступити до сталінських колгоспів. Саме на Україні опір колективізації був чи не наймогутнішим. За це керівництво СРСР і прирекло непокірний народ на голодну смерть.



Літературознавці :

Хато, солом’яна муко!

Свіже розбите вікно…

Хлопчик порізав руку,

Хліба наївши давно!

Пахло! Як пахло довкола!

Бог один зна лише як.

Дядько, схопивши Миколу:

-Ах ти злодюга, босяк.

Хліба тобі закортіло!

Ось тобі! – вдарив у дих.

Все у очах потемніло,

Зойкнув лиш раз і затих.

Бив його дядько жорстоко,

Аж задихався, сатанів.

Хлопчик розплющив око:

Хліба…Я…їсти хотів.

Пхнув тоді тіло ногою,

Відкрили його лопухи.

Дядько гасав під вербою,

Ніби той привид лихий.

Роки, страшнії ті роки,

Спомини й досі існують.

Голоду близяться кроки…

Як нам минуле забуть ?

(І. Переломов)



Вчитель :

  • кажуть, що смерть однієї людини – це трагедія, а смерть тисяч або мільйонів – це статистика. Жахлива статистика. Світ мав розколотися надвоє, сонце перестало б світити, земля перевернулася б від того, що було на ній на початку 1930-х. Але світ не розколовся, і ми зі своїми тривогами, сподіваннями, надіями ходимо по безліччі доріг, що пролягли по цій землі. Серед них – дорога Пам’яті. Пізнавши історію своєї країни, через 72 роки знову ступатимемо на неї. Тож давайте хоч і з великим запізненням, але все таки пом’янемо хвилиною мовчання тих великомучеників нашої історії, які стали жертвами небаченого в історії людства Голодомору.

(Хвилина мовчання)

  • кажуть, що історії властиво повторюватися. Наше завдання, щоб таких трагедій ніколи більше не було. Коли ми усвідомимо, що було з нами колись, ми зможемо не допустити жахливих повторень у майбутньому, яке будувати вам. Не може бути справедливості та щастя на муках і смерті. І досі ще болить незаживаюча рана мільйонних втрат, ще й досі хворобливо запалюється пам’ять тих, що дивом залишилися в живих після того жахливого року. Україна до сих пір змиває кров невинних жертв, оплакуючи своїх синів і доньок. Дуже багато горя прийшлося винести нашому народові, який, як ніхто інший заслужив право на велике і безмірне щастя.


c:\documents and settings\23\рабочий стол\для друку\img_8996.jpg

Розпочинаємо нашу роботу
c:\documents and settings\23\рабочий стол\для друку\img_9000.jpg
Говорять фотокореспонденти


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка